ФутТайм від Григорія М.Реви
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 145.
У випуску:
— Згадаймо й пом’янемо ветеранів футболу.
— Наші вітання Катерині і Олегу.
— Скільки матчів БАНДУРА був «сухим»?
— Як «Торпедо» стало чемпіоном області?
Пам’ять
Геннадій ЄРОФЕЄВ: Кращий снайпер «Спартака»
У «Короткій енциклопедії класу «Б». Україна» він значиться, як кращий снайпер сумської команди майстрів «Спартак» за всю її історію. За 6 років виступів забив 37 м’ячів у 160 матчах. Днями виповнилося 80 років від Дня народження цього здібного і забивного нападника.
У СУМСЬКІЙ команді майстрів, яка виступала у класі «Б» чемпіонату СРСР, вихованець куйбишевського футболу став грати на початку другого кола 1963 року. Цей наполегливий 19-річний юнак відразу звернув на себе увагу – відзначався наполегливістю, сміливо атакував ворота суперників. І вже за кілька турів заявив про себе. У двох важких домашніх матчах, які сумчани виграли (по 3:2), Геннадій сприяв успіху, забивши 3 м’ячі. До кінця сезоу відзначився ще двома влучними ударами.
І наступні 5 років були вдалими для гравця: в кожному він забивав.
Особливо «урожайним» для форварда став 1967 рік. Тоді з перших турів «спартаківці» взяли хороший старт. Потім були дві неочікувані поразки. Але вже у 4-х наступних зустрічах повернули до себе довіру вболівальників, взявши 7 очок. І допоміг в цьому ЄРОФЕЄВ, забивши 4 м’ячі із 12 командних. Двічі відзначився і Михайло ФОМЕНКО, який полюбляв підключатися до атак. З 11-а м’ячами Геннадій тоді став кращим бомбардиром команди. І в 1964 році він теж був найвлучнішим (6 м’ячів).
Після 8 матчів і двох забитих м’ячів у 1968 році він залишив «Спартак». Погравши ще 3 сезони у кременчуцькому «Дніпрі», севєродонецькому «Хіміку» і макіївському «Авангарді» ( 42 матчі – 6 голів), завершив свою кар’єру на професіональному рівні. Загалом у доробку Геннадія ЄРОФЕЄВА 207 поєдинків, в яких відзначився 42 рази. Міг грати ще не один рік.
Але за сімейними обставинами переїхав до Шостки.
-Закохалася в нього одна дівчина і так його зачарувала, що Геннадій не зміг нічого подіяти із собою, – згадує ветеран шосткинського футболу Василь ЄСИН. – Однак футбол не полишав, ще впевнено продовжував виступати у складі місцевого «Хіміка» і «Десни» в обласних змаганнях. Його грою захоплювалися вболівальники. Як і в Сумах, багато забивав.
Стежкою батька пішли і двоє його синів. Окрім футболу, вони успішно грали і в хокей.
Геннадій ЄРОФЕЄВ у рейтингу кращих бомбардирів сумської команди майстрів за всі роки, входить до ТОП-10 гравців, які зіграли найбільше матчів і входить до Символічної збірної «Спартака» у класі «Б».
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок СРСР -1964. 1/256 фіналу (УРСР-1 1/2). «ДЕСНА» (Чернігів) – «СПАРТАК» (Суми) – 4:1.
Склад «СПАРТАКА» ( футболки червоні, труси білі, гетри червоні): Федорков, Старч (Болотов, 40), Шульман, Воронько, Чавчанідзе, Харитонов, Сєдов, Аверченко –к., ЄРОФЕЄВ, Медведєв, Журавльов. Головний тренер Володимир Воронцов.
Голи: у господарів – Хижняк (23), Третьяков (44), Зарудний (? – з пенальті), Виноградов (?), у гостей – Медведєв (?).
Олег ІВАНОВ: Один із гвардійців захисту «Електрона»
Першого липня йому мало б виповнитися 67 років. Але у квітні минулого року тяжка хвороба обірвала його життя. Він був одним з кращих захисників роменського «Електрона», вірою і правдою служив рідній команді багато років. Вічна йому пам’ять і вічний спокій!
ВАЖКО розповідати про людину, з якою був знайомий з дитинства. З Олегом займалися в ДЮСШ у Віктора Карповича ГРЕЧАНОГО, який дав путівку у футбол багатьом пацанам. Одні заграли на високому рівні, інші – багато років присвятили «Електрону».
З Олегом грали у чемпіонаті СРСР серед ДЮСШ і груп підготовки серед юнацьких команд. Важко було «тягатися» із вихованцями спеціалізованих закладів Харкова, Полтави, Кіровограда та інших міст. Ми вчилися у них…
Дорослий футбол у Олега розпочався із команди «Сільгосптехніки», яку організував Олександр КВАША. Швидко вона вийшла в лідери в області серед команд Другої групи. А коли О.КВАША очолив «Електрон» запросив і Олега. Багато років він грав у захисті. Важко було нападникам пройти цього гравця, адже він , як кажуть, «прилипав» до суперника і не давав йому можливості спокійно почувати себе біля воріт «Електрона».
Та й склад тоді був бойовий. Грав Олег разом із Владиславом ПРУДІУСОМ, Вадимом КОЛЕСНИКОМ, які згодом виступали у командах Вищої ліги, а також із місцевими гвардійцями футболу Олегом ЧКАНОЮ , Геннадієм СОКОЛОВИМ, Сергієм БІЛАШОВИМ, Олег ШЕСТАКОВИМ, братами Олегом і Валерієм ТКАЧАМИ, Олександром КВАШЕЮ, Володимиром ЯНГОЛЕМ та іншими. Як тут не згадати матчі на Кубок області із шосткинською «Свемою» (9:0), на першість України серед КФК із Шахтарем» з Олександрії (1:1), у рамках першості області із сумським «Хіміком» (2:0) та інші, в яких захисники, в тому числі і Олег, вирізнялися впевненою і надійною грою.
Він провів майже 200 матчів різних рівнів, забив кілька м’ячів. Входить до рейтингу «40 гвардійців «Електрона». В ньому гравців, які виступали за команду більше 10 років.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок області 1987 р. 1/8 фіналу. «ЕЛЕКТРОН» (Ромни) – «СВЕМА» (Шостка) -9:0.
Склад «ЕЛЕКТРОНА»: Білашов, Чкана, ІВАНОВ, О. Ткач, В. Ткач, Кваша, Колесник,Ясько, Кузнецов (Троценко), Соколов (Беркут), В. Янголь. Тренер О.КВАША.
Голи: В. Янголь (4), Соколов ((3), по одному забили Колесник, Кваша.
На жаль, з цього складу троє гравців відійшли у вічність. Царство їм небесне!
Вітання
Катерина САМСОН: Першу нагороду «заробила» вдома
Її називають легендою українського жіночого футболу, вона одна з найтитулованих гравчинь, за плечима якої вже 22 сезони. За цей назбирала майже 20 відзнак. Вона стала першою сумчанкою, яка почала грати на професіональному рівні і захищати честь України у складі національної збірної команди.
5 червня Катерина (хай мене вибачить , що називаю цифру) відзначає свій 36-й День народження.
.
20 РОКІВ тому (2004-у) сумська команда «Спартак» вперше і востаннє стала бронзовим призером вищолігового жіночого чемпіонату України. Отримала відзнаку і Катерина, яка захищала ворота. Бронзу дівчата завоювали достроково, за тур до завершення змагань, після 4-х успішно зіграних попередніх матчів, в яких взяли 5 очок. А вдома, розгромивши київський «Атекс» (7:1), приймали вітання з успішним виступом. На жаль, за рік команда канула в Лету.
Як розповів на той час екс-президент нашого клубу Віктор КОРНІЄНКО, важко було грати, постійно відчуваючи фінансові труднощі. У влади не було ніякої зацікавленості до команди, не виявляли до неї інтересу спонсори, А якби підтримали, то з часом могли «прописатися» і грати в когорті найсильніших. А так команда і жіночий футбол лише у спогадах…
Тоді Катерина впевнено почувалася в команді – на той час вона ще навчалася в школі. Я радий, що дівчина зробила таку кар’єру і і продовжує грати у збірній України, – не без гордості говорить наразі Віктор КОРНІЄНКО,
Любов до спорту дівчину привчили її батьки, які були відомими на той час легкоатлетами. Але Катерина обрала футбол. Ганяла м’яча на вулиці разом з хлопцями, виступала за шкільну команду. Одного разу її помітив тренер Микола АБРАМОВ і залучив до постійних занять в спорт школі, де працював.
З цього і почався її шлях у великий футбол. У «Спартаку» розпочинала як нападниця. У кубковій зустрічі з маріупольською «Азовчанкою» (12:0) забила 4 м’ячі. (див. Матчі з історії), А «бронзового» сезону зайняла місце у воротах. І ось вже 22 роки впевнено грає на цій позиції
Після Сум захищала ворота калуського «Нафтохіміка» і чернігівської «Легенди». У її складі провела чотири сезони, завоювавши три чемпіонських титули та двічі ставши володаркою Кубка України. Саме в цей період вона досягла піку своєї кар’єри, ставши однією з найкращих воротарів України. Тоді дівчину запросили до національної збірної. Її блискуча гра допомагала команді досягати успіхів, викликаючи захоплення вболівальників та повагу суперників. Катерина брала участь у відбіркових матчах до чемпіонатів світу і Європи, ставала призеркою розіграшу Жіночого Кубка Туреччини. А в складі команд проводила матчі в жіночій Лізі чемпіонів. До речі, разом з Катериною у збірній грає і уродженка Охтирки Яна КАЛІНІНА. На черзі у головної команди – заключні матчі кваліфікаційного турніру Євро-2015 з хорватками і командою Косово.
Не менш успішно виступала у чемпіонаті Росії, де провела близько сотні матчів, має 5 нагород. Але коли Росія посилила агресію, Катерина повернулася в Україну. Спочатку грала у харківському «Житлобуді-2», правонаступницею якого стала полтавська «Ворскла».
-Для мене головне – перемога в кожному матчі, не дивлячись, з яким суперником граємо і на якому рівні, – зізналася Катерина.
Через воєнні дії чемпіонат України було призупинено. Виступала за команду Дьєрі у чемпіонаті Угорщини, де взяла участь у 24-х поєдинках.
За свою кар’єру Катерина назбирала майже 20 нагород. Зокрема 8 разів ставала чемпіонкою і 5 разів володаркою Кубка України , двічі її називали кращим воротарем, входила до ТОП -5 і ТОП-10 кращих гравців України, включалася до традиційної Символічної збірної урочистої церемонії «Футбольні зірки України».
За роки своєї професіональної кар’єри Катерина зіграла майже 250 матчів і забила 13 м’ячів ( 3 – як воротар). Плюс 48 матчів за національну збірну і 18 – за Ю-19.
На черзі у Катерини і Яни, яка є капітаном збірної України, – два відповідальні матчі кваліфікаційного турніру до Євро-2015 з командою Косово (12 липня) і хорватками (17).
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок України-2004 серед жіночих команд. ¼ фіналу. «СПАРТАК» (Суми) – «АЗОВЧАНКА» (Маріуполь) – 12:0. 20 червня. Стадіон «Авангард». 100 глядачів.
Склад «СПАРТАКА»: Федоренко, Левченко, Новікова, Чуланова, Паламарчук, Матвієнко, САМСОН, Стрілець, Пустова (Деркач), Гуменна, Корж. Тренери: Віталій Давмденко, Микола Абрамов.
Голи: Стрілець (1, 37, 45, 77), САМСОН ( 8,67, 71, 72 – з пенальті), Чуланова ( 17, 34), Пустова (64), Деркач (82). Попередження: Новікова (60).
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок України-2023 серед жіночих команд. Фінал. «КРИВБАС» (Кривий Ріг) – «ВОРСКЛА» (Полтава) — 0:2.
«КРИВБАС» : Келюшик, Сонкенг, Басанська, Кулібалі, Ольхова, Алексанян, Семків (к), Елданбоукі (Авраменко, 90+1), Тян, Бєлякова (Іванова, 85), Мусунгу.Тренер: Костянтин Фролов.
«ВОРСКЛА»: САМСОН, Шайнюк (Радіонова, 88), Котик, Корсун, Подольська (Савка, 90+3), Осіпян (Кравчук, 55), Петрик (Давиденко, 46), Андрухів, Калініна (к), Котяш, Козлова. Тренер: Наталія Зінченко.
Голи: Андрухів (40, 47).
Попереджена: Кулібалі (38). Вилучена: Кулібалі (81).
У складі «Вjрскли» грає Яна КАЛІНІНА з Охтирки.
Олег ХАВРЕНКО: Хоробре серце кіпера
Він рекордсмен серед сумських гравців за кількістю зіграних матчів і проведених сезонів у чемпіонатах України з футзалу. Воротар від Бога – говорили про нього. Окрім відмінної гри у «рамі», вмів вправно підключатися до атаки і результативно її завершувати. Він єдиний із воротарів України, який за свою кар’єру забив 11 (!) м’ячів.
5 липня у Олега Анатолійовича знакова подія – він відзначає свій ювілейний, 50-й день народження.
РОЗПОЧИНАВ з футболу. У кількох командах пограв в обласних змаганнях, неодноразово ставав чемпіоном і призером. У футзал став грати у 23 роки, коли в Сумах організували команду з міні-футболу. Перший її вихід на всеукраїнську арену увінчався неочікуваним успіхом: «Колос» виграв Першу лігу і вийшов до Вищої. Наступні 8 сезонів «Колос»/»Сумигаз» виступав у групі найсильніших. Зірок з неба не хапав, але впевнена гра ХАВРЕНКА допомагала у багатьох матчах уникати поразок з великими рахунками. Ось як проводив Олег деякі матчі за «Сумигаз», а потім і «СумДУ»
2000 р. «Універ-Автомар»- «Сумигаз» – 0:2. У другому таймі футзалісти «У-А» мали кілька гольових моментів, але впевнено діяв голкіпер «Сумигазу» Олег ХАВРЕНКО. Його чудова гра звела нанівець всі зусилля університетської команди.
2005 р. «Сумигаз» – «Енергія» (Чернігів) – 1:1. Переграти вдало діючого голкіпера ХАВРЕНКА гостям не вдалося. Він безліч разів виручав свою команду від неприємностей. .
2007 р. «Універ-Автомар» – «Метрополітен» (Київ) – 4:2. Останній м’яч у сумчан у цій зустрічі забив воротар. Гості випустили п’ятого польового гравця замість голкіпера. Олег зі своєї половини майданчика спрямував м’яч у ворота киян. У такий спосіб Олег міг відзначитися ще двічі. Одного разу м’яч пролетів у сантиметрах над поперечиною? а іншого – влучив у бокову стійку.
2008 р. «Тайм» (Львів) – «Універ- Автомар»– 2:1. Нашому Олегу ХАВРЕНКУ довелося продемонструвати усі свої найкращі якості. Він був бездоганним, нейтралізовував небезпечні удари Павленка, Макаєва і Москвичова, який вийшов з ним «один на один». Згодом Олег зіграв знову відмінно, почергово відбивши м’яч після ударів Павленка, Бондаренка і Макаєва.
«Золоті» Суми
21 травня 2011 року, обігравши у повторному фінальному матчі херсонський «Продексім» на його майданчику – 3:1, сумчани здобули перемогу у Першій лізі, а з нею – малі золоті медалі, «Срібну салатницю» і місце у Вищій лізі ( Див. Матчі з історії). Після того, як сумчани вийшли вперед (2:1), херсонці всіма силами пішли вперед. ХАВРЕНКО раз по раз вступав у гру після ударів господарів. Коли Бражко втік на «побачення» з воротарем, ХАВРЕНКО знову продемонстрував свою майстерність. І навіть гра з п’ятим польовим гравцем не принесла господарям дивідендів..
2012 р «Мегапром» (Донець) – «СумДУ» – 1:3. Це була перша перемога сумчан у гостях. Треба віддати належне бездоганній грі нашого воротаря Олега ХАВРЕНКА, який неодноразово рятував сумчан у складних ситуаціях.
Багато років спостерігав за грою Олега ХАВРЕНКА спортивний журналіст Анатолій ПОЛЯЧЕНКО: – Для мене особисто, як і для переважної більшості вболівальників, Олег є одним із знакових гравців сумського футзалу. Він перший кіпер нашої команди, який з першого матчу грав надійно і довго, незважаючи на те, що команда займала переважно місця у нижній частині турнірної таблиці. Олег завжди демонстрував впевнену і добротну гру. Практично у кожному матчі по кілька разів рятував команду у 100-відсоткових ситуаціях гольових моментів. Якби йому трохи більше дисциплінованості і зібраності, то він міг би спокійно зайняти місце у воротах кращих команд України. І такі запрошення були, як і свого часу він був одним із кандидатів до національної збірної. На жаль…
Одночасно Олег успішно грав у чемпіонаті області з міні-футболу, де став першим чемпіоном. Про його майстерність свідчить і той факти, що 4 (!) рази його називали кращим воротарем цих змагань.
Впевнено почувався і на всеукраїнських змаганнях серед ветеранів. У 42 роки став чемпіоном і володарем Кубка Сум, захищаючи ворота «Фрунзенця». У 17 матчах команда не зазнала жодної поразки. Чимала заслуга Олега, якого було названо кращим гравцем фінального матчу. Олег входить до Символічної збірної і «П’ятірки зіркових гравців» сумського футзалу-25.
… Його улюбленим фільмом була стрічка «Хоробре серце». Таким воно було і у Олега, коли він займав місце у воротах.
За 16-річну кар’єру на професіональному рівні провів майже 430 матчів, відігравши 18007 ігрових хвилин. Виступати завершив у 39 (!) років.
. 
ФОТО з АРХІВУ. Січень 2015 р. Олег ХАВРЕНКО у матчі «СумДУ» – «Локомотив» (Харків).
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 2010/2011. Повторний фінальний матч. «ПРОДЕКСІМ» (Херсон) – «СумДУ” – 1:3 (перший матч – 3:4). 21 травня.
Склад СумДУ: ХАВРЕНКО, (Д. Острога), Р. Острога, Чередник, Бурдюг, Колесник, Саєнко-к., Ожог, Зеленський, Я. Пєсоцький, Карацюба. Тренер С. Пєсоцький.
Голи: у господарі – Брожко (16), у гостей – «СумДУ» – Бурлюг (10), Я. Пєсоцький (23), Карацюба (38). Попередження: Р.Острога (6), Бурдюг (11), Бербенцев (11), Чередник (24), Ожог (31). Вилучення: Горлов (28
Статистика
«Сухий» БАНДУРА
Прес-служба УПЛ оприлюднила рейтинг голкіперів, які зіграли 50 «сухих» матчів і більше в усіх чемпіонатах України.
СЕРЕД 33-х воротарів у «золотій» середині, на 17 –у місці, вихованець сумського футболу, гравець «Миная» Олександр БАНДУРА. У 7 командах він провів 232 матчі, з яких 69-и відіграв на «0» (29,74 відсотка).
Очолює рейтинг динамівець Олександр ШОВКОВСЬКИЙ. На його рахунку 233 «сухих» поєдинки у 426 зустрічах (54,69).
Хто вони, найкращі бомбардири
ТОП-10 найкращих бомбардирів за всі чемпіонати України у Першій лізі назвала прес-служба ПФЛ.
ДРУГИЙ у рейтингу Сергій ЧУЙЧЕНКО. Впродовж 1992 – 2004 рр. виступав у 4-х командах, в тому числі – в охтирському «Нафтовику». Забив 115 м’ячів.
На 4 місці – Богдан ЄСИП. Граючи за «Нафтовик» і ПФК «Суми та ще 4-и команди (1996 – 2014 рр.) зупинився на 100 влучних ударах.
Замикає ТОП-10 Віктор АРЕФЬЄВ. За період 1994 -2014 років забив 71 м’яч за «Нафтовик та ще 3-и команди.
ТОП-10 учасників сезону 2023/2024
з найбільшою кількістю голів у Першій лізі
32 м’ячі (2017 – 2024 рр.) Василь ЦЮЦЮРА – «Нафтовик» та ще 2-і команди.
31 м’яч (2009 – 2024 рр.) Вадим ШАВРІН.- «Вікторія» та ще 8 команд.
30 м’ячів (2010 – 2024 рр.) Ярослав ГАЛЕНКО – ПФК «Суми», «Вікторія» та ще 5 команд.
Сторінки історії
Як тренер “Іскри» підсобив «Торпедо»
Чемпіоном області у 1954 році вшосте поспіль стало сумське «Торпедо». На фініші воно на одне очко випередило шосткинський «Хімік», завершивши свій виступ без поразок. Виграти змагання футболістам обласного центру допомогли… тренер лебединської «Іскри». Як це сталося?
ПЕРШІСТЬ проводилася у двох групах. У першій 15 команд грали в одне коло. Суми представляли 4 колективи, Конотоп -3, Шостку – 2, по одному – Ромни, Глухів, Лебедин, Охтирку, Білопілля і Тростянець.
Сезон розпочався 8 травня у Шостці, де місцева «Іскра» у присутності 3 тисяч вболівальників розгромила охтирський «Буревісник» – 8:0. Три м’ячі забив КУСТЕНКО.
У наступному турі охтирчани вдома виграли у білопільського «Локомотива» -4:3. Але – це перемога, як писав ПАВЛЕНКО у місцевій газеті «Прапор перемоги», над якою треба замислитися. Перевага в один м’яч над командою, яка явно слабкіша за охтирську, викликає законну тривогу у всіх, хто вболіває за спортивну честь нашого району,- зазначає автор. – Першість тільки-но розпочалася, а наша команда вже має велику поразку і не змогла добитися кращого результату у змаганні з білопільським «Локомотивом». Тренеру команди товаришу ГОРБУШЦІ слід налагоджувати прогаяне у тренуванні гравців «Буревісника», щоб закінчити розіграш з почесним результатом!- так завершує автор матеріал. Але висновку, схоже, не було зроблено. Сезон охтирчани завершили на передостанньому, 14-у місці, маючи 2 перемоги, 4 нічиї і 8 поразок.
А цей цікавий випадок, подібний якому важко, мабуть, відшукати в історії футболу. Він стався у матчі 16 травня у Глухові. Місцевий «Спартак» приймав шосткінську «Іскру». Господарі потішили своїх уболівальників, забивши усі м’ячі: 3 – у свої ворота і один –суперникам.
А як тренер «Іскри» допоміг «Торпедо» стати чемпіоном області? 19 травня у Лебедині місцева «Іскра» перемогла гостей – 2:1. Суперник подав протест на гравців, які не були занесені до протоколу матчу. Вимогу сумчан обласна Федерація футболу задовольнила. Матч суперники переграли. Сумчани звичайно перемогли – 3:2 і завдяки цим 2 очкам стали чемпіонами. Вони на одне випередили шосткинських футболістів.
Два матчі другого кола стали рекордними за відвідуваністю. У Конотопі, де «Шахтар» обіграв білопільський «Локомотив» -2:1, протистояння зібрало – не повірите! – 7 000 вболівальників. А матч глухівського «Спартака» і лебединської «Іскри», в якому сильнішими були гості -2:1, – 5-тисячну аудиторію.
Стільки ж побувало і у Ромнах на зустріч, в якій місцеве «Торпедо» мінімально поступилося шосткинському «Хіміку». На жаль, стільки вболівальників не збирають у нас навіть команди Прем’єр-ліги.
13 червня «Торпедо» поступилося у Ромнах поступилося конотопському «Локомотиву – 2:4. Ось який звіт про поразку господарів було надруковано у роменській газеті «Прапор Жовтня».
«У першій половині гри торпедівці забили у ворота гостей 2 м’ячі. Присутні на стадіоні сподівалися, що роменчани добре гратимуть і в другій половині. Однак їм довелося червоніти за свою команду, яка пропустила у свої ворота 4 м’ячі. Такий результат не випадковий. Останнім часом в команді «Торпедо» занепала дисципліна. Деякі гравці вважають, що вони досягли вершин майстерності і можуть виграти без серйозної підготовки, тренувань і злагоджених дій під час гри.»
У наступних матчах роменчани поліпшили свою гру, але втратили важливі очки за свою необачність і хитрість. У Сумах вони грають з «Торпедо» – 2:2. Однак їм зараховується поразка, бо в команді на поле вийшли підставні гравці. За кілька матчів роменчани попадаються знову. На своєму полі вони впевнено перемагають конотопський «Шахтар» – 4:1. Але тренер не зміг надати відповідних документів на гравців. І знову поразка.
І в розіграшу Кубка області перемогу святкувало сумське «Торпедо». учетверте поспіль виграло фінальну зустріч. Цього разу у «Ікри» з Лебедина – 2:1.
Календар
Ці дні в історії сумського футболу
5 липня 1991 р. Чемпіонат СРСР. Друга ліга. «Нафтовик» (Охтирка) – «Закарпаття» (Ужгород)- 3:0. (Б.Шуршин-2, С.Фомін). «Автомобіліст» (Суми) – «Дніпро» (Черкаси) – 1:0 (В.Хруслов- з пенальті),
6 липня 1987 р. Чемпіонат СРСР. Друга ліга. «Новатор» (Жданов) – «Нафтовик» – 0:2 (С.Фомін, В. Безверхий).
6 липня 1963 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б». «Спартак» (Суми) – «Металург» (Комунарськ) – 0:1.
6 липня 1990 р. Чемпіонат СРСР. Друга ліга. «Ворскла» (Полтава) – «Нафтовик» – 0:1 (В.Колесник).
7 липня 1962 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б». «Авангард» (Суми) – «Авнгард» (Сімферополь) – 1:1 (В.Сєдов).
8 липня 1969 р. «Спартак» (Суми) – «Торпедо» (Харків) – 4:0 (Ю.Матвеєв- 2, В. Солодов, М.Фоменко).
7 липня 1967 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б». «Спартак» (Суми) – «Шахтар» (Горлівка) -0:1.