ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 79.
До вашої уваги:
—– Пам’яті гвардійця роменського «Електрона».
—– Вітання ветеранам футболу.
—– Раз пенальті, два пенальті…
—– До Сум літаком за гравцем «Фрунзенця»!
Пам’ять
Володимир ЦВЄТКОВ: Легендарна «десятка» роменського «Електрона».
Він серед лідерів списку «40 гвардійців «Електрона», які виступали за команду 10 і більше років. Володимир відіграв 18. А це – майже 400 матчів і до півтори сотні забитих м’ячів. 12 квітня йому виповнилося б 70 років, але він передчасно пішов із життя. 22 лютого 2008 року Володимир відійшов у вічність. Вічна йому пам’ять!
ВІН – вихованець Віктора ГРЕЧАНОГО – тренера Роменської ДЮСШ, кілька учнів якого грали у командах майстрів різного рівня Запрошували свого часу до сумського «Фрунзенця» і Володимира ЦВЄТКОВА разом з його другом Олегом ЧКАНОЮ. Але юнаки не пройшли, хоча і взяли участь у матчах Кубка Дружби, який розігрували команди майстрів Сум і Курська. В одній зустрічі (5:0) Володимир відзначився влучним ударом, але в колективі не прописався. Він образився, що його не поставили в основі і повернувся додому. Надалі продовжив грати за рідний «Електрон» в обласних змаганнях.
-Й до цього часу вболівальники згадують гравця під №10, який був диспетчером команди і майстром передач, – згадує тренер .»Електрона» Олександр КВАША. – З пів-слова він розумівся на полі з партнерами – капітаном Олегом ЧКАНОЮ, «моторчиком» команди Геннадієм СОКОЛОВИМ швидкісним В’ячеславом МЯГКОВИМ, допомагав підключатися до атак іншим партнерам. Саме Володимир видав мені пас і я метрів з 35-и забив м’яч у Кролевці «Арматурнику». То був мій дебют у команді. Тренер і гравці попросили зіграти за «Електрон», бо через травми і хвороби не вистачало виконавців. Смішно й згадувати! Грав у боксерах, адже тоді я займався боксом і непогано грав за «Сільгосптехніку». Вправно почувався Володимир і в міні-футболі. А м’яч, який він забив за ветеранів десь років 20 тому – це шедевр виконавської майстерності. Перебуваючи біля кутового на своїй половині майданчика, він з розвороту навісним ударом – а до воріт це десь до 40 метрів – надіслав м’яч у ворота суперників.
Володимир жодного матчу «Електрона» вже як вболівальник не пропускав. Мав своє місце на трибуні. По завершенні зустрічі завжди заходив до роздягальні, вітав гравців з хорошою грою, чекав доки вони зодягнуться і завжди говорив (його слова пам’ятаю й донині): – Пацани, хвилиночку уваги!. Можна я буду вам м’ячі подавати:…
І цим все сказано. З футболом Володимир був до останніх днів свого життя. На честь легендарного гравця роменського футболу проводиться традиційний Відкритий чемпіонат Роменщини з футзалу, де розігрується Кубок «Ліги ветеранів» вікової категорії 35+ пам’яті Володимира ЦВЄТКОВА. Наразі вже вшістнадцяте проводяться ці змагання.
Вітання
Олег ШЕСТАКОВ: Щастя «зіркового» гравця
Із своїх майже 25 професіональних років 13 він провів у роменському «Електроні». Зіграв 177 матчів і забив 56 м‘ячів. 15 квітня один із «зіркових» гравців команди відзначає свій День народження. Олегу Володимировичу виповнюється 53 роки!.
Він був унікальним гравцем. Виступав на високому рівні у футболі і (на той час) в міні-футболі. Юнак мав хорошу підготовку, бо вже із 16 років почав залучатися до команди Вищої ліги. В одній на поле виходив рідко, в іншій був лідером у «дублі». За 5 сезонів у чемпіонатах Росії провів 118 матчів і забив 7 м’ячів. У 22 роки робить незрозумілий для багатьох крок. З кількома гравцями на запрошення тренера роменського «Електрона» приїздить до міста над Сулою. З часом колеги повернулися додому, а Олег залишився в Ромнах. Наразі Олег Володимирович не шкодує, що саме так склалася його доля. У Ромнах він знайшов своє щастя, тут став «зірковим» гравцем.
За словами О.КВАШІ, у команди помітно змінився стиль гри, яким «елекронівці» вирізнялися від інших команд. Олег гордиться, що йому вдалося пограти із сильними командами і ветеранами «Динамо». У пам’яті – кубкові перемоги над старшими за рангом «Закарпаттям» (4:0), і городянами Вінниці (1:0) та поразка в 1/8 фіналу у Донецьку від «Шахтаря» (0:4). 13 сезонів він був гравцем «Електрона», 4 – охтирського «Нафтовика» і один сезон виступав за «Сумигаз» у вищоліговому чемпіонаті України з футзалу.
Були різні часи, коли команда ледве трималася на плаву і роздуми про свою долю, а ще – незабутні миті перемоги і гіркота поразок, медалі і кубки. Але, як вважає сам Олег, була вдячність і повага вболівальників за його добротну гру. Тож не випадково він став гравцем «Нафтовика». Забив 3 свої м’ячі у вирішальних зустрічах.
Олег – найтитулованіший гравець «Електрона». Він – серед переможців аматорського чемпіонату України. З командою посів 3 місце у груповому турнірі у 2 лізі ЧУ і був кращим бомбардирів команди (6 м’ячів),Неодноразово ставав чемпіоном і володарем Кубка області, а міста з міні-футболу. Приміром, у 2000 році у 9 зустрічах забив 61 м’яч і був другим серед кращих бомбардирів чемпіонату Ромен. Того ж року Олега були визнано кращим футболістом Роменщини.
ФОТО з ІСТОРІЇ. 13 січня 1991 р. Після товариського матчу з дублерами київського «Динамо», який роменчани виграли – 11:3. Героями зустрічі стали (зліва направо на передньому плані) Олег ШЕСТАКОВ, який забив 3 м’ячі, Олександр ХАНДОХІН (4) і Юрій ТАТАРКІН (2).
Коли завершив виступи на професіональному рівні, став одним із тренерів «Агробізнеса –ТСК». І в тому, що нова команда, не рахуючи інших призів, 4 роки поспіль вигравала звання чемпіона області, успішно виступала в аматорському чемпіонаті і розіграші Кубка України – заслуга і Олега Володимировича. Він допомагав гравцям цінними порадами, які впродовж цих років високо тримали марку роменського футболу.
Найбільше наразі ветерана футболу хвилює майбутнє команди, яка знову у скрутній ситуації, вона знову наодинці зі своїми проблемами. Але Олег Володимирович вірить, що він дочекається тих часів, коли «Електрон» знову задаватиме тон в обласних змаганнях!
За свою кар’єру Олег ЩЕСТАКОВ провів 380 матчів і 67 разів надсилав м’ячі у ворота суперників. У чемпіонатах України на полі провів майже 17000 хвилин ігрового часу.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України- 1997/1998. Друга ліга. Група »Б». «ЕЛЕКТРОН» (Ромни) – «ВОРСКЛА-2» (Полтава) – 4:3. 5 серпня. Стадіон «Електрон». 3500 глядачів.
«ЕЛЕКТРОН» : Царицин, Дубров, Кузнецов, Кривенко, Лукаш (Демиденко, 75), О.Ткач, Матюха, Осадчий (Кліщенко, 88), Брагинець, Шестаков, Стріляний. Тренер: О.Кваша.
«ВОРСКЛА» : Стороженко (Любченко, 69), Федоришин, Кийко, Окриков (Олефір, 49), Минзу, Лапко,.Козлов (Сіренко, 81), Дмитренко (Мелащенко, 70), Козій, Касьян (Бєлаков, 78), Шарій. Тренер: С.Собецький
Голи: Брагинець (11,74), Шестаков ( 54), Стріляний (58 – з пенальті) — Касьян (32), Шарій (35), Федоришин ( 77). .Попередження: Кривенко – Окриков, Касьян.
Володимир КОЛОМІЄЦЬ: Грав в Охтирці МАРАДОНА
Таке футбольне прізвище свого часу отримав від охтирських вболівальників цей гравець, який впродовж кількох років успішно виступав за команди міста нафтовиків. Він був дуже схожий на відомого аргентинського футболіста,, як своїми природними даними, так і манерою гри. 16 квітня наш МАРАДОНА відзначає свій 66 -й День народження.
ВІН добре відомий в області як гравець «Нафтовика» і «Спартака» з Охтирки і як тренер попівського «Харчовик» Конотопського району. Завдяки Володимиру Миколайовичу свого часу «Харчовик» з’явився на футбольній карті України.
Кар’єру розпочинав в аматорському «Нафтовику», який торував шлях на всесоюзну арену, виступаючи серед КФК. Володимир відзначався добротною грою і влучністю. Ось як він проявив себе у кількох зустрічах в чемпіонаті 1984 року.
«ШАХТАР» (Олександрія) – «НАФТОВИК» – 0:2. Нелегким видався поєдинок для охтирчан в Олександрії. Місцевий «Шахтар» після 3-х поразок поспіль прагнув у цій грі поправити своє турнірне становище. Доля зустрічі вирішилася на початку другого тайму. Спочатку Віктор ГАЛЬЧЕНКО відкрив рахунок з подачі Анатолія ЄРМАКА.. Через деякий час він точним пасом вивів на завершальний удар Володимира КОЛОМІЙЦЯ. Він не схибив, встановивши остаточний рахунок
«НАФТОВИК» – «БІЛЬШОВИК» (Київ) – 3:1. Команди прагнули до виграшу, щоб закріпитися в групі лідерів З перших хвилин матчу охтирчани не залишили киянам жодних шансів. Вже в першому таймі гру було «зроблено». Точним ударом метрів з 18-и рахунок відкрив Володимир КОЛОМІЄЦЬ. Через кілька хвилин він його подвоїв. Скориставшись помилкою захиснка, гості забила м»яч у відповідь. Охтирчани пішли у наступ великими силами. Одна із атак і принесла черговий успіх. Віктор БЕРБЕНИЦЬКИЙ, обігравши двох захисників на фланзі, переадресував м’яч Анатолію ЄРМАКУ, який відмінно довершив справу.
ФОТО з АРХІВУ. 1983 р. Володимир КОЛОМІЄЦЬ : – «Нафтовик» – команда моєї молодості.
Володимир допоміг «Нафтовику» вийти до Другої ліги чемпіонату СРСР. Але прийшли нові тренери і місця в команді майстрів йому не знайшлося. Кар’єру продовжував в аматорському «Колосі» з Олександрівки. . Першого року забив 18 м’ячів у 21 матчі. Результативна гра змусила тренера «Нафтовика» Валерія ДУШКОВА, з яким працювали в аматорах, запросити забивного нападника в команду, хоча гравцю було вже 32 роки. Марадону вболівальники не забули, його добре пам’ятали по виступах і на початку 8-х років. У 15 матчах відзначився двома голами.
Окремої сторінки заслуговують роки Володимира, проведені у «Спартаку». У його складі став чемпіоном і володарем Кубка області, допоміг виграти Кубок УРСР серед робітничих команд – приз «Робітничої газети», посів 2-е місце у спорі кращих бомбардирів області (32 м’ячі), був визнаний кращим півзахисником області 1991 року і посів 2-е місце в опитуванні серед вболівальників.
Завдяки зусиллям і і старанням Володимира швидко заявив про себе, як граючий тренер «Харчовика». Він став першою сільською командою, яка підкорила чемпіонську вершину, а потім виграла ще й Кубок області серед команд Першої групи, а згодом повний комплект нагород – у Другій. За два десятки років «Харчовик» 10 разів ставав переможцем і призером обласних змагань. А ще він гідно виступав у чемпіонаті України серед аматорів. Напрочуд вдалим був сезон 1996/97. Команда впевнено виграла груповий етап і посіла 5 місце у «Фіналі восьми», Це давало їй право взяти участь у перехідному турнірі за вихід до Другої ліги ЧУ. Але від матчів з кіровоградською «Зіркою-2» керівництво клубу відмовилося. На цей крок, воно пішло свідомо, добре розуміючи, що виступ на професіональному рівні вимагає чималих фінансових вливань. А одному Попівському експериментальному заводу, чию честь захищав «Харчовик», нести такі витрати було не під силу. А якби все склалося, знаючи професіоналізм Володимира Миколайовича, впевнений: серед професіоналів «Харчовик» останніх не пас би. До речі у розіграші аматорського Кубка України у 1998 році команда заявила про себе, дійшовши до чвертьфіналу…
На жаль, точної кількості проведених матчів і забитих м’ячів Володимиром КОЛОМІЙЦЕМ статистика не зафіксувала. А що в його доробку 164 матчі і 45 м’ячів – це вже точно.
«ФутТайм» і АФСО надсилають найщиріші вітання Олегу Володимировичу і Володимиру Миколайовичу! Здоров’я, щастя і добра бажаємо «зірковим» гравцям на многіє літа! З радісними подіями у вашому житті, шановні наш ветерани!!!
Сторінки історії
Фінальний матч-легенда на чолі з Михайлом ФОМЕНКОМ
48 років тому, 14 травня 1975 року, футболісти київського «Динамо» впевнено перемогли у фінальному матчі розіграшу Кубка європейських кубків угорський «Ференцварош». Вони стали першим в історії радянським клубом, який виграв європейський трофей.
ФОТО з АРХВУ. 14 травня 1975. «Динамо» перед початком фінального матчу з «Ференварошем». Михайло ФОМЕНКО у верхньому ряду крайній праворуч.
ДОКЛАВ до цього зусиль і вихованець сумського футболу Михайло ФОМЕНКО, який своєю надійною грою в обороні допоміг зберегти ворота киян «сухими» і здобути історичну вікторію. Кожному футболісту вручили золоту медаль із зображенням кубка, а гравцям присвоєно звання «Заслужений майстер спорту СРСР».
Ось що писала тоді преса: «Добрі слова треба сказати і про тих, хто менш помітний з трибун, але чиї лаври теж заслужені. Це два стопери – Стефан РЕШКО і Михайло ФОМЕНКО. Вони не допустили жодної тактичної чи технічної помилки, виграли всі єдиноборства і просто зводили нанівець зусилля суперників ефективністю своєї гри».
У книзі «Гол, який я не забив» Олег БЛОХІН про наш дует захисників пише: «Хоча РЕШКО і ФОМЕНКО, виконуючи вказівки тренера, не залишали території штрафного майданчика, але ми постійно відчували їх присутність: вони забирали м’яч у гравців команди суперників і відразу надсилали його в атаку, тим самим підстьобуючи нас цими миттєвими передачами».
Це був 9 матч «Динамо» в цьому турнірі. 8 перемог і одна поразки – такий підсумок виступу киян в розіграшу Кубка кубків. Усі зустрічі без замін провів Михайло ФОМЕНКО. На 5 домашніх зустрічах побувало 459000 глядачів, тоді як полях суперників лише 121000.
Сезон динамівці завершили виграшем Суперкубка УЄФА, довівши перевагу над мюнхенською «Баварією» – 1:0 і 2:0. «Надійно виконував обов’язки вільного страхуючого захисника Михайло ФОМЕНКО, часто у парі з Анатолієм КОНЬКОВИМ вели позиційну гру і підтримували атаку в середній лінії» ( З книги «Атакуюча вершини»).
Сезон 1975 року «Динамо» завершило із золотими медалями чемпіонату СРСР. Це була друга нагорода і МихайлА ФОМЕНКА.
Знай наших!
Володимир ШАТОХІН у Сумах: 9 із 10
Серед воротарів сумського «Фрунзенця» , які виступали у Другій лізі Української зони чемпіонату СРСР, впевненою грою вирізнявся Володимир ШАТОХІН. Він прийшов із аматорського роменського «Електрона». За 3 роки в Сумах Володимир парирував 9 м’ячів із 10, надісланих суперниками з 11-метрової карної точки.
1974 рік. 26 липня у домашньому матчі із херсонським «Локомотивом» (5:2) суддя призначив 2 пенальті у ворота господарів за гру рукою наших захисників у власному штрафному майданчику. Один м’яч після удару суперника Володимир парирував.
17 серпня сумчани вдома поступалися вінницькому «Локомотиву» (0:1). Суддя покарав нашу команду 11-метровим. Володимир у відчайдушному кидку спіймав м’яч, що летів у нижній кут. Окрилені грою воротаря, наші гравці активізували свої дії і зрівняли рахeнок -1:1, з яким і завершилася ця зустріч.
1975 рік. У Нікополі з «Колосом» сумчани вели в рахунку 1:0. За 5 хвилин до його закінчення арбітр призначив у ворота гостей пенальті. Володимир ШАТОХІН знову продемонстрував свою високу майстерність і взяв м’яч, що летів у нижній кут воріт.
1976 рік. У заключному матчі чемпіонату (9 липня) сумчани вдома перемогли вінницький «Локомотив» – 6:3. Відзначився і Володимир, який зумів відбити м’яч з карної точки. До речі, це був 6-й пенальті, яке взяв наш воротар впродовж сезону.
Після Сум Володимир виступав за «Дніпро», де провів у Вищій лізі 43 матчі, криворізький «Кривбас» і запорізький «Металург». У складі «Кривбасу» у 1981 році став чемпіоном України, провівши 43 матчі із 44-х. Коли грав у Сумах, за підсумками 1974 і 1975 років його було включено до Списку 22 кращих футболістів Другої ліги. У ці роки наша команда здобувала Кубок Дружби, який розігрували команди майстрів «Фрунзенць» і курський «Авангард». Суперники грали вдома і в гостях.
Неймовірно, але факт
Як «Дніпро» викрав Віктора ПОЛЄВЩИКОВА
Про цей факт написала обласна газета «Ленінська правда» у номері за 17 липня 1974 року.
«За результатами першого кола про гру сумського «Фрунзенця» схвально відгукуються і фахівці, і спортивні коментатори республіки. Команда також привернула увагу деяких тренерів вищої ліги. Воротаря Сергія СТРАШНЕНКА вони тримають на прицілі давненько. А от Віктора ПОЛЄВЩИКОВА до «Дніпра» було взято в терміновому, якщо не в пожежному порядку і за обставин, які не сприяють вихованню молодих футболістів. Одного дня цей напористий форвард напередодні матчу зник так несподівано, що не на жарт стривожив наставників і товаришів. А його, виявляється, було вивезено літаком у Дніпропетровськ. Юнак навіть не попрощався з друзями і не розрахувався. Команді, що відкрила і виховала гравця, ніхто не сказав спасибі.»
На жаль, з Віктора ПОЛЄВЩИКОВА великого футболіста не вийшло. За «Дніпро» він зіграв усього 3 матчі (по одному – в основі, дублі і на Кубок СРСР). Після цього повернувся до Сум і ще пограв 4 роки
У 1974 році «Фрунзенець» добився найкращого результату за всі роки виступів у Другій лізі. Після перемоги в останньому турі над СК «Чернігів» сумчани посіли 3 місце, що давало їм право виступити у півфінальному турнірі, де розігрувалися путівки до Першої ліги. Підніжку зробила Федерація футболу УРСР, яка через кілька тижнів задовольнила протест «Кривбасу» на його поразку з «Металістом».
Ось що написав про цей епізод футбольний статистик з Кривого Рогу Василь ГНАТЮК (мовою оригіналу): «Своєю появою у трійці призерів «Кривбас» зобов’язаний наступним обставинам: у матчі другого кола харків’яни перемогли суперників -2:0. Але, як з’ясувалося, у цій зустрічі за «Металіст» виступав І.БОРДАШ, який у попередній грі отримав друге попередження і згідно Положення не мав права виходити на поле проти «Кривбасу». Кривбасівці опротестували матч і Федерація футболу України задовольнила протест і «Кривбас» отримав 2 очка без яких він був би не на 3, а лише на 7 місці».
Як розповів гравець нашої команди Василь КАТКОВ, «Фрунзенець» був тоді, як кажуть, на ходу і готувався на перехідний турнір. Були вже замовлені квитки до Фрунзе, де пройшов півфінал за участю 6 команд. «Кривбас» посів лише 5 місце. Не допоміг врятувати ситуацію і колективний лист за підписами майже 5 тисяч вболівальників заводу. У Федерації не «почули» голосу народу. А сумчани, за словами ветерана футболу, могли зіграти набагато краще.
Після «допомоги» Федерації 3 команди набрали однакову кількість очок. Все вирішила різниця м’ячів. Ось як розташувалися команди у верхній частині турнірної таблиці.
| В | Н | П | М | О | |
| 1. «Суднобудівник» | 19 | 17 | 2 | 47 – 18 | 55 |
| 2. «Металіст» | 15 | 15 | 8 | 63 – 42 | 45 |
| 3. «Кривбас» | 15 | 14 | 9 | 47 – 33 | 44 |
| 4. «ФРУНЗЕНЕЦЬ» | 18 | 8 | 12 | 54 – 41 | 44 |
| 5. «Говерла» | 16 | 12 | 10 | 48 – 35 | 44 |
| 6. СК «Чернігів» | 17 | 9 | 12 | 63 – 46 | 43 |
Кращий бомбардир команди – Валерій ЖИЛІН – 16 м’ячів. Він розділив 1-4 місця з бомбардирами інших команд.
До списку 22 кращих футболістів Другої ліги увійшли: воротар Володимир ШАТОХІН, захисник – Сергій СИМУШИН і нападаючий – Валерій ЖИЛІН.
Кубок УРСР.1/16 фіналу. «Автомобіліст» (Житомир) – «Фрунзенець» – 2:0.
Перший розіграш Кубка Дружби серед команд майстрів Сум і Курська. «Фрунзенець» – «Авангард» – 4:1 і 2:1. 4 м’ячі забив Валерій ЖИЛІН,