ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 139.
У випуску:
— Пішов у вічність, залишивши про себе пам’ять.
— У ветеранів – Дні народження. Привітаймо їх!
— Чому Вікіпедія «забула» про Владислава ШАРАЯ?
— «Нафтовик» за крок від плей -офф?
Пам’ять
Микола ЛАВРИНЕЦЬ: Моє життя – ФУТБОЛ…
Ці слова належать легенді кролевецького футболу Миколі ЛАВРИНЦЮ, який присвятив улюбленій грі півстоліття. Серце його зупинилося під час футбольного матчу на турнірі ветеранів у Конотопі у лютому 2016-го. 26 травня йому виповнилося б 75.
ЧОТИРИ роки тому журналіст Микола КАЛЮКА видав книгу «У вирі футбольних баталій», присвятивши її світлій пам’яті Миколи ЛАВРИНЦЯ. Разом з музиканткою Валентиною ШКУРКО написали Гімн його пам’яті, де є такі слова:
Футбольна зірка, спалахнувши, згасла
Раптово, мов запалена свіча.
Пішов у вічність, залишивши гасла,
Людина. Як її не вистача…
За словами багатьох ветеранів і тих, хто добре знав Микола ЛАВРИНЦЯ, він – ціла епоха в історії кролевецького футболу, він багато зробив для його становлення і розвитку, як гравець, як тренер і як голова районної Федерації.
Першого успіху Микола добився 56 років тому, ставши володарем кубка під час служби в армії. А коли повернувся додому , влаштувався працювати в інструментальний цех арматурного життя і відразу поринув у вир спортивного життя. Почав грати за команду «Спартак» в обласних змаганнях. Майже 20 років був її капітаном, а потім і тренером.
У 1968 році кролевчани вперше стали срібними призерами чемпіонату області. А могли вперше заволодіти чемпіонським титулом, але під кінець перегонів через хвороби і травми гравців не змогли виставити бойовий склад. А Миколу- на той час кращого бомбардира – призвали в армію.Того сезону кролевчани поступилися і у фінальному матчі розіграшу Кубка області шосткинському «Екрану» (3:4).
Через 26 років «Арматурник» повторив досягнення футболістів «Спартака» у кубковому турнірі, зазнавши поразки у вирішальній зустрічі від конотопського «Локомотива» (0:2). А через 45 років у чемпіонських перегонах срібного успіху добився уже «Локомотив», мінімально поступившись у «золотому» матчі охтирському «Нафтовику».
Завдяки зусиллям Миколи Васильовича, до Кролевця часто приїздили на товариські матчі «зіркові» ветерани футболу. Команда, яку він тренував, впевнено обігрувала москвичів. Вболівальники раділи не тільки її перемогам (4:2 і 5:2), а й насолоджувалися грою «зірок» футболу – Едуарда СТРЕЛЬЦОВА, Ігоря НЕТТО, Галімзяна ХУСАЇНОВА, Анзора КАВАЗАШВІЛІ та ін.. Як тут не згадати три зустрічі з ветеранами київського «Динамо» Йожефом САБО, Андрієм БІБОЮ, Євгеном РУДАКОВИМ, Віталієм ХМЕЛЬНИЦЬКИМ, Олександром ДАМІНИМ та іншими, яких запрошували на ювілейні дні народження ветеранів кролевецького футболу. Гравці були на висоті – 3:1, 3:3 і 2:2 – так завершувалися ці дружні протистояння.
Як згадують ветерани, Микола ЛАВРИНЕЦЬ був автором яскравих моментів гри, багатьох красиво забитих м’ячів, відзначався рішучими діями і завжди був націлений на ворота суперників. До останнього подиху він залишався з командою. Він жив футболом і назавжди залишився з ним.
З ініціативи ветеранів футболу, друзів і вболівальників у Кролевці увічнено пам’ять цієї людини. З 2017 року стадіон «Спартак» носить ім’я Миколи ЛАВРИНЦЯ, а меморіальна дошка сповіщає, що 50 років свого життя він віддав цьому стадіону. А футболіст Юрій КОВТУН присвятив своєму тренеру оду з такими словами:
Не забути мені футбольні баталії,
Футболістів-колег не забути.
З ким до вершин Олімпу взлітали,
З ким безславно ми падали вниз.
ФОТО з АРХІВУ. Команда ветеранів кролевецького футболу. Микола ЛАВРИНЕЦЬ у другому ряду – третій праворуч.
Вітання
Володимир ОЛЬШАНЧЕНКО: Пам’ятні матчі і голи Кундея
55 років тому він дебютував у першості Укрради ДСТ «Колос». За більш, ніж півстоліття виступав в обласних і всеукраїнських змаганнях і в усіх Кундей (це його футбольна кличка) добивався успіхів. Він – один з найтитулованіших аматорських гравців Сумщини. 9 разів ставав чемпіоном і 7 разів – володарем Кубка області, двічі – чемпіоном УРСР серед КФК і володарем Кубка «Робітничої газети». У 1990 році його було названо кращим футболістом Сумщини. Взяв участь у 10 міжнародних товариських матчах з командами Болгарії. За свою кар’єру провів майже 600 матчів і забив близько 1000 м’ячів.
Добився Володимир успіхів і у міні-футболі. Має бронзову медаль чемпіонату України серед ветеранів, був переможцем «Чемпіонату світу по-сумськи», 6 разів вигравав першість Сум серед ветеранів, де 5 разів ставав кращим бомбардиром, забивши майже 350 м’ячів.
25 травня ветеран сумського футболу відзначає свій 69-й День народження.
ФОТО з АРХІВУ. 1982 р. Володимир ОЛЬШАНЧЕНКО (у нижньому ряду – другий ліворуч) у складі сумського «Ливарника»- чемпіона області. Більшість з цих гравців виступали у командах майстрів різних рівнів.
Знакові роки у кар’єрі Володимира ОЛЬШАНЧЕНКА.
1969 р. У складі команди «Дзержинець» рідної Головашівки 14-річним дебютував у чемпіонаті Укрради ДСТ «Колос».
1976 р. Виступав за дві команди – степанівський «Супутник» у чемпіонаті області по першій групі і за «Дзержинець» – по другій.
Згадує Володимир: – Бувало, що за день доводилося грати за 2-3 команди. Одного разу з другом поїхали на рибалку. Нас знайшли гравці Головашівки. «Кундей, виручай, граємо зі Стецьківкою, потрібна перемога». Після першого тайму – 5:0 на нашу користь, я забиваю 4 м’ячі. У перерві підходять степанівці: -Допоможи! Виграли – 7:1. Наступного дня дізнаюся – Головашівка зіграла – 5:5.
У товариському матчі «Дзержинця» з командою майстрів сумського «Фрунзкнця» (3:4) Володимир забив м’яч. Отримав запрошення тренерів «Фрунзенця».
Згадує Володимир: – Дебют мав відбутися на розіграші Кубка Дружби. Але куряни не приїхали. Взяв участь у товариських матчах з болгарськими командами. Наступного року мав одружуватися, довелося піти з команди, бо не було де жити. Влаштувався на роботу, обіцяли квартиру. У день весілля у мене був матч. Після розпису вся компанія поїхала на стадіон і вболівала на нашу команду. Ми виграли – 4:2 і два забиті м’ячі я присвятив своїй дружині Раїсі.
1978 р. Вперше в історії сумського футболу сільcька команда виграла Кубок області. «Супутник» переміг лебединський Хімік» – 2:1. Переможний м’яч забив Володимир.
1981 р. Став граючим тренером сумського «Автомобіліста». У фінальному матчі Кубка області в додатковий час після – 2:2 поступилися охтирському «Нафтовику» – 2:4.
1985 р. Допоміг «Нафтовику» виграти чемпіонат УРСР серед КФК і повернути області місце у Другій лізі чемпіонату СРСР.
1990 р. Як капітан «Автомобіліста», став чемпіоном УРСР серед КФК. Граючи на позиції захисника, забив 12 м’ячів у 35 матчах. У 6- и вони були переможними, а у зустрічі із фастівським «Факелом» на його полі відзначився двічі (див. Матчі з історії).Став переможцем зимової першості області. Провів 8 міжнародних товариських матчів з командами Болгарії.
1991-1992 рр. У складі охтирського «Спартака» став володарем Кубка «Робітничої газети», двічі чемпіоном і володарем Кубка області.
1995 р. З нагоди 40-річчя Володимира ОЛЬШАНЧЕНКА в Сумах друзі влаштували йому незабутнє свято. Пройшла товариська зустріч ветеранів «ЗеВСа» і «Будівельника». Перелом у гру, як завжди, вніс іменник. Він вправно підключився до атаки і зрівняв рахунок. Гра завершилася – 2:2. Володимир гордиться, що свого часу грав в одній лінії з Михайлом ФОМЕНКОМ за команду ветеранів Сум.
1995-1997 рр. Володимир виступав за «Луч» з Яструбиного. Тричі команда вигравала першість і двічі Кубок облради ДСТ «Колос».
Стежкою Володимира пішли і його сини – В’ячеслав і Володимр, які грали на різних рівнях.
Згадує ветеран степанівського футболу Анатолій КУЦ: – Добре запам’ятав Володимира, який вже у 14 років виступав разом з нами за дорослу команду «Супутника». Ми, набагато старші за нього, відверто дивуватися його фізичною підготовкою, наполегливості і вправності, великим бажанням показати себе. Я уважно слідкував за подальшою кар’єрою Володимира, який успішно виступав за різні команди. Таких виконавців, на жаль, одиниці. Це своєрідні сумські ПЕЛЕ, БІБИ, ФОМЕНКИ. Надсилаю Володимиру найщиріші вітання з його Днем народження. Я горжуся своїм земляком!
-Таких гравців, як Володимир в обласному футболу були одиниці, а наразі їх просто немає, – ділиться думкою спортивний журналіст Анатолій ПОЛЯЧЕНКО. – У грі він бачив тільки м’яч, партнерів і суперників, завжди був готовим до боротьби, передбачав розвиток подій, а тому вправно підключався до атак і забивав голи. За цим показником він, як захисник, не мав собі рівних. Володимир – прекрасна людина, з якою приємно спілкуватися, а говорити про футбол можна годинами. Його по праву можна назвати легендарним гравцем сумського футболу.
Що головне для футболіста? – цікавимося у Володимира. – Працьовитість. Не розумію тих молодих футболістів, яких відром здуває з поля після тренувань. Час і праця – це досвід, а від нього – майстерність. На жаль, сучасним гравцям цього не вистачає. А тому у нас і такий футбол.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат УРСР серед КФК 3-ї зони. «ФАКЕЛ» (Фастів) – «АВТОМОБІЛІСТ» (Суми) – 1:3. 19 вересня. Стадіон «Локомотив».
Склад «АВТОМОБІЛІСТА»: Давиденко (Балицький, 75), Загорулько, ОЛЬШАНЧЕНКО, Гринь, Лопатенко, Іванов (Білецький, 65), Гайдар (Бездідько, 79), Горькаєв (Мурашкін, 70), Ніколозашвілі, Бобух (Запорожець, 46), Кузьмін (Шандиба, 46).
Голи у «Автомобіліста»: Запорожець (48), ОЛЛЬШАНЧЕНКО ( 62, 68).
Владислав і Станіслав ШАРАЇ: А ми обоє у футбол закохані
Братів-близнюків важко відрізнити один від одного як за фізіологічними даними, так і під час матчу на полі. Допоміг їхній перший тренер Анатолій ДЖУР, який сказав, що Станіслав старший, бо народився на кілька хвилин раніше від брата. 25 травня у дуету ШАРАЇВ – Дні народження. Кожному з них виповнюється по 27 років.
КІЛЬКА років тому Вікіпедія повідомляла: брати – вихованці молодіжної академії клубу «Княжа» зі Щасливого. Згодом були внесені зміни: Станіслава назвали вихованцем тренера Роменської ДЮСШ Анатолія ДЖУРА, а про Владислава чомусь «забули».
-З першихтренувань брати виділялися від інших,- згадує Анатолій Петрович. – Вони схоплювали все, як кажуть, на ходу, швидко опановували технічні елементи, вправно працювали з м’ячем. Сміливо вступали в боротьбу і, відбравши м’яч, відразу летіли вперед. Хлопці швидко прогресували, відзначалися хорошими ударами, вміло підігрували нападникам. Добре заявили про себе, коли ми виступали у всеукраїнській ДЮФЛ. Скажу відверто – якби не вірив у хлопців – не пропонував би їх до «Княжі»
… У 18 років братии підписали контракт з вищоліговим донецьким «Олімпіком». Але за 2 роки так і не зіграли жодної хвилини в основі. Все обмежилося «молодіжкою», де стали срібними призерами першості України. Надалі були в оренді в краматорському «Авангарді» і ПФК «Суми».
Заявили про себе ШАРАЇ, коли стали повноправними гравцями липоводолинського «Альянсу». Вони помітно підсилили гру команди і допомогли їй вийти до Першої ліги. Владислав став кращим бомбардиром у чемпіонських перегонах (15 м’ячів) і кубкового турнірі ( 4). Входив до складу Символічної збірної кількох турів. Станіслав відзначився у дебютній зустрічі, забивши 2 м’ячі у ворота тернопільської «Ниви» (4:0).
Також два влучні удари на рахунку Влада, коли виступав у прем’єр-ліговому «Інгульці». Відзначився у протистоянні з городянами Маріуполя (3:0).
Коли «Альянс» припинив своє існування, брати перебралися до рівненського «Вереса». Для Стаса це був дебют на вищому рівні. У матчі з одеським «Чорноморцем» кожен з братів «розписався» у воротах гостей (Див. Матчі з історії). Разом вони зіграли 82 матчі і забили 8 м’ячів. Наразі Станіслав перебуває в оренді у першоліговій «Вікторії».
-Я дуже щасливий, що хлопці заявили про себе у великому футболі, – говорить Анатолій Петрович. – Уважно слідкую за їхніми виступами і грою. Мрію, аби вони заграли у хорошій команді, адже мають потенціал для зростання. Коли приїжджають додому, обов’язково зустрічаємося. Для мене це приємні подія. А ще приємніше, коли брати радують своєю грою і забитими м’ячами. Я бажаю їм успішного футбольного продовження!
За 7 сезонів на професіональному рівні у доробку Владислава 156 матчів і 31 забитий м’яч, у Станіслава – 110 і 21 – відповідно.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 2023/2024. Прем’єр-ліга. «ВЕРЕС» (Рівне) – «ЧОРНОМОРЕЦЬ» (Одеса) 3:1. 1 вересня 2023 р. Стадіон «Авангард».
«ВЕРЕС»: Паст, Вовченко , Кучеренко, Кучеров, Гакман, О. Шевченко, Курко, Сікейра( Шестаков, 62′), С. ШАРАЙ (Марусич, 74′), В. ШАРАЙ (Світюха 90′), Гайдучик(Блізнченко 74′)
«ЧОРНОМОРЕЦЬ»: Шевченко , Єрмаков, Гучек, Путря, Авагімян
(Дада (81), Васильєв ( Бойчук, 85), Брагару, Салюк , Шпорн ( Хадіда, 81′), Кузик ( Вакула, 81′), Штогрін (Ієде 85′)
Голи: Сікейра (36 – пенальті), Путря (24 – пенальті), С. ШАРАЙ (45), В. ШАРАЙ (70).
Попередження: Паст (23), Гакман (48), Шестаков (75), В.ШАРАЙ (80) – Авагімян (17), Кузик (29), Васильєв (54), Путря (90). Вилучення: Салюк (11).
Павло ЗАХАРОВ: Продовжує грати і забивати
27 травня свій черговий День народження відзначає Павло Вікторович ЗАХАРОВ – ветеран футболу, вчитель зі спорту (футбол) облпмного ліцею спортивного профілю «Барса». Йому виповнюється 47 років.
СВОЮ професіональну кар’єру Павло розпочинав у харківському «Металісті», який тренував вихованець сумського футболу Михайло ФОМЕНКО. Виступав на позиції захисника. Виходив на поле впродовж трьох сезонів. За основу у другу команду провів 98 матчів і забив 8 м’ячів. Вперше відзначився 13 травня (див. Матчі з історії). У сезоні 1997/1998 харків’яни виграли бронзові медалі серед команд Першої ліги.
Павло змінює команду і переходить до охтирського «Нафтовика». Відзначився у сезоні 2011/2012. Забивши 11 м’ячів, став одним з кращих бомбардирів команди. Потім відгукнувся на запрошення тренерів сумського “Спартака». Так Павло став сумчанином. Відіграв 5 сезонів. А це – 80 матчів і відзначився 8 разів.
-Павло був вправним захисником, – згадує наставник «Спартака» Валерій БЕРМУДЕС. –І якби команда не завершувала матч, завжди виділявся впевненими діями і самовіддачею. Був бійцем на полі. Жаль, що рано завершив виступи на професіональному рівні. Міг ще кілька років успішно пограти, адже досвіду і майстерності Павлу було не позичати.
За 5 спартаківських сезонів він 80 разів виходив на поле, відзначившись 8 влучними ударами.
Його професіональна кар’єра тривала 12 років. За цей час провів 278 матчів, 36 разів змушуючи суперників розпочинати з центра поля.
У 30 років Павло завершив активні виступи, але з футболом, як кажуть, не «зав’язав». Став грати на аматорському рівні, а потім – у команді ветеранів Сум. У складі «Нафтовика-2» став чемпіоном області. Впевнено грає за «Барсу» у чемпіонаті Сум з футзалу серед ветерані вікової категорії 40 років і старші. Нинішнього сезону став срібним призером і фіналістом розіграшу Кубка, забив кілька м’ячів і був названий кращим гравцем у команді. Наразі Павло Вікторович передає свій досвід молоді. Його мрія – підготувати гравців, які б заявили про себе у великому футболі. Його вихованці вийшли до плей-офф чемпіонату ДЮФЛ України.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 1995/1996. Перша ліга. «МЕТАЛІСТ» (Харків) _ – «РАТУША» ( Кам’янець – Подільський) – 7:1. 13 травня 1996 р. Стадіон «Металіст». 600 глядачів.
«МЕТАЛІСТ»: Вольваков, Зайченко (Корнющенко, 61),.Сахно, Хруслов, Сизченко (Комардін, 46), ЗАХАРОВ, Карабута, Золотницький, Чуприн, Рахаєв (Єсипов, 53), Серьогін. Тренер: Удовенко.
«РАТУША»: Сидорчук, Цимбалистий, Ландвігер, Глушок, Атласов, Кулинець, Гладиш, Грисько (Рижковий, 56), Селіванов, Катревич, Горбовий. Тренер: Петров.
Голи: Зайченко (12), Карабута (17), ЗАХАРОВ (20), Рахаєв (50), Хруслов (61, 85), Чуприн (65) – Атласов (82)..
Попередження: Єсипов – Гладиш. Вилучення: Гладиш (84).
Цитата
«Нещастя в тому, що ми всі зорієнтовані на пошуки гравців не своїх, а в чужих володіннях.
Видряпати, нахапати готовеньких гравців – доля і втіха посередностей, а виховати, висунути, пред’явити нікому невідомих – знак талановитості тренера і тих, хто його підтримує, це – знак справжньої роботи».
Микола СТАРОСТІН,
заслужений майcтер спорту СРСР, нападник футболу.
Ситуація
«Нафтовик»: пан або пропав
Наближається до завершення чемпіонат України серед аматорських команд, зокрема у 2-й групі, де виступає охтирський «Нафтовик».
ПІСЛЯ того, як у передостанньому турі охтирчани отримали технічну перемогу за відмову від гри київського «Атлета», а одеський «Титан» поступився у Лозовій одному із аутсайдерів «Авангарду» – 1:2, боротьба за третю путівку до плей-офф загострилася.
Все вирішиться у суботу в Одесі в очному протистоянні «Титана» з «Нафтовиком». Господарям, аби продовжити виступ далі, треба тільки перемагати, тоді, як нашу команду влаштовує, як мінімум – тільки нічия. Зважаючи як невдало охтирчани грають у другому колі, зробити це буде дуже важко. Якщо у першому вони не програли жодної зустрічі, то у другому у 3-х поступилися суперникам із загальним рахунком 0:8.
Технічний матч з «Атлетом» став 40-м для «Нафтовика» у чемпіонаті. В активі – 22 перемоги і 7 нічиїх, у пасиві – 11 поразок за різниці м’ячів 55 – 42.
Минулого сезону охтирчани у чвертьфіналі плей-офф за підсумками двох матчів поступилися «Скалі 1911» зі Стрия (0:1 і 1:1). Наразі вона на 6-у місці у Другій лізі ЧУ. Тож тримайно наразі кулаки за охтирчан!
Становище команд серед лідерів
В Н П М О
1.«Олімпія» (Савинці, Полтавська обл.) 10 2 3 30 – 13 32
- «Агротех» (Тишківка, Кіровоградська обл.) 9 3 3 40 – 15 30
- «НАФТОВИК» (Охтирка) 8 4 3 20 – 11 28
- «Титан» (Одеса) 9 – 6 27 – 24 27
- «Штурм» (Іванків, Київська обл..) 6 3 6 26 – 19 21
Знай наших!
І на закуску – срібло «Ніколі» у Житомирі
Вдалим виявився цьогорічний сезон для команд ветеранів області з футзалу, які виступали у чемпіонатах України у різних вікових категоріях.
У НАЙСТАРШІЙ (70 +), де змагання проходили вперше, бронзу взяли «Ветерани Конотопщини».
«DREAM TEAM» (Суми) став срібним призером у першій лізі серед 40+.
Не пощастило ветеранам сумського «Динамо», які завершили виступ за крок від п’єдесталу пошани у віковій категорії 45 +.
На мажорі фінішували гравці сумської «Ніколі». Вони завоювали срібні нагороди серед ветеранів вікової категорії 65 років і старші. У заключному, 2-у турі сумчани перемогли харківський «Комунар» (2:1), «Чорне море» з Одеси (3:1) і «Базис» з Умані (4:1), а єдиної поразки зазнали від городян Києва (1:3), які стали чемпіонами України. Новоспечені переможці – єдині, хто пройшов турнірну дистанції без поразок.
Складова успіху нашої команди – впевнена гра воротаря і захисників, які пропустили найменше м’ячів. Другої поразки «нікольці» зазнали ще у першому турі від «Крил Поділля» з Хмельниччини (1:2), які стали бронзовими призерами змагань.
Підсумок виступу «Ніколі»: 6 перемог, 1 – нічия і 2 поразки за різниці м’ячів 20 – 9.
НА ФОТО: срібні «діди» сумської «Ніколі».
Календар
Ці дні в історії сумського футболу
24 травня 1953 р. Чемпіонат області. Перша група. «Локомотив» (Конотоп) – В/Ч (Суми) – -:+ (3:2). За команду Конотопа грав незаявлений гравець. «Вимпел» (Лебедин) – «Нафтовик» (Ромни) – +:- (2:0). За 14 хвилин до кінця гри гості залишили поле, за що отримали технічну поразку. «Спартак» (Глухів) – «Хімік» (Шостка) – 1:4.
24 травня 1967 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б», «Спартак» (Суми) – «Комунарець» (Комунарськ) – 0:0.
25 травня 1962 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б». «Авангард» (Суми) – «Десна» (Чернігів) – 1:2. Ігор Кузнецов.
25 травня 1963 р . Чемпіонат СРСР. Клас «Б». «Спартак» (Суми) – «Авангард» (Жовті Води) – 0:4.
27 травня 1969 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б». «Спартак» (Суми) – «Торпедо» (Бердянськ) – 1:0. Володимир Ващенко.