ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 47.
До вашої уваги
— ВІТАННЯ ветеранам сумського футболу.
— ЯК Володимир МУНТЯН виручив Олександра КВАШУ
— ОЛЕКСАНДР Литвиненко знову у грі!
Вітання
Олег ТКАЧ: То був «золотий» час роменського футболу
59-й День народження відзначає 16 вересня ветеран роменського футболу Олег ТКАЧ. Одному з найкращих гравців місцевого «Електрона» виповнюється 59 років.
НА ЖАЛЬ, в офіційних джерелах наводяться дані про цього гравця лише за підсумками його виступів у чемпіонатах і розіграшах Кубка України. На цьому рівні він почав виступати у 29 років, маючи вже чималий досвід ігор в обласних перегонах. Олег звернув на себе відразу увагу, адже мав хорошу швидкість і бомбардирські якості, хоча і грав у півзахисті. Ним зацікавилися тренери «Явора», але чомусь на наважилися взяти в команду.
У 1992 році «Електрон» дебютував у Першому весняному чемпіонаті України серед команд Перехідної ліги. Олег став кращим бомбардиром команди, забивши 5 м»ячів, увійшовши до ТОП-10 снайперів чемпіонату. І в наступні сезони гравець задавав тон на полі. Через три роки за відсутності фінансування і «підтримки» влади команда зійшла із всеукраїнської орбіти. Завдяки зусиллям тренера Олександра КВАШІ і гравців через три роки «Електрон» знову заявив про себе. У рідних стінах він впевнено виграв фінальний етап чемпіонату України серед аматорів. У фінальному матчі з рахунком 2:1 роменчани обіграли “Цементник-Хорду» з Миколаєва. Гравці і тренери команди отримали посвідчення кандидатів у майстри спорту з футболу. Ним став і Олег ТКАЧ. Дебют у Другій лізі «електронівці» відзначили третім місцем у своїй групі. Це було найвище досягнення команди за весь час виступів на такому рівні.
Лише на всеукраїнському рівні Олег провів 123 матчі і забив 24 м’ячі. Не менше сотні зустрічей він відіграв і з півсотні м’ячів забив в обласних змаганнях. Вигравав звання чемпіона і володаря Кубка Сумщини. Щосезону був серед кращих брмбардирів команди. Приміром, у 1981 році у матчі з путивльським «Стартом» (7:0) забив 3 м’ячі. Завершив активні виступи у 36 років.
-Я щасливий, що разом з хлопцями «засвітили» Ромни на футбольній карті України. То був прекрасний час і для нас, і для «Електрона». З радістю згадуємо ті роки. Якби хотілося, щоб вони повторилися і наша команда знову заявила про себе,- зізнався Олег Михайлович.
Разом з Олегом в команді виступав і його молодший брат Валерій. А згодом вже в роменському «Агробізнесі-ТСК» заграв і син Олександр. У складі команди він став 4-разовим чемпіоном і неодноразовим володарем Кубка і Суперкубка області.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат області-1986. Перший тур. «ЕЛЕКТРОН» (Ромни) – «КОЛОС» (Глухів) – 5:0. 20 травня. Стадіон «Електрон». 800 глядачів.
«ЕЛЕКТРОН»: Білашов, Кузнецов, Чкана, Іванов, Троценко (Беркут), ТКАЧ, Кваша, Соколов (Літвінов), Ясько (Вал. Янголь), Журід, Вол. Янголь. «КОЛОС»: Рудко, Романенко, Понікаров, Сухецький, Говяз, Семчишин, Науменко, Вертієвець (Овчинник), Шумицький, Павленко (Курок), Кравчук. Голи: Кваша (32, 38), ТКАЧ (54), Вол. Янголь (67). Ясько (74).
Згадує тренер «Електрона» Олександр КВАША: – Незабутня гра. Майбутній бронзовий призер першості області «Колос» добряче нас «повозив» хвилин двадцять. Потім наш гравець під №9 вирішив пробити двічі здалеку і гра поступово у нас налагодилася. Перша гра, перші голи. Не забув, з якої точки поля, в який кут воріт, на якій висоті і де були руки воротаря «Колоса» Володі РУДКА. Як учора ніби грали!! Правду кажуть – гол – це маленьке диво!
Юрій ЗІНЧЕНКО: Футболу треба вчитися завжди. І тренерам, і гравцям
17 вересня тренер- викладач ФЦ «Барса» Юрій ЗІНЧЕНКО зустрічає свій 58-й День народження.
ФУТБОЛЬНУ кар’єру 17- річний Юрій ЗІНЧЕНКО – вихованець тренера Охтирської ДЮСШ Анатолія СЛОБОДЕНЮКА – розпочинав у місцевих аматорських командах, які брали участь в обласних змаганнях. Спочатку був «Спартак», а потім «Нафтовик». З останнім зіграв 16 матчів (1 м’яч) у чемпіонаті УРСР серед КФК.
Коли став студентом Сумського педінституту, почав грати за «Маяк», у складі якого став чемпіоном області. Саме м’яч Юрія за два тури до завершення чемпіонату у Кролевці приніс сумчанам достроково золоті нагороди. За кілька років він вдруге став чемпіоном, але у складі лебединської «Вікторії». Тоді у «золотому» матчі мінімально вони перемогла сумський «Хімік». Пробував свої сили півзахисник і в професіональному футболі. Зігравши 3 матчі за ФК «Суми», зрозумів, що це не його. Юрій продовжив ви на ступати аматорському рівні. 6 сезонів був гравцем «Кристала» з Пархомівки Харківської області. На той час він адавав тон в обласних і всеукраїнських змаганнях. З ним Юрій став срібним призером чемпіонату України серед аматорів, які розігрували приз «Робітничої газети».
Отримавши серйозну травму, яка й наразі нагадує Юрію Григоровичу про себе, у 33-и роки він завершив активні виступи на футбольному полі. Інкои грав за команду ветерагів. Надалі став дитячим тренером. Наразі займається підготовкою гравців у ФЦ «Барса». Нинішнього року відзначив 30-річний ювілей свого тренерства За цей час команди, які він готував, заявили про себе. І не вина Юрія Григоровича, що тренери місцевих команд майстрів не звертали увагу на здібних юнаків. Їм самим і з допомогою Юрія ЗІНЧЕНКА довелося торувати дорогу у великий футбол. Команда Ю-15 була чемпіоном першості ДЮФЛ України і срібним призером чемпіонату ДЮФЛ області. В активі гравців Ю-16 перемога в Болгарії на Міжнародному турнірі «Морські зорі». Працював Юрій Григорович також тренером професіональних і аматорських команд області. Приміром, з глухівським «Велетнем» став чемпіоном і двічі бронзовим призером обласного чемпіонату.
Вдячні Юрія Григоровичу за науку і уроки футболу Ігор ПУКАСЬ, Дмитро МАЧУЛІН, Ігор ЛИТВИНОВ, Сергій РЕТУШНЯК,Олег МІЩЕНКО, Сергій РИБАЛКА та десятки інших вихованців, які знайшли своє місце у футболі.
За час виступів на аматорському рівні Юрій ЗІНЧЕНКО зіграв майже 250 матчів, в яких забив з півсотні м’ячів.
На глибоке переконання Юрія ЗІНЧЕНКА, – і в цьому він засвідчився на своєму досвіді, – і тренери, і гравці, не дивлячись скільки їм років, і скільки вони часу у футболі, повинні завжди вчитися, якщо хочуть завжди бути на висоті. Без цього не буде прогресу і професіонального зростання, а відтак – успіхів у кар’єрі. Лише так можна добиватися високих результатів. Як говорить народна мудрість, вік живи – вік учися!.
Володимир МУНТЯН: Батя хотів, щоб я займався танцями
Володимир МУНТЯН – легендарний футболіст СРСР , зірковий гравець київського «Динамо». 14 вересня кумир мільйонів вболівальників, заслужений майстер спорту СРСР відзначає свій вже 76-й День народження.
-У 10 РОКІВ я зламав на полі спочатку руку, а згодом – і ногу. Батя тоді заявив: – Все, ніякого більше футболу, підеш на бальні танці. Кілька разів стояв біля «станка» -ногу кудись тягнув. Жили ми тоді на четвертому поверсі, я збирався бігати на футбол по водостічній трубі. І батько здався! А ще я був чемпіоном Києва з акробатики. Але переміг футбол.
Водолимир МУНТЯН – природжений динамівець. 15 травня 1963 року він став динамівцем, а 15 жовтня 1965-го –зіграв свій перший матч. А провів їх за свою кар’єру 469, в яких забив 84 м’ячі. За кількістю матчів, зіграних рідне «Динамо», В.МУНТЯН поступається лише Олегу БЛОХІНУ. Для півзахисника – це супер результат. На думку спеціалістів, на той час Володимир вважався одним з кращих півзахисників європейського футболу, номінувався на «Золотий м’яч»-1969 (23-31 місця).
Нам приємно, що грав Володимир разом з Михайлом ФОМЕНКОМ, разом виборювали Кубок кубків і Суперкубок УЄФА, перемагали в чемпіонатах і розіграшах Кубка СРСР. Володимир – володар 7 золотих чемпіонських медалей всесоюзного карбу, був кращим футболістом СРСР-1969, 7 разів включався під №1 до списку кращих футболістів країни. Успішно грав за збірні СРСР, ставши у їх складах срібним призером європейської першості і бронзовим – Олімпійських ігор.У 34 роки у складі київського СКА, як граючий тренер, виграв Українську зону Другої ліги чемпіонату СРСР.
По закінченні кар’єри працював тренером багатьох команд. У1988 році під його керівництвом команда КОСФАП стала чемпіоном Мадагаскару.
Приємні спогади залишилися від зустрічей з Володимиром Федоровичем, зокрема у тренерів охтирського «Нафтовика» Валерія ДУШКОВА і роменського «Електрона» Олександра КВАШІ. До речі, свого часу МУНТЯН часто приїжджав у Ромни, Охтирку. Конотоп, Суми, як гравець команди ветеранів «Динамо» та інспектор матчів. Одного разу Володимир Федорович врятував О.КВАШУ від суворого покарання.
-Грали ми тоді у чемпіонаті України серед КФК. І так склалося, що матч «Електрона» і лубенської «Сули» впливав на розподіл місць серед лідерів,- згадує Олександр Дмитрович. – Суддя відверто допоміг гостям, поставивши відверто лівий пенальті у наші ворота наприкінці зустрічі. І я вирішив «віддячити» кожного суддю, пославши їх у нокдаун, адже я свого часу займався боксом. Пізніше я зрозумів, що я зробив. За кілька днів мене викликали на КДК ФФУ. У ліфті познайомився з МУНТЯНОМ. Він першим мене впізнав по виду. –Ну щож , Олександре, готуйся, покарання буде суворим, можеш про футбол забути, через тебе може постраждати і команда. Уявляєш, що це було для мене. Як я зрозумів пізніше, це була своєрідна психологічна перевірка з боку досвідченого футболіста. Перед дверима Володимир Федорович дещо заспокоїв: -Головне – не боксуй, а веди себе культурно і спокійно… Я вибачився перед присутніми за свою поведінку. Твердо пообіцяв, що такого більше не повториться. Я вдячний Анатолію КОНЬКОВУ – на той час президенту ФФУ і Володимиру МУНТЯНУ, що вони врятували мене і команду. Усі 18 членів КДК підтримали їх, я відбувся символічним покаранням.
Про інший цікавий епізод розповів воротар Євген РУДАКОВ, який приїздив у Ромни із командою юнаків. Тоді він працював тренером «Динамо».
-Грали ми у Баку з «Нефтчі». Хід поєдинку був напруженим..Я кинув м’яч Володимру і він, жоглюючи його, пройшов кількох суперників і з льоту завдав по воротах господарів потужного ударe , мабуть, метрів з 30-и. То був красень-гол! Його м’яч став вирішальним. А скільки таких забив наш Муня, як ми всі його люб’язно називали..
Володимир МУНТЯН, Євген РУДАКОВ і Олег БЛОХІН – єдині серед радянських футболістів 7-разові володарі звання чемпіонів СРСР.
«ФутТайм» і АФСО щиро вітають легендарного гравця Володимира МУНТЯНА і ветеранів сумського футболу Олега ТКАЧА і Юрія ЗІНЧЕНКА з їхніми Днями народження! Здоров’я вам, щастя, достатку, довголіття, добра та миру, життєвих сил і бадьорості духу! Так тримати!!!
Знай наших!
У воротах знову Олександр ЛИТВИНЕНКО!
НЕ ЩАСТИЛО у футбольній кар’єрі вихованцю сумського футболу Олександру ЛИТВИНЕНКУ. Здібного воротаря чомусь не помічали і не вірили в нього тренери, зокрема «Альянса» і «Вікторії». За плечима 31- річного гравця 4 команди і 76 матчів.
Новий сезон Олександр розпочав у складі дебютанта Другої ліги чемпіонату України – «Ниви» з Бузової, що в Бучанському районі на Київщині. Наш земляк відіграв дві стартові зустрічі, в яких зберіг свої ворота недоторканними. Його команда перемогла «Чайку» з Київщини – 3:0 і «Реал Фарму» з Одеси -2:0. Після 2-х турів «Нива» – односібнйи лідер. Нам залишається побажати Олександру успіхів у новій команді, аби більше футбольна доля не випробовувала його. Побільше тобі «нульових» матчів, друже!!!
З анналів історії
Рік за роком, матч за матчем
15 вересня 1990 р. Чемпіонат УРСР серед КФК 3-х зони. «АВТОМОБІЛІСТ» (Суми) – «ХЛІБОРОБ» (Чорнобай)- 0:1. Володимир Ольшанченко (78).
15 вересня 1991 р. Чемпіонат СРСР. Друга ліга. «!ЧАЙКА» (Севастополь) – «НАФТОВИК» (Охтирка)- 1:2. М’ячі в гостей забили: Ігор Задорожний (5) і Сергій Горох (9).
17 вересня 1955 р. Чемпіонат області. Перша група. 2000 глядачів. «НАСОСНИЙ завод» (Суми) – «ХІМІК» (Шостка) – 0:1. Леонід Лопатін.
18 вересня 1955 р. Товариський матч. «ШАХТАР» (Конотоп) – «БУРЕВІСНИК» (Москва) -1:1.