“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ». Випуск 214.
У випуску:
— Квіти Михайлу ФОМЕНКУ.
— Вітання ветеранам футболу.
— Відрядження сумчан за 6000 кілометрів.
— 2000 рік: Ще одна сенсація від «Спартака».
— Хто стане чемпіоном області-2025?
Незабутнє
Вшанували пам’ять Михайла ФОМЕНКА
У День народження (19 вересня) легендарного вихованця сумського футболу, зіркового гравця і тренера Михайла ФОМЕНКА було вшановано пам’ять цієї легендарної особистості, яка залишила по собі помітне місце в історії радянського і українського футболу.
НА Лучанському кладовищі, де похований Михайло Іванович, до цього долучилися керівники АФСО і ветерани футболу. Вони поклали квіти до його могили, поділилися спогадами про роботу і незабутні зустрічі з відомим футболістом, який минулого року відійшов у вічність.
З гордістю говорили про нашого славного земляка голова АФСО Андрій ПРОХОРОВИЧ, його перший заступник Альберт МОЛГАМОВ, екс-президент краснопільського «Явора» Володимир САЄНКО (з ФОМЕНКОМ його поєднувала багаторічна дружба і який був для гравця другим батьком), Валерій ДУЖКОВ ( працював помічником у Михайла Івановича у збірній України) і голова комітету арбітрів АФСО Євген КОТЕНКО.
Під керівництвом М. ФОМЕНКА у 1991 році сумський «Автомобіліст» дебютував у Другій лізі чемпіонату СРСР ( 8 місце серед 26 команд), а потім – у Першому весняному чемпіонаті України (8 місце у групі «А» Першої ліги).
Незабаром буде проведено традиційний розіграш Кубка Михайла ФОМЕНКА.
Вітання
Олександр СЕМЕРНЯ: Був трудоголіком на полі
За свою 20-річну кар’єру він пограв у чемпіонатах СРСР і України у командах юнаків, аматорів і майстрів. Він був трудоголіком на полі – зазначив у розмові екс-воротар сумського «Фрунзенця» Сергій КІРІЄВСЬКИЙ, з яким вони останні 4 роки у його складі грали у Другій лізі чемпіонату СРСР. 21 вересня ветерану футболу Олександру В’ячеславовичу виповнюється 62 роки.
ФОТО з АРХІВУ. 1980 р. Юнацька збірна області. Олександр СЕМЕРНЯ – у нижньому ряду посередині. Володимир БОЙЧЕНКО – у другому ряду крайній праворуч.
ОЛЕКСАНДР – вихованець тренера Володимира БОЙЧЕНКА. Готуючи юнацьку збірну області, на цього юнака, який грав у півзахисті, він зробив особливу ставку. І не помилився. Сашко не підвів. Команда виграла Кубок України і стала срібним призером республіканської першості серед юнаків – теж неабияка заслуга О. СЕМЕРНІ.
Тоді Олександра разом з В’ячеславом ВАСЄКОЮ викликали до юнацької збірної СРСР (вони були першими представниками Сум) на участь у Фінляндії у міжнародному турнірі, де розігрувався Кубок Хельсінкі. Додому юнаки повернулися бронзовими призерами.
Тож закономірно, що їх, яким було по 17 років, взяли до команди майстрів сумського «Фрунзенця».
-З кожним роком Олександр прогресував і додавав у майстерності, – згадує Сергій КІРІЄВСЬКИЙ. – Це відзначали тренери команди, аналізуючи зіграні нами матчі . Швидко він став гравцем основного складу. На полі був завжди у центрі подій. Виділявся хорошим баченням поля, умінням віддати вчасно точний пас, добре «читав» гру, вміло підключався до атак, вступав у боротьбу із суперниками, не звертав увагу на травми, які його часто переслідували. І якби вдалося команду в Сумах зберегти, впевнений, Олександр сповна розкрив би свій потенціал. Він хотів грати в рідному місті, у своїй команді. Згодом ще два сезони виступав за ФК »Суми» і «Агротехервіс», який після сезону 1995/1996 вилетів з Другої ліги. «Зав’язав» з майстрами і гравець. Загалом за 6 років провів майже 180 матчів і забив 3 м’ячі.
Заявив Олександр про себе в аматорському «Фрунзенці» у розіграші Кубка України. В обох матчах з павлоградським «Космосом» (1:0) і полтавською «Ворсклою» (1:3) він забив м’ячі (див. Матчі з історії).
Був лідером, коли впродовж 10 років виступав за аматорські команди Сум в обласних і всеукраїнських змаганнях. У складі «Автомобіліста» став чемпіоном і 2-разовим володарем Кубка області та бронзовим призером першості Укрради ДСТ «Спартак», з «Хіміком» – двічі виграв Кубок Сумщини, з «Ливарником» був чемпіоном, а з «Будівельником» – призером обласних перегонів. У складі цих команд виступав у чемпіонаті України серед КФК. З «водіями» посів 3-є місце в групі, а з «хіміками» був двічі четвертим. Кар’єру завершував у 32 роки після виступу за пархомівський «Кристал», з яким став срібним призером чемпіонату і був фіналістом розіграшу Кубка Харківської області. На аматорському рівні Олександр зіграв майже 200 матчів і забив з півсотні м’ячів. Були в активі ще виступи і голи за команди ветеранів Сум.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок України 1995/1996. 1/128 фіналу. «ФРУНЗЕНЕЦЬ» (Суми) – «КОСМОС» (Павлоград) – 1:0. 1 серпня 1995 р. Стадіон «Авангард». 1000 глядачів. 4-й арбітр: С. Шапошник (Суми.)
«ФРУНЗЕНЕЦЬ»: Таранушенко, Шелехов, Гриценко, СЕМЕРНЯ, Бездідько, Лушпа (Ткаченко, 46), Стеценко, Вас. Іваненко, Бакузов ( Сербін, 46), Бобух, Загорулько.
«КОСМОС»: Бєлов, Цокур, Гревцов, Чалий (Цокур, 46), Головір, Булгаков, Гречка, Трофимюк, Демиденко ( Боженар, 82), Чуяс, Астраханцев.
Гол: СЕМЕРНЯ (75)
Попередження: Чалий (38), Астраханцев (55), Шелехов (58), Вас. Іваненко (78). Вилучення: Чуяс (70).
Антон ГУМЕНЮК: На останньому рубежі
Він – один із найтитулованіших футзалістів області, які виступають за збірну України серед спортсменів з вадами зору. До того, як стати голкіпером головної команди країни, впродовж кількох сезонів впевнено захищав ворота «СумДУ» у чемпіонатах України. Його кар’єра успішно триває вже більше 20 років.
22 вересня володар багатьох міжнародних нагород відзначає свій 42-й День народження.
ПРО СЕБЕ Антон заявив, коли став студентом СумДУ (навчався на механіко-математичному факультеті) і почав грати у Всеукраїнських змаганнях. Спочатку це були чемпіонати України серед ВНЗ . Перший дебютний для студентів відразу став пам’ятним – хлопці взяли «золото», а наступного року «озолотилися» вдруге. «Ми тоді були, як «сліпі котята», тільки но починали вчитися футзалу», – згадував тренер Сергій ПЄСОЦЬКИЙ. Тоді усі 11 матчів сумчани провели без поразок при двох нічиїх. Антон разом з Олександром КОСТЮЧЕНКОМ впевнено захищали ворота, особливо у фінальних матчах, які були досить напруженими і бойовими, в яких студенти СумДУ домінували по 3:2.
Потім були значно серйозніші екзамени у чемпіонатах України серед команд Першої і Вищої ліг. В них сумчани не пасли останніх, завдяки впевненим діям воротарів, як приміром, у матчах з командами «Олександр», «Універ-Харків», «Шахтар» та іншими суперниками. На його рахунку майже 160 матчів/
Але сповна заявив про себе і показав свою майстерність Антон, коли став захищати ворота збірної України серед спортсменів з вадами зору. Більше 20 років команда формується на базі Сумського регіонального центру «Інваспорт» і готують її викладачі педуніверситету Микола ЧХАЙЛО, Ігор КРАВЧЕНКО. На жаль, Володимир ГЛАДОВ нещодавно залишив цей світ. Сумчанами завойовано понад 60 нагород міжнародного карбу. Микола Борисович високо оцінює гру Антона, яка з роками не згасає. Завжди мав залізну витримку і спокій, вправно діяв при виконанні штрафних ударів, зіграв багато матчів на «нуль».
ФОТО з АРХІВУ.
2018 р. Збірна України після перемоги на чемпіонаті Європи в Грузії. Антон ГУМЕНЮК у другому ряду – третій ліворуч.
У матчах за збірну Антон напрацював на 15 відзнак за успішні виступи на чемпіонатах світу і Європи, Всесвітніх іграх, міжнародних турнірах. Лише світового ґатунку їх у нього 7 – 4 «золота» і 3 «срібла». Всі змагання проходили за відчутної переваги українців. Ось деякі з них.
2015 р. Чемпіонат світу. 5 матчів – 5 перемог із загальним рахунком 29:2.
2018 р. Чемпіонат Європи. 4 -4. 22:5.
2019 р. Чемпіонат світу. 7 -7. 35:3.
2023 р. Міжнародний турнір в Іспанії. 4 -4. 15:2.
В активі, приміром, переконливі перемоги на збірними Туреччини – 11:1, Кореї – 14:0, Італії – 8:1 і 7:0, Англії (у фіналі) – 6:2, Росії – (у фіналі) – 4:1, Японії-22:0) та ін. Зіграно майже 70 матчів, в яких здобуто 48 перемог при 13 поразках. У ворота суперників забито майже 300 м’ячів, у свої пропущено втричі менше/ Чи не говорять ці цифри про майстерність гравців і наших воротарів, зокрема Антона ГУМЕНЮКА, якого неодноразово називали кращим голкіпером.. У матчі з іспанцями на Всесвітніх іграх він забив гол (2:0). За досягнення йому та його партнерам присвоєно звання заслужених майстрів спорту .А ще в колекції Антона нагороди за перемоги команди обласного «Інваспорту», яка 12 разів поспіль вигравала чемпіонат України.
Вже багато років Антон успішно захищає ворота аматорських команд. Минулого сезону грав за «Україну» з Токарів і став володарем Кубка та срібним призером чемпіонату Сум серед ветеранів 40+, де його було визнано кращим воротарем. Раз «відзначився», надіславши м’яч у свої ворота. В кількох зустрічах Антона називали кращим за впевнену гру, яку він продовжує демонструвати вже не один десяток років.
-На мою думку, Антон – сильний воротар, легенда сумського футзалу,- згадує гравець і тренер Максим МИСЛОВСЬКИЙ. – Для нього відповідальність завжди була на першому місці, незважаючи ні на що. Пам’ятаю, приїхали до Запоріжжя у день гри, виграли у «АРПІ» – 3:2. Антон нас тоді врятував від поразки, продемонструвавши високу майстерність. Після матчу дізналися, що грав він з травмою, а нам нічого не сказав. Разом з ним стали чемпіонами області і двічі бронзовими призерами чемпіонату України серед команд Другої ліги. Антон- це боєць!
Знай наших!
Міні-футбол, кок-бору і плов від екс- міністра
У курортному містечку Бостері, що в Киргизстані, відбулися традиційні Міжнародні Азійські спортивні ігри сеед ветеранів. У складі збірної України з міні-футболу 60+ грали двоє сумчан – Олександр ГНАПОВСЬКИЙ (він захищав ворота) і Віктор КУЗЬМЕНКО – добре відомий на позивний «Трубач», який у перші дні війни на своєму балконі виконував Гімн України, піднімаючи патріотичний дух сумчан. Наразі Віктор Іванович несе службу в одному з добровільних формувань.
По приїзді додому він охоче поділився своїми враженнями від турніру і перебування в далекому Киргизстані.
Україна дає добро.
Минулого року на міжнародному турнірі у Туреччині з міні-футболу, де наша збірна стала срібним призером (у фіналі поступилися болгарам), представники країн Середньої Азії запросили українців на свої Азіатські ігри. Зваживши можливості, ми дали згоду, але за однієї умови – в них не будуть брати участі спортсмени Росії і Білорусії. Слова вони дотримали.
У складі нашої комади було шестеро гравців, які представляли Суми, Одесу, Київ і Бахмач. Місцем нашого збору був Кишинів. Далі – літаком за маршрутом Кишинів- Самарканд-Бішкек, а потім автобусом до курортного містечка Бостері, що поблизу відомого озера Іссик-Куль. Загалом наша з Олександром подорож тривала майде дві доби. За цей час подолали майже 6 тисяч кілометрів в один кінець.
Матчі зранку до вечора.
У програмі Ігор було 6 видів спорту. Міні-футбольний турнір зібрав 70 команд, які змагалися у 6-и вікових категоріях. У нашій 60+ їх було найбільше – 20 збірних з різних країн. Поєдинки тривали з 8-ї до 20 -ї годин.
На груповому етапі ми виграли дві зустрічі (по 2:0) у команд з Киргизстану і Казахстану і двічі зіграли внічию (по 1:1) з футболістами міст цих країн.В зустрічі з командою м .Талас (1:1) пропустили на останній хвилині. До речі, у складі збірної м. Талас виступав легендарний гравець киргизького футболу Володимир АРЄШИН. Він для киргизів – що Олег БЛОХІН чи Михайло ФОМЕНКО для нас. Мені було цікаво познайомитися, а тим більше поговорити із 74-річним гравцем, який перебуває у хорошій формі. Він грав ще в радянські часи. За свою багаторічну кар’єру провів більше 500 матчів і забив 127 м’ячів, що є національним рекордом. Кар’єру завершив у … 47 років!
ФОТО на ЗГАДКУ.
Українці з командою м.Талас. Віктор КУЗЬМЕНКО у нижньому ряду – другий праворуч. У верхньому ряду Олександр ГНАПОВСЬКИЙ (третій ліворуч) і Володимир АРЄШИН (під №70.
Груповий етап ми завершили на 2-у місці, набравши з футблістами м.Талас однакову кількість очок. Але у суперників була краща (на один ) різниця м’ячів. У чвертьфіналі нам притистояли футбjлісти м. Тораз – багаторазові переможці цих ігор. Перший тайм завершили без забитих м’ячів. На подальшій нашій грі позначилася втома, адже грали ми при одній заміні, тоді як у суперників було гравці удвічі більше. Допустившись кількох необов’язкових помилок, зазнали невдачі – 1:4. У підсумку – 5 місце. Для дебюту, я вважаю, це пристойний результат. У нагороду отримали футболки і кепки та купу незабутніх вражень. Окрім футболу, сали змогу приємно відпочити, ознайомитися з пам’ятними місцями цієї чудової країни.
До нових зустрічей!
Це було щось неймовірне від усього побаченого! Чого варте озеро Іссик-куль, у перекладі з киргизької «Гаряче озеро», яке не замерзає навіть взимку. За своєю протяжністю ( 178 км на 64 км) – на 7-у місці серед озер у світі.
Познайомилися із змаганнями з кок-бору. Це – кінно-спортивний вид спорту, де дві команди вправних вершників змагаються за 35- кілограмову тушу козла (улак). Вони намагаються нею заволодіти та закинути до воріт суперника, у «тай-казан». Це гра, що поєднує елементи скачок, боротьби, проводиться за чіткими правилами та суддівством. Має народні варіанти і популярна під час свят та змагань на спеціально підготовленому полі розміром 200 на70 метрів. Ці змагання, як розповідали господарі, не поступається футболу і збирають велику глядацьку аудиторію. На матчі, на якому ми побували, на трибунах було майже 18 тисяч вболівальників. Цікаво було споглядати і за верхогонами на конях.
Познайомилися ми із екс-міністром МВС Киргизстану. А яким пловом він нас пригощав!
Словом, отримали масу емоцій і вражень від перебування в цій гостинній країні. Дні будемо ще довго згадувати і чекати нових зустрічей.
За дружніми розмовами наші друзі передавали палкий привіт всьому українському народові, який мужньо веде боротьбу із рашистами і бажали нам скорішої перемоги. Ми були розчулені і щиро вдячні їм за підтримку.
Сторінки історії
2000 р. Ще одна сенсація сумчан: «СПАРТАК» – «ТАВРІЯ» – 3:2.
Слідом за київським «Динамо» сумчани залишили за бортом турніру ще одного вищелігового представника- сімферопольську «Таврію».
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок України. 2000/2001. 1/8 фіналу. «СПАРТАК» (Суми) _ «ТАВРІЯ» (Сімферополь) – 3:2. 23 вересня 2000 р. Стадіон «Авангард». 4500 глядачів. 4-й арбітр: О. Паращенко (Суми).
«СПАРАК-ГОРОБИНА»: Рогожкін, Басов (Чеховський, 62), Листопадов, Столяров, Охріменко, Таргонський, Міхно, Богач, Совенко, Захарченко ( Бабійчук, 46), Грищенко ( Бабинець, 67).
«ТАВРІЯ»: Величко, Фокін ( Кундєнок, 46), Донюшкін, Поляков, Куций, Ключик, Опарін, Трапаідзе, Митрофанов ( Кравченко, 74), Кислов ( Антюхін, 46), Гігіадзе.
Голи: Таргонський (11), Захарченко (20), Міхно (53), Гігіадзе (72, пенальті), Ключик (90).
Кращі гравців матчу: Андрій МІХНО і Васіл ГІГІАДЗЕ.
У СУМАХ знову сенсація. Місцевий «Спартак» поклав «на лопатки» першого чемпіона України, який посилено готувався до цього поєдинку і не вірив, що першолігівці зроблять йому підніжку. Спеціально літаком прилетів до Сум Голова Ради Міністрів АРК Сергій КУНІЦИН, завітав на гру олімпійський чемпіон Олександр ШАПАРЕНКО, який прибув у відпустку з Іспанії
Суперники розпочали зустріч з розвідки. Та швидко гості взяли, як кажуть, ініціативу у свої руки. Вже на 5-й хвилині КИСЛОВ не зміг на добиванні спіймати м’яч. Відразу спрацювало футбольне правило: не забиваєш ти – забивають тобі. Гості порушили правила на лінії штрафного майданчика . МІХНО навісив м’яч до воріт і капітан господарів ТАРГОНСЬКИЙ у високому стрибку надіслав його під поперечину. Окрилені успіхом, сумчани продовжували наполегливо атакувати і двічі могли збільшити свою перевагу. Але ГРИЩЕНКУ не пощастило: м’яч після його удару у падінні через себе пролетів вище воріт, а потім його випередив воротар. Після цього «спартаківці» швидко подвоїли рахунок. У малій купі хтось із сумчан влучив у поперечину, м’яч потрапив до ЗАХАРЧЕНКА і В’ячеслав надіслав його за адресою.
Почала назрівати сенсація. Гості схаменулися і активізували гру, однак удари ГІГІАДЗЕ і ТРАПАЇДЗЕ воротар господарів відбив.
Відразу після перерви сумчани збільшили свою перевагу. ОХРІМЕНКО зробив передачу на МІХНА і Андрій у стрибку ударом голови покарав воротаря, який помилився на перехопленні м’яча.
Після цього підсумок матчу вже не викликав сумніву. Відіграти три голи гостям було вельми складно, але суперник боровся до останнього в надії перевести гру в овер-тайм. Сумчани проявили свої найкращі якості, характер і майстерність. Хоча після того, як гості «розмочили» рахунок з пенальті (ТАРГОНСЬКИЙ нечемно обійшовся у штрафному майданчику з АНТЮХІНИМ), у них були шасни. В кількох епізодах могли «розписатися» у воротах «таврійців» БАБІЙЧУК і МІХНО. На останній хвилині гостям вдалося провести результативну атаку, яку ударом голови завершив КЛЮЧНИК. РОГОЖКІН м’яч дістав, але він звалився у нього з руки і приземлився за лінією воріт.
Володимир КОЗЕРЕНКО – головний тренер «Спартака»: – Хлопці зіграли відмінно, бо ми посилено готувалися до цього матчу. Темними конячками для нас були двоє грузинів. Відповідно побудували тактику гри. Своє щастя шукали в контратаках. Радий, що хлопці це раз довели: вони можуть добре грати з будь-яким суперником.
Віктор СМИГУНОВ – тренер «Таврії»: – Хоча і налаштовували гравців на серйозну боротьбу, нічого з цього не вийшло. «Спартаківці» продемонстрували високі морально-вольові якості і добилися бажаного результату. Ми незадоволені ні грою, ні результатом. Вітаю сумчан з виходом до наступного етапу розіграшу Кубка України.
Ч/О- 2025
У фіналі 27 вересня зустрічаються…
Відбувся один з двох повторних півфінальних матчів у рамках обласних перегонів.
БІЛОПІЛЬСЬКИЙ «Аграрник-Авангард» після переможних 3:0 вдруге довів свою перевагу над «Колосом» із Северинівки. Все йшло до «нульової» нічиєї. Але остання атака завершилася для білопільців результативно. Переможний м’яч на останніх секундах забив Роман ПРОЩЕНКО.
Цікавий факт.
У цьогорічному чемпіонаті суперники зустрічалися 4 рази і щоматчу успіх був на боці білопільських футболістів, які виграли із загальним рахунком 8:0.
На повторну зустріч із шосткинським «Колосом» СК «Конотоп» не приїхав, за що отримав технічну поразку. У першій зустрічі домінували «КОЛОСівці» (3:1).
Таким чином, за бронзові нагороди змагатимуться СК «Конотоп» і северинівський «Колос». А звання Ч/О- 2025 розіграють «Аграрник-Авангард» і «Колос» з Шостки.
За всю історію проведення Ч/О «Аграрник-Авангард» ще жодного разу не підкоряв чемпіонську вершину, тоді як команди Шостки у різні роки зробили 7 сходжень. Автором останнього став ФК «Шостка» 30 років тому. А першим був «Хімік», який у далекому 1955 році зробив «золотий» дубль, вигравши і Кубок, і чемпіонат. По двічі чемпіонами ставали «Екран» і «Свема», раз «Авангард».
Як буде цього разу – дізнаємося у суботу, коли відбудуться ці вирішальні матчі.