ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 72.
Пам’ять
Володимир БОЙЧЕНКО: Мріяв про небо, а «приземлився» на полі
2 березня минає 84 роки від Дня народження Володимира БОЙЧЕНКА – популярного гравця сумського «Спартака» 70-х років, якого люб’язно називали Циган. За 8 років виступів на професіональному рівні він провів 196 матчів і забив 16 м’ячів.
У ДИТИНСТВІ – а це були післявоєнні роки – Володимир разом з хлопцями ганяли м’яча і м’яч швидко псувався. Тоді вони збирали необхідну суму і відряджали гінців до Києва (а жив тоді Володимир у Фастові), які купляли там медицинбол. Витягували з нього пресовану вату і вставляли камеру. Її вимінювали за кольоровий лом. Виходив м’яч і ним хлопці грали.
Але Володимир, за прикладом старшого брата, мріяв про небо. Закінчив аероклуб і пройшов спецзбори у льотному училищі. Мати не хотіла, щоб син був льотчиком і дозволила йому займатися футболом.
Розпочинав з чемпіонату області. Три роки був гравцем новоград-волинського «Шахтаря», у складі якого тричі ставав призером.
У 1960 році розпочалася професіональна кар’єра у складі луцької «Волині», яка разом із сумським «Авангардом» дебютувала у класі Б Української зони чемпіонату СРСР. Тоді він став героєм першого матчу 10 квітня у Кіровограді із «Зіркою». Володимир не тільки відкрив історичний лік забитим м’я чам команди, а й відзначився «хет-триком». «Волинь» виграла-3:1.
На гру Володимира звернув увагу тренер сумчан Тенгіз МІКАДЗЕ. З 1962 року він почав виступати за сумську команду. Перший м’яч забив 26 липня, зрівнявши рахунок у матчі з хмельницьким «Динамо» (3:3). Коли тренери перевели Володимира у хавбеки, атакувальні дії команди стали швидкісними. У товариському матчі він 4 рази «розписався» у воротах «Чайки» з Балаклави. Володимира БОЙЧЕНКА і Віктора ЄРЬОМЕНКА запросили до запорізького «Металурга» – дебютанта класу А .У кількох товариських зустрічах сумчани були на висоті. Але залишився в команді Віктор, а Володимир за сімейними обставинами довелося повертатися до Сум і продовжив грати за «Спартак».
Серед пам’ятних матчів – перемоги над «Динамо» і ЦСКА з Москви – 2:1 і 1:0 – відповідно, протистояння з В.ЛОБАНОВСЬКИМ, Ю.ВОЙНОВИМ, А.БІБОЮ, А.ШЕСТЕРНЬОВИМ, Л.ЯШИНИМ, М.ОСЯНІНИМ та іншими «зіркам» футболу.
По завершенні кар’єри Володимир Маркович чверть століття працював дитячим тренером. Серед його вихованців – гравці юнацької збірної СРСР Сергій СТРАШНЕНКО, Олександр СЕМЕРНЯ і В’ячеслав ВАСЄКА, а також Юрій КОРОБКО, Валерій БЕЗДІДЬКО, Петро ПУСТИННИК та інші. Тренер підготував майже 50 футболістів, котрі заявили про себе. Під орудою Володимира Марковича збірна області виграла Кубок України серед юнаків, а команда «Авангард» стала срібним призером чемпіонату України серед спорттовариств.
5 років тому Володимир Маркович завершив свій земний шлях.
Вітання
Микола КОРЖ: Два крила воротаря
Його вважають найкращим спортсменом Північного регіону Сумщини, який не один десяток років впевнено захищав ворота місцевої команди «Факел» і не тільки з футболу і хокею, залишається успішним тренером і організатором. Днями Микола Олександрович відзначає свій День народження. Йому виповнилося 62 роки.
А ЩЕ ЙОГО називають дружбівським Всеволодом Бобровим. Адже починаючи з дитинства влітку займався футболом, а взимку – ми добре пам’ятаємо, якою тоді була ця пора року на півночі області – хокеєм у «Локомотиві». Першого успіху юнак добився у 14 років, коли його було названо кращим воротарем на республіканських змаганнях «Золота шайба» у Дніпродзержинську. А за рік тренери почали довіряти Миколі вже місце у воротах «Факела», який виступав у чемпіонаті області з футболу. Перед армією у складі конотопського «Рефрижератора» брав участь в обласних і республіканських перегонах серед КФК.
-Мріяв потрапити до команди майстрів,- згадує Микола Олександрович. – Тренери сумського «Фрунзенця» взяли на збори, зіграв кілька контрольних поєдинків. З чотирьох воротарів до основи потрапили двоє. В армії, а служив я на Байконурі, вдалося пограти на пристойному рівні. Організували солдатську команду, регулярно тренувалися і добивалися пристойних результатів. Були переможцями і срібними призерами чемпіонату Кзил – Ординської області, чемпіонами округу, виграли срібні медалі чемпіонату Збройних Сил СРСР.
Після армії мав запрошення від тренера Валерія ДУШКОВА з охтирського «Нафтовика», який тоді виступав у першості УРСР серед КФК. Але на початку сезону в команду прийшов новий тренер, який усунув гравців свого попередника.
Навчаючись у Сумському педінституті, у складі «Маяка» виграв чемпіонат області, не без успіху виступав у першостях УРСР серед вузів і КФК. Допоміг охтирському «Спартаку» заволодіти Кубком «Робітничої газети», де став кращим воротарем, а також попівському «Харчовику» заявити про себе на всеукраїнському рівні. Та найбільше сезонів провів Микола , захищаючи ворота «Факела». З ним виграв республіканський турнір серед підприємств харчової промисловості, неодноразово здобував нагороди в обласних змаганнях товариства «Колос».
-У пам’яті ще незабутній матч 34-річної давнини з ветеранами київського «Динамо», уроки від Рудакова, Сабо, Хмельницького, Слободяна, Роменського та ін. Гості вирвали перемогу за 3 хвилини до фінального свистка. Такі зустрічі із «зірками» – згадка на все життя,- говорить Микола Олександрович. Він став рекордсменом серед воротарів. За 26 років зіграв майже 500 матчів.
38 років Микола був гравцем хокейної команди. Три сезони захищав ворота конотопського «Локомотива», а решту – рідного «Факела». Завершив кар’єру, коли йому було вже 56 років. Двічі ставав чемпіоном області, у складі збірної Сумщини, яку тренував Валерій БЕРМУДЕС,- бронзовим призером розіграшу Кубка УРСР серед областей.
-Завдяки спорту, у мене з’явилося багато друзів. Отримую радість і задоволення від спілкування з ними. Володію невидимими якостями, які постійно допомагають і виручають у повсякденному житті, – говорить Микола Олександрович.
А ще він підготував книгу про історію і здобутки «Факела», але для її видання немає фінансової підтримки.
Працюючи наразі директором Дружбівської ДЮСШ, Микола Олександрович спрямовує зусилля на те, аби місцевий спорт мав подальший розвиток і підтримку, а досягнення атлетів були ще вагомішими.
-На таких фанатах тримається сьогодні наш спорт,- сказав про М.КОРЖА його колега Микола КЛЮС. – Жаль, що таких особистостей наразі одиниці…
Останній успіх Миколи КОРЖА, як тренера, – виграш минулого року футболістами Дружби срібних медалей в чемпіонаті області серед команд Першої ліги.
Володимир ГНАТИШИН: Серед перших переможців
Також днями приймав вітання ще один ветеран футболу. Володимир Миколайович зустрів свій 52-й День народження.
ВОЛОДИМИРА добре знають вболівальники футзалу, хоча розпочинав він з футболу. Перші два дебютні матчі зіграв у складі краснопільського «Явора» проти команд Вишневого і Львова у заключних турах чемпіонату України серед команд Другої ліги сезону 1994/1995 , в якому наші земляки стали переможцями.
Наступного сезону Володимир був уже гравцем сумського «Агротехсервісу». Відзначився трьома влучними ударами у ворота «Гарая», ФК «Каховка» і ЦСКА. Виступили сумчани невдало, місто втратило не лише місце у Другій ліз, а і команду. На професіональному рівні Володимир провів 25 матчів, відігравши 1713 хвилини ігрового часу.
Надалі Володимир продовжив себе у міні-футбол, граючи у команді «Колос», яка впевнено заявила про себе. на всеукраїнському рівні. Дебютувала у Першій лізі. До Дніпропетровська на матчі з «Металістом» сумчани їхали, не знаючи досконало правил гри, та й м’яча міні-футбольного не мали. Його купили після зустрічі у суперників. Перший зустріч програли – 2:8, а у повторній діяли набагато впевненіше і краще, обігравши кривдників – 6:4. А після домашніх матчів з дрогобицьким «Каменярем» (1:1 і 7:1) гра, як кажуть, у сумчан пішла і вони не тільки виграли ці змагання, а й здобули путівку до Вищої ліги. Виділявся своєю грою на майданчику і Володимир, забивши кілька м’ячів. На цьому рівні він виступав не довго, провів майже 50 матчів, в яких відзначився 12 разів. У міні-футболі завершив кар’єру, надалі продовжив себе на любительському рівні.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 1995/196. Друга ліга. Група «Б». ФК «КАХОВКА» -. «АГРОТЕХСЕРВІС» (Суми) – 1:1. 4 листопада 1995 р. Стадіон «Олімпійський». 1000 глядачів.
ФК «КАХОВКА»: Конвенсаров, Сизон, Ламтюгін, Повх, Смирнов, Митрофанов, Зінкевич, Юрченко (Васильев, 85),Петров, Ярко, Цибатий (Урупа, 60). Тренер: В.Коваленко.
«АГРОТЕХСЕРВІС»: Зайцев, Черняков, Биков, Бездітько, Савченко, Острівний (Вертилецький, 75), Артюхов, Загорулько, Гнатишин, Грищенко (Семерня, 84), Іваненко. Тренер: М.Курасов.
Голи: Зінкевнч (60), Гнатишин ( 55). Не реалізував пенальті Ярко (69). Попередження: Урупа – Іваненко.
Андрій КАЛИНЕНКО: 22016 хвилин на полі
Саме стільки ігрового часу провів він на професіональному рівні, виступаючи у чемпіонатах України. 2 березня у екс-захисника 43-й День народження.
У СУМАХ Андрій розпочинав професіональну кар’єру, у Сумах її і завершував. За 15 сезонів зіграв 298 матчів і забив 3 м’ячі. Дебютував у 25 квітня 1996 року у виїзному матчі друголігового сумського «Агротехсервісу» у Білій Церкві з «Россю» (2:2). Вийшов на заміну за 2 хвилини до фінального свистка. За сумчан провів 4 матчі. Після того сезону наша команда зникла з футбольної карти України.
Андрій подався до кіровоградської «Зірки», яка виступала у Вищій лізі. Однак заграти в основі юнаку так і не судилося. Провів 33 матчі у «дублі». Однак це не влаштовувала юнака і він повернувся додому. Кар’єру продовжував у місцевих командах – «Фрунзенці-Лізі- 99(«, «Спартаку», роменському «Електроні» і краснопільському «Яворі». У сезоні 2004/2005 скоштував футбольного хліба за кордоном. Грав у у вищоліговому чемпіонаті Азербайджану за «Карабах» з Агдаму, який посів 6 місце серед 18 команд. Тут забив свій перший м’яч. Надалі виступав в українських командах – «Яворі», красноперекопському «Хіміку» і армянському «Титані». А кар’єру завершував у ПФК «Суми» у 2012 році.
У футболі Андрій продовжив своє життя і після завершення виступів на професіональному рівні. Працював з дітьми у ФЦ «Барса», помічником головного тренера липоводолинського «Альянсу», з яким пройшов шлях від чемпіона області до першої ліги чемпіонату України. І продовжує грати за одну із сумських команд ветеранів.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Першість України 2006/2007. Друга ліга. Група «Б». «ЯВІР» (Краснопілля) – «ОЛМПІК» (Донецьк) – 2:0. 5 травня 2007 р. Краснопілля «Колос». 300 глядачів,
Голи: 1:0 – Савченко (20), 2:0 – Калиненко (56). Попередження: Тієчко (33), Чех (33), Дяченко (77),Литвиненко (90+1), Тюрін (90+1), Пукась (90+2).
«ЯВІР»: Бандура, Калиненко, Пукась- к, Литвиненко, Д. Пацюк, Тієчко ( Ротенберген, 84), А.Пацюк, Лебеденко ( Азбукін, 86), Бугайов,Савченко ( Корсун, 89),Матлаш (Сєміхов, 75).
«ОЛІМПІК»: Пивоваренко, Дяченко ( Красник, 80), Чех, Волошин (Змієвський, 46), Гаманенко ( Тюрін, 33), Яворський, Санжар – к. (Косяк, 82), Саєтов, Хомутов ( Тарнов, 78), Арефьєв, Уланов (Логвінов, 58).
Попередження: Тієчко (33), Чех (33), Дяченко (77),Литвиненко (90+1), Тюрін (90+1), Пукась (90+2).
«ФутТайм» і АФСО вітають наших ветеранів з пам’ятними днями у їхньому житті. Здоров’я вам міцного, життєвих сил, бадьорості духу, родинного затишку і тепла та втілення всіх ваших задумів і планів! А головне – перемоги та миру нашій Україні!
Сторінки історії
1366 матчів за 36 років провели футболісти охтирського «Нафтовика» у чемпіонатах СРСР і України. Після сезону 2017/2018 «Укрнафта» відмовилася фінансувати команду, її розформували і вона зникла з футбольної карти України. Як скоро до Охтирки повернеться великий футбол?
В ОСТАННІ дні лютого 1980 року з ініціативи директора Охтирського НГВУ Романа РАПІЯ було організовано команду «Нафтовик». Вона впевнено пройшла шлях від міських змагань до чемпіонатів СРСР (друга ліга) і України (вища ліга). Цей 38-річний шлях можна умовно розділити на кілька етапів.
КРОКИ СТАНОВЛЕННЯ. Очолив команду, основу якої склали вихованці місцевого футболу, амбітний граючий тренер Валерій ДУШКОВ .Першим офіційним турніром став розіграш Кубка міста. Команда вийшла до фіналу. В серії пенальті (основний час – 1:1) переміг місцевий «Спартак» – один з найсильніших на той час колективів області. Вигравши першість облради ДСТ «Авангард», «нафтовики» здобули право надалі змагатися у чемпіонаті області серед команд Першої групи. У 1981 році команда посіла 2 місце у чемпіонаті і стала фіналістом розіграшу Кубка області, виходить на республіканську арену. Посідає 2 місце в зональних змаганнях першості Укрради товариства «Авангард». За ці 2 роки «Нафтовик» провів 52 матчі: перемог – 36, нічиїх – 11, поразок – 5, різниця м’ячів 115 – 44. Впродовж 1982-1984 років «нафтовики» тричі поспіль вигравали Кубок області.
ЧЕМПІОНАТ УРСР серед КФК. У 1982 році охтирчани дебютували в цьому масовому турнірі. Виступали впродовж 4 сезонів. Цікаво: тричі на фініші команді не вистачало 1 – 2 очок, аби бути учасником «Фіналу шести». Лише з 4 – ї спроби футболісти досягли мети. Вигравши зональний відбір і фінал, здобули до Другої ліги Української зони чемпіонату СРСР. На аматорському рівні зіграли 63 матчі: перемог – 42, нічиїх – 6, поразок – 15, різниця м’ячів 109 – 64. Кращий бомбардир за ці роки – Анатолій ЄРМАК – 62 м’ячі. На його рахунку і найбільше зіграних матчів -134.
ЧЕМПІОНАТ СРСР. ДРУГА ЛІГА. Дебютував «Нафтовик» 29 березня 1986 року в Ірпіні, обігравши «Динамо» (на той час дубль київського «Динамо») – 1:0. Перший м’яч на 65 хвилині забив Володимир ЛІНКЕ. В цьому чемпіонаті наша команда виступала 6 років, провівши 280 матчів. Вони склали 120 перемог, 83 нічиїх і 77 поразок за різниці м’ячів 365 – 276. «Нафтовик» став володарем золотих нагород останнього, 54 чемпіонату СРСР. Команда встановила рекорд, провівши 20 матчів поспіль без поразок. Вперше гравця команди Вадима КОЛЕСНИКА у 1990 році включено до списку 22 кращих футболістів Другої ліги. У чемпіонському році Володимир ТИМЧЕНКО зробив перший в історії команди «хет-трик» у виїзному матчі із сєверодонецьким «Хіміком» (5:0).16 гравців відзначилися 38 «дублями». 7 з них – на рахунку Юрія ЛЕНЯ. Кращим пенальтистом став Борис ШУРШИН, який забив 13 м’ячів із 16. У Юрія ЛЕНЯ – 8 із 9. Три роки з командою працював легендарний Андрій БІБА, а довели її до чемпіонської вершини тренери Валерій ДУШКОВ і Валерій БОЯРЧУК. Олександр ЄВТУШОК згодом залучався до збірної України (8 матчів). Найбільше матчів у 2 лізі провели: Анатолій ЄРМАК (283), Віктор ПОПОВИЧ (263), Василь ЄРМАК (245), Сергій ФОМІН (239), Борис ШУРШИН (222), Вадим КОЛЕСНИК (142), Сергій ГОРОХ (122) і Віталій ХРОМЕЙ (102). Кращі бомбардири: Борис ШУРШИН (46), Вадим КОЛЕСНИК (31) і Сергій ФОМІН (23).
КУБОК СРСР. У його розіграші “Нафтовик» провів 5 матчів. 1988 р. 1/64 фіналу. «Ністру» (Кишинів) – «Нафтовик» -2:1 (Борис ШУРШИН). 1991 р. 1/64 «Нафтовик» – «Пардаугава» (Рига) -1:0 (Микола ЛИПИНСЬКИЙ). 1/34 «Нафтовик» – «Дніпро» (Могильов) – 2:1 (Анатолій ЄРМАК, Володимир ТИМЧЕНКО. 1/16 «Нафтовик» – «Динамо» (Київ) – 1:4 (Володимир ТИМЧЕНКО) і 0:4.
КУБОК УРСР сСЕРЕД КОМАНД КФК. Найуспішніше «Нафтовик» зіграв у 1990 році, коли за приз змагалися команди Другої ліги. 1/16 фіналу «Нафтовик» – «Суднобудівник» (Миколаїв) – 2:0 і 1:0. 1/8 «Нафтовик» – «Авангард» (Рівне) – 3:4 і 2:0. 1/4 «Нафтовик» – «Дніпро» (Черкаси) -5:1 і 1:1. 1/2 «Нафтовик» – «Десна» (Чернігів) 3:0 і 0:2. ФІНАЛ. «Полісся» (Житомир) – «Нафтовик» – 1:3 (Вадим КОЛЕСНИК – 2 і Віктор ПОПОВИЧ) і 4:0. Кращим бомбардиром турніру, забивши 7 м’ячів, став Вадим КОЛЕСНИК.
Не менш вдало виступили охтирчани виступили у розіграші 1991 року. 1|16 фіналу “Нафтовик» – «Маяк» (Очаків) -1:1 і 5:0. 1/8 «Нафтовик» – «Дніпро» (Черкаси) – 3:1 і 2:1. 1/4 «Нафтовик» – «Зірка» (Кіровоград) – 3:2 і 1:0. 1/2 За підсумками 2-х зустрічей охтирчани поступилися «Темпу» із Шепетівки. На своєму полі перемогли – 2:1 (Павло МАТВІЙЧЕНКО -2), зазнавши поразки в гостях -1:3 (Володимир ТИМЧЕНКО).
ЧЕМПІОНАТ УКРАЇНИ. Тут «Нафтовик» виступав 27 сезонів поспіль. Стартував у Першому, весняному (1992 р.) у Вищій лізі. Перший матч провів 7 березня в Одесі зі СКА і переміг – 1:0. М’яч на рахунку Олександра ЗАХАРОВА (50 хв.). Посівши у групі «Б» 8 місце охтирчани вибули до Першої ліги. Один сезон грали у другій, решту – у Першій. Не втрималися наші футболісти у «вищці» і в сезоні 2007/2008. Двічі «Нафтовик» ставав бронзовим призером першолігових перегонів і переможцем друголігових. У ТОП-10 команда фінішувала 16 разів. Найбільше матчів у чемпіонатах України зіграли: Богдан ЄСИП (267), Вадим ХАРЧЕНКО (265), Олександр ЗАХАРОВ (256), Василь ЄРМАК (238), Леонід БОЯРИНЦЕВ (223) і Олег ЛЕШ (221). Кращі бомбардири: Богдан ЄСИП (73), Вадим ХАРЧЕНКО (49), Володимир МЕЛЬНИЧЕНКО (29) і Борис ШУРШИН (25).
У чемпіонатах СРСР і України найбільше матчів провів захисник Василь ЄРМАК – 483 і забив 12 м’ячів. Всі роки він був незмінним капітаном команди. За вірність команді отримав звання «Майстер спорту України». У Віктора ПОПОВИЧА – 353 матчі (17 м’ячів), Бориса ШУРШИНА – 325 (71). Він кращий бомбардир за цей час.
КУБОК УКРАЇНИ. «Нафтовики» взяли участь у 26 його розіграшах. Тричі виходили до чвертьфіналу, де за підсумками двох матчів поступалися «старшокласникам» – «Металісту», «Дніпру» і донецькому «Металургу». Зіграно 61 матч: перемог – 27, нічиїх – 11, поразок – 23, різниця м’ячів 84 – 76.
За 36 років виступів у чемпіонатах УРСР (КФК), СРСР (друга ліга) і України, а також у розіграшах Кубків СРСР і України «Нафтовик» зіграв 1363 матчів. В активі 617 перемог і 317 нічиїх, у пасиві – 429 поразок. На 1850 м’ячів, які «нафтовики» забили у ворота суперників, у власні від них пропустили 1419..
Як скоро до Охтирки повернеться великий футбол? Є така надія. В місті працює Олександр СІІКУН – тренер аматорського «Нафтовика», який конкретно взявся за відродження команди. Перший крок уже зроблено. Торік команда виграла чемпіонат, Кубок і Суперкубок області. Наразі продовжує виступ в Аматорському чемпіонаті України і має хороші шанси на вихід до плей-офф. Тож побажаймо гравцям «засвітити» знову «Нафтовик» на футбольній карті України!