ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 131.
У випуску:
— Вітаймо ветеранів сумського футболу з Днем народження.
— Перший «золотий» рік роменського «Агробізнеса-ТСК».
— Оновлені Десятки гравців, які зіграли найбільше матчів і забили найбільше м’ячів.
Вітання
Михайло НІКОЛОЗАШВІЛІ: Був і футболістом, і танкістом
36 років тому сумський «Маяк» єдиний раз у своїй історії став чемпіоном області. Він був капітаном тієї студентської команди, яка впевнено виграла ці змагання, бо мав уже досвід виступів на професіональному рівні. 6 квітня ветеран сумського футболу Михайло Сулікович відзначає свій 57-й День народження.
ПЕРШІ уроки футболу він отримав у тренера ДЮСШ «Фрунзенець» Володимира ЛАВРИКА. Уже тоді хлопчина помітно вирізнявся своєю активністю, все, як кажуть, схоплював на ходу. На нього звернули увагу тренери Республіканської спортивної школи-інтернату. Після 7 класу Михайло вже навчався у Києві. Це стало важливим кроком у зростанні юнака, бо уроки отримував від досвідчених з футбольними іменами тренерів. Сумський грузин швидко заявив про себе. Став грати за команду навчального закладі і збірну УРСР у різноманітних республіканських і всесоюзних турнірах, зокрема на призи ЦК ВЛКСМ «Надія» і «Юність», а також Спартакіаді школярів СРСР.
З усіх змагань на юнацькому рівні Михайлу найбільш пам’ятний розіграш кубка «Надія» у Тбілісі.
-Коли суддя-інформатор оголосив моє прізвище, – згадує Михайло Сулікович, – вболівальники вітали мене оплесками. Було, звичайно приємно, адже маю грузинське коріння.
Цікавою була розв’язка на фінальному турнірі «Надія» у Волжському Татарської АРСР. Разом з футболістами РРФСР (з ними зіграли – 0:0) у підсумку набрали однакову кількість очок за однакової різниці м’ячів. Але українці забили на один гол більше, що вивело їх на перше місце. До вирішальної перемоги у заключному матчі над ровесниками Казахстану (1:0) мав причетність і Михайло. Він взяв участь в атаці, яка завершилася взяттям воріт суперників.
Михайло Сулікович з радістю згадує гравців, з якими виходив на поле – Андрія КОВТУНА, Ігоря ЛЕОНОВА, Олександра ГУЩИНА, Романа ЗУБА, Олександра ДЮЛЬДІНА та інших, тренерів – Володимира КИЯНЧЕНКА, Анатолія БИШОВЦЯ, Віталія ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, які виводили їх у майстри. Не всім вдалося заграти на високому рівні. Не пощастило і Михайлу. Його запросили в «Динамо», тренувався у дублюючому складі, взяв участь у кількох контрольних зустрічах, але далі не склалося.
На той час у Сумах команди майстрів вже не було і він разом з Сергієм КИРІЄВСЬКИМ і Віктором ЧІПІЖНИМ продовжили кар’єру у «Ниві» з Бережан, яка виступала у Другій лізі чемпіонату СРСР. В ній Михайло забив свій єдиний м’яч.
-Він був вирішальним у зустрічі із горлівським «Шахтарем»,- згадує ветеран. – Похвалюся,забив красиво ударом голови. Ми виграли – 2:1. У пам’яті також товариська зустріч, в ній перемогли «Динамо» зі столиці – 2:0.
На черзі була служба в армії. Проходив її в танкових військах. Був водієм машини. Нелегкі військові будні успішно поєднував з футболом. Грав за команду «Карпати» із Сторожинця Чернівецької області –учасницю чемпіонату УРСР серед КФК.
Після служби сподівався на продовження кар’єри у «Ниві», але тренери великої зацікавленості не виявляли. Михайло повернувся до Сум і почав грати за аматорські команди.
ФОТО з АРХІВУ. 1989 р. Михайло НІКОЛОЗАШВІЛІ у складі сумського «Маяка»- чемпіона області.
У складі «Маяка» і «Автомобіліста» та лебединської «Вікторії» (перемогу здобула у «золотому» матчі над сумським «Хіміком» – 1:0) став чемпіоном області. Допоміг «автомобілістам» ще й виграти першість УРСР серед КФК і путівку до Другої ліги чемпіонату СРСР. У 17 матчах забив 3 м’ячі – чернігівському «Політехніку» (1:0), у Києві «Більшовику» і «Стахановцю» (по 2:0).
Аналізуючи виступ «Автомобіліста», старший тренер Держкомспорту УРСР Анатолій КОНЬКОВ відзначив надійну гравців лінії захисту (3 поразки у 35 матчах), до якої входив і Михайло.
Погравши ще кілька років за ветеранів, через травму Михайлу довелося залишати активні виступи.
Часто гравець згадує слова Віталія ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, сказані ним під час третього тайму після товариської зустрічі команд ветеранів Сум і «Динамо»: – Як швидко пролетіли роки. Не віриться, що наші вчорашні вихованці, як і ми, уже теж ветерани.
Михайло НІКОЛОЗАШВІЛІ і його хрещений батько Важа РЕВАЗІШВІЛІ.
Найкращі спогади про роки футбольної юності залишилися у екс-воротаря «Маяка» Миколи КОРЖА, який разом з Михайлом здобував «золото» у 1988 році:
-Михайло був технічним гравцем, лідером за натурою, мав хорошу школу підготовки. Не випадково обрали його капітаном команди. На полі вирізнявся впевненою грою на будь-якій розиції, ніколи не «сачкував» і завжди був націлений на ворота суперників. Мав потужний удар, що часто ставило воротарів і захисників у скрутне становище. Хоча забивав не часто, але його м’ячі у більшості випадків були вирішальними. А ще він був веселуном і душею команди.
Передаю Михайлу Суліковичу великий привіт і найщиріші вітання з його Днем народження.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат УРСР 1990 року серед КФК. 3 зона. «АВТОМОБІЛІСТ» (Суми) – «ПОЛІТЕХНІК» (Чернігів) 1:0. 1 вересня. Стадіон ЧРЗ.
Склад «АВТОМОБІЛІСТА»: Давиденко (Галицький, 46), Загорулько, Ольшанченко – к., Бездідько, Лопатенко, Іванов (Гайдар, 46), Мурашкін (Горькаєв, 70), Білецький (Кузьмін, 46), Шандиба (НІКОЛОЗАШВІЛІ,50), Гринь (Шинкаренко, 46), Запорожець.
Гол: НІКОЛОЗАШВІЛІ (82).
Василь БЕРШОВ: Полюбляв підключатись до розіграшу стандартів
Свого часу він міг стати гравцем сумської команди майстрів. Тоді, згідно регламенту змагань, в ній мали бути двоє гравців віком до 18 років. У тренери був свій вибір. Тож всі наступні роки Василь провів в аматорському футболі, виступаючи у чемпіонатах області і України та різноманітних турнірах. 6 квітня у ветерана футболу День народження. Йому виповнюється 61 рік.
МАЙЖЕ 50 років триває дружба Василя БЕРШОВА і Олександра ЄЛШАНСЬКОГО – директора ФК «Колос», екс-гравця сумської команди майстрів «Фрунзенець». Олександр Анатолійович поділився спогадами про свого друга, як гравця і мецената футболу.
-Вперше познайомилися на шкільному майданчику, де проводили футбольні «вуличні бої», – говорить він. – Грали разом з Юрієм КОРОБКОМ, Василем САРАЄВИМ, В’ячеславом ВАСЄКОЮ та іншими, які згодом виступали у командах майстрів.
Нас об’єднали в команду «Хімік», яка представляла ЖЕК Хіммістечка, а тренером був «дядя Міша» (так усі його називали). Вибачай, але прізвища не пам’ятаю, говорили, що був воротарем сумської команди.
Швидко ми заявили про себе, вигравши обласні змагання на призи клубу «Шкіряний м’яч».
З 10 років Василь разом з хлопцями почали їздити по кілька разів на тиждень на «Авангард» на тренування до Володимира БОЙЧЕНКА, у якого отримали хорошу підготовку. З часом його вихованці впевнено заграли у командах різних рівнів.
Навчаючись у будівельному технікумі, а згодом у філіалі Харківського політехнічного інституту, Василь успішно грав за команди цих закладів. Були перемоги у міських і обласних змаганнях. Приміром, у зональному турнірі чемпіонату України серед вузів студенти виграли усі 3 матчі з однаковим рахунком по 1:0. І всі м’ячі тоді забив Василь БЕРШОВ, який виступав на позиції центрального півзахисника. На фінальному турнірі сумчани посіли 5 місце. В активі – 2 нічиї: з киянами, які стали переможцями, – 0:0 і львів’янами – срібними призерами – 1:1. Цей м’яч на рахунку Василя.
Згодом він почав виступати за «Хімік» і «Будівельник». В них був одним із лідерів. А хто був поруч? Олександр ІГУМНОВ, Сергій ГРИЦЕНКО, Павло ФЕСЕНКО, Дмитро РУДНЯК, Михайло ОХРІМЕНКО, Сергій ОСАДЧИЙ. Команди задавали тон в обласних перегонах, впевнено почувалися і в чемпіонаті України серед КФК.
Василь грав у захисті, вирізнявся своєю потужністю, мав «чуйку» на голи. Постійно підключався до розіграшів кутових і стандартів. Суперники знали манеру гри, намагалися його нейтралізувати, але не завжди їм це вдавалося. Пригадую матч «Хіміка» у Ромнах з «Електроном». Завдяки зусиллям Василя, сумчани зрівняли рахунок (2:2). Або перша зустріч у розіграші Кубка «Робітничої газети» (тоді він уже грав за «Будівельник») з чернівецьким «Прикордонником», який завершили – 1:1. Автором м’яча був БЕРШОВ. Правда, у повторній зустрічі, на яку добиралиcя аж 28 години, зазнали прикрої невдачі (1:3).
У складі «Будівельника» Василь став бронзовим, а до цього з «Хіміком» срібним призером чемпіонату області. У «золотому» матчі сумчани тоді мінімально поступилися лебединській «Вікторії».
Після майже 10 років виступів на аматорському ріні своє життя у футболі продовжив, виступаючи за команди ветеранів, в тому числі і в «дитячому футболі» – так називав футзал один з керівників області. Він на жаль, не визнавав цей вид спорту, який набирав популярності на Сумщині. За плечима ветерана не одна сотня матчів і десятки забитих м’ячів, участь у різноманітних турнірах. Найбільше провів їх, виступаючи за «Пресинг-2000».
Займаючись бізнесом, Василь Васильович зажди підтримував футбол. За його участі , зокрема на базі сумського «Колоска» була сформована перша юнацька збірна України з футзалу, ініційовані розіграші Кубків «Надія» і пам’яті Віктора БУЗИНІНА, підтримані товариські матчі з нагоди ювілеїв ветеранів сумського футболу, шефство над командою «СБТС», яка виступала у чемпіонаті України тощо. Як заступник голови Федерації футболу області сприяв популяризації і розвитку футболу.
Наразі Василь Васильович проживає e Києві, але ми з ним на зв’язку. Він охоче відгукнувся і підтримав проведення Кубка героїв ЗСУ і турніру з нагоди 25-річчя сумської команди з футзалу (тоді міні-футболу), яка свого часу виступала у Вищій лізі чемпіонату України і дала сильний імпульс розвитку цього виду на теренах Сумщини.
ФОТО з АРХІВУ. 2016 р. Василь БЕРШОВ (у другому ряду-третій праворуч) у складі «Пресинга-2000» – переможця «Кубка Віктора БУЗИНІНА».
Олег ЛУКАШ: Провів на полі 24500 хвилин
За свою 12-річну кар’єру він пограв у 5 командах, які виступали в усіх лігах чемпіонату України. Розпочинав з аматорів у сумському «Хіміку» з першості УРСР серед КФК. 6 квітня вихованець лебединської школи футболу відзначає 52-й День народження.
ПРО себе Олег заявив ще в юнацькому віці. Тож невипадково його запросили до збірної області на участь в останній Спартакіаді УРСР, де вона виборола срібні медалі. У вирішальному матчі сумчани поступилися футболістам Донецької області, за яку виступали дублери «Шахтаря». А через рік Михайло ФОМЕНКО забрав юнака до «Автомобіліста», який дебютував у Другій лізі чемпіонату СРСР.
Вперше вийшов на поле 10 квітня 1991 року в Ужгороді. Тоді сумчани мінімально поступилися «Закарпаттю». На поле вийшов на початку другого тайму. А свій перший м’яч забив мукачівському «Приладисту» на його полі, «розмочивши» рахунок (1:2).
Дебютного сезону провів 40 матчів і двічі відзначився. Олег продовжував прогресувати і забивати. Після того, як Сумах у команді виникли проблеми, форвард перейшов до охтирського «Нафтовика». І тут Олег демонстрував хороший рівень гри , регулярно засмучує суперників своїми влучними ударами.
Коли Михайло ФОМЕНКО очолив харківський «Металіст», він «не забув» про Олега. Запросив разом з ним ще чотирьох вихованців сумського футболу – Олександра ЖУКА, Віктора ІВАНЕНКА, Сергія КОСТЮКОВА і Дмитра РУДНЯКА. З їх допомогою команда стала бронзовим призером першолігових перегонів і вийшла до «вишки».
Дебют Олега відбувся 11 липня 1998 року. Той день Олег запам’ятав на все життя. На своєму полі «металісти» зазнали неочікуваного фіаско від динамівців Києва з хокейним рахунком рахунком – 1:6. Єдиною втіхою був єдиний гол Віктора ІВАНЕНКА. Олег гордиться, що мав можливість показати себе «тет-а -тет» у протистоянні, зокрема із Сергієм РЕБРОВИМ, Андрієм ШЕВЧЕНКОМ, Владиславом ВАЩУКАОМ та іншими зірковими гравцями «Динамо». Але так склалися обставини, що Олег втратив місце в основі. Перебрався до МФК «Миколаїв». Потім був «Нафтовик». А завершував кар’єру у «великому» футболі в Сумах у друголіговому «Фрунзенці-Лізі-99». Загалом провів на полі 24500 хвилин ігрового часу.
МОВОЮ СТИТИСТИКИ. За свою кар’єру відіграв 369 матчів і забив 45 м’ячів. З них у Вищій лізі – 15 ( 2) – відповідно. За команди Сум провів 119 (16 м’ячів), за «Нафтовик» – 146 (17). Виступаючи за охтирчан, у 1996 році по 2 м’ячі надсилав у ворота «Кристала» з Чорткова (3:1), нікопольського (5:0) і маріупольського (5:1). «Металургів».
У 6 матчах забивав переможні або вирішальні м’ячі на останніх хвилинах
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 1994/1995. Перша ліга. «НАФТОВИК» (Охтирка) – ФК «СУМИ» – 2:0. 10 вересня 1994 р. Стадіон «Нафтовик». 5 500 глядачів.
«НАФТОВИК» Столбовий, Цисар, Задорожний, В.Єрмак, Піскун, Фесенко, Рудняк (Костюков, 85), Корощенко (ЛУКАШ, 46), Захаров, Леш, Грачов. Тренер: А.Біба.
ФК «СУМИ»: Нікітенко, Савчуков, Биков, Штихар, Охріменко, Бедрицький, Дудка, Семерня (Кулаковський, 46), Лазебний, .Кравченко (.Савченко, 74), Михальов. Тренер: С.Доценко.
Голи: Цисар (60) ЛУКАШ( 85). На 44 хвилині Захаров не реалізував пенальті.
Ювілей
«Хет-трик» роменського «Агробізнеса-ТСК»
10 років тому футболісти роменського «Агробізнеса-ТСК» дебютували в обласних змаганнях. Перший свій вихід вони ознаменували впевненим «хет-триком», вигравши чемпіонат, Кубок і Суперкубок. Цього радісного моменту роменські вболівальники чекали 14 років.
ФОТО з АРХІВУ. Урочисте вшанування команди.
КОМАНДА, яка формувалась за кілька тижнів до початку чемпіонату, швидко увійшла в робочий ритм завдяки копіткій роботі головного тренера Олександра КВАШІ і самих футболістів. Президент клубу Геннадій СВІРСЬКИЙ відразу окреслив максимально конкретне завдання – виграти усі турніри в області. Відверто, мало тоді хто вірив, що команда відразу зможе підкорити три футбольні Олімпи. Мабуть, президент хитрить, гравцям не під силу це зробити,- гомоніли між собою вболівальники.
Перший крок роменчани зробили у розіграші Кубка, «прописавши» його в Ромнах після майже 20-річної перерви. У фінальному матчі на своєму полі вони переграли діючого чемпіона «Нафтовик-2» з Охтирки (3:1).
Матчі першого кола чемпіонату пройшли з незначними втратами, давши суперникам зрозуміти, що команда готова боротися, як мінімум, за один з комплектів нагород. Сил і впевненості додала нелегка перемога у матчі за Суперкубок, в якому «Агробізнес-ТСК» знову декласував охтирчан, але вже на їхньому полі (2:1). Залишалося виграти чемпіонські перегони – і третій Кубок «прописується» в Ромнах!
І золотого успіху роменчани добилися достроково. Все практично вирішилося у домашньому принциповому поєдинку з кролевецьким «Локомотивом», який тривалий час очолював турнірну таблицю. Обігравши суперника – 2:0, футболісти відкрили собі шлях до чемпіонської вершини. Але треба було її ще підкорити. Здолавши на фініші принципових суперників – сумський «Спартак-Сумбуд» (3:0) в гостях і вдома глухівський «Велетень» (1:0), команда приймала вітання із завоюванням золотих медалей і третього Кубка. «Агробізнес-ТСК» став першою командою, яка за один сезон виграла усі футбольні турніри в області.
ФОТО з АРХІВУ. Радість перемоги гравців «Агробізнесу-ТСК» і Геннадій СВІРСЬКОГО.
Про перевагу чемпіона говорить і така статистика. Друге кола він пройшов на одному диханні, здобувши вікторії в усіх 9 матчах. 7 з них новоспечені переможці завершили з великими рахунками. Рекордних результатів добилися у зустрічах з «Барсою» (12:0) і «СНАУ» ( 10:0).
Загалом за сезон роменчани провели 24 матчі. А це – 21 перемога при двох поразках, забивши у ворота суперників майже 80 м’ячів. Свою потрійну перемогу футболісти присвятили поколінню гравців «Електрона» , які першими, у 1964 році, виграли звання чемпіона області. Одним з творців тієї історичної перемоги був Віктор Карпович ГРЕЧАНИЙ. Ветеран був щасливий, що Ромни знову стали чемпіонами і цієї миті він чекав впродовж не одного десятка років, коли очолював команду. Його на цій посаді змінив Олександр КВАША, який працює вже понад 30 років. За цей час приємних моментів було менше, ніж тих, коли доводилося займатися оргпитаннями, пошуком коштів, щоб, як кажуть, тримати команду на плаву, аби вона взагалі не зникла. Плече підставив давній друг Олександра бізнесмен Геннадій СВІРСЬКИЙ, з яким раніше грали за «Сільгосптехніку» (він був воротарем команди).
Порадившись, вирішили не тільки створити добротну команду, а й відродити футбол у місті. Їхнє бажання реалізувалося. Президент був задоволений, що хлопці виконали нелегке завдання, подарувавши вболівальникам таке свято, вписавши в історії футболу Ромен ще одну золоту сторінку. А своєрідною нагородою для чемпіонів стала товариська зустріч з ветеранами київського «Динамо». Цікаве протистояння завершили бойовими – 1:1.
Згодом «Агробізнес-ТСК» успішно дебютував у республіканських аматорських змаганнях. У чемпіонаті посів 2 місце у групі ( після «Вікторії» з Миколаївки) і дійшов до півфіналу розіграшу Кубка. Команда готувалася до виступу у Другій лізі ЧУ. Але передчасна смерть Геннадія СВІРСЬКОГО завадила реалізувати плани президента. На жаль, після цього команда швидко зникла з футбольної карти області.
Підсумкова таблиця чемпіонату області-2014
| В | Н | П | М | О | |
| 1.«Агробізнес-ТСК» (Ромни) | 15 | 1 | 2 | 63 – 10 | 46 |
| 2.«Локомотив» (Кролевець) | 13 | 3 | 2 | 47 – 17 | 42 |
| 3.«Спартак-Сумбуд» (Суми) | 11 | 2 | 5 | 48 – 27 | 35 |
| 4.«Нафтовик-2» (Охтирка) | 11 | 2 | 5 | 38 – 21 | 35 |
| 5.«Велетень «(Глухів) | 10 | 2 | 6 | 36 – 23 | 32 |
| 6.«СумДУ» (Суми) | 7 | 3 | 8 | 25 – 34 | 24 |
| 7.«СКІФ – СДПУ» (Суми) | 5 | 3 | 10 | 20- 30 | 18 |
| 8.«Спартак» (Глухів) | 3 | 5 | 10 | 20 -36 | 14 |
| 9.«СНАУ» (Суми) | 2 | 3 | 13 | 16 – 62 | 6* |
| 10.«Барса-97» (Суми) | 1 | – | 17 | 13 – 69 | 3 |
Примітка. За неявку на один матч з команди «СНАУ» знято 3 очки.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ. Скільки команд Сум виступали ще 10 років у чемпіонаті області.
Команди Ромен у чемпіонатах, розіграшах Кубка і Суперкубка області.
ЧЕМПІОНАТ. 1964, 1996 р – «Електрон», 2000 – «Електрон-2», 2014 – 2017 – «Агробізнес – ТСК».
КУБОК. 1961 – «Машинобудівник», !063 – «Авангард», 1964, 1967 – «Гвардія» (збірна Ромен), 1995 – «Електрон», 2014, 2015, 2017 – «Агробізнес – ТСК»,
СУПЕРКУБОК. 2014, 2016, 2017, 2018 – «Агробізнес – ТСК».
Статистика
Дві оновлені Десятки
До вашої уваги оновлені Десятки вихованців сумського футболу, які зіграли найбільше матчів за свою кар’єру і забили найбільше м’ячів, виступаючи за команди різних ліг (в т. ч. і області) у чемпіонатах СРСР і України.
Хто зіграв найбільше?
1.Борис ШУРШИН – 857 матчів і забив 162 м’ячі.
2.Олег ГУСЄВ – 626 (129).
3.Анатолій ЄРМАК -585 (44).
4.Віктор ПОПОВИЧ – 580 (25).
5.Василь ЄРМАК – 526 (12).
6.Сергій Вас. СТРАШНЕНКО – 512 матчів.
7.Василь САРАЄВ – 480 (66).
8.Віктор ЄРЬОМЕНКО – 460 (92).
9.Сергій БІЛОЗОР – 442 (23).
10.Михайло ФОМЕНКО – 430 (10), Григорій ЛАЗАРКО – 430 (114).
Кращі бомбардири
1.Борис ШУРШИН – 162 м’ячі.
2.Олег ГУСЄВ – 128.
3.Григорій ЛАЗАРКО – 114.
4.Віктор ЄРЬОМЕНКО – 92.
5.Віктор ЧІПІЖНИЙ – 71.
6.Василь САРАЄВ – 66.
7.Максим СТАДНИК – 64.
8.Дмитро РУДНЯК – 57.
9.Дмитро БЕРМУДЕС – 56.
10.Віктор ІВАНЕНКО – 47.