ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 96.
У випуску:
— Сумський Гаррінча і гвардієць «Електрона».
— З ювілеєм вас, шановні наші ветерани!
— «Рятувальник» готується до старту.
— Чому ХОБЛЕНКО мандрує командами?
Пам’ять
Віктор ЄРЬОМЕНКО: Його називали Гаррінчей
Такий напис на пам’ятнику зробили вдячні запоріжці за його змістовну гру у складі місцевого «Металурга», за який виступав 11 років. Біографія вихованця сумського футболу чимось схожа на долю легендарного бразильського футболіста. 1 серпня Віктору ЄРЬОМЕНКУ виповнилося б 80 років.
ЙОГО кар’єра пройшла у трьох командах – сумському «Авангарді», запорізькому «Металурзі» і дублі київського «Динамо». І в кожній він виділявся змістовною грою і найкращими бомбардирськими якостями.
1960 – 1962 рр. «АВАНГАРД». 79 матчів – 21 м’яч. Розпочинав Віктор грати у команді насосного заводу на першість області. Звідти його забрали до майстрів. 3 квітня разом з «Авангардом» 17-річним юнаком дебютував у класі «Б» Української зони чемпіонату СРСР у переможному матчі (2:1) з одноклубниками Сімферополя на їхньому полі. У другому таймі замінив захисника Аркадія ШУЛЬМАНА. Того року провів 7 матчів.
Під час «зимових» канікул переходив на хокей з м»ячем. У складі збірної області став чемпіоном України. Забив один м’яч луганчанам (5:1).
Наступного сезону тренери перевели юнака у напад, що було якраз доречно. Перший м’яч забив у Запоріжжі «Металургу» – діючому чемпіону (до нього згодом перейде) 18 квітня, який сумчани завершили внічию (1:1). Того сезону він став кращим бомбардиром команди забивши 13 м’ячів у чемпіонаті і 2 – у розіграші Кубка СРСР криворізькому «Гірнику».
Уже тоді тренери «Металурга» звернули увагу на молодого і перспективного нападника. І не прогадали, незважаючи, що у 1962 році Віктор зіграв не так впевнено, відзначившись лише п’ятьма результативними ударами. .
1963 – 1973 рр. «МЕТАЛУРГ». 399 матчів – 72 м’ячі. Тренери запорізької команди запросили Віктора разом з воротарем Анатолієм ШЕВКОЛЕНКОМ і нападником Володимиром БОЙЧЕНКОМ. Розповідають, що одна з дружин футболіста написала листа тренерам команди, мовляв, сім’ї розпадаються, поверніть наших чоловіків додому. Залишився у «Металурзі» один Віктор, якому відразу дали квартиру.
Саме в цій команді розкрилися його здібності як бомбардира і лідера. Багато років був капітаном «Металурга». Від його техніки і фінтів трибуни стадіону вибухали оваціями.
– Віктор був одним з кращих гравців нашої команди,- згадував його одноклубник Олександр ТОМАХ. – Через нього проходили всі атаки. Він чудово бачив поле, вчасно робив передачі і мав неабияке чуття голу.
Щороку Віктор забивав від 4 до 8 м’ячів. Особливо пам’ятним був серпень 1971 року. На свій День народження надіслав м’яч у ворота фрунзенської «Алги» (1:1), а потім відзначився по разу у зустрічах з казанським «Рубіном» (2:2) і ашхабадським «Строителем» (4:2). У багатьох матчах забивав по 2 м’ячі, забезпечуючи команди важливі перемоги, зокрема із «Строителем» і бакинським «Нефтчі» (по 3:0) і з кутаїським «Торпедо» (3:2), а з «Алгою» врятував «Металург» від поразки на останній хвилині протистояння (1:1).
Останній свій м’яч Віктор забив 2 травня 1973 року у домашньому матчі з куйбишевськими «Крилами Рад» (3:0), а останній раз вийшов на поле за місяць проти ярославського «Шинника» (1:1).
У складі «Металурга» сумчанин виграв звання чемпіона України, став майстром спорту СРСР, зіграв кілька матчів за збірну УРСР під час її зарубіжного турне. На жаль, деталі поїздки в історії не зафіксовано.
1974 р. «ДИНАМО» (дубль). 20 матчів – 3 м’ячі. Після першого року перебування у «Металурзі» Віктор отримав запрошення до київської команди. Тоді в ній сяяв вихованець запорізького футболу Віктор СЕРЕБРЯНИКОВ. Наш земляк зрозумів:зайняти його місце практично не реально, а бути дублером 21-річного юнака не влаштовувало і він повернувся до Запоріжжя і продовжив грати у «Металурзі», який став уже його командою.
Як розповів друг дитинства гравця Іван ПРИЙМЕНКО (з ним вони грали у юнацьких команда),, Віктор міг пограти ще пару-трійку років, але не захотів, обмежився виступом у заводській команді. Міг стати хорошим тренером, однак не виявляв великого бажання. В останні роки тяжко хворів. 1 вересня 2000 року відійшов у вічність.
Професіональна кар’єра Віктора ЄРЬОМЕНКА тривала 14 років. За цей він зіграв 500 матчів і забив 96 м’ячів. Він під №5 у Списку 50 кращих гравців «Металурга» за всю його історію, входить до Символічної збірною сумської команди класу «Б» і Символічного клубу «Перша висота, 100 +» майстра спорту СРСР Бориса ШУРШИНА.
ФОТО з АРХІВУ. 3 квітня 1968 року. Підняття прапора перед початком матчу розіграшу Кубка СРСР “Металург» (Запоріжжя) – «Дніпро» (Дніпропетровськ) – 3:0. Капітани команд Борис ДАНОВСЬКИЙ і Віктор ЄРЬОМЕНКО (праворуч).
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Кубок СРСР. 4 березня 1973 р. 1/32 фіналу. Перший матч. «МЕТАЛУРГ» (Запоріжжя) – «СТРОИТЕЛЬ» (Ашхабад) – 3:0. Стадіон «Металург». Сонячно. Поле в снігу. 6 000 глядачів.
«МЕТАЛУРГ»: Гургач, Томах, Рудь, Логвиненко, Тимошенко, Сизов (Чумак, 79), Соколовський, ЄРЬОМЕНКО – к,, Пензін (Петров, 79), Губаній, Куличенков.
«СТРОИТЕЛЬ»: Курочкін, Вовк, Черняєв, Уразсахатов – к., Вінницький, Тимошенко, Попов, Шаулов, Бердиєв, Фомін, Стаханов (Карпов, 46).
Голи: ЄРЬОМЕНКО (22, 58), Губаній (75).
Геннадій СОКОЛОВ:
Один з гвардійців “Електрона»
Він був одним із зіркових гравців роменського футболу, впродовж майже 20 років залишався лідером міського «Елетрона», ставав чемпіоном і володарем Кубка області, допомагав команді виступати у чемпіонаті України серед КФК. Він входить до рейтингу «40 гвардійців «Електрона», які виступали за команду більше 10 років. Днями мало виповнитися 68 років від Дня народження Геннадія Володимировича, але 6 років тому перестало битися його серце. Світла йому пам’ять і вічний спокій!
ВАЖКО згадувати про товариша, з яким тренувався в ДЮСШ, потім грали у дорослій команді, а коли розійшлися життєві дороги, часто зустрічалися у місті свого дитинства. Перефразовуючи рядки відомої пісні, не помилюся, коли скажу: знаєте, яким Гравцем він був! Це підтвердив і тренер команди Олександр КВАША.
Геннадій пройшов хорошу школу підготовки у тренера ДЮСШ Віктора ГРЕЧАНОГО. Юнак прагнув бути завжди першим і кращим. Швидко відбулося його становлення як футболіста. Цьому сприяли гравці, з яким тренувався – Володимир ШАТОХІН, Віктор ГАЛЬЧЕНКО, Євген ЧИЖИК, Вадим КОЛЕСНИК, Владислав ПРУДІУС та інші, шлях яких у великий футбол розпочинався саме в «Електроні». Працюючи на заводі АТС, грав за команду міста, швидко став її лідером. Щосезону забивав по 10 і більше м’ячів . КВАША розповідав: коли «Електрон» вигравав з великим рахунком, то свою пару-трійку м’ячів Генка ( як називали його партнери) обов’язково надсилав у ворота суперників. А як він пробивав штрафні! Не гірше ПЛАТІНІ. КЦікаво проходили очні протистояння «Електрона» і «Сільгосптехніки» , які зустрічалися майже 30 поєдинків. Якщо у складі «електронівців» на поле не виходив СОКОЛОВ, у суперників було свято – вони могли розраховувати навіть і на нічию.
У 1981 році Геннадій відзначився двома «хет-триками» у ворота «Свеми» (6:1) і «Арматурника» (5:0), у 1984-у – «покером» у зустрічі із сумським «Хіміком» (10:4). Коли «Електрон» став бронзовим призером (1987 р.) лінія атаки роменчан була однією із найпотужніших у чемпіонаті області -1987\ Із 51 командного м’яча 21 забив Володимир ЯНГОЛЬ і 17 – Геннадій, Він був у складі команди, яка дебютувала у чемпіонаті УРСР, а потім – у Перехідній лізі Першого ЧУ, в якому забив 3 м’ячі.
Залюбки Геннадій грав у міні-футбол. Приміром, у чемпіонаті району1992 року «Нафтовик», за який він виступав, лише за різницею м’ячів поступився першістю «Електрону», а Геннадій забив 85 м’ячів у 14 матчах і посів 2 місце серед бомбардирів. На 2 влучні удари його випередив «електронівець» Валерій КЛІЩЕНКО. У міні-футболі на свій рахунок записав 233 влучні удари.
За 19 сезонів Геннадій провів 632 офіційних матчі, в яких забив 494 м’ячі. З них – у чемпіонатах України серед КФК – 126 і 44 – відповідно, у чемпіонатах і розіграшах Кубка області – 439 і 305 – відповідно
. – Геннадій був універсальним гравцем,, диспетчером команди, з постійною націленістю на ворота суперників. – розповідає Олександр КВАША,. – . Вправно виконував штрафні удари. На полі викладався сповна і своїм прикладом надихав партнерів.. Вболівальники отримували чимале задоволення від гри зіркового «електронівця» і, скажу без перебільшення, любили його.
… З ініціативи Олександра КВАШІ у Ромнах розігрується Кубок району з футзалу пам’яті Геннадія СОКОЛОВА.
Жаль, що свого часу тренери сумської команди майстрів «Фрунзенець» не насмілилися взяти Геннадія до своїх лав. Впевнений: цей моторчик, як його наpивали вболівальники, каші не зіпсував би, а міг допомогти команді, коли вона останні роки «ходила» серед аутсайдерів Другої ліги чемпіонату СРСР.
ФОТО з АРХІВУ Олександра КВАШІ. Часто до Ромен на товариські матчі приїжджали гравці київського «Динамо» різних вікових категорій. На знімку – момент зустрічі ветеранів «Електрона» і «Динамо». У центрі – Геннадій СОКОЛОВ (ліворуч) і Йожеф САБО.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат Укпаїни. 1992 р. (весна). Перехідна ліга. Перша підгрупа. «ЕЛЕКТРОН» (Ромни) – «АНДЕЗИТ» (Хуст) – 3:2. 27 червня.. Стадіон “Електрон”. 1500 глядачів.
«ЕЛЕКТРОН»: Білашов, С.Петрик, Маценко, Пужаєнко, Соколов (Кліщенко, 51), О.Ткач, Данилюк (Литвинов, 72), В.Ткач, Толов, Троценко, Цихмейструк. Тренер: О.Кваша.
“АНДЕЗИТ»: Сабадош, Піскарьов,.Таран, Приходько, Федянін, Дячок, Гришко, Устинов, Маркович, Рацин, Свиридюк. Тренер: К.Сойков.
Голи: Пужаєнко (3 – пенальті), Соколов (54). Цкхмейструк (65) – Свиридюк (7. 52).
Попередження: Феданін ( 68).
Вітання
Олег ЧКАНА: Інтелігентний гравець, справжній капітан
8 років із 17 виступів за роменський «Електрон» він був капітаном команди. За словами місцевих вболівальників, вирізнявся впевненою і надійною грою. І в тому, що роменчани задавали тон в обласних змаганнях у 90-х роках минулого століття, чимала заслуга центрального захисника – таким було його ігрове амплуа. 3 серпня ветеран футболу, який входить до Рейтингу «40 гвардійців «Електрона» відзначає поважний ювілей. Олегу Юрійовичу вже 70!
ВІД змістовних і впевнених дій цього тріо у великій мірі залежав малюнок гри команди і кінцевий результат. Його складали троє друзів. Олег ЧКАНА відзначався надійністю у захисті, впевнено плів мережі атак Геннадій СОКОЛОВ , а Володимир ЦВЄТКОВ завершував зусилля партнерів попереду, створював напругу біля воріт суперників і ставив переможну крапку . Вони розуміли один одного з півслова, працювали як злагоджений механізм. А тому тренери Віктор ГРЕЧАНИЙ, а згодом Олександр КВАША не нервували і були спокійними. Траплялися, звичайно, і проколи, але це було рідкістю. На жаль, Володимир і Геннадій відійшли у вічність.
Розповідає Олександр КВАША: – Олег був справжнім капітаном, лідером команди, інтелігентним гравцем. Він в чомусь був схожим манерою і на Сергія БАЛТАЧУ, який грав спокійно і розсудливо на позиції «чистильника», не напружував своїх партнерів. Вчасно підказував і допомагав їм виходити із скрутних ситуацій. А ще міг, як кажуть, «читати» гру. Пригадав. В один із сезонів впродовж трьох матчів поспіль Олег не допустив жодної помилки, відіграв на «відмінно». Він рідко підключався до атак, а свої кілька м’ячів забив з пенальті.
Тричі Олег ставав призером чемпіонатів області. У 1976 році «Електрон» підкорив футбольний Еверест, через 10 років до останнього вів боротьбу за чемпіонство, але поступившись у принциповій зустрічі сумському «Автомобілісту», завершив виступ на 2 місці.. А, за рік – роменчани виграли бронзові медалі. Двічі команда з берегів Сули була фіналістом розіграшу обласного Кубка.
Серед численних фотографій, які нагадують Олегу Юрійовичу про футбольну юність, об’єктив фотоапарата зафіксував епізод, де Олег веде боротьбу з Володимиром МУНТЯНОМ. Було це 38 років тому – 19 травня 1985 р,, коли до Ромен на товариську зустріч завітали зіркові ветерани «Динамо» – Олексій ПРОХОРОВ, Йожеф САБО, Віталій ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, Андрій БІБА, Володимир ТРОШКІН та ін.. До останніх хвилин , як не старалися суперники, рахунок тримався на нульовій позначці. Оборона роменчан тримала натиск. Але досвід і майстерність взяли гору, динамівці і забили два м’ячі. Не пам’ятаю хтось із гостей сказав: – Якби Олегу було 18, то міг би стати динамівцем. Але на той час йому було вже 32 А 10 років тому його та ще трьох «електронівців» брали на контрольні матчі до сумської команди майстрів «Фрунзенець». Вони взяли участь у розіграші Кубка Дружби, в якому наші футболісти обіграли курський «Авангард» – 5:0. Олег, Володимир ЦВЄТКОВ і Євген ЧИЖИК забили по м’ячу. Але в команду Олег і Володимиру тренери не взяли. А жаль….
Рано Олегу довелося , як кажуть, вішати бутси на цвях.. Давала про себе знати травма коліна, а грати упівсили і підводити команду не дозволяла совість. Він став виступати за команду ветеранів «Електрон». У 1997 році у її складі став бронзовим призером чемпіонату Ромен з міні-футболу. На той час Олегу Юрійовичу було вже 43 роки.
Богдан ЄСИП: «Snickers» і «Nuts» від ЛУЖНОГО
Він один із зіркових гравців українського футболу і найкращих снайперів в історії Першої ліги. За свою професіональну кар’єру провів 581 матчів, в яких забив 151 м’яч. 10 років був лідером і головним бомбардиром охтирського «Нафтовика». Перший матч зіграв у переддень свого Дня народження – 1 серпня 1995 року у складі «Динамо-3», а останній – 16 листопада 2013 року за «Олімпік», який мінімально обіграв сумчан. 2 серпня у ветерана сумського футболу ювілейний , 45-й День народження !
З усіх знакових подій із свого футбольного життя Богдан найчастіше згадує кілька.
Солодощі від старших.
Коли Богдан з основою «Динамо» виступало в розіграшу Кубка Співдружності і вже, здавалось би, юнак «прописався» в команді, Олег ЛУЖНИЙ, як земляк, взяв шефство над ним. Жили вони в одному номері, «шеф» купляв «Snickers» і «Nuts» і щовечора пригощав Богдана. Пізніше шоколад отримував від Валентина БЕЛЬКЕВИЧА і Олександра ХАЦКЕВИЧА.
«Нафтовик» став його командою!
Після того . як не вдалося закріпитися у «Динамо», 5 сезонів Богдану довелося мандрувати командами, доки не знайшов своєї. Ним став охтирський «Нафтовик», з яким нарешті підписав повноцінний контракт. Саме в цій команді він заявив про себе. Перший матч зіграв 14 березня 2002 року у матчі проти тернопільської «Ниви». А всього виходив на поле 287 разів, відзначившись 82 влучними ударами. Богдан – рекордсмен за кількістю «хет-триків». Тричі постраждали від його ударів воротарі «Ворскли» (4:0), «Волині» (4:1) і «Арсеналу» (3:1). У 15 матчах форвард забивав по 2 м’ячі. У18 матчах – 39 м’ячів! Не слабо!
Рубіж у 100 м’ячів!
У вересні 2013 року у кар’єрі 35-річного форварда сталася знакова подія. У матчі донецького «Олімпіка», в якому продовжував він грати, з «Нафтовиком» Богдан зрівняв рахунок – 2:2. І цей м’яч став його Сотим у Першій лізі! Раніше таке досягнення підкорилося Вадиму ПЛОТНИКОВУ (116 м’ячів) і Сергію ЧУЙЧЕНКУ (115).
Здобутки і досягнення
У складі «Динамо» святкував перемогу у розіграші Кубка Співдружності, переможець, двічі срібний і бронзовий призер змагань, і найкращий гравець і бомбардир (2005/06 – 19 м’ячів) Першої ліги. В активі – 2 міжнародні матчі.
На полі – разом із сином!
Через 8 років Богдан вирішив знову вийти на поле. Річ у тім, що у Другій лізі у складі ФК «Тростянець» виступав його син Максим. І вони вирішили зіграти разом. На той час Богдану було 43 роки. А ви бачили б, як ЄСИП- старший працював з м’ячем! Вболівальники тепло вітали івихід досвідченого гравця. У тому дербі тростянчани перемогли ФК «Суми», до якої причетним був і Богдан Борисович. – В одному епізоді Максим віддав мені хорошу передачу.Не знаю чи забив би, але можливість мав чудову. На жаль, в останній момент захисник встиг вибити м’яч.
P.S. від Богдана Борисовича
.- Я ніколи не думав, що гратиму нападником. Вперше на цій позиції виступив у «Нафтовику», коли мені було 24 роки. Скажу відверто, мені подобалося забивати і приносити людям радість. Я радий, що доля мене звела з великими тренерами, а грав з хорошими футболістами. Все склалося, дякуючи Богові, успішно і я ні про що не шкодую!
По завершення кар’єри Б.ЄСИП працював тренером, спортивним директором ФК «Тростянець». Як тренер ФК «Верес», став бронзовим призером у Першій лізі.
Богдан ЄСИП із сином Максимом
«ФутТайм» і АФСО щиросердно вітають Олега Юрійовича і Богдана Борисовича з їхніми ювілейними Днями народження. Здоров’я зичимо вам міцного, шановні наші ветерани, всіляких гараздів, благополуччя, тепла, радості і злагоди у життя!
На старті
У «Рятувальника» другий старт.
28 серпня стартує черговий чемпіонат України з футзалу серед команд Екстра-ліги. Боротьбу розпочинають 10 команд. Вдруге виходить на старт в цьому елітному дивізіоні роменський «Рятувальник» ( на фото).
СВІЙ перший матч наші земляки проведуть у Львові з командою «Ін.Іт», яка представляє Фаховий коледж інформаційних технологій Львівської політехніки.
Минулого сезону роменчани впевнено дебютували і в чемпіонаті, і в розіграші Кубка, дійшов до плей-офф. Як сказав головний тренер «Рятувальника» Ігор САЛІВАН, до старту готуємося посилено, адже наше завдання-мінімум – виступити не гірше, ніж дебютного сезону.
Чемпіонат пройде у 3 кола з наступними матчами плей-офф. Розіграш Кубка України складатиметься з 4-х етапів – від місцевих турнірів до «Фіналу чотирьох». Офіційно сезон розпочнеться 17 серпня розіграшем Суперкубка України, за який боротимуться київський «ХІТ» – чемпіон і «Кардинал-Рівне» – володар Кубка. До речі, у складі киян виступають вихованці сумського футболу Олександр ЛІФЕР з Бурині і Олександр СМЕТАНЕНКО зі Степанівки Сумського району.
Знай наших!
Хто клюне на футболіста-мандрівника ХОБЛЕНКА?
Розпочався чемпіонат України з футболу у Прем’єр-лізі. У 5-и командах грають семеро уродженців Сумщини.
З Олексієм ХОБЛЕНКОМ, який перебував «Кривбасі», клуб прийняв рішення розійтися з ним. Це зроблено з подачі тренера Юрія ВЕРНИДУБА, який вирішив прибрати гравця з команди. Як повідомляють ЗМІ, Олексієм цікавляться деякі клуби ПФЛ. Якщо десь він з’явиться, то це буде 12 команда у кар’єрі футболіста-мандрівника –заробітчанина. Для чого командам викидати гроші на вітер, як це, скажімо, робив минулого сезону першоліговий ФК львівських «Карпат»,, де його зарплата були чи не найвищою?
У 5 матчах команди, в яких заявлені наші земляки, взяли лише очко, зазнавши 4 поразках. Це вдалося зробити дебютанту «Оболоні» із Сергієм СУХАНОВИМ, яка завершила зустріч з «Колосом» – 0:0. Охтирчанин провів на полі заключні 8 хвилин. «Верес» з братами ШАРАЯМИ поступився «Поліссю» – дебютанту змагань – 0:2. Владислава замінили на 74 хвилині, а Станіслав вийшов на заміну на 79 хвилині. З таким рахунком «ЛНЗ» із Сергієм РИБАЛКОЮ зазнав дебютної поразки від «Чорноморця». Нашого земляка замінили на 82 хвилині. До 72 хвилини був у грі «Зорі» Денис АНТЮХ, яка зазнала невдачі у матчі з «Рухом» – 1:2. «Динамо» здобуло перемогу з великим рахунком над «Минаєм» -4:1, ворота якого захищає Олександр БАНДУРА. На 56 хвилини за рахунку 0:2 його замінили. Антон ЦАРЕНКО у стартовій зустрічі киян участі не брав – він був у запасі.
ТАКОЖ стартувала юнацька першість Ю-19. У стартовому матчі «Динамо» перемогло «Минаєм» (3:0) Воротар киян Денис ІГНАТЕНКО на поле не виходив. Вдало провів зустріч син Олега ГУСЄВА Олексій, який виступає на позиції захисника. Це була 210 перемога динамівців у чемпіонатах і 102 – з великим рахунком.
Момент матчу юнацьких команд «Динамо» – «Минай».