ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 102.
У випуску:
—- Вітання ветеранам сумського футболу.
—- «Нафтовик» знову на «золотій» вершині.
—- Розпочинаємо обласну символічну Книгу рекордів і досягнень.
Вітання
Днями група ветеранів сумського футболу відзначила свої Дні народження. Від АФСО і «ФутТайм» – найщиріші вітання з побажанням здоров’я, щастя і добра на многії літа!
Сергій СТРАШНЕНКО-старший: Ювілейна осінь кіпера
Відверто: не віриться, що один з найкращих воротарів сумського “Спартака»/ «Фрунзенця» Сергій Васильович СТРАШНЕНКО розміняв…8-й десяток. Ветеран футболу майстер спорту СРСР відзначив ювілейний День народження.
ЗДАЄТЬСЯ, нещодавно бачили його у грі, аплодували впевненій діям, а сьогодні згадуємо як він грав, його роки, у футболі.
Як розповідав свого часу тренер Костянтин ЗІНОВ’ЄВ, Сергій мав усі дані, аби стати класним воротарем. Не випадково його одним із перших вихованців сумського футболу запросили до юніорської збірної СРСР. Тоді у це було важко повірити, адже наша команда посідала місця за першою десяткою. А ось гра 17- річного воротаря подобалася спеціалістам. У складі збірної зіграв кілька міжнародних товариських матчів, де набув певного ігрового досвіду.
Чотири роки виступав за сумську команду. Окрім матчів чемпіонату, брав участь у розіграші Кубка Дружби команд майстрів Суми–Курськ, традиційному турнірі «Кримський пролісок» (його сумчани виграли), міжнародних зустрічах з командами Болгарії. Надалі Сергій захищав ворота «Говерли» і «Закарпаття», «Карпат», «Полісся» та ін.. Міг стати гравцем вищолігового «Динамо» і «Чорноморця». До киян подав заяву, але в останній момент відмовився. Там було вже три воротарі ( чого вартував Євген РУДАКОВ) , а сидіти на лаві запасних Сергій не планував. Йому хотілося грати, показати себе, адже кому тоді не хотілося зодягнути футболку славного «Динамо». Був у заявці «Чорноморця», але в останній момент отримав травму і з дебютом на вищому рівні довелося зачекати. Така нагода згодом випала. Після того, як в авіакатастрофі загинула повністю команда ташкентського «Пахтакора», на її підсилення запросили футболістів з інших команд. Сумчанин був серед тих, хто увійшов до її складу. . Відіграв 15 матчів. Й до цього часу Сергій Васильович згадує курйозний випадок, що стався з ним під час матчу з київським «Динамо». Грали на День народження Сергія, 8 вересня. Тренери вирішили зробити йому приємний подарунок. Гра у Сергія йшла. Незадовго до фінального свистка кияни отримали право на штрафний удар. Виконував його Анатолій КОНЬКОВ. Сергій парирував м’яч, і, як йому здалося, зафіксував його. І чекав овації вболівальників, але над стадіоном запанувала тиша. А м’яч по-зрадницьки вислизнув з обіймів і повільно покотився за лінію воріт. Стрибок воротаря не врятував ситуацію – 0:1.
Багато матчів сумчанин провів за команди Ужгорода (238) і Житомира (105). Із «Поліссям» став володарем Кубка України, який розігрували команди Другої ліги. У фіналі житомирянам протистояв охтирський «Нафтовик». Перший матч був за охтирчанами -3:1, а вдома житомиряни, впевнено реваншувавшись (4:0), заволоділи призом.
У Сумах Сергій Васильович розпочинав свою кар’єру, у рідному місті її завершував. У 37 років став захищати ворота «Автомобіліста», який дебютував у Другій лізі останнього чемпіонату СРСР. І в тому, що сумчани посіли 8 місце серед 26 команд, звичайно, чимала заслуга досвідченого воротаря. Він провів 41 матч, з яких 25 відіграв на «0».
За 25 професіональних років Сергій СТРАШНЕНКО відіграв 512 матчів. Входить до Символічного клубу «Моя висота. 100 +» майстра спорту СРСР Бориса ШУРШИНА. До речі, волотарські гени передалися і його сину Сергію, який був гравцем команд різних рівнів.
По завершенні кар’єри Сергій Васильович працював тренером у командах різних рівнів, а потім – у ФЦ «Барса». Серед його вихованців – Олександр БАНДУРА, який наразі захищає ворота вищолігового «Миная». 27 вересня він приїде до Сум на кубкову зустріч з «Вікторією».. Впевнений: досвідченому воротарю буде цікаво подивитися у грі свого вихованця.
Олексій СЛЕДЮК: Легенда глухівського футболу
І це дійсно так. Його футбольна кар’єра тривала майже 30 років. Активні виступи завершив у 48. За цей час заробив 10 нагород, як переможець, володар Кубка і Кубка губернатора, 7-разовий бронзовий призер чемпіонату області. За кількістю відзнак – рекордсмен серед гравців міської команди. Очолює список із 7 футболістів, хто відіграв 20 років і більше. Його названо найкращим нападником за 40 років глухівського футболу. Легенді аматорського футболу виповнилося 58 років.
ВІД природи Олексій мав хороші дані плюс любов до футболу, наполегливість і майстерність. Він помітно виділявся своєю грою серед ровесників. 17-річним дебютував у дорослій команді «Авангард», яка виступала у чемпіонаті області. Перший матч – зіграв 28 травня 1993 року проти дружківського «Факела» (5:2). І того сезону отримав свою першу бронзову медаль. А через 3 роки – після служби в армії – став гравцем основного складі і головним бомбардиром команди. Приміром, у бронзовому 1989 році забив 20 м’ячів. Потім був виступ у чемпіонаті УРСР серед КФК, в якому вже «Спартак» посів у групі. місце у «золотій» середині. Але через фінансові негаразди надалі грати він не зміг, обмежившись виступами на обласному рівні.
Олексія та ще двох гравців це не влаштовували і вони спробували свої можливості в чемпіонаті Кемеровської області, виступаючи за команду «Гірник», яку тренував В’ячеслав ПІДДУБНИЙ. У 60-і роки він грав у глухівському «Спартаку». Хлопці стали чемпіонами і виграли зональні змагання чемпіонату Росії. Нагородою для гравців був відпочинок в Іспанії. У «Гірнику» вони отримали хороший досвід професійного ставлення до футболу.
Після розвалу СРСР глухівське тріо повернулося додому і продовжило грати за міську команда, яку фінансував «Сирзавод» і вона виступала під такою назвою. І відразу заявила про себе. Спочатку у розіграшу Кубка області, де поступилася у фіналі охтирському «Спартаку (1:3, м’яч забив Олексій СЛЕДЮК), а потім у чемпіонаті 1993.
Перші 5 команд фінішували з інтервалом в одне очко одна від одної. То був єдиний «золотий» сезон в історії глухівського футболу і кар’єрі Олексія.Він став кращим бомбардиром, забивши 16 м’ячів у 25 матчах.
«Сирзавод» – «Факел» (Дружба)- 4:3. СЛЕДЮК обіграв суперника і метрів з 12 надіслав м’яч у дальній кут воріт – 3:1. Згодом глухівчани проводять комбінацію в один дотик – Олег МИЛЮТА виводить на ударну позицію СЛЕДЮКА – 4:1.
«Сирзавод» – «Імпульс» (Шостка) -4:1. У другому таймі СЛЕДЮК проходить правим флангом, обігрує захисників і завдає удару – голкіпер м’яч відбиває, але Олексій ударом голови надсилає його у ворота -2:0. Наприкінці матчі після пасу МИЛЮТИ СЛЕДЮК убігає від захисників і забиває – 4:1.
У матчі з путивльським «Сеймом» (6:1) Олексій відзначився «хет-триком».
Ще кілька сезонів радував гравець вболівальників своєю результативною грою. Був кращим бомбардиром області і двічі фіналістом розіграшу Кубка Сумщини. А у 48 у складі «Велетня» вперше став володарем Кубка. Цей напружений матч із сумським «Спартаком-Сумбудом» в Сумах на «Ювілейному» Олексій часто згадує. На останніх хвилинах команда зрівняла рахунок, а в додатковий час вирвала перемогу. Того сезону познайомився з Артемом БЕЗРОДНИМ, який грав за «Велетень». Було чого повчитися у цього гравця, який пройшов хорошу спартаківську школу.
Тренер Валерій ШУМИЦЬКИЙ: – Олексій був бійцем на полі, не шкодував ні себе, ні суперників. Був дуже швидкісним і наполегливим, , мав хороший удар з обох ніг. Умів вчасно відкритися, впевнено почувався, коли обігрував суперників, особливо на швидкості. Забив чимало вирішальних для команди м’яча. Олексій це глухівський БЛОХІН, бо є найкращим бомбардиром команди за всі роки.
… Не старіє душею ветеран футболу. Вже 10 років грає за команду ветеранів «Спартак». На жаль, історія не зафіксувала всі матчі і м’ячі Олексія СЛЕДЮКА. За моїми найменшими підрахунками він провів щонайменше 600 матчів і забив не менше 300 м’ячів.
Чергового успіху ветерани Глухова добилися минулого місяця у Кролевці на обласному турнірі пам’яті Василя ЖАРКОВА і наших воїнів. Врни повернулися додому з перемогою! Це був своєрідний подарунок Олексію СЛЕДЮКУ.
Сергій ГОРЬКАЄВ: Після футболу знайшов себе у хокеї
Ветеран сумського футболу і діючий хокеїст Сергій ГОРЬКАЄВ зустрів ювілейний, 55-й День народження.
СЕРГІЙ більше відомий як футболіст сумського «Автомобіліста», хоча кар’єру розпочинав у дублі київського «Динамо», провів 4 матчі. Грав разом з Олексієм МИХАЙЛИЧЕНКОМ, Вадим ЄВТУШЕНКОМ, Сергій БАЛТАЧОЮ та ін.. Однак «прописатися» в команді не вдалося, продовжив виступати за команди Другої ліги Ірпеня і Білої Церкви.
У 1990 році допоміг сумському «Автомобілісту» вибороти путівку до Другої ліги, ставши переможцем першості УРСР серед КФК, а потім разом з командою дебютував у Другій лізі чемпіонату СРСР.
-Сергій не відразу став грати в основі, згадує капітан аматорського «Автомобіліста» Володимир ОЛЬШАНЧЕНКО. – Регулярно почав виходити на поле у другому колі Надалі було важко уявити середню лінію без цього вправного гравця.
Потужно зіграв Сергій і в дебютному сезоні. Провів 30 матчів і відзначився двома влучними ударами у ворота «Хіміка» і «Поділля». У матчі з «Дніпром» гравець отримав серйозну травму, після якої згодом довелося завершувати кар’єру, обмежившись 69 матчами на професіональному рівні.
А за кілька років Сергія побачили знову на футбольному полі. Він дебютував у ветеранській команді «Легіон ХХІ». У її складі провів, зокрема 9 міжнародних матчів з командами Німеччини і Польщі.
А згодом Сергій захопився …хокеєм і став виступати за ХК «Суми». І вже кілька сезонів є основним гравцем команди, яка неодноразово ставала призером обласних змагань, не без успіху виступала у чемпіонаті Харквіської ОО ДСТ «Динамо». Він любить підключатися до атак і часто забиває важливі шайби. Для молодших гравців Cергій – приклад спортивного довголіття..
На фото – атаку розпочинає Сергій ГОРЬКАЄВ…
Сергій КОСТЮКОВ: За прикладом батька
У 17 років він розпочав свою професіональну кар’єру. Пограв у командах усіх 4-х ліг чемпіонату України. 11 вересня вихованець лебединського футболу відзначив свій 48-й День народження.
ФОТО з ІСТОРІЇ. 1992 р. Сергій КОСТЮКОВ (у нижньому ряду – другий ліворуч) у складі «Нафтовика».
НЕ СТАТИ футболістом Сергій просто не міг. Прикладом для юнака був його батько, який багато років був гравцем, капітаном і тренером місцевих команд. У складі «Вікторії» став чемпіоном області і виступав у першості УРСР серед КФК, а з «Леолом» 46-річний граючий тренер Микола КОСТЮКОВ виграв Кубок ФК «Колос», забивши у фінальному матчі з білопільським «Авангардом» (3:3) два м’ячі.
Дебютував Сергій в охтирському «Нафтовику» у 1992 році, а перший свій м’яч забив «Бажановцю» (5:3).
Після двох сезонів і 50 матчів спробував себе в інших командах, але «прописався» у краснопільському «Яворі». Тут 20-річний нападник заявив про себе. За 3 сезони провів більше 70 матчів і відзначився 12 влучними ударами. У двох зустрічах забив по 2 м’ячі рівненському «Вересу» (4:1) і чернівецькій «Буковині» (4:1). А коли харківський «Металіст» очолив Михайло ФОМЕНКО, він запросив групу із 6 вихованців сумського футболу, які на полі відігравали не останню роль. Відзначався своє наполегливістю і старанністю і Сергій. За неповні 5 сезонів у Вищій лізі провів 51 матч і забив 6 м’ячів , які надіслав у ворота 6 команд, зокрема «Ворсклі», «Зірці», тернопільській «Ниві» та ін..
Після того, як залишив команду Михайло ФОМЕНКО, Сергій перейшов до «Нафтовика», де зіграв 56 матчів і став бронзовим призером першолігового чемпіонату України.
За свою професіональну кар’єру у доробку вихованця лебединського футболу 295 матчів і 22 м’ячі.
Володимир ПСАРЬОВ: Розкрилля капітана «Іскри»
ФУТБОЛЬНА біографія Володимира досить трипова для багатьох сільських юнаків його покоління. Але велике бажання грати і стати хорошим виконавцем дали свої результати. 20 років водій ЦРЛ був лідером «Іскри», її надійним оборонцем. Загальний його футбольний стаж становить майже півстоліття. І наразі Володимир Миколайович, у якого 13 вересня 66-й День народження, не полишає улюблену гру, виступаючи не один десяток літ за команду ветеранів.
ФОТО з АРХІВУ. 1989 р. Легенди недригайлівського футболу (зліва направо) Володимир ПСАРЬОВ, Сергій ПАВЛЕНКО, Іван МАСЛАК. Кожен з них виступав за команду більше 10 років. Разом зіграли майже 700 матчів і забили близько 250 м’ячів.
…ЗАВОЛОДІВШИ м’ячем поблизу власних воріт, Володимир довгим пасом переадресував його на Сергія ПАВЛЕНКА, який «чергував» поблизу центрального кола. Нападник легко «розібрався» із захисником гостей і на високій швидкості вийшов на побачення із воротарем. Решта було вже справою техніки. А за кілька секунд трибуни вибухнули шквалом оплесків вболівальників на честь маленького дива, яке створили двоє їхніх гравців
І таких див в історії «Іскри» було чимало. Важко вже й підрахувати, скільки м’ячів влетіло у ворота суперників після злагоджених, мов часовий механізм, дій цього тандему і передач іншим гравцям. Приміром, у 1990-91 роках , коли «Іскра» грала у Першій лізі чемпіонату області, Сергій забив 73 м’ячі із 140 командних. Та й сам Володимир полюбляв підключатися до атак і забивав, починаючи з першого року, коли команда вийшла на обласну орбіту. Сталося це у Лебедині 25 травня 1980 року у переможному матчі з командою Малого Бобрика. А першого успіху недригайлівці добилися за 2 роки, вигравши Кубок області серед команд райсільгосптехнік. Як тут не згадати 2 м’ячі, забиті Володимиром степанівському «Садоводу», влучний його удар у фінальному матчі і виграш Кубка облради ДСТ «Колос», переможний, що вивів «Іскру» до Першої ліги, де вона гідно трималася серед найсильніших команд, посівши 6 місце. Всього на рахунку Володимира ПСАРЬОВА 38 м’ячів, забиті у майже 250 зустрічах.
Особлива сторінка у кар’єрі гравця – два товариські матчі з ветеранами київського «Динамо», у складі яких виступали Михайло ФОМЕНКО, Андрій БІБА, Володимир МУНТЯН, Віктор СЕРЕБРЕНИКОВ, Йожеф САБО та інші майстри. І хоча поступилися, Володимир отримав велике задоволення і від зустрічі з видатними футболістами, і від самої гри. Як тоді сказав він, ніби сам зіграв у складі «Динамо».
А ось у зустрічі з ветеранами московського «Динамо» недригайлівці дали бій гостям, вигравши – 3:1. «Хет-триком» відзначився Сергій ПАВЛЕНКО,
Після успішного виступу «Іскри» редакція місцевої газети разом із вболівальниками визначила трійку кращих гравців команди. Призи глядацьких симпатій отримали Сергій ПАВЛЕНКО, Іван МАСЛАК та Іван ПСАРЬОВ.
Ось що говорять про Володимира ветерани футбол.
Іван ЖИТНИК екс-воротар команди «Космос» (Терни): – З Володимиром ми часто зустрічалися на полі. Він був прекрасним гравцем, одним з кращих, на мою думку, захисників «Іскри» за всі роки. Грав спокійно, технічно, вміло і впевнено відчував себе у будь-якій ситуації. Не побоюся сказати, що це – легендарна особистість нашого краю.
Юрій ПАНЧЕНКО – екс-тренер сумського «Фрунзенця»: – За два роки зустрічей з «Іскрою» у Першій лізі обласного змагання гравці «Іскри» добряче попсували нам нерви. Із 4 матчів ми виграли лише один. А якої поразки вони нам завдали, соромно було додому повертатися. 5 «сухих» м’ячів завантажили у наші ворота. Запам’ятався добротної грою у захисті ПСАРЬОВ, який вміло керував грою захисної лінії, не давав нашим нападникам розвернутися біля воріт «Іскри».
Олександр КОВАЛЬ – екс-тренер «Іскри», гравець команди ветеранів: – Володимир був надійним гравцем захисної ланки. Вирізнявся бойовим характером, високими бійцівськими якостями, міг зробити довгу передачу на хід, маючи потужний удар, вправно виконував стандартні положення. Наразі ми граємо разом вже за команду ветеранів. Спостерігаючи за грою Володимира Миколайовича, по-доброму заздриш ветерану, який перебуває у хорошій формі. Бажаю своєму колезі так тримати і надалі!
У складі команди ветеранів Володимир ПСАРЬОВ тричі ставав чемпіоном області, переможцем і призером різноманітних турнірів різного рівня.
А про що мріє ветеран футболу? Впевнений про вихід «Іскри» знову на обласну орбіту, аби традиція, започаткована гравцями його покоління, мала своє продовження. За 2 роки команді виповнюється вже 45 років. Наразі «Іскра» виступає у чемпіонаті Роменського району.
Сходження
Дев’ята «золота» осінь «Нафтовика».
Перемогою футболістів охтирського «Нафтовика» завершився чемпіонат області серед команд Вищої ліги.
І ХОЧА новоспечені володарі золотих нагород у заключному матчі розслабилися, поступившись – 1:2 білопільському «Авангарду», але це не применшує їхньої вікторії. Це була дев’ята золота вершина в історії команди з берегів Ворскли. Їм було нелегко, адже вони змагалися на три фронти, паралельно граючи у чемпіонаті України серед аматорів і розіграші Кубка області. Все у них іде за графіком. У чемпіонаті – ПЕРЕМОГА, в. аматорах – у групі серед лідерів (2 місце), у кубкових перегонах «нафтовики» зможуть втретє поспіль і вдев’яте виграти цей турнір. У вирішальному матчі незабаром вони зустрінуться із глухівським «Велетнем».
Вітаємо керівництво і гравців «Нафтовика» з черговою перемогою і бажаємо їй нових сходжень на футбольні Еверести.
- S. У 1982-84 роках «Нафтовик» тричі поспіль вигравав Кубок області. Його перевершив сумський «Фрунзенець», на рахунку якого «покери» ((1972 – 75 рр.).
У цьому сезоні «нафтовики» зіграли 14 матчів. Перемог – 10, нічиїх – 3, поразок – 1 (у заключному матчі ЧО) за різниці м’ячів 29 – 7.
9 вересня 2023 р. Новоспечені чемпіони області – футболісти «Нафтовика».
Знай наших!
«Ворскла» проходить далі
Полтавська «Ворскла» впевнено провела матчі першого раунду жіночої Ліги чемпіонів УЄФА 2023/2024, у складі якої грають сумчанка Катерина САМСОН і охтирчанка Яна КАЛІНІНА- капітан команди.
Катерина САМСОН – Яні КАЛІНІНІЙ: – Ти, знаєш, я була впевнена, що не пропущу…
У ПЕРШІЙ півфінальній зустрічі полтавчанки вирвали перемогу у «Флори» з Естонії. Двічі українки були попереду, поступалися суперницям, зрівняли рахунок у матчі. Але останній переможний удар був за нашими дівчатами на 93 хвилині. Яна провела усю зустріч, а Катерина (після травми) вийшла на поле наприкінці поєдинку.
Перемога вивели українок до фіналу, де їм протистояв амбітний «Осієн» з Хорватії. Полтавчанки переважали суперниць, завершивши зустріч на свою користь – 3:0. Катерина і Яна провели увесь матч. «Ворскла» вийшла до другого раунду «Шлях чемпіонів». Суперниць визначить жеребкування, яке відбудеться 15 вересня.
Футбол в регіонах
«Гефест» – без поразок
Завершилася першість Роменського району, за нагороди в якій змагалися 6 команд.
НЕ ЗАЗНАВШИ жодної поразки (у пасиві лише одна нічия), перегони виграла міська команда «Гефест». На відстані 7 очок завершили виступ футболісти Вільшани. На 3 місці, поступившись двома пунктами срібним призерам, «Агро Долина» з Липової Долини.
Осінь 2023-го стала для «Гефеста» «золотою».
Серед бомбардирів відзначився Владислав МЕДВІЛЬ з команди с.Ріпки, яка посіла 5 місце. На його рахунку 12 м’ячів із 28 командних. По 8 забили «гефестівці» Ігор БОЛЬШАК і Олег ЛАПКО.
НАБЛИЖАЄТЬСЯ до завершення і чемпіонат району. Тут виступають 7 команд. Боротьбу за звання переможця ведуть футболісти Колядинця і «МХП – Урожайна країна» з Ромен, бо решта суперників помітно відстали. Лідерам залишилося зіграти по 2 матчі. У сільської команди 30 очок, їхніх суперників – 27. Найкращі шанси стати бронзовим призером має «Кристал» із Сухої Груні. Його може випередити недригайлівська «Іскра» за умови, що вона виграє заключну зустріч, а «Кристал» програє свої дві. Але це мало реально…
«Космонавти» вдома не злетіли…
У Тернах, що в Роменському районі, провели традиційний Благодійний футбольний турнір, де розіграли Кубок місцевого ФК «Космос», якому виповнилося 43 роки.
Змагання проводилися на підтримку ЗСУ.
Переможених на турнірі не було, бо грали 3 команд. Головним призом заволоділи футболісти «Вікторії» із Семенівки. Вони з однаковими рахунками по 1:0 перемогли футболістів Вільшани і місцевих «космонавтів», які завершили турнір на 2 місці, завдяки вікторії над командою Вільшани – 5:3.
Книга рекордів і досягнень сумського футболу
Рекорду Олега ШЕСТАКОВА – 32 роки, а Івана КАБАНОВА – 70 !!!
Впродовж майже 80-річної історії чемпіонатів і розіграшів Кубка області та інших турнірів в багатьох з них були рекорди і досягнення. Тож ми вирішили зібрати най…най…най… факти і скласти символічну Книгу рекордів і досягнень сумського футболу.
Сьогодні познайомимо з авторами рекордів в одному матчі.
7 м’ячів забив гравець роменського «Електрона» Олег ШЕСТАКОВ. Він відзначився 9 серпня 1991 року у домашній зустрічі із сумським «Кристалом», яку господарі виграли з рахунком 16:0.
По 6 м’ячів забили:
– Віктор ІВАНОВ з конотопського «Шахтаря», який 31 серпня 1956 року на своєму полі переміг роменський «Спартак» – 8:1.
– Максим ЗЕНЧЕНКО з шосткинського «Колоса». 26 серпня 2023 року він відзначився у домашній зустрічі із ФК «Дружба» (11:0).
-Антон МОСКАЛЕНКО теж з шосткинського «Колоса». 9 вересня 2023 року на своєму полі команда обіграла «Динамо» з Білопілля – 9:1.
По 5 влучних ударів зробили:
-Іван КАБАНОВ із сумського «Машинобудівника».15 червня 1953 року сумчани вдома завдали поразки конотопському «Локомотиву» – 8:1.
-Анатолій ЄРМАК. У матчі чемпіонату області 1981 року охтирський «Нафтовик» розгромив тростянецький «Спартак» – 11:0.
-Віктор ВЕРЕТЕННІКОВ з дружківського «Факела».1 травня 1981 року він відзначився у товариському матчі з «Колосом» із Воздвиженська (11:1).
-Віктор БУТЧАК з глухівського «Велетня». 1 травня 1992 року від його ударів постраждав сумський «Ливарник» (11:1).
Велика група гравців забили в одному матчі по 4 м’ячі. А які були рекордні рахунки? Про це – у наступних випусках «ФутТайму».
- S. На жаль, в багатьох протоколах, особливо у перші 20 років обласних змагань, не вказані автори м’ячів. Тому можливі зміни і доповнення.
- S. Рекордним досягненням є здобуток Віталія МАТЛАША. У матчі чемпіонату Сумського району 1986 року «Дружба» із с. Печище, у якій він грав, перемогла футболістів колгоспу імені Петровського (с. Могриця) з рахунком 20:0. Віталій забив 11 м’ячів.