ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 106.
У випуску:
— Ветерани футболу відзначили ювілеї.
— Юлія ДЕХТЯР отримала MVP.
— ФК «Колядинець» 12 матчів – 12 вікторій!
Вітання
Троє з «Електрона», не рахуючи інших
Так співпало, що у ці дні троє ветеранів роменського футболу відзначають свої Дні народження. З їхніми іменами пов’язана історія команди «Електрон». Віктор ГАЛЬЧЕНКО грав у командах майстрів Другої ліги чемпіонату СРСР, Олександр КВАША, як тренер, багато зробив для становлення і виходу команди на всеукраїнський рівень, а Микола ЦАРИЦИН сприяв цьому своєю надійною грою як воротар.
Віктор ГАЛЬЧЕНКО: Майстер штрафних ударів
Зірковому гравцю і одному з кращих бомбардирів сумського «Фрунзенця» виповнилося 70! Ще одна знакова дата у його кар’єрі – 50 років тому він дебютував у складі сумчан у Другій лізі чемпіонату СРСР і забив свій перший м’яч.
ВІН один з небагатьох футболістів, хто виступав у чемпіонатах СРСР, України серед майстрів і КФК та області. У 1973 році вихованець роменського тренера Віктора ГРЕЧАНОГО став гравцем «Фрунзенця», гра якого у матчах обласної першості їх підкупила.
Дебют був вдалим, Віктор відзначився 4 влучними ударами. Приміром, у матчі із ждановським «Металургом» забив єдиний, переможний м’яч на початку 2-го тайму, завдавши потужного удару у лівий кут воріт. Як тут не згадати ще один поєдинок і красень гол від Галі (так по-дружньому його називали і друзі, і вболівальники). На 65 хвилині за рахунку 1:1 із севастопольським «Авангардом» сумчани «заробили» на штрафний метрів за 25 від воріт гостей. Віктор так майстерно підрізав м’яч, що він проминув стінку і влетів у «дев’ятку». Сумчани виграли – 2:1. Мабуть, Віктор Миколайович добре пам’ятає поєдинок 8 жовтня у Кіровограді із «Зіркою» і свій «хет-трик», який приніс гостям впевнену перемогу – 4:1.
А коли перебував на військовій службі, грав за київський СКА. І тут був на видноті. У Сумах зробив «подарунок» землякам, зрівнявши рахунок- 1:1.
Недовгою була кар’єра гравця на професіональному рівні – усього 8 років. Не було жодного сезону, в якому б Віктор не засмучував суперників. Забив 17 м’ячів і провів майже 200 матчів. Віктор ГАЛЬЧЕНКО і Борис ШУРШИН були вправними майстрами штрафних ударів. Деякий час грав у краснопільському «Яворі». В пам’яті – кубковий матч 1/32 фіналу 7 серпня 1992 року у Кіровограда із «Зіркою» . 120 хвилин протистояння – 0:0. В серії післяматчевих пенальті міцнішими виявилися нерви у у гостей: вони перемогли -11:10. Віктор забив 2 м’ячі і останній приніс команді путівку до наступного етапу. Гравцеві було 39, але він здаватися не збирався і продовжив себе в аматорському футболі, виступаючи у різні роки за охтирський «Нафтовик» і сумський «Автомобіліст». У складі охтирчан впродовж 4 років виступав у чемпіонаті УРСР серед КФК. У доробку – 103 матчі і 38 м’ячів, став чемпіоном. Допоміг також сумчанам в цих змаганнях повернути Сумам місце у Другій лізі чемпіонату СРСР. Багато років Віктор грав у футзал за «Вікторію» та інші команди, був переможцем і призером всеукраїнських змагань серед ветеранів. Останній раз на майданчик Віктор Миколайович вийшов 3 роки тому у матчі чемпіонату Сум.
-З Віктором ми грали разом у команді майстрів і серед ветеранів, – згадує Василь КАТКОВ. – Таких майстрів, як Віктор, одиниці. Мені імпонувала його манера гри, як він вправно виконував штрафні удари, як оригінально і несподівано для суперників робив паси п’яткою. На жаль,нашому футболу не вистачає таких футболістів….
Олександр КВАША: Ніколи не здавався
Коли Олександр працював електрогазозварником у «Сільгосптехніці», загорівся бажанням створити команду. Знайшов підтримку у керівника підприємства. За пару років роменчани заявили про себе на обласному рівні. З тих пір пройшло майже 40 років. 10 жовтня Олександр Дмитрович відзначає ювілейний, 65-й День народження.
ФОТО з АРХІВУ. 2018 р. На передньому плані – тріо тренерського штабу “Агробізнеса-ТСК»: Олександр КВАША, Олег ШЕСТАКОВ і Валерій КЛІЩЕНКО після чергового виграшу Кубка області.
А КОЛИ Олександр очолив «Електрон», переключився на тренерську роботу. Він єдиний в області тренер футбольної команди, який працює з нею стільки років. Він і тренер, і організатор, і адміністратор, і пошуковець фінансів. Пригадав розмову з одним поважним тренером, який свого часу працював (при В. ЩЕРБАНЮ) із сумською командою майстрів. Він закинув, мовляв, що там КВАША такого зробив і чого досяг. Мене це відверто обурило. Добре, коли команда забезпечена фінансово, є право вибору. Ц е сумчани мали. А коли самому треба вирішувати всі питання, пов’язані із життєдіяльністю команди, то, вибачайте, не кожен захоче працювати, тратити нерви і час. Олександр був не з таких. Він ставив перед собою мету і наполегливо йшов до неї. Чи знаєте ви, скільки разів йому довелося оббивати пороги керівників міста, аби довести що футбол у Ромнах люблять і команда потрібна. Не було б КВАШІ у Ромнах, не було б у Ромнах і футболу – довелося часто чути від вболівальників. Коли було сутужно з фінансами, Олександр їздив по району і просив керівників господарств підтримати команду. Ніхто не відмовляв. У 1995 році свою перемогу у розіграші Кубка області футболісти присвятили хліборобам Роменщини. Тоді усі 45 господарств надали фінансові допомогу. Кілька років фінансував команду керівник молочного комбінату Григорій НЕГРЕБА, аж доки донецька банда не змусила його піти.
Свого часу Олександр Дмитрович надрукував у газеті «Футбол Роменщини» аналітичну статтю «Електрон» і влада». В ній він детально проаналізував, як перші керівники ставляться до команди. Про деяких автор відгукується позитивно, як, скажімо, про Олександра КЛИМОВА або Володимира ЛЕВЧЕНКА. При останньому «Електрон» вперше вийшов на всеукраїнську арену, тоді Ромни переживали футбольний бум.
А ось протилежні приклади. Віктор СТРЕЛЬЧЕНКО ігнорував рішення сесії про виділення коштів команді. 6 (!) разів клуб звертався до депутатів, щоб якимось чином перешкодили свавіллю чиновника. Не допомогло! Свідомо він ігнорував і публічно заявляв «я вас награю у футбол», «ви грабуєте місто», «почистіть вашими листами туалет на стадіоні», «ви допишетесь, що будете з директорами ходити пішки». Ось такою була тоді – а це два з половиною роки – «допомога» міського голови. Клуб був доведений до банкрутства.
Однак Олександр Дмитрович не здавався і боровся за команду. І святкував з командою перемогу. «Електрон» став чемпіоном України серед аматорів, кілька сезонів виступав у Другій лізі ЧУ, виграв звання чемпіона і володаря Кубка області. Час від часу і Олександр виходив на поле, добре грав у футзал. Двічі ставав кращим бомбардиром чемпіонату району. Відродив хорошу традицію. Як у добрі старі часи, коли проводила матчі легендарна «Гвардія», на стадіоні грав духовий оркестр. З його ініціативи проводяться змагання пам’яті колишніх гравців «Електрона» Володимира ЦВЄТКОВА, Геннадія СОКОЛОВА і Сергій БІЛАШОВА, які передчасно пішли із життя. Як керівник футболу району, другий рік проводиться чемпіонат Роменщини пам’яті братів Володимира і Юрія ДУДКИ, як загинули на сході України.
На початку 20- х років тренеру і команді пощастило – її взяв під своє крило керівник товариства «Агробізнес-ТСК» Геннадій СВІРСЬКИЙ , з яким свого часу грали у «Сільгосптехніці». Чотири рази поспіль роменчани вигравали чемпіонат, неодноразово Кубок і Суперкубок області. Але передчасна смерть керівника поставила хрест на команді, а керівництво міста полегшено зітнуло. Наразі команда не виступає в обласних перегонах. Але Олександр Дмитрович вірить: рано чи пізно відродиться слава роменського футболу. Він не з тих , хто буде сидіти, склавши руки. Йому до цього не звикати.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України – 1992 (весна). Перехідна ліга «ЛИСОНЯ» (Бережани) – «ЕЛЕКТРОН» (Ромни) – 2:2. 4 квітня. Ходорів. Стадіон «Сахарник». 150 глядачів.
«ЛИСОНЯ»: Качала, Сороцький, Концевич, В.Буняк, Луферцов, Денис, Ющенко, Соболевський, Качала, Шинкарев, Д.Буняк. Тренер: А.Венгринович.
«ЕЛЕКТРОН»: Білашов (Кузнецов, 46),.Петрик, Соколов, Пужаєнко, Кліщенко, О.Ткач, Литвинов (Кваша, 75), В.Ткач, Толов, Троценко, Цихмейструк. Тренер: О.Кваша.
Голи: Луферцов (5), Д.Буняк (52) – Литвинов (63), Цихмейструк (75).
Микола ЦАРИЦИН: «ЦАРював» у воротах
Екс-воротаря «Електрона» рідні і друзі привітали з День народження. Миколі Євгенійовичу стукунуло 52. ЦАР, як по – дружньому його називали партнери і вболівальники, майже 20 років вірою і правдою служив рідній команд.
ПІСЛЯ того, як Володимира ШАТОХІНА і Олександра КОВАЛЬОВА запросили до сумської команди майстрів, місце у воротах зайняв Микола.
А розпочинав грати у «Сільгоптехніці» разом з Олександром КВАШЕЮ. Потім він його запросив до головної команди міста. Особливих проблем у Миколи не було. Він мав хороші природні дані. Доповнював їх відмінною реакцією, умінням «читати» гру і керувати діями захисників. Як відзначав капітан команди Олег ЧКАНА, найстрашніше для Миколи було – це підвести команду. Бувало, що допускався помилок, але хлопці за це його не картали, бо знали у наступній грі він зіграє ще краще.
Микола Євгенійович гордиться тим, що допоміг команді свого часу виграти золоті медалі Всеукраїнської аматорської першості, кілька сезонів виступав у Перехідній і Другій лігах ЧУ, має нагороди за перемоги у чемпіонатах і розіграші Кубка області. А це майже 200 матчів. Й до цього часу ветеран перебуває у хорошій формі. Приміром, у 40 років у складі «Агротехсервісу» став чемпіоном міста з міні-футболу, переможцем Меморіалу Володимира ЦВЄТКОВА серед ветеранів і виграв «Лігу ветеранів».17 матчів – 17 впевнених перемог із загальним рахунком 233 :39. Микола не тільки пропускав, а й забивав м’ячі. Він входить до списку кращих бомбардирів чемпіонатів міста і району. За час своєї кар’єри 154 рази змушував своїх колег по амплуа діставати м’яч із сітки воріт. Приємно, що справу ЦАРИЦИНА – старшого продовжує його син, який теж грає воротарем.
Й наразі Микола Євгенійович активно продовжує себе у футболі, вже як арбітр, обслуговуючи матчі чемпіонатів міста, району і області.
Микола ЦАРИЦИН входить до Символічної збірної Сумщини-30 і «Сорока гвардійців «Електрона», які виступали за нього більше 10 років.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Іемпіонат України 2000/2001. 2 ліга. Група “Б». «ЕЛЕКТРОН» (Ромни) – «ФРУНЗЕНЕЦь-ЛІГА -99» (Суми) – 4:1. 12 серпня 2000 р. Стадіон «Електрон». 3700 глядачів.
«ЕЛЕКТРОН»: Царицин, Прищепа, Піскун, Марченко (Дубров), Кулик (Крамаренко). Жоголко, Марусич, Луценко (Шевчук(), Толстов (Рубанчук), Шестаков, Матала (Кліщенко).
«ФРУНЗЕНЕЦЬ-ЛІГА – 99»: Галицький, Болотов. Іваненуо, Тітявкін, Калиненко, Литвинов, Булат, Кравченко, Черніков, Гусєв, Шевченко (Кузнецов).
Голи: Литвинов (1), Кулик (15), Толстов (42), Рубанчук (80), Матала 83). Попередження: Калиненко (19),,Булат (70), Іваненко (75).
Іван КРУГЛЯК: Заспівувач перемог
Майже 10 років він захищав ворота аматорського краснопільського «Явора». За плечима до 200 матчів, зіграних у чемпіонатах і розіграшах Кубка області та першості УРСР серед КФК. 10 жовтня зірковому гравцю, ветерану футболу Івану Андрійовичу – 68 років.
ФОТО з АРХІВУ. «Явір» – команда молодості Івана КРУГЛЯКА (на фото – 5-й ліворуч у верхньому ряду).
ПРО свого колегу розповідає багаторічний капітан «Явора» Микола ЗАВАЛІЙ:
– З Іваном та іншими хлопцями розпочинали грати в Угроїдах, була там така команда «Юність». Мало хто знає, як з’вилася її назва. Коли організовувалися, я, Ваня КРУГЛЯК, Коля ЛАКТІОНОВ, Саша АЛФЬОРОВ, Льоня ДЕНИСЕНКО та інші сиділи і думали над назвою. Нашу дискусію почула одна з робітниць цукрозаводу.
-Що ви голову ламаєте,- мовила вона. – Хлопці ви молоді, тож і назвіть команду «Юність»..
Ми вдячні тій жінці за пораду. І вже майже 40 років команда традиційно виступає під такою назвою
Кілька років ми грали у чемпіонаті області по Першій групі. Важко було тягатися нам, селянам, з лідерами – командами із Сум, Ромен, Охтирки, Шостки…У 1981 році посіли 8 місце серед 16 суперників.
Потім нашу команду «пописали» до Краснопільського лісгоспу. Так народився «Явір». Становлення пройшло швидко. За якихось два роки ми, як кажуть, вибилися в люди, увійшли до групи лідерів. І в цьому, без сумніву, була велика заслуга нашого воротаря Івана КРУГЛЯКА. У нього було все, що необхідне для гравця його амплуа: і природні дані, і самовпевненість, і віддача, і майстерність. Тоді у нас була сильна команда, а Іван був одним із її лідерів, заспівувачем наших перемог. Тож закономірно, що ті роки ми були у перших лавах обласних змагань, коли ставали чемпіонами і призерами та володарями Кубка області і Кубка сезону. А згодом впевнено представляли Краснопілля у першості УРСР серед КФК. Вважаю, що створили хорошу основу для подальших успішних виступів у ЧУ серед професіоналів.
На той час Іван завершив свою активну кар’єру і зосередився на роботі у лісгоспі. На посаді виконроба пропрацював 30 років. А коли мав час, виходив на поле у складі команди ветеранів. І грав, як уроки своєї футбольної юності.
– Я вважаю Івана КРУГЛЯКА – кращим воротарем в аматорських змаганнях області тих років, – згадує екс- президент ФК «Явір» Володимир САЄНКО. – Він був максималістом, мав високу мотивованим, як скажімо, у матчах, коли «Явір» став чемпіоном області і фінальній кубковій зустрічі із «Фрунзенцем». Їх ми виграли завдяки високим бійцівським якостям гравців і , в першу чергу, нашого воротаря, який надихав партнерів на самовіддачу. В багатьох матчах Іван демонстрував чудову гру, був на висоті, коли у його ворота призначалися пенальті. Він був взірцем і авторитетом для гравців команди. Маючи нагоду, вітаю Івана Андрійовича з Днем народження і дякую йому за роки, віддані «Явору». Хай йому здоровиться!
– У команді я грав майже 2 роки, – розповідає Євген КОТЕНКО. – Про Івана Андрійовича залишилися приємні спогади. Він був душею команди. Коли виходив на поле, відразу переключався на гру. Завжди допомагав і підстраховував захисників. Пригадую: у матчі у Глухові я допустився припустився дитячої хиби у захисті і суперник вийшов на ударну позицію. Все, буде гол – промайнула думка. Але Іван не розгубився і відвів загрозу від воріт. Я підійшов його подякувати, що виручив. Він поплескав мене по плечу і сказав: – Все добре. Граємо далі. І таких випадків, коли Іван виручав, було багато…Передаю йому привіт з побажаннями здоров’я і оптимізму.
… Пригадалися слова «зіркового» Лева ЯШИНА: – Воротар повинен не тільки заходити на стадіон з високо піднятою головою, але і мав моральне право залишати його з почуттям виконаного обов’язку.
Іван КРУГЛЯК тоді так і грав.
.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Фінал Кубка області імені двічі Героя Радянського Союзу С. КОВПАКА. «ЯВІР» (Краснопілля) – «ФРУНЗЕНЕЦЬ» (Суми) -3:2. Стадіон «Колос». 2 500 глядачів.
«ЯВІР»: Кругляк, Савченко, Пацюк, Пахомов, Ломакін, Бабич, Шатьорний, (Петров), Чехунов, Тимошенко, Завалій, Лебеденко.
«ФРУНЗЕНЕЦЬ»: Таранушенко, Шеліхов, Танчик, Мироненко, Бондаренко, Васєка (Строганов), Каравай (Греков), Терещенко, Мирва, Синягівський (Журба), Тараненко.
Голи: Лебеденко (32), Пацюк (63). Бабич (80) – Журба (53), Терещенко (93 – пенальті).
Ігор ОСТРІВНИЙ: Незабутній «ЯВОРівець»
Із 12 сезонів, проведених на професіональному рівні, 9 він відіграв у краснопільському «Яворі», який виступав у Першій і Другій лігах чемпіонатів України. Ветерану футболу виповнилося 49 років.
ШЛЯХ у великий футбол юнак розпочинав в аматорському сумському «Будівельнику» . Там і забив свої перші м’ячі.
Потім були 7 сезонів виступів за «Явір»», між якими один провів у сумському «Агротехсервісі» (17 матчів – 2 м’ячі). У краснопільській команді Ігор вирізнявся серед півзахисників. Приємні спогади він залишив у пам’яті президента ФК «Явір» Володимира САЄНКА: – Ігор був одним із лідерів команди. Якби не проходила гра – він завжди викладався сповна. Чимало м’ячів гравці забивали із його вивірених передач. Я вдячний за все, що Ігор зробив для «Явора».
За команду він провів 186 матчів і забив 18 м’ячів.
Але так склалися обставини, що довелося гравцеві на деякий час залишити команду і пограти у «Спартаку» з Нальчика. За 4 роки повернувся знову в «Явір» і помітно підсилив його гру. У багатьох матчах забивав вирішальні м’ячі, як, приміром, у зустрічах із «Поділлям», «Сталлю», «Поліграфтехнікою», «Волинню» та іншими, в яких краснопільws перемогли суперників по 1:0.
Доробок гравця на професіональному рівні склав 296 матчів, в яких відзначився 22 влучними ударами.
Надалі кар’єру продовжував в аматорському конотопському «Шахтарі», у складі якого став чемпіоном і володарем Кубка області, виступав у ЧУ. Цікавий факт. У ЧУ конотопчани у групі посіли 2-е місце. Усі 3 команди забили по 1 м’ячу. Єдиний у «шахтарів» на рахунку Ігоря ОСТРІВНОГО.
Уже кілька сезонів Ігор є гравцем команди ветеранів «ЗіКоНі»- неодноразового призера міських змагань з футзалу. Наразі Ігор Іванович працює дитячим тренером ФЦ «Барса».
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат Росії-2000. 1 дивізіон. «НОСТА» (Новотроїцьк) – «СПАРТАК» (Нальчик) – 2:2. 17 серпня. Стадіон «Металург». 8 000 глядачів.
«НОСТА»: Руденко, Бельков,.Іванов (Ванжула, 46), Гордіюк, Шкурін, Піскунов, Бояринцев, Шевченко, Мірочник (Решітка, 46), Шарипов, Гайовий –к.
«СПАРТАК»: Панченко, Деменко, Хуако, Кудаєв –к,), Іскаков, Дзейтов, Кальошин, Баско, Лукьянчиков, Аутлєв (Узденов, 87), Куніжев (Острівний, 78). Голи: 1:0 – Бояринцев (15), 1:1 – Куніже (60),. 2:1 – Решітка (73). 2:2 – Острівний (87). Попередження: Хуако (20), Кудаєв (22), Лукьянчиков (46), Піскунов ( 48), Узденов (86). Вилучення: Шаріпов (20 удар соперника рукою).
Володимир САЄНКО: Захисник- універсал
Вихованець ДЮСШ охтирського «Нафтовика» розпочинав свою кар’єру з футболу, зігравши 2 матчі за другу команду «нафтовиків» Але потім переключився на футзал. Саме в ньому він і заявив про себе, коли став гравцем спочатку «Сумигазу», а потім «СумДУ». У студентській команді він швидко став її лідером. Кандидат у майстри спорту відзначив свій 38-й День народження.
ФОТО з АРХІВУ. 2011 р. Команда СумДУ після перемоги в першоліговому чемпіонаті України. Володимир САЄНКО у верхньому ряду третій праворуч.
ЧОТИРИ сезони знадобилося Володимиру, аби знайти свою команду. Грав за «Сумигаз», шосткинський «Імпульс» і «ЛугТК», в яких провів 76 матчів і забив 16 м’ячів. Але заграв, коли перейшов до «СумДУ». З цим колективом підкорив не одну вершину і добився вагомих результатів. Серед найзнаковіших здобутків – срібна медаль чемпіонату Європи-2009 серед команд вищих навчальних закладів, що проходив у Чорногорії. У фіналі сумчанам протистояли студенти університету Малаги з Іспанії. До середини 2-го тайму наші хлопці поступалися – 1:2, але зусиллями Володимира САЄНКА і Миколи БІЛОЦЕРКІВЦЯ вийшли вперед- 3:2. Суперник з рівняв рахунок , а за 3 хвилини до завершення зустрічі з пенальті забив «золотий» м’яч. За 2 роки на цих змаганнях сумчани були четвертими.
Не один сезон команда впевнено грала у Вищій лізі чемпіонату України, але через фінансові труднощі змушена була відмовлятися від участі. У кількох зустрічах відзначився і Володимир, зокрема у драматичній з командою «Планета-Міст» у Києві. На 16 хвилині господарі заробили 6-й фол і сумчани отримали право на пробиття дабл-пенальті . На той час наші футзалісти були попереду- 1:0. «10-метровий взявся виконувати САЄНКО і не залишив шансів голкіперу – удар прийшовся точно в кут воріт». 2:0. За кілька хвилин Володимир міг «поховати» суперників, виконуючи знову дабл-пенальті. «Знову до м’яча підійшов САЄНКО, знову пробив у кут, але цього разу гравець «СумДУ» не влучив у ворота». Киянам це додали впевненості і вони у 2-у таймі забили гостям три м’ячі.
Кілька сезонів команда проходила «стажування» в Першій лізі. Грали студенти стабільно. Приміром, матч у шосткинського «Імпульса» виграли – 7:1. «Заспів» зробив Володимир, відкривши рахунок Забив 7-й номер ще два м’ячі, але один суддя не зарахував. У сезоні 2010/2011, як писала тоді преса, «золоті» Суми» за підсумками двох фінальних матчів («СумДУ» їх виграв – 4:3 і 3:1) здобули перемогу у Першій лізі, а з нею – малі золоті медалі, «срібну салатницю» і місце у Вищій лізі. Володимир активно підключався до атак і у двох епізодах був причетним до взяття воріт суперника.
Ось деякі матчі. «ЛОКОМОТИВ-2» (Харків) – «СумДУ» – 1:3. У середині другої половини гри після контратаки Володимир встановив остаточний рахунок.
ДЮСШ-5 – « МЕГАПРОМ» (Донецьк) – «СумДУ» – 1:3. САЄНКО зрівняв рахунок – 1:1. Незадовго до фінального свистка з пенальті він забив третій м’яч.
«СумДУ» – «СМК-Олімп» (Кіровоград) – 10:0. Володимир відзнвчився «хет-триком» .
У складі команди В. САЄНКО грав у чемпіонатах України серед Вищих навчальних закладів. 4 рази ставав чемпіоном. За СумДу провів майже 150 матчів і забив до 60 мэ’ячів.. Він також успішно виступав за аматорські команди у чемпіонатах міста з футзалу.
Пам’ять
Анатолій ШЕВКАЛЕНКО: 26 матчів в «Авангарді»
Він був у лавах тих, хто в перші роки сприяв становленню сумського «Авангарда» у класі «Б» Української зони чемпіонату СРСР. Ворота нашої команди він захищав впродовж 1961-62 років, зігравши 26 матчів. Минуло 87 років від Дня його народження.
УРОКИ футболу 22-річний Анатолій проходив в аматорській команді Мелітопольського інституту механізації сільського господарства. Затим отримав запрошення від запорізького «Металурга», але не пройшов. Після 13 матчів, зіграних за сєверодонецький «Хімік», на 2 роки став сумським «авангардівцем».
Тоді в команді було два класних воротарі Віталій НОМОФІЛОВ, якого змінив Микола АСТАФЬЄВ. Анатолію довелося конкурувати з ними. У 1961 році всі 44 пропущені м’ячі розподілилися порівну між Віталієм і Анатолієм. Тоді його разом з Віктором ЄРЬОМЕНКОМ і Володимиром БОЙЧЕНКОМ запросили до «Металурга». Залишився лише Віктор. Володимир за сімейними обставинами повернувся до Сум, Анатолій поїхав до Мелітополя. Місцевий «Буревісник» отримав право грати в класі «Б». Тут він став основним воротарем. За два роки відіграв майже 50 матчів. В активі перемога над сумським «Спартаком» – 6:0.
Після дебютного 4-го місця команда завершила виступ на 14-у рядку турнірної таблиці, що вважалося явним провалом і деяких гравців попросили. Анатолій перейшов до полтавського «Колоса». Перед ним стояло завдання посісти одне з двох місць, які дозволяло поборотися за путівку до класу «А». І хоча полтавчани посіли 3-є місце, але 1965-й рік увійшов в історію команди, як один з кращих за всю історію виступів у класі «Б». Гру воротаря було оцінено позитивно. Анатолій відіграв 31 матчі, пропустивши в них 19 м’ячів. Разом з ним виступав сумчанин Віктор ПЕТРУК. А завершував свою кар’єру у «Шахтарі» з Тореза. В його доробку 125 матчів,.
По її завершенні Анатолій повернувся до Сум. Працював начальником команди «Фрунзенець», який у 1974 році поcів 4-е – одне з найкращих місць за час виступів у Другій лізі чемпіонату СРСР. А опісля очолював один з цехів CМНВО. .
ФОТО з АРХІВУ. 1964 р. Анатолій ШЕВКАЛЕНКО (другий ліворуч) у складі мелітопольського “Буревісника.
Матч з історії. Кубок СРСР – 1965. 1/1024 фіналу. (Українська РСР. Зона 1. 1/8 фіналу). «АВАНГАРД» (Жовті Води) – «КОЛОС» (Полтава) – 1:0. 4 квітня. Стадіон “Авангард”. 3 500 глядачів.
«АВАНГАРД» (футболки червоні, труси білі): Онопко, Волков, Варакута, Чебанов, Воронов, Черкасов (к), Володченков, Замишко, Мальченко, Алмазов, Помазан. Головний тренер – Л. Родос.
«КОЛОС»” (футболки голубі, труси білі): Шевкаленко, Максименко, Борисов (к), Бугаєвський, Вітков, Бардешин, Качуєв, Попиневський, Штриголь, Маслов, Москалець. Головний тренер – Г. Балаба. Гол: 1:0 Черкасов (?).
Знай наших!
Юлія ДЕХТЯР з призом MVP
Вперше українська жіноча команда з пляжного футболу заволоділа Кубком чемпіонів світу -2023 .
НЕЮ стала «Мрія-2006» з Ананьїва Одеської області, в якій виступала вихованка Конотопської ДЮСШ Юлія ДЕХТЯР.
НА ФОТО: тріо кращих футболісток КЧС-2023. Юлія ДЕХТЯР ліворуч.
Розіграш Кубка пройшов в Італії. Наші дівчата грали у групі С. Вони впевнено провели усі матчі, здолавши футболісток команд з Нідерландів – 2:1 і Сальвадору – 7:4, у півфіналі розібралися з японками – 5:1 і вийшли до фіналу. Тут їм протистояли гравчині «Сан Педру» з Бразилії. Суперниці чинили опір, проте майстерність «синьо-жовтих» виявилася на голову вище – вони святкували вольову вікторію з рахунком 5:3. Одним влучним ударом відзначилася і Юлія.
Окрім спортивної нагороди, Юлія отримала приз MVP, як найціннішій гравчині турніру.
Це вже другий трофей міжнародного ґатунку «Мрії-2006». Три роки тому дівчата заволоділи Кубком європейських чемпіонів з пляжного футболу.
У середині минулого місяця Юлія ДЕГТЯР відзначила свій День народження. У вересні збірна України, капітаном якої є наша землячка, посіла 6 місце у розіграші Євроліги – 2013.
Футбол у регіонах
ФК «Колядинець» зіграв по – чемпіонськи!
Завершився Відкритий чемпіонат Роменщини серед 7 команд Вищої ліги пам’яті братів-героїв Володимира і Юрія ДУДКИ, які загинули на сході України.
ДОЛЯ першого місця вирішувалася у принциповому матчі між ФК «Колядинець» і «МХП – Урожайна країна» (Ромни). Перед очним протистоянням їх розділяли 3 пункти на користь сільських футболістів.
Принципову зустріч вони провели впевнено, завдавши супернику відчутної поразки з рахунком 4:1. Тож золоті медалі і звання чемпіонату Роменщини-2023 у гравців ФК «Колядинець». Срібло дісталося футболістам міста, бронза – у «Кристала» із Сухої Груні. Наступні місця посіли «Іскра» (Недригайлів), «Аквітан» (Хустянка), «Космос» (Терни) і «Колос» (Василівка). Кращим бомбардиром став Богдан ЯЦЮК з Колядинця, на рахунку якого 14 м’ячів.
Новоспечені чемпіони за всіма показниками – кращі. Вони виграли усі 12 матчів, найбільше забили м’ячів (58) і найменше пропустили ( (12). У них – 8 перемог з великими рахунками і вікторія над «Іскрою» – 10:1. Із 42 зіграних всіма командами матчів – 23 завершилися з великими рахунками – від 3:0 до 10:1. З них – 9, в яких один із суперників не забивав. У 4 матчах арбітри фіксували по 6:0 , у 3-х – по 6:1.
Всі з перемогами і поразками
За участю 6 команд пройшов чемпіонат Сумського району серед ветеранів вікової категорії 40 років і старші.
ТАК склалася ситуація в турнірній таблиці перед матчами заключного , 5-го туру, що звання переможця вирішувалося у зустрічі «Україна» – «Барса». Перемога була за «українцями» – 3:0. Вони на 1-у місці. На 2-у – після перемоги над «Оріоном» (2:1) – «Верижанець». «Барса»- третя.
Цікаві факти.
У 1-у і 3-у турах команди забили по 14 м’ячів, у решті – по 7. У кожному матчі «Варижанець» більше двох м’ячів не забивав, а «Деметра» – більше одного. 4 матчі завершилися з великими рахунками. «Варижанець» – єдиний, хто зазнав розгромної поразки (2:8 від «Натона»). Єдину перемогу (1:0 над «Натоном») «Деметра» здобула у заключному турі.
.