ФутТайм від Григорія М.Реви.
“ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 54.
До вашої уваги: — —Тренер гордився своїми вихованцями
— Вітання ветеранам футболу
— Чому Сергій В. СТРАШНЕНКО не став «динамівцем»?
Пам’ять
Микола АБРАМОВ: «Я годжуся своїми учнями!»
Так говорив про своїх вихованців, які виступали у командах різних ліг, легендарний сумський дитячий тренер Микола Павлович АБРАМОВ. Він народився 26 жовтня 1946 року. Торік він завершив свій земний шлях. Вічна йому пам’ять!
ДО 7-го КЛАСУ Микола спробував себе у фехтуванні, боксі, баскетболі і легкій атлетиці. Та коли друг привів його до футбольної секції, визначився на все життя. З того часу м’яч захопив хлопчину. Не зрадив футболу, коли навчався у військовому і педагогічному інститутах і коли працював учителем фізкультури у школі. Були у його біографії і виступи за аматорські колективи Сум, і робота у місцевій команді майстрів «Фрунзенець». З 1983 року Микола Павлович став працювати в СДЮШОР «Зміна», якій присвятив 30 років, а затим – в ДЮСШ Сумського району. Як розповідали його колеги, він умів «возитися» з дітьми, вони тягнулися до нього, як до батька. І хай не всі стануть футболістами, головне, щоб вони любили футбол – таке було його тренерське правило.
Миколі Павловичу належить своєрідне досягнення, якому можуть лише позаздрити сучасні дитячі тренери. В одному із його випусків було 30 учнів. І восьмеро з них виступали у командах майстрів різних ліг. Тренер у 4-и рази перевиконав річне зобов’язання як того вимагали умови роботи. Грали вони у сумському «Автомобілісті», охтирському «Нафтовику», краснопільському «Яворі», харківському «Металісті», донецькому «Металурзі» та ін. Його вихованці склали основу збірної області, яка стала срібним призером Спартакіади УРСР-1990.
Микола АБРАМОВ став першим культивувати жіночий футбол на Сумщині. З його легкої руки «Спартак» виграв бронзові медалі вищолігового чемпіонату України, а колишній гравець Катерина САМСОН наразі захищає ворота жіночої збірної України. Його учень Ігор КРАВЧЕНКО – один із тренерів збірної України з вадами зору.
Впродовж не одного десятиліття Микола Павлович виступав за команду ветеранів, у 70 років ще грав у чемпіонаті Сум з футзалу.
Коли кілька років тому його запитали: -Як довго будете працювати? – він відповів: _Доки не побачу наш футбол у вищій лізі. На жаль, підступна хвороба на 75-у році обірвала життя цієї прекрасної людини. Будемо сподіватися, що мрію свого наставника реалізують його учні, які працюють тренерами.
Вітання
Олександр КОВАЛЬОВ: «Я граю!..»
Екс-воротарю сумської команди майстрів «Фрунзенець» Олексаендру КОВАЛЬОВУ виповнилося 66 років.
З ОЛЕКСАНДРОМ ми разом займалися у Роменській ДЮСШ у тренера Віктора Карповича ГРЕЧАНОГО. Обоє були воротарями. Перший іспит тримали на зональних змаганнях чемпіонату України серед вихованців спортшкіл. Було це 50 років тому. Не повірите: матчі юнаків збирали по 2-3 тисячі вболівальників, як на дорослу команду. Про ті зустрічі нагадує фото. Якими ми були тоді мрійниками: Олександр КОВАЛЬОВ, В»ячеслав МЯГКОВ, Микола ТРЕТЯК, Євген ЧИЖИК, Сергій ЧОРНИЙ та ін. З того випуску троє скоштували хліба на професіональному рівні. Зіграли ми, як могли, посівши 3-є місце. Нас випередили ровесники з Дніпротетровська та Ровно, а обійшли ми команди Кривого Рогу, Харкова і Донецька.
Через рік дебютували вже у зональній першості СРСР серед юнаків. Грати було важко, адже суперникам були вихованці «Колоса» і ДЮСШ з Полтави, «Металіст» і «Спортінтернат» з Харкова, сумський «Фрунзенець», кіровоградська «Зірка» і дніпропетровське «Дніпро». Трималися гідно: по разу перемогли команди Полтави і дніпрян, два матчі із «Металістом» і один із «Зіркою» завершили внічию. Суперникам наші хлопці забили 11 м»ячів, а ми із Сашком пропустили 16. Отримали хороший урок. Ще раніше «попалися» на самовпевненості. Пригадав товариський матч із «Фрунзенцем» у Сумах. Це було у ході підготовки до виступу на такому високому рівні. Першого дня зіграли 3:3, а наступного, виграючи – 5:1 (!), умудрилися програти- 5:6 (?). Дісталося тоді на «горіхи» від Віктора Карповича. Урок на все життя.
5 років Олександр грав в «Електроні». В ньому відбулося його становлення, як воротаря. Разом з командою виграв чемпіонат і був фіналістом розіграшу Кубка області.
Надалі продовжував кар»єру на професіональному рівні у «Фрунзенці» і харківському «Маяку». Повернувшись до Сум, виступав за «Ливарник» у обласній і республіканській першості серед КФК. Допоміг охтирському «Нафтовику» повернути місце області в Другій лізі чемпіонату СРСР. Тоді, у 1985 році, наші футболісти достроково виграли фінальний турнір і заповітну путівку до ліги майстрів.
ФОТО з АРХІВУ. 1982 р. Олександр КОВАЛЬОВ (у 2-у ряду крайній праворуч) – капітан «Ливарника».
Завершував кар»єру у «Будівельнику», який виступав сере КФК. За моїми підрахунками (на жаль, немає повної офіційної статистики) Олександр зіграв майже 250 матчів на професіональному і аматорському рівнях.
МАТЧІ з ІСТОРІЇ. 1985 р. Чемпіонат УРСР Р серед КФК. Фінальний турнір. Красноперекопськ і Армянськ (АР Крим). «НАФТОВИК»- «Спартак» (Самбір0 – 1:0, – «СОКІЛ» (Ровеньки) – 3:2, – «НАФТОВИК» (Долина) – 2:1, – «ЕНЕРГІЯ» (Нова Каховка) -4:2, – «ВОРСКЛА» (Полтава) -0:2.
Заключний матч мав значення лише для розподілу 2-3-го місць. Полтавчанам, аби взяти «срібло», треба було перемагати охтирчан з різницею в 3 м’ячі. Уже на перших хвилинах арбітр вилучив з поля охтрчанина Володимира ЛІНКЕ, згодом показав ще кілька жовтих карток. Але «нафтовики» грали зібрано і спокійно. І все ж захисники допустилися помилок, якими суперник двічі скористалися. Та збільшити рахунок їм не вдалося, надійно зіграв воротар Олександр КОВАЛЬОВ.. «Нафтовику» вручили Кубок, гравцям – золоті медалі і дипломи, а суперникам – бронзові відзнаи.
ФОТО з АРХІВУ. 1985 р. Вшанування гравців «Нафтовика» на рідному стадіоні в Охтирці.
Сергій ГРИЦЕНКО: З м”ячем залишається на «Ти»
Днями ветеран сумського футболу, головний інженер ФЦ «Барса» Сергій ГРИЦЕНКО відзначив свій 56-й День народження. Й до цього часу він залишається з м‘ячем на «Ти».
СВОЮ кар’єру Сергій т розпочинав у «Таврії» із селища Новотроїцьке, у складі якої став чемпіоном Херсонської області. Після двох сезонів надалі продовжував грати у сумських командах «Будівельник» і «Фрунзенець». З першою командою виступав у чемпіонаті України серед КФК, з іншою- в обласних перегонах. В активі Сергія два матчі у розіграшу Кубка України сезону 1995-96. В 1/128 фіналу сумчани тоді перемогли павлоградський «Космос» – 1:0, а на внаступному етапі у драматичному поєдинку поступилися першоліговій полтавській «Ворсклі»-1:3.
На знімку: Сергій ГРИЦЕНКО (у другому ряду – другий ліворуч) у складі «ЗіКоНі».
Сергій стояв біля витоків розвитку футзалу в Сумах. Він грав у складі першої команди «Колос», яка дебютувала у чемпіонаті України серед команд першої ліги. З першого старту сумчани виграли золоті медалі і путівку до Вищої ліги, де Сергій провів кілька сезонів. Було це 25 років тому, коли група молодих гравців заявила про себе. Екс- президент ФК «Колос» Олександр ЄЛШАНСЬКИЙ відзначив впевнену гру всієї команди, але сказав, що Сергій завжди виділявся своїми потужними діями на майданчику.
Після того, як Сергій «зав’язав» з професіональним фут залом, продовжив себе на аматорському рівні і команді ветеранів обласного центру. Наразі він гравець «ЗіКоНі», який не перший рік задає тон у чемпіонаті Сум серед ветеранів своєї вікової категорії.
– Сергій – наш лідер, один з кращих бомбардирів команди,- з гордістю говорить граючий тренер «ЗіКоНі» Віталій ВЕЛИКОДНИЙ. – Приємно спостерігати за його впевненою грою на майданчику. А які він забиває м’ячі суперникам – треба тільки бачити! Впевнений: й надалі Сергій радуватиме і нас, і вболівальників . Тож хай здоровиться тобі, друже, й надалі, у житті і на майданчику!
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Кубок України 1995/96. «ФРУНЗЕНЕЦЬ» (Суми) – «КОСМОС» (Павлоград) – 1:0. 1 серпня 1995 р. Стадіон «Авангард». 1000 глядачів.
«ФРУНЗЕНЕЦЬ»: Таранушенко, Шелехов, ГРИЦЕНКО, Семерня, Бездідько, Лушпа ( Ткаченко, 46), Стеценко, Вас.Іваненко, Бакузов ( Сербін, 46), Бобух, Загорулько.
«КОСМОС»: Бєлов, С.Цокур, Гревцов, Чалий (О. Цокур, 46), Головір, Булгаков, Гречка, Трофимюк, Демиденко ( Боженар, 82),Чуяс, Сергій Астраханцев.
Гол: 1:0 – Семерня (75) Попередження: Чалий (38), Астраханцев (55), Шелехов (58), Вас. Іваненко (78). Вилучення: Чуяс (70)
«ФутТайм» і АФСО вітають Сергія ГРИЦЕНКА і Олександра КОВАЛЬОВА з радісними днями у їхньому житті. Здоров»я, щастя і добра вам, шановні, на довгії літа!
Як це було
Написав заяву і був у заявці
Чому Сергій СТРАШНЕНКО-старший не став гравцем київського «Динамо» і одеського «Чорноморця»?
НАПЕРЕДОДНІ футбольного сезону-1974 старший тренер київського «Динамо» Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ, говорячи про поповнення команди, зокрема зазначив «одягнули динамівську форму молоді футболісти Анатолій КОРОБОЧКА, Василь БУРЛИК і Сергій СТРАШНЕНКО, які грали торік в українських командах другої ліги» (Довідник-календар «Футбол-74»).
Через рік Сергій був у заявці одеського «Чорноморця» на сезон-1975. Але за ці дві команди сумчанин так і не зіграв жодного офіційного матчу. Адже міг поборотися за місце в основі, виступаючи деякий час, скажімо, за «дубль». Що завадило молодому 20-річному воротарю відмовитися від заманливих пропозицій? – поцікавився у Сергія Васильовича.
-Тоді, мабуть, переважав юнацький максималізм. Хто з футболістів, скажімо, не мріяв виступати за «Динамо»? Я в тому числі, бо там гравцем основи вже був вихованець нашої школи Михайло ФОМЕНКО. Уявляєте. Оголошують «Ворота «Динамо» захищає Сергій СТРАШНЕНКО…» Деякий час побував динамівцем,. А тверезо оцінивши ситуацію, то, якщо, відверто, забоявся, що більше всього місця у воротах не дістанеться, буду вічним дублером. А грати дуже хотілося, та ще й у «Динамо»! Якщо з Михайлом МОСКАЛЕНКОМ – моїм ровесником- міг ще, як кажуть, «потягатися», то скласти конкуренцію Валерію САМОХІНУ, а тим більше Євгену РУДАКОВУ, було практично не можливо. Тому вирішив не випробовувати долю і повернувся додому.
Зовсім іншою була ситуація з «Чорноморцем». Пройшов збори, був вже у заявці на сезон, все складувалося добре. Але в останній момент отримав травму. Довелося розпрощатися з мрією на деякий час пограти у вищій лізі. Пізніше отримав таку нагоду. Прийшов на допомогу ташкентському «Пахтакору», гравці якого загинули в авіакатастрофі. Провів у команді два роки, зігравши за цей час 13 матчів.
Сторінки історії
Михайло ФОМЕНКО із Суперкубком
Суперкубок УЄФА. Повторний матч. «ДИНАМО» (Київ) – «БАВАРІЯ» (Мюнхен) – 2:0. М’ячі забив Олег БЛОХІН (40, 53). Київ. Республіканський стадіон. 6 жовтня 1975 р. 102000 глядачів.
“Динамо»- володар Суперкубка УЄФА. Михайло ФОМЕНКО у першому ряду другий ліворуч.
Безпосереднім учасником цього, як і першого матчу (його«Динамо» виграло -1 :0 завдяки м’ячу Олега БЛОХІНА),, був вихованець сумського футболу Михайло ФОМЕНКО. «НАДІЙНО виконував свої обов’язки вільний страхуючий захисник Михайло ФОМЕНКО, у якого вистачало сил і майстерності вести позиційну гру на місці стопера і підтримувати атаки в середній лінії». (З книги «Атакующая вершины»).
Кубок залишився у Житомирі
28 жовтня 1990 р. Повторний фінальний матч розіграшу Кубка УРСР серед команд Другої ліги. «ПОЛІССЯ» (Житомир) – «НАФТОВИК» (Охтирка) – 4:0. Стадіон імені Ленінського комсомолу. 8600 глядачів.
«ПОЛІССЯ»: Рутковський (Страшненко, 87), Ракитинець, Хруслов ( Огородник, 86), Анненков, Стрихарчук, Присяжнюк ( Баран, 54), Лапін, Желтоносов ( Ілюхін, 85), Талько, Леонов, Лукашенко (Соболевський, 86).
«НАФТОВИК»: Прохоров, А. Єрмак, Яїчник, В.Єрмак, Сухарєв, Фомін, Попович, Шуршин, Сараєв, Колесник, Тимченко ( Матвейченко, 46; Горох, 75).
Голи: Желтоносов (42), Лапін (52). Лукашенко (53, 76).Попередження: Желтоносов — Колесник, А. Єрмак, Тимченко. Вилучення: В.Єрмак (38).
За підсумками двох матчів (1:3, 4:0) володарем Кубка УРСР серед команд Другої ліги стало «Полісся». У його складі виступав вихованець сумського футболу Сергій СТРАШНЕНКО- старший.
У розіграші охтирчани провели 10 матчів. У 6-и – мали успіхи, 1 – завершили внічию і в 3 –х – зазнали поразок за різниці м’ячів 10-13. Вадим КОЛЕСНИК, забивши 7 м’ячів, став кращим бомбардиром турніру.