ФутТайм від Григорія М.Реви.
26 березня. «ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 129.
У випуску:
— Вітання ветеранам футболу.
— Чого добилися «Барса» і «Рятувальник» у чемпіонаті України Ю-14?
— «Золотий» дубль «Dream Team Sumy».
— Україна – Ісландія. Прогнози респондентів.
— Футбол нашої молодості? Спомини колишнього футболіста.
Вітання
Роман СОВЕНКО: Переможний м’яч на прощання
Сезони 2000/2001 і 2001/2002, мабуть, найуспішніші у професіональній кар’єрі вихованця сумського футболу Романа СОВЕНКА. У першому він провів три кубкові зустрічі з лідерами українського футболу, в іншому – разом з командою виграв друголігові перегони ЧУ. 26 березня одному з кращих гравців «Спартака» виповнюється 44 роки.
ВІН– вихованець ДЮСШ «Фрунзенець». У складі команди став переможцем Першого міжнародного турніру з міні-футболу серед юнаків, який започаткували в Сумах у 1993 році.
-Роман був перспективним гравцем тієї команди,- згадує тренер Володимир ЛАБЕНОК. – Вирізнявся своєю мобільністю, великою працездатністю на полі і результативною грою. Пригадую, коли ми виступали ще у чемпіонаті ДЮФЛ України, так Роман із Сергієм СЕРЖЕНКОМ стали кращими бомбардирами, забивши на двох половину командних м’ячів. Роман мав можливість продовжити свої виступи у вищоліговому харківському «Металісті». Успішно пройшов тренувальні збори. Тоді він навчався в 11 класі і для батьків на першому плані було навчання. Тож довелося юнаку змінювати свої плани.
…Всю свою 11-річну кар’єру Роман провів у професіональних командах області. Розпочинав її 17-річним у краснопільському «Яворі». Але через фінансові проблеми вольовим рішенням команду було переведено до обласного центру, яка стала називатися «Явір-Суми», а затим отримала назву «Спартак». В ній Роман відіграв 6 сезонів. За цей час провів 159 матчів і забив 15 м’ячів.
У сезоні 2000/2001 сумчани піднесли несподіваний сюрприз суперникам у розіграші Кубка України. Вони вибили з турніру «Динамо» і «Таврію», а на ЦСКА спіткнулися.І хоча Роман не забив м’ячів, але добряче попсував нерви вищоліговим суперникам. Киянам він м’яч забив, але до загального заліку він не входить, бо був із серії післяматчевих пенальті, яку сумчани виконали вправніше від суперників. Роман бив першим, нерви не підвели.
Того сезону гравці «Спартака» невдало виступили у Першій лізі. Тож довелося їм проходити перенавчання у Другій, яку відразу впевнено виграли. Роман забив 7 м’ячів, у 5-и зустрічах вони рятували сумчан від втрати очок Цікавий факт. У 10 матчах за наші команди він забивав вирішальні голи У трьох – на останніх хвилинах – з «Волинню» -1:0 (86 хв.), городянами Миколаєва – 1:0 (89) і харківським «Газовиком» – 3:2 (90+2). У решті поєдинків його голи були рятівними. У 5 зустрічах, завдяки влучним ударам Романа, «Явір» взяв 13 очок, сумчани – 11.
Кар’єру Роман завершував у «Яворі». Останній автограф залишив 9 жовтня 2005 року у воротах харківського “Газовика» на 2-й компенсованій хвилині матчу. Той м’яч приніс краснопільцям важливу перемогу (3:2).
Наразі Роман Сергійович продовжує себе в аматорському футзалі. Кілька сезонів виступає у чемпіонаті Сум серед ветеранів вікової категорії 40+ за команду «Паритет». Його називали кращим гравцем, він серед влучних бомбардирів. Приміром, у цьогорічних перегонах добився унікального результату, забивши у 3-х матчах по 3 м’ячі.
ФОТО З АРХІВУ. 16 вересня 2000 р. Радість Романа СОВЕНКА після сенсаційної перемоги «Спартака» над «Динамо» в 1/16 розіграшу Кубка України.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 2005/2006. Друга ліга. Група «Б». «ЯВІР» (Краснопілля) – «ГАЗОВИК- ХГВ» (Харків) – 3:2. 9 жовтня 2005 р. Стадіон «Колос». 600 глядачів.
«ЯВІР»: Руднєвський, Богач, СОВЕНКО, Шелест ( Бузила, 62), Єрмак, Молочай ( Васильєв, 72), Рижковой ( Волков, 22), Бугайов ( Сичов, 77), А. Пацюк ( Бузила, 87), Мигаль -к ( Острівний, 68), Савченко.
«ГАЗОВИК-ХГВ»: Зарубін ( Жданков, 90), Чередніченко, Налигач, Басанець ( Шостак, 46), Бахметьєв, Шаповалов ( Чепур, 70), Жданов ( Павлюк, 79), Шульга, Чех, Івлєв,Мартинюк –к.
Голи: 0:1 – Івлєв (17, пенальті), 1:1- (38), 1:2 – Шаповалов (59), 2:2 – Острівний (88), 3:2 – СОВЕНКО (90+2, пенальті). Попередження: Шелест (27), Чередніченко (43).
Сергій СНИТКО:
Уроки ЛОБАНОВСЬКОГО у збірній
Із майже 450 матчів, які він провів за свою 21-річну професіональну кар’єру, 170 відіграв за команди нашої області. 31 березня у ветерана футболу 49-й День народження.
КАР’ЄРУ Сергій розпочинав 17-річним гравцем у керченському «Войковці», який виступав у Перехідній лізі чемпіонату України. 9 червня 1993 року відзначився у матчі із дніпродзержинським «Прометеєм» (7:1), забивши 2 м’ячі. Там на нього звернули увагу тренери краснопільського «Явора». Три сезони допомогли юнаку набути ігрового досвіду і майстерності.
Екс-президент ФК «Явір» Володимир САЄНКО з вдячністю згадує Сергія, його гру. Незважаючи на молодий вік, він був вправним хавбеком і диспетчером атак команди, неабияк підсобив команді виграти змагання у Другій лізі і перепустку до Першої. У кількох матчах допоміг партнерам забити вирішальні м’ячі. У 96 матчах забив 5 м’ячів і напрацював на 6 «гірчичників».
То були нелегкі часи з фінансової точки зору. Тож довелося клубу продати гравця ярославському «Шиннику». Згодом він виступав ще у кількох командах російського чемпіонату. Коли грав за новоросійський «Чорноморець», Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ викликав гравця до збірної України. Сергій вдячний за уроки, отримані від легендарного тренера. Зіграв 2 матчі на Міжнародному турнірі на Кіпрі зі збірною Румунії (0:1) і Кіпру (3:4).
Після 9 російських років повернувся в Україну, відгукнувшись на запрошення тренерів охтирського «Нафтовика». З ним провів один сезон у Вищій лізі, став чвертьфіналістом розіграшу Кубка України. Виступи у великому футболі завершував у ФК «Суми». Було Сергію вже 38 років. За свою кар’єру 29 разів «розписfвся» у воротах суперників і заробив 31 «гірчичник».
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 1994/1995. Друга ліга. «ЯВІР» (Краснопілля) – «ЧОРНОМОРЕЦЬ-2» (Одеса) 1:0. 10 травня 1994 р. Стадіон «Колос». 2 000 глядачів.
«ЯВІР»: Кудимов, А.Єрмак, Дем’янець, Захаряк, Кухаренко, Лютенко (Грищенко, 86), СНИТКО, Любимов (Ткаченко, 77), Самолюк (Єфимов, 71), Шелестинський, Лапідус (Острівний, 75). Тренер: В.Богач-старший.
«ЧОРНОМОРЕЦЬ-2»: Немодрук, Батіст, Бойко, Вл.Власенко, Ракитянський, Скоропад, Згура (Калфа, 46), Грановський, Романчук, Терещенко, Бредіс (Дзебан, 46). Тренер: А.Скрипник.
Гол: СНИТКО (11)
Сергій РИБАЛКА: Хочеться ще грати і забивати
За свою майже 20-річну професіональну кар’єру, яка ще триває, пізахисник пограв 6 командах трьох чемпіонатів. І в кожній забивав м’ячі, навіть більше, ніж деякі нападники. На його рахунку вже 60 влучних пострілів у майже 400 зустрічах. Для хавбека – це вельми пристойний результат. 1 квітня (і це не жарт) наш земляк відзначає вже 34-й День народження.
Сергій РИБАЛКА з дружиною.
ТАК сталося, що уродженець с. Ямне Великописарівського району заграв у футбол у юнацькій команді харківського «Арсеналу». До цього набув певної ігрової практики у Юрія ЗІНЧЕНКА – тренера СДЮШОР «Зміна» (наразі ФЦ «Барса»). Уже тоді юнак відзначався результативною грою: спочатку у матчах дитячо-юнацької ліги (80 матчів -40 м’ячів), згодом у складі вже друголігового «Арсеналу». 18-річний голеадор став автором рекордного досягнення в історії команди, забивши 20 м’ячів у 48 зустрічах
Це не пройшло повз уваги тренерів «Динамо», які першими перехопили гравця. Саме в цій команді Сергій заявив про себе, хоча двічі його віддавали в оренду за кордон. Спочатку виступав у «Словані», у складі якого став бронзовим призером чемпіонату Чехії, забив 3 м’ячі у Лізі Європи. За кілька років успішно грав у чемпіонаті Туреччини за «Сівасспор». Тут отримав серйозну травму, після якої не кожен гравець повертається на футбольне поле.
Більше року Сергій відновлювався і зміг заграти, але вже не в «Динамо», тренери побоялися його брати, мовляв, важко тобі буде вибороти місце в основі. Так завершилася кар’єра нашого земляка в «Динамо». З командою став дворазовим чемпіоном, володарем Кубка і Суперкубка України. У складі збірної провів 9 матчів, серед яких – відбіркові та плей-офф чемпіонату Європи. А ще була успішна гра у складі збірної України Ю-19 на європейській першості, де наші юнаки виграли золоті медалі. Допоміг це зробити наш земляк, забивши переможний м’яч (1:0) на груповому етапі швейцарцям, який вивів нашу команду до півфіналу.
Після відновлення Сергій виступав за городян Олександрії, а наразі є гравцем і капітаном черкаського «ЛНЗ». Дебют відзначив голом у матчі з «Металістом-1925» (1:1) на його полі. «У другому таймі «ЛНЗ» був активнішим. У підсумку все вирішили два пенальті, призначені за гру рукою – точніше, за влучення в руки оборонців. Спочатку реалізував свій шанс РИБАЛКА з «ЛНЗ». Здавалося, що злощасні харків’яни знову покинуть поле переможеними. Але доля таки їм усміхнулася – вони теж отримали шанс на пенальті, і ЮРЧЕНКО не схибив»
Разом із Сергієм у «ЛНЗ» продовжує кар’єру і вихованець роменського футболу Олексій ХОБЛЕНКО.
Зав’язувати, як кажуть, з улюбленою грою Сергій ще не збирається. Як зізнався гравець, йому хочеться ще грати і забивати.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 2024-2025. Прем’єр-ліга. «МЕТАЛІСТ-1925» (Харків) – «ЛНЗ» (Черкаси) – 1:1.
«МЕТАЛІСТ-1925»: Проценко, Червак, Фарина, Капінус, Імереков, Бичек (Овусу, 81), Габелок, Гармаш, Арі Моура, Юрченко (Обінайя, 89), Борячук (Юсов, 81.)
«ЛНЗ»: Саліху, Пеньков, Муравський, Насонов, Каплієнко, Яшарі (Олійник, 73), Тілль (Шестаков, 46), РИБАЛКА (Тарасенко, 90), Бар, Пасіч, Молло (Хобленко, 58)
Голи: РИБАЛКА (76 – пенальті), Юрченко (86 – пенальті
Попередження: Юрченко ( 9), Шестаков (9), Бар (45), РИБАЛКА (56), Насонов (57). Хобленко 70.
Турніри
На честь ЗСУ
Вдруге буде розіграно футбольний «Кубок на честь ЗСУ». Цього разу за нього змагатимуться 4 команди, які проведуть матчі в одне коло.
У СТАРТОВОМУ турі глухівський «Велетень» зустрінеться із білопільським «Аграрником-Авангардом», а в принциповому дербі «Україні» з Токарів протистоятиме северинівський «Колос».
Торік володарями Кубка стали «українці», які у вирішальній зустрічі обіграли «северинівців» -3:0. «Хет-триком» відзначився Артур ПЕТЛЕНКО,
…І КУБОК ЧЕМПІОНУ на додачу
На мажорній ноті завершили сезон гравці команди “Dream Team Sumy”. Вони впевнено виграли Відкритий чемпіонат Сум серед ветеранів вікової категорії 40+, а через місяць додали до нього ще й Кубок.
У ФІНАЛЬНОМУ матчі їм протистояла «Україна» -бронзовий призер чемпіонських перегонів. Зустріч стала окрасою ветеранського сезону.
Перший тайм пройшов з гострими моментами біля воріт обох команд, потужними, у більшості випадків не точними, ударами і впевненою грою голкіперів. Кілька разів виручив своїх партнерів від, здавалось би, 100-відсоткових голів Олексій ЧЕГРИНЕЦЬ (“Dream Team Sumy”). Вистачало роботи і в його колеги з «України».
Відразу після перерви м’яч після удару Ігоря ШЕЛЕСТА досяг мети. У середині тайму «Україна» мала відновлювати рівновагу. Але на висоті знову був ЧЕГРИНЕЦЬ. Впродовж пари секунд він відбив два поспіль удари суперників. А незадовго до завершення основного часу Денис ПАЦЮК зрівняв рахунок, надіславши м’яч у дальній нижній кут воріт. Відразу «Україна» могла вийти вперед, проте Роману ТЕТЯВКІНУ не вдалося реалізувати дабл-пенальті. 1:1 – підсумок протистояння в основний час.
Переможець визначався в серії післяматчевих пенальті. Гравці “Dream Team Sumy” вправно реалізували всі 5 ударів, суперник – на один менще. Тож Кубок у сумчан. Цьогорічного сезону вони провели 14 матчів. В активі – 12 перемог, 2 нічиї і ЖОДНОЇ поразки – просто відмінний результат чемпіона і володаря Кубка Сум. Важко пригадати команду, яка добивалася таких результатів.
Кращими гравцями фінального матчу визнані Андрій ПАЦЮК і Олексій ЧЕГРИНЕЦЬ.
На черзі у ветеранів – розіграші Кубків пам’яті гравців сумської команди майстрів Володимира БОЙЧЕНКА і Костянтина ЗІНОВЬЄВА.
За крок від «бронзи»
У Львові відбувся фінальний етап чемпіонату України з футзалу серед юнаків 2010 року народження. Боротьбу за нагороди розпочинали 12 команд. Сумщину презентували вихованці Шосткинської КДЮСШ «Барса» і роменського «Рятувальника».
НА ПЕРШОМУ етапі шосткинці впевнено завершили матчі групового відбору, обігравши ровесників ДЮСШ «Академія футзалу» з Житомира – 4:0 (два м’ячі забив Павло ВАЛЮХ) і одеського «Локомотива-Іллічівця» – 7:1 (по двічі відзначилися Ярослав ЦЕЛІКОВ, Микола БОНДАР і Денис ТКАЧЕНКО). У чвертьфіналі «барсівці» легко розібралися із футзалістами луцького «Любарта» – 5:1 (два м’ячі на рахунку Тимофія ТРЕГУБА). Надалі шосткинців спіткали невдачі. З рахунком 1:5 вони поступилися майбутньому чемпіону «Олімпії» з Дніпра, а в протиборстві за бронзові нагороди зазнали поразки від ровесників ДЮСШ з Богодухова. Вже на 3-й хвилині наші юнаки вийшли вперед після удару Тимофія ТРЕГУБА, могли ще збільшити свою перевагу, однак не реалізували моменти. Значно краще зіграли суперники, які впродовж 6 хвилин забили 3 м’ячі, а потім ще один. У підсумку – 4:1 на їхню користь. Тимофія ТРЕГУБА визнано кращим атакувальним гравцем змагань.
У СВОЇЙ групі «Рятувальник» посів 2 місце, поступившись одним очком команді «Я – одесит» з Південної Пальміри. З нею роменчани зустріч завершили – 2:2, але в серії післяматчевих пенальті поступилися. Двічі наші земляки відігрувалися, виручив Артем ВОЛИК. У юнаків ДЮСШ з Коцюбинського роменчани виграли – 2:0 завдяки влучним ударам Артема ВОЛИКА і Олексія ПЕТРЕНКА,
Не пішла гра у «Рятувальника» з «Олімпією», від якої зазнали невдачі – 0:8. Надалі роменчани грали у плей-аут –матчах на 5-8 місця. Від «Любарта» пропустили 3 «сухих» м’ячі, а в зустрічі за 7-у позицію обіграли «Я-одесита» – 2:0. Знову двічі відзначився Артем ВОЛИК. Окрім Артема, один м’яч забив ще Олексій ПЕТРЕНКО, у шосткинців авторами стали 6 гравців.
Чемпіонський титул дістався юнакам «Олімпії» з Дніпра». У фінальній зустрічі вони були влучнішими в серії післяматчевих пенальті, ніж гравці “КІВС in.IT” зі Львова, «підписавши» в основний час мирову – 3:3.
У рейтингу по забитим м’ячам у ТОП-10 Тимофій ТРЕГУБ і Артем ВОЛИК. Забивши по 5 м’ячів, вони розділяють 5-6 місця. У командному рейтингу «Барса» на 3 місці (18 м’ячів), «Рятувальник» – на 8 (6).
Прогноз
Україна – Ісландія – 3:1, 2:0, 1:0 ???
26 березня у польському Вроцлаві – фінальний матч плей- офф відбору на чемпіонат Європи-2024 між національними збірними України та Ісландії. Як і на чию користь завершиться протистояння гідних суперників? Ось що спрогнозували наші респонденти.
На користь збірної України:
3:1 – Володимир ОЛЬШАНСЕНКО –ветеран футболу.
2:0 – Руслан КОСТЕНКО і Сергій ЗМІЄВСЬКИЙ – гравці команди «Dream Team Sumy», Андрій ПРОХОРОВИЧ – голова АФСО, Альберт МАЛГАМОВ – заступник голови АФСО.
2:1 – Володимир КУЗЬМЕНКО – військовослужбовець, Михайло ЖОГЛО – вболівальник, Андрій ФІСЕНКО – арбітр, Володимир ЛАБЕНОК – тренер КДЮСШ «Суми», Віталій ВЕЛИКОДНИЙ – голова Асоціації ветеранів футболу Сумщини,.
1:0 – Анатолій КУЦ – гравець команди «ЗіКоНі».
2:2 (3:2 – в екстра-таймі на користь України) – блогер.
Нічия в основний час і поразка в серії пенальті – Сергій КОМІСАРОВ –вболівальник.
Україна виграє з перевагою в один м’яч або нічия – Віталій ЗАХАРЧЕНКО – гравець команди «Барса».
Переможе України – Михайло БЕЗУГЛИЙ – вболівальник.
По пенальті виграє Україна – Олександр КОВАЛЬ- – арбітр.
Сторінки історії сумського футболу
Краснопільський «Колгоспник» у чемпіонаті України
Так, це не помилка. У 1951 році «Колгоспник» виступав у зональному турнірі ЧУ серед команд 2 групи, де, окрім краснопільців, грали представники Сумщини – «Динамо» і «Спартак» із Сум, глухівський «Спартак», збірна і «Локомотив» з Конотопа, лебединський «Буревісник», шосткинська «Іскра», «Червоний прапор» з Охтирки і роменська «Іскра».
НА ЖАЛЬ, із 45 матчів відомі результати лище 26. Команди провели по 4-6 зустрічей. У 10 поєдинках зафіксовано великі рахунки. Найбільші: «Спартак» С – «Червоний прапор» – 7:2, «Червоний прапор» – «Колгоспник» – 7:2, Збірна Конотопа – «Локомотив» – 6:1.
Трійку лідерів складали: «Іскра» (Ромни) – 6 матчів – 10 очок, «Буревісник» – 6 – 8, «Динамо» – 5 -8.
У 5 матчах «Колгоспник» не набрав жодного очка. Він поступився «Динамо» – 0:2, «Спартаку» з Глухова – 1:4, «Червоному прапору» – 2:7, роменській «Іскрі»- 0:3 і сумському «Спартаку» – 1:2.
До вашої уваги спогади ветерана краснопільського футболу Євгена ЗАВГОРОДНЬОГО, свого часу надруковані у місцевій райгазеті «Перемога». У 1953 році він, як суддя 2-ї категорії, обслуговував матчі чемпіонату області.
Футбол нашої молодості
У 1952 році збірна Краснопільщини з футболу стала переможницею розіграшу обласної першості серед сільської молоді, команді довірили виступати у подібних змаганнях республіканського рангу.
ЩОПРАВДА, дебют виявився невдалим, за підсумками двох матчів із збірною Чернігівської області краснопільчани вибули з подальшої боротьби за першість. Хоча першу зустріч зі своїми суперниками, яку проводили на своєму полі, ми виграли з крупним рахунком 4:1. Проте у повторному поєдинку краснопільчани були несхожі на себе – куди подівся їх атакуючий порив. Очевидно, далася взнаки відсутність основного воротаря Миколи НОЖЕНКА, який через хворобу не вийшов на поле, а надійної зміни йому не знайшлося.
Тому команда атакувала епізодично, та й то з оглядкою на свої тили, що врешті-решт позначилося на результаті. Оборона провалилася і ми пропустили кілька м’ячів, які при нашій пасивній грі важко було відіграти. І все ж, незважаючи на те, що дебют виявився невдалим, команда в цілому справляла в ті роки непогане враження. Зустрічаючись з досить сильними суперниками, вона часто брала над ними гору.
Пройшло вже багато літ, але добре пам’ятаю, з яким похнюпленим виглядом залишали поле у себе в Курську гравці місцевої команди льотчиків після поразки від краснопільчан з рахунком 2:4. Куряни на той час успішно подолали бар’єр попередніх ігор і вийшли до 1/8 фіналу розіграшу Кубка РРФСР. Тож, як кажуть, перебували на спортивному злеті. А тут ось така прикра осічка з невідомою сільською командою. Але що вони могли заподіяти гострим випадам нападаючих краснопільчан Сергія БУБЛИКА, Івана КУЧЕРЯВОГО, Порфирія ШЛИКОВА, серед яких особливо виділявся останній своїм дриблінгом і швидким бігом. Нерідко, щоб стримати Порфирія, господарі змушені були порушувати правила. Надійно діяв у краснопільчан і захист, де грали Андрій ЗАВГОРОДНІЙ, Михайло ГЕРБУТ та інші.
Силу і майстерність краснопільських футболістів у ті часи відчули на собі і динамівці та спартаківці Сум. Як тільки вони приїжджали на товариські матчі у Краснопілля чи Рясне, то там неодмінно програвали. Наша команда часто проводила футбольні зустрічі у Рясному, оскільки чимало гравців села входили до складу збірної. Глядачів на стадіоні збиралося щоразу багато, займали місця на лавочках, обступали поле. І не тільки місцеві, а й приїжджі. Приміром, болільники з Краснопілля добиралися поїздом, на дахах вагонів, з яких злазили на залізничній станції Пушкарне і решту шляху до стадіону долали пішки.
Справжніх прихильників у команди вистачало, але, думається, найпалкішим був тоді перший секретар райкому партії Савелій Петрович ЧЕРНИШ. Він постійно був у курсі всіх справ у команді, дбав про виділення у її розпорядження автомашин, придбання спортивної амуніції для гравців. На матчі ми, як правило, їздили вантажівкою, перед дорогою устеливши кузов соломою чи сіном. На стадіоні у день футбольного поєдинку щоразу продавалося пиво, працював буфет, грав духовий оркестр.
Футбол любили всі, але не ним єдиним займалися любителі спорту.
Незважаючи на важкі післявоєнні роки, футбол, як і спорт, були у пошані наших земляків.