ФутТайм від Григорія М.Реви.
ФутТайм від Григорія М. РЕВИ.
ЯКА ПОТРІБНА СУМАМ КОМАНДА?
ЧЕРЕЗ два роки до Сум повернувся великий футболу. Новостворений однойменний КП ФК розпочав свій виступ у групі Б Другої ліги і чемпіонату України. Дебютував він невдало. У доробку – 4 очки після 6 матчів і 15 передостаннє місце у турнірній таблиці серед 16 коман.. На своєму полі – перемога, 2 нічиїх і поразка за різниці м’ячів 5-5. На полях суперників – нічия і 2 поразки (0-7).
Яка нам потрібна команда і чого від неї ви очікуєте?. Про це ми запитали ветеранів футболу і вболівальників.
Анатолій ПОЛЯЧЕНКО – спортивний журналіст:
-ДЛЯ МЕНЕ команда, що носить назву ФК «Суми», повинна мати у своєму складі переважну більшість гравців та тренерів, які саме пов’язані із обласним футболом. Я думаю, тримати команду «варягів» на кошти міського бюджету – дуже погана ідея, а доведеться витрачати 5-7 мільйонів гривень (як мінімум) на її утримання, за яку будуть грати незрозуміло хто. Ці кошти можна використати набагато ефективніше. Я проти такої команди. Краще створити її з молодих сумських футболістів, взяти місцевого тренера, тоді й можна додати кількох досвідчених гравців, навіть і не місцевих і вже ставити перед колективом якісь завдання. Звичайно, розуміємо, що молода команда не зможе відразу показати високі результати,але це вже інще питання. Але хлопці перед своїми глядачами, батьками, родичами, друзями однозначно будуть старатися, а при гарному тренерові та кількох досвідчених гравцях, які завжди можуть підказати, буде зростати і майстерність молоді. Тоді можна говорити про якісь результати або про те, що можна буде продавати гравців у команди рангом вище. А створення команди із немісцевих гравців, як зроблено в Сумах, – це шлях у нікуди. Такий проект, впевнений, довго не протягне. На жаль, ми вже не раз проходили. Уроки не йдуть на користь. А жаль….
Василь КАТКОВ – гравець команди майстрів сумського «Фрунзенця» :
-У наш час тренери приділяли велику увагу місцевим футболістам. Завдяки їх підтримці швидко «засвітилися» вихованці спор шкіл Євген ЧИЖИК з Ромен, сумчани Олександр СЕМЕРНЯ, Вячеслав ВАСЄКА, Сергій КИРІЄВСЬКИЙ, Віктор ПОПОВИЧ, Петро ПУСТИННИК з Шостки, краснопілець Сергій САВЧЕНКО та інші. А що наразі? Результат – понад усе. Тренерам подавай уже готових гравців. Згадайте, до якого позорища догрався ПФК «Суми». Не дивно, що матчі проходять при напівпорожніх трибунах, бо мало в команді своїх гравців. Мій онук свого часу займався на «Барсі». У тому та інших випусках випусках були гравці, яких можна було залучати в команду. Уваги ніхто на них не звертав. Дивно- чому не видно на матчах вихованців КДЮСШ «Суми» і двох «Барс», Невже там готують таких майстрів, що гра команд в Сумах не вартує їхньої уваги? А де їм вчитися? Це – великий мінус в роботі дитячих тренерів.
Валерій ГАЛУШКА-ветеран сумського футболу, тренер нижньопіщанського «Сокола»
-СКАЖУ ВІДВЕРТО – нічого хорошого. Тому що не бачу в ній майбутнього. Подивіться – на кого робиться ставка, невже гіркий досвід попередніх команд так нічому не навчив.
Раніше, пам’ятаю, потрапити до команди майстрів було мрією чи не кожного юнака, який займався футболом. А зараз цього не скажеш. Їм краще поїхати відіграти за команду якогось міста чи села, заробити свої 300 чи 500, а то й більше гривень і горя не знати. На мою думку, не вміють чи не хочуть працювати з випускниками спор шкіл команди, відхаращуються від них і тренери – вони, як правило, іногородні, як і більшість гравців. Чому не захотіли очолювати свої тренери? Над цим питанням треба задуматися. Схоже, в нашому футбольному господарстві щось діється не так. Формування нового ФК «Суми» наводить на таку думку. Чого він вартий – стане ясно вже після кількох стартових турів.
Іван КАРАБУТА – вболівальник з багаторічним стажем
-ДУЖЕ хотілося, щоб ФК «Суми» не став, як і його заплямований ПФК, каліфом на час. Команда потрібна добротна, щоб з нею працювали свої тренери і кістяк складали вихованці, скажімо, «Барси», КДЮСШ «Суми», спорт шкіл області, а не заробітчани-гастролери, які злітаються до Сум наче мухи на ….
Команді потрібен справжній господар-інвестор, як у «Вікторії». Боюся, що влада команду не витягне, а з часом може її втратити.
Побажання таке. Не один вже десяток років наша команда немає своєї інфраструктури, де можна було б готуватися до матчів в нормальних умовах. А це теж не сприяє успішному її дебюту. Сподіваюся, перший рік не буде для ФК «Суми» глевким.
Ірина КРОХМАЛЬОВА- менеджер інтернет-видання:
-Я НЕ ПАЛКА вболівальниця футболу, але цікавлюся виступами сумських команд.
Я не проти футболу, але для мене незрозуміло, чому громада має спонсорувати чиїсь захоплення. Чи не має в Сумах інших місць, куди можна вкласти наші податки? Якщо й справді нема – прошу звернути увагу на оновлення інфраструктури міста, зокрема: ремонт тротуарних доріжок в районі автовокзалу і під’їзду до нього, ремонт аварійного мосту по вулиці Білопільський шлях, а на футбол нехай дають кошти спонсори (депутати-мільйонери, бізнесмени). До речі, не пригадаю, щоб у містян взагалі питали, чи згоді вони, аби їхні «податкові кошти» йшли на оплату футбольної команди. А варто було б поцікавитися їхньою думкою.
ЯКІ КОРЕНІ ОБЛАСНОГО ФУТБОЛУ?
або Мрія, яка не стала реальністю
У 1992 році грало 46 команд. Скільки наразі?
Як жити молоді села без улюбленої гри?
Який стимул потрібен владі та інвесторам для підтримки футболу?
У ДОДАТКУ «Футбол-92» – спільному випуску газети «Сумщина» і обласної Федерації футболу – в інтерв’ю Микола КОЛОМОЙЦЕВ – голова цього структурного підрозділу облспорткомітету (тоді Федерація входила до його складу) зазначив: «Змагання треба проводити під егідою Федерації, а не розпорошувати їх, скажімо, по «Колосу» чи інших спорттовариствах. Об’єднати усі команди під одним дахом – ось над чим нам треба працювати. І хай їх буде 100 чи 200- це не страшно. Чим міцніші корені масового футболу,тим більшу підтримку матиме верхівка команди майстрів.
Колективи ще можуть розраховувати на допомогу місцевих підприємств, організацій. Нам же треба покладатися лише на власні сили. Очікуванням манни небесної займатися не збираємося».
Ось такими були плани Федерації 29 років тому. Але життя внесло серйозні корективи. І не на користь футболу. Команд зменшилося, але деякі з них мають підтримку. Проте інвестори обходять футбол стороною, не звертає на нього увагу і влада на місцях (за винятком окремих районів).
Тоді, у 1992 – у році у 2-х групах грали 46 команд (!). Вони представляли 16 міст, 4 селища міського типу, 2 селища і 13 (!) сіл області. Найбільше було представників із Сум – 9 і району – 4. Були команди з усіх районів.
Грали сільські колективи, зокрема «Урожай» (Коровинці), «Кристал» (Низи), «Темп» (Червоне), «Факел» (Пушкарівка), «Космос» (Сад), «Гігант» (Боромля), «Колос» (Успенка), «Метеор» (Московське), «Ураган» (Байрак), «Зміна» (Угроїди), «Ворскла» (Ямне), «Темп» (Покровка), «Кристал» (Чупахівка), а також «Вікторія» (Жовтневе) і «Чайка» (Уляніка). Із 46 команд, що тоді грали, 29 вже зникли з місцевої футбольної карти. Рекордсмени тут Суми. Вже кілька років не проводиться чемпіонат міста. Вболівальникам на місцях доводиться лише згадувати виступи глухівського «Сирзаводу», недригайлівської «Іскри», конотопського «Локомотива», лебединської «Вікторії», шосткинських команд – «Імпульс», «Зірка», «Свема», сумських – «Ливарник», «Фрунзенець», «Хімік», «Будівельник», «Спартак», «Артилерист», «Водник» та ін.. Всі вони були призерами чемпіонатів, а деякі – ще володарями Кубка області.
Наразі в обласних перегонах у 2-х лігах беруть участь 15 команд. Вони представляють 9 міст, 2 – смт і 2 – села. Три – із Глухова і району, 2 – Сумського району
Жодної команди не делегували Суми, Тростянецький, Буринський, Путивльського, Великописарівський, Лебединський і Недригайлівський райони. Не в усіх проводяться чемпіонат.
До речі, цьогоріч минає 30 років, як лебединська «Вікторія» стала чемпіоном області, мінімально вигравши у «золотому» матчі у сумського «Хіміка». Це був єдиний успіх футболістів Лебедина. Не гріх місцевій владі і Федерації відзначити цю дату, провівши, приміром, матч тих, хто тоді грав і збірною міста.
Життя таке, що наразі не до футболу-скаржаться представники влади на місцях. На різні другорядні заходи до якихось подій кошти знаходять, а на розвиток масового виду,як завжди, їх чомусь не вистачає. А жаль. Тож і маємо те, що маємо.
Про 100-200 команд, про які мріяв Микола КОЛОМОЙЦЕВ, і з такою увагою і підтримкою футболу нам доведеться ще довго .. лише мріяти.
13 футбольних років Владислава ПРУДІУСА
30 років тому розпочалася кар’єра вихованця роменської ДЮСШ Владислава ПРУДІУС А. Вона тривала 13 років.
Першою командою 19-річного гравця став харківський «Маяк», який виступав у 2 лізі Української зони чемпіонату СРСР. Юнак відіграв 42 матчі і відзначився одним влучним ударом. Затим були вищолігові харківський «Металіст» і київське «Динамо», в якому наш земляк став чемпіоном України.
Його партнерами на полі були, зокрема Олег ЛУЖНИЙ, Сергій РЕБРОВ, Віктор ЛЕОНЕНКО, Владислав ВАЩУК та інші. Влад запам’ятався фланговими проходами та влучними передачами.
На здібного півзахисника звернув увагу один із шотландських клубів, але керівництво киян завищило трансферну ціну на футболіста і перехід не відбувся. Не погодившись з таким рішенням Владислав залишив «Динамо» і перейшов до ЦСКА-«Борисфен», яке тренував Михайло ФОМЕНКО. Команда посіла місце за крок від п’єдесталу пошани.
Продовжив свою кар’єру Владислав у «Ростсільмаші», в якому виступав впродовж 5 років. За цей час провів 165 матчів і забив 12 м’ячів. Влад був улюбленцем місцевої публіки. З нагоди 250-річчя Ростова В. ПРУДІУС увійшов до Десятки найпопулярніших людей міста.
Через конфлікт з тренером команди гравцю довелося залишити Ростов. Спробував закріпитися ще у 6 командах, але більше сезону в жодній не проводив. Завершив кар’єру в 2005 році у калінінградській «Балтиці», відігравши 14 матчів.
В активі роменчанина 3 матчі за збірну України, які вона провела у США.
Найбільш вдалими сезонами гравець вважає ті, що провів у «Динамо» і «Ростсільмаші». Врізалися в пам’ять також поєдинки проти «Осера» і «Ювентуса» у розіграші Кубка Інтертото, де по двічі поступилися суперникам (туринцям – у півфіналі).
За свою кар’єру Владислав ПРУДІУС зіграв 373 матчі, в тому числі за українські команди 145) і забив 30 м’ячів (14).
Наразі наш земляк працює дитячим тренером у Ростові.
.