ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 90.
У випуску:
— З ювілеями вас, шановні наші ветерани!
— Ще один земляк заграв у “Динамо»!
— Який футбол у бермудському трикутнику?
Вітання
Валерій БЕЗДІДЬКО: Шість знакових років
У свого часу він був безпосередньо причетний до відновлення в Сумах після 7-річної перерви команди майстрів. Було це 27 років тому. Днями у ветерана сумського футболу Валерія Ілліча був ювілейний 60-й День народження.
ДО ТОГО, як заграти у команді майстрів сумського «Автомобіліста» у Другій лізі чемпіонату СРСР вихованець тренера Володимира БОЙЧЕНКА пройшов хорошу ігрову практику і набув досвіду в аматорському «Ливарнику», «Будівельнику» і «Автомобілісті».
Команда «водіїв» з’явилася з легкої руки директора АТП 18021 Бориса БАРАНЕНКА, яка відразу кинула виклик лідерам обласних перегонів і зайняла їхнє місце. Саме в «Автомобілісті» Валерій добився вагомих результатів. За 6 років 12 разів ставав переможцем і призером обласних і всеукраїнських перегонів. Це були найбільш знакові сезони у кар’єрі Валерія БЕЗДІДЬКА.
– 1986 р. Перемога в чемпіонаті і виграш кубка області , 2 місце в першості Укрради ДСТ «Спартак», вихід до півфіналу розіграшу Кубка УРСР серед КФК, де в серії післяматчевих пенальті поступилися «Машинобудівнику» з Бородянки- володарю почесного призу.
–1990 р. Впевнена перемога у чемпіонаті УРСР серед КФК. Валерій зіграв 30 матчів, в т.ч/ 4 у «Фіналі шести». –Успіх команди – це внесок кожного гравця. Надійно в обороні поруч з партнерами працював і Валерій БЕЗДІДЬКО. Своє грамотною і і самовідданою грою допомагав кувати перемоги на полі,- так відзначив 27-річного оборонця сумчан заслужений майстер спорту СРСР, екс-гравець «Динамо» Анатолій КОНЬКОВ.
—1990 р. У складі збірної області став срібним призером Спартакіади УРСР.
-1991 р. Як гравець «Автомобіліста», 4 травня дебютував у Другій лізі чемпіонату СРСР. На поле вийшов на 85 хвилині у матчі з «Прилади стом» (2:0). Зіграв 14 матчів.
– 1995 р. За нагороди першості Укрради ДСТ «Спартак» у Керчі змагалися 8 команд. У матчі із львівським «Автомобілістом» (3:1) Валерій відзначився «хет-триком». У фіналі сумчани перемогли (1:0) ТТУ з Донецька. Валерій став кращим бомбардиром змагань (6 м’ячів із 10 командних).
1995 р. 1 серпня. Кубок України. 1/64 фіналу. «Фрунзенець» (Суми) – «Космос» (Павлоград) – 1:0.
Сезон 1995/1996. У складі «Агротехсервіса» зіграв 35 матчів у Другій лізі чемпіонату України.
…Надалі кар’єру Валерій продовжував вже в аматорських командах. Влітку грав у футбол, а в міжсезоння переключався на фут зал. І наразі Валерій Ілліч залишається з м’ячем на «Ти». Так тримати, друже!!!
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Кубок України 1995/1996. 1/64 фіналу. «ФРУНЗЕНЕЦЬ» (Суми) – «КОСМОС» (Павлоград) – 1:0. 1 серпня 1995 р. Стадіон «Авангард». 1000 глядачів.
«ФРУНЗЕНЕЦЬ»: Таранущенко, Шелехов, Гриценко, Семерня, БЕЗДІДЬКО, Лушпа (Ткаченко, 46), Стеценко, В. Іваненко, Бакузов ( Сербін, 46), Бобух, Загорулько.
«КОСМОС»: Бєлов, В. Цокур, Гревцов, Чалий (О. Цокур, 46), Головір, Булгаков, Гречка, Трофимюк, Демиденко ( Боженар, 82),Чуяс Астраханцев.
Гол: 1:0 Семерня (75). Попередження: Чалий (38), Астраханцев (55), Шелехов (58), В.Іваненко (78). Вилучення: Чуяс (70).
ФОТО з АРХІВУ. 1982 р. «Ливарник» (Суми). Валерій БЕЗДІДЬКО ( у центрі) з тренером Володимиром ПОПОВИМ і Олександром ТКАЧЕНКОМ,
Владислав ПРУДІУС: Перший динамівець з Ромен
30 років тому він першим із вихованців сумського футболу зіграв у складі збірної України і став другим після Михайла ФОМЕНКА гравцем київського «Динамо», чемпіоном і володарем Кубка України. Професіональна кар’єра півзахисника тривала 15 років. За цей час зіграв 411 матчів, в яких забив 33 м’ячі. 22 червня у Владислава Миколайовича ювілейний День народження. Йому вже 50!
ФОТО з АРХІВУ.1993 р. Владислав ПРУДІУС у боротьбі за м’яч.
ВЛАДИСЛАВУ, можна сказати, пощастило. Він бачив становлення молодих ШЕВЧЕНКА і РЕБРОВА, мав особисті рахунки з Дель П’ЄРО, пам’ятає роботу МАРКЕВИЧА і спілкування з ЛОБАНОВСЬКИМ…. Щоб стати футболістом, він 6 разів вступав до різних спортінтернатів і лише з 3-ї спроби його прийняли до Харківського закладу. Словом, є що згадати ветерану футболу….
Владислав – один із шести вихованців тренера Роменської ДЮСШ Анатолія ДЖУРИ, які виступали на вищому рівні. Гравець став першим роменчанином, хто підкорив таку футбольну планку. У 18 років виступав у друголіговому харківському «Маяку», де забив свій перший м’яч. Потім були місцеві «Олімпік» і «Металіст». У 20 років у доробку мав уже 95 матчів. На здібного гравця швидко звернули увагу тренер «Динамо» Михайло ФОМЕНКО і Олег БАЗИЛЕВИЧ – наставник національної команди. За «Динамо» провів 17 матчів і забив один м’яч. Відзначився у поєдинку з «Волинню», вийшовши на заміну. У складі збірної зіграв 3 зустрічі під час її турне до Північної Америки. Став чемпіоном України і взяв участь у матчах національного Кубка. Коли з «Динамо» змусили піти М. ФОМЕНКА, Й. САБО не бачив у складі команди Влада. Він перейшов до «ЦСКА-Борисфена», де разом з ним виступали Володимир БОГАЧ- молодший і Олег ПЕСТРЯКОВ з краснопільського «Явора». У цій команді завершилася українська сторінка у кар’єрі нашого земляка. А це – 181 матч і 16 м’ячів. В його активі ще 7 поєдинків за молодіжну збірну України на відбірковому етапі ЧЄ-1996.
Наступні 9 сезонів Владислав провів у чемпіонаті Росії, де виступав у 6 командах. Він відверто зізнався, що на багажі Михайла ФОМЕНКА впевнено тримався ще кілька років. Командою ПРУДІУСА став вищоліговий «Ростсільмаш». З ним роменчанин провів міжнародні матчі у рамках розіграшу Кубка Інтертото. Два етапи вони пройшли, а на «Ювентусі» спіткнулися. Доробок виступу за ростовчан вагомий – 170 матчів і 12 м”ячів. Після завершення кар’єри на вищому рівні, продовжував себе в аматорському футболі. Наразі Владислав Миколайович працює дитячим тренером/
Анатолій ДЖУР задоволений тим, як склалася кар’єра його зіркового вихованця.
МАТЧ х ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 1993/1994. Вища ліга. «ВОЛИНЬ» (Луцьк) – «ДИНАМО» (Київ)- 1:2. 3 жовтня 1993 р. Стадіон «Авангард». 8500 глядачів.
«ВОЛИНЬ»: Марчук, Гула, Круковець, Федюков, Сарнавський, Богунов, Бенько (Никитин, 6; Височанський, 83), Федецький (Пилипенко, 60), Шевчук, Вовчук, Мозолюк.
Тренер: Р.Покора .
«ДИНАМО»: Кутепов, Лужний, Пономаренко, Бессмертний (Ващук, 35), Шматоваленко, Мізін, Анненков (Призетко, 68), Ребров, Топчієв, Леоненко, Шкапенко (ПРУДІУС, 57). Тренер: М.Фоменко.
Голи: Шкапенко (4), Круковець (23, з пенальті), Леоненко (77, з пенальті), ПРУДІУС (89). Попередження: Анненков (11).
Анатолій ЄРМАК: 55 000 хвилин на полі
За 16 років у професіональному футболі він провів 639 матчів і, як захисник, забив 37 м»ячів, відігравши 55 000 хвилин.Один з небагатьох гравців, хто, виступаючи за команди області, пограв в усіх лігах чемпіонату України. 40 років тому – дебютував у Другій лізі чемпіонату СРСР і 35 років тому – у розіграші всесоюзного Кубка. 23 червня у зіркового і легендарного футболіста юілейний, 65-й День народження.
За команду Анатолій ЄРМАК виступав 8 сезонів. Рекордсмен за кількістю проведених матчів і один з кращих бомбардирів. Був переможцем і бронзовим призером ЧУ, капітаном і тренером команди.
ЗГАДУЄ екс-президент ФК «Явір» Краснопілля Володимир САЄНКО:
-Для мене Анатолій був кращим, надійним і улюбленим гравцем. Він грав, як свого часу Михайло ФОМЕНКО, – просто, але надійно. Вирізнявся потужними, розумними, тактично грамотними і самовідданими діями. Атакував скрізь і кожного, у кого був м’яч, сміливо вступав у боротьбу, ніколи не ховав ноги у вирішальних поєдинках. Маючи чималий ігровий досвід, він легко розгадував» задуми суперників, полюбляв підключатися до атак ( свою кар’єру розпочинав нападником в аматорському «Нафтовику»), після яких біля воріт суперника загострювалася ситуація і виникали небезпечні моменти. Кар’єра Анатолія Івановича вражаюча. Вона пронизана такими подіями, що сплутати її з футбольною дорогою когось іншого просто неможливо.
Анатолій був прикладом для молодих гравців, які вчилися у нього і набиралися футбольного розуму. Важко пригадати матчі, в яких він допускався серйозних помилок, граючи на останньому рубежі оборони. Роки не були йому на заваді. Кар’єру завершив у 42 роки – дай Боже кожному футболісту, як кажуть, дотягнути до такого віку.
В досягнення «Явора» Анатолій зробив вагомий внесок і вписав в його історію своє ім’я. Мені приємно привітати рицаря без страху і докору – саме таким був Анатолій Іванович – з його ювілейним Днем народження. Здоров’я і нових перемог у житті і на футбольних полях тобі, шановний, друже!
ФОТО з АРХІВУ. 1986 р. Дебют «Нафтовика» у Другій лізі чемпіонату СРСР. Анатолій ЄРМАК – третій праворуч у нижньому ряжу.
Анатолій ЄРМАК у футболі
– ЧЕМПІОН СРСР (2ліга, 1991 р), переможець першості УРСР серед КФК (1985 р.), фіналіст розіграшу Кубка України серед команд 2 ліги (!990 р.), переможець і призер чемпіонату України ,3-разовий володар Кубка області, неодноразовий призер всеукраїнських і обласних змагань з футзалу серед ветеранів різних вікових категорій, входить до рейтингу «60 гвардійців сумського футболу» і Символічного клубу «100+ Перша висота» Бориса ШУРШИНА.
– КРАЩИЙ бомбардир чемпіонату області- 1981 – 22 м’ячі. У 3-х матчах забив – тростянецькому «Спартаку» (11:1) – 5, сумському «Кристалу» (::1) і роменському «Електрону (6:0) – по 3.
– РЕКОРДСМЕН «Нафтовика» за кількістю зіграних матчів і забитих м’ячів на аматорському рівні – 133 і 65 відповідно.
– ПЕРШИЙ матч на професіональному рівні провів (2 ліга чемпіонату СРСР) у 1983 році за сумський «Фрунзенець».
– АВТОР 50-го м’яча «Нафтовика» у 2 лізі чемпіонату СРСР (3 травня 1987 р з «Поділлям» – 3:2).
– У КОЖНОМУ із 7 сезонів у 2 лізі забивав м’ячі (14).
– АНАТОЛІЙ – єдиний гравець, який зіграв за «Нафтовик» зіграв 270 матчів із 280 і провів усі 18 зустрічей у Вищій лізі Першого весняного чемпіонату України (1922 р.).
– У СКЛАДІ «Явора» провів 295 матчів (23 м’ячі).
– НА СВІЙ День народження – 23 червня 1986 року забив переможний м’яч у Житомирі «Спартаку» (2:1). За рік з таким рахунком партнери зробили подарунок Анатолію, обігравши вдома «Ворсклу».
– ЗА 30 РОКІВ виступів на професіональному і аматорському рівнях Анатолій ЄРМАК 785 разів виходив на поле, в яких забив 102 м’ячі.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 1996/1997. Перша ліга. «ЯВІР» (Краснопілля) – «ХІМІК» (Житомир) – 1:0. 1 жовтня 1996 р. Стадіон «Колос». 2500 глядачів.
«ЯВІР»: Симакович, А.ЄРМАК, Дем’янецm, Захаряк, Садовbй, Листопадов, Снитко, Шуршин, Завгородній, Костюков (Горох, 46), Острівний (Артюхов, 77). Тренер: В.Душков.
«ХІМІК»: Баталов, Воронежський, Романов, Комзюк, Ткачук, Серіков, Пащук (Василишин, 46), Желтоносов, Никончук (Мохунько, 74), Кошинський, Зінченко (Задворный, 69). Тренер: Г.Іщенко.
Гол: А.ЄРМАК (89). Попередження: А ЄРМАК – Кошинський, Воронежський, Ткачук.
Знай наших!
Антон ЦАРЕНКО грає в основі «Динамо»
АНТОН – уродженець Конотопа. Народився 17 червня 2004 року в Конотопі.
– З легкої руки дідуся , який свого часу був футболістом, хлопчина захопився цією грою і онук. , – згадує ветеран конотопського футболу Микола ТЕЛІПКО. – Свого часу Микола Федорович ЖУК багато років успішно грав за команди Попівки і міста у чемпіонатах міста і району. До речі, він входив до складу команди ветеранів , яка першою стала чемпіоном області у віковій категорії 60 +. Торік Микола Федорович відзначив свій 70-річний ювілейний День народження.
ФОТО з АРХІВУ. 8 квітня 2023 р. Антон ЦАРЕНКО: -Лік м’ячам відкрито!
Коли батьки переїхали до Києва, з 6 років хлопчина став займатися в ДЮФШ «Динамо» імені Валерія Лобановського. Він був чи не найнижчим серед своїх партнерів, але перебував на провідних ролях. Антона було визнано найкращим гравцем атакувального плану за підсумками сезону-2020/2021 у ДЮФЛУ.А потім відбувся дебюту у чемпіонаті U19. Свій перший матч за юнацьку команду «Динамо» Антон провів 21 серпня 2020 року проти донецького «Олімпіка» (4:3). У тому сезоні півзахисник, незважаючи на те, що йому було лише 16 років, був основним виконавцем «біло-синіх» – 24 матчі – 6 м’ячів, плюс один матч у чемпіонаті U21. У сезоні-2021/2022, Антон знову був на провідних ролях – 15 матчів- 8 м’ячів у чемпіонаті U19 і 7 матчів у Юнацькій Лізі УЄФА. Єдиний свій гол у турнірі він забив у ворота іспанського «Депортиво» в раунді плей-оф, і цей поєдинок поки залишається найпам’ятнішим для нього.
Гра Царенка сподобалася тренерському штабу і 18-річний гравець отримав шанс дебютувати за основну команду. На поле вийшов у першому матчі раунду плей-оф Ліги чемпіонів проти «Бенфіки».
У чемпіонаті УПЛ сезону 2022|23 зіграв перші матчі: 4 – у стартовому складі, ще у 7 виходив на заміну. Зустріч із «Металістом-1925» відіграв усі 90 хвилин. У 20 турі забив свій перший м’яч у ворота «Минаю» на 35 хвилині (2:0). На полі провів 456 хвилин. В активі ще 13 матчів і 5 м’ячів за молодіжну команду Ю-19. «Ще вчора дебют за «Динамо» був дитячою мрією, а сьогодні – вже реальність», – з радістю говорить Антон.
НАГАДАЮ. Свого часу гравцями «Динамо» були вихованці сумського футболу – Михайло ФОМЕНКО, Владислав ПРУДІУС, Сергій РИБАЛКА, Олег ГУСЄВ, Денис АНТЮХ, у «Динамо-2» і «Динамо-3»- Дмитро БЕРМУДЕС, Максим ГАВРАCЬ і Олексій ХОБЛЕНКО, у молодіжному складі виступав Максим ЗАВГОРОДНІЙ, наразі – Денис ІГНАТЕНКО. Також грав у «Динамо» після сумського «Автомобіліста» В’ячеслав ХРУСЛОВ.
Визнання
Олександр БАНДУРА серед 33 найкращих гравців
«СпортАрена» визначила 33 найкращих гравців чемпіонату України серед команд Прем»єр-ліги сезону 2022/23 років.
ПІД №2 серед воротарів – вихованець сумського футболу Олександр БАНДУРА, який грає у «Минаї». Він провів 28 матчів (2518 хвилин), в яких пропустив 28 м’ячів і зіграв 9 «сухих» поєдинків. І в тому, що команда зберегла прописку в УПЛ – значна заслуга нашого земляка, який неодноразово виручав команду. Лише одного разу він допустився помилки, коли його вилучили з поля (зіграв рукою за межами штрафного майданчика) і «Минай» ледве зберіг переможні – 2:1. В решті досвідчений футболіст був залізною стіною: кращий на перехопленнях м’ячів, у трійці кращих за кількістю сейвів і ударів в площину воріт.
Олександра обійшов воротар «ШАХТАРЯ» Анатолій ТРУБІН, якого названо під №1. Чому саме його? Він рівно провів сезон, команда стала чемпіоном, зіграв 28 матчів (2520 хвилин), пропустив 19 м’ячів і в 14 поєдинках був «сухим». Він стрімко прогресує. За рік ринкова вартість його зросла з 8 до 18 млн. євро. БАНДУРА набагато старший за свого колегу. Подивимося, яким буде розрекламований ТРУБІН, скажімо, років через 10???
Актуально
Футбол у бермудському трикутнику
Головними дійовими особами футбольного матчу є футболісти, судді і тренери. Кожен з них виконує свою роль, не втручаючись в дії один одного, кожен відповідає за свою ділянку роботи. Так має бути в ідеалі.
КОЛИ мене один з арбітрів запитав: – Хто головний на полі під час матчу, я сказав: – Футболісти. – Не правильно. Головним є арбітр. Інший більш досвідчений його колега зазначив: – Футбльний м’яч і гравці, без них матч не відбудеться…
А яка тоді роль арбітра і тренера? Вести гру у рамках правил – завдання одних і керувати грою команди – завдання інших. Так має бути за Регламентом і логікою. Але… Ось тут знову запитання? –Як кожна із цих сторін має себе поводити в цьому бермудському трикутнику? Згадав слова колишнього футболіста Миколи СТАРОСТІНА (можливо, хтось і пам’ятає його), який говорив, виходячи зі свого досвіду: – Якщо команда програє, то шукає виправдання – випадковість, погане поле, погода, невезіння, винен СУДДЯ і т.д.
Саме він і став головним винуватцем поразки «Явора» у грі з «Аграрником-Авангардом». Це на думку одного з тренерів «Явора», який працює без року тиждень, і все вже знає і все уміє. З етичних міркувань не називаю його прізвища. Він більше «коментував» дії арбітрів і провокував інспектора матчу, давав їм цінні «поради», говорив про якісь чемодани грошей для арбітрів від суперника. Свої «коментарі» підсилював словами з ненормативної лексики. Його поведінка ледве не призвела до бійки, добре , що все обійшлося штовханиною і обміном «люб’язними» словами.
На жаль, з тренерів у більшості випадків беруть приклад і гравці, які , мов ті коршуни, налітають на арбітра, який, на їхню думку, не правильно свиснув, не туди призначив порушення, часто їм погрожують, обіцяють, що розберуться після гри. Згоден, арбітри, як і гравці, допускаються певних помилок. Як і одні, так й інші отримують за це гонорари. Тож вони повинні професіонально виконувати свою роботу. А чи впливають їхні, так би мовити, помилки на хід гри, на результат?. Я не сказав би. А ось кожен гол – це вже конкретна помилка того чи іншого гравця. Ну, скажіть, будь ласка, причому тут суддя, коли «Явір» поступився – 1:5? А якби тренер не відволікався на «коментарі», а мотивував гравців, керував грою, то, можливо, команді вдалося б змінити хід матчу. У таких випадках арбітри чомусь жаліють і тренерів-«коментаторів», і гравців-забіяк, не нагороджують їх відповідними картками? Чи не з цього все і починається?. Бо згідно з відповідними статтями Регламенту, на винуватців очікують серйозні фінансові санкції. Про це вони, схоже, не знають, бо, впевнений, того Регламенту ніхто не вивчав, а гравці і в очі не бачили, як і правила гри, які вони добре «знають», коли перебувають на полі. Час уже нарешті взятися за вирішення проблеми футбольного бермудського трикутника, а точніше – поведінки кожної із її сторін. Є певні проблеми з дитячими тренерам, які. не гребують образливими словам на своїх вихованців, від яких інколи аж вуха в’януть. Хотілося б нагадати тренерам, які полюбляють себе виставляти далеко не в кращому вигляді, слова судді Костянтина ВИХРОВА: -Знаєте, яку позицію займають такі тренери? Аби вдома їм арбітри допомагали, а на виїзді судили чесно. Взагалі тренери не можуть об’єктивно оцінювати суддівство. І в світовій практиці не прийнято , щоб вони це робили. Для цього є інспектори…
Аби надалі уникати подібних явищ, як у матчі «Явір» – «Аграрник-Авангард», доцільно, мабуть, запровадити складання тренерами і гравцями контрольних тестів з правил гри на початку сезону. Підготувати десятка два запитань і хай кожен з них над ними подумає, а заодно і вивчить правила гри. Можливо, це підвищить їхню відповідальність і вони більше будуть думали про гру і працюватимуть на позитивний результат. А емоції залишатимуть поза полем
ЦІКАВО ЗНАТИ! Раніше до ігор допускалися футболісти, які здали контрольні тести, до яких входили- біг на 100 м., стрибки у довжину і висоту , метання диску і штовхання ядра обома руками, а після завершення чемпіонату гравці змагалися у легкоатлетичному триборстві, яке складалося зі стрибків у висоту, метання диску і естафети 11 по 100 метрів. Можливо АФСО проведе експеримент??? Я впевнений, що не всі гравці впораються із такими завданнями.
Григорій РЕВА, член КДК АФСО