ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 174.
У випуску;
— Вітання ветеранам сумського футболу.
— 40 + : До підсумків першого кола.
— Як виступає «МХП-Рятувальник» Ю-15?
Вітання
Віталій АНДРЕЙКО: Гравець і тренер
Днями ветеран конотопського футболу Віталій Петрович АНДРЕЙКО відзначив свій поважний День народження. Йому виповнилося 79 (!). Улюбленій грі він присвятив більше півстоліття. У 1964 році був гравцем сумської команди майстрів класу «Б», яка виступала у чемпіонаті СРСР. Але кар’єра на професіональному рівні у 18-річного юнака не склалася. Провівши 4 матчі, повернувся до рідного Конотопа, де продовжив грати за місцеву команду, а потім займатися тренерством. Про іменники – спогади тих, хто з ним працював і був знайомий.
Микола ТЕЛІПКО – ветеран конотопського футболу:
– Мені приємно говорити про свого колегу і старшого товариша, який багато зробив для розвитку футболу як гравець і тренер. Він був вправним нападником, але, на жаль, не підійшов тренерам сумської команди майстрів. Себе реалізував у місцевому «Шахтарі», з яким виграв чемпіонат і Кубок області.
Він був улюбленцем вболівальників, які, як сказав один із них, «ходили на Андрейка», бо грав красиво і технічно, забивав чимало вирішальних голів. Його родзинкою були кутові удари, після яких воротарі і захисники часто розводили лише руками. Потужно провів Віталій товариську гру з луганською «Зорею» – чемпіоном СРСР , отримавши схвальні відгуки суперників.
По закінченні виступів став працювати тренером. Першого успіху добився з дорослим «Рефрижератором», гравці якого спочатку виграли чемпіонат міста, а потім і срібні відзнаки обласної першості. У тій команді довелося пограти і мені. Хороший, бойовий колектив створив Віталій Петрович, який зробив сміливий виклик лідерам обласного футболу.
Затим багато років він успішно працював дитячим тренером в ДЮСШ. Готував юнацьку збірну області. Злетом став 1979 рік. Тоді його вихованці удостоїлися срібних медалей на Всеукраїнсьокму турнірі на приз клубу «Шкіряний м’яч». «Андрейчики» (так по-дружньому називали його команду) мінімально поступилися у фінальній зустрічі «Чайці» з Вишгорода – майбутнім переможцям Всесоюзних змагань. З того складу кілька юнаків згодом почали грати за команду міста.
Найщиріші вітання тобі наш, шановний тренере! Довгих тобі ще років цікавого життя, міцних сил, здоров’я і поваги та значних подій в особистому житті. І нехай кожен день значиться перемогою та відчуттям справжнього щастя.
ФОТО з АРХІВУ.
1982 р. «Рефрижератор» – срібний призер чемпіонату області. Валерій АДРЕЙКО – у середньому 18 -19ряду третій праворуч. Микола ТЕЛІПКО – у верхньому ряду третій праворуч.
Микола КОРЖ- ветеран футболу, екс-воротар і екс-тренер «Факела» (Дружба):
– Так склалася моя кар’єра, що два роки захищав ворота «Рефрижератора», який тренував Віталій АНДРЕЙКО. Працювати з ним було легко і цікаво, бо він був професіоналом своєї справи.
Я прийшов із сільської команди, вміння і майстерності не вистачало. Віталій Петрович швидко мене «підтягнув». Самовіддача в роботі, почуття відповідальності, вміння бачити конкретну мету і йти до неї – цим вирізнявся наш тренер. Під його керівництвом зіграв чимало матчів. З усіх запам’яталися «заруби» з лідерами обласних перегонів. Особливо із «Фрунзенцем». Вдома йому поступилися, а в гостях покарали суперника. Не забуду і матч із «Юністю» з Угроїдів, в якій вдалося відігратися з пенальті на останніх хвилинах.
Приємно згадувати ті роки, друзів, з якими грав, – Юрія ФЕСЕНКА, нашого Марадону – Володимира КОЛОМІЙЦЯ, Миколу ТЕЛІПКА та інших. Я тоді був молодим, безвусим, старші мене підтримували, вчили, допомагали, як кажуть, стати на ноги у воротах. А коли пішов в армію, «Рефрижератор» вперше виграв срібні нагороди обласної першості. Про це мені написали друзі. Я був щасливий успіху команди, в якій розпочалася моя кар’єра.
Я вдячний долі, що познайомила мене з Віталієм Петровичем, який сприяв моєму становленню як гравця, а потім вже і як тренера рідного дружківського «Факела».
ФОТО з АРХІВУ.
1979 р. Вихованці Віталія АНДРЕЙКО ( він – третій праворуч у верхньому ряду) – срібні призери Всеукраїнського турніру «Шкіряний м’яч».
Анатолій ПОЛЯЧЕНКО – вихованець Конотопської ДЮСШ, спортивний журналіст:
-Хороші спогади залишилися у мене і мого двоюрідного брата Віктора про Віталія АНДРЕЙКА. Хоча ми займалися у різних вікових групах (брат – у нього, а я – у Віктора ВАРЕНИЦІ), але часто з цікавістю спостерігали за тренуваннями, які проводив Валерій Петрович.
Запам’яталося його батьківське ставлення до вихованців, вміння дохідливо донести свої тренерські задуми і вимоги. Хоча він був і вимогливим, але не пам’ятаю, щоб на когось підвищував голос, картав за помилки. Не випадково, команди, які він тренував, задавали тон в обласних змаганнях, гідно виступали на всеукраїнському рівні.
Приємно, що кілька його вихованців продовжували підвищувати свою майстерність у спортінтернатах, а декому вдалося заявити про себе на професіональному рівні. Як приміром, Андрій АНТОНЕНКО (футбольне псевдо Буржуй). У складі збірної УРСР став чемпіоном Третіх Всесоюзних молодіжних ігор, виступав у складі сумської команди майстрів. А Сергій САВЧЕНКО (Муня), Ігор КУЛІШ за прикладом Валерія Петровича присвятили себе тренерській справі.
Кілька разів бачив Віталія АНДРЕЙКО у грі за команду ветеранів міста. І тут він був на висоті, залишаючись з м’ячем, як завжди, на «Ти».
Юрій КОРОБКО: «ФЛ-99» залишився в спогадах
45 років тому юнацька збірна області, яку готував Володимир БОЙЧЕНКО, вперше виграла Кубок України. Одним з тих, кого взяли до сумської команди майстрів Другої ліги «Фрунзенець», був і Юрій. За регламентом змагань, в ній повинні були грати юнаки до 18 років. Він підходив не тільки за віковими, а й за фізичними і технічними даними.
19 січня Юрій Анатолійовичу прийматиме вітання з нагоди свого 62-го Дня народження.
ВЕТЕРАН сумського футболу часто згадує команду МАРКОВИЧА (так по-дружньому називали тренера не тільки його вихованці) своєї футбольної юності, адже практично всі юнаки заявили про себе у футболі на різних рівнях. Валерій БЕЗДІДЬКО, Петро ПУСТИННИК, В’ячеслав ВАСЄКА, Олександр СЕМЕРНЯ та інші. До речі, двох останніх теж взяли в команду майстрів. А ще вони у складі юнацької збірної СРСР стали бронзовими призерами розіграшу Кубка Хельсінкі.
Виграти Кубок було нелегко, адже за нього боролися вихованці футбольних інтернатів з Києва, Донецька, Дніпропетровська, Харкова і Львова. Сумські юнаки приємно здивувала і спеціалістів, і суперників своєю добротною грою. В активі вихованців Володимира БОЙЧЕНКА були ще і срібні медалі першості України серед спорттовариств.
З командою майстрів Юрію відверто не пощастило. Він почав грати, коли спочатку вона була на грані вильоту, а наступного сезону втратила свій статус. Молодий гравець провів лише 26 матчів , але забив забив один м’яч.
ФОТО з АРХІВУ. 1980 р. Юрій КОРОБКО (у другому ряду третій праворуч) у складі юнацької збірної області.
За спогадами екс-воротаря «Фрунзенця» Сергія КИРІЄВСЬКОГО, молодим гравцям важко було потрапили до основи. Відверто, тренери мало уваги їм приділяли, бо команда боролася за збереження місця в Другій лізі. . Юрій виділявся старанністю, мав перспективу, однак по-справжньому заграти так і не зміг. Як кажуть, не розкрив свій потенціал і свої можливості. .
Два роки Юрій пограв за аматорський сумський «Ливарник», а потім вирішив ще раз спробувати себе у команді майстрів. Обрав чернігівську «Десну». Не склалося. Зігравши 11 матчів, повернувся додому. Надалі уже не випробовував свою футбольну долю, а продовжив грати в аматорських командах. Зокрема – за «Ливарник» – учасника чемпіонату УРСР серед КФК.
А згодом з однодумцями вирішили відродити славу сумського футболу. Зібрали до купи перспективних молодих вихованців сумського футболу в одну команду. Так народився «Фрунзенець-Ліга-99», президентом клубу якого став Юрій КОРОБКО.
-Головне – ми всі не просто любимо футбол, а кожен з нас свого часу тренувався і виступав за різні колективи. Тож прийшов час відродження сумського футболу. Досить широке коло осіб бажає , щоб в Сумах була перспективна команда. Таке завдання озвучив президент в інтерв’ю у 2000 році.
За 4 роки створили боєздатну команду, яка швидко заявила про себе. «Фрунзенці» виграли чемпіонат і двічі Кубок області, впродовж двох сезонів впевнено виступали у Другій лізі чемпіонату України, посідаючи 7 і 5 місця в групі серед 18 команд. Цікаво: у цих змаганнях гравці забили 99 м’ячів. Наразі Юрій Анатолійович з гордістю згадує ті роки, гордиться, що в команді грали, зокрема Олег ГУСЄВ, Олександр БОЛОТОВ, Олег ЛУКАШ, Максим СТАДНИК та інші. Вони зявили про себе на професіональному рівні. Здавалось, команда повинна була мати розвиток. Однак, все в одну мить зникло. Немаючи належної підтримки з боку влади, вона швидко зникла з футбольної карти України і області. Залишилася, на жаль, у приємних спогадах Юрія КОРОБКА, тренерів, гравців і вболівальників….
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Кубок сезону-1984 – приз обласної газети «Червоний промінь».
«ЛИВАРНИК» (Суми) – «НАФТОВИК» (Охтирка) – 0:0
«ЛИВАРНИК»: Ковальов, Бондаренко, Ольшанченко, Ніколенко, Астаф’єв, Тончик, КОРОБКО, Гайдар, Бездідько (Семерня), Ткаченко (Давиденко), Фоменко (Барліт).
«НАФТОВИК»: Попов, Бербеницький, Овечкін, В.Єрмак, Яїчник, Строганов, Коломієць, Гальченко, Душков, А.Єрмак, Склярський.
Виграв Кубок краснопільський «Явір». «Ливарник» – на 2-у місці.
Роман ЛУЦЕНКО: Перший глухівськмй «міжнародник»
Він продовжив естафету свого батька, який 16 років був успішним гравцем місцевої команди. У її складі став переможцем чемпіонату і триразовим бронзовим призером чемпіонату області, увійшов до символічної збірної Глухова 1990-2000 років. Його син – один з небагатьох місцевих вихованців, хто заграв на високому рівні. За його плечима 10 років виступів на професіональному рівні. У 7 командах провів майже 180 матчів і забив 17 м»ячів.
20 січня «зірковому» вихованцю глухівського футболу виповнюється 40.
РОМАН – один з найуспішніших учнів тренера місцевої ДЮСШ Сергія РУДЕНКА – пройшов хорошу школу підготовки в Київському РУФК, став чемпіоном України серед юнаків.
Кар’єру професіонального гравця розпочинав у вінницькій «Ниві». Там його помітив тренер Семен АЛЬТМАН і запросив молодого, перспективного гравця до вищолігового одеського «Чорноморця». Однак заграти Роман не встиг. В одному з матчів отримав травму, тож довелося залишати команду Південної Пальміри. Заявився за городян Миколаєва. Звідти взяли його до студентської збірної України, яка у 2007 році вперше у своїй історії привезла «золото» із Всесвітньої літньої Універсіади.
5 матчів – 5 вікторій- такий підсумок виступів наших студентів. В активі перемоги над збірними Бразилії – 4:1 і двічі (одна у фіналі) над Італією – по 1:0. У матчі з бразильцями Роман відзначився влучним ударом.
За це досягнення отримав почесне звання «Майстра спорту України міжнародного класу». Він став другим вихованцем сумського футболу, який удостоївся такої відзнаки.
Після такого злету юнака запросили до вищолігового запорізького «Металурга». І вдруге йому не пощастило. Він знову отримує травму. Після тривалого відновлення знову повертається в стрій. Кар’єру продовжує у кіровоградській «Зірці», чернігівській «Десні», з якою стає переможцем Другої ліги, а завершує виступи у Миколаєві. На той час йому було 29 років.
Повернувшись до міста своєї футбольної юності, продовжив виступати за місцевий «Велетень». За 10 років разом з командою виграв «золото», три «бронзи» чемпіонату і Кубок області. А ще – тричі був фіналістом розіграшу Суперкубка і двічі – кубка Сумщини.
«Зав’язувати» з улюбленою грою Роман поки що не збирається. Є досвід, а майстерності йому не позичати. Як кажуть футболісти, є ще порох у порохівниці.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 2010/2011. Перша ліга. «ЧОРНОМОРЕЦЬ» (Одеса) – «ЗІРКА» (Кіровоград) – 0:1. Стадіон «Спартак». 11 червня 2011 р. . 4200 глядачів,
«ЧОРНОМОРЕЦЬ»: Паст, Соколенко (Ребенок, 46), Портільо, Ковальчук, Зубейко, Сетті – к (Діденко, 76), Соляник, Політило ( Тащи, 46), Бобко, Цигирлаш, Силантьєв ( Балашов, 75).
«ЗІРКА»: Ситников, Пінчук, Стоян, Смалько –к, Скляр, Скороходов ( Бочкур, 90), Батальський ( Галенко, 83), нБідненко, ЛУЦЕНКО ( Давидов, 77), Ситник ( Рудницький, 58), Порошин (Чорномаз, 76).
Гол: Луценко (27)
Попередження: Смалько (29), Соляник (33), Портільо (56), Ковальчук (77), Скляр (79), Давидов (85).
Цього сезону Роман забив 5 м’ячів. Це найкращий здобуток у його кар’єрі.
Максим СТАДНИК: У футболі треба бути зухвалим
На професіональному рівні він дебютував 25 років тому у сезоні 2000/2021 в першоліговому сумському «Спартаку». І в тому ж матчі забив свій перший м’яч. Він жив і продовжує жити у футболі, працюючи нараз дитячим тренером у ФЦ «Барса». 20 січня в одного з найкращих вихованців СДЮШОР «Зміна» 40-й День народження.
За свою 20-річну кар’єру на професіональному і аматорському рівнях пограв у командах України, Словаччини і Німеччини. Провів майже 400 матчів і забив до сотні голів. Про життя у футболі – у розмов з іменинником.
-ФУТБОЛОМ мене захопив старший брат Дмитро. Займатися почав пізно, у 13 років,- згадує Максим. – Я вдячний тренеру Миколі Павловичу АБРАМОВУ за те, що прийняв до групи і дав можливість не лише показати себе, а й пізнати секрети гри. Виступав у чемпіонаті ДЮФЛ України, а потім взяли мене до сумського «Спартака».
-Дебют, мабуть, запам’ятав на все життя?
-Уяви – пацану 16 років, що відчував він? Мандраж був неабиякий, боязнь, що зіграю не так, як треба. Брат, як потім він сказав, дуже переживав за мене на трибуні. Скажу відверто: боявся Тімерлана ГУСЕЙНОВА. Як не як – гравець збірної України, авторитетний футболіст. Грали з командою Миколаєва. Вийшов на заміну у другому таймі і через дві хвилини зрівняв рахунок. На жаль, той матч програли – 1:2 і «вилетіли» з Першої ліги.
-Пригадую слова Миколи АБРАМОВА, який тоді сказав, що він не може зрозуміти, чому Максим СТАДНИК, маючи такий потенціал, не зміг себе реалізувати сповна. Як ти думаєш – чому?
-Мабуть, не вистачило характеру. Це я зрозумів пізніше, проаналізувавши свої виступи. Як я зрозумів, треба бути іншим – трохи зухвалим, пробивним, вміти знаходити спільну мову, не боятися постояти за себе. Цього тоді мені якраз і не вистачало.
-У твоїй кар’єрі були роки «відрядження» за кордон. Що змусило їхати в іншу країну?
-Після бориспільського «Борисфена» один сезон пограв у командах Ужгорода і Севастополя. Тоді, як і зараз, діяла трансферна квота, згідно якої футболіст не може змінити три клуби впродовж одного сезону. В таку ситуацію я тоді потрапив. Бути без улюбленої гри півроку було для мене важким випробуванням. Думав навіть «зав’язувати» з футболом. Вирішуй сам-сказав брат. Поїхав до Словаччини, де 5 років пограв за команду міста Спішська Нова Весь. Були переможцями Першої ліги, шостими – у Вищій. Одного сезону став кращим бомбардиром, забивши 15 м’ячів у 29 зустрічах. Пограв також у другій Бундеслізі німецького чемпіонату.
-І як тобі там жилося?
-Спочатку було неймовірно важко. Ніхто з тобою не панькався, не бігав за тобою, адже це твоя робота, виживай сам. Про перекладача взагалі не йшлося. Довелося самому вчити мову, опановувати все на ходу. І що дивно: у дебютному матчі, як і в Сумах, вийшов на заміну і закріпив перемогу команди – 2:0.
-У якій команді тобі було найкомфортніше почуватися?
-В аматорському роменському «Агробізнесі-ТСК». Хороший, бойовий був у нас тоді колектив. Саша ШИМКО, Андрюша АНЦИБОР, Сергій САВЧЕНКО, з яким дружив, Руся ПІСНИЙ. Вдячний Олександру КВАШІ і Геннадію СВІРСЬКОМУ, що запросили в команду і я зміг себе реалізувати. Двічі був кращим бомбардиром, за 4 роки виграли більше десятка обласних змагань. Жаль, що так швидко команда зникла. А могли пограти і в Другій лізі чемпіонату України – про що мріяв президент клубу. Його не стало і Ромни залишилося без класної команди. Ось так в місті влада «любить» футбол…
-Пригадай пам’ятні матчі і голи…
-Їх було чимало практично в кожній команді, де грав. Найпам’ятніші матчі і голи, звичайно, перші – Сумах і Словаччині. А також м’яч, який забив своїм, коли грав за «Борисфені». Тоді ворота
сумчан захищав Сергій СТРАШНЕНКО. І мені вдалося його, як кажуть, пробити, хоча він відіграв безпомилково.
-На твою думку, яка Сумам потрібна команда?
-Професіональна від А до Я, а не така, коли ми грали, і пізніше. Ти сам це добре знаєш. Потрібен хороший, чесний і стабільний інвестор не на рік-два, а на тривалий час. Команда швидко не робиться. Лише тоді буде результат. І щоб була відповідна інфраструктура. Лише за таких умов у Сумах може бути добротна команда. А гравців і тренерів у нас вистачає. Як мінімум, на «Барсі» треба давно уже мати команду, яка б, як мінімум, виступала у чемпіонаті області або в першості України серед аматорів. Де молодь обкатувати, де їм показувати себе? Увага і підтримка буде – буде і команда. Не так давно «Барса» грала у Другій лізі, невже цю проблему не можна позитивно вирішити? Було б бажання..
-А чому так рано завершив свою кар’єру на професіональному рівні?
-Були проблеми зі спиною, тому і довелося завчасно сходити з дистанції. Продовжив грати в аматорських командах області – «Агробізнесі» і «ЛС груп», з якими неодноразово ставав чемпіоном і володарем Кубка області.
-Олег Блохін у своїй книзі написав: футболіст – не професія, це – захоплення. А якої ти думки?
-Можоиво, він і правий. Для багатьох футбол дає можливість пов’язати з ним своє подальше життя в якості тренера, працювати на різних посадах в клубі, федераціях, бути футбольним функціонером. Приміром, у нас на «Барсі» всі тренери з футболу.
-Максиме, якби тобі довелося розпочинати все спочатку, якби поступив наразі?
-Почав би раніше займатися футболом, змінив би до нього своє ставлення, був би набагато вимогливішим до себе і професіонально ставився б до всього, що пов’язане з футболом.
МАТЧ з ІСТОРІЇ, Кролевецький «Локомотив» у домашньому півфінальному матчі розіграшу Кубка області 2014 року приймав роменський «Агробізнес «ТСК».
Початок зустрічі був за господарями. Вадим ПОВОЛОЦЬКИЙ відкрив рахунок, а згодом Сергій РЕТУШНЯК його подвоїв. До перерви Максим СТАДНИК один м’яч відіграв.
Після відпочинку на полі домінували вже гості. Спочатку Андрій АНЦИБОР реалізував пенальті, а потім ще два голи влетіли у ворота «Локо» після ударів Руслана ГОЛОВАНОВА і Максим СТАДНИКА. Штурм воріт гостей закінчився на останній хвилині голом Сергія РЕТУШНЯКА. 4:3 – на користь «Агробізнеса-ТСК».
Того року Максим СТАДНИК разом з командою вперше став володарями Кубка, обігравши у фінальному матчі охтирський «Нафтовик» – 3:1.
ФОТО з АРХІВУ.
2019 р. Медаль Максиму СТАДНИКУ за перемогу в чемпіонаті області у складі «ЛС груп» з Верхньої Сироватки Сумського району.
2017 р. Максим СТАДНИК зі своїми вихованцями – переможцями Дитячого турніру в Ромнах з футзалу пам’яті Євгена РУДАКОВА.
Чемпіонат Сум
На проміжному фініші
40+: -Бойова нічия лідерів. —Хто автор кращого голу туру? —Ще один «покер» Олега БОРДУНОВА.
Матчами 7- го туру ветерани 40+ завершили перше коло. Зустріч «Україна» – «Старт» буде зіграна пізніше. Трійку лідерів наразі складають: «Барса» -16 очок, «Україна» – 13 (матч у запасі) і »Паритет» -12. Схоже, між ними і йтиме боротьба за розподіл призових місць, бо решта конкурентів відстають.
«ОРІОН» – «ПАРТТЕТ» -2:6.
«Оріонівці» першими відкрили рахунок. На 9 хвилині атаку розпочав воротар Андрій ІВАШИНА. Дійшовши до центра майданчика, він завдав потужного удару і м’яч влетів у нижній кут воріт. На початку другого тайму «Оріон» зрівняв рахунок (2:2). А потім гравці допустилися двох прикрих помилок поблизу своїх воріт і суперник доводить свою перевагу до 4:2. А далі ще два удари Сергія БИРЧЕНКА і 6:2 – у підсумку.
«СТАРТ» – «БІНГО» – 3:3.
Важкою і драматичною виявилася гра для «бінгівців». Після пропущеного м’яча, вони швидко відігралися і вийшли вперед – 3:1. Не скористалися ще кількома моментами і, схоже, повірили, що перемога, як кажуть, вже в кишені. Іншої думки був суперник, який боровся до останнього. І за 2 (!) секунди до фінального свистка Роман ЯЖБОРОВСЬКИЙ (це був його другий м’яч у цій зустрічі) дав команді можливість «заробити» перше очко.
«УКРАЇНА» – «БАРСА» – 1:1.
Матч туру і першого кола. Такі протистояння треба дивитися! Те, що відбувалося на майданчику важко передати словами(!).«Барсівець» Андрій ЗМИСЛЯ відкрив рахунок, а за 2 хвилини на перерву Олександр ШУМИЛО його зрівняв. У суперників була ще купа моментів, але завадила впевнена гра воротарів (!). Більше всього доля чемпіонського звання вирішиться 2 березня, коли суперники знову зіграють у заключному, 14-у турі.
Герой туру – Роман ЯЖБОРОВСЬКИЙ («Старт»). Забив 2 м’ячі «Бінго», зрівнявши рахунок за 2 секунди до завершення зустрічі.
Гол туру – Андрій ІВАШИНА, який забив м’яч «Паритету» дальнім ударом у нижній кут воріт.
ЩЕ ОДИН «ПОКЕР» Олега БОРДУНОВА
Перенесений матч 3-го туру «ДЕМЕТРА» – «СТАРТ» – 7:3.
Покер» на рахунку Олега БОРДУНОВА. Він – герой 3-го тру. Це його другий «покер» в чемпіонаті.
Трійка бомбардирів: Павло РОМАН («Барса») – 13 м’ячів, Олег БОРДУНОВ («Деметра» ) -12, Роман ТЕТЯВКІН («Україна») – 10.
Перше коло в цифрах
ЗІГРАНО 20 матчів із 21. Забито 184 м’ячі. Середня результативність 9,2 м’яча за гру.
НАЙРЕЗУЛЬТАТИВНІШІ тури: перший – 41 м’яч (13,6 за гру) .і третій – 31 (10,3).
НАЙМЕНШЕ забито у 7 турі – 16 м’ячів (5,3).
5 МАТЧІВ завершилися з великими рахунками. Три перемоги в активі «Барси» (32:14), дві – у «Паритета» (17:3).
РЕЗУЛЬТАТИВНІ матчі: «Барса» – «Старт» – 15:10, – «Бінго» – 9:2, «Паритет» – «Бінго» – 8:4, – «Деметра» – 8:3, «Бінго» – «Оріон» – 7:5.
РЕКОРДСМЕНИ за одну гру: Роман ТЕТЯВКІН – 5 м’ячів. По 4 забили Олег БОРДУНОВ (двічі) і Павло РОМАН. «Хет-трики» на рахунку 8 гравців. Двічі відзначився Вадим ПІВНЕНКО. 23 гравців забили по 2 м’ячі. У Павло РОМАНА – 3 «дуплети».у п’ятьох – по два.
М’ЯЧІ забили 56 гравців. 11 бомбардирів у «Барси» і «Паритета». Найменше у «Деметри» – 5.
Турніри
Команда – шоста, Денис – третій
У Львові юнаки роменського «МХП – Рятувальника» зіграли матчі другого туру чемпіонату України серед Ю-15.
З ЯКИМ доробком завершили виступ? Виграли в «Урагана –ДЮСШ-7» з Кривого Рогу – 5:0 ( голи: Денис НОВИЧЕНКО, по два – Денис БОНДАРЕНКО і Артем ВОЛИК) і рівненської «ДЮСШ-4» -2:0 (Нікіта ЄЛЕЦ і Богдан ВОЛИК). Зустріч з вихованцями Житомирської ДЮСШ «Академія футзалу» в основний час завершили внічию – 1:1 (Денис БОНДАРЕНКО), але в серії пенальті поступилися – 0:3.
У двох матчах зазнали поразок. Юнакам Богодухівської ДЮСШ поступилися – 1:3 (Денис БОНДАРЕНКО), а ровесникам івано-франківського «Урагану» -1:6 (Денис НОВИЧЕНКО).
Після 9 матчів наші юнаки набрали 13 очок і перебувають на 6 місці серед 10 команд. Очолює турнірну таблицю місцевий «КІВС in. IT», який має 22 очки. По 21 у «Чемпіона» з Ізмаїла і учнів Богодухівської ДЮСШ.
Денис БОНДАРЕНКО серед кращих бомбардирів, із 8 м’ячами посідає третє місце.