ФутТайм від Григорія М.Реви.
ФутТайм від Григорія М.РЕВИ. Випуск 16.
Вітання!
З днем народження, В’ячеславе Олександровичу!
28 СІЧНЯ 37-й День народження відзначає вихованець відділення футболу Шосткинської ДЮСШ В’ячеслав СЕРДЮК.
Після закінчення Київського РУФК подався до Москви, де за два роки у дублі «Торпедо-Металурга» і столичного футбольного клуб провів 25 матчів. Не бачучи перспективи, юнак повертається додому і стає гравцем дніпропетровського «Дніпра». Перші кроки робив у дублі, а 12 березня 2006 року дебютував в основному складі проти «Закарпаття», в якому дніпряни обіграли гостей – 4:0. Того ж року В’ячеслава викликали до молодіжної збірної України, але жодного матчу зіграти не вдалося.
На жаль, закріпитися в основі «Дніпра» наш земляк не зміг і його віддали в оренду охтирському «Нафтовику-Укрнафті», який в сезоні 2007/08 виступав у Вищій лізі. Пам’ятним став матч з «Динамо» на його полі, в якому охтирчани перемогли – 1:0. За киян грав Олег ГУСЄВ. За «Нафтовик-Укрнафту» В’ячеслав провів 23 матчі і забив 1 м’яч. Він став вирішальним у поєдинку з «Арсеналом» (1:0).
В’ячеслава ще раз віддають в оренду. Цього разу «Кривбасу». Вона затягнулася на 5 років, де він відіграв 103 матчі, відзначившись одним влучним ударом. Згодом «Кривбас» розформували і гравець переходить до «Арсеналу». Але й тут нашому земляку не щастить – кияни знялися з чемпіонату.
Пам’ятний для СЕРДЮКА ще один матч з «Динамо». У 2011 році кияни виграли у «Кривбаса». Зі звіту: « 83 хвилина. ГОООЛ. 3:0. Гусєв забиває. Мілевський у підкаті відбирає м’яч у Сердюка і робить передачу у штрафний майданчик на Гусєва, який , вийшовши 1 на 1, пробив під поперечину».
Завершував кар’єру В’ячеслав у чемпіонаті Білорусії, де виступав за городян Гомеля і «Торпедо-БелАЗ» (Жодіно). За них провів 48 матчів і забив свій один м’яч.
Загалом у 8-и професіональних командах В’ячеслав СЕРДЮК відіграв 200 поєдинків у чемпіонатах і 84 – за дублі та 11- у розіграші Кубка України.
«ФутТайм» і АФСО вітають В’ячеслава Олександровича з Днем народження і бажають йому здоров’я та всіляких гараздів у житті!
Володимир САЄНКО: «Явір» – команда мого життя.
МАЙЖЕ 30 років опікувався краснопільським «Явором» колишній директор місцевого лісгоспу і обласного об’єднання «Сумиліс» Володимир Данилович САЄНКО. Він був організатором команди і президентом ФК. Сьогодні патріарх сумського футболу, якому незабаром виповнюється 82 роки, ділиться спогадами про становлення команди, згадує тих, хто надавав їй допомогу, з ким працював, хто здобував перемоги на полі і вписав в історію «Явора» свої імена.
– КОМАНДУ було організовано і створено на базі «Юності» з Угроїдів, з якою працював Олександр АЛФЬОРОВ. Тоді вона грала області по першій групі і в неї настали не кращі часи. Вирішили її не втрачати і прописати на базі Краснопільського лісгоспу, який тоді очолював. У становленні команди у різні роки допомагали А. ТАРАСЕНКО, керівники району М.ПУЛІНСЬКИЙ, М.ЗАБАРА, І.САМУС, , М.УМАНСЬКИЙ і Ю.ЯРЕМЧУК, а також конкретну підмогу мали з боку спонсорів М.КАЛІНІЧЕНКА, В. ШВАЧИЧА і Є.ЛАПІНА. Підставляли своє плече земляки Г.КУЗЬМЕНКО і С.САВЧЕНКО з Бєлгорощини (Росія) та ін.
На першому етапі – а це участь у чемпіонаті і розіграші Кубка області – з командою плідно працювали О. АЛФЬОРОВ, М. ТИМОШЕНКО і М. П’ЯТАКОВ. Завдяки їх зусиллям і вмінню «Явір» впродовж 2 років виграв чемпіонат і Кубок Сумщини, створивши хороший плацдарм для виходу на всеукраїнський рівень. Це був другий етап розвитку команди. «Явір» почав грати у чемпіонаті Української РСР серед КФК. Зусиллями В. БОГАЧА-старшого і В.БЕРМУДЕСА «Явір» швидко (за 6 сезонів) пройшов становлення на аматорському рівні і завоював право представляти Сумщину серед майстрів. Успішно виступивши у Перехідній лізі Першого незалежного чемпіонату України, до Краснопілля прийшов великий футбол. Приємно згадати гравців М.ЗАВАЛІЯ, І.КРУГЛЯКА, В. ОСТРІЩЕНКА, М. ЛАКТІОНОВА, В.ЛОМАКІНА, С.ТАНАСЮКА, П.ЧЕХУНОВА та ін.., зусиллями яких було відкрито шлях команді до нових сходжень. Доповнили і підсилили командний малюнок гри М.ТИМОШЕНКО, І.ПАХОМОВ, В.ПАЦЮК, М.ЛЕБЕДЕНКО та ін. Добротними діями на полі вирізнялися М.ЗАВАЛІЙ, В.ПАЦЮК, І.КРУГЛЯК та ін..
З виходом команди до Другої ліги його очолив досвідчений тренер В. ДУШКОВ. Він впровадив професіональний підхід гравців до роботи, зміцнив інфраструктуру ФК і багато зробив для його подальшого розвитку. Запрошення досвідчених виконавців А.ЄРМАКА, Б.ШУРШИНА, С. ФОМІНА, В. САМОЛЮКА, С.ДІЄВА, І.ЗАХАРЯКА, О.ПЕСТРЯКОВА, С.ДЕМ»ЯНЦЯ та інших допомогли команді за пару сезонів адаптуватися в лізі і стала міцно на ноги , радувала добротною грою не лише своїх вболівальників. Про «Явір» заговорили в багатьох містах України, де він проводив свої матчі. З приходом В.БЕРМУДЕСА наша команда у напруженій боротьбі з ФК «Львів» (за різниці забитих і пропущених м’ячів) виграла малі золоті медалі, а з ними і путівку до Першої ліги чемпіонату України. Це було своєрідним дивом у футбольних колах, що команда з невеликого райцентру з далеко не великим фінансовими можливостями на відміну від інших суперників втерла їм носа і посіла гідне місце на футбольній карті України.
Кращим гравцем, на думку спеціалістів, був А. ЄРМАК – улюбленець вболівальників, який виступав за «Явір» 10 років, демонструючи високий рівень професіоналізму і максимальну віддачу в кожному матчі. Досвідчений гравець слугував взірцем для молодих футболістів.
Старт команди у Першій лізі був невдалим. Рятувати його запросили В.ДУШКОВА. Досвідченому тренеру вдалося витягнути колектив з підвалин турнірної таблиці.
Впродовж кількох років спортивним директором працював Анатолій ТРИГУБОВ. Його професіоналізм в роботі, вміння позитивно вирішувати фінансові питання допомагати стабільній роботі клубу і не мати особливих проблем з виступом команди.
Нова ера в історії «Явора» настала з приходом І.ЗАХАРЯКА. Йому допомагав А.ЄРМАК. Команда продовжила успішно грати. Заслуга цього тандему в тому, що він підготував групу молодих кваліфікованих гравців, які згодом «засвітилися» у командах різних ліг. Важливою складовою у розвитку футболу у Краснопіллі і районі стало відкриття ДЮСШ. Вперше вихованці А.ПРИЛЄПИ і А.ЛИСЕНКА вийшли до фінального етапу Всеукраїнських змагань на призи клубу «Шкіряний м’яч». Велику допомогу надав юним футболістам голова райради ФСТ «Колос» М.ЛЕБЕДЕНКО. Згодом з цих та інших гравців досвідчений футболіст майстер спорту В.ЄРМАК сформував нову команду, бо попередню вольовим рішенням перевели до Сум, яке втратило свою професіональну команду. Краснопілля ще двічі рятувало обласний центр від ганьби, передаючи йому свою команду. Пізніше В.БОГАЧУ-молодшому, А.ПРИЛЄПАІ та А.ЛИСЕНКУ вдалося втілити давню мрію вболівальників, аби основу «Явора» складали місцеві вихованці. Тоді в «Яворі» було 70% своїх гравців. Згадаймо їх: Володимир МИГАЛЬ, брати Андрій і Денис ПАЦЮКИ, Микола РУБАН, Олег БИЧЕНКО, Сергій МАЛИШКО, Сергій САВЧЕНКО, Олександр ЛЕБЕДЕНКО, Олександр ТАРАСЕНКО, Віталій ВАНГОРОДСЬКИЙ, Володимир ЛЮТЕНКО і Олександр ГОРЕНКО. Їх доповнювали сумчани О.БАНДУРА, М.ОХРІМЕНКО, А.КАЛИНЕНКО та І.ПУКАСЬ. Команда зайвий раз довела, що можна сміливо грати успішно своїми силами. І це – хороший приклад для ДЮСШ, що їхні вихованці при належній увазі і підтримці можуть гідно триматися в Аматорській і Другій лігах національних чемпіонатів. Не треба боятися, а пробувати, набиваючи гулі, вчитися на помилках і пані Фортуна обов’язково усміхнеться. Повірте моєму досвіду роботи з командою «Явір». Адже для вболівальників – це неабияка радість і гордість бачити у складах команд своїх виконавців. Приклад цьому – Олександр ЛЕБЕДЕНКО, Наразі він один з лідерів першолігового липоводолинського «Альянс». Свій шлях у великий футбол розпочинав у «Яворі» ще школярем. Став майстром спорту, був переможцем Першої і Другої ліг. У чемпіонатах України провів уже 306 матчів і забив 30 м’ячів. Приклад вартий уваги і наслідування для молодих гравців «Явора», які грають у вищоліговому чемпіонаті області.
В тому, що «Явір» впевнено підкорював футбольні вершини, вважаю, чимала заслуга журналістів О.КОЗИРЯ, Г.РЕВИ і О.МОЦНОГО. Впродовж всіх років виступів команди об’єктивно розповідали про її виступи, популяризували «Явір» і футбол загалом.
Користуючись нагодою, висловлюю велику вдячність усім гравцям, тренерам, спонсорам і численним вболівальникам за постійну підтримку мене, як президента, і команди. Це надавало впевненості і нових сил, незважаючи на деякі перешкоди і труднощі. А першими і надійними моїми помічниками були президент клубу А.ТАРАСЕНКО і директор Краснопільського лісгоспу В.ВОДОТИКА. Вони робили все, аби «Явір», як кажуть, тримав марку! Дякую також за вітання з нагоди вручення медалі за внесок у розвиток футболу з нагоди 30-річчя УАФ. Окремо висловлюю слова вдячності колишньому голові ФФСО Миколі ЖЕЛЄЗНОМУ і голові АФСО Андрію ПРОХОРОВИЧУ за підтримку команди і футболу на теренах області. Це вселяє надію, що футбольні традиції Сумщини матимуть продовження і вона посідатиме гідне місце на футбольній карті України.
Я радий, що мені вдалося зробити і свій внесок у розвиток гри мільйонів, працюючи на керівних посадах у Лубнах, Липовий Долині, Краснопіллі і Сумах. Таким був мій футбольний шлях. І цим я горджуся, як і своїм «Явором»! Це команда мого життя!!!!
Моя думка.
Місце ФК «Суми» у Бермудському трикутнику.
Суб’єктивні роздуми про майбутнє друголігової команди обласного центру, яка виступає в чемпіонаті України. ФК «Суми», «Альянс» і «Вікторія» утворюють своєрідний футбольний Бермудський трикутник. Яке місце в ньому сумчан?
ДОЧЕКАЛИСЯ! Міська влада нарешті визначилася з керівництвом КП «ФК «Суми». Є президент, є директор клубу, є головний тренер і будуть нові гравці. На жаль, основу складуть приїжджі, бо треба в пожежному порядку рятувати команду, яку довів до провалу попередній тренерський склад. Спасибі їм за це!!!
Повернувся на посаду президента ФК Геннадій ДЕМ’ЯМЕНКО. Свого часу він створив новий ФК «Суми», пройшов з ним шлях від чемпіонату району до Другої ліги ЧУ і переконав місцеву владу в необхідності мати місту професіональну команду.
– Негоже, коли наше місто ганьблять такими, в лапках результатами. Ще й за рахунок коштів містян. ФК «Суми» – це бренд міста. Сумчани повинні та будуть пишатися своєю рідною командою. Ми її перезапустимо. Вже сформовано нову адміністрацію, призначено директора та головного тренера, комплектується склад. Маємо амбітні плани, не лише вихід із зони вильоту. Чекаємо на реальні результати. Вже незабаром,- оптимістично заявив пан Геннадій. Як кажуть, поживемо – побачимо.
Мене, як і багатьох вболівальників, хвилює майбутнє ФК «Суми». Це наводить на далеко не оптимістичні роздуми.
- Які шанси сумчан зберегти прописку у 2-й лізі?
Зважаючи на те, що 7 матчів сумчани зіграють удома і лише 4 в гостях , а відставання від «Кристала» – 7 очок, а від «Реал Фарми» -12 втриматися в лізі реально. Ставку, звичайно, тренер робить на свою «десятку» гравців, а місцеві будуть на підхваті А що буде потім, коли команда розпочне готуватися до нового сезону? Сумніваюся, що своїх гравців просто не набереться. Якщо знову орієнтуватися на іногородніх, то потрібно викидати чималі кошти. Отих 21 млн. грн., що виділятимуться на наступні 3 роки ( по 7 млн. на кожен рік) замало. Чи можна за 7 млн. втримати команду? Для нормальної життєдіяльності потрібно десь до 12 млн. А якщо додати ще оренду поля «Ювілейного», то це ще, як мінімум, майже 250 тисяч грн. В чималеньку суму обійдуться збори в Туреччині, де тренери планують провести заключний етап підготовки. Могла команда грати, а відтак і зекономити наші з вами кошти, на «Авангарді», але влада вже не перший рік не може дати йому ладу і довести його до відповідного рівня готовності. Схоже, що і цього року він буде поза грою.
Мені, як і багатьом платникам податків, хотілося б знати від керівництва клубу – скільки отримуватимуть тренери і гравці, який бюджет клубу. У ті 7 млн. грн. вкластися, вибачайте, не реально. Схоже, буде якась хімія… А де спонсори, обіцянка влади 50 на 50???? А чи не вийде так, як із ПФК «Суми»». «Прославив» він Суми і канув в Лету. Встиг вже зажити недоброї слави і попередній склад та тренерський штаб ФК «Суми», які прославилися «договірними» матчами і бійкою «ультрас» у Байраці Роменського району.
- Хто гратиме в ФК «Суми» і чи потрібна взагалі ця команда?
Складається цікава ситуація. З наступного сезону «Вікторія» забирає права «Альянсу» і стає «Вікторією» (Суми) із подальшим завданням виходу до Прем’єр-ліги, а в друголіговій «Вікторії-2» гратимуть молоді футболісти ФЦ «Барса». Доки ФК «Суми» буде вирішувати свої турнірні завдання, молодих гравців перехоплять «вікторівці» і Суми залишаться біля розбитого корита. Схоже, знову доведеться вирішувати рятівне питання.
Не забуваймо про проблему з інфраструктурою. Вона потребує швидкого вирішення (про це, до речі, говориться не перший рік), аби команда не мала питань з тренувальним процесом і підготовкою до матчів.
Чи потрібні Сумам дві команди? Свого часу паралельно мали і «Фрунзенець-Лігу-99» і «Барсу». Схоже, тоді хтось нагрів руку і вони швидко зійшли з турнірної дистанції. Чи допоможе вирішити кадрову проблему об’єднання ФЦ «Барса» і КДЮСШ «Суми» ? Сказати наразі важко. . А відтак- без іногородніх знову не обійтися. Боюся, аби ФК «Суми» не став каліфом на час і місто вп’яте не втратило команду.
Можливо, команді краще знятися зі змагань і не витрачати марно гроші з міського бюджету?- так написав у «Панорамі» Анатолій Поляченко. Частково він має рацію. А що думають городяни? Щоб дізнатися їхню думку, мабуть, варто провести громадське обговорення або їх опитування. А що думаєте ви? Яке майбутнє у сумського футболу?
У Нікополі футболісти Сум відібрали очко у місцевих городян, завершивши зустріч-1:1. За лічені хвилини до фінального свистка Євген МОРОЗ встановив рівновагу. Після того матчу сумчани очок не набирали.
Асоціація футболу Сумської області може не поділяти думки автора.