ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 140.
У випуску:
— Хто він, глухівський рекордсмен?
— Підсумки сезону: хто як зіграв?
— Перше «золото» Єлизавети ГИРУН.
—Незабутні зустрічі ветеранів у Лебедині.
Пам’ять
Петро ПУСТИННИК: Бомбардир і рекордсмен «Колоса»
Він один з кращих бомбардирів глухівського «Колоса». 2 червня міг би відзначати свій ювілейний, 60-й День народження. Але не дожив. Два роки тому, у грудні, залишив цей світ. Вічна йому пам’ять і вічний спокій!
ЦЬОГО здібного юнака для футболу відкрив тренер Глухівської ДЮСШ Сергій РУДЕНКО. Вперше побачив його на змаганнях «Шкіряного м’яча», коли виступав за Полошківську школу. Не задумуючись, запросив Петра грати за команду ДЮСШ. На тренування юнак їздив із села до міста на велосипеді, долаючи до 20 кілометрів.
Не полишив заняття футболом, коли став вчитися в одному із ПТУ Сум. Навпаки, весь вільний час віддавав улюбленому заняттю. Почав регулярно грати і добиватися успіхів. Став чемпіоном облради ДСТ «Авангард», у складі збірної області – виграв Кубок УРСР серед юнаків і удостоївся срібної медалі міжвідомчої першості УРСР. Грав разом з Юрієм КОРОБКОМ, Валерієм БЕЗДІДЬКОМ, Олександром СЕМЕРНЕЮ, В’ячеславом ВАСЄКОЮ та ін.,яких згодом запросили до сумської команди майстрів «Фрунзенець». Взяли і Петра. Однак «прописатися» в ній не вдалося, бо сумчани вкрай невдало виступала у Другій лізі чемпіонату СРСР і тренерам було не до молоді.
ФОТО з АРХІВУ. 1980 р. Конотоп. Міжвідомча першість УРСР серед юнаків. Петро ПУСТИННИК (у нижньому ряду крайній праворуч) – переможець у складі збірної «Авангарду».
На вістрі атаки – Петро ПУСТИННИК.
18-річний юнак вирішив не випробовувати долю і повернувся до Глухова, почав грати за місцевий «Колос». Три сезони був лідером атак, багато забивав. Приміром, у матчі з «Автомобілістом» у Тростянці, за словами тренера Ігоря ПОЦЕЛУЄВА, врятував команду від поразки (3:3), забивши 2 м’ячі. У 1986 році, коли «Колос» вперше виграв бронзові медалі обласної першості, став кращим бомбардиром, забивши 22 м’ячі із 46 командних. Здобуток міг бути і більшим, але наприкінці сезону через травму не зміг виходити на поле. Його рекордне досягнення ніхто не може перевершити вже 38 (?) років. Як згадав суддя Микола ТЕЛІПКО, в активі Петра ще одне рекордне досягнення – у матчі з кролевецьким «Арматурником» він забив 5 (!) м’ячів. Ото була команда – Олексій СЛЕДЮК, Володимир РОМАНЕНКО, Валентин ПОНІКАРОВ та інші !
Після вдалих сезонів гравцю довелося залишити Глухів, бо в місті «забули» вирішити його квартирне питання. Петро переїжджає до Шостки, де провів 10 футбольних років. Був гравцем і тренером «Свеми» та «Імпульса». Але стара травма нагадала про себе і йому довелося, як кажуть футболісти, повісити бутси на цвях і займатися вже тренерською діяльністю. І в тому, що команди підкорили чемпіонські вершини, – є внесок і Петра ПУСТИННИКА.
Вітання
Сергій САВЧЕНКО: Молодий ветеран «Явора».
Він з числа вихованців краснопільського футболу, які «засвітилися» у командах різних рівнів. Найбільше провів за рідний «Явір», з яким виступав у друголіговому чемпіонаті України. 6 червня у молодого ветерана футболу День народження. Йому виповнюється 38 років. Вітаємо!
ЗАЛУЧАТИ юнака до гри «Явора» тренери почали із 16 років . Швидко Сергій зростав професіонально, набував досвіду і став вправним виконавцем. За 7 сезонів провів 122 матчі, забивши 24 м‘ячі. У багатьох зустрічах вони були вирішальними, як скажімо, з «Гірником-Спортом» (див. Матчі з історії), другими командами ФК «Харків» (2:2), «Металурга» (1:1), «Іллічівця» (2:1) та ін..
Після «Явора» Сергій почав шукати свою команду. Пограв у мелітопольському «Олкомі», ФК «Суми», «Сталі» з Кам’янська, головківському «УкрАгроКомі», «Славутич» з Черкаси. Проте в жодній не затримувався. Виходив на поле у 123 матчах, в яких забив 20 м’ячів. У складі «УкрАгроКому» став переможцем змагань у 2-й лізі.
Але найбільших успіхів добився, виступаючи за аматорські команди. З «Колосом» із Зачепилівки, що на Харківщині, приміром, став срібним призером чемпіонату України серед аматорів, у складі «Олімпіка» з Петриківки виграв срібні нагороди перегонів на Дніпропетровщині. Але його вершиною став виступ за роменський «Агробізнес-ТСК». Чотири рази поспіль команда підкорювала чемпіонську вершину, неодноразово «прописувала» у Ромнах Кубок і Суперкубок області, не без успіху виступала у чемпіонаті і розіграші Кубка України. Приміром, у чемпіонаті посіла 2-е місце у своїй групі, поступившись “Вікторії» з Миколаївки, у розіграші Кубка дійшла до півфіналу. Практично в усіх матчах брав участь і забивав важливі м’ячі Сергій САВЧЕНКО.
Його кар’єра тривала 16 сезонів. А це – 375 матчів і 75 «автографів» у воротах суперників.
Схвально відгукнувся про роки, які Сергій провів у Краснопіллі, почесний президент ФК «Явір» Володимир САЄНКО: – Сергій був наполегливим нападником, одним з кращих бомбардирів команди. Він завжди перебував на вістрі атаки, вирізнявся наполегливістю і старанням. Вважаю, у «Яворі» він провів свої найкращі футбольні роки.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 2005/2006. Друга ліга. Група В. «ЯВІР» (Краснопілля) – «ГІРНИК-СПОРТ» (Комсомольськ) – 3:0. 8 квітня 2006 р. Стадіон «Колос». 700 глядачів.
«ЯВІР»: Бандура (Малюта, 88), Богач, Васильєв, Шелест, Пукась, Молочай (Совенко, 88), Волков, Бугайов (Д.Пацюк), А.Пацюк (Костєнніков, 88), Мигаль –к.,( Кисельоа), САВЧЕНКО (Лісовицький, 88).
«ГІРНИК-СПОРТ»: Верещака –к., Лисицький, Аліфанов (Марченко, 16, Карташов, 75). Ротань, Слива, Черкасов (Кондращов, 71), Леонов (Мирко, 79), Комягін, Цой, Мануйленко (Маліночка, 65), Коломієць (Курбанов, 60).
Голи: Волков (49), САВЧЕНКО (60, 77).
Попередження: Лисицький (55), Коломієць (59), САВЧЕНКО (61), Марченко (69), Васильєв (75).
Турніри
«Весна – 2024» у Шостці
За участю 5 команд у Шостці під такою назвою провели футбольний турнір серед юнаків 2014-2015 років народження.
ОКРІМ господарів, брали участь вихованці спортшкіл із Шостки, Глухова, Дружби і Кролевця.
Вигравши усі 4 матчі (юнаки грали за коловою системою) із загальним рахунком 18:2, вітання приймали футболісти першої команди Шосткинської КДЮСШ «Барса». Трьома пунктами їм поступилися юнаки ДЮСШ «Олімп» з Кролевця. Однакову кількість очок набрали команди спорт шкіл Дружби і Глухова. Дружбівців «виручила» краща різниця м’ячів. Тож вони – бронзові призери турніру.
Організатори відзначили призами кращих гравців у номінаціях і в кожній команді
Знай наших!
«Золота» Єлизавета з Дружби
У Львові «Фіналом чотирьох» завершилися змагання Дівочої футбольної ліги України серед команд до 13 років.
У СКЛАДІ київської команди «ОФКІП-Динамо» виступала вихованка ДЮСШ «Дружба» Єлизавета ГИРУН. Юні динамівки впевнено пройшли всі етапи змагань і у фінальному матчі зустрілися із ровесницями ДЮСШ «Поділ», які на груповому етапі мінімально обіграли своїх суперниць. Цього разу соло було за «Динамо». Напружене протистояння завершилися на його користь- 2:1.
-Для нас – це важлива перемога, адже ми займаємося менше року, тоді, як суперниці мають вже досвід, – сказала Єлизавета, новоспечена володарка золотої нагороди. – Ми крок за кроком йшли до чемпіонської вершини. В усіх матчах забили 61 гол, а пропустили 7.
Ця гра була для нас принципова, ми всі викладалися на всі 200%, показавши характер, мужність і жагу до перемоги.
Спогад
Уроки «зірок» у Лебедині
Впродовж 1980- 88 років Лебедин переживав футбольний бум. Окрім виступів команд міста в обласних змаганнях, до міста систематично приїжджали на товариські матчі ветерани київського «Динамо», збірної СРСР і одеського «Чорноморця». Про ті незабутні зустрічі згадує їх учасник Віктор КОРНІЄНКО:
-Команди міста («Хімік», «Трактор» і «Автомобіліст”) провели 6, можна сказати, історичних матчів, які стали знаковими подіями в історії Лебедина. Спасибі першому секретарю райкому партії Леоніду ЯКОВЕНКУ, який став ініціатором цієї серії зустрічей. Він дбав про розвиток спорту, а про футбол особливо, бо був великим його фанатом.
Відкривали, так би мовити, програму десятиріччя зустрічі з київським «Динамо». Важко наразі пригадати всі нюанси тих дружніх поєдинків, але приємні спомини про гру, спілкування із «зірками» радянського футболу, володарями багатьох титулів залишилися на все життя. То було щось таке неймовірне.
ФОТО з АРХІВУ. 1988 р. «Автомобіліст» (Лебедин) – «Динамо»- ветеран (Київ): фото на згадку.
Тричі ми зустрічалися з «динамівцями». На жаль, навіть зіграти внічию не змогли, не говорячи вже про перемогу. 1:3, 0:1 і 1:2 – такий підсумок протистоянь, звісно, на користь киян. Проходили вони у цікавій боротьбі, вболівальники, яких збиралося по 5-7 тисяч, палко підтримували гравців обох команд.
Вони, як і ми, захоплювалися технікою і вправністю Йожефа САБО, Володимира МУНТЯНА, Стефана РЕШКО , Віталія ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, Віктора КОЛОТОВА, Юрія ВОЙНОВА, Віктора СЕРЕБРЯНИКОВА та інших легендарних футболістів. А який м’яч після потужного удару з далекої відстані забив САБО! Або, яку результативну атаку розіграли ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ-КОЛОТОВ-СЛОЮОДЯН! Щоразу на згадку кияни дарували нам футбольний м’ячі з своїми автографами.
ФОТО з АРХІВУ. Лебедин- Київ: момент зустрічі.
Особливо пам’ятними стали ці зустрічі для Олександра РОМАНЕНКА і Валерія САХНА. Вони «розписалися» у воротах динамівців, які захищали Євген РУДАКОВ і Юрій РОМЕНСЬКИЙ.
Дві зустрічі провели з ветеранами збірної СРСР. Яка то була радість побачити володарів Кубка Європи, учасників відбіркових матчів чемпіонату світу Едуарда СТРЕЛЬЦОВА, Ігоря НЕТТО, Миколу ОСЯНІНА, Галімзяна ХУСАЇНОВА, Анатолія КРУТИКОВА…. Що запам’яталося найбільше? Захоплювала їх гра, рівень майстерності володіння м’ячем, чого бракувало нам.
ФОТО з АРХІВУ. Ігор НЕТТО (праворуч) та Ігор ФРОЛОВ
Я був вражений грою Ігоря НЕТТО: як він п’яткою відкидав м’яч партнеру, як в один дотик «ловив» на обманних фінтах, яких ударів завдавав по воротах. Ми гідно провели зустрічі, завершивши її внічию – 1:1. Після того, як Микола ОСЯНІН відкрив рахунок, за кілька хвилин Микола КОСТЮКОВ з пенальті відновив рівновагу. А згодом гравці «Автомобіліста» зіграли – 2:2. На жаль, не пригадаю, хто забивав.
ФОТО з АРХІВУ. 1981 р. Ветерани збірної СРСР вітають вболівальників Лебедина.
Третю нічию «заробили» у матчі з ветеранами одеського “Чорноморця». Тут ми обмінялися по одному влучному удару. У складі гостей виступали, зокрема Анатолій ДОРОШЕНКО, Ігор СОКОЛОВСЬКИЙ, Василь МОСКАЛЕНКО та ін..
Ми часто з гравцями згадуємо ті зустрічі. Пам’ятні, вони, окрім тих, хто забивав м’ячі, також для Віктора ПРОКОПЧЕНКА, Олександра КРИМЦЯ, Володимира КОБЗАРЯ, Володимира ДЕМЕНТБЄВА, Миколи БЕРЕЖНОГО, Віталія СКЛЯРСЬКОГО, Володимира МІНЯЙЛА, Михайла ТИМОШЕНКО, Олега ЛУКАША. На жаль, Геннадій ЧУРИЛОВ, Володимир РОМАНЕНКО, Олександр ГРАЧОВ і Євген ПЕНСЬКИЙ вже відійшли у вічність. Світла їм пам’ять!
З тих пройшло не одне десятиліття. І таких зустрічей більше вже в Лебедині не проводили. А згадкою для кожного залишилися колективні фото з командами ветеранів.
«ФутТайм» вдячний Віктору КОРНІЄНКУ
за надані фотографії цих зустрічей.
Підсумки
Мажор, мінор і гра у футбол
Завершився сезон 2023/2024 чемпіонату України для трьох команд області. У Першій лізі, нагадаємо, грала «Вікторія», у Другій – городяни Тростянця, в Аматорський – охтирський «Нафтовик». Від виступу залишилося неоднозначне враження По – різному оцінюють, впевнений, виступи і тренери, і самі гравці. Чи очікували більшого? Звісно – так. Мінорних тонів було значно більше, ніж мажорних. У кожної команди на те були, мабуть, свої причини.
«ВІКТОРІЯ». 7 місце. 28 матчів: +10, =9, -9, м’ячі 23 – 27, 39 очок.
ПЕРШИЙ етап групового відбору команда пройшла більш, ніж успішно. Впевненості додала успішна хода у розіграші Кубка України, де був обіграний прем’єр-ліговий «Минай» (1:0), а матч із «Шахтарем» (0:3) став хорошим уроком старшого брата. Гравці виконали своє завдання і вийшли до чемпіонської групи. Ось тут все і почалося.
Важко зрозуміти, що сталося з командою і грою – чи то суперники сильніші, чи зайва самовпевненість, чи заспокійливість від досягнутого? На роздуми і не більше наводить той факт, що 12 матчів із 33-х (враховуючи кубкові) команда вигравала з різницею +1 м’яч. Щось схоже свого часу було з ПФК «Суми», але там рахунки були не такі на користь суперників. Пригадуєте?
Заключний відрізок турнірної дистанції «Вікторія» явно провалила , взявши лише 9 очок із 30 можливих. Висновки не робимо – констатуємо знову факт. Іще такий важливий факт. Як може команда вигравати, коли нападники забили усього 9 м’ячів, а в доробку кращого бомбардира Вадим ШАВРІН – усього 4 у 20 зустрічах. Або таке. Восени кілька гравців (а дехто неодноразово) входили до символічних збірних того чи іншого туру.
За результативністю «Вікторія» на 19 місці, випереджаючи лише «Кремінь», а за пропущеними м’ячами – на 4-у. Не важко уявити, яке фізичне і психологічне навантаження було на плечах гравців інших ліній, коли так «результативно» діяли нападники. Однозначно: треба підсилювати передню лінію вправними виконавцями і не робити ставку на посередніх легіонерів. Невже немає гідних вихованців серед вихованців сумського футболу?
Анатолій БЕЗСМЕРТНИЙ – головний тренер «Вікторії»: -Другий етап показав: нам ще є над чим працювати. Десь у нас не було удачі, десь не вистачало майстерності. Не такого результату ми очікували. В цілому сезоном задоволений. Треба зростити далі.
Анатолій ПОЛЯЧЕНКО- спортивний журналіст: – Думав, що «Вікторія» виступить успішніше. Почали сезон непогано, ближче до закінчення відбіркового етапу у команди стався спад, а весняна частина виявилася, на жаль, невдалою. Взяли кількох досвідчених гравців, однак командної гри не було, м’ячі забивали з великими потугами. Ось і маємо такий результат .
ФК «ТРОСТЯНЕЦЬ». 11 місце. 26 матчів: +5, = 6, -15, м’ячі 23 – 37, 21 очко.
ВИСТУП і гра команди відверто розчарували. Не такого результату, мабуть, очікували і керівництво клубу, і вболівальники. Не допоміг і досвідчений тренер. Це зайвий раз говорить про те, що не всі тренери можуть давати результат. З Валерієм ШАПОВАЛОМ вийшла велика помилка. А він тягнув до останнього, хоча вже після першого кола було зрозуміло – результату не буде. Треба було, вибачайте, звільняти за згодом сторін, а не колекціонувати поразки, яких у команди більш, ніж достатньо. Друге коло було взагалі невдалим- 7 очок із 39 (?). І вдома заробили не густо – лише 14 із 39.
Домашня перемога – 6:1 додає оптимізму, що новий досвідчений тренер Юрій БАТАЛОВ зуміє налагодити командну гру і городяни наступного сезону змагатимуться за високі місця. Побажання: більше залучати вихованці сумського футболу. А то ФК «Тростянець» наразі – збірна регіонів України. Невже у нас немає здібної молоді?
Анатолій ПОЛЯЧЕНКО: -Такого результату я й очікував від вступу команди. Збиралася вона в авральному порядку. Якщо міська влада вважає і має можливості якусь суму – це їхнє рішення. А прихід нового досвідченого тренера говорить про те, що є фінансові можливості і амбітні плани. Мабуть є план, що в наступному сезоні команда буде боротися за місце у групі лідерів. Якщо взагалі про щось наразі можна говорити.
Юрій БАКАЛОВ – головний тренер ФК «Тростянець»: – Однозначно в команді будуть зміни, треба підвищувати якість командних ді, грати в атакувальному ритмі. Можу сказати: в наступному сезоні буде нова, якісна команда. Будемо швидко перебудовуватися і виходити на новий рівень розвитку.
«НАФТОВИК». 2 група. 4 місце. 16 матчів: +8, = 4, -4, м’ячі 19 – 14, 28 очок.
ЩО ТАК СТАЛОСЯ, що в останній момент команда втратила шанс на вихід до плей-офф, – винні і тренери і футболісти. Одні не знайшли потрібний слів, аби мотивувати гравців, а в останніх не вистачило майстерності провести друге коло в такому стилі, як і перше.
Пройшли його вкрай невдало, напрацювавши на 4 очка менше, ніж у першому, зазнавши 4-х поразок із загальним рахунком 0-11. Урок повчальний і з нього необхідно зробити правильні висновки на майбутнє. Торік охтирчани спіткнулися у чвертьфіналі, цього разу за крок від плей-офф. Як кажуть, бог любить трійцю…
.
Календар
Ці дні в історії сумського футболу
6 червня 1953 р. Чемпіонат області. 1 група. «Шахтар» (Конотол) – «Іскра» (Шостка) – 1:1.
6 червня 1963 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б». «Спартак» (Суми) – «Торпедо (Харків) -1:2.
6 червня 1991 р. Чемпіонат СРСР. 2 ліга. «Десна» (Чернігів) – «Автомобіліст» (Суми) – 0:0, «Зірка» (Кіровоград) – «Нафтовик» (Охтирка) -1:1.На 74 хвилині Володимир ТИМЧЕНКО забив 300-й м’яч «Нафтовика» в чемпіонаті.
6 червня 1992 р. Чемпіонат України (весна). Вища ліга. «Буковина» (Чернівці) – «Нафтовик» (Охтирка) – 3:0.
7 червня 1953 р. Чемпіонат області. 1 група. «Спартак» (Глухів) – «Зірка» (Конотоп) -1:2, «Вимпел» (Лебедин) – В/Ч (Суми) – 1:3, «Локомотив» (Конотоп) – «Насосний завод» (Суми) – 1:1, «Динамо» (Суми) – «Машинобудівник» (Суми) – 1:2, «Хімік» (Шостка) – «Нафтовик» (Ромни) – 8:0. 5 м’ячів забив Євген КУСТЕНКО, 3 – Василь БУРЕГА.
7 червня 1953 р. Кубок СРСР. «Спартак» (Суми) – «Торпедо» (Харків) – 1:0.
7 червня 1967 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б», «Спартак» (Суми) – «Сіталл» (Костянтинівка) – 1:0.
7 червня 1986 р. Чемпіонат СРСР. 2 ліга. «Нафтовик» (Охтирка) – «Зірка» (Кіровоград) – 2:0.
8 червня 1969 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б». «Спартак» (Суми) – «Торпедо» (Харків) – 4:0.
Думка ФСО може не співпадати з позицією автора.