“ФутТайм від Григорія М.Реви
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 68.
Згадаймо й пом’янемо.
Григорій ЛАЗАРКО: Кращий бомбардир “Фрунзенця»…
Григорій ЛАЗАРКО – один з найкращих бомбардирів в історії сумської команди майстрів за час її виступів у Другій лізі Української зони чемпіонату СРСР. 4 лютого – 64 роки від Дня його народження. Зірковий гравець рано пішов із життя. Через тяжку хворобу у 45 років він залишив цей світ. За 16 років виступів за професіональні команди провів 432 матчів і забив 109 м’ячів.
Досягнення і рекорди Григорія ЛАЗАРКА
-ВХОДИТЬ до списку 100 кращих бомбардирів серед українських команд Другої ліги. На його рахунку 86 м’ячів.
-МАЄ найкращий здобуток серед гравців «Фрунзенця», забивши за 5 сезонів 58 м’ячів у 191 матчі.
-НАЙКРАЩИЙ бомбардир за сезон «Фрунзенця» 1978 р. (13 м’ячів) і 1982 р. (18) та охтирського «Нафтовика» 1986 р. (13).
-У МАТЧІ 26 туру 26 липня 1982 року «Фрунзенець» – «Спартак» (Житомир), який завершився перемогою сумчан- 4:3, у 2 таймі Григорій забив у ворота суперників 4 м’ячі.
-ГРИГОРІЙ – переможець (СКА К.) і срібний призер («Колос» Н.) Другої ліги, чемпіон УРСР серед КФК у складі “Нафтовика», бронзовий призер чемпіонату України Другої ліги у складі краснопільського «Явора». З киянами був учасником чемпіонату СРСР у Першій лізі
– У СКЛАДІ молодіжної збірної УРСР виграв золоті медалі чемпіонату СРСР серед юнаків Ю- 20 (надалі – турнір «Переправа). У фінальному матчі українці перемогли росіян в серії пенальті (основний час – 0: 0.
-ГРИГОРІЙ мав запрошення від тренерів московського «Спартака», одеського «Чорноморця» і харківського «Металіста, але відмовився.
-ПЕРЕБУВАЮЧИ деякий час у «Металісті», провів 5 матчів у розіграші Кубка СРСР і забив 1 м’яч.
– У 4-х МАТЧАХ поспіль із 5-и фінального турніру (1986 р.) серед команд КФК, на якому охтирський «Нафтовик» виграв путівку до Другої ліги чемпіонату СРСР, Григорій забив 4 м’ячі. У зустрічі із долинським «Нафтовиком» його м’яч став вирішальним (2:1), який приніс нашій команді дострокову перемогу.
– ЗА ВЕРСІЄЮ «ФутТайму» Григорія ЛАЗАРКА включено до Символічної збірної сумської команди майстрів за 60 років її існування. На його честь засновано клуб бомбардирів імені Григорія ЛАЗАРКА. До нього входять гравці, які виступали у командах області і забили найбільше м’ячів.
ДОСЯГНЕННЯ гравця ще довго залишатимуться неперевершеними в історії сумської команди майстрів.
Вітання.
Василь КАТКОВ: Було у батька два сини…
В історії сумської команди майстрів він залишив помітний слід. За «Фрунзенць» відіграв 6 сезонів. Була в його біографії ще і кіровоградська «Зірка». Ветерану футболу виповнилося 74 роки.
У дитинстві батько забороняв хлопчині грати у футбол, до якого його залучив рідний дядько. А він мав проблеми із законом. Тому Василь став займатися акробатикою. А у вільний час разом з братом Валерієм ганяли м’яча у дворі або на майданчику. Батько швидко змирився із захопленнями синів і дозволив записатися до групи підготовки «Спартака». Під керівництвом Геннадія ОРЛОВА і розкрилися здібності Василя. Після перемоги на чемпіонаті Укрради ДСТ «Спартак» братів перевели до юнацької команди, а потім Василя взяли в команду майстрів «Спартак». Однак закріпитися в основі не вдалося і він їде до запорізького «Металурга», але й тут його спіткає невдача. Вирушає до кіровоградської «Зірки», в якій провів 15 матчів. А коли грали із сумчанами, земляки повідомили, що є нагода повернутися до Сум, адже їз командою працюватиме Віктор СЕРЕБРЕННИКОВ. Вдома Василь швидко вписується у колектив, в якому грали Володимир ШАТОХІН, Віктор ПОЛЄВЩИКОВ, Олександр ДОВБІЙ, Леонід СУГИРІЙ та ін. У 1974 році сумчани були готові поборотися за путівку до Першої ліги чемпіонату СРСР, посівши 3-є місце. Придбали вже квитки на фінальний турнір. Але в останній момент підсунула свиню Федерація футболу України. Порушивши Регламент змагань, вона допомогла «Кривбасу» вийти на 3-є, прохідне місце (завдяки кращій різниці м’ячів).асиля поважав Віктор СЕРЕБРЕННИКОВ. Коли його змусили піти, він першим подзвонив до Василя і про це скахав…
За нашу команду він провів майже 200 матчів. Грав у захисті надійно і впевнено, викладаючись сповна у кожному матчі. А їх за сезон припадало від 36 до 50. Однак травми не давали спокою. Тож рано у 27 років довелося завершувати кар’єру на професіональному рівні. Разом з братом організували на заводі електронних мікроскопів футбольну команду, в якій брати продовжили грати. «Електрон» став чемпіоном області. А коли роки, як кажуть, почали брати своє, Пеники (так до-дружньому їх називали всі) перейшли на міні-футбол. У складі команди ветеранів «Вікторія» виступали майже 30 років, вигравши чимало турнірів різних рівнів. Як завжди, тон на майданчику задавати брати КАТКОВИ. У них вчилися молоді футболісти.
Ігор МІЛЮКІН: Серед перших майстрів…
Одним із перших вихованців тренера Глухівської ДЮСШ Сергія РУДЕНКА у команді майстрів Другої ліги Української зони чемпіонату СРСР заграв Ігор МІЛЮКІН. 4 лютого він відзначає ювілейний, свій 56-й День народження.
Спочатку навчався в Київському спортінтернаті. Згодом на змаганнях в Херсоні Ігор сподобався представнику миколаївського «Суднобудівника» і головний тренер команди Євген КУЧЕРЕВСЬКИЙ забрав 17-річного юнака в команду майстрів. З містом корабелів пов’язав своє життя наш земляк, відігравши в ній 10 років. А це – 221 матч і 17 забитих м’ячів.
Найбільш вдалими для Ігоря і команди були три сезони. У 1984 і 1985 роках «Суднобудівник» виграв малі бронзові, а в 1990 – срібні медалі. До останнього туру миколаївці вели боротьбу за перемогу з торпедівцями Запоріжжя. На фініші їх розділило одне очко. Забивав Ігор і вирішальні м’ячі. Зокрема у матчі з «Буковиною» його удар приніс «корабелам» мінімальну перемогу.
Пограв Ігор у складі команди (тоді вона називалася «Евіс») у Вищій лізі чемпіонату України. Після Миколаєва він ще 2 роки виступав у друголігових командах- «Кристалі», «Олімпії АЕС» і «Портовику». Але через травму у 29 років Ігорю довелося завершувати кар’єру. Він продовжив себе у футболі як тренер, працюючи у дорослих і дитячих командах.
В історію футболу він вписав 256 матчів і 17 м’ячів.
Сергій ЩАСЛИВИЙ: У «Зірці» був щаслвим…
5 січня у двічі майстра спорту України з футболу, тренера футбольної команди Кролевця Сергія ЩАСЛИВОГО 46 День народження.
ВИХОВАНЦЮ Миколи БЕЗВЕРХОГО пощастило. Після виступів в аматорських колективах шосткинської «Свеми» і попівського «Харчовика»( відіграв 30 матчів) він швидко «засвітився» у великому футболі. 5 сезонів провів у кіровоградській «Зірці», з якою встиг пограти у Вищій лізі (33 матчі). Швидко заявив про себе і став основним захисником. Після того, як у «Зірці» романси заспівали романси, Сергій перейшов до «Зорі». Надалі кар’єру продовжував у першолігових київській «Оболоні», ФК «Львів» та івано-франкіському «Прикарпатті». За час виступів на професіональному рівні його доробок склав 204 матчів, в яких забив 2 м’ячі. У складі «Зірки» cтав переможцем, а із «Зорею» і «Оболонню» – бронзовим призером першолігових перегонів. Нагороду такого ґатунку наш земляк отримав за виступ на любительському чемпіонаті Європи. Кілька сезонів Cергій пограв ще на любительському рівні. У складі «Єдності-2» з Плисок став володарем Кубка України серед аматорів.
З повернення Сергій Миколайовича до Кролевця нового імпульсу отримала міська команда. За кілька сезонів «Локомотив» добився вагомих успіхів в обласних турнірах.. Раз став срібним призером, поступившись мінімально у «золотому» матчі охтирчанам, і двічі – бронзовим. У розіграші Кубка і Суперкубка у вирішальних зустрічах зазнали невдач від роменського «Агробізнеса-ТСК». Сергій Миколайович подавав особистий приклад, займаючи місце на своїй звичній позиції. Якби там не було, але є впевненість, що тренер мріє про виграш і чемпіонату, і Кубка області. Він стане першопідкорювачем цих вершин.
«ФутТайм» і АФСО вітають ветеранів сумського футболу з пам’ятними подіями у їхньому житті. Міцного вам здоров’я,, невичерпної енергії та багатьох плідних років. Сімейного щастя і тепла, злагоди і благополуччя вам, наші шановні ветерани футболу!!!.
Міжсезоння
Антон СІКУН: До плей-офф рукою подати…
Охтирський «Нафтовик» – єдина команда, що представляла Сумщину у чемпіонаті України, а точніше в аматорських перегонах. Після осінньої частини змагань футболісти з берегів Ворскли – на 6 місці в 2 групі, маючи ще 2 матчі в запасі. Від зони плей-офф їх відділяє два пункти. Паралельно охтирчани впевнено склали іспит в обласних змаганнях, вигравши і чемпіонат, і Кубок, і Суперкубок. Про будні команди – головний тренер «Нафтовика» Антон СІКУН.
‒ Як пережив страшні події минулого року ваш колектив?
– Рятувалися, хто як міг. Вивозили родини. Багато хто пережив бойові дії безпосередньо в Охтирці. До слова, серед спортивного активу є ті, хто пішов обороняти батьківщину. Після початку повномасштабної фази війни все в спорті заморозилося – не до того було. Страшно було поглянути на місто, проте поступово поверталося в нього життя. І частина цього повернення до нормальних буднів – це футбол. Коли нам сказали, що команда буде грати, ми обдзвонили всіх футболістів – хтось лишався в місті, хтось кудись евакуювався, більшість гравців висловила готовність виступити за «Нафтовик» на всіх змаганнях.
‒ Хто в цей момент підтримав клуб і як формували склад команди?
‒ Ті, хто весь час нас і підтримував ‒ народний депутат України Микола Задорожній і міська рада. Завдяки їм, ми змогли єдині з області зіграти на всеукраїнському рівні. На жаль, не на всіх із награного раніше складу змогли задіяти. Тож довелося запрошувати з інших команд. Дійсно, було складно стартувати після бойових дій, нівелювавши роботу на зборах, втративши кількох основних гравців. Але завдяки підсиленню змогли вирівнятися і навіть за втраченими очками можемо замахнутися на плей-офф.
‒ Після обласних змагань відчувався всеукраїнський рівень?
‒ Безперечно. Навіть більше скажу, у ці складні часи наша група навіть стала дещо сильнішою, ніж була. Прохідних матчів немає. Подивіться, хто грає, скажімо, в «Зірці», і яку гру демонструють «Олімпія», «Мотор», «Штурм». Не «подаруночки» і молоді колективи «Атлет» та «Локомотив». Ці команди, без боротьби не здаються, в кожному турі вона серйозного рівня.
Правда, ми мали свої труднощі. ОВА не давала дозвіл на проведення домашніх матчів в Охтирці. До нас побоювалися їхати, та й місцева влада вживала всіх заходів перестороги, щоб не постраждали люди. Тому всі матчі проводили на виїзді. Сподіваємося, весною ситуація зміниться і ми проводитимемо їх вже на своєму полі.
‒ Які плани на весняну частину сезону?
‒ У лютому плануємо розпочати підготовку. Визначаємося, де проведемо збори, в яких турнірах візьмемо участь і з ким проведемо контрольнв матчі. Постараємося гідно представити Місто-герой Охтирку. Як кажуть, якщо у місті є футбол, то воно живе.
‒ Донецький «Шахтар» зіграв один із матчів у футболці з написом «Okhtyrka». Чим є вона вже у вашій колекції?
‒ На жаль, футболки такої не маємо, але дякуємо гранду вітчизняного футболу за те, що віддали шану місту Охтирка. Нам усім було приємно бачити фото та відео з того матчу.
За матеріалами сайту “Український футбол».