ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 118.
У випуску:
— У ветеранів футболу – ювілеї!
— У кого вчився Михайло ФОМЕНКО?
— Чому збірна України не зіграла матч в Сумах?
— Кращі «сотники» і бомбардири сумського «Авангарда»/«Спартака».
— Як Микола КОРЖ прощався з футболом?
Ювілей
Не забудьте привітати
11 січня ювілейний, 50-й День народження відзначає ветеран конотопського футболу Віталій НЕКРАСОВ.
ВИСТУПАВ за «Харчовик» з Попівки Конотопського району, сумський «Фрунзенець-Лігу-99», конотопський «Шахтар». У їх складі ставав 3-разовим чемпіоном і 5-разовим володарем Кубка області. Віталія було визнано кращим гравцем чемпіонату області з міні-футболу 2005 року.
12 січня виповнюється 45 років Сергію СЕРЖЕНКУ – екс-гравцю сумських команд майстрів.
ВІН єдиний футболіст області, який впродовж 3-х сезонів поспіль у складі 3-х команд ставав переможцем групових змагань чемпіонату України Кар’єру розпочинав у сумському «Агротехсервісі», продовжував у краснопільському «Яворі», «Яворі-Суми», охтирському «Нафтовику»,ФК «Суми», івано-франківському «Прикарпатті», одночасно граючи у дочірньому «Лукорі» з Калуша. Призером ставав разом з «Нафтовиком», ФК «Суми» і «Лукором». Найбільше м’ячів забив за городян Сум. Тричі м’яч після його ударів досягав мети. За свою кар’єру сумчанин провів 98 матчів, в яких відзначився 6 разів.
Дата
506 матчів «Явора»
Саме стільки їх зіграли краснопільці, не рахуючи зустрічей аматорського рівня, за 14 сезонів виступів професіональному рівні. ФК «Явір» засновано 12 січня 1982 року.
КОМАНДА, яку було створено за ініціативи і багаторічної підтримки директора місцевого лісгоспу Володимира САЄНКА, впевнено пройшла шлях від учасника чемпіонату області до Першої ліги ЧУ. Завдяки «Явору» про Краснопілля дізналися у багатьох куточках України.
Краснопільці вигравали чемпіонат і Кубок області, успішно виступали у першості УРСР серед КФК, ставали бронзовими призерами і переможцями змагань у Другій лізі ЧУ, у розіграші КУ дійшла до 1/8 фіналу.
Найбільше матчів 290 «Явір» зіграв у Другій лізі. Двічі він виручав обласний центр, який втрачав свою команду. Майже 20 гравців розпочинали свій шлях у великий футбол у «Яворі».
Анатолій ЄРМАК – рекордсмен за кількість проведених матчів. Він 276 разів виходив на поле. А кращий бомбардир команди – Валерій САМОЛЮК, який у 162 матчах забив 40 м’ячів.
Пам’ять
ЛОБАНОВСЬКИЙ сказав: – Міша ФОМЕНКО!
Минуло 85 років від Дня народження легендарного українського тренерf Валерія ЛОБАНОВСЬКОГО.
ЗА ЧАС його тренерської роботи київське «Динамо» заявило про себе в СРСР і Європі. Серед знакових досягнень: 8 титулів чемпіонів і 6 Кубків СРСР, два Кубки кубків і Суперкубок УЄФА, срібло європейської першості і т.д.
Під орудою Валерій Васильовича зростав, як гравець і тренер, вихованець сумського футболу Михайло ФОМЕНКО. 7 років він був гравцем «Динамо». Тричі ставав чемпіоном і двічі володарем Кубка СРСР, здобував Кубок кубків і Суперкубок УЄФА, бронзову олімпійську медаль, не без успіху виступав у складі збірної СРСР. По завершенні кар’єри працював у тренерському штабі ЛОБАНОВСЬКОГО , а потім пішов на самостійні хліба. Він став одним з найуспішніших тренерів, очолював збірну України.
ФОТО З АРХІВУ. Тренерський штаб «Динамо» (зліва направо): Михайло КОМАН, Михайло ФОМЕНКО, Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ і Анатолій ПУЗАЧ.
Михайло ФОМЕНКО – про Валерія ЛОБАНОВСЬКОГО:
– Працюючи з Валерієм Васильовичем, ми, звичайно ж, спостерігали, як він проводить тренувальний процес. Я вів щоденник його занять.
Не можна бути дублером навіть найвидатнішого тренера. Треба самому створювати своє тактичне мислення. Відомо, що сам Лобановський відштовхувався від тактичної схеми збірної Нідерландів 70-80-х років, названої «тотальний футбол». Він завжди збагачувався ідеями та баченням своїх соратників.
За свою кар’єру я працював більш ніж з десятьма тренерами і у кожного щось узяв. Адже футбол весь час розвивається. Тому удосконалення тренера – це постійний процес.
Лобановський свого часу випередив усіх своїх колег, які працювали в СРСР. Він вибрав свій шлях у тренерстві і йшов ним. Він же особисто обирав своїх помічників, в тому числі скаутів, які їздили по Україні і далі, по Радянському Союзу, підбираючи футболістів. Адже у ті роки не було стільки інформації, як зараз. Лобановський довіряв досвіду цих людей, значить, щось брав і у них».
Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ – про Михайла ФОМЕНКА:
– Михайло відзначався високою надійністю на позиції заднього центрального захисника. Але ми вимагали від нього участі у створенні атак точним пасом або підключенням вперед. Це завдання Фоменко добре виконував. «Хай буде простіше, але надійніше» – це було його девізом. Позиційних промахів він допускався дуже рідко.
Одного разу я звернув увагу, що Михайло не розлучається із зошитом, до якого щось записував. Коли я поцікавився у цього чорноволосого симпатичного юнака, що то значить, він сказав: – Хочу бути тренером після того, як закінчу грати. Хотів би порадитися з вами з цього питання.
Ми довго тоді говорили і я побажав Михайлу всіляких успіхів, додавши, що професія тренера вимагає здоров’я, міцних нервів, вміння боротися, відстоювати свою точку зору, не здаватися і маневрувати. До того зошита Михайло записував конспекти тренувань, розбірки матчів.
Я відверто порадів, побачивши ФОМЕНКА на тренерському містку, спокійного і врівноваженого.
Валентин ЩЕРБАЧОВ – спортивний коментатор:
– Валерій Васильович говорив, коли його запитували про учнів: « У мене немає учнів!». Але якось я запитав його, мовляв, а хто з ось цих хлопців складу володарів Кубка кубків і Суперкубка 1975 року зможе стати успішним тренером, він не замислюючись сказав: «Міша Фоменко!». Все, нікого більше не назвав! Це було в 1978-му, якщо не помиляюся. Може, Олега Володимировича Блохіна ще можна було назвати, але вони з ним не сходилися характерами. А ось поступливий, урівноважений Михайло Іванович – ось він, так! Нічим Лобановський це не обгрунтовував, але сказав: «Міша Фоменко».
Хоча Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ був суворим, але з гумором у нього було все нормально.
-Одного разу ми на базі з хлопцями зачинилися ввечері у підсобці, налили по чарочці, щоб краще заснути. Культурно сидимо, – згадував Ігор БЄЛАНОВ. – І раптом стук у двері. Толік ДЕМ’ЯНЕНКО на правах капітана суворим голосом запитує: – Прізвище, ім’я, по-батькові? У відповідь майже по складах відгукнувся спокійний голос: – Ва-ле-рій Ва-си- льо- вич Ло-ба-нов -ський. Що тут почалося. Чарки полетіли врізнобіч. Головний нам нічого не сказав, але наступного дня тренування таке влаштував, що все зайве вийшло на раз-два. Півкоманди під кущами тоді вклонялися…
-Валерій Васильович був марномірним,- розповідав Йожеф САБО. — Не дай боже, якщо автобус на гру поїде незвичним маршрутом. Якось нас міліція не пропускала. Так ЛОБАНОВСЬКИЙ вийшов і скандал такий вчинив: Дзвоніть куди завгодно, але ми повинні їхати тут…
А без рудого «Динамо» він не уявляв – це на фарт! І нього грали КУЗНЕЦОВ, БЕЗСОНОВ, МИХАЙИЧЕНКО, ГУСІН. Прикмети прикметами, але ніде у Європі, запевняю вас, не працювали стільки, скільки у ЛОБАНОВСЬКОГО. Знали б ви, скільки разів той же КАЛАДЗЕ втрачав свідомість на тренуваннях!. Але саме Васильович зробив з нього гравця. А запитайте у БЛОХІНА, ФОМЕНКА, РЕШКА, які навантаження довелося витримувати на тренуваннях?..
Знай наших!
Сумчани у ТОП і серед найкращих
У РЕЙТИНГУ 25 найвидатніших українських гравців в історії незалежної України – Олег ГУСЄВ. Він під №16. «Універсальний гравець, здатний повністю закрити будь-який з флангів. Увійшов до Символічного клубу бомбардирів Олега БЛОХІНА. 5 разів ставав чемпіоном України. Неодноразово виводив киян на матчі з капітанською пов’язкою».
ПІД №42 у ТОП-50 кращих гравців за всю історію «Динамо» – Михайло ФОМЕНКО. 242 матчі – 1 м’яч.
МИХАЙЛО ФОМЕНКО і Олег ГУСЄВ входять до списку 100 найвидатніших зірок «Динамо».
У ТОП-50 кращих гравців харківського «Металіста» – Віктор ІВАНЕНКО. Впродовж 1996-2002 років провів 169 матчів і забив 30 м’ячів. Встановив рекорд, як захисник. У сезоні 1999-2000 забив 10 м’ячів – жодному гравцеві команди його амплуа не вдалося добитися такого результату за один сезон.
Вадим КОЛЕСНИК у рейтингу «Металіста» під №43. Впродовж 1991 – 1995 років він відіграв 102 матчів і відзначився 30 влучними ударами. У матчі останнього чемпіонату СРСР з московським ЦСКА (3:2) забив 2 м’ячі. Фіналіст розіграшу Кубка України.
ВІКТОР ЄРЬОМЕНКО входить до ТОП-50 гравців за всю історію запорізького «Металурга». Його називали ГАРРІНЧЕЮ. Грав з 1963 по 1972 роки. Провів 375 матчів і забив 66 м’ячів.
Мрія
Як у Сумах сподівалися на матч збірної України
Газета «Сумщина» у номері від 27 серпня 2003 року
«Багатьох вболівальників цікавить питання – чи зіграє в Сумах на «Ювілейному» 10-11 жовтня збірна України контрольний матч з командою Македонії? Ось що розповів голова правління ВАТ «Спартак» Микола АНДРІЄНКО:
-Як відомо, на проведення цього матчу Виконком ФФУ назвав 6 міст, в тому числі і Суми. «Ювілейний» відповідає європейським вимогам , технічні параметри дозволяють проводити на ньому міжнародні матчі на рівні збірних команд: маємо чудовий газон, зробили електропідігрів тощо.
На жаль, інфраструктура міста поки що бажає бути якіснішою. Приміром, у нас немає 4-зіркового готелю (хоча є місця в кількох готелях), стоянки автомобілів, місця розміщення офіційних представників команд тощо.
Нова влада міста активно береться за вирішення цієї проблеми. Тож немає сумніву, що у найближчій перспективі ці питання будуть зняті з порядку денного. Та якби там не було, ми сподіваємося на проведення першого міжнародного матчу в Сумах на «Ювілейному».
- S. Пройшло 20 років. Ми продовжуємо… сподіватися. За цей час влада нічого не робила для виходу Сум на міжнародний рівень. На жаль, місто втратило і свою команду ФК «Суми». На «Ювілейному» грали міжнародні матчі на рівні ветеранів. Свого часу тут зустрічалися команди Сум, Курська і Бєлгорода.
11 жовтня збірна України зіграла матч з македонцями у Києві. На посаді головного тренера дебютував Олег БЛОХІН. Свій 4-й матч провів Олег ГУСЄВ.
Як писала тоді преса, загалом матч пройшов за помітної переваги підопічних Олега БЛОХІНА, особливо в першому таймі, коли активність на флангах підтримували ГУСЄВ і ВОРОБЕЙ. РОТАНЬ і ГУСЄВ могли першими відкрити рахунок, але після їх ударів надійну гру демонстрував МИЛОШЕВСЬКІЙ.
Матч, що зібрав 10 000 вболівальників, завершився внічию- 0:0.
Цікаво знати
13 сумських «сотників» і 5 кращих бомбардирів
Гравці сумського «Авангарда»/«Спартака», які у чемпіонатах СРСР серед команд класу «Б» Української зони (1960 – 1969 рр.) зіграли більше 100 матчів.
ВОРОНЬКО Микола – 265 матчів – 3 м’ячі.
АСТАФЬЄВ Микола – 231 – 80 матчів на нуль.
ЧАВЧАНІДЗЕ Джамір (Джафар) – 182 – 7.
БОЙЧЕНКО Володимир – 161 – 8.
АВЕРЧЕНКО Олег – 146 – 5.
СОЛОДОВ ВІКТОР – 132 – 22.
ЄРОФЄЄВ Геннадій – 152 – 35.
ФОМЕНКО Михайло – 128 – 8.
СЄДОВ Віктор – 122 – 21.
ВАЩЕНКО Володимир – 117 – 33.
БОГАЧ Володимир – 112 – 25.
МЕДВЕДЄВ Михайло – 104 -15.
ШУЛЬМАН Аркадій – 101 – 3.
ФОТО з АРХІВУ. Ось вони, спартаківці 70- років…
Кращі бомбардири за ці 10 років:
ЄРОФЄЄВ Геннадій – 35 м’ячів.
ВАЩЕНКО Володимир – 33.
БОГАЧ Володимир – 25.
СОЛОДОВ Віктор – 22.
СЄДОВ Віктор – 21.
Хто він, кращий снайпер команди?
ГЕННАДІЙ ЄРОФЄЄВ – вихованець шосткинського футболу (народився в 1944 році, на жаль, день і місяць невідомі) – у команді почав грати із середини другого кола. Тоді до «Спартака» взяли 5 гравців. До цього у 8 матчах сумчани заробили лише 2 очки. Поповнення допомогло команді поліпшити турнірні результати.
У двох своїх перших матчах, які спартаківці виграли по 3:2 – у «авангардівців» Жовтих Вод і криворізького «Гірника» – Геннадій забив 3 м’ячі. Того року відзначився ще двічі. І наступні 5 він був в ударі. У 1967 році відзначився 11 разів у 40 матчах .На його рахунку два «дуплети» у зустрічах з єнакіївським «Шахтарем» (7:1) і «авангардівцями» Краматорська (4:0). Увійшов до ТОП-10 (14 місце) кращих бомбардирів класу «Б» Української зони. Тричі був кращим бомбардиром команди. Разом із «Спартаком» посів 2 місце у зональних змаганнях.
З 6 років (1963 – 1968 рр) взяв участь у стикових матчах, зустрічах розіграшів Кубків СРСР і ЦК ЛКСМУ, в яких забив ще 6 м’ячів.
Символічна збірна класу «Б»
Воротар – Микола АСТАФЬЄВ (провів 8 років)
Захисники – Михайло ФОМЕНКО (4), Микола ВОРОНЬКО (8), Джамір ЧАВЧАНІДЗЕ (6), Володимир БОЙЧЕНКО (6).
Півзахисники – Олег АВЕРЧЕНКО (5), Володимир ВАЩЕНКО (5), Віктор СЄДОВ (4).
Нападаючі – Віктор ЄРЬОМЕНКО (3), Геннадій ЄРОФЄЄВ (6), Віктор КИСЛЯКОВ (6).
Тренер – Олександр СЕРБІН (очолював 1968 -1969 рр.)
У 1970 році «Спартак», як бронзовий призер чемпіонату СРСР серед команд уласц «Б» Української зони, дебютував у другій нпупі класу «А» (це – Перша ліга). Але він виявився невдалим – сумчани посіла передостаннє, 21 місце і мала повернутися до класу «Б». Проте відбулася реорганізаця футболу і «Спартак» почав грати у Другій лізі Української зони чемпіонату СРСР. Алк була вже нова сторінка в історії сумської команди майстрів, яка із 1972 року стала називатися «Фрунзенець».
Чемпіонат Сум-1953
Хто краще грав?
У 1953 році проводився чемпіонат Сум.
НА ЖАЛЬ, в обласному архіві немає остаточних підсумків цих змагань, мабуть міський спорткомітет передав на зберігання те, що залишилося. Відомі лише результати 3-х турів за участю «Машинобудівника»- команди заводу імені Фрунзе. Тоді чемпіонат проходив серед хлопчиків, юнаків і дорослих. Подаємо ці результати.
1 тур. «Машинобудівник» – «Харчовик».
Хлопчики – 1:1, юнаки – 1:2, дорослі -2:0.
2 тур. «Машинобудівник» – «Насосний завод».
Хлопчики – 1:1, юнаки – 8:1, дорослі – 8:1.
3 тур. «Машинобудівник» – «Динамо».
Хлопчики -1:4, юнаки – 2:1, дорослі – 7:1.
Спогад
245 – й матч став прощальним для капітана «Факела»
Микола КОРЖ – легендарна особистість дружківського футболу. Майже 30 років захищав ворота футбольної і хокейної місцевих команд «Факел». 15 років відіграв у футбол за Дружбу, а були ще матчі, коли навчався, – за сумський «Маяк», коли проходив військову службу – за кзил-ординський «Строитель», конотопський «Рефрижератор», охтирський «Спартак» та ін. Зіграно майже 500 матчів. 11 разів Микола забивав суперникам м’ячі з пенальті. Він вправно не тільки їх реалізовував, а й відбивав. Стільки ж разів суперники не змогли його переграти з карної точки. Чимало здобув і нагород – від обласних до всеукраїнських змагань.
У 2003 році Микола вирішив, як кажуть, «зав’язати» з футболом. 27 липня у Дружбі друзі влаштували прощальний матч Миколи КОРЖА.. Йшов йому 43-й рік. Це був його 245-й поєдинок за рідний «Факел». З Брянська, де він грав останнім часом, приїхали друзі, аби привітати, із Сум – «Пресинг-2000». У такий спосіб і гравці, і вболівальники вшанували ветерана і висловили йому вдячність за його відданість футболу і гру, яку він їм дарував.
ФОТО з АРХІВУ. 27 липня 2003 р. м. Дружба. Прощальний матч легендарного воротаря команди «Факел» з футболу і хокею.
Перед початком дружнього поєдинку капітан сумської команди Григорій РЕВА (на фото) вручив винуватцю торжества Диплом Федерації футболу Сумщини за внесок у розвиток футболу і футбольний м’яч з побажанням Миколі продовжити себе у ветеранському футболі. Друзі з Брянська піднесли оригінальний подарунок.
А потім розпочалося дійство. Як завжди, але цього разу востаннє, місце у воротах зайняв Микола КОРЖ. Грали суперники у своє задоволення, не даючи нудьгувати численним вболівальникам. Перший тайм за господарями – 3:0 ( Сергій БОБКОВ, Іван КАБАНОВ і Сергій ГОРДЄЄВ).Зусиллями Сергія ПЄСОЦЬКОГО і двічі Віталія ВЕЛИКОДНОГО сумчани відновлюють інтригу. Як не старалися гості звести зустріч хоча б до нічиєї, не виходило. Микола діяв впевнено. Досвід виручив ветеранів. Сергій НАГОРНИЙ і Сергій ГОРДЄЄВ забивають по м’ячу і 5:3 – на пам’ять Миколі Олександровичу.
Вболівальників футболісти потішили серією 11-метрових штрафних ударів. Переможця виявлено не було, суперники підписали мирову – 4:4.Воротарі Микола КОРЖ та Ігор ГЕРАСИМЕНКО продемонстрували свою майстерність, відбивши по кілька м’ячів. Того дня Микола передав естафету своєму молодшому брату Володимиру – теж воротарю.
З тих пір минуло вже 20 років. Весь цей час Микола Олександрович залишався у спорті: був тренером місцевих команд, грав за ветеранів на першість області. Останній хокейний матч провів, коли йому було 56 років. Наразі Миколі Олександровичу 62 – і він у строю спортивному. Працює директором ДЮСШ Дружби і продовжує тренувати футбольну команду., яка бере участь у чемпіонаті області. Виходить спорту він присвятим більше 40 років.
Найпам’ятніший матч Миколи КОРЖА у його футбольній кар’єрі.
Микола Олександрович : – То було незабутнє свято футболу – і для гравців, і для вболівальників, які приїхали з навколишніх сіл подивитися на майстрів-зірок. Хороший урок майстерності ми отримали від гостей.
Перший м’яч кияни забили після швидкої атаки. Віталій ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ обіграв захисника, зробив фірмовий простріл вздовж воріт і Петро СЛОБОДЯН гострим ударом надіслав м’яч за адресою. Після порушення захисником киян правил у штрафному майданчику, суддя призначив пенальті. Олександр ПАВЛЕНКО не схибив, розвівши по різних кутах м’яч і голкіпера. Але досвід і майстерність суперника взяли гору над тиском молодших за них наших гравців. Після розіграшу кутового Віталій ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ударом голови переправив м’яч у ворота.
З тих пір пройшло вже 35 років. Але ми, його учасники, часто згадуємо ту історичну зустріч.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. «ФАКЕЛ» (Дружба) – «ДИНАМО-ветерани» (Київ) – 1 : 2. 27 травня 1989 р. 1200 вболівальників.
«ФАКЕЛ»: Корж, Пєсоцький (Сорокін,82), Сапсай, Щрамченко, Шульга, Ляхницький, Миренцов, Харитонов, Латиш (Веретенников, 46), Мірошніченко (Павленко, 46), Губський.
«ДИНАМО»: Рудаков (Роменський, 46), Кочубинський (Трояновський,38), Островський, Капличний, Журавльов, Кузнецов, Білоус, Євсеєнко (Назаров, 46), Дамін, Слободян, Хмельницький.
Голи: Слободян (32), Павленко (59 – пен.), Хмельницький (74).
Кращі гравці: Шульга, Хмельницький.