ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 113.
У випуску:
— Доля патріота залишається невідомою.
— Знай наших дівчат!
— Олександр АЛІЄВ: – Я ненавиджу зрадників.
— Які змагання проходили в Сумах вперше.
Вітання
Володимир ЛЮТЕНКО: Мужній прикордонник, патріот України
Днями у екс-гравця краснопільського “Явора», мужнього прикордонника Володимира ЛЮТЕНКА – був 53-й День народження. Півтора року невідома доля патріота України, якого захопили у полон російські окупанти.
.
…З «Явором» провів кілька сезонів на професіональному рівні у чемпіонатах України. Найвдалішим у кар’єрі Володимира був сезон 1994/95. Він відіграв 33 матчі і забив 4 м’ячі. Особливо пам’ятним для нього був 120-хвилинний напружений подинок того сезону 1/64 розіграшу Кубка України з криворізьким «Металургом» на його полі. В додатковий час Володимир відкрив рахунок, господарі його зрівняли, а затим з пасу Володимира Андрій ГРИЩЕНКО забив переможний м’яч. У різні роки виступав за сумський «Агротехсервіс» і севастопольський «Чорноморець». За свою кар’єру Володимир відіграв 135 матчів і забив 5 м’ячів (з них за «Явір» – відповідно 117 – 4). По її завершенні продовжив себе на любительському рівні.
Не залишав футбол Володимир, коли став служити у Сумському прикордонному загоні. Був капітаном команди, яка неодноразово ставала призером чемпіонату серед загонів України.
Напередодні вторгнення росіян Володимир ніс службу на міжнародному автомобільному пункті пропуску “Бачівськ”. Останній раз з донькою Оксаною спілкувався телефоном 23 лютого близько 22-ї години. А наступного дня окупанти взяли прикордонників у полон. Володимира та його товаришів вивезли до Росії. З того дня Оксана нічого не знає про долю свого батька.
Згодом дівчина знайшла в Інтернеті сюжет одного з пропагандистських російських каналів, у якому йшлося про 11 полонених з “Бачівська”. Серед бранців вона впізнала батька.
«Коли наших хлопців глухівських міняли, були ті, які перебували разом із моїм татом. Вони трішки розповіли. За понад рік я хоча б дізналася, що він 100% живий, більш-менш здоровий, наскільки це можливо в тих умовах», – згадує дівчина. Більше їй нічого невідомо – де він утримується і в яких перебуває умовах. Оксана намагається зробити все, аби всі знали про оборонців “Бачівська”, не забували про них і щоб вони всі якомога швидше повернути до своїх домівок..
«Ціна моєї свободи – 576 днів його неволі». Такі слова на табличці написала Оксана. З нею вона вийшла в центр Сум, аби нагадати суспільству про захисників кордону, які досі перебувають у неволі.
Знай наших!
Катерина і Яна знову з Кубком України!
Учетверте поспіль жіноча команда «Ворскла» з Полтави (правонаступниця «Житлобуду-2») стала володаркою 30-го ювілейного розіграшу Кубка України з футболу.
У фінальному матчі вона з рахунком 2:0 перемогла «Кривбас» з Кривого Рогу, який вперше змагався за нього.
Фото для історії. З Кубком України капітан «Ворскли» Яна КАЛІНІНА.
Учетверте володарками почесного призу стали наші земляки, які грають у складі новоспечених переможців – воротар Катерина САМСОН і нападниця капітан команди Яна КАЛІНІНА. У нинішньому розіграші Яна забила 5 м’ячів, а «Ворскла» обіграла «Атекс», «Ладомир», «Дніпро-1» і «Кривбас» із загальним рахунком 40:2.
Сезон
0:3, 0:1 і 0:5 – завдання на завтра
На мінорній ноті завершили попередній етап чемпіонату України у першій лізі футболісти «Вікторії».
ПОРАЗКИ у заключних турах від «Інгульця» вдома – 0:1 і «Лівого берега» на його полі з рахунком 0:5 ставить перед тренерами чимало запитань, відповіді на які потрібно шукати під час «зимових» канікул. Із завданням гравці впоралися – зберегли прописку в лізі і, як мінімум, забезпечили 10 місці.
Але, мабуть, їх і тренерів це не влаштовуватиме – кому не хочеться заробити на перемогах? Тож головне завдання на весну – підсилення складу (бо не гоже грати надалі з віковими виконавцями). Результати матчів, що завершувалися з рахунками плюс 1, показували, що потенціал команди на межі (особливо у нападі, за результативністю 7 результат у групі і останні у ТОП -10 – так званій, чемпіонській групі). Та й із трійкою лідерів важко ще тягатися – взяли 5 очки із 18, зазнавши відчутних поразок – 0:3 і 0:5. Не густий здобуток і з колегами по п’ятірці – 7 очок із 24.
Якби ще пару турів з такими командами – і прощай перша десятка. З аутсайдерами зіграли вправно – тут 12 очок із 12 (!). А п’ятірка команд з групи «А» – не подарунок.
Тож весною «Вікторії» однозначно буде грати значно важче. Але сподіватимемося, що вона гідно завершить свій дебютний сезон. До речі, на сайті «Вікторії» майже всі 60 вболівальників схвально оцінили виступ команди. А це вже завдання для гравців і тренерів на заключний етап змагань.
Побажання тренерському штабу – не забувати про вихованців сумського футболу і працювати на перспективу, а не обмежуватися лише днем сьогоднішнім і меркантильними міркуваннями.
Позиція
Екс-гравець київського «Динамо» і збірної України, який наразі служить в тер-обороні, Олександр АЛІЄВ:
-Мій батько – військовий. 24 лютого сказав мені: -Сину, російські солдати прийшли вичищати нацизм. – Ти приїздив у Донецьк, – кажу йому, -до Харкова, до Сум, був на матчах. Значить ти сидів з нацистами і фашистами і вболівав за сина? Більше з тобою спілкуватися не хочу. Ти зрадив і мене, і своїх онуків.
На фото: Андрій БОГДАНОВ – футболіст «Колоса» і Олександр АЛІЄВ- екс-гравець «Динамо». Багато футболістів і тренерів наразі захищають Україну від рашистів. Серед них – Ігор БЄЛАНОВ, Віктор КОРНІЄНКО, Володимир ЄЗЕРЕСЬКИЙ, Артем ФЕДЕЦЬКИЙ, Юрій ВЕРНИУБ, Михайло СЕРГІЙЧУК, а також і вихованці сумського футболу, зокрема Руслан ПІСНИЙ, Олександр БОНДАРЕНКО та ін..
(«ФутТайм»: – Батько Олександра – військовий льотчик – і теж Олександр кілька разів приїздив до Сумі із Курська, де проживає, на матчі за участю «Динамо», а також у складі команди ветеранів курського футболу на товариські матчі з «Пресингом-2000», які вони проводили в Сумах і Курську).
– У перші дні я не розумів, що відбувається., говорить Олександр. – А потім, коли взяв до рук автомат і зодягнув військову форму, зрозумів: у нас дійсно повномасштабна війна.
Я ніколи не думав, що у нас люди такі. Таке горе у країні, а у нас стільки мародерів. Я вчинив як чоловік. Я не мав права з країни виїжджати. У цій країні народилися мої діти. Тут я провів більше всього часу. Поки що мені не довелося стріляти у росіян.
– А хотілось би?
– Із задоволенням .А чому ж ні? Куди ці люди не ступлять, скрізь горе. Через них страждає увесь світ.
– У твоїх жилах тече чеченська кров. Відчуваєш зв’язок з чеченським народом?
– Коли почалася війна, я виставляв пости, що пішов воювати за Україну, мені багато писали образ, багато було погроз.
-Батько знав, що ти у ЗСУ?
– Звичайно. Батько онукам дзвонив, діти про це мені говорили. Батько якось запрошував переїхати до Росії. Я сказав йому: – До цієї країни виродків більше – ні ноги. Інколи я переписуюся з мамою, а наступного дня дивлюся – переписки вже немає. Видалили. Уявляєш, як їх там залякали? Я думав, що хтось із спортсменів виступить із якимось зверненням. Ніхто . Значить вони це підтримують.
-Тобі не образливо, що із Росії, де маєш багато друзів, ніхто не поцікавився, як ти і що з тобою?
-Одного разу мені написав Іллюха МАКСИМОВ, з яким тренувалися у школі «Спартака», а так ніхто. Бояться. Я розумію – це політика. Потім вони розповідають, щ спорт поза політикою. . А вони всі засунули язики в дупу. Їм все рівно, вони отримують дуже великі гроші, як скажімо, Анатолій ТИМОЩУК. Виступав за збірну України. Так візьми зараз автомат. Навіть не автомат, просто повернися додому. Не можеш воювати – допомагай нашим військовим.
Ти свого часу заробив дуже багато грошей. Отримує від «Газпрому» гроші – і все добре. Отримав румунське громадянство. Гімн України голосніше за всіх співав. Все було красиво, патріотично. А як про війну – затих. Я підтримав його кума Андрюху ВОРОНІНА, який відразу виїхав з Москви. Раніше ТИМОЩУК був символом України, народу, а зараз він падло українського народу, просто лайно. Він дуже любить гроші. Йому все рівно. Його батько у ТрО в Луцьку. А син зрадив і своїх батьків, і свій народ, і свою країну, за яку виступав.
Якщо тебе лякають і хочеш допомогти землякам – бери речі і приїжджай додому. А гроші, що заробив у «Газпромі», краще віддай для потреб наших пацанів, для потреб армії. Купи дрони, купи боєприпаси. Я ненавиджу зрадників. А ця людина зрадила 40 мільйонів людей…
(Тижневик «Бульвар Гордона». , № 47, листопад 2023 р. ).
З історії сумського футболу
Вперше
1996 р. Перший чемпіонат області з міні-футболу.
Піонерами стали 8 команд. На заключному етапі в Сумах за перші нагороди змагався квартет учасників.
Матч за 3-є місце.
«КРИСТАЛ» (Низи, Сумський район) – «КОЛОС» (Успенка, Буринський район) – 4:2.
Фінальний матч.
«СІЛЬГОСПІНСТИТУТ» (Суми) – «ХАРЧОВИК» (Попівка, Конотопський район) – 2:2, пен. 4:2.
Кращі гравці: воротар Сергій КОЛЕСНИК («Колос»(, захисник – Віталій НАДТОЧІЙ («СГІ»), нападаючий – Олександр МИСЛИВЧЕНКО ( «Кристал»), найтехнічніший гравець – Юрій ДУДКА («Харчовик»).
Переможну крапку «Пульс» поставив о 21.20
У 2005 році конотопська команда «Пульс» вперше стала чемпіоном області з міні-футболу.
Це були уже 9-і за ліком змагання. Фінальний етап за участю 9 команд пройшов у Сумах. Після групового відбору квартет кращих продовжив боротьбу далі.
1/2 фіналу.
«ШАХТАР» (Конотоп) – «СУМИГАЗ» (Суми) – 0:3. «ПУЛЬС» (Конотоп) – «АВТОЛЮКС» (Суми) – 1:1 , пен. 4:1.
Матч за 3-є місце.
«ШАХТАР» – «АВТОЛЮКС» – 1:5. Три влучні удари на рахунку Руслана КОСТЕНКА,
Фінальний матч.
«СУМИГАЗ» – «ПУЛЬС» – 1:4. Два м’ячі забив Едуард ОЖОГ.
Переможну крапку футзалісти «Пульсу» поставили о 21.20. Річ у тім, що вийшла накладка змагань, але команди не збилися з ритму і продемонстрували гру високого рівня. До останнього чекали розв’язки і вболівальники.
Кращі гравці: Віталій НЕКРАСОВ («Шахтар»), Руслан КОСТЕНКО («Автолюкс»), Максим КАЛУГІН («Пульс») і Олег ХАВРЕНКО («Сумигаз»).
«Пульс», як переможець обласних змагань, взяв участь у чемпіонаті України. Дебют конотопчанам вдався. Вони дійшли до півфіналу. На шляху до нього обіграли у Чернігові «ЛОТОС» – 14:6 (на повторну зустріч суперник не приїхав), за підсумками 2 матчів пройшли «ГАЛИЧИНУ –ПІДШИПНИК» зі Львова – 3:4 і 8:5, у півфіналу поступилися київському «ЗЛАТОГОРУ» – 5:8 і 6:12.
Конотопчани отримали право поборотися за бронзові нагороди. У домашній зустрічі обіграли «ІнтерБанк» з Києва – 8:4. Однак цього виявилося недостатньо, аби взяти «бронзу». На своєму майданчику суперник забив на м’яч більше (6:1), який і приніс їм медалі.
Ще один автограф киян
2005 р. Вперше в Сумах проведено розіграш Кубка України з міні-футболу.
У додатковий час гравці київського «Інтекасу» забили переможний м’яч (2:1) у ворота донецького «Шахтаря. Легкоатлетичний манеж став фартовим для киян, які вдруге поспіль заволоділи почесним призом.
По «хет-трику» – в кожному матчі
2005 р. Перший турнір з міні-футболу серед ветеранів на приз обласної газети «Сумщина» серед аматорів.
У кожному матчі гравці забивали по 3 м’ячі. Двічі це вдалося зробити Віталію НАДТОЧІЮ.
1/2фіналу.
«ПРЕСBНГ-2000» (Суми) – «ВЕТЕРАН» (Липова Долина)- 7:1. Тричі відзначився Сергій ПРОВОЗЬОН.
«ТЕХНОЛОГІЯ» (Суми) – «ЕКО–ПРОДУКТ» (Суми) – 4:1. Три влучні удари зробив Віталій НАДТОЧІЙ.
Матч за 3-є місце.
«ЕКО-ПРОДУКТ» – «ВЕТЕРАН» – 6:1. 3 м’ячі забив Ігор ПРОЦЕНКО,
Фінальний матч.
«ТЕХНОЛОГІЯ» – «ПРЕСИНГ-2000» – 3:1. Знову тричі відзначився Віталій НАДТОЧІЙ. Рахунок «розмочив» Олександр ОВДІЄНКО,
Усім командам вручено кубки і призи від ТОВ «Завод «Еко-Продукт».
Соло за харків’янками
28 липня 2010 року вперше в Сумах відбувся фінальний матч розіграшу Кубка України з футболу серед жіночих команд.
Зустрілися діючий його володар «ЛЕГЕНДА-ШВСМ» (Чернігів) і минулорічний фіналіст харківський «ЖИТЛОБУД-1». Харків’янки реваншувалися, вигравши – 3:2. Ворота чернігівської команди захищала сумчанка Катерина САМСОН.
Суми. Стадіон «Ювілейний». 1600 глядачів.
Футбол у регіонах. Чемпіонат Лебединського району 1997 р.
Перемога Будилок і мужній вчинок Сергія ХУТІЄВА
Після 5-річної перерви відновився чемпіонат Лебединського району.
Він почав проходити під орудою місцевої газети «Життя Лебединщини», яка встановила призи. Систематично на сторінках видання друкувалися звіти про тури, що, без сумніву, сприяло популяризації футболу в районі.
У новому чемпіонаті взяли участь 8 команд, які виступали під назвами своїх населених пунктів. Найурожайнішим на голи був 3-й тур, коли у 4-х матчах суперники забили 30 м’ячів. Найбільше у протистоянні команд Курган – Голубівка (6:2). 4 м’ячі в активі Сергій ЛІСОВИЦЬКОГО.
Після першого кола лідирували футболісти Будилок – 18 очок. 16 мали гравці Михайлівки, які завдали єдиної поразки лідеру (4:1). На 3-у місці – команда Ворожби – 15 очок.
19 матчів завершилися з великими рахунками. Найбільший було зафіксовано у зустрічі Курган – Василівка – 10:0. У матчі Гринцеве – Будилка (1:7) «покер» зробив Сергій ЛІСОВИЦЬКИЙ. 5 матчів з великими рахунками програли футболісти Гринцевого, 7 – Василівки.
Із 56 матчів було зіграно 38. Результат одного анульовано, у 17 – зафіксовано неявки. Суперники забили 213 м’ячів, у середньому 8,6 за матч. 34 перемоги господарі і гості розділили порівну.
Кращим гравцем було визнано 39 –річного Сергія ХУТІЄВА з Ворожби. Він відзначився мужнім вчинком. Коли у Ворожбі загорівся будинок, Сергій першим прибіг на гасіння пожежі. Отримав серйозні травми – перелом обох рук зі зміщенням. З однієї руки гіпс зняли, а з гіпсом на іншій він продовжив успішно грати.
Підсумкова таблиця чемпіонату Лебединського району-1997
В Н П М О
1 (1). Будилка 11 2 1 38 – 16 35 (18)
2 (4). Курган 9 3 2 58 – 32 30 (11)
3 (2). Михайлівка 9 2 3 36 – 16 29 (16)
4 (3). Ворожба 9 – 5 30 – 31 27 (15)
5 (5). Голубівка 6 – 8 23 – 25 15 (9)
6 (-). Гринцеве 3 – 11 9 – 23 3 (-)
7 (6). Малий Бобрик 3 1 10 12 – 25 1 (7)
8 (8). Василівка 1 – 13 7 – 45 – (-)
Примітки.
Перша колонка цифр 1(1) – місця команди: підсумкове, у дужках – після першого кола. Остання колонка 35 (18) – кількість очок, здобутих у підсумку, у дужках – у першому колі
За неявки знято: 9 очок з команди Малого Бобрика, по 6 – з Гринцевого і Василівки, 3 – з Голубівки.