Футбол для всіх, футбол об'єднує, сумщина процвітає
+38 0542 650-442
home
Асоціація Футболу Сумської Області
Офіційний сайт - ffs.sumy.ua

ФутТайм від Григорія М.Реви.

ФутТайм від Григорія М.РЕВИ. Випуск 35.

 ——  ЗНАЄТЕ, якими гравцями вони були… У ветеранів  сумського футболу  Дні народження.      

—– КОГО першого з них запросили до збірної  України?    

——  КОЛИ  і  ЯК уперще «Нафтовик»  зіграв з «Динамо»?

Вітання

              Про решту м’ячів розповість Валерій               

           ДНЯМИ  ветеран  сумського футболу Валері БЕЗДІДЬКО відзначив   свій 59-й День народження.

        УРОКИ футболу Валерій БЕЗДІДЬКО опановував у Сумській ДЮСШ у тренера Володимира Бойченка.  Вже тоді він вирізнявся своєю грою, наполегливістю і старанням.  Розпочинав грати на позиції  захисника у «Ливарнику», який виступав у чемпіонаті області.  Згодом  запросили до «Автомобіліста», де  провів  6 років, швидко пройшовши шлях від новачка до гравця  основного складу, де грали  досвідчені футболісти.  З «Автомобілістом» Валерій став чемпіоном і двічі володарем Кубка області, срібним призером Республіканської ради ФСТ «Спартак»,  виграв  зимову першість   Сумщини.  Після цього « водії» стартували в чемпіонаті УРСР серед КФК.

        Перша спроба виявилася невдалою, а в 1990 році вони були вже на коні.  Впевнено  вигравши зональний етап  і «Фінал шести»,   сумчани не тільки стали чемпіонами, а й повернули  обласному центру місце у Другій лізі чемпіонату СРСР.  Отримав золоту медаль і Валерій БЕЗДІДЬКО.  Старший тренер Держкомспорту УРСР,  екс-гравець «Динамо» Анатолій КОНЬКОВ, в першу чергу, відзначив серед захисників капітана нашої команди Володимира ОЛЬШАНЧЕНКА, Валерія БЕЗДІДЬКА  і Володимира ЛАБЕНКА, які продемонстрували впевнену і злагоджену гру.  Тоді впродовж сезону  «Автомобіліст» провів 53 матчі, здобувши 32  перемоги при  7 поразках.  Практично  в усіх зустрічах  був задіяний  Валерій БЕЗДІДЬКО. 

       На професіональному рівні  іменинник  разом з командою дебютував у 1991 році. Вперше  на  поле вийшов  4 травня у домашньому матчі з мукачівським «Приладистом» (2:0), замінивши на 85 хвилині Олега ЛУКАША. У наступній зустрічі взяв участь через місяць і відіграв усі 90 хвилин.  Надалі тренер Михайло ФОМЕНКО  почав систематично випускати  Валерія на поле, аби він поступово «вписувався»  в командний малюнок гри.  За сезон відіграв 14 матчів.  Проте так склалися обставини, що довелося залишити  команду.  Через  три роки, коли  друголіговий   «Агротехсервіс»  подавав  «SOS», тренери  запросили  Валерія. Усі зусилля гравців  не допомогли. Команда, що не мала мінімального фінансування,  втратила місце в цьому ешелоні українського футболу.  Два  роки Суми залишалося без великого футболу.

     Завершував кар’єру Валерій БЕЗДІДЬКО в аматорських командах  міста, які брали участь у чемпіонатах України і області, а згодом поповнив лави  ветеранської  збірної.

     На всіх рівнях  провів майже 200 матчів.  Єдиний  м’яч  (згідно неповної офіційної  статистики) забив у складі «Будівельника» . А  про інші, впевнений,  Валерій   розповість сам  

     Перший  динамівець,  перший чемпіон  

           Владислав ПРУДІУС  став першим  вихованцем тренера роменської ДЮСШ Анатолія ДЖУРА , хто зіграв  у складі «Динамо» і збірної  України. Для  цього сходження йому знадобилося  усього три роки,  відколи юнак  почав  грати на професіональному рівні.

    У грі Влада була  своя родзинка, -згадує Анатолій Петрович. – Здається, грав, як усі,  але відразу кидалося в очі  його активність і вибуховість. Це, з одного боку, допомагало команді вести швидкі наступи, а з іншого –  сковувало дії суперника  у центрі поля.  Грав раціонально і корисно, був  мотором  і командним гравцем. Часто своїми точними передачами виводив нападаючих  на ударні  позиції. На це, мабуть, і звернули увагу тренери Харківського  спорт інтернату,  куди запросили його  вчитися футбольній науці.

    У 18 років почав грати  у  місцевому «Маяку» у  друголіговому чемпіонаті СРСР,  потім –  в «Олімпіку». 

    -По- справжньому моя кар’єра на професіональному рівні  розпочалася у  вищоліговому  «Металісті»,- згадує Владислав. –  Тут я  пізнав рівень і силу боротьби,  відчув першу радість  від забитих м’ячів

     Дебютував в еліті українського футболу  25 вересня  1992 року  у матчі проти  «Динамо» (1:1) на 85 хвилині, а перший м’яч забив  2 квітня  наступного  року  у  переможному матчі (2:1)  у Запоріжжі  проти «Металургу»  на 26 хвилині.

      Ось  як розповів  про один епізод  матчу «Металіста» з «Кривбасом» тижневик «Український футбол»  (номер зв 11 квітня 1993 р.): «Криворіжці наприкінці тайму м’яч пропустили.  Прудіус зі штрафного подав м’яч у район 11-метрової позначки, звідти Пушкуца  переадресував його головою  Колеснику, а вже той, здалося,  вклав в удар усе, що  міг».

    У 1993-у Владислав був уже  гравцем «Динамо». Запросив його Михайло ФОМЕНКО, який став головним тренером команди.  Роменчанин гордиться, що вдалося  пограти і не тільки з Олександром ШОВКОВСЬКИМ, Андрієм ШЕВЧЕНКОМ, Сергієм РЕБРОВИМ та іншими динамівцями Свій єдиний м’яч за киян, у складі яких став чемпіоном України,  забив  3 жовтня  луцькій «Волині» на її полі (динамівці виграли – 3:1).  Того ж року  Владислав зіграв 3 матчі за збірну України у  в ході її товариського турне  до США і Мексики.

     Пішов з «Динамо» М. ФОМЕНКО – пішов і Владислав. Провівши два сезони у столичному ЦСКА-«Борисфені»,  подався до  Ростова-на-Дону, де став  гравцем «Ростсельмаша». Це була його команда. За 6 сезонів наш земляк провів майже 200 матчів  і забив 18 м’ячів.  В його активі – 2 матчі у розіграші Кубка  Інтертото. За пресою,  Владислав був кумиром  вболівальників.  До ювілею  Ростова  Владислава включили до ТОП-10  найпопулярніших людей міста.  Надалі у Владислава не склалися стосунки з новим головними тренером команди і він  знову  в  пошуках своєї команди. За 5 років довелося  змінити 6 клубів, але це не принесло  бажаного результату.  У 2005 році у  калінінградській «Балтиці» він зіграв свій  останній  матч на професіональному рівні.  Владиславу було  32 роки.

   Його кар’єра  у 12 командах тривала 15 років. Вона вилилася  у 398 матчів  і 37 забиті м’ячі.

     Наразі Владислав  Миколайович  працює тренером юнацької команди Ю-16.  22 червня   у нього День народження.  Нашому земляку  виповнюється 49 років.

           Анатолій ЄРМАК: ФУТБОЛ на все ЖИТТЯ !!!

         Анатолій ЄРМАК був універсальним  футболістом. Він  єдиний гравець в Україні,  хто  грав в усіх лініях. 

       За свою майже  20-річну професіональну кар’єру  виступав  в усіх лігах чемпіонату України, а до цього – у Другій  чемпіонату СРСР.  На жаль, з Анатолієм ми не змогли  пригадати,   коли і в якому матчі  йому довелося  по ходу поєдинку стати у ворота.  Це було у першоліговому краснопільському «Яворі», де він завершував свої виступи.   Місце у «рамці» зайняв хвилин за 20 до  фінального свистка. Команда  мала мінімальну перевагу над суперником.  Анатолій  і колеги  зберегли свої ворота «сухими».

      …. Шлях  у великий футбол Анатолій  розпочинав у рідній Охтирці в аматорському «Нафтовику», який було створено наприкінці лютого 1980 року з ініціативи керівництва НГДУ.  Разом  з ним шлях до иайбутніх вершин  торували його брат Василь,  граючий тренер Валерій ДУШКОВ, Анатолій БАСОВ та інші. Дебютувала команда  у розіграші Кубка міста. Тоді у фінальному матчі «нафтовики»  постулися місцевому «Спартаку» – одному з лідерів  обласного футболу – в серії післяматчевих пенальті, завершивши 120 хвилин протистояння  – 1:1. Той м’яч був на рахунку Анатолія, який  тоді  був нападаючим.

    Після успішних виступів в обласних змаганнях, де  «нафтовики» взяли  Кубок  і срібло  чемпіонату,  охтирчани  дебютували у першості УРСР серед  КФК. Лише з четвертої спроби  виграли  ці змагання і здобули путівку до Другої ліги чемпіонату СРСР.  На  той час область не мала представника у класі майстрів. «Нафтовик»  за  два роки повернув  місце  Сумщині  в цьому ешелоні українського футболу.  До цього  Анатолія запросили  до сумського «Фрунзенця», який  у 1983 році  боровся за місце «під сонцем», але  підтвердити свій статус-кво  не зміг.  У складі сумчан   А. ЄРМАК дебютував на професіональному рівні.  Він зіграв 10 матчів і відкрив  лік  забитим м’ячам, надіславши його у ворота  ужгородського «Закарпаття».

       У 1986  році   «Нафтовик» дебютував  у 2 лізі.  29 березня стало новою точкою відліку  у професіональній кар’єрі  А. ЄРМАКА  і   подією в історії команди.  Стартували охтирчани  з перемоги, обігравши  в Ірпіні «Динамо» -1:0.

     А через 6 років   «нафтовики»  виграли  останній, 54-й чемпіонат  СРСР  Другої ліги Української  зон. Разом з кубковими поєдинками  в тому «золотому» сезоні Анатолій   відіграв 53 матчі із 61-го і забив  4  м’ячі. У зустрічах  чемпіонату із  «Десною» (1:0), павлоградським «Шахтарем» (1:1), сумським «Автомобілістом» (2:2)  і  розіграші  Кубка  із  «Динамо» з білоруського «Могильова» (2:1)  його голи були рятівним і вирішальними.

     Разом з командою Анатолій  став учасником  Першого незалежного чемпіонату України серед команд Вищої ліги. Він  відіграв  18 матчів і напрацював на 3 попередження.

                    

Анатолій ( у середньому ряду  п’ятий справа наліво) серед гравців «золотого» «Нафтовика»-91.

     Того року  Анатолій змінив команду, разом з тренерам та ще кількома  гравцями  перейшов до  друголігового краснопільського «Явора», в якому провів 8 сезонів. У його   складі  став  чемпіоном  та бронзовим призером  і дебютував у 1-й лізі.  Згодом   влада перевела «Явір» до Сум , бо місто втратило   свою команду.  Чиновники  обласного центру не переобтяжували себе  зайвими клопотами про неї , бо грала    вона не виразно.  На той час Анатолію було вже  за 40 і він  вирішив завершити свою кар’єру. Працював тренером у «Яворі  і сумському «Спартаку». Одночасно  почав грати за команду  ветеранів «Ніколь» з футзалу, яка неодноразово  ставала переможцем і призером обласних і всеукраїнських змагань  у різних вікових категоріях, отримував призи, як кращого захисника і гравця.  Наразі Анатолій Іванович працює тренером в Охтирській ДЮСШ. На жаль,  гравець не став майстром спорту, як його брат Василь.  Анатолію не вистачило одного року, аби отримати  це званння.

                                                           

З черговою перемогою  Анатолія ЄРМАКА вітають голова АФСО Андрій ПРОХОРОВИЧ  і його заступник  Альберт МОЛГАМОВ.  

    23 червня  ветеран  футболу відзначає свій  64-й День народження. Однак з футболом  ще  не зав’язав,  бо  улюблена гра – частина  його життя.

  Довідково.   Анатолій ЄРМАК – чемпіон  2-ї ліги чемпіонату  СРСР,  переможець і бронзовий призер 2-ї  ліги чемпіонату  Украни, фіналіст розіграшу Кубка України, переможець чемпіонату УРСР  серед КФК, автор  ювілейного, 50 м’яча  «Нафтовика» в 2-й лізі чемпіонату СРСР.  Сталося це 3 травня 1987 року на 30-й хвилині  у домашньому матчі з «Поділлям»  (3:2).

    Анатолій ЄРМАК очолює  список гравців  «Нафтовика», які  виступали у Другій лізі.  Він провів  270 матчів і забив 13 м’ячів.  Він також на чолі списку гравців «Явора», котрі  грали в чемпіонатах України – 276 і 23 – відповідно.

    За свою кар’єру, яка тривала  30 років,  А.ЄРМАК  зіграв  730 матчів і  завдав суперникам  96  влучних ударів.

     ЗАВГАР – один із рекордсменів «Явора»

       24  червня  у  екс-гравця  краснопільського “Явора»  Сергія ЗАВГОРОРДНЬОГО   53-й День народження.

      НА ЗАПРОШЕННЯ  тренерського штабу краснопільського «Явора»  вихованець донецького футболу Сергій ЗАВГОРОДНІЙ відгукнувся відразу.  Адже за плечима був уже  кількарічний досвід  виступів за місцеві команди   і дубль «Шахтаря».  Не багато- не мало в активі  мав  уже 120 матчів  і 15 забитих м’ячів.

     В першоліговому «Яворі»  новобранець дебютував  весною 1996 року у принциповому дербі  з  «Нафтовиком» на його полі. Завершилося протистояння  з нулями на табло. Сергій  вступив у боротьбу  за лічені хвилини до фінального свистка. А перший м’яч забив  у 38 турі   на своєму полі   нікопольському  «Металургу», який  був за краснопільцями -2 :1.

       Результативним і ударним для  півзахисника став сезон 1997/98. Разом з Олексієм ПРОХОРЕНКОВИМ, вони  забили по 8 м’ячів, ставши кращими бомбардирами команди.  Цікаво: у  матчах , в яких Сергій  відзначався,  «Явір» не програвав, задовольнившись лише однією нічиєю вдома з «Нафтовиком» (2:2). У зустрічах з київським ЦСКА-2 і луганською «Зорею» його м’ячі  були  вирішальними, краснопільці виграли по 1:0.

     За 5 сезонів за нашу команду Сергій провів  140  матчів і завдав суперникам 17  результативних ударів.

    Після «Явора»  і об’єднаної команди «Явір-Суми» С. ЗАВГОРОДНІЙ   свою професіональну кар’єру продовжував  у луцькій  «Волині,  вінницькій «Ниві» і житомирському «Поліссі», що помітно  збільшило  його статистику . Загалом за 13 сезонів  ЗАВГАР. Як по дружньому його називали партнери по команді  та друзі,  провів 375 матчів  і забив 43 м’ячі.  Для півзахисника – це  хороша результативність. За здобутками  ЗАВГАР  серед лідерів  «Явора». За цими показниками  він поступається лише  Анатолію ЄРМАКУ. Але він  провів  значно більше сезонів.

       Від «ФутТайма» і АФСО  ветеранам футболу  – найщиріші вітання з побажаннями  здоров’я, домашнього тепла , щасливих днів і усіляких надалі гараздів у житті!!!  

З анналів історії

               Рік за роком, матч за матчем

     22 червня  1962 року  сумський «Авангард» провів  матч чемпіонату СРСР серед команд класу «Б» Української зони.  Вдома  він поступився «Азовсталі» зі Жданова – 1:2. М’яч престижу забив Геннадій ОРЛОВ/ Цього дня, але 1963 року, сумчани  «підписали» мирову на своєму полі з полтавським «Колгоспником» – 0:0.

       23 червня   1955 року у матчі чемпіонату області серед колективів  1-ї групи глухівський «Спартак» вдома з рахунком 0:4 поступився  команді Військової частини з Лебедина. Відзначилися:  Георгій ГАВОСЬЯН,  Гамаік  КАЧКАНЯН (двічі) і  Петро  КРАМСКОВ.  Зустріч зібрала  1500 вболівальників.

       23 червня 1990 року у черговому турі чемпіонату УРСР серед КФК 3-ї зони сумський «Автомобіліст» поступився у Сєвєродонецьку  місцевому «Хіміку» – 0:1.

       24 червня 1991 року   у матчі чергового туру  чемпіонату  СРСР серед команд Другої ліги Української  охтирський «Нафтовик» відібрав очко у Кривому Розі у «Кривбаса», зігравши – 0:0,  а сумський «Автомобіліст» переміг у Києві футболістів СКА – 1:0. Цей м’яч на 36 хвидині забив   Василь ЮДІН.

Фото з історії.

 

        26 червня у чемпіонаті області-55  білопільський «Локомтив»  вдома поступився  «Буревіснику» з Ромен – 1:2 (1500 вболівальників),  а  команда Насосного заводу із Сум у присутності 1000 глядачів на своєму полі розгромила  глухівський «Спартак» -10:2. На жаль, автори забитих м’ячів  невідомі.