“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ». Випуск 213.
У випуску:
— У ветеранів – Дні народження.
— Турнір пам’яті Геоїв.
— Як «Спартак» обіграв «Динамо».
Вітання
Юрій КОЗАЧЕНКО: 18 «автографів» від кіпера
Днями він відзначив свій 39-й День народження. Для воротаря – це зірковий час, адже за плечима вже чималий досвід виступів на різних рівнях. Як показали матчі, майстерності йому не позичати. Це він неодноразово підтверджував, виступаючи впродовж кількох сезонів у Першій і Екстра – лізі ЧУ з футзалу.
НЕ МЕНШ успішно Юрій захищав ворота і у футболі, виступаючи за «Електрон» і «Агробізнес-ТСК» з Ромен. Був на висоті і у благодійному матчі з ветеранами збірної України на підтримку військових у зоні АТО, в якому продемонстрував добротну гру. 6 матчів він провів на професіональному рівні і 25 – на аматорському.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок області-2017. ½ фіналу. «АГРОБІЗНЕС-ТСК» (Ромни) – «ВІКТОРІЯ» (Миколаївка) – 4:3. 28 червня. Ромни. СК ім. Окіпного. 1600 глядачів.
«АГРОБІЗНЕС- ТСК»: КОЗАЧЕНКО, Пісний, Ткач, Осадчий, Лойко, Велієв, Савченко, Сидоренко (Прокопчук), Гаврась, Стадник (Радченко), Анцибор. Тренер: А. Кліщенко.
«ВІКТОРІЯ»: Зінченко, Петрович, Лубашев, Нелін, Михайлюк, Романенко, Варченко, Ганжа, Середа, Кузьмін (Мисловський), Фальковський (Стрибак). Тренер: А. Радіонов.
Голи: Савченко – два, Сидоренко. Осадчий – Романенко, Мисловський, Варченко.
Та найбільше розкрилися здібності Юрія, коли він почав грати у футзальному ЧУ. Сходження почав робити в роменському «Рятувальнику», а продовжив у команді Сум (вона мала кілька назв), а також в обласних і всеукраїнських змаганнях. Він один з небагатьох воротарів, які уміли вправно підключатися до атак і результативно їх завершувати або видавати передачі партнерам, які вони втілювали у голи. Такі «вилазки» часто ставили суперників у скрутне становище, змушувало їх не розслаблятися. І хоча суперник часто забивав, претензій до гри Юрія у тренерів практично не було. Бо один, які відомо, у полі не воїн.
Він надійно захищав ворота «Рятувальника» і команди Сум у 91 матчі, в яких став автором 18 м’ячів (!), що є рекордом серед українських голкіперів. Його колега із Сум Олег ХАВРЕНКО відзначився влучністю 11 разів. Ось деякі матчі, в яких Юрій змушував суперників розпочинати з центра майданчика.
МАТЧІ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 2015/2016.. Перша ліга. «СумДУ» (Суми) – «РЯТУВАЛЬНИК» (Ромни) – 6:6
Голи: Бурдюг (22, 37), Сорока (29), Ігумнов (33 – з 6-метрового, 36), Зеленський (39) – Анцибор (5, 6, 7), Ткач (29), О. Колеснік (32), КОЗАЧЕНКО (40)
Попередження: Ігумнов (20), Бурдюг (32), Зеленський (32) – Салівон (39).
Поєдинок розпочався з провалу «СумДУ», яким фактично самотужки скористався Андрій АНЦИБОР, оформивший «хет-трик». І тільки після перерви «студенти» згадали, що саме вони є господарями майданчика і почали надолужувати втрачене. Незадовго до фінального свистка було вже 6:5 на користь «СумДУ». Але останнє слово було за гостями. Голкіпер роменчан Юрій КОЗАЧЕНКО пішов п’ятим гравцем і зміг врятувати свою команду від поразки, забивши свій черговий гол. Бойова нічия – 6:6 не залишила байдужими вболівальників, які отримали купу емоцій.
Кубок України. 1/8 финалу. Повторна гра. «АРПІ » (Запоріжжя) – «Food Centre-СумДУ» (Суми) – 2:4 . 2 лютого 2019 р. ПС «ЗАС».
Склад «Food Centre-СумДУ»: КОЗАЧЕНКО, Петухов, Ігумнов, Катеринін, Мороз, Мисловський, Зеленський, Сорока, Прощенко, Острога, Велієв. Головний тренер: С. Пєсоцький
Голи: Ессаргіні (15, 40) — Острога (4), Катеринин (8), Ігумнов (33), Мисловський (39).
Попередження: Трубаров (25), Моспан (27), Гай (35) – КОЗАЧЕНКО (35), Мороз (35). Вилучення: Кондращенко (33)
Більше шансів на перемогу мали гравці «АРПІ», які в Сумах зіграли – 4:4. Після того, як господарі залишилися у меншості, гості вправно скористалися цим подарунком. Воротар Юрій КОЗАЧЕНКО на швидкості притягнув м’яч до штрафного майданчика «АРПІ» і видав відмінний пас Дмитру ІГУМНОВУ, який з ходу надіслав м’яч у ближній кут воріт – 1:3. Тренери запоріжців вирішили грати з п’ятим польовим гравцем. Хоча гра у них не клеїлася, але з’явилася можливість повноцінно «повернутися до гри». Шостий фол і «дабл- пенальті». Однак виграти дуель у КОЗАЧЕНКА штатному пенальтисту «АРТІ» виграти цього разу не пощастило.
В активі «Рятувальника» кілька сенсаційних перемог, як приміром, над «Кардиналом» (2:1), «Соколом» (4:0), «Ураганом» (2:1), вихід до півфіналу розіграшу Кубка України, де роменчани поступилися «ХІТу». І в цьому заслуга кіпера команди.
За час виступів «Рятувальник» зібрав чималу колекцію нагород. Зокрема у національних перегонах був срібним призером у Першій лізі і бронзовим – у Другій, тричі здобував Кубок ДСНС України, стільки ж разів вигравав звання чемпіона облради ДСТ «Динамо», був фіналістом розіграшу Кубка МВС України тощо. В кількох змаганнях Юрія КОЗАЧЕНКА називали кращим воротарем.
Добротну гру він демонструє наразі, виступаючи вже третій рік за першолігову «Ягеллонію» з Белостока у чемпіонаті Польщі. Минулого сезону разом із Віталієм ЛІСНИЧЕНКОМ стали бронзовим призером цих змагань.
-Мені кілька сезонів вдалося пограти спочатку проти Юрія, коли він був у Ромнах, а потім разом з ним у команді Сум з футзалу, – згадує Максим МИСЛОВСЬКИЙ. – Тоді ми і подружилися. Він жив у мене, коли виступав за Суми. Хороший товариш, класний футболіст. Як на мене, один з найкращих футзальних воротарів в області. Є що й згадати.
Той же матч з «АРПІ», в якому я забив четвертий м’яч. Ту атаку розпочав Юрчик – Мурик – таке у нього футбольне псевдо. Або кубкова зустріч з «Вікторією». Я забив гол після того, як він допустився помилки. Приємно, що гени Юрія передалися і його сину Нікіті, який грає у футзал за молодіжний склад «Рятувальника». Вже кілька років Юрій грає за кордоном. Ми постійно з ним на зв’язку, бо є про що поговорити і що згадати…Маючи нагоду, вітаю друга з новим роком у його житті!
Олег ТКАЧ: З когорти гвардієйців «Електрона»
Він – один з найкращих півзахисників роменського «Електрона», який впродовж 18 років виступав за команду рідного міста на аматорському і професіональному рівнях в ЧУ, є засновником футбольної династії ТКАЧІВ. 16 вересня Олегу Михайловичу виповнюється 62 роки.
. 
ПРО себе Олег швидко почав заявляти в обласних змаганнях. Помітно вирізнявся вправною грою і влучними ударами. Згадаймо кілька його матчів.
1984 р. «ЕЛЕКТРОН» – «ФРУНЗЕНЕЦЬ» (Суми) – 4:2. Після першого тайму роменчани вели в рахунку – 2:0. Двічі відзначився Олег ТКАЧ. Гості не реалізували пенальті.
«ЕЛЕКТРОН» – «АВАНГАРД» (Глухів) – 3:1. Це була 8-а перемога роменчан. Закріпив її Геннадій СОКОЛОВ після подачі Олега ТКАЧА.
1985 р. «ЕЛЕКТРОН» – «АРМАТУРНИК» (Кролевець) – 5:0. Гості нічого не змогли вдіяти проти гри Олега ТКАЧА. 4 рази після його ударів гості розпочинали з центра поля.
1986 р. «ЕЛЕКТРОН» – «ХІМІК» (Суми) – 2:0. Впродовж усієї зустрічі господарі ні на хвилину не знижували свого атакуючого пориву, змушуючи гостей помилятися біля своїх воріт. Цим і скористалися Олег ТКАЧ і Олександр КВАША.
«ХІМІК» (Шостка) – «ЕЛЕКТРОН» – 0:5. Гості здобули другу поспіль перемогу з великим рахунком, яку закріпив потужним ударом Олег ТКАЧ.
А як тут не згадати принципові зустрічі з «Фрунзенцем» – багаторічним чемпіоном Сумщини – впродовж 1987 – 1995 років в обласних перегонах та України. Перевага тут за «електронівцями». У 9 протистояннях вони не зазнали жодної невдачі при 2 нічиїх. Із 21 командного м’яча – 12 на рахунку Олега. У 4-х поєдинках він відзначався по двічі. Тоді на нього звернули увагу тренери «Явора», але, яка кажуть, сторони не домовилися. Засмучуватися було нічого і гравець разом з «Електроном» заявили про себе на всеукраїнському рівні.
Спочатку виграли першість серед аматорських команд (див. Матч з історії). а потім стали учасниками Перехідної і Другої ліг. А якби ще було належне фінансування та підтримка і увага з боку місцевої влади, то роменчани, окрім виграшу аматорських змагань і 3-го місця у зональному турнірі Другої ліги, могли підвищитися навіть у класі. Про це мріяло і покоління гравців, з якими грав Олег. Разом з ним виступав і його менший брат Валерій. А згодом «засвітився» у команді «Агробізнес-ТСК» і ТКАЧ-молодший – син Олега. З командою він добився вагомих результатів, про які мріяли ТКАЧІ-старші. Чотири рази поспіль команда виграла чемпіонат, тричі – Кубок області та інші турніри, успішно виступала у чемпіонаті і розіграші Кубка України серед аматорів.
Не без гордості згадує Олег Михайлович роки, віддані футболу. Адже він був у першому складі команди, яка вийшла на всеукраїнську арену і про Ромни заговорили спеціалісти.
Ветеран мріє про той час, коли «Електрон» знову заявить про себе, як це сталося, приміром, весною 1992 року, коли він дебютував у Перехідній лізі. Тоді Олег відкрив лік своїм забитим м’ячам на професіональному рівні. Того плинного турніру він відзначився 5 разів, став кращим бомбардиром команди і увійшов до ТОП-10 снайперів двох груп.
У доробку гвардійця роменського «Електрона» понад 300 матчів і до сотні забитих м’ячів. З них 131-у зустріч провів у республіканських змаганнях, де відзначився 20-а влучними ударами. У складі команди ставав володарем Кубка і Суперкубка області , є одним з кращих гравців і бомбардирів в історії команди. Як повідомив голова Асоціації футболу Роменського району Олександр КВАША, Олег серед кращих снайперів чемпіонатів міста і району з міні-футболу/футзалу, На його рахунку 769 м’ячів. А разом тріо ТКАЧІВ забило їх 1485.
-Я щасливий, що наша команда «засвітили» Ромни на футбольній карті України. То був прекрасний час і для нас, і для «Електрона», і для вболівальників. З радістю згадуємо ті роки. Якби хотілося, щоб вони повторилися і наша команда знову заявила про себе,- зізнався Олег Михайлович.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України серед аматорських команд. 1997 р. Фінал . «ЕЛЕКТРОН» (Ромни) – «ЦЕМЕНТНИК-ХОРДА» (Миколаїів) – 2:1. 15 червня. Ромни. Стадіон «Електрон». 4000 глядачів.
Склад «ЕЛЕКТРОНА»: Царіцин, Левчук (Долгошеєв), Кривенко, Кузнецов –к., Брагінець (Зборик), Олег ТКАЧ (Кліщенко), Луценко, Кавтеладзе (Валерій Ткач), Шестаков, Доронченко (Демиденко), Стріляний (Татаринов). Тренер Олександр КВАША,
Голи: Олег ТКАЧ (61), Валенко (69), Луценко (78).
Юрій ЗІНЧЕНКО: Футболу треба завжди вчитися
Вся його футбольна кар’єра пройшла на аматорському рівні, де досяг пристойних результатів. Не менш успішним став і дитячим тренером, присвятивши юним футболістам більше 30 років. Підготував чимало гравців, які сказали своє слово на високому рівні. 17 вересня у Юрія Григоровича День народження. Йому виповнюється 61 рік.
ЮРІЙ – вихованець відомого тренера Охтирської ДЮСН, екс-гравця сумської команди майстрів класу «Б» Анатолія СЛОБОДИНЮКА. Разом з Олександром СІКУНОМ і Сергієм РУБАНОМ Юрія взяли до аматорського «Нафтовика». В ньому він провів 16 матчів і забив свій перший м’яч.
ФОТО з АРХІВУ. 1988 р. Юрій ЗІНЧЕНКО у складі чемпіонського «Маяка».
Після служби в армії Юрій почав виступати за краснопільський «Явір».
– Добре пам’ятаю гру цього футболіста, який залишив по собі приємні спогади, – згадує екс-президент ФК «Явір» Володимир САЄНКО. – Юрій добре бачив поле, майстерно працював з м’ячем і взаємодіяв з партнерами. Особливо потужно він грав із Володимиром БАРЛІТОМ, який вправно виконував кутові і штрафні, а Юрій замикав його подачі результативними ударами. А ще – він впевнено почувався на «другому поверсі», забиваючи красиві м’ячі.
Коли став студентом Сумського педінституту, почав за команду ВУЗу, був її з одним із лідерів. Також допоміг «Маяку» вибороти звання чемпіона області. За тур до завершення перегонів у зустрічі з командою Кролевця Юрій забив переможний м’яч, який став для команд «золотим».
Ще раз чемпіоном був у складі лебединської «Вікторії», яка у «золотому» матчі обіграла сумський «Хімік» (1:0). Кілька сезонів виділявся грою у матчах чемпіонату області, коли, був в охтирському «Спартаку».
МАТЧІ з ІСТОРІЇ.
1985 р. «СПАРТАК»- «СІЛЬГОСПТЕХНІКА» (Ромни) – 3:2. Напружений поєдинок. Юрій ЗІНЧЕНКО відкрив рахунок, гості швидко відігралися. Юрій ще раз виводить «спартаківців» вперед, але роменчани відповідають влучним ударом. На останній хвилині «спартаківці» з пенальті забили переможний гол.
1986 р. «СІЛЬГОПТЕХНІКА» – «СПАРТАК» – 1:3. Господарі першими відкрили рахунок, але охтирчани не розгубилися і Юрій ЗІНЧЕНКО швидко відновив рівновагу. Після перерви двічі невдало зіграв воротар роменчан і після його помилок гості добилися успіху після ударів знову Юрія ЗІНЧЕНКА і Сергій РУБАНА.
«АВТОМОБІЛІСТ» (Тростянець) – «СПАРТАК» – 0:4. Наприкінці зустрічі гості провели кілька атак, три з яких завершилися взяттям воріт господарів. Переможну крапку поставив Юрій ЗІНЧЕНКО.
«СПАРТАК» – «ІМПУЛЬС» (Конотоп) – 3:0. До перерви відзначився Микола ВОВК. Після відпочинку він і Юрій ЗІНЧЕНКО забили ще по м”ячу.
«СПАРТАК» – «КОЛОС» (Глухів) – 4:1. Після «сухої» нічиєї у першому таймі, після перерви картина гри на полі різко змінилася. Господарі практично увесь тайм провели у наступі і це принесло результат. Двічі відзначився Юрій ЗІНЧЕНКО. Гості встигли «розмочити» рахунок. .
Пробував свої сили півзахисник і на професіональному рівні. Зігравши 3 матчі за ФК «Суми», зрозумів, що це не його хліб. Юрій продовжив виступати на аматорському рівні. 6 сезонів відіграв за «Кристал» з Пархомівки Харківської області. З ним став срібним призером престижного республіканського турніру на приз «Робітничої газети».
В одному з матчів отримав серйозну травму, після якої у 33 роки довелося завершувати кар’єру. Став працювати дитячим тренером. Підготував чимало гравців, які успішно заявили про себе – Ігор ПУКАСЬ, Олег Міщенко, Ярослав ПЛЕЧІЙ, Артем КОРЖ та інші. Артем наразі є гравцем молодіжної збірної України Ю-18,у цьому місяці став срібним призером Міжнародного турніру у Швеції. Причетний Юрій Григорович до сходження Сергія РИБАЛКИ, який грав, зокрема за «Динамо» і збірну України. Юнаком свого часу тренувався у його групі.
Аби завжди бути на висоті, футболу треба постійно вчитися і тренерам, і гравцям. Без цього важко стати професіоналом і добиватися успіхів – таке тренерське кредо Юрія ЗІНЧЕНКА. Його він і дотримується у своїй роботі.
Валерій ЖИЛІН: Рік за роком у футболі
16 вересня зірковий гравець сумської команди майстрів Другої ліги чемпіонату СРСР «Фрунзенець”, багаторічний її капітан Валерій ЖИЛІН відзначає свій 81-й День народження. За свою кар’єру’ зіграв майже 250 матчів і забив 48 м’ячів. У 1974 році входив до списку 22 кращих гравців Другої ліги, посів 2-е місце серед кращих бомбардирів . Його прізвище у Рейтингу «100 бомбардирів Другої ліги». Був учасником кількох міжнародних товариських зустрічей.
1962 р. Валерій отримує запрошення до команди майстрів класу «Б» «Трудові резерви» (Курськ).
1963 р. Запрошують до вищолігового харківського «Авангарда».Студент Харківського інституту гірничої автоматики і обчислювальної техніки.
1966- 1968 рр. У складі команди інституту тричі стає чемпіоном УРСР серед ВУЗів і срібним призером першості СРСР, поступаючись футболістам Ленінградського інституту фізкультури. Отримавши диплом, працює інженером-механіком на харківському заводі «Комунар». Після виступу у першості УРСР серед «динамівців» Валерія запрошують до Дніпропетровська, а через півроку стає гравцем дніпродзержинського «Прометея» – команди класу «Б».
1969 р. «Фінал шести» класу «Б». «Спартак» (Суми) – «Прометей» -1:0. Перше знайомство із сумською командою. Валерія і ще 3-х гравців на прохання Федерації футболу УРСР в якості надання допомоги направляють до «Спартака».
1970 р. Дебют у «Спартаку» у матчі з «Таврією». З подачі Валерія ЖИЛІНА Віктор КИСЛЯКОВ забиває єдиний м’яч. Так з перемоги Валерій дебютував у нашій команді.
1970 р. Разом зі «Спартаком» дебютував у 2-й групі класу «А». Забив 1 м’яч.
1971 р. Забив 3 м’ячі. «Спартак» виграв Кубок «Кримський пролісок».
1972 р. Забив 7 м’ячів.
1973 р. З 10-а м’ячами – кращим бомбардиром команди.
1974 р. Забивши 16 м’ячів – знову кращий бомбардир команди, посідає 2-е місце у списку кращих снайперів і входить до списку 22 кращих футболістів Другої ліги. «Фрунзенець» виграв Кубок Дружби у курського «Авангарда» (4:1 і 2:1). Валерій забив 4 голи.
1975 р. На рахунку 2 м’ячі. Команда перемагає в Кубку Дружби., проводить міжнародну товариську зустріч з ФСЖТ» (Франція) -4:3. В активі Валерія 2 голи.
… 
ФОТО з АРХІВУ.
16 червня 1976 року. Валерій ЖИЛІН виводить «Фрунзенець» на матч з французами. За ним – воротар Володимир ШАТОХІН, Віктор ПОЛЄВЩИКОВ, Леонід СУГИРІЙ…
1976 р. 7 м’ячів.
1977 р. Валерій ЖИЛІН завершує свою професіональну кар’єру. У прощальному матчі відзначився влучним ударом.
1978 –1989 рр. В якості судді обслуговує матчі Другої ліги чемпіонату СРСР.
1989 – 1990 рр. Головний тренер сумського «Автомобіліста», який виграє чемпіонат УРСР серед КФК і повертає Сумам місце у Другій лізі.
1991-1995 рр. Працює у командах майстрів Сум.
Надалі тренує дитячі команди, грає за команди ветеранів, у складі яких став 3-разовим чемпіоном міста з міні-футболу.
2014 р. З нагоди 70-річчя Валерія Вікторовича проведено товариську зустріч між командами ветеранів. Ювіляр відзначився «хет-триком».
Валерій ЖИЛІН: – На мою думку, форвард повинен володіти хорошою технікою і швидкістю. Майже в кожному матчі я виходив один на один з воротарями, але мало забивав. З роками шліфував техніку і результативність стала вищою. Весь час мріяв грати у півзахисті, але тренери не хотіли мене слухати і ставили тільки в напад. Коли виступав уже за ветеранів, мені говорили: – Ти повиен грати тільки поперед і забивати.
ЦІКАВІ ФАКТИ у кар’єрі Валерія ЖИЛІНА.
— БАТЬКО Валерія свого часу грав за київське «Динамо» і багато років працював тренером. До Сум приїхав з командою Житомира на чергову зустріч. Матч сумчани виграли. Після нього Валерій запросив батька додому, а у відповідь отримав: – Ти з якого положення забив нам м’яч? Ти був поза грою! Валерій відповів, що його завдання забивати голи, а зараховувати їх чи ні – то справа суддів. Батька не цікавило виправдання сина. Він сів з гравцями в автобус і поїхав, так і не відвідавши своїх онуків.
— У 1973 році команди пробивали післяматчеві пенальті. Матч у Сумах. Нічия. Б’є Юрій ГЛУХИХ. Влучає у воротаря. Суддя змушує ще раз перебити. Підходячи до м’яча, Юрій каже воротарю: – Ти нікуди не стрибай, стій на місце, а то я знову влучу в тебе.
—У ЧЕРНІГОВІ після першого тайму сумчани програвали – 1:3. Після перерви гості так закрутили гру, що зрівняли рахунок. Розгубившись тренер господарів зробив зайву заміну. Сумчанам зарахували технічну перемогу.
—БУДУЧИ уже суддею, на одному матчів Валерій Вікторович угледів, що немає судді на лінії. У цей час він розпивав спиртне на трибуні із вболівальниками. ЖИЛІНУ довелося вилучити помічника і продовжувати гру з одним боковим суддею за згодою команд.
Турніри
Ветерани вшанували пам’ять Героїв!
У ході Всеукраїнського Дня фізкультури і спорту у с.Успенка Буринського (наразі Конотопського) району пройшов традиційний, 3-й за ліком турнір з міні-футболу серед ветеранів. Він був присвячений пам’яті десятьох односельців, які загинули в російсько-українській війні. Розіграш Кубка героїв провели за підтримки тренера команди місцевого ліцею Леоніда ЛИТВИНОВА.
ПЕРЕД початком турніру було вшановано пам’ять Героїв хвилиною мовчання, а капітани команд поклали букети квітів на їх могили.
За Кубок героїв змагалися місцевий «Ветеран», «Пресинг-2000» і «Оріон» з Осоївки Краснопільського (Сумського) району. Всі матчі пройшли у напруженій боротьбі. Ніхто, як кажуть, не хотів… програвати.
«Пресинг-2000» – «Ветеран»- 2:2. Рахунок відкрили місцеві гравці. Красивий м’яч «парашутом» зі свої половини майданчика надіслав у ворота Василь ПОДОЛЬЧАК. Він приземлився у нижньому куті воріт. Швидко дебютант сумчан Юрій ДЯЧЕНКО встановив рівновагу, але відразу Віталій ШЕРШАК знову вивів успенців вперед. Однак останнє слово було за «пресингістами». Врятував їх від поразки Віталій ДАШКІН.
«Оріон» – «Ветеран»- 2:1. Номінальні господарі вели в рахунку 2:0. Влучними ударами запас міцності забезпечили Богдан ФАСТІВЕЦЬ і Роман СТРАШЕНКО. Віталій ШАПОВАЛОВ один гол відіграв, але суперник зберіг свою мінімальну перевагу.
«Пресинг-2000» – «Оріон» – 0:0. Це був матч за перше місце . У разі перемоги сумчан – вони здобувають Головний приз, тоді як суперників влаштовувала і нічия. Як не старалися гравці змінити нулі, нічого не виходило – їх «підводили» воротарі обох команд – «пресингіст» Олександр ПОДОЛЯНКО і «оріонівець» Юрій БОЯРКО. Тож Кубок Героїв дістався ветеранам Осоївки. Команди нагороджені кубками, а футболісти – медалями. Відзначені призами і кращі гравців в кожній команді. Окрім вищеназваних воротарів, ним відзначено і Василя ПОДОЛЬЧАКА,
Видовищною була товариська зустріч збірної ветеранів турніру і вихованців старшої групи гуртка «Футбол» Центру позашкільної роботи Буринської міської ради при Успенському ліцею.
Сторінки історії
Як «Спартак» обіграв «Динамо»
25 років тому сумський «Спартак» став автором сенсації та історичної перемоги у розіграші Кубка України над київським «Динамо». 16 вересня 2000 року він перетнув шлях непереможній команді, безпрограшна серія якої до цього складала 20 матчів і яка жодного разу не вибувала з боротьби після 1/16 фіналу. Сумчани стартували у розіграші після 5-річної перерви.
За грою суперників спостерігав головний тренер збірної України Леонід БУРЯК. Після матчу він сказав, що приємно був здивований грою «спартаківців» і розчарований діями «динамівців».
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок України – 2000-2001. 1/16 фіналу. «СПАРТАК» (Суми) – «ДИНАМО» (Київ) – 0:0, д.ч. -0:0. по пенальті – 4:3. 16 вересня 2000 р. Стадіон «Авангард». 5000 глядачів
«СПАРТАК»: Рогожкін, Басов, Листопадов, Столяров ( Чеховський, 67), Охріменко, Таргонський, Міхно, Богач , Совенко, Захарченко (Ложечко, 91), Грищенко (Гармаш,100).
«ДИНАМО»: Близнюк, Боднар, Максимюк ( Кутас, 102), Герасименко, Радченко, Михайленко, Каладзе ( Скоба, 72), Коновалов, Яшкін, Лисицький, Серебренніков.
Попередження: Каладзе (21), Герасименко (50),Охріменко (66), Грищенко (87).
Післяматчеві пенальті:
Таргонський – 0:0 (воротар), Михайленко – 0:0 (мимо), Совенко – 1:0, Яшкін – 1:0 (мимо), Листопадов – 2:0, Герасименко -2:1, Охріменко – 3:1, Скоба – 3:2, Богач – 4:2.
У СКЛАДІ киян виступали відразу 8 гравців , які свого часу виступалии у різних збірних. Здається, шансів у сумчан не було.
Перший момент створили гості вже на 5-й хвилині. М’яч під удару МИХАЙЛЕНКА зі штрафного метрів з 20-и РОГОЖКІН парирував. Відразу ТАРГОНСЬКИЙ бив у верхній кут воріт з лету – виручив БЛИЗНЮК. Далі на полі йшла рівна боротьба. Хоча кияни більше атакували, але захист сумчан грав чітко і безпомилково. У гостей виділялися ЯШКІН – неточними ударами зі штрафних, ГЕРАСИМЕНКО – брудною грою і БОДНАР – впевненими діями на своєму правому фланзі.
Очікувалося, що після перерви кияни дотиснуть господарів. Та де там! До честі сумчан, вони працювали злагоджено і впевнено, а кияни почали нервувати, збивалися на індивідуальну гру, але нічого у них не виходило. Суперники мали два сприятливі моменти для взяття воріт. КОНОВАЛОВ, обігравши захисника, метрів з 10-и завдав сильного удару – виручив РОГОЖКІН, а «спартаківці» не скористалися можливістю після розіграшу кутового. БЛИЗНЮК помилився на виході, СОВЕНКО м’яч добивав у ворота, однак кіпер встиг підставити руку.
ФОТО з АРХІВУ.
16 вересня 2000 р. «Спартак» (Суми) – «Динамо» (Київ). Роман СОВЕНКО радіє забитому голу з пенальті і перемозі команди.
В додатковий час сумчани впевнено захищалися і небезпечно контратакували, а потім продемонстрували гостям, як треба виконувати післяматчеві пенальті. Кращими гравцями були визнані Каха КАЛАДЗЕ і Володимир БОГАЧ.
В 1/8 фіналу наші футболісти обіграли «Таврію» – 3:2, а у чвертьфіналі поступилися ЦСКА – 1:4.
ТО БУЛА «червона субота» для сумських команд у чемпіонатах України. Окрім «Спартака», перемоги здобули друголіговий «Фрунзенець-Ліга-99», який обіграв «Металіст-2» – 2:0, і футзалісти вищолігового «Колоса-Педуніверситету» – вони завершили гру внічию – 2:2 з чемпіоном України київським «ІнтерКрАЗом».