ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 107.
У випуску:
— М’яч, який Микола так і не забив.
— Хто він, найсильніший хокеїст і здібний футболіст?
— У Сумах розіграли Кубок «Надія соккеру».
— Чи спроможна «Вікторія» здивувати футбольну Україну?
Вітання
Микола ЗАВАЛІЙ: Легендарний капітан «ЯВОРА»
Він з когорти тих гравців, хто стояв біля витоків краснопільського «Явора», який вийшов на арену і відразу завив про себе 40 років тому. Його вважають легендарним її гравцем. 16 жовтня ветеран футболу Микола Федорович зустрічає свій 67-й День народження.
ФОТО з АРХІВУ. Микола ЗАВАЛІЙ: – Ми з першого складу «Явора».
З ПРИЄМНІСТЮ наразі Микола Федорович згадує роки футбольної юності, коли разом з хлопцями грали в угроїдській «Юності». Саме з неї практично в усіх почався шлях до виступів на обласному, а згодом і на всеукраїнському рівнях. А коли команду взяв під свою опіку директор Краснопільського лісгоспу Володимир САЄНКО , її перевели до райцентру. Швидко «ЯВОРівці» заявили про себе в обласних змаганнях. За 5 років вони вигралм чемпіонат і двічі ставали його призерами,заволоділи Кубком області і Кубком сезону. В усіх цих баталіях брав участь капітан команди Микола ЗАВАЛІЙ. За словами екс-президента ФК «Явір» Володимира САЄНКА, велика його заслуга у становленні і успішних виступах команди. Все життя він присвятив «Явору». Можна сміливо сказати про Миколу, як легендарного гравця команди, який визначав її ігровий малюнок, виступаючи на позиції півзахисника. Вона вимагає від гравців цього амплуа значних зусиль, вправності і майстерності. Цих якостей Миколі ніколи не бракувало.
Згадав нашу з ним розмову про доцільність виступів «Явора» у чемпіонаті УРСР серед КФК. Він загорівся цією ідеєю. – А чом би нам не спробувати? Думаю, під силу потягатися із суперниками, – оптимістично заявив Микола..
Дебют виявився вдалим. У зональному турнірі «Явір» посів 2 місце, поступившись полтавській «Ворсклі». Набравшись досвіду, за 4 роки впевнено вже виступив у Перехідній лізі першого весняного чемпіонату – 1992, що дало право команді надалі грати вже у Другій лізі. І тут дебют краснопільцям вдався. Відразу вони стали володарями малих бронзових нагород. Команда з Краснопілля фінішувала слідом за досвідченими черкаським «Дніпром» і житомирським «Хіміком», випередивши не менш випробуваних турнірних бійців – кіровоградську «Зірку», севастопольську «Чайку» та ін.. А ще були кубкові баталії з тією ж «Зіркою», яку обіграли на її полі в серії післяматчевих пенальті (11:10), першоліговим охтирським «Нафтовиком» і вищоліговим кременчуцьким «Кременем». Про ці та інші матчі Микола згадує з радістю, адже в них і він, і гравці набували досвіду і майстерності.
Окремо згадує Микола Федорович свій перший матч на професіональному рівні з харківським «Олімпіком», який виграли – 2:0. В ньому довелося грати проти швидкого Владислава ПРУДІУСА, який згодом виступав за «Динамо» та збірну України. Було важкувато, адже Миколі було далеко за 30. В тому матчі обоє отримали попередження. На всеукраїнському рівні М.ЗАВАЛІЙ провів майже 150 матчів. Шкодує наразі Микола Федорович про одне: що йому так і не вдалося забити жодного м’яча, коли грав у лігах і кубкових поєдинках.
Схвально відгукувалися про гру Миколи, його старанність і високі бійцівські якості тренери Володимир БОГАЧ- старший, Валерій БЕРМУДЕС та інші, які працювали з командою у різні роки. На думку Валерія Луїсовича, у 70-80 роках Микола ЗАВАЛІЙ був одним з найкращих гравців області на позиції центрального півзахисника. У багатьох матчах він витягував гру, як кажуть, на своїх плечах, був бійцем на полі. З ним було легко працювати: він добре знав, що від нього вимагають і якої віддачі чекають на полі. На жаль, таких гравців наразі бракує нашому футболу…
Перший матч Миколи ЗАВАЛІЯ на професіональному рівні.
МАТЧ з ІСТОРІЇ Чемпіонат України – 1992 (весна). Перехідна ліга.Група «А». 1 тур. «ЯВІР» (Краснопілля) – «ОЛІМПІК» (Харків) – 2:0. Стадіон «Явір». 2 500 глядачів.
«ЯВІР»: Баков, Завалій, Танасюк, .Ковтун, Садовий, Осадчий, Любимов (Рубанчук, 75), Гордієнко, Богач – мол., Назаренко, Матвейченко. Тренери: В.Богач і М.Астафьєв.
«ОЛІМПІК»: Савченко, Саказл, Проценко (Сметанський, 70), Чирва, Дичко, Прудіус, Ратій, Чирва (.Безуглий, 70), Ашурбеков (Рубан, 75), Пушкуца, Рахаєв. Тренер: М.Мачула.
Голи: Матвейченко (17), Гордієнко (84).
Попередження: Завалій (63) – Прудиус (63).
Пам’ять
Віктор ГРЕЧАНИЙ: Найсильніший хокеїст, здібний футболіст
17 жовтня виповнюється 90 років від Дня народження легендарного роменського спортсмена, керівника і тренера Віктора Карповича ГРЕЧАНОГО. Багато років він демонстрував свою обдарованість у двох видах спорту – футболі і хокеї, був капітаном команд. 8 років тому він відійшов у кращий світ. Вічна йому пам’ять і вічний спокій!
«Розписався» у воротах ЦСКА
ВСЕ його життя було пов’язане зі спортом. З дитинства був закоханий у футболу і хокей. Взимку шайбу ганяли на Сулі, а влітку – м’яч біля школи або на пустирі. Потім був Харківський технікум фізвиховання і виступи за команду «Спартак» в першості України, служба на Балтійському флоті. Особливо добротними діями вирізнявся Віктор серед шайбістів, як тоді називали хокеїстів. Він був лідером роменського «Авангарда», що грав у чемпіонаті області. Про неординарного гравця дізналися тренери збірної УРСР і запросили його на товариські матчі з ЦСКА з нагоди відкриття у Києві Льодового Палацу. Віктор відіграв пристойно і закинув суперникам одну шайбу.
На той час роменчанин був одним із найсильніших гравців області. Він як той легендарний Всеволод БОБРОВ: влітку грав у футбол, а взимку – у хокей. Після успішного виступу в першості облради ДСТ «Авангард», Віктора включили до збірної Сумщини, яка виграла бронзові медалі, здолавши у матчі за 3-є місце львів’ян – 6:2. На рахунку ГРЕЧАНОГО 2 шайби. Він та ще двоє сумчан Михайло БЕРЕДІНОВ та Ігор КУЗНЕЦОВ у складі команди ЦР «Авангард» виступали у міжвідомчій першості республіки. Серед 4-х команд «авангардівцям» не було рівних. Впевнено перемігши «Динамо», «Спартак» і «Буревісник», стали володарями золотих нагород. На першості УРСР серед збірних команд областей отримав ще бронзову відзнаку. У малому фіналі сумчани завдали поразки тернополянам – 2:0. ГРЕЧАНИЙ відкрив рахунок, а закріпив перевагу Анатолій БОЛОТОВ.
То був знаковий сезон у спортивній кар’єрі роменського БОБРОВА. За підсумками 1964 року Віктор ГРЕЧАНИЙ увійшов до Десятки кращих спортсменів Сумщини, як «найсильніший хокеїст області, а також здібний футболіст». Він був поруч із Володимиром ГОЛУБНИЧИМ, Олександром ШАПАРЕНКОМ та іншими відомими атлетами.
Згодом Віктора Карповича запросили граючим тренером до сумської команди «Фрунзенець», яка в 1967 році дебютувала в чемпіонаті СРСР серед команд майстрів класу «Б» (3 група. Зона союзних республік). Разом із сумчанами УРСР представляв дніпродзержинський «Хімік». За рівнем готовності наші хокеїсти поступалися суперникам з Талліна, Риги, Пензи, Горького, Павловського Посада та інших міст, поступаючись їм у більшості поєдинків з великими рахунками (в т.ч – і з двозначними). Тож закономірно, що двічі посідали останні місця. Тоді за рижан грав Хельмут БАЛДЕРІС – майбутній гравець збірної СРСР.
ФОТО з АРХІВУ. 21 січня 1968 р. Момент повторного матчу «ВАГОНОБУДІВНИК» (Рига) – «ФРУНЗЕНЕЦЬ» (Суми) – 8:2. Перший – 7:2.
. Гравець під №10
На початку 1961 року у Ромнах було відкрито ДЮСШ і першим директором призначили В. ГРЕЧАНОГО. Очолював її 15 років. Тоді він став працювати з командою «Електрон», яку було створено на заводі АТС і був її граючим тренером. А до цього виступав за «Авангард», що представляв колектив машинобудівного заводу. У 1961 році у його складі став володарем Кубка області. У фінальному матчі з конотопським «Металістом» Віктор видав пас Володимиру ТЕРЕЩЕНКУ і той забив переможний м’яч – 2:1. А через 3 роки разом з «Електроном» виграв обласні перегони, фінальний етап яких пройшов у Ромнах. «Електронівці» виграли усі 5 матчів із загальним рахунком 17: 4. У зустрічі із шосткинським «Екраном» (5:0) відзначився «хет-триком»,забив переможний м’яч у протистоянні із шосткинcьким «Хіміком (2:1) і раз відзначився у протистоянні із роменською «Гвардією» (3:0).
З легкої руки Карповича (так називали його учні) чимало юнаків заявили про себе. Серед них – Володимир ШАТОХІН і Олександр КОВАЛЬОВ, Євген ЧИЖИК і Віктор ГАЛЬЧЕНКО, які виступали у командах різних ліг чемпіонатів СРСР, а грою Олега ЧКАНИ, Геннадія СОКОЛОВА, Володимира ЦВЄТКОВА, Олега ІВАНОВА, , Анатолія ДЖУРИ, Володимира ЯНГОЛЯ та інших захоплювалися місцеві вболівальники.
Після того, як Віктор Карпович пішов на пенсію, біля керма «Електрона» став Олександр КВАША. Він поділився своїми спогадами про цю неординарну людину.
-Мій батько був великим любителем футболу і часто брав мене на матчі «Електрона». З усіх запам’яталася одна, з кролевецьким «Спартаком». Хоча мені було 6 років, але її добре запам’ятав. Трибуни були заповнені, тисяч три вболівальників прийшло підтримати своїх. Поєдинок був напруженим, гості вигравали – 1:0. За кілька хвилин до його завершення , суддя-інформатор оголошує: –У складі «Електрона» заміна. Замість …(вибачай, кого не пам’ятаю) у гру вступає граючий тренер Віктор ГРЕЧАНИЙ, №10. Перша ж атака за його участю і він зрівнює рахунок. А за хвилину до фінального свистка віддає м’яч партнеру і наші виграли- 2:1. Тож і мені хотілося стати таким гравцем, як В.ГРЕЧАНИЙ.
Валерій БЕРМУДЕС захищав ворота «Фрунзенця» у чемпіонаті СРСР з хокею серед команда класу «Б»: – Віктор ГРЕЧАНИЙ був чудовим гравцем – сміливим, з раціональною технікою, з високим коефіцієнтом реалізації гольових моментів. Вирізнявся вмінням зіграти ефективно, здавалось би, в безнадійних ситуаціях. Слово, був Гравцем з великої літери!
Олег ЧКАНА- багаторічний капітан «Електрона»: – Він завжди нам говорив: -Запам’ятайте, ви повинні виходите на поле лише перемагати. Ніколи не думайте про поразки, яким би сильним не був суперник. Намагайтеся грати, імпровізувати, володійте м’ячем так, що суперник намагався його у вас відібрати. Після поразок він ніколи не влаштовував «розносів», а давав можливість самим проаналізувати гру і зробити відповідні висновки з помилок. За це ми любили і поважали свого Тренера, він був для нас своєрідним другом батьком. Карпович залишався до останнього з нами, коли ми вже стали ветеранами.
50 РОКІВ свого життя Віктора Карповича було пов’язане зі спортом. Аби заробити нормальну пенсію, він на деякий час пішов працювати вчителем фізкультури, а потім знову повернувся у футбол. За велику роботу на ниві спорту В.ГРЕЧАНОГО нагороджено медалями «Відмінник освіти України» і «За вагомий внесок у розвиток міста», йому присвоєно звання «Почесний працівника фізкультури і спорту України»
Земний шлях Віктор ГРЕЧАНИЙ завершив 17 червня (цього дня, але жовтня, в якому народився) 2015 року. В пам’ять про свого вчителя Вадим АСЄЄВ проводить в Ромнах традиційний турнір з хокею серед юнаків різних вікових груп.
ФОТО з АРХІВУ. 14 жовтня 2001 р. Віктор ГРЕЧАНИЙ (у верхньому ряду – 4-й ліворуч) зі своїми вихованцями – наразі вже ветеранами роменського футболу.
НИЖНІЙ РЯД (зліва направо): Олег ШЕПЕЛЬ, Віктор ГАЛЬЧЕНКО, Сергій ЯРОШ, Анатолій ДЖУР, Геннадій СОКОЛОВ, Віктор КАРМАЗІН і Володимир ЦВЄТКОВ.
ВЕРХНІЙ РЯД (зліва направо): Олег ЧКАНА, Олександр КВАША, Володимир ЯНГОЛЬ, тренер команди Віктор ГРЕЧАНИЙ, Олег ІВАНОВ, Олександр БЕРКУТ, Сергій НЕЧИПОРЕНКО, Володимир ПЕТРЕНКО і Валерій ТКАЧ,
Дебют
У Сумах розіграли Кубок «Надія соккеру»
З ініціативи Сумського міського центру “Спорт для всіх» Євгена ГОНТОВЕНКА проведено виставковий розіграш Кубка «Надія соккеру» 6Х6. Матчі «соккеристів» проходили на стадіоні «Авангард».
– Після того як провели першу показову гру, я захопився бажанням «прописати» соккер у нас. Адже правила в ньому прості і багато фінансових вкладень він не потребує. А де грати – місця вистачить. Перший крок ми вже зробили…
Кубок розіграли 4 команди – представники клубів за місцем проживання і КДЮСШ «Суми», які виступали поза конкурсом, бо мали помітно кращий рівень технічної підготовки. Але в очній зустрічі «Чемпіон» гідно протистояв супернику, завершивши її – 3:3. В інших мав перевагу над «Олімпійцем» – 2:1 і «Туристом» -3:0. Тож «Чемпіон»- представник клубу Центрального мікрорайону – став першим володарем Кубка «Надія соккеру». Однієї перемоги над «Туристом» ( 5:0) вистачило гравцям «Олімпійця», аби бути другими. Поразка не завадила «Туристу» стати третіми. Призери також відзначені кубками.
-Виставковий розіграш Кубка «Надія соккеру», на мою думку, вдався,- продовжує Євген ГОНТОВЕНКО. – Я подумав, а чому б не включити цей вид спорту до програми Спартакіади Центру? Як показали ці змагання, у його учасників було бажання грати й досконало опановувати цю гру. А які пристрасті й емоції панували на майданчику! Є резон подумати і над питанням створення команди на постійній основі, яка могла б представляти Суми, скажімо, в чемпіонаті України або інших турнірах. На це потрібні, на відміну від інших ігрових видів, не такі вже й великі кошти. Будемо звертатися до депутатів міськради з проханням, аби вони на підтримали. Якщо вони дадуть «зелене» світло, ми займемося створенням команди. У нас є хороший шанс стати піонерами розвитку соккеру в області.
Кубок України.1/4 фіналу. Суми. 1 листопада.
«Вікторія» в очікуванні «Шахтаря».
У «ФутТаймі» (випуск 105) ми запропонували нашим респондентам спрогнозувати Хто дістанеться «Вікторії» у матчі ¼ фіналу розіграшу Кубка України. Серед 37 учасників 17 віддали голоси «Шахтарю». Саме з ним наша команда зіграє на цьому етапі. Свого часу до чвертьфіналу виходили охтирський «Нафтовик» (тричі), по разу – сумський «Спартак – Горобина»» і липоводолинський «Альянс».
Ось хто чекав «Шахтар»: Денис ЛУПАЧ, Григорій САСІН, Євген РЕВА, Микола КЛЮС, Олег ШЕПІЛОВ, Микола ПЛЕШИВИЙ, Віталій НАДТОЧІЙ, Віталій МАТЛАШ, Ігор КРАВЧЕНКО, Сергій ПАВЛЕНКО, Олександр КАРПЕНКО, Юрій ЄЛШАНСЬКИЙ, Валерій ЛЮТИЙ, Володимир САЄНКО, Володимир СИДОРЕНКО, Валерій БОЯРКО і Андрій ДРУЖЧЕНКО.
Із «Шахтарем» у розіграші КУ змагалися «Спартак – Горобина», краснопільський «Явір» і роменський «Електрон».
МАТЧІ з ІСТОРІЇ.
Кубок України 1997/1998. 1/16 фіналу. Перший матч. «ЯВІР» (Краснопілля) – «ШАХТАР» (Донецьк) – 3:3. 1 листопада 1997 р. Стадіон «Колос». 5.000 глядачів.
«ЯВІР»: Симакович (Кудимов, 46), Єрмак, Дем’янець, Листопадов, Руденко (Артюхов, 17), Острівний, Попович, Шуршин (Биченко, 80), Завгородній, Костюков, Прохоренков.
«ШАХТАР»: Шутков, Леонов, Старостяк, Жабченко, Коваль, Селезньов, Орбу (Онопко, 46), Ковальов (Шелаєв, 46), Зубов, Кривенцов, Ателькін (Поцхверія, 46).
Голи: Костюков (38), Дем’янець (52 – з пенальті), Прохоренков (75) – Старостяк (19), Зубов (25), Селезньов (36).
Повторний матч. 20 листопада 1997 р. «ШАХТАР» – «ЯВІР» – 3:0. Стадіон «Шахтар». 2 000 глядачів.
«ШАХТАР»: Нікітін, , Леонов, Старостяк (Онопко, 54), Жабченко, Коваль (Яксманицький, 67), Селезньов, Орбу, Шелаєв, Зубов, Поцхверія (Співак, 73), Ателькін.
«ЯВІР»: Симакович, Єрмак, Алексейчук (Шаповал, 19; Гайвишин, 62), Биченко, Садовий, Острівний (Якушик, 53), Попович, Шуршин, Артюхов, Костюков, Руденко.
Голи: Леонов (21 – з пен.,, 47, Ателькін (89).
Кубок України 2004/2005. 1/16 фіналу. «СПАРТАК-ГОРОБИНА» (Суми) – «ШАХТАР» (Донецьк) – 1:3. 21 серпня 2004 р. Стадіон: «Ювілейний». 20 000 глядачів,
«СПАРТАК- ГОРОБИНА»: Мельничук (Корнійчук, 73), Болотов ( Блохін, 55), Птачик, Романчук ( Бермудес, 53), Інджіч, Гриценко, Поліщук, Літвінов, Мацігура, Ворона, Козоріз.
«ШАХТАР»: Лаштувка, Беркеуан, Хюбшман, Флоря ( Рац, 60), Левандовскі ( Срна, 71), Дуляй, Маркус, Пуканич, Агахова, Бєлік ( Воробєй, 65), Сільва. Голи: 0:1- Сільва (32), 1:1 – Інджіч (40), 1:2 – Пуканич (50), 1:3 – Пуканич (64). Попередження: Срна (88).
Кубок України 2006/2007. 1/16 фіналу. «ЯВІР» (Краснопілля) – «ШАХТАР» (Донець) – 1:6. 20 вересня 2006 р. Стадіон «Ювілейний» (Суми ). 9 800 глядачів.
«ЯВІР»: Кириченко, Богач- мол., Совенко ( Савченко, 46), Литвиненко ( Волков, 7), Шепель, Д.Пацюк ( Лебеденко, 70), Пукась, А. Пацюк, Бугайов, Тієчко, Мигаль (к).
«ШАХТАР»: Плетікоса, Гай, Хюбшман, Моура, Шевчук, Дуляй Мірошниченко, 53), Кучер, Сільва, Вукіч, Воробєй – к, Агахова, 46), Окодува (Сільва, 46).
Голи: 0:1 – Вукіч (9), 0:2 – Окодува (16), 0:3 – Сільва (21), 0:4 – Окодува (45), 0:5- Сільва (50), 1:5 – Мигаль (57), 1:6 – Вукіч (82). Попередження: Мигаль (58), Сільва (78),Шепель (81).
Кубок України 2002/2003. 1/8 фіналу. «ШАХТАР» (Донецьк0 – «ЕЛЕКТРОН» (Ромни) – 4:0. 10 000 глядачів
Голи: 1:0 – Воробєй (7), 2:0 – Ндіайе (19), 3:0 – Воробєй (30), 4:0 – Зубов (44)
«ШАХТАР»: Шутков, Старостяк, Окоронкво, Тимощук (Левандовскі, 46), Ндіайе, Пуканич, Агахова, Бахарєв, Зубов ( Сільва, 63), Флоря, Воробєй (Бєлік, 46).
«ЕЛЕКТРОН»: Царіцин, Каліненко, Брагінець, Марусич ( Дубров, 38), Кирилюк, Луценко, Желєзний, Кондратенко, Касьян (Тітаренко, 85), Зайчук, Стріляний ( Кліщенко, 81).
Попередження: Брагінець (22).
Зіграно разом: 5 матчів, перемог – 0, нічия – 1, поразок – 4, м’ячі 5 – 19
Сторінки історії
Перша бронзова висота «Нафтовика»
30 років тому охтирчани вперше стали бронзовими призерами Другого незалежного чемпіонату України серед команд Першої ліги.
У ПЕРШОМУ, весняному ЧУ-1992 наші футболісти дебютували у Вищій лізі, як переможці друголігових Української зони чемпіонату СРСР. На жаль, втриматися не змогли. Посівши у групі «Б» непрохідне, 8 місце, втратили прописку. Довелося все розпочинати спочатку. До речі, вибули з елітного дивізіону вінницька «Нива» і «Темп» із Шепетівки – невдахи групи «А». Саме вони і стали згодом головними конкурентами охтирчан у спорі за підвищення в класі. Вперше команди грали за системою «осінь-весна».
Першість «Нафтовик» розпочав впевнено і до екватора турніру підійшов одноосібним лідером. Під час «зимових канікул» була проведена активна підготовка до заключної половини змагань, із завданням боротися за путівку до Вищої ліги.
Друге коло команда розпочала рівно, зазнавши тільки у 26 турі однієї поразки в Сумах. Той матч, на думку головного тренера Геннадія МАКАРОВА, просто «засудили». А от після поразки в абсолютно рівній грі від «Ворскли» стався, мабуть, психологічний злам, що не могло не позначитися на результатах зустрічей у Сєвєродонецьку з «Хіміком» та в Алчевську зі «Сталлю», де зазнали поразок – 2:3 і 0:2 – відповідно. Цим скористалися головні конкуренти «Нива» і «Темп», посівши у підсаку 1-е і 2-е місця – відповідно, вони повернулися до Вищої ліги. Шепетівцям «нафтовики» поступилися 4 очками. «Нафтовику» дісталися бронзові медалі. Як прокоментував ситуацію Геннадій МАКАРОВ: «… Нам не вистачило лише чесного арбітражу. Усе друге коло ми билися за вихід до еліти вітчизняного футболу, але, як виявилося, марно».
«Нафтовик» провів 42 матчі, напрацювавши на 22 перемоги, 10 нічиїх і 10 поразок за різниці м’ячів 73-41. Бомбардир команди Борис ШУРШИН (15 м’ячів) увійшов до ТОП-10 кращих снайперів ліги.
У протистоянні з тими, хто випередив нашу команду, здобутки «Нафтовика» такі: у «Ниви» взяли 3 очки (1:0 і 1:1), у «Темпа» – 2 (7:0 і 0:1). В активі – 8 перемог з великими рахунками, тоді як у «Ниви» – 4, «Темпа» -1. Охтирчани розгромили «Темп» – 7:0, нікопольський «Металург» – 6:1 і «Артанію» з Очакова – 5:0. У пасиві – одна поразка від херсонського «Кристала» – 0:3.
Чергового злету «Нафтовика» вболівальникам команди довелося чекати 7 років.
Того сезону у Першій лізі виступав і сумський «Автомобіліст». Він посів 17 місце ( 12 перемог, 10 нічиїх і 19 поразок, м’ячі 39-61).
У розіграші Кубка України сумчани на 1-у етапі програли у Краснопіллі «Явору» – 0:2. Охтирчани перемогли полтавську «Ворскла» – 3:2, а за підсумками двох матчів (0:1 і 2:0) 1/16 фіналу поступилися вищоліговому «Торпедо» із Запоріжжя. Три м’ячі забив Олексій ГРАЧОВ і один Ігор ЗАДОРОЖНИЙ.
ФОТО з АРХІВУ. «Нафтовик» – 1993. НИЖНІЙ РЯД (зліва направо): Едуард ПІСКУН, Сергій КОСТЮКОВ, Володимир МУСАЛІТІН, Сергій СУХАРЄВ, Ігор ЗАДОРОЖНИЙ, Олег ЛЕШ, Борис ШУРШИН, Сергій АМИЛІХІН. ВЕРХНІЙ РЯД (зліва направо): Віктор ПОПОВИЧ, Василь ЄРМАК, Юрій ПРОХОРОВ, Олексій ГРАЧОВ, Андрій АКИМЕНКО, Едуард СТОВБОВИЙ, Андрій ТОРОХТІЙ, Ігор НИКИФОРОВ, Олександр ЗАХАРОВ, Сергій БЕЗРУК, Сергій ЛИСТОПАДОВ.
Футбол у регіонах
Вдома “золото», в гостях «бронза»
За явної переваги футболістів «Віталії» із с. Чернеча Слобода Дубов’язівської територіальної громади пройшов чемпіонат Конотопського району.
ФОТО з АРХІВУ. Осінь – 2023 для «Віталії» стала «золотою»!
ЗА всіма показниками вони – найсильніші. Команда виграла усі 10 матчів, пропустивши у власні ворота лише… 1 (!) м’яч, забивши суперникам 50. А відтак – підсумок виступу закономірний: «Віталія»- на чемпіонській вершині. До місцевих золотих медалей гравці додали ще й бронзові, здобуті у чемпіонаті області серед команд Першої ліги.
На відстані 11 очок , вигравши «срібло», завершив виступ «Сейм» з Кузьків (Попівська ТГ). За ним – «Діброва» із Дубовичів Кролевецької ТГ, яка стала бронзовим призером.
Вкрай невдало виступив «Тулиголовець» з однойменного села (Кролевецька ТГ). Він не здобув жодної перемоги, заробивши лише одне очко.
Кращих гравців кожної команди відзначено призами.