“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» вді Григорія М.РЕВИ». Випуск 193.
У випуску:
— Чому не збулася мрія воротаря?
— Був двічі у списку кращих футболістів
—- «Динамо» стало першопрохідцем.
—- «Нафтовик», «Автомобіліст», «Електрон» і «Вікторія».
Пам’ять
Інтерв’ю, яке не відбулося,
або Чому Олександра РОМАХА не взяли в «Динамо»?
Не так давно я домовлявся на інтерв’ю з ветераном роменського футболу Олександром РОМАХОМ, у якого 12 липня День народження. Олександру Валентиновичу мало виповнитися 84 роки. Але наприкінці квітня перестало битися серце зіркового воротаря роменського «Електрона», який впродовж багатьох років був кумиром і радував своєю грою місцевих вболівальників. Світла йому пам’ять і вічний спокій.
З ПРИЄМНІСТЮ згадував ветеран у нашій телефонній розмові роки футбольної юності. А розповісти йому було про що.
Тоді Ромни жило футболом, у місті у різні роки було кілька команд – «Електрон», «Гвардія». «Авангард», «Локомотив». Вони конкурували між собою в обласних змаганнях.
Особливо успішним для них став 1964 рік. «Електрон», ворота якого захищав Олександр РОМАХ, став чемпіоном, а «Гвардія» ( збірна міста) – бронзовим призером і володарем Кубка області.
Як розповідав свого часу ветеран футболу Костянтин СТОМА, то були бойові протистояння команд, між ними йшли принципові «заруби». На полі були суперникам, а поза ним – друзями.
На той час РОМАХА вважали одним із кращих воротарів області. Тож у 1963 році його запросили до сумської команди майстрів «Спартак», яка виступала у класі «Б» Української зони чемпіонату СРСР. Провівши два матчі наприкінці сезону, Олександр залишив команду. Тоді в ній було три воротарі, а до заявки вносилося два. Найстаршому Миколі АСТАФЬЄВУ – 24 роки, РОМАХУ – 22, а наймолодшому Віталію ДЕГТЯРЕНКУ – 19. «Тягатися» з Келею (АСТАФЬЄВИМ) було важко, він демонстрував надійну гру і мав постійне місце в основі.
-Я зрозумів, що тренери роблять ставку на молодого, тому я вирішив не випробовувати долю і написав заяву,- розповідав Олександр Валентинович. – Чи шкодував? Наразі сказати важко. Але тоді хотілося грати і реалізувати себе.
З приємністю задував ветеран «золотий» 1964 рік «Електрон». У фінальному турнірі, що пройшов у Ромнах за участю 6 команд, господарі впевнено провели усі матчі і вперше виграли звання чемпіона. Перемогу кували, зокрема капітан команди Іван ТАРАСЕНКО, граючий тренер Віктор ГРЕЧАНИЙ, Володимир ПЕРЕЗВА, Микола ПОПОВ, Ігор АРШИНСЬКИЙ та інші. Ще одну перемогу роменчани святкували, вигравши Кубок обкому ЛКСМУ, де РОМАХА було названо кращим воротарем турніру.
З посмішкою розповідав ветеран про свої «проколи» у грі. Приміром, у матчі із сумським «Харчовиком» суперник зрівняв рахунок (1:1), коли він необачно вийшов із воріт і нападник гостей перекинув м’яч через нього у сітку.
Того року «Електрон» провів два перехідні зустрічі із сумським «Спартаком» за право наступного сезону грати у класі «Б» чемпіонату СРСР. Сили були нерівні і як не старався РОМАХ рятувати команду від розгрому не вдалося. 0:11 – у Сумах і 0:1 – у Ромнах. Вперше тоді «електронівці» вийшли на всеукраїнський рівень, тримаючи іспит у чемпіонаті серед КФК. Суперниками були команди Харківської, Полтавської і Луганської областей. Дебют не вдався – заробили лише одне очко, посівши останнє місце у групі.
У середині 70-х років (точного року Олександр Валентинович, на жаль, пригадати не зміг) його запросили до збірної області на участь у товариській зустрічі з київським «Динамо». Зайняв місце у воротах у другому таймі за рахунку -1:2. Гостям гра РОМАХА сподобалася, Андрій БІБА і Йожеф САБО повідомили, що тренери команди шукають ще одного воротаря. Роменчанин дав згоду. Вони від руки написали листа на ім’я керівника спорту в Ромнах, щоб дали дозвіл на перехід гравця в «Динамо». Суддею цього листа передали.
-На цьому мій перехід в «Динамо» і завершився, хоча чекав виклику кілька місяців,- говорив Олександр Валентинович.- Чи то суддя листа заникав, чи в Ромнах просто не захотіли мене відпускати – відповіді так і не отримав. Чи заграв би в «Динамо», чи – ні, а спробувати себе хотілося.
Олександр РОМАХ міг стати першим гравцем «Динамо» серед вихованців сумського футболу. На жаль, його мрії не судилося збутися.
ФОТО з АРХІВУ.
1964 р. Роменський «Електрон» – чемпіон області. Олександр РОМАХ – третій праворуч.
Володимир ШАТОХІН : Чемпіон і двічі кращий воротар
Його кар’єра на професіональному рівні була насиченою. Пограв в усіх лігах чемпіонатів СРСР, став переможцем друголігових перегонів, двічі входив до списку 22-х кращих футболістів Другої ліги, пропустив менше м’ячів, ніж зіграв матчів, парирував 9 пенальті, не рахуючи післяматчевих, які команд пробивали, коли зустрічі закінчувалися з двома нулями на табло. Без перебільшення – він один з найкращих воротарів сумської команди майстрів «Фрунзенець». 11 травня – 84-й День народження Володимира Миколайовича.
КАР’ЄРУ розпочинав в аматорах, а за рік вже дебютував у севастопольському «Авангарді» – команді майстрів Другої ліги.
У цей час він познайомився зі своєю майбутньою дружиною і переїхав разом з нею до Ромен, де почав грати за місцевий «Електрон» на першість області.
Доля подарувала мені нагоду познайомитися і тренуватися разом з Володимиром. Був він відкритою і щирою людиною. Мабуть, сама природа подбала, щоб він був воротарем. Мав для цього усі дані: зріст, реакцію, стрибучість, відвагу. Не боявся вступати в боротьбу за м’яч, впевнено грав на «другому поверсі. Ми, як і вболівальники, захоплювалися грою Шаті – таке футбольне псевдо дали вони Володимиру.
За рік він уже був основним кіпером сумського «Фрунзенця». За три сезони провів майже 100 матчів. І в тому, що сумчани у 1974 році завершили виступ на 4 рядку турнірної таблиці – значна заслуга вартового воріт
Того сезону Володимир, як і команда, мали стати срібними призерами, але не дорахувалася одного очка.
Тоді, якщо матч завершувався нульовою нічиєю, суперники пробивали по 5 пенальті. Не склався лише матч «Автомобіліст» – «Фрунзенець» (25 квітня). Післяматчеву серію суперники завершили внічию – підвела техніка. Сумчани забили на один «пеналь» менше (3:2) і в підсумку не отримали залікового очка. Зрозумівши неспроможність цього пункту Регламенту, президія Всесоюзної федерації футболу звернулася до Спорткомітету СРСР з пропозицією відмінити пенальті після нульової нічиєї.
ФОТО з АРХІВУ.
1975 р. Володимир ШАТОХІН (у верхньому ряду посередині) у складі «Фрунзенця».
Пропозицію прийняли. Нове правило набуло чинності з 8 травня. Правок до таблиці не зробили. Так «Фрунзенець» двічі втратив нагороди: через нічиї і ще раз, коли федерація в останній момент «підкоригувала» таблицю на користь «Кривбасу» і сумчани замість 3-го місця посіли 4-е і не змогли поборотися за підвищення в класі.
У Сумах Володимир був майстром відбиття пенальті . Ось як він це робив в деяких зустрічах.
«Фрунзенець» – «Локомотив» (Херсон)- 5:2.
У першому таймі за рахунку 3:0 двічі за гру рукою сумчан у своєму штрафному майданчику суддя призначав пенальті. Перший м’яч Володимир ШАТОХІН спіймав, інший парирувати не зміг – 3:1. Перед відпочинком гості відквитали ще один м’яч. У другому таймі господарі відзначилися ще двічі. Володимир кілька разів рятував сумчан.
«Фрунзенець» – «Локомотив» (Вінниця) – 1:1.
Після перерви гості першими добилися успіху, реалізувавши штрафний удар. За хвилину суддя призначив у ворота сумчан пенальті. Але Володимир ШАТОХІН у відчайдушному кидку спіймав м’яч, що летів у нижній кут. На 85-й хвилині атака господарів завершилася переможним голом.
За 3 роки виступів за «Фрунзенець» Володимир відбив 9 м’ячів з карної точки.
На його майстерну гру відразу звернули увагу тренери Вищолігового дніпропетровського «Дніпра». Виходив на поле разом з Анатолієм ДЕМ’ЯНЕНКОМ, Володимиром ТРОШКІНИМ, Віктором МАТВІЄНКОМ та іншими «зірками». За два роки відіграв 43 матчі. У 1977 році став переможцем розіграшу Кубка «Советского спорта». У фінальному матчі дніпряни в додатковий час дотиснули (2:1) московський «Локомоим» (див. Матчі з історії). Команда понизилася у класі. Володимир став рідко виходити на поле (за два роки провів усього 29 матчів). Після повернення «Дніпра» до Вищої ліги 29-річному воротарю довелося шукати команду.
Отримав запрошення від друголігового «Кривбасу». З ним достроково став чемпіоном України, у 43-х матча із 44-х пропустив 32 м’ячі. Команда могла дебютувати у Першій лізі, але за підсумками двох очних зустрічей у перехідному турнірі із кіровським «Динамо» поступилася супернику (3:1 і 0:3).
Кар’єру на професіональному рівні завершував у першоліговому запорізькому «Металурзі», де продовжував демонструвати надійну гру. Як писала тоді преса, то були два сильні сезони досвідченого голкіпера ШАТОХІНА. Першого сезону у 40 матчах він пропустив 39 м’ячів, а наступного – 24 у 24-х зустрічах. За два роки, впродовж яких Володимир захищав ворота, «Металург» зробив помітне сходження вгору – з 12-го на 5-е місце в турнірній таблиці.
За підсумками 1983-го року В.ШАТОХІН увійшов до ТОП-6 кращих воротарів Першої ліги.
Кар’єру завершив у 32 роки, маючи за плечима майже 320 матчів, зіграних у трьох лігах чемпіонатів СРСР.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
1977 р. Кубок газети «Советский спорт». Матч 2-го туру. «ЧОРНОМОРЕЦЬ» (Одеса) – «ДНІПРО» (Дніпропетровськ) – 0:1. 26 квітня.Одеса. Центральний стадіон. 275 глядачів.
«ЧОРНОМОРЕЦЬ»: Колаковський, Киреєв, Скрипник, Соколовський, Кобища, Фейдман, Рофман (Ахабадзе, 60), Гратій (Піддубний, 70), Карпюк, Грозов, Царелунг. Старший тренер – А.Алескеров.
«ДНІПРО»: ШАТОХІН, Лисенко, Шальнев, Скляр, Голіков, Самойленко, Куцев, Шелест, Христян –к,, Паламарчук (Мотуз, 60), Малько. Стрший тренер- В. Каневський.
Гол: Христян (80).
Дата
«Динамо» першим прорубало вікно у Європу
40 років тому вперше в історії європейського футболу радянська команда стала володарем одного з почесних призів – Кубка кубків УЄФА. 14 травня 1975 року це зробило київське «Динамо», впевнено обігравши у фінальному матчі угорський «Ференцварош».
ФОТО з АРХІВУ.
1975 р. Михайло ФОМЕНКО у верхньому ряду – шостий ліворуч.
КИЯНИ чудово провели цю відповідальну гру. Вони діяли на високих швидкостях, зібрано, потужно і винахідливо. Їм вдавалися красиві комбінації, три з яких завершилися ефективними голами у ворота суперників.
Творцем цієї історичної перемоги став і вихованець сумського футболу Михайло ФОМЕНКО. Він, як і всі гравці, за це досягнення отримав почесне звання «Заслужений майстер спорту СРСР».
Із спогадів Олега БЛОХІІНА – автора третього м’яча:
– РЕШКО і ФОМЕНК , виконуючи вказівки тренерів, час від часу залишали штрафний майданчик, але ми постійно відчували їхню присутність: вони забирали м’ячі у суперників, не мешкаючи, надсилали їх в атаку, ніби підстьобуючи нас цими миттєвими передачами. Вони не допускали жодних тактичних і технічних помилок, виграли усі єдиноборства і просто бентежили суперників своєю ефективною грою.
Коли Віктор КОЛОТОВ отримав срібний Кубок, радість переповнювала наші серця і ми готові бути обійняти увесь світ, поділитися своїм щастям. Заради таких миттєвостей варто трудитися до сьомого поту, відмовляти собі у звичайних людських радощах, забувати про побачення, переживати душевні поразки, але знаходити в собі сили підійматися і знову прагнути до нової вершини.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок кубків УЄФА. 1974/1975. Фінальний матч. «ДИНАМО» (Київ) – «ФЕРЕНЦВАРОШ» (Угорщина) – 3:0. 14 травня 1975 р. Базель. Стадіон «Санкт-Якоб». 10 897 глядачів. Арбітр – Р. Девідсон (Шотландія).
«ДИНАМО»: Рудаков, Коньков, Матвієнко, ФОМЕНКО, Решко, Трошкін, Мунтян, Онищенко, Колотов (к), Буряк, Блохін.
«ФЕРЕНЦВАРОШ»: Геці (к), Мартош, Патакі, Медьєші, Юхас, Раб, Сабо, Нілаші (Онхаус, 59), Мате, Муха, Мадьяр.
Голи: Онищенко (17, 39), Блохін (66).
Підсумок виступу «Динамо»: 9 матчей (8 перемог, 1 поразка, м’ячі – 17:5).
Воротар: Євгеній РУДАКОВ (9 матчей/5 пропущених м’ячів).
Захисники: Віктор МАТВІЄНКО (9), Стефан РЕШКО (9), Михайло ФОМЕНКО (9), Володимир ТРОШКІН (7), Валерій ЗУЄВ (2), Сергій КУЗНЕЦОВ (1).
Півзахисники: Віктор КОЛОТОВ (9/2 голи), Володимир МУНТЯН (8/2), Володимир ВЕРЕМЕЄВ (7), Леонід БУРЯК (6/1), Анатолій КОНЬКОВ (5), Віктор МАСЛОВ (2).
Нападаючі: Олег БЛОХІН (9/5), Володимир ОНИЩЕНКО (9/7), Анатолій ШЕПЕЛЬ (2).
Тренери – Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ і Олег БАЗИЛЕВИЧ.
Сторінки історії
За прикладом «Нафтовика»
40 років тому (1985 р.) охтирський «Нафтовик» першим в історії сумського футболу виграв чемпіонат УРСР серед КФК і здобув путіву до Другої ліги Української зони чемпіонату СРСР. Він повернув області місце в цьому ешелоні всеукраїнського футболу. А згодом такого успіху добився і сумський «Автомобіліст – через 7 років обласний центр знову став з командою майстрів. Потім виграли аматорські всеукраїнські змагання роменський «Електрон», вперше вийшовши на професіональний рівень, і двічі чемпіонський титул здобувала «Вікторія» з Миколаївки.
ФОТО з АРХІВУ.
1985 р. Вшанування гравців «Нафтовика» на стадіоні в Охтирці після перемоги в чемпіонаті УРСР серед КФК,
Ось чого добилися наші команди в чемпіонатах УРСР /України серед КФК/аматорів.
1985 р «НАФТОВИК» (Охтирка)
І В Н П М Місце + очок
за 2місцем
Зона 14 11 2 1 27 – 5 1 +4
Фінальний турнір 5 4 – 1 13 – 7 1 +1
РАЗОМ 19 15 2 2 40 – 12
1990 р. «АВТОМОБІЛІСТ» (Суми)
Зона 30 20 7 3 57 – 21 1 +3
Фінальний турнір 5 3 2 – 10 – 4 1 +2
РАЗОМ 35 23 9 3 67 – 25
1996/1997 рр. «ЕЛЕКТРОН» (Ромни)
Зона 16 14 – 2 26 – 5 1 +16
Фінальний етап
(група) 2 2 – – 5 – 1 1 +3
Фінальний матч 1 1 – – 2 – 1
«ЕЛЕКТРОН» – «ЦЕМЕНТНИК-ХОРДА» (Миколаїв) – 2:1.
РАЗОМ 19 17 – 2 33 – 7
2017/2018 «ВІКТОРІЯ» (Миколаївка)
Група 14 11 3 – 31 – 10 1 +4
Плей-офф 2 2 – – 5 – 0
Фінальний матч 1 1 – – 1 – 0
«ВІКТОРІЯ» – «»ТАВРІЯ-СКІФ» (Роздол Запорізької області) – 1:0.
РАЗОМ 17 14 3 – 37 – 10
2019/2020 «ВІКТОРІЯ» (Миколаївка)
Група 22 18 3 1 59 – 12 1 +2
Плей-офф 2 2 – – 4 – 1
Фінальний матч 1 – 1 – 4 – 4 п/п – 3:1
«ВІКТОРІЯ» – «ЕПІЦЕНТР» (Дунаївці Хмельницької області) – 4:4 (основний час – 3:3, додатковий час – 1:1, серія післяматчевих пенальті – 3:1).
Кращий бомбардир чемпоінату – Костянтин БЕЗ’ЯЗИЧНИЙ («Вікторія») -15 м’ячів у 20 матчах.
РАЗОМ 25 20 4 1 67 – 17
За 2 сезони «Вікторія» зіграла 42 матчі: +34, =7, -1, м’ячі 104 – 27.
Разом наші команди провели 115 матчів:
перемог – 89, нічиїх – 18, поразок – 8 за різниці м’ячів 244 – 71.
Цікаво знати
Що планували про розвиток футболу 40 років тому
14 вересня 1984 року Постановою Комітету з фізкультури і спорту при Раді Міністрів УРСР було прийнято «Комплексну програму по розвитку футболу в республіці на 1985-90 рр.». Мета її – подальший розвиток масового футболу та підвищення спортивної майстерності з 11 позицій у 26 обласних організаціях і м. Києві.
Ось що планувалося зробити в Сумській області.
МАТИ 1984 1990 По Україні
колективів, що культивують футбол 870 925 362623
осіб, які займаються футболом 31250 33300 1297115
футболістів 1-го розряду 155 220 9879
футболістів масових розрядів 10200 11450 523946
штатних тренерів 39 52 2304
громадських інструкторів 2880 4900 142304
ДЮСШ і відділень футболу 10 12 391
тих, хто займається футболом в ДЮСШ 1050 1230 65740
спеціалістів футболу 3 7 208
стадіонів 19 25 1149
футбольних полів 700 736 2076