ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 56.
Сьогодні у випуску:
— Згадаймо і пом’янемо ветеранів сумського футболу
— Чим знаменний 1982 рік у житті Михайла ФОМЕНКА?
— Як Андрій БРАГИНЕЦЬ став…воротарем?
Пам’ять
Костянтин ЗІНОВ’ЄВ: Автор першого історичного м’яча
12 листопада – 87 років від Дня народження екс-гравця сумського «Авангарда» Костянтина ЗІНОВ’ЄВА.
ВІН став автором першого м’яча в історії сумської команди майстрів «Авангард», яка в 1960 році дебютувала у чемпіонаті СРСР у Другій лізі Української зони. 3 – го квітня у Сімферополі у стартовому матчі сумчан приймали місцеві авангардівці. Першими успіху вже в дебюті зустрічі добилися господарі. А в середині першого тайму Костянтин ЗІНОВ’ЄВ зрівняв рахунок, забивши, як тоді писала преса, «рідкісний за красою гол». У другій половині матчу після удару Миколи КЛИМАКОВА захисник господарів «зрізав» м’яч у власні ворота. 2:1 – то була перша історична перемога сумчан.
В “Авангарді» Костянтин виступав усього 3-и роки. У 52-х матчах забив 17 м’ячів, причому у 4-х відзначався по двічі – з хмельницьким «Динамо» (3:3), дрогобицьким «Нафтовиком» (2:1), торпедівцями Харкова (2:1) і єнакіївським «Металургом» (2:3). 21 липня 1962 –го року він забив СОТИЙ м’яч команди в чемпіонатах СРСР.
Після майстрів продовжував грати за аматорський «Електрон», працював тренером сумського «Спартака» . Разом із Олександром СЕРБІНИМ у 1969 році створили команду, яка вперше і востаннє у своїй історії стала бронзовим призером чемпіонату і завоювала путівку до класу «А». Вдячні за науку і уроки наставникам Михайло ФОМЕНКО, Микола ВОРОНЬКО, Володимир БОГАЧ старший, та інш гравціі, хто тоді радували численних вболівальників своє добротною грою.
Опісля Костянтин Миколайович знайшов себе, як дитячий тренер. Більше 30 років він готував майбутніх «зірок» футболу в СДЮШОР «Зміна» (нині ФЦ «Барса»). Не один десяток його вихованців заявили про себе на високому рівні.
5 років тому Костянтин Миколайович ЗІНОВ”ЄВ залишив цей світ.
Пам’ять
Ігор ТЕРНОВИЙ: Капітан і бомбардир «Фрунзенця»
12 листопада минає 70 років від Дня народження Ігоря ТЕРНОВОГО – екс-капітана сумської команди майстрів «Фрунзенець». 42 роки тому він трагічно загинув.
СТАРШИЙ тренер сумчан Геннадій (Гелій) ПУТЕВСЬКИЙ покладав великі надії на 22-річного Ігоря, запрошуючи його його в нашу команду. Він добре знав цього гравця, який, виступаючи за горлівський «Шахтар» і черкаський «Граніт», мав у активі і майже 100 матчів і кілька забитих м’ячів.
Уже з першого року дебютант (він виступав під шостиv номером) став одним із лідерів «Фрунзенця». Він впевнено почувався у середній ліні, де його партнерами були Віктор ГАЛЬЧЕНКО, Леонід СУГИРІЙ, Борис ШУРШИН, Сергій МІРВА, вправно підключався до атак і забивав. Найбільше від Ігоря постраждали команди Жданова (наразі Маріуполь). 13 квітня 1975 року у матчі з «Локомотивом», який сумчани виграли 2:1, зі штрафного він забив переможний м»яч. Через два роки Ігор знову відзгачився, але у ворота «Новатора». Сумчани поступилися -1:2. У 1978 році «Фрунзенець» вдома взяв реванш, вигравши – 3:2. Другий м’яч був за Ігорем. Тричі ТЕРНОВИЙ ставаd кращим бомбардиром команди. Приміром, у 1980 році відзначився 10 разів. Не кожен нападник може похвалитися такою результативністю. Він подавав приклад гравцям як капітан команди.
Ось що писала «Ленінська правда» , підбиваючи підсумки виступу сумчан у !965 році: «На відміну від інших гравців «Фрунзенця», не поступався у швидкоті суперникам Ігор ТЕРНОВИЙ. Цей півзахисник грав з повною віддачею, завжди настроєний на боротьбу. Його спортивне завзяття підкріплене неабиякою технікою і тактичною кмітливістю».
За підсумками сезону -1975 нашого півзахисника включили до списку 22-х кращих футболістів України. У складі команди Ігор став володарем Кубка Дружби, зіграв кілька міжнародних матчів. За «Фрунзенець» Ігор провів майже 250 матчів і забив 40 м’ячів. Він третій серед кращих бомбардирів в історії «Фрунзенця». Його випереджають Григорій ЛАЗАРКО (58) і Валерій ЖИЛІН (48).
-З Ігорем ми проживали в одній кімнаті,- згадує екс-воротар «Фрунзенця» Сергій КИРІЄВСЬКИЙ. – Це була добра і душевна людина. А яким дисциплінованим гравцем він був, вирізнявся неабиякою самовіддачею, у грі розуміли його з півслова. Він був прикладом професіонального ставлення до роботи. Про таких кажуть: справжній лідер і душа колективу. Мав потужний удар, вправно виконував штрафні удари, а коли не вдавалося забити – дуже переживав. Пригадую після матчу з «Десною», в якому Ігор не реалізував пенальті і ми втратили очко, він не знаходив собі місця… Жаль, що так рано обірвалося життя гравця, який міг ще один десяток років радувати своєю грою сумських вболівальників.
Трагедія сталася у 1980 році. Ігорю було лише 28… ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ НАШИМ ВЕТЕРАНАМ!
Ювілеї
Два «золоті» ювілеї Михайла ФОМЕНКА
50 років тому вихованець сумського футболу Михайло ФОМЕНКО дебютував у київському «Динамо» і збірній СРСР і забив єдиний м’яч у складі киян.
ДО КИЄВА він переїхав з Ворошиловграда (наразі – Луганськ) , де впродовж двох сезонів виступав за «Зорю», яка в 1972 році вперше стала чемпіоном СРСР. Коли про це дізнався перший секретар обкому КПУ т.Шевченко, що Михайла хочуть бачити у Києві, відразу запропонував йому 3-кімнатну квартиру. Але приїхали гонці в погонах з МВС і забрали гравця на службу. Так Михайло став «динамівцем».
У новій команді дебютував 4 квітня у матчі із…»Зорею» на її полі. Грав у півзахисті. Гості не змогли підтвердити свого чемпіонського статуса-кво і зазнали відчутного фіаско з рахунком 0:3. Але кияни швидко оговталися і включилися в боротьбу за «золото». Досить впевнено фінішували, проте ліквідувати гандикап у 5 очок не вдалося. «Зоря» – чемпіон! Михайло отримав срібну медаль. Це була його перша нагорода. Дебютного року провів 28 матчів, увійшов під №3 на позиції лівого центрального захисника до списку 33-х кращих футболістів СРСР 1982 року.
Того сезону наш земляк забив свій єдиний м’яч за «Динамо». Сталося це у повторному матчі 1/8 фіналу розіграшу Кубка СРСР з одеським «Чорноморцем». Сумчанин закріпив впевнену перемогу киян на 90-й хвилині поєдинку – 4:0! Пізніше вони виграли почесний приз.
16 липня 1972 року Михайло дебютував у збірній СРСР у товариському матчі з командою Фінляндії на її полі. Зіграв він, як і весь захист, надійно- 0:0.
У 1978 році через проблеми зі спиною завершив свої виступи. Хоча Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ просив його пограти ще пару років…
За «Динамо» наш земляк провів майже 250 матчів. Тричі вигравав золоті медалі і 4 рази срібні чемпіонат , двічі був володарем Кубка СРСР, Кубка кубків і Суперкубка УЄФА, ставав срібним призером європейської першості і бронзовим – Олімпійських ігор. Як тренер «Динамо», виграв чемпіонат і Кубок України.
Чим простіше, тим надійніше – таким було ігрове кредо нашого «зіркового» земляка. Євген РУДАКОВ вважав Михайла ФОМЕНКА справжнім бійцем, який сповна віддавав усі сили поєдинку…
Перший «динамівський» матч Михайла ФОМЕНКА Чемпіонат СРСР. 1972 р. Вища ліга. «ЗОРЯ» (Ворошиловград) – «ДИНАМО» (Київ) – 3:0. Ворошиловград. Стадіон «Авангард». 35000 глядачів.
«ЗОРЯ»: Форкаш, Абрамов, Малигін (Ізвеков, 66), Пінчук, С.Кузнецов, О.Журавлов, В.Кузнецов, Семенов, Єлисеєв, Морозов, Онищенко (Белоусов, 82).»ДИНАМО»: Рудаков, Доценко, Сосніхін, Матвієнко, Решко (Медвідь, 46), Трошкін, Фоменко, Пузач, Колотов (Веремеєв, 77), Мунтян, Хмельницццький. Голи: Семенов (4), Єлисеєв (47), В.Журавльов (49 – з пенальті). Попередження: О.Журавльов – Пузач.
Cторінки історії
Як сумський «Автомобіліст» Суми «виручав»?
32 роки тому футболісти сумського «Автомобіліста» виграли чемпіонат УРСР серед команд колективів фізкультури і здобули путівку до Другої ліги Української зони чемпіонату СРСР.
РЕГУЛЯРНУ частину чемпіонату сумчани пройшли на одному диханні. У 30-и матчах вони набрали 47 очок, на 3-и випередивши «Зорю» з Карлівки та «Металург» з Куп’янська.
Фінальну частину суперники провели впродовж 11-1 8 листопада 1990 року у Скадовську і Новомиколаївці Херсонської області. І тут наші футболісти зіграли не менш впевнено і виявилися на висоті. У 5-и матчах – 3 перемоги і 2 нічиї. А це – золоті медалі і путівка до Другої ліги, яку вболівальники чекали 7 років. «Водії» обіграли очаківський «Маяк» -2:0, «Карпати» (Каменка – Бузька) – 3:1 і стахановський «Стахановець» – 2:0, а в зустрічах із шепетівським «Темпом» і комунарською «Сталлю» розділили очки – 1:1 і 2:2 – відповідно. Сумчани на 2 очки випередили «Маяк» і «Сталь», які стали призерами. Олександра БОБУХА було названо кращим нападаючим фіналу, де він забив 5 м’ячів. А за сезон на його бомбардирському рахунку їх 22і. 11 разів відзначився захисник капітан «Автомобіліста» 35-річний захисник Володимир ОЛЬШАНЧЕНКО.
Команду готували Валерій ЖИЛІН і Микола КУРАСОВ. А хто кував перемогу на полі? Слово Валерію ЖИЛІНУ: – Це воротарі Віталій ДАВИДЕНКО і Валерій БАЛИЦЬКИЙ.. Були злети і падіння, але в цілому провели на високому рівні, доповнюючи один одного. Надійно діяли в обороні Олександр ЛОПОТЕНКО, Володимир ОЛЬШАНЧЕНКО, Володимир ЛАБЕНОК, Андрій ШУРЕНКОВ, Валерій БЕЗДІДЬКО, Микола ГРИНЬ, Ігор ЗАГОРУЛЬКО, Дмитро МУРАШКІН, які своєю грамотною і самовідданою грою допомагали вигравати. Капітан команди Володимир ОЛЬШАНЧЕНКО полюбляв підключатися до атак іі часто забивав вирішальні м’ячі. Вправними диспетчерами себе зарекомендували Сергій ГАЙДАР, Юрій ІВАНОВ, яким допомагали Сергій ЯЩЕНКО, Сергій ГОРЬКАЄВ, Сергій КОЗЛОВ, Ігор ШАНДИБА, Олександр БЕДРИЦЬКИЙ, Михайло НІКОЛОЗАШВІЛІ . З їх допомогою результативною була гра нападників Олександра БІЛЕЦЬКОГО, Сергія ЗАПОРОЖЦЯ, Олександра КУЗЬМІНА і кращого бомбардира Олександра БОБУХА.
«Автомобіліст» представляв обласне ТВО «Сумиоблавтотранс». Значна заслуга в тому, що команда виграла змагання і повернула до Сум великий футбол, начальника об’єднання Миколи ТЕРТИШНОГО і його першого заступника Олександра ГАЛИЧА.Вони забезпечували фінансові тили і створили належні умови для «золотого» фінішу «Автомобіліста» в 1990-у році. За один сезон команда виконала завдання, з яким не могли впоратися інші представники обласного центру.
КОМЕНТАР Анатолія КОНЬКОВА – старшого тренера Держкомспорту УРСР: – Команда впевнено провела усі матчі заключного етапу змагань, продемонструвавши не лише хорошу гру, але і загальний заряд для досягнення поставленої мети. Сумчани явно переважали своїх суперників за результативністю і потужністю тилів. Я вважаю, що Друга ліга отримала хорошу команду, яка зможе боротися за високі місця в турнірній таблиці.
ФАКТИ. «Автомобіліст» зіграв 35 матчів: перемог – 23, нічиїх – 9 , поразок- 3 (їх команда зазнала у першому колі). Суперникам сумчани забили 67 м’ячів, у свої пропустили 25. У 8- и команд виграли усі 8 матчів за різниці м»ячів 40-8. В активі – 5 перемог з великими рахунками ( м’ячі 21-3). У призерів «водії» відібрали по 50 % очок. У 14 матчах наша команда не пропускала у свої ворота.
Вітання
Андрій БРАГИНЕЦЬ: 7 роменських сезонів
За «Електрон» форвард провів 146 матчів і забив 25 м’ячів. Днями Андрій відзначив свій 51-й День народження.
ДО ТОГО як стати гравцем роменського «Електрона», він мав вже чималий досвід виступів на професіональному рівні, зокрема за полтавську «Ворсклу», сумський «Автомобіліст» і кременчуцький «Нафтохімік», де відіграв майже 70 зустрічей. У складі роменчан став чемпіоном України серед аматорів і кілька сезонів виступав у 2-й лізі національної першості. У 1997/98 у своїй групі «Електрон» завершив виступ на 3-у місці серед 17 команд. Андрій вирізнявся вправними діями, практично в кожній зустрічі був, як кажуть, в ударі. У 24-х матчах забив 12 м’ячів і посів 4-е місце серед кращих бомбардирів, а друге –«електронівець» Геннадій СТРІЛЯНИЙ – 17. Удвох вони забили 31 м’яч із 53-х командних. На форварда звернули увагу тренери охтирського «Нафтовика», але «прижитися» в команді не вдалося. Він вирішив не випробовувати долю і повернувся до Ромен. Продовжив грати ще три сезони.
Виступаючи за «Ворсклу», одного разу Андрію довелося стати у ворота. Це був повторний матч 1/8 фіналу розіграшу Кубка України з донецьким «Шахтарем». Як писала тоді місцева преса, «це була чорна пляма в історії команди». Про ту ситуацію згадує гравець «Ворскли» Юрій Левчук: – На гру поїхали з одним воротарем. У день матчу виявилося, що Олег СТОРОЖЕНКО зіграти не зможе. Вирішили поставити у ворота Андрія БРАГИНЦЯ. Сподіватися на пристойний результат було годі – 0:8 отримали. Чотири м’ячі забив Олег МАТВЄЄВ. За підсумками двох протистоянь – 0:9. У тому матчі стався прикрий випадок. Був простріл з флангу, був лід і йшов сніг. А грали ми наприкінці листопада. Перед самою ногою м’яч потрапив у лід і я за рахунку 0:4 з двох метрів «зрізав» його у свої ворота.
Наразі Андрій Сергійович продовжує грати за ветеранів. Серед пам\ятних матчів – зустрічі з ветеранами «Динамо» (2:2) та збірною «Ворскли» (5:5) – бронзовим призером чемпіонату України. Виступи за «Електрон» залишилися у Андрія Семеновича доброю згадкою… МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 1997/98. 2 ліга. Група «В». «ЕЛЕКТРОН» (Ромни) – «СЛАВЯНЕЦЬ» (Конотоп) – 3:0. 1 вересня. Ромни. Стадіон «Електрон». 1500 глядачів.
«ЕЛЕКТРОН»: Царицин, Дубров, Кузнецов (Стріляний, 52), Долгошеєв, Лукаш, О.Ткач (Демиденко, 72), Кривенко, Осадчий (Зборик, 78), Брагинець (Кліщенко, 81), Шестаков (В.Ткач, 76). «СЛАВЯНЕЦЬ»: Лисенко, Загорулько, Калягін, Дудка, Савчуков, Горох, Гришко, Козін, Жак (Паляница, 46), Коцюба, Нора (Калугін, 67). Тренер: О.Грязев. Голи: Лукаш ( 29 – з пенальті), Брагінець ( 60 ), Стріляний ( 70). Попередження: Лукаш.
Валерій ТКАЧ: За прикладом брата
почав займатися футболом Валерій ТКАЧ. Днями ветеран роменського «Електрона» відзначив свій 58-й День народження
ПО ДВА рідні брати різних родин свого часу закінчували відділення футболу Роменської ДЮСШ і деякі з них грали на різних рівнях за місцеву команду. Серед них і дует братів ТКАЧІВ . Вибір останнього був закономірним: за прикладом старшого брата Олега полюбив футбол і Валерій.
У 1992 році «Електрон» дебютував у Перехідній лізі чемпіонату України, потім була 2-а ліга, через фінансові труднощі довелося зніматися. Потім роменчани впевнено виграють Аматорську першості України і знову виходять до ліги майстрів. У сезоні 1997/98 «Електрон» посідають 3-є місце у групі – це було найвищим досягненням команди в цих змаганнях. Учасниками цих змагань були і брати ТКАЧІ. А ще – вони доклали своїх зусиль , аби команда успішно виступала в обласних перегонах, де ставала переможцем і призером. На всеукраїнських змаганнях Валерій провів 82 матчі ізабив 5 м»ячів. Не менша статистика його виступів і на обласному рівні. Після «Електрону» продовжив грати за команду ветеранів, яку ви бачите на цьому знімку разом з тренером Віктором Карповичем ГРЕЧАНИМ (у верхньому ряду – посередині) а . Валерій ТКАЧ в цьому ряду – крайній праворуч.
-Хоча Валерій і зіграв мало матчів, але разом з братом вписали в історію роменської команди помітний рядок, – говорить тренер «Електрона» Олександр КВАШ.А. – У більшості матчів він виходив на заміну. Швидко входив у гру, , ідопомагаючи партнерам підтримувати колективні дії. Я вдячний братам за те, що вони зробили для нашого футболу. Я також радий, що одним із лідерів «Агробізнесу-ТСК» був третій представник родини Ткачів, який наразі є гравцем нашої команди.
Олександр Дмитрович мав на увазі Олександра – сина Олега і племінника Валерія Михайловича.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 1997/98. 2 лігп. Гукпа «В». «ЕЛЕКТРОН» (Ромни) – «ФАКЕЛ» (Варва) – 2:0. 24 вересня. Ромни. Стадіон «Електрон». 2700 глядачів.
«ЕЛЕКТРОН»: Царицин, Дубров, .Кузнецов (Зборик, 58), Кривенко, Лукаш, О.Ткач (Кліщенко, 89), Доронченко (В.Ткач, 66), Осадчий (Долгошеєв, 78), Брагинец, Шестаков, Стріляний (Матюха, 46). Тренер: О.Кваша. «ФАКЕЛ»: Возьянов, Перенчук, Зубаха, Новак, Джус, Назарко, Запара, Ревенко, В.Корнєв (Покозацький, 76), Кравченко (.Новіков, 60), Шупіков. Тренер: А.Момот.
Голи: Брагинец ( 43), Шестаков (62). Попередження: Кузнецов, Зборик – Корнєв, Ревенко.
«ФутТайм» і АФСО вітають ветеранів сумського футболу з пам‘ятними Днями у їхньому житті. Хай вам, шановні, здоровиться і живеться ще багато літ, а від футболу ви продовжували отримувати задоволення і заряд бадьорості!!!