Футбол для всіх, футбол об'єднує, сумщина процвітає
+38 0542 650-442
home
Асоціація Футболу Сумської Області
Офіційний сайт - ffs.sumy.ua

ФутТайм від Григорія М.Реви.

«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 81.

У випуску:

— З роси і води вам, Володимиру Даниловичу!

— Згадаймо й пом’янемо Ігоря  СТРОГАНОВА.

— Чи сподобається роменчанам галицька здоба?

— Для чого у заявці вказували професію,  сімейний стан тощо?

 

Вітання

Володимир САЄНКО: Що таке «Явір»

Виходу краснопільського «Явора» спочатку на обласний рівень, а потім на всеукраїнську арену  гравці команди ї її вболівальники завдячують  директору місцевого лісгоспу  Володимиру САЄНКУ.  У футболі він вже понад 60 років. Нагороджений Відзнакою ПФЛ України і Ювілейною медаллю УАФ «За вагомий внесок у розвиток українського футболу».

     28 квітня екс-президент клубу  відзначає свій 83-й  весняний День народження. З роси і води Вам шановний Володимире Даниловичу!!!    Міцного здоров’я, щастя, невичерпної енергії і оптимізму, достатку, добра, реалізації задуманих планів. Нехай у вашому домі завжди панують мир і злагода, у серці – доброта, а у справах – мудрість та виваженість. Нехай доля і надалі буде прихильною до вас, даруючи радість життя, удачу, вірних і надійних друзів!

          

      Володимир САЄНКО з нагородою УАФ, яку йому вручив член Виконкому УАФ, голова АФСО Андрій ПРОХОРОВИЧ.

     Першого року виступу команди у чемпіонаті області власкор газети «Правда України» Віктор САВЧЕНКО  надрукував про неї матеріал.  Пройшло 40 років.  Цікаво згадати «Що таке «Явір» – так називалася ця розповідь.

ЦЕЙ невеликий автобус з широкою зеленою смугою, на якій полум’яніють чотири червоні літери «Явір», в цьому році бачили жителі Сум і Шостки, Конотопа і Ромен, інших міст нашої області.  Що означає це коротке слово з поетичним відтінком?  Явір – білий клен, а «Явір», взятий в лапки, – назва футбольної команди Краснопільського  лісгоспзагу, яка в цьому році завоювала право помірятися силами на першість області з такими командами, як «Ливарник», «Фрунзенець», «Кристал», «Електрон», «Рефрижератор», «Свема», «Хімік» та іншими.

Після роботи часто можна побачити на полі  стадіону виконроба Івана КРУГЛЯКАЮ  водія Миколу ЗАВАЛІЯ, слюсарів Ігоря НАЛИВАЙЧЕНКА і Геннадія БАРХАТОВА,  майстра лісозаготівель Миколу ПАНАСЕНККА, інженера-мисливствознавця Івана ПАХОМОВА, інших молодих робітників. До сьомого поту вони тренуються під керівництвом свого тренера спорт інструктора Олександра АЛФЕРОВ.  Знаходить час прослідкувати за тренуваннями  своїх футболістів і директор лісгоспу. Володимир Данилович вважає футбол серйозним видом спорту  і робить все можливе,  щоб команда завжди була у бойовій формі.  Свого часу, працюючи  лісо техніком, він виступав за збірну Липоводолинського району.  І як же було прикро,  коли  в лісництві його не зрозуміли і навіть покарали за гру у футбол: на рік перевели із техніків  лісу в лісники.

У лісгоспі, коли його очолив В.Д. САЄНКО,  спорт став тим стрижнем,  навколо якого запульсувало життя.  Крім футболу, тут широко культивують  волейбол, стрільбу, шахи, легку атлетику.  І слід сказати, з багатьох видів спорту вже досягли успіхів.  Серйозно заявив про себе і «Явір».  Він уже увійшов до вісімки  найсильніших команд області і  зараз веде вперту боротьбу  за призове місце.

Спортсмени з якоюсь  особливою гордість показували  перші дипломи і кубки, завойовані в районних змаганнях, споруджуваний стадіон у лісі, дві спеціальні кімнати відведені дирекцією для любителів спорту.

  1. S. Пройде кілька років і ці дві кімнати стануть музеєм спортивної слави лісгоспзагу. Тут були десятки відзнак, здобутих спортсменами, в тому числі і гравцями «Явора». Але про це лишився лише приємний  спомин. Де все поділося – сказати наразі важко.

 

Пам’ять

Ігор СТРОГАНОВ: Роки  у Сумах і Охтирці

      Їх було два брати, обоє грали у футбол. Більше пощастило Ігорю, який виступав  за команди майстрів  сумського «Фрунзенця» і охтирського «Нафтовика» у  Другій лізі Української зони чемпіонату СРСР.  На жаль, брати  передчасно  пішли із життя. Вічна  їм пам’ять і вічний спокій!  28 квітня  минає 66 років від Дня народження Ігоря СТРОГАНОВА.

ФОТО з АРХІВУ. «Нафтовик» – 1988. Ігор СТРОГАНОВ у нижньому ряду крайній праворуч.

    

ПЕРШІ матчі на професіональному рівні  Ігор  провів  у складі  севастопольської «Атлантики», яка у Другій лізі  тоді виступала  значно краще, ніж сумчани. Але 21-річний  юнак відгукнувся на  запрошення  тренерів «Фрунзенця», які окреслили райдужні плани, мовляв,  за рік-другий він боротиметься за місця у першій десятці. Якби знав тоді Ігор, що очікує  команду через 4 роки, то навряд чи  зробив  би такий крок. Після успішного виступу у 1980 році (12 місце серед 23 команд) почалося падіння «Фрунзенця». За рік до його вильоту з Другої ліги  Ігоря змусили піти. За три  сезони ровів 87 матчів і забив 5 м’ячів.

Ігоря запросили  до аматорського «Нафтовика», у складі якого став 2-разовим  володарем Кубка області і чемпіоном УРСР серед КФК. На цьому рівні  зіграв 44 матчі і відзначився  чотирма влучними ударами. Та дебютувати разом  з «Нафтовиком» у Другій лізі не  судилося. Новий тренер не бачив у складі досвідченого півзахисника. Керівництво швидко побачило рівень «кваліфікації» цього тренера і запросило замість нього  Андрія БІБУ, який  швидко поставив команду на ноги.  Через рік до неї повернули  й Ігоря. Дебютного сезону  Ігор був в ударі, забивши 7 м’ячів. У трьох зустрічах  з «Прикарпаттям» (2:1 і 1:0) та «Кривбасом»  (1:0) вони були переможними.

За 10 професіональних років  (з них 8 у Сумах і Охтирці) Ігор взяв участь  у 172 матчах, у 12  змушував суперників  розпочинати з центра поля.  Ще кілька сезонів  він  продовжував грати на аматорському рівні в чемпіонатах УРСР і України, зокрема за  «Хімік» (Бездрик) і «Дунаєць» (Ізмаїл). Приміром, у 1998 році  не можна було двом командам із обласного центру виступати в цих змаганнях. Суми представляв  «Фрунзенець». Тому «Хімік» наші футбольні чиновники «прописали» у цьому селі поблизу Сум, де не було навіть  футбольного поля. Такі, на жаль, були реалії того часу.  А це ще добра сотня зіграних матчів і з десяток забитих м’ячів…

МАТЧІ з ІСТОРІЇ. 1985 р. Чемпіонат УРСР серед КФК. «ЛОКОМОТИВ» (Знам’янка) – «НАФТОВИК» – 1:3

З перших  хвилин  охтирчани «включили» високі швидкості, що, схоже, поставило перед суперником  додаткові труднощі, порушило їх тактичний задум. Це дало можливість господарям  швидко повести в рахунку. На 8-й хвилині Анатолій ЄРМАК  вийшов один на один з воротарем і забив гол.  Відразу після відпочинку гості відзначилися вдруге. Григорій  ЛАЗАРКО вправно пройшов до воріт  і, перебуваючи під гострим кутом, наніс точний удар. У середині тайму на «побачення» з воротарем вийшов  Ігор СТРОГАНОВ  і збільшив перевагу.  Господарі  спромоглися забити  лише гол престижу з пенальті.

      1987 р. Чемпіонат СРСР серед команд Другої ліги.  «НАФТОВИК» – «АВАНГАРД» (Рівне) – 3:1.

Охтирчани активно вели гру.  Вони  «висіли» на воротах гостей.  На 20-й хвилині Василь ЄРМАК стрімко пройшов уперед  і чітко передав м’яч  Борису ШУРШИНУ, який, не гаючи часу, красивим ударом відкрив рахунок.  Згодом  охтирчани  припустилися позиційної помилки і гості  після стрімкої атаки відновили рівновагу.                                                                                              Після перерви активно заграли півзахисники і  рахунок змінився  на користь господарів.  Це Ігор СТРОГАНОВ з льоту забив красивий м’яч. Згодом  Борис ШУРШИН вміло пробив штрафний, м’яч підхопив Віктор ПОПОВИЧ  і втретє змусив гостей розпочати з центра поля.

 

Дати

35 років,  2 травня 1988 р. Футболісти охтирського «нафтовика» зіграли перший м’яч в історії  Кубка СРСР.

 

ЦЕ БУЛА  зустріч 1/64 фіналу, яку наші футболісти провели у Кишиневі  з «Ністру». Протистояння зібрало  20 тисяч глядачів. Завершилося воно перемогою господарів  – 2:1. Вони, як і гості,  виступали у Другій лізі всесоюзного чемпіонату.  У середині першого тайму кишинівці відкрили рахунок. Згодом Борис ШУРШИН зі штрафного його зрівняв. На 61 хвилині суперник вийшов вперед. Цей м’яч був вирішальним. 2:1 – за «Ністру». Склад «Нафтовика»: Жук, А. Єрмак, Колесник, Кириленко, Фокін, Фомін,  Попович, Шуршин, Хромей, Насташевський, Лень.

Через 3 роки, 2 травня 1991 р.,  «Нафтовик» вдруге стартував  у цьому турнірі.  Також в 1/64 фіналу  він приймав  «Пардаугаву» з Риги.  Долю матчу  на користь охтирчан вирішив м’яч, який на 71 хвилині забив  Микола ЛИПИНСЬКИЙ.  2 червня  «нафтовики» приймали «Дніпро» з Могильова. Напружений поєдинок, який зібрав 8000 вболівальників, завершився на користь господарів. – 2:1. На м’яч забитий першими гостями,  наші футболісти відповіли двома влучними ударами.  Це зробили  Анатолій ЄРМАК і Володимир ТИМЧЕНКО. В 1/16 фіналі  за підсумками двох матчів «Нафтовик» поступився  київському «Динамо» – 1:4 – вдома і 0:4 –  в гостях. У нашій команді відзначився Володимир ТИМЧЕНКО. Цікаво деталь. В Охтирці за грою суперників спостерігали 9000 вболівальників, у Києві –  в 300 разів  менше.

 

Знай наших!

Символічні збірні області. 

      У 1999 році сумський тижневик «Панорама»  визначив  Символічну збірну гравців Сумщини, які на той час  виступали  на професіональному рівні. Ось якою вона була. Воротар –  Тарас ГРЕБЕНЮК («Металург» Зп.), польові гравці – Михайло ОХРІМЕНКО  («Нафтовик»), Анатолій ЄРМАК («Явір»),  Сергій БІЛОЗОР (ФК «Черкаси»),  Віктор ІВАНЕНКО і Дмитро РУДНЯК («Металіст),  Владислав ПРУДІУС («Ростсільмаш»),  Сергій СНИТКО («Шинник»),  Артем БЕЗРОДНИЙ («Спартак» М.),  Олег ПЕСТРЯКОВ («Ростсільмаш»),  Олексій ПРОХОРЕНКОВ («Динамо» М.). Тренер – Михайло ФОМЕНКО («Металіст»).

Заявив про себе на найвищому рівні вихованець сумського футболу Сергій БІЛОЗОР. У чемпіонатах України він зіграв 420 матчів.

А якою є Символічна збірна  Сумщини першої чверті ХХІ століття?  До неї включили виконавців, які грали і продовжують ще грати на професіональному рівні. Воротар – Олександр БАНДУРА («Минай»), польові гравці – Олег ГУСЄВ («Динамо» К.), Руслан ПІСНИЙ («Альянс»),  Максим БІЛЕЦЬКИЙ («Шинник»), Сергій РИБАЛКА (ФК «Олександрія»),  Олександр ЛЕБЕДЕНКО і Владислав ШАРАЙ ( обоє –  «Верес»), Олексій ХОБЛЕНКО («Кривбас» – «Карпати» Л.),  Денис АНТЮХ  («Зоря»),  Богдан ЄСИП («Нафтовик»), Дмитро БОГАЧОВ (ПФК «Суми»).  Тренер – Валерій ДУШКОВ («Нафтовик» – «Явір»).

Надійно захищає ворота «Миная» Олександр БАНДУРА. Досвіду і майстерності сумчанину не позичати – за плечима вже 20 років ігрової практики.

     Наші номінації.

«Футболіст-воїн»  – Руслан ПІСНИЙ,

«Патріот команди» – Олег ГУСЄВ,

«Моя висота» – Олександр ЛЕБЕДЕНКО,

«Гравець-гастролер»  – Олексій ХОБЛЕНКО,

«Снайпер» –  Богдан ЄСИП,

«Колекціонер  команд» – Олексій ХОБЛЕНКО (11 команд),

«Відданість команді» – Василь ЄРМАК ( 18 років – 483 матчі),

«Футболіст – легенда» – Борис ШУРШИН,

«Команда: висота за висотою» – «Альянс», (тренер – Юрій ЯРОШЕНКО),

«Наша надія» – Денис ІГНАТЕНКО,

«Футбольний офсайд»» – «Нафтовик-Укрнафта» (Охтирка), ПФК «Суми».

 

Підсумки

Ігор САЛІВОН: Для «Рятувальника» це успіх!

    Після  сенсаційної перемоги  роменського «Рятувальника»  над  досвідченим івано-франківським «Ураганом» – 2:1 у першому матчі чвертьфінальної серії  плей-офф  чемпіонату  України серед команд Екстра-ліги  на роменчан  чекали два  нелегкі  матчі на майданчику суперника.

ЯКЩО відверто – , розраховувати  на  прохід   гостей до наступного етапу було  важко, адже наші футзалісти вперше виступали на такому рівні. Досвід ніхто ще не відміняв. Завдяки йому «дракони» здобули дві перемоги – 7:2 і 4:0. Два м’ячі забив своїм землякам вихованець сумського футболу Артем ФАРЕНЮК. Він був не багатослівним: -Хороша гра, хороший суперник.

Ігровий момент третього матчу «Ураган» – «Рятувальник».

Хоча роменчани і вибули з боротьби, головний тренер «Рятувальника» Ігор САЛІВОН  не приховував задоволення: –  Довести серію до 3-х матчів для нас – це вже успіх.  У заключному матчі зіграли гідно, нам не вистачило везіння і майстерності в реалізації моментів. В  цьому матчі  ми заслужили на 1-2 м’ячі. Впевнений вболівальники отримали задоволення від гри.  Сезоном наше керівництво задоволене, адже ми виконали своє завдання – вийшли до плей-офф.. За час виступів команда помітно додала у грі. А це  додає оптимізму  і впевненості на наступний сезон.

На черзі у роменчан  –  матч  «Фіналу восьми» розіграшу Кубка України у Львові із «Галицькою здобою».  Переможець цієї пари у чвертьфіналі зустрінеться з переможцем протистояння  «Черкасиобленерго» – «ХІТ» (Київ).

 

Цікаво знати

Якими були заявки, протоколи  матчів і анкета 70 років тому?

     Сучасні заявки команд на обласні змагання і протоколи матчів помітно різняться від тих, що були у 60 –х  роках минулого століття.  А на матчі розіграшу Кубка необхідно було в обов’язковому порядку заповнювати ще й  Анкету. З ними можна ознайомитися  в  Державному  архіві в Сумській області.  Тож якими вони були?

                         

ЗАЯВКА. Хоча й була основна  її форма (5  позицій), команди доповнювали  її ще деякими відомостями про гравця. Приміром, у заявці  на чемпіонат області 1953 року  конотопського «Шахтаря» вказувалося  5 позицій:  Прізвище, ім’я, по-батькові, рік народження, партійність,  розряд з ГПО  та спортивний  розряд. У заявці  глухівського «Спартака» додавали – скільки років грає, з якого часу в даній організації, місце в команді, особистий підпис. У заявці конотопського «Локомотива»  вказували  ще  і національність та сімейний стан.

Ось, приміром, якою була заявка найстаршого  на той час гравця області СВАНЮТИ Бориса Сергійовича –  одного з найкращих  футболістів  міста 30-х років –  із сумського «Спартака». Рік народження – 1909, професія – викладач, партійність – безпартійний,  освіта – середня, курси фізкультури, сімейний стан – одружений,  спортивний розряд -1-й,  член профспілки – вчителів,  скільки років грає у футбол – 20,  з якого часу  в даній організації ДСТ «Спартак» – з 1950, розряд з ГПО –  2 ступеня, місце в команді – центральний нападник, домашня адреса – вул..Жовтнева, 20.

ДОВІДКОВО. Позиції в протоколі, які заповнювалися на матч: Воротар – Правий захисник – Центральний захисник – Лівий захисник – Правий півзахисник – Лівий півзахисник – Нападники:  правий півсередній, центральний, лівий півсередній і лівий крайній.

ПРОТОКОЛ. Він був один для футболу і хокею.  Це був одинарний аркуш формату А-4. Він складався вдвоє. На 1- й сторінці вказувалося, які команди грають, на якому стадіоні і в якому місті, стан температури,  погоди і ґрунту/льоду, суддя – з вказанням його  категорії і членом якої колегії він є,  його помічники,  кількість глядачів, підпис  судді, який проводив зустріч, а також Рішення  Відділу футболу і хокею  Комітету у справах фізкультури і спорту  про затвердження результату гри  за  підписом начальника Відділу.

2  – 3 – я сторінки були  об’єднані  і  тут  був технічний звіт, склади команд, підпис гравців, місце гравця і підпис капітанів команд. Вказувався час призначення матчу, фактично його початок, кінець 2-ї половини і тривалість поєдинку  – годин і хвилин. Окремо –  додатковий час (при іграх на кубок). Колір форми: фуфайок і трусів. Результат 1- ї та  2-ї половини та загальний рахунок  і на чию користь.  Хто  забивав м’ячі і кількість. (Але тут  відводилося усього 4-и невеликих рядки.  А якщо авторів було значно більше?- Г.Р.). Все це скріплювалося підписом судді.

    НА МАТЧІ РОЗІГРАШУ КУБКА ОБЛАСТІ  була запроваджена АНКЕТА його учасника.  Відповісти потрібно було обов’язково  на 21 запитання. З якою метою – сказати важко. Треба було заповнити:

ПІП –  Рік і місяць народження –  Наявність спортивного розряду і звання –  Партійність, –  Національність –  Соціальний стан –  Освіта  – Наявність спец освіти по фізкультурі –  Професія –  Вказати  до якої фізкультурної  організації   належите  –   Місце роботи і посада – Якими видами спорту займаєтеся  і з якого часу –  Скільки років брали  участь у змаганнях –  Кращі спортивні результати і коли їх показали  – Наявність значків  ГПО 1 або 2 ступенів – Чи ведете тренерську діяльність , в якій організації і скільки років – Скільки років тренуєтеся –  Хто тренує і з якого часу –  Чи були збори в цьому році і їх тривалість, –  Скільки разів брали участь у змаганнях в цьому році і які результати показали –  Домашня адреса і номера телефонів:  домашнього і службового.