ФутТайм від Григорія М.Реви.
ФутТайм від Григорія М.РЕВИ. Випуск 18.
Двоє сумчанок – у списку ФІФА.
Згадаймо зіркового футболіста Сергій НАЙДЕНКА.
Чи поверне «Нафтовик» великий футбол до Охтирки?
Знай наших!
Марина і Марія – серед арбітрів ФІФА.
ФІФА оприлюднило список українських арбітрів, які цьогоріч обслуговуватимуть міжнародні матчі під егідою ФІФА і УЄФА. У цьому загальному реєстрі серед 38 представників українського суддівського корпусу – двоє сумчанок: Марина СТРІЛЕЦЬКА і Марія МИСЛОВСЬКА.
Марина вже досвідчена асистентка арбітра, на матчах працює добрих півтора десятка років. Крім того, вона ще й асистент арбітра VAR. В її активі – матчі жіночих команд Ліги чемпіонів, чемпіонатів світу і Європи, Олімпійських ігор і української Прем’єр-ліги.
Дебютує на міжнародній арені серед 5 наших арбітрів з футзалу Марія. Свій перший
крок до цього вона зробила на товариській зустрічі збірних України та Іспанії (0:7).
Статус міжнародного арбітра ФІФА дозволяє працювати на матчах Ліги Європи і Ліги чемпіонів, а також за участю національних збірних. Це і престижно, і фінансово вигідно,- зазначає відомий у минулому арбітр Мирослав СТУПАР.
Якщо в Україні головний арбітр отримує за матч 490 доларів, то за одну зустріч групового етапу Ліги Європи – майже 3 тисячі доларів, за матчі національних збірних можна заробити близько 10 тисяч доларів. А за обслуговування поєдинків фінальної частини чемпіонату світу ФІФА платить по 20 тисяч доларів. На цьому рівні українські арбітри ще не працювали.
Для порівняння. За свій перший матч у вищій лізі чемпіонату СРСР Мирослав СТУПАР отримав 10 карбованців. На них тоді можна було купити… 2 пляшки кон’яку.
Пам”ять.
«Подарунок» від Олега БЛОХІНА.
У 16 РОКІВ перед Сергієм НАЙДЕНКОМ відкривалося прекрасне футбольне майбутнє. Його запросили до київського «Динамо», де тоді грали зіркові виконавці, серед яких і наш земляк Михайло ФОМЕНКО.
МИНУЛО 62 роки від Дня народження майстра спорту СРСР Сергія НАЙДЕНКА, який передчасно пішов із життя. Його кар’єра тривало 13 років. За плечима виступи на позиції захисника у дублі київського «Динамо» , ворошиловградській «Зорі», миколаївському «Суднобудівнику» і київському СКА. У чемпіонатах СРСР він провів 212 матчів і забив 7 м’ячів. У складі збірної СРСР – володар золотої медалі юнацького турніру УЄФА Ю-18, у «Динамо» став переможцем і бронзовим призером чемпіонату СРСР серед дублерів, з київським СКА- чемпіоном Другої ліги. На його рахунку більше 200 матчів в якості судді всеукраїнських змагань.. У Вищій лізі працював на 59 зустрічах.
ПЕРШІ уроки футболу Сергій отримав у ДЮСШ Первомайська Миколаївської області, де він народився. Потім – навчання у Ворошиловградській ШІСП, а після закінчення РСШІ його запросили в «Динамо». Уявіть, що тоді робилося в душі юнака! У складі киян добився перших успіхів. Як відзначала тоді преса, змістовною грою привертали увагу вболівальників до себе Сергій БАЛТАЧА, Сергій НАЙДЕНКО, Олег ТАРАН та інші.
Того ж сезону у складі збірної України став чемпіоном СРСР серед юнаків. У фінальному матчі наші футболісти з рахунком 2:0 перемогли ровесників з Ленінграда. . Провідними гравцями були, зокрема Віктор ЧАНОВ, Ігор ГАМУЛА, Сергій НАЙДЕНКО, Ярослав ДУМАНСЬКИЙ.
За рік Сергій вже у складі збірної СРСР – переможець юніорського турніру УЄФА Ю-18- володар Кубка неофіційного чемпіонату Європи. Цікаво, що гравці встановили своєрідний рекорд, вигравши усі 5 матчів фінального етапу із загальним рахунком 15:0. На «суху» вони пройшли і збірну Австрії у кваліфікаційному відборі (2:0 і 0:0). Не встояли перед потужною грою футболісти Греції (4:0), Норвегії (4:0), Ірландії (2:0), у півфіналі – поляки (2:0), а у фінальному матчі – югослави. Опір суперника наші футболісти зламали після перерви, забивши 3 «сухих» м’ячі. Сергій відіграв практично усі матчі. Честь України разом з ним захищали Віктор ЧАНОВ, Олег ТАРАН і Ярослав ДУМАНСЬКИЙ.
Як це було… («Советский спорт». 16.05.1978 г.)
ЮГОСЛАВІЯ (U-18) – СРСР (U-18) – 0:3 (0:0).
14 травня 1978 року. Юніорський турнір УЄФА 1978 року. Фінал. Краков. Стадіон «Вісла». 5000 глядачів. Суддя: Доменико Серафіме (Італія).
Югославія: Ігор Мркун, Мілан Янкович, Предраг Мілованович, Анте Румора, Роберт Юрічко, Мехмед Баждаревіч (Харіс Смайич, 57), Марко Елснер, Мілан Ічін, Желько Станіч, Іван Гудель, Марко Млінаріч. Тренер: Стеван Вілотич.
СРСР: Віктор Чанов, Віктор Янушевський, Олександр Головня, Ашот Хачатарян, Сергей Найденко (Сергей Овчинніков, 41), Ярослав Думанський (к), Михаило Оліференко, Ігор Пономарьов (Володимир Галайба, 62), Валерий Зубенко, Олег Таран, Ігор Гуринович. Тренер: Сергій Коршунов.
Голи: Таран (56, 77), Галайба (73).
Перед Сергієм відкривалася перспектива потрапити до основного складу «Динамо». Але на одному з тренувань амбіційний Олег БЛОХІН не по-джентельменськи повівся з молодшим колегою в ігровому сутичці і зламав НАЙДЕНКУ ногу.
Як потім розповів Сергій, згадуючи цей епізод, йому тоді здалося, що Олег спеціально вдався до цього, аби завадити йому потрапити до основного складу, на місця тоді була висока конкуренція. Про подальшу кар’єру в «Динамо» після цього годі було вже й мріяти.
Сергій повертається до Ворошиловграда і стає гравцем «Зорі», яка вийшла до вищої ліги чемпіоату СРСР.
Дебютував Сергій 16 квітня 1979 року у домашньому матчі з московським «Спартаком», в якому господарі зазнали невдачі – 1:2. Запам’яталися зустрічі з московськими командами «Динамо», «Торпедо», ЦСКА, а також з «Пахтакором», «Нефтчі», «Чорноморцем» і динамівцями Тбілісі. «Зоря» тоді не втрималася у «вишці» і продовжила свої виступи у Першій лізі. За 6 років Сергій 160 разів виходив на поле у матчах чемпіонатів і розіграшів Кубка СРСР. Виступав у СКА, де проходив військову службу, і «Суднобудівнику», а завершував кар’єру в аматорських командах Луганської області.
Важко було у ті час знайти роботу. Це добре відчув на собі і Сергій. Працював, як зізнався він, різноробочим і вантажником. Порадившись із дружиною Людмилою, вирішили переїхати на Сумщину, звідкіля вона родом. Так Сергій НАЙДЕНКО став сумчанином і своїм у футбольних колах. Він встигав і дітей тренувати, і матчі обслуговувати, і за ветеранів пограти, і як голова міської Федерації футболу, проводити чемпіонати Сум. Він продовжував жити ФУТБОЛОМ.
На жаль, на 56 році життя Сергій Миколайович залишив цей світ. В пам’ять про нього ФЦ «Барса», де він працював тренером, проводить турнір його імені.
1978 рік. «Золота» збірна СРСР Ю-18 на юніорському турнірі УЄФА. Сергій НАЙДЕНКО у 2-у ряду 8-й зліва направо. Фото: «Футбол в СССР»
Перспектива.
«Нафтовик»: Перший крок до мрії.
ОХТИРСЬКИЙ «Нафтовик» минулого року дебютував в Аматорському чемпіонаті України. Після осінньої частини перегонів він посідає 4-е місце серед команд 2 групи. Схоже, в місті прагнуть відродити великий футбол, яким гордилася Охтирка майже 30 років. Головний тренер Антон СІКУН впевнений: рано чи пізно у місті буде пристойна команда, яка продовжить футбольну історію свого попередника. Своїми думками він поділився зі «СпортАреною».
Радість на всіх! 24 серпня 2021 року. Гравці “Нафтовика» разом зі своїми вболівальниками після перемоги у фінальному матчі розіграшу Кубка області, в якому охтирчани обіграли глухівський «Велетень» (2:1).
– Завдяки кому вдалося відродити «Нафтовик»?
– У першу чергу, завдяки підтримці керівництва міста. Ініціювала цю ідею група наших футбольних людей. Вона посприяла, щоб була можливість створити команду, аби «Нафтовик» заявив про себе на обласному та всеукраїнському рівняхі, був конкурентоспроможним. Я думаю, це нам вдалося.
– Якої ви думки про Аматорський чемпіонат України і враження від нього?
– Враження позитивні. Грають команди різного рівня майстерності, які теж, як і ми, вирішують максимальні завдання. Стартували ми добре, видавши хорошу безпрограшну серію матчів із 7-и поєдинків. Лише на фініші осінньої частини сезону зазнали 2-х поспіль поразок від наших головних конкурентів в боротьбі за вихід до плей-офф. Ми побачили рівень наших головних суперників. Тож тепер розуміємо, до чого нам прагнути, Радує, що «Нафтовик» пристойно виглядає в цьому турнірі, може й надалі прогресувати.
– А яке завдання стоїть перед командою?
– Традиційно -перемагати в кожному матчі. Звісно, як новачки, освоюємося на цьому рівні, але хочеться потрапити до плей-офф. Налаштовуємося на кращі результати, адже в першому колі нам трішки не вистачило людей, зважаючи на те, що одночасно грали в трьох турнірах – чемпіонаті і розіграші Кубка області та чемпіонаті України серед аматорів. Було важко, але добилися певних результатів. Тож в аматорах маємо нагоду поборотися за підвищення в класі.
– В кількох словах про плани підготовки «Нафтовика»?
– Зіграємо на традиційному зимовому турнірі «Перша столиця», який влаштовує Харківська обласна асоціація футболу. Тут переглянемо потенційних новачків, в тому числі і місцевих, адже в Охтирці є футболісти, які можуть виступати на такому рівні. Награємо склад, певні ігрові елементи, аби добре підготуватися до вирішальних ігор.
Статистика. У 2021 році «Нафтовик» виграв Кубок і став бронзовим призером чемпіонату області серед команд Вищої ліги.
| І | В | Н | П | М | О | |
| Чемпіонат області | 15 | 8 | 5 | 2 | 35-16 | 29 |
| Кубок області | 3 | 2 | 1 | – | 9-5 | |
| Аматорський чемпіонат України | 9 | 6 | 1 | 2 | 16-7 | 19 |
| Разом | 27 | 16 | 7 | 4 | 60-28 |
Гравці «Нафтовика» серед кращих
“СпортАрена» визначила 33 найкращих гравців Аматорського чемпіонату України за підсумками його осінньої частини. До неї включено трьох гравців «Нафтовика.
Воротар – Валентин БІРЮК (9 матчів – 6 пропущених м’ячів, 6 матчів на «нуль»), центральний захисник – Олександр ЛАПІН (8 матчів – 4 м’ячі, 1 асист), правий півзахисник – Іван МРЯЧЕНКО (8 матчів – 2 м’ячі, 3 асисти).
У ході підготовки до весняного етапу ЧУ “Нафтовик» зіграв контрольний матч з друголіговим СК «Полтава» і поступився – 0:4.