ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 135.
У випуску:
—- Вітаймо патріарха сумського футболу з Днем народження!
—- Дмитро пішов стежкою батька.
—- Згадаймо й пом’янемо Ігоря СТРОГАНОВА.
—- Чому не вдався дебют «Фрунзенцю» у класі «А»?
Вітання
Володимир САЄНКО: Робити людям добро
На якій би ділянці роботи він не працював – завжди дотримувався цього правила. За це Володимира Даниловича і поважали. А ще він був завзятим футболістом і президентом ФК «Явір».
З ЙОГО легкої руки і народилася у Краснопіллі команда, про яку швидко дізналися в багатьох куточках України. Майже 30 років він опікувався колективом, який досяг певних успіхів. Перемоги у чемпіонаті і розіграші Кубка області, 3-є місце і вікторія у Другій лізі чемпіонату України, вихід до 1/8 фіналу розіграшу Кубка України. Він доклав зусиль, аби краснопільські вболівальники мали змогу спостерігати за грою лідерів українського футболу – «Таврії», «Шахтаря», «Дніпра», «Чорноморця» та інших команд.
У футболі Володимир САЄНКО більше 60 років. За відданість улюбленій справі його нагороджено Відзнакою ПФЛ України і Ювілейною медаллю УАФ «За вагомий внесок у розвиток українського футболу».
28 квітня Володимир Данилович відзначає свій 84-й День народження. Нехай доля й надалі буде прихильною до Вас, дарує тільки радість життя, удачу, вірних і надійних друзів!
Про що мріє ветеран сумського футболу? Про скоріше закінчення війни і побачити як буде розвиватися Україна і разом з нею футбол, а також про успішний виступ нашої збірної на ЧЄ-2024. А ще хоче побачити в Сумах команду Прем’єр-ліги!
Спокій Володимиру Даниловичу тільки сниться. Він у курсі всіх футбольних справ, не пропускає жодного матчу в Сумах, не дивлячись хто з ким грає. Він продовжує житии футболом!
НА ФОТО: Володимир САЄНКО з нагородою УАФ , яку йому вручив голова АФСО Андрій ПРОХОРОВИЧ.
Слово людям, які добре знають Володимира САЄНКА.
Андрій ПРОХОРОВИЧ – голова Асоціації футболу Сумської області:
– Є легендарні гравці і тренери футболу. Але є і не менш легендарні господарі команд і президенти ФК, які залишаються чомусь в тіні. Обласному футболу пощастило. Є керівники, які багато зробили і роблять для прогресу команд і розвитку цієї популярної гри на теренах Сумщини. Без них не було б тих успіхів, яких вони досягли наші. Це дало поштовх розвитку дитячого і массового футболу на місцях.
Не помилюся, коли скажу, що свого часу приклад подали великі ентузіасти і фанати футболу начальник НГДУ Роман РАПІЙ (він передчасно залишив цей світ – царство йому небесне) і на той час директор Краснопільського лісгоспу Володимир САЄНКО. Практично одночасно вони створили команди, зуміли об’єднати людей, жадаючих грати у футбол і підтримувати його.
«Нафтовик» і «Явір» швидко вийшли на всеукраїнський рівень і заявили про себе. Приклад цих керівників надихнув інших взятися за підтримку команд, дитячого і масового футболу. Згадаймо батька і сина ДЕМЧЕНКІВ і впевнену ходу їхнього липоводолинського «Альянсу», Геннадія СВІРСЬОГО і злет роменського «Агробізнесу – ТСК», Сергія БОНДАРЕНКА і здобутки аматорської «Вікторії», яка наразі виступає на професіональному рівні. Вартує уваги і вдячності Надія ВАЙЛО – єдина жінка, яка свого часу була президентом глухівського ФК «Велетень» – він став лідером обласних перегонів. Наразі справу матері продовжує її син Олександр. Вже багато років підтримує команду голова Дружбівської міської громади Євген ХАРИТОНОВ. Нового імпульсу надав білопільському «Аграрнику-Авангарду», коли його очолив Валерій ЛЮТИЙ. Він має амбіційні плани на майбутнє. Працює на відродження великого футболу в Охтирці і президент ФК «Нафтовик» Микола ЗАДОРОЖНИЙ. Юрій БОВА (мер Тростянця) із “Тростянцем” предстваляють Сумщину у другій лізі. Кожен з вищезгаданих осіб разом з командами вписали в історію розвитку сумського футболу важливі сторінки.
Я вдячний цим людям за підтримку нашого футболу, незважаючи на ситуацію в країні, вони знаходять можливості для підтримки команд, аби вони грали і розвивалися.
Від імені футбольної родини області вітаю Володимира Даниловича з черговим його днем народження. Бажаю патріарху сумського футболу здоров’я, футбольного довголіття, натхнення, й надалі впевнено тримати темп життя і завжди бути в тонусі!
Валерій ДУШКОВ – екс-тренер «Явора» та інших команд:
-Про Володимира Даниловича можна говорити днями й місяцями. Це виняткової категорії людина, якій притаманні порядність і обов’язковість. Він із радянської школи керівників, пройшов нелегкий і тернистий шлях від нижньої ланки до керівника «Сумилісу», мав величезний авторитет і повагу серед працівників лісового господарства, керівників області і України. А у футбольному світі й донині про Даниловича доброї згадки і гравці, і тренери, і судді, і футбольні функціонери.
Володимир Данилович беззавітно закоханий у футбол, знає його глибоко і професіонально.
Мій тренерський стаж у «Яворі» 5 років. Із САЄНКОМ було працювати і легко, і складно. Страшно було його підвести. І того, чого ми досягли разом з гравцями – це, в першу чергу, заслуга Володимира Даниловича, який жив проблемами команди 24/7. А як він радів, коли «Явір» перемагав і добивався результатів. Я вдячний долі, що дала можливість попрацювати з цією легендарною ЛЮДИНОЮ і за наші дружні відносини й донині.
Володимире Даниловичу, спасибі Вам за все!
Василь ЄРМАК – ветеран охтирського футболу:
– У середині 90-х, будучи ще футболістом, почав працювати тренером. «Явір». став
другою командою у моїй професіональній кар’єрі. Я охоче відгукнувся на запрошення Володимира САЄНКА, адже добре знав, що це людина слова і з ним легко працювати. Якщо в Охтирці «Нафтовик» асоціювався з Романом РАПІЄМ, то в Краснопілля «Явір» – із Володимиром САЄНКОМ. Він душею і серцем вболівав за футбол. Чого вартує уваги такий факт. Двічі «Явір» переводили до Сум і двічі він відроджувався у Краснопіллі, наче той Фенікс з пепла. Важко співставити і порівняти можливості обласного центру і невеликого райцентру. Але треба віддати належне Володимиру Даниловичу, завдяки його увазі і підтримці команда жила і розвивалася, вона швидко засяяла на футбольній карті
України.
Хоча Володимир Данилович поважного віку, але залишається таким наполегливим і азартним , яким був, скажімо, 30 чи 40 років тому. Він живе футболом і, впевнений , мріє про відродження свого дітища. Скажу відверто: у Краснопіллі я провів чудовий період і з радістю згадую 4 роки роботи у «Яворі».
Анатолій ПОЛЯЧЕНКО – спортивний журналіст:
-Вперше побачив «Явір», коли був студентом педінституту, а він тренувався на нашому стадіоні. Дивувався, як ця команда, що представляє селище, за кілька років зробила круте сходження вгору. Пізніше зрозумів в чому «секрет» – вона може існувати завдяки людині, яка заклала міцний фундамент і впродовж багатьох років підтримувала її.
Натхненником був Володимир Данилович САЄНКО.
З ним познайомився пізніше, коли «Явір» виступав вже на професіональному рівні. І тут село, як тоді з повагою і здивуванням говорили про Краснопілля і гравці, і тренери, і фахівці, обігрувало і «Зорю, і «Чорноморець». Є що згадати…
І зараз, незважаючи на поважний вік, Володимир Данилович залишається такою енергійною, завзятою і щирою людиною, у якої не згасає любов до футболу, до рідного краю. Знаю: він мріє, щоб скоріше настав мир і в Сумах з’явилася сильна команда. Додам – якщо буде така людина, як САЄНКО! Бажаю, аби мрії Володимира Даниловича
якомога скоріше здійснилися. Без сумніву, він є легендарною особистістю футбольної Сумщини.
Перший матч «Явора» на професіональному рівні.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 1992/1993. 2 ліга. «ЯВІР» (Краснопілля) – «БАЖАНОВЕЦЬ» ( Макіївка ) – 2:1. Стадіон “Колос”;.17 серпня 1992 р. 2500 глядачів.
«ЯВІР»: Симакович, А.Єрмак, Дем»янець (Завалій, 46, Танасюк, Садовий, Осадчий (Гальченко, 70), Пронін, Любимов (Наливайченко, 85), Богач, Самолюк (Лазарко, 46), Рубанчук (Лютенко, 88). Тренер: В.Душков.
«БАЖАНОВЕЦЬ»: Разуванов, Борткевич, Симонов, Присяжнюк, Садердинов, Парафейник, Орбу (Дьяк, 64), Федоров (Козлов, 40), Григорьєв, Заев (Осипов, 73), Дорохов (Мішин, 55). Тренер: В.Пищев.
Голи: Лазарко (55, з пенальті), Садовий (80) – Федоров (15). Попередження:Садовий (75), Рубанчук (85) – Орбу (58).
Дмитро ІГУМНОВ: За прикладом батька
Олександр ІГУМНОВ добре відомий вболівальникам старшого покоління. Кандидат у майстри спорту з футзалу, один з тих, хто у складі сумської команди виграв змагання у Першій лізі чемпіонату України, а потім робив з нею перші кроки у Вищій, був багаторазовим переможцем і призером чемпіонату облради ДСТ «Колос» з футболу і футзалу. Наразі він успішний арбітр. Стежкою батька успішно пішов і його син Дмитро, який 1 травня відзначає свій 33-й день народження.
ПЕРШІ уроки футболу Дмитро отримав від свого батька Олександра Валентиновича – тренера СДЮШОР «Зміна», займаючись у його групі. З того випуску четверо гравців продовжують себе у футболі і футзалі й донині.
Уже тоді хлопчина виділявся серед інших однолітків. Ось що писав журналіст, побачивши у грі 9-річну «зірочку»: «У Дмитра ІГУМНОВА є чудова, як у його батька, риса – хороша стартова і дистанційна швидкість».
Тоді «Зміна-91» успішно виступала на багатьох турнірах, зокрема на Міжнародному «Оболонь-2002» у Києві, у Ромнах з нагоди ювілею міста, на традиційному «Шкіряному м’ячі» тощо. До речі, на цих зональних змаганнях вихованці Олександра Валентиновича розгромили суперників із загальним рахунком 64:1. Десь зо два десятки м’ячів забив тоді і Дмитро.
Свої здібності він розкрив сповна, коли почав грати у команді «СумДУ» у чемпіонатах України, області і міста, де мав чимало досягнень. Був переможцем і срібним призером першолігових перегонів ЧУ, а також всеукраїнських змагань серед студентів, кілька разів його називали кращим гравцем турів у Вищій лізі, включали до ТОП-11 Всеукраїнської футбольної асоціації студентів і Символічної збірної з нагоди 25-річчя сумського футзалу.
Серед пам’ятних – сезон 2011-2012 і дві зустрічі з донецьким «УТАСом». Забивши 15 м’ячів Дмитро, посів 3 місце серед кращих бомбардирів Першої ліги. 6 він надіслав у ворота донецької команди. Ось як це було у домашній зустрічі, яку сумчани виграли -4:2.
За 5 хвилин до фінального свистка невтомний Дмитро робить «хет-трик», вивівши свою команду вперед. І майже відразу не зміг реалізувати 10-метровий штрафний удар без захисту – гостей виручив воротар.
На останній хвилині наші футболісти перехопили м’яч, і Дмитро зі своєї половини майданчика забив 4-й, підбивши підсумок цього цікавого поєдинку.
До речі, у матчі першого кола обидва м»ячі в активі Дмитра, який став справжнім жахом для донецької команди.
З багатьох матчів завжди вирізнялися своєю драматичною боротьбою і результативністю дербі «СумДУ» і роменського «Рятувальника» у Першій лізі ЧУ.
МАТЧІ з ІСТОРІЇ. 6 листопада 2015 р. «РЯТУВАЛЬНИК» – «СумДУ» – 9:6. По ходу зустрічі Дмитро виводив команду вперед (2:1) і зрівнював рахунок (4:4), але провали у захисті у середині другого тайму негативно вплинули на гру і результат.
10 грудня 2016 р. «СумДУ» – «РЯТУВАЛЬНИК» – 6:6. Гості впевнено вели в рахунку: на 7-й хвилині було вже 3:0, на 32-й – 5:2. Два влучні удари Дмитра – і уже 5:4, згодом 6:5 – і студенти попереду. За лічені секунди до фінального свистка воротар роменчан Юрій КОЗАЧЕНКО вправно підключився до атаки і зрівняв рахунок.
Не менш успішно грав Дмитро за аматорські команди в чемпіонаті і розіграші Кубка області з футболу. У складі «СумДУ» став володарем КО. Тоді студенти у фінальному матчі впевнено здолали охтирський «Нафтовик» – 3:1. Дмитро забив другий гол. Його було названо кращим гравцем протистояння і він з 5-а м’ячами став кращим бомбардиром цих загань. Того сезону виграв бронзову нагороду чемпіонату.
Успішним став виступ Дмитра і за «ЛС Груп» із Верхньої Сироватки. У 2019 році команда виграла чемпіонаті і була фіналістом розіграшу Кубка області. Свій бомбардирський доробок гравець поповнив 7 м’ячами.
В одному інтерв’ю Дмитро зазначив: -Титули у футболі не грають!. Це він підтверджує своєю змістовною грою на майданчику і футбольному полі.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України серед ВНЗ. «Альянс-СНАУ» (Суми) – «СумДУ» (Суми) – 1:4. 26 жовтня 2017 р.
«Альянс-СНАУ»: .Кваме, .Френк (Німо, 78), .Стенлі (.Пацюк, 78), .Старинський,.Усатенко, .Білоненко, Воронцов (к), .Швець,.Стрельченко (.Сталлоне, 62), .Мостовий,.Федченко. Тренер: Олександр Химченко.
«СумДУ»: Литвиненко, .Зрібняк, Прощенко (к), Білошниченко, Бересток (Жулін, 84),.Колесник,ІГУМНОВ,Макаров (Ковтанюк, 60), .Куц (.Беліба, 46), Бабинін (Зеленський, 60), Мисловський. Тренер: Сергій Пєсоцький.
Голи: Мисловський (13, 58). Мостовий (34). Пацюк (80, у власні ворота). ІГУМНОВ (90, з пенальті).
Попередження: Старинський (57), Німо (87) – ІГУМНОВ (36), Зеленський (66), Усатенко (90).
Пам’ять
Ігор СТРОГАНОВ: БІБУ «чуйка» не підвела…
Сумські вболівальники, мабуть, пам’ятають двох братів Валерія та Ігоря СТРОГАНОВИХ, які добре грали у футбол. Валерій виступав на аматорському рівні, а Ігор 10 років – на професіональному рівні за команди майстрів Другої ліги у чемпіонаті СРСР. На жаль, брати відійшли у вічність. 28 квітня минає 67 років від Дня народження Ігоря.
ДО СУМ Ігор приїхав уже сформованим гравцем, маючи досвід виступів за команду майстрів севастопольської «Атлантики», за яку провів 61 зустріч. На той час вона виступала значно краще сумчан. Але юнак охоче відгукнувся на запрошення тренерів сумського «Фрунзенця», які запевнили його, що за рік-другий команда боротиметься за місце у першій десятці. Але після 12 місця серед 23 команд у дебютному для Ігоря 1980 року, у наступні «Фрунзенець» вище 21 рядка не піднімався, і догрався до того, що у 1983-у взагалі втратив статус команди майстрів. За рік до цього вправного гравця, який провів 87 матчів і забив 4 м’ячі, тренери змусили піти.
Ігор переходить до аматорського «Нафтовика» у складі якого став чемпіоном УРСР серед КФК і 2-разовим володарем Кубка області. На цьому рівні зіграв майже 50 матчів, в яких відзначився 8 разів. Однак дебютувати разом з «Нафтовиком» у Другій лізі чемпіонату СРСР гравцеві не судилося. Новий тренер після першого кола звільнили) не бачив у складі досвідченого півзахисника. Андрій БІБА, який очолив команду, швидко налагодив її гру і повернув Ігоря до складу. Дебютного року він був в ударі, відзначившись 7 разів. Від його влучних ударів постраждали «Прикарпаття (двічі), «Кривбас», «Авангард», «Кристал» та інші. За 2 сезони відіграв півсотні матчів.
ФОТО з АРХІВУ. «Нафтовик» – 1988. Ігор СТРОГАНОВ у нижньому ряду крайній праворуч.
У командах майстрів Сум і Охтирки Ігор провів майже 140 матчів і забив 11 м’ячів. Надалі кар’єру продовжував на аматорському рівні у сумському «Хіміку» і ізмаїльському «Дунаї», які виступали у першості України.
Сергій КИРІЄВСЬКИЙ – екс-гравець команди майстрів сумського «Фрунзенця»:
– Про Ігоря, як футболіста і людину, у мене залишися найкращі спогади. Згадав два епізоди.
Грав «Фрунзенець» в Ужгороді. До фінального свистка залишалися лічені секунди. Рахунок – 0:0. Один з гравців господарів вкидає м’яч з аута у наш штрафний майданчик. Доки м’яч леті, суддя дав свисток про завершення протистояння. Ігор ловить м’яч руками, мовляв, гру завершено. Але суддя миттєво реагує і призначає пенальті у наші ворота за… гру рукою. На наші доводи і аргументи не звертає уваги. Ми програли – 0:1.
Ігор часто приходив на тренування нашої ДЮСШ , полюбляв пограти з юнаками, повозитися, як кажуть, з ними, навчити технічним елементам володіння м’ячем, зокрема коронній «мельниці», якою він майстерно володів. Як я тоді зрозумів, йому це подобалося і він готувався стати дитячим тренером. Але, на жаль, не судилося…
Анатолій ЄРМАК – екс-гравець охтирського «Нафтовика»:
– Вперше з Ігорем познайомився у Рені, де проходив військову службу у прикордонних військах. Була у нас команда «Прикордонник», яка виступала у першості міста. Ігор грав за «Порт». Тоді звернув на нього, бо він помітно виділявся серед інших гравців своєю технікою, вправно працював з м’ячем, ефективно діяв в атаках. І хоча він грав «підставою», це не допомогло «Порту» уникнути поразки.
Василь ЄРМАК – майстер спорту, ветеран футболу:
– Андрій БІБА, який тренував «Нафтовик» кілька років, мав неабияку «чуйку». Я був свідком такого епізоду. Гра у Ігоря СТРОГАНОВА з перших хвилин не пішла, як ми кажемо, «смажив полову». ДУШКОВ каже БІБІ: -Давайте його міняти, доки не пізно. Андрій Андрійович тримав паузу, не поспішав це робити. На 17-й хвилині Ігор забиває гол. І тоді він каже:- А тепер міняй.
Олександр ДЯКОВ – тренер КДЮСШ «Суми»: – З Ігорем ми були хорошими друзями. Подобалася його гра. Був технічним гравцем, швидко орієнтувався на полі, мав хороший удар. Наразі важко вже пригадати його м’ячі. Але коли він забивав, вболівальники були у захваті. Часто у вільний час грали у так званий «дир.-дир». Там Ігор був професором. Ми брали приклад, вчилися у нього. Жаль, що мало він пограв на професіональному рівні і рано пішов із життя.
МАТЧІ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат УРСР серед КФК. 1985 р. «ЛОКОМОТИВ» (Знам’янка) – «НАФТОВИК» – 1:3. З перших же хвилин охтирчани «включили» високі швидкості, що дало можливість їм повести в рахунку. На 8-й хвилині Анатолій ЄРМАК вийшов один на один з воротарем і забив гол.
Відразу після відпочинку «Нафтовик» подвоює рахунок. Відзначився Григорій ЛАЗАРКО, який вправно пройшов до воріт і перебуваючи під гострим кутом, наніс точний удар. У середині тайму на «побачення» з воротарем вийшов Ігор СТРОГАНОВ і збільшив перевагу. Господарі забили гол престижу з пенальті.
«МАШИНОБУДІВНИК» (Бородянка) – «НАФТОВИК» – 3:2. Крайні захисники «Нафтовика» у першому таймі допустили грубі помилки і охтирчани пішли на перерву, програючи – 0:2. Після перерви стало – 3:0. Охтирчани всією командою рішуче пішли в наступ, Ігор СТРОГАНОВ і Олександр ДОВБІЙ скоротили розрив до мінімуму. Міг врятувати від поразки Володимир КОЛОМІЄЦЬ. Але вийшошив віч-на-віч з воротарем, пробив неточно.
1987 р. Чемпіонат СРСР. Друга ліга. «ШАХТАР» (Горлівка) – «НАФТОВИК» – 3:2. Події в матчі розгорталися стрімко. Уже на 2 хвилині господарі вийшли вперед. За 5 хвилин гості зрівняли рахунок – захисники «Шахтаря» «проґавили» ривок Ігоря СТРОГАНОВА. На 18 хвилині горлівці забивають ще один м’яч, за 2 хвилини Борис ШУРШИН надсилає їм у відповідь. На 33 хвилині господарі втретє добиваються успіху. Після цього вони вирішили не спокушувати долю, зосередившись на обороні,а реальних шансів у гостей не було.
«НАФТОВИК» – «ПРИКАРПАТТЯ» (Івано-Франківськ) – 2:1. У зв’язку з поганим станом поля в Сумах зустріч відбулася в Лебедині. Це стало своєрідним сюрпризом для місцевих вболівальників, які з великим задоволенням прийшли подивитися поєдинок суперників. Поле сушили за допомогою вертоліта. Лебединці добре підготували поле до гри, тож «нафтовики» прагнули віддячити господарям змістовною грою. Лише наприкінці зустрічі охтирчанам вдалося двічі добитися успіху. Спершу відзначився Ігор СТРОГАНОВ, який здійснив сміливий прохід і влучним ударом у дальній кут примусив прикарпатців розпочати з центру поля. А за хвилину відзначився Олександр БОБУХ, скориставшись помилкою воротаря гостей. Гостям зуміли лише «розмочити» рахунок.
З історії сумського футболу
Як сумчани «відзначили» дебют у класі «А»
У 1970 році сумський «Спартак» дебютував у класі «А» Другої групи Першої зони чемпіонату СРСР. На жаль, «прописатися» в ньому сумчани не змогли. Вони посіли передостаннє, 21 місце і мали вибути до класу «Б». Але було реорганізовано систему змагань. Команди змагалися у Вищій, Першій і Другій лігах. Сумчани почали виступати у Другій.
ТАК ОТ, у чемпіонаті -1970 у першому матчі із сімферопольською «Таврією» на її полі сумчани хоча і програли – 2:3, але дали бій супернику. Цікавий випадок стався на початку зустрічі. Вже на 7-й хвилині господарі забили м’яч з пенальті .. аж з ТРЕТЬОЇ спроби. Воротар «Спартака» В’ячеслав КИСЕЛЬОВ (у лютому виповнилося 75 років)перший удар парирував, після добивання – знову відводить загрозу і лише з третього удару м’яч влітає у ворота.
На 17 хвилині після чіткої комбінації Володимир БОГАЧ-Валерій ПОТУПАЛО –Юрій ШПАК останній обігрує двох захисників і зрівнює рахунок.
Після перерви господарі виходять вперед. Євген НАУМОВ на добиванні м’яча робить – 2:2. За кілька хвилин до завершення поєдинку суперник забиває переможний м’яч.
Було того сезону ще кілька курйозів з боку сумчан.
«Спартак» – «Азовець» (Жданов) – 2:3.
Сумчани ведуть у рахунку -1:0 (Віктор СОЛОДОВ). Впродовж 8 хвилин гості забивають 2 м’ячі, скориставшись неузгодженими діями воротаря і захисників. З пенальті СОЛОДОВ зрівняв рахунок – 2:2. За лічені хвилин до фінального свистка один із захисників допускається помилки, відправляючи м’яч на ногу суперника . Гість не відмовився від такого «подарунку» і з двох метрів забив. 2:3.
«Спартак» – «Автомобіліст» (Житомир» – 0:3.
Гості швидко зробили результат. Їм вистачило 5 хвилин. аби забити 3 (?) м’ячі.
Того року сумчан у товариському матчі екзаменував чемпіон СРСР московський «Спартак». Успіх був за гостями – 2:0.Голи забили Галімзян ХУСАЇНОВ і Василь КАЛІНОВ.
«Спартак» у тому історичному чемпіонаті зіграв 42 матчі: перемог-7, нічиїх- 14, поразок – 21 за різниці м’ячів 31 – 57. За пропущеними м’ячами у сумчан був найгірший результат.
До речі, у складі запорізького «Металурга», який став переможцем змагань, виступав вихованець сумського футболу Віктор ЄРЬОМЕНКО . У Сумах мав футбольне прізвище ПЕНТА, у Запоріжжі місцеві вболівальники називали його ГАРРІНЧЕЮ.
Календар
Ці дні в історії сумського футболу
27 квітня 1969 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б». «ДЗЕРЖИНЕЦЬ» (Дзержинськ) – «СПАРТАК» (Суми) – 0:1. Гол забив Микола СТЕЦЕНКО.
27 квітня 1960 р. Чемпіонат СРСР. 2 ліга. «НАФТОВИК» (Охтирка) – «ДЕСНА» (Чернігів) – 0:1. Це був 200 матч охтирчан.
28 квітня 1962 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б». «СПАРТАК» (Суми) – «ЛОКОМОТИВ» (Вінниця) – 1:0. Віктор СЄДОВ.
28 квітня 1963 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б». «СПАРТАК» – «ШАХТАР» (Горлівка) – 0:0. Сумчани провели 100 матч.
28 квітня 1967 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б». «ХІМІК» (Сєвєродонецьк) – «СПАРТАК» – 2:0.
29 квітня 1964 р. Кубок СРСР. «СПАРТАК» – «СПАРТАК» (Івано-Франківськ) – 3:0. Михайло МЕДВЕДЄВ (2) , Олег АВЕРЧЕНКО.
29 квітня 1991 р. Кубок УРСР серед команд Другої ліги. 1/8 фіналу. «НАФТОВИК» (Охтирка) – «ДНІПРО» (Черкаси) – 3:1. Ігор ЗАДОРОЖНИЙ, Ігор ЄРМОХІН, Павло МАТВІЙЧЕНКО.