“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ». Випуск 221.
У випуску:
— Вітання нашим славним землякам.
— Ювілейна нічия «Нафтовика» . На черзі – ювілейний гол.
— Як «Автомобіліст» повернув Сумам місце у Другій лізі чемпіонату СРСР.
Вітання
Яна КАЛІНІНА: Футбольний БЛОХІН
Охтирчанка, яка наразі є лідеркою жіночої збірної України і полтавської «Ворскли» увійшла в історію українського і світового футболу, встановивши рекорд результативності в одному матчі (14 м’ячів). Вона, як Олег БЛОХІН, добилася феноменальних успіхів.
Днями одна з найтитулованіших зіркових українських нападниця, видатна кравчиня жіночого футболу відзначає свій 31-й День народження.
15-й СЕЗОН проводить Яна на професіональному рівні. За плечима, як кажуть, майже 350 матчів і понад 260 м’ячів в усіх змаганнях. Вона 6 – разова чемпіонка і 5-разова володарка Кубка України, 4 роки ставала кращим бомбардиром перегонів, забила 1000-й гол «Ворскли», лідерка збірної України, в якій грає разом з вихованкою сумського футболу Катериною САМСОН.
Яна – уродженка Охтирки футболом захопилася у дитинстві, граючи разом з одноліткам. На дівчину звернув увагу сумський тренер Микола АБРАМОВ і залучив її до виступу за збірну області. Своєю грою Яна підкорила одного з тренерів вищолігового харківського «Житлобуду-2», який запросив її спробувати свої можливості у команді майстрів.
З вибором визначилася, коли навчалася у Харківському училищі фізкультури. Спробувала, сподобалося і залишилася у команді. Як показав час, не прогадала. Таким був початок її професіональної кар’єри.
Від сезону до сезону дівчина набувала досвіду, а після матчу з київським «Атексом» (15:0), в якому відзначилася 7 разів, місце в основі була вже за нею. 19 вересня 2018 року у матчі з «Пантерами» з Умані Яна забила свій Сотий м’яч у ЧУ, увійшовши до Клубу бомбардирів С. ФРИШКО.
У багатьох зустрічах Яна надсилала у ворота суперниць вирішальні м’ячі. Як, приміром, у фінальній розіграшу Кубка України-2021 з одвічним суперником – дівчатами «Житлобуду-1».
Неодноразово Яну називали кращою на урочистій церемонії «Футбольні зірки України», входила до Символічної збірної України за підсумками сезонів
Як капітан «Ворскли» і збірної, Яна знову веде своїх партнерок до нових перемог у новому сезоні. Дівчина підтверджує свої бомбардирські якості. В 11 матчах нинішнього сезону забила 9 м’ячів і перебуває на 4-у місці у рейтингу кращих бомбардирів. У зустрічі з «Поліссям» (8:2) на рахунку Яни «покер», який вона зробила за 67 хвилин. Наразі «Ворскла» – лідер чемпіонських перегонів.
-Чоловіча та жіноча гра у футбол відрізняється,- говорить Яна. – Ми не слабші, ми витриваліші. Наприклад, якщо футболістка отримала незначну травму, вона не покине поле, а продовжить боротися до останнього. Ми граємо з характером, викладаючись на всі Чоловіки фізіологічно швидші та виконують кращий дриблінг. Однак з кожного правила є винятки, тому говорити, що хтось слабший чи сильніший, не можна.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Жіноча Ліга чемпіонів-2025/2026. Кваліфікація, шлях чемпіонів. Півфінал. 27 серпня. «ВОРСКЛА» (Полтава) – «ЛАНЧХУТІ» (Грузія) – 5:0.
«ВОРСКЛА»: Самсон, Вороніна, Савка, Корсун (68 Козишкурт), Шайнюк, Китаєва (60 Кумеда), Левицька, Осипян (83 Козуб), Радіонова (68 Котяш), КАЛІНІНА, Кравчук (83 Кравець).
«ЛАНЧХУТІ»: Габунія, Камарго (75 Джанікашіилі), Сулашвілі (75 Оньєвуенуі), Цікарідзе, Матвєєва (84 Дімопулу), Ортіс (46 Гуджабідзе), Мурільо, Расселл, Цулая, Пауелл (63 Болквадзе), Чхартішвілі.
Попередження: Радіонова – Мурільо, Габунія.
У складі «Ворскли» також грає вихованка сумського футболу Катерина САМСОН,
Андрій АНЦИБОР: З легкої руки тренера
Він – один із найтитулованіших гравців області. Екс-нападник є кращим снайпером роменського «Агробізнесу-ТСК» . В його колекції 15 відзнак за перемоги в обласних змаганнях. 16 листопада у нього ювілейний, 35-й День народження.
ФОТО з АРХІВУ. 2014 р. Перший трофей «Агробізнеса-ТСК». У фіналі розіграшу Кубка області роменчани перемогли «Нафтовик – 2» -3:1.Андрій АНЦИБОР (у нижньому ряду третій праворуч).
ДЛЯ футболу Андрія зберіг тренер роменського «Електрона» Олександр КВАША. З його легкої руки юнак став вправним гравцем, виступаючи за команди області.
-Одного разу, поспішаючи на тренування, я звернув увагу на Андрія, який тихенько сидів на лавці запасних, а його ровесники грали на полі, – згадує Олександр Дмитрович. – Схоже, тренер О.К. просто не звертав на хлопчину увагу, бо був він щуплуватим і не вселяв йому довіри. Я запросив Андрія до себе. За рік він окріпнув і став гравцем команди ДЮСШ «Електрон», яка виграла чемпіонат ДЮФЛ України серед юнаків вікової категорії Ю-15. То була перша перемога «зіркового» гравця роменського футболу. З того часу й почалося кар’єра Андрія.
У 2013 році він подався до Латвії в надії закріпитися у вищоліговому «Спартаку» з Юрмали. Провівши 4 матчі, від його послуг тренери відмовилися, бо справи в команді йшли не кращим чином. Знайшов себе Андрій у роменському «Агробізнесі-ТСК». Він став на кілька сезонів його командою., а він – його лідером і головним бомбардиром. Тоді роменчани диктували моду в обласних змаганнях. Після того, як команда перестала існувати, Андрій продовжив грати у липоводолинському «Альянсі» і ФК «Тростянець» – від першості області до чемпіонату і розіграшу Кубка України.
…З приходом до «Альянсу» кількох нових гравців із пристойним професіональним стажем, здавалось би, важливість Андрія АНЦИБОРА зменшиться. Але гравець ще корисний і продовжує забиває. У Миколаєві він за перших півгодини зробив вирішальний вклад у розгромну перемогу своєї команди: спершу поспівши на добивання, а потім замкнув ударом головою високу подачу зі стандарту.
За підсумками цієї зустрічі Андрія було включено до Символічної збірної 10- го туру Другої ліги ( див. Матч з історії).
За час виступів за команди області Андрій 6 разів ставав чемпіоном, 4 рази володарем Кубка і 5 разів – Суперкубка області. Він зіграв майже 180 матчів, в яких відзначився майже 120 разів. Був кращим снайпером чемпіонату, забивши 76 м’ячів, став рекордсменом «Агробізнесу –ТСК». Разом з командою посів 2-е місце у груповому турнірі чемпіонату і зіграв у півфіналі розіграшу Кубка України серед аматорів.
Кілька сезонів Андрій виступав за першоліговий роменський «Рятувальник» у ЧУ з футзалу. У 47 матчах забив 68 м’ячів. Наразі роменчанин проживає у Києві і грає за одну з аматорських команд у чемпіонаті столиці. Пробував свої сили ще у пляжному футболі.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 2019/20, Друга ліга, Група «Б» 10 тур. МФК «МИКОЛАЇВ – 2» – «АЛЬЯНС» (Липова Долина» – 0:3. 18 вересня 2019 р. Миколаїів. Центральний стадіон. 150 глядачів.
Склад «АЛЬЯНСА»: Литвиненко, Шевченко, Дугієнко, Писний (Межинський 78), Осадчий, Лучик (Приходько 60), Поднебенний (Зрібняк 63) , С.Шарай (Макаров 56), Сидоренко (Сулейман 77), В. Шарай, АНЦИБОР.
Голи: АНЦИБОР (3, 33), Шевченко (56). Попередження: Поднебенний ( 29), Сурженко (71,77), Сулейман ( 81). Вилучення: Сурженко (77)..
Вони ровесники, бо народилися в один день, 17 листопада 1954 року. Познайомилися в сумській команді майстрів «Фрунзенець» у 1978 році.
Цього дня один з кращих захисників і кращий бомбардир відзначають свої Дні народження. Їм – по 71 року.
Микола КРУЖКО: Приємні спогади про Суми
Для юнака, що народився у Жовтих Водах Дніпропетровської області грати у «Дніпрі» було мрією. 19-річним його взяли в команду, однак «зачепитися» не вдалося. І він вирушає до Калінінграда, де намагався заграти у місцевій «Балтиці». Не склалося. Було це 50 років тому. Зігравши 8 матчів, повернувся додому, а точніше, отримав запрошення від тренерів сумської команди майстрів «Фрунзенець».
ФОТО з АРХІВУ.
27 квітня 1982 р. «Металург» (Дніпродзержинськ)- «Фрунзенець» (Суми) – 1:0. Перший на м’ячі – Сергій КИРІЄВСЬКИЙ. Його підстраховує Микола КРУЖКО (у білій формі), за ним ліворуч – Олександр ДОВБІЙ.
СКІЛЬКИ себе пам’ятає Микола Васильович футболом марив з дитинства. Будь-яка зустріч з м’ячем, а тим більше гра, приносили йому неабияке задоволення і радість . З роками зрозумів: футбол його справа.
Серед учнів своєї вікової категорії, з якими навчався в ДЮСШ Жовтих Вод, вирізнявся впевненою і надійною грою у захисті. Після всеукраїнських змагань на юнака звернули увагу тренери РСШІ і запросили підвищувати свою майстерність у Києві. І тут він заявив про себе. Його включили до складу збірної України, яка переможно виступила на 12-й Всесоюзній Спартакіаді школярів. Грав разом з Володимиром ЛОЗИНСЬКИМ, Юрієм КОВАЛЬОВИМ, Олександром ГОЛОКОЛОСОВИМ, Олегом СЕРЕБРЯНСЬКИМ. Вони згодом, як і Микола, заграли на високому рівні. З усіх матчів йому запам’яталися зустрічі з призерами – командами Москви і РРФСР, з якими наші школярі впевнено зіграли.
Першою професіональною командою стала калінінградська «Балтика», потім був сумський «Фрунзенець», які виступали у Другій лізі чемпіонату СРСР. За «фрунзенців» за 5 років відіграв 203 матчі і забив 5 м’ячів.
-Я прийшов у команду, коли Микола вже грав,- ділиться спогадами екс-воротар Сергій КИРІЄВСЬКИЙ. – Виступав він під третім номером на позиції центрального захисника. Скільки разів виручав, підстраховував мене у складних ситуаціях. Самовіддано атакувати суперника скрізь і кожного, у кого м’яч – за таким правилом він діяв на полі.Ніколи не грубіянив і не ховав ніг у вирішальних сутичках. Якась особлива вправність і сміливість допомагали вигравати дуелі у суперників. Умів підключатися до атак.
З приємністю згадує Микола Васильович роки, проведені в Сумах. І перший м’яч, який забив після розіграшу кутового у ворота житомирського «Спартака», що врятував команду від поразки (2:2), і результативну гру із ужгородською «Говерлою» (3:3) , і свою помилку у зустрічі з керченським «Океаном», після якої гості вийшли вперед, але виручили партнери, зрівнявши рахунок (1:1), і особливо вольову перемогу над житомирським «Спартаком». Через травму не зміг вийти на поле і допомогти товаришам. Страшенно переживав, адже після першого тайму було 0:3 на користь суперників. І вихід Григорія ЛАЗАРКА перевернув гру з ніг на голову. Чотири його м’ячі принесли сумчанам вікторію (4:3).
У 28 років Миколі довелося завершити виступи у «Фрунзенці». Річ у тім, що тоді діяв ліміт на вікових гравців. У кожній команді мали виступати не більше 6 футболістів старші 25 років, з них один повинен грати тільки воротарем. А Микола серед них був найстаршим і його не включили до заявки команди. Надалі він продовжував виступати за аматорські команди Сум, з якими досяг помітних результатів. Був переможцем і двічі срібним призером чемпіонату і двічі володарем Кубка області та двічі призером всеукраїнських змагань.
23 роки тому Микола Васильович повернувся на свою малу батьківщину – у Жовті Води. Присвятив себе підготовці юних футболістів у місцевій спорт школі. де колись навчався сам. Про футбольні роки, проведені у Сумах, у ветерана футболу залишилися приємні спогади.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат СРСР – 1975. Друга ліга. 2 зона.1 тур. «БАЛТИКА» (Калініград) – «ВОЛГА» (Калінін) -2:1. 18 квітня. Стадіон «Балтика». 10 500 глядачів.
Склад «БАЛТИКИ»: Усаров, Шишин, КРУЖКО, Артемов, Алексанов, Граков, Шулькевич, Криущенко, Перевалов, Бондарєв, Сурменко (Хоханов, 66).
Голи: Бондарєв (10), Алексанов (43) – Галкін (85).
Віктор ЧІПІЖНИЙ: Тричі кращий бомбардир
Із 11 сезонів на професіональному рівні – 4 він провів за команду рідного міста – сумський «Фрунзенець» у Другій лізі чемпіонату СРСР. Відіграв 136 матчів, в яких відзначився 29-а влучними пострілами. За кількістю забитих м’ячів поступається лише Григорію ЛАЗАРКУ (58) і Валерію ЖИЛІНУ (48).
ЗГАДУЄ екс-воротар сумської та інших команд, майстер спорту СРСР Сергій СТРАШНЕНКО- старший:
– Віктор був одним з найкращих вихованців тренера Костянтина ЗІНОВЬЄВА . Володів хорошим стартовим ривком, вправно працював з м’ячем на швидкості. Його бомбардирські якості проявилися вже в юнацькій команді, яка успішно виступала у всесоюзних юнацьких змаганнях. Але тренери «Фрунзенця» тоді не взяли юнака до команди, тож йому довелося самому влаштовувати свою футбольну долю.
Ми часто з Віктором зустрічалися на полі, коли грали за різні команди. Пригадую дві зустрічі, коли я виступав за ужгородську «Говерлу», а Віктор – за бережанську «Ниву». Я пішов на перехоплення м’яча, а Віктор на швидкості наближався до мене. Вчинив він по-джентельменськи. Аби не травмувати мене, перескочив через мене. Не забуду і гол, який він забив. Майстерно обіграв захисника і надіслав м’яч у дальній кут.
На мою думку, Віктор був одним з найкращих нападників сумської команди. Жаль, що він так мало виступав у рідному місті.
…Професіональну кар’єру розпочинав у друголіговому полтавському «Колосі». Потім були два сезони у «Фрунзенці», рік виступу за першоліговий воронежський «Факел» (10 місце), де зіграв 18 матчів у чемпіонаті і 3 – на Кубок СРСР. А після нього повернувся додому, аби допомогти команді вибратися із небезпечної зони. Але було вже запізно. Тоді Віктор став кращим бомбардиром, забивши 15 м’ячів.
МАТЧІ з ІСТОРІЇ. М’ячі, які забивав Віктор за «Фрунзенець» у 1983 році.
«Фрунзенець» – «Шахтар» (Горлівка) – 2:1. Віктору ЧІПІЖНОМУ після стрімких атак вдалося забити два м’ячі, на що гості відповіли лише одним. Це була перша перемога в сезоні.
«Можливо, хоч цей матч стане для «Фрунзенця» переломним, і команда врешті-решт заграє у відкритий, наступальний футбол, якого так заждалися її прихильники» (Звіт у газеті).
«Фрунзенець» – «Стахановець» (Стаханово) – 1:1. Після прострільної передачі Віктор ЧІПІЖНИЙ відкрив рахунок. Невдовзі гості відновили рівновагу.
«Фрунзенець» – «Торпедо» (Луцьк) – 3:0. ЧІПІЖНИЙ забив другий і третій м’ячі.
«Фрунзенець» – «Десна» (Чернігів) – 3:1. Сергій МИРВА ударом у дальній кут зрівняв рахунок- 1:1. Гості збили сумського нападника. Пенальті. До м’яча підійшов ЧІПІЖНИЙ. Він не схибив. За 5 хвилин до кінця поєдинку Віктор ЧУЙКО, вміло відгукнувшись на передачу партнера, забив третій гол.
«Фрунзенець» – СКА (Київ) – 1:3. На 7 хвилині капітан Віктор ЧІПІЖНИЙ чітко реалізував штрафний удар. Воротар навіть не встиг зреагувати на м’яч після його удару – 1:0. Швидко – 1:1, 1:2 і 1:3.
Потужно провів Віктор у сезоні 1980 року у друголіговому «Динамо» (Кіров), з яким посів 3-є місце у зоні. У 28 матчах забив 23 (!) м’ячі із 51 командних і серед усіх бомбардирів зони показав 7-й результат. Також до списку кращих снайперів за сезон (11 м’ячів) і за всю історію (14) сумчанин увійшов, коли два роки виступав за бережанську «Ниву»
Наш земляк у Рейтингу 100 бомбардирів Другої ліги. Виступаючи за команди Полтави, Сум і Тернополя забив 48 м’ячів. А якщо додати голи за інші команди, то буде щонайменше 310 матчів. На жаль, відсутня статистика його виступів за друголіговий «Строитель» з Тюмені у 1978 р., де забив 1 гол. За свою професіональну кар’єру змушував воротарів 5-и команд 72 рази виймати м’яч із сітки воріт.
ФОТО з АРХІВУ Віктора ЧІПІЖНОГО.
1981 р. Віктор (у нижньому ряду – четвертий праворуч) у складі «Факел» (Воронеж).
Турніри
Перша, але ювілейна нічия
Перенесеним матчем другого туру з «Олімпією» із Савинців на її полі охтирський «Нафтовик» завершив осінню частину чемпіонату ААФУ серед команд 2-ї групи.
ДО перерви господарі вийшли вперед, але в середині другого тайма один з кращих бомбардирів охтирчан Анатолій МІРОШНІЧЕНКО відновив рівновагу. Суперники підписали миову – 1:1.
Цю гру наша команда провела у такому складі: Сьома, Нелін, Пархоменко, А. Масло, Назаренко, Є. Масло, Кісіль, Барсуков, Мірошниченко, Ставицький, Коцарєв (Биченко, 78). Головний тренер: Віталій Бала.
Голи: Лобода (32) – МІРОШНІЧЕНКО (62).
На «зимові» канікули «Нафтовика» йде з 10 очками в активі і місцем у середині турнірної таблиці.
На жаль, ААФУ не розібрався з матчем «Авангард» – «Нафтовик», на який наша команда запізнилася на кілька хвилин. Була попередня домовленість з керівництвом господарів, що матчі вони зіграють. Проїхавши туди 150 км, «нафтовикам» відмовили. Не зрозуміла і позиція КДК, яке сліпо промовчало і нічого не повідомило про своє рішення. На сайті стоїть 3:0 (технічна перемога), звичайно, на користь «Авангарда». Схоже, ААФУ у такий спосіб підсобляє суперникам на успішний виступ. Іншого пояснення важко придумаєш. Хай це буде на совісті київських чиновників, які практикують подвійні стандарти.
Для «Нафтовика» це була перша нічия в сезоні і ювілейна, 10-а за роки виступів у ЧУ серед аматорів. Весною наші футболісти заб’ють ювілейний 100 м’яч (наразі їх 96).
У ТОП-10 кращих бомбардирів Анатолій МІРОШНІЧЕНКО, який надіслав у ворота суперників 6 м’ячів, і Денис МІЦАЙ – він відзначився 5 разів.
Наступний матч «Нафтовик» проведе 4 квітня вдома, приймаючи «Олімпію».
Сторінки історії
Як «Автомобіліст» повернув Сумам місце у Другій лізі чемпіонату СРСР
Сталося це 35 років тому на фінальному турнірі переможців зон першості УРСР серед КФК-1990, що пройшов впродовж 11-18 листопада у Скадовську і Новомиколавці Херсонської області.
Завдання №1
7 РОКІВ сумські вболівальники чекали повернення великого футболу після того, як «Фрунзенець» втратив статус команди майстрів Другої ліги чемпіонату СРСР. Вирішити це завдання вдалося тренерам і гравцям «Автомобіліста», який представляв обласне ТВО «Сумиавтотранс».
Перед командою – срібним призером чемпіонату області 1989 року – було поставлено завдання – успішно виступити у першості УРСР серед КФК.
Перевіркою рівня готовності гравців до випробування стала зимова першість області на приз газети «Ленінська правда», де змагалися 8 команд. Не зазнавши жодної поразки, «Автомобіліст» став переможцем. Було проведено ще 4 контрольні зустрічі на зборах і 7 товариських матчів з командами різних ліг під час дружнього візиту до Болгарії.
На першому місці
«АВТОМОБІЛІСТ» потрапив до 3-ї зони, де грали 16 команд. Деякі з них мали вже досвід виступів на цьому рівні – «Хімік» (Севєродонецьк), «Металург» (Куп’янськ), «Більшовик» (Київ) та ін.. Разом з «водіями» область представляли краснопільський «Явір» і глухівський «Спартак».
Стартували сумчани з мінімально перемоги над «Спартаком» (1:0). Автором першого м’яча став захисник капітан команди Володимир ОЛЬШАНЧЕНКО, більше відомий на псевдо КУНДЄЙ. Поступово команда набирала обертів і впевнено трималася у групі лідерів. Після 10 турів мала 17 очок і перше коло завершила на 2-у місці, поступаючись 5-а пунктами лідеру – «Зорі» з Карлівки Полтавської області.
Враховуючи, що лідерів сумчани будуть приймати вдома, перед командою поставили конкретне завдання – виграти зональний етап. Друге коло сумчани пройшли на одному диханні, без поразок (12 перемог і 3 нічиї), набравши на 7 очок більше, ніж у першому.
Підсумкове становище лідерів
В Н П М О
- «Автомобіліст» 20 7 3 57 – 21 47
2.«Зоря» 19 6 5 54 – 27 44
- «Металург» 18 8 4 42 – 17 44
4.«Хімік» 16 11 3 49 – 21 43
- «Явір» 14 9 7 48 – 34 37
- «Спартак» 12 5 13 33 – 32 29
Трьох поразок сумчан зазнали від «Хлібороба» (Чорнобаївка) – 1:3, «Зорі» – 0:1 і «Хіміка» -0:2. В активі було 5 перемог з великими рахунками за різниці м’ячів 17 голів забив Олександр БОБУХ.
Із земляками зіграли так: «Автомобіліст» – «Явір» – 1:0, 1:1, – «Спартак» – 1:0, 2:0/
Зональний етап відмінно провели нападник Олександр БОБУХ і захисник Володимир ОЛЬШАНЧЕНКО, які забили 17 і 10 м’ячів – відповідно із 57 командних. Причому у 6 зустрічах Олександр відзначався «дуплетами», а Володимир, вміло підключаючись до атак, в одному матчі відзначився двічі і в 4-х його влучні удари приносили перемоги (по 1:0). Відзначимо гру 36-річного Віктора ГАЛЬЧЕНКА, досвід якого допомагав молодшим колегам на полі.
«Золотий» фініш з путівкою до Другої ліги.
З ХОРОШИМ настроєм приїхала команда на фінальний турнір. Потужний старт застав зненацька суперників. Не програвши жодного матчу, сумчани достроково стали переможцями і вибороли путівку до Другої ліги чемпіонату СРСР. Результати матчів за участю «Автомобіліста».
«Автомобіліст» – «Маяк» (Очаків) – 2:0. (Голи: Олександр БОБУХ, Сергій ЯЩЕНКО), – «Карпати» (Кам’янка-Бузька) – 3:1 (Олександр БОБУХ -2, Микола ГРИНЬ), – «Темп» (Шепетівка) – 1:1 (Володимир ОЛЬШАНЧЕНКО), – «Стахановець» (Стаханово) – 2:0 (Михайло НІКОЛОЗАШВІЛІ, Олександр КУЗЬМІН), – «Сталь» (Комунарськ) -2:0 (Олександр БОБУХ-2).
Олександра БОБУХА, який на вирішальному етапі забив 5 м’ячів, було визнано кращим нападником «Фіналу шести». До речі, потужно зіграв квартет нападників сумчан, який забив 41 м’яч.
Підсумкова таблиця
В Н П М О
- «Автомобіліст» 3 2 – 10 – 4 8
- «Маяк» 3 – 2 7 -5 6
- «Сталь» 2 2 1 10 – 6 6
- «Темп» 2 1 2 7 – 8 5
- «Стахановець» 1 1 3 5 – 8 3
- «Карпати» 1 – 4 3 – 11 2
Хто грав, хто забивав
Воротарі: Валерій БАЛИЦЬКИЙ (26 матчів – пропустив 14 м’ячів), Віталій ДАВИДЕНКО (24 – 11).
Захисники: Володимир ОЛЬШАНЧЕНКО (31 матч – забив 11 м’ячів), Олександр ЛОПАТЕНКО (33), Валерій БЕЗДІДЬКО (30), Микола ГРИНЬ (13 -1), Ігор ЗАГОРУЛЬКО (12), Дмитро МУРАШКІН (14), Андрій ШУРЕНКОВ (7), Володимир ЛАБЕНОК (9),
Півзахисники: Сергій ГАЙДАР (29), Юрій ІВАНОВ (31 -3), Сергій ГОРЬКАЄВ (12), Михайло НІКОЛОЗАШВІЛІ (17 -3), Сергій ЯЩЕНКО (8 – 3), Сергій КОЗЛОВ (6 – 1), Ігор ШАНДИБА (17 – 1), Сергій ШИНКАРЕНКО (16 -1), Віктор ГАЛЬЧЕНКО (8 -1), Олександр БЕДРИЦЬКИЙ (9).
Нападники: Олександр БОБУХ (31 – 22), Олександр БІЛЕЦЬКИЙ (34 – 6), Олександр КУЗЬМІН (26 – 6), Сергій ЗАПОРОЖЕЦЬ (26 -7).
Головний тренер – Валерій ЖИЛІН, старший тренер – Микола КУРАСОВ, начальник команди – Валерій ГУЩИН.
ФОТО з АРХІВУ, 1990 р. Герої «золотого» 1990 -го року.
Про гру «Автомобіліста»
Микола МОТОРНИЙ- заввідділом газети «Молодь України», за приз якої змагалися команди:
– На мою думку, найцікавішим на турнірі був матч «Автомобіліст» – «Маяк». Очаківці впродовж усієї зустрічі мали перевагу, але гольових моментів так і не створили. А ось дві швидкі контратаки у виконанні сумчан – і Олександр БОБУХ та Сергій ЯЩЕНКО приймали вітання від своїх товаришів-2:0.
Анатолій КОНЬКОВ – тренер Держкомспорту УРСР, заслужений майстер спорту СРСР:
– Команда впевнено провела усі матчі заключного етапу змагань, продемонструвавши не лише хорошу гру, але і загальний заряд для досягнення поставленої мети. Сумчани помітно переважали своїх суперників за результативністю і надійністю тилів. Я вважаю, Друга ліга отримала міцну команду, яка зможе поборотися за високе місце у турнірній таблиці.
ДЕБЮТ «Автомобіліста», який очолив Михайло ФОМЕНКО, у Другій лізі чемпіонату СРСР був вдалим. Сумчани посіли 8 місце серед 26 команд. У 50 матчах набрали 54 очки (+20, = 14, -16, м’ячі 51 – 40).
ВПРОДОВЖ 1990 року сумчани провели 53 матчі (+32, = 14, -7 за різниці м’ячів 105 – 45). Автором ювілейного, 100 -го м’яча став Микола ГРИНЬ у зустрічі з «Карпатами» (3:1).