ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 127.
У випуску:
—- Подвійний ювілей Віктора СОЛОДОВА.
—- Чому Вадим КОЛЕСНИК не прислухався до порад тренера?
—- 55 весна Павла ФЕСЕНКА.
— «Лідер» серед призерів Чемпіонату України.
—- Яких досягнень добився Юрій ЛЕНЬ у «Нафтовику»?
Зірки сумського футболу
Віктор СОЛОДОВ: … І бронзовий «автограф» «Спартака» на згадку
Його кар’єра на професіональному рівні тривала 10 років і пройшла у двох командах майстрів – сумському «Спартаку» і севастопольському «Авангарді». Провів майже 200 матчів і забив 30 м’ячів. 15 березня – 80 років від Дня його народження і виповнюється 55 років, як «Спартак» став бронзовим призером чемпіонату СРСР-1969 класу «Б» Української зони.
ФОТО з АРХІВУ. 1969 р. Гравці легендарного «Спартака»- бронзового призера класу «Б».
ТРЕНЕРИ сумської команди майстрів відразу звернули увагу на юнака, коли він виступав за міське «Торпедо» у чемпіонаті області. Перші матчі за «Спартак» зіграв у 1965 році, а з наступного сезону вже мав постійне місце в основі.
Команда почала поступово заявляти про себе. Зростав з нею і Віктор. Щосезону забивав суперникам м’ячі. Найвдалішим у його кар’єрі був 1969 рік, коли сумчани вибороли бронзові нагороди і путівку до класу «А» Другої групи. Віктор увійшов до трійки кращих бомбардирів команди, забивши 10 м’ячів після Віктора КИСЛЯКОВА (14) і Володимира БОГАЧА (12). Ця трійка стала головною ударною силою і визначала малюнок гри «Спартака». На їх рахунку 38 м’ячів із 58 командних.
Ось як Віктор СОЛОДОВ забивав деякі з них. У 6 матчах вони були вирішальними.
«СПАРТАК» – «ШАХТАР» (Красний Луч) – 6:1. Перевага сумчан була незаперечною. З інтервалом у 10 хвилин КИСЛЯКОВ – НАУМОВ- СОЛОДОВ влучними ударами закріпили успіх сумчан. У другому таймі господарі забили ще три м’ячі, на що суперник відповів одним.
«СПАРТАК» – «ДЗЕРЖИНЕЦЬ» (Дзержинськ) -2:0. Перший гол було забито після впертої боротьби. Відразу після перерви красивим ударом метрів з 25- и у нижній кут м’яч надіслав СОЛОДОВ,
«СПАРТАК» – «КОЛОС» (Якимівка) – 3:0. Не встиг інформатор по стадіону оголосити склади команд, як м’яч затріпотів у воротах якимівців. Це СОЛОДОВ перевірив пильність воротаря ударом метрів з 30-и. Через 3 хвилини комбінація КИСЛЯКОВ-ШПАК-СОЛОДОВ завершилася влучним ударом останнього.
«СПАРТАК» – «АВАНГАРД» (Антрацит) – 2:1. На 65-й хвилині СОЛОДОВ обвів воротаря гостей, але захисник зупинив його підкатом, за що був покараний 11-метровим штрафним ударом. Його чітко реалізував СОЛОДОВ.
Того року Віктор відзначився у товариських матчах з ветеранами Москви (3:1 – забив 2 голи) і ЦСКА (1:1 – він зрівняв рахунок).
А роком раніше Віктор допоміг «Спартаку» у матчах розіграшу Кубка СРСР, коли сумчани здивували спеціалістів і вболівальників своїм успішним виступом. У повторній зустрічі 1/64 фіналу зі ставропольським «Динамо» (виграли 2:1в додатковий час) він забив обидва м’ячі, а затим закріпив перемогу сумчан (2:0) у зустрічі із липецьким «Металургом».
У 1970 році «Спартак» дебютував у класі «А» Другої групи.
-Будемо грати так, щоб не соромно було стрічатися із сумчанами, – сказав тоді в інтерв’ю Віктор. Він попросив вболівальників підтримувати команду, коли їй буде важко.
Та якби там не було, дебют команди , як сама гра не вдалися. Практично з перших турів «Спартак» перебував внизу турнірної таблиці і 21 місце не врятувало його від пониження в класі. Віктор забив 5 м’ячів, зокрема два «Азовцю» із Жданова (2:3), «Кривбасу» (2:0), калінінградській «Балтиці» (2:0) і «Неману» з Гродно (2:0).
Після невдалого сезону Віктора запросили до севастопольського «Авангарда», де за 4 роки провів 62 матчі і двічі відзначився.
Але роки у «Спартаку», як потім зізнавався Віктор Олексійович, були найкращими у його кар’єрі. Бо грав разом з Миколою АСТАФЬЄВИМ, Михайлом ФОМЕНКОМ, Валерієм ДЕРИПАСКІНИМ, Миколою ВОРОНЬКОМ, Володимиром БОГАЧОМ та іншими дійсно майстрами футболу, які вписали «бронзову» сторінку в історію сумської команди майстрів.
Вітання
Вадим КОЛЕСНИК: Зробив по-своєму і пошкодував
Від вихованця ДЮСШ – до команди майстрів Другої ліги чемпіонату СРСР – таким був шлях одного з кращих бомбардирів і гравців охтирського «Нафтовика». На це у нього пішло 8 років. Потім були Вища ліга чемпіонатів СРСР і України. На професіональному рівні провів 16 сезонів. Відіграв майже 495 матчів, в яких забив 110 м’ячів. Днями ветеран футболу відзначив свій 57-й День народження.
. ВАДИМУ, можна сказати, пощастило. У Ромнах, де проходив військову службу, його командир виявився футбольною людиною, разом вони приходили на стадіон і працювали з м’ячем. На молодого воїна відразу звернув увагу тренер місцевого «Електрона» Олександр КВАША і запросив пограти за команду міста. У Ромнах не затримався. Його забрав «Нафтовик». Перший м’яч забив через рік після того, як дебютував у команді – 2 червня 1988 року у Луцьку у матчі з «Торпедо». Гості виграли – 3:2 і два м’ячі записав на свій рахунок Вадим.
Саме у нашій команді він заявив про себе сповна. За 4 союзні роки забив 31 м’ячі (13 з них були вирішальними) у 142 зустрічах. Був фіналістом розіграшу Кубка України, де став кращим бомбардиром – 7 м’ячів у 8 поєдинках. Перебуває на 6 місці у «Золотій сотні «Нафтовика». Став автором 200 м’яча команди у Другій лізі. Його забив «Зорі» (1:0). За підсумками 1990 року Вадим увійшов до списку кращих футболістів України під №1 на позиції правого нападника. За «Нафтовик» у чемпіонатах СРСР і України відіграв 262 матчі і забив 47 м’ячів.
Як відзначив екс-тренер охтирчан Валерій ДУШКОВ, козирями Вадима були непогана дистанційна швидкість, ривок з м’ячем і відчуття голу.
Заявив про себе гравець і у вищоліговому харківському «Металісті». Знову став кращим снайпером у кубкових перегонах і зіграв у фінальному матч розіграшу Кубка України, в якому харків’яни мінімально поступилися «Чорноморцю». У матчах чемпіонату забив вирішальні м’ячі «Дніпру», «Волині», «Зорі» і «Прикарпаттю». А в поєдинку з «Кривбасом», який «металісти» виграли -2:0, став його героєм. До речі, разом з Вадимом тоді грав вихованець роменського футболу Владислав ПРУДІУС. Ось що писала, зокрема про гру Вадима місцева газета «Харків». «Наприкінці першого тайму «Кривбас» пропустив м’яч. ПРУДІУС зі штрафного подав м’яч у район 11-метрової позначки, звідки ПУШКУЦА переадресував його головою КОЛЕСНИКУ, а вже той, здалося, вклав в удар усе, що міг. …КАНДАУРОВ зробив «зрячий» пас КОЛЕСНИКУ під саму завісу матчу (90 хв.- Г.Р.), коли Вадим черговим своїм гарматним ударом установив остаточний рахунок зустрічі і вийшов на чільну позицію у змаганні бомбардирів ліги».А в матчі із торпедівцями Запоріжжя відзначився «хет-триком» (3:2).
В. КОЛЕСНИКА включено до ТОП-50 відомих гравців за всю історію «Металіста». Він входить до числа 100 кращих бомбардирів українського футболу.
Після «Металіста» подальшу кар’єру Вадим продовжував у «Карпатах», ізраїльському «Хапоелі» і «Маріуполі».
Чи могла скластися кар’єра гравця по-іншому? Як вважає Вадим, так. Якби не гарячкував і довірився тренеру «Карпат» Мирону МАРКЕВИЧУ, який переконував юнака не йти з команди. Досвідчений наставник відчував, що у Вадима є потенціал для зростання, але для цього потрібен час, він гарантував місце в основі. Але амбіційному Вадиму хотілося грати, тож зробив по-своєму, згодом про це шкодував.
Завершував кар’єру Вадим в «Електроні» і «Нафтовику», в яких розпочинав шлях у великий футбол. Затим працював тренером у рідному «Нафтовику» і грав за аматорський «Нафтовик-2» і команду ветеранів Сум з футзалу.
МАТЧ з ІСТОРІї. Кубок УРСР. 1990 р. Перший матч. «НАФТОВИК» (Охтирка) – «ПОЛІССЯ» (Житомир) – 3:1. 18 жовтня. Стадіон «Нафтовик». 8 000 глядачів.
«НАФТОВИК»: Прохоров, А. Єрмак, Яїчник ( Наумчук, 82), В. Єрмак, Сухарєв, Фомін, Попович, Шуршин, Сараєв, Колесник, Тимченко ( Матвейченко, 68).
«ПОЛІССЯ»: Рутковський, Баран, Хруслов, Анненков, Ракитинець ( Стрихарчук, 80), Присяжнюк, Касанов ( Лапіін 40), Желтоносов ( Ілюхін, 65), Талько, Леонов, Лукашенко.
Голи: Колесник (30, 78), Попович (35) – Леонов (5). Попередження: Ракитинець, Леонов.
Володимир БОГАЧ- молодший:
За плечима майже 32 000 ігрових хвилин
Династія БОГАЧІВ добре знайома сумським вболівальникам. І батько Володимир Якович, і його син теж Володимир грали за сумську команду майстрів у різні роки. Обоє виділялися вправними діями, були серед кращих бомбардирів команд. Володимир – молодший 17 березня відзначає свій 52-й День народження
ФУТБОЛІСТОМ юнак став з легкої руки батька, який тренував маленького Вову прямо у кімнаті. Привчав жонглювати м’яч обома ногами, щоб згодом міг впевнено почуватися на полі. Володимир добре опанував цей технічний прийом, який допомагав йому у грі.
. За 15 років своєї професіональної кар’єри у командах різних рівнів він зіграв, виступаючи на різних позиціях, окрім воротарської, майже 400 матчів і забив 46 м’ячів. На полі провів майже 32000 хвилини ігрового часу.
Першою командою був аматорський сумський «Хімік», який виступав у чемпіонаті УРСР серед КФК. У складі збірної області став срібним призером Спартакіади УРСР. А перші кроки у професіональному футболі зробив, виступаючи за краснопільський «Явір» у Перехідній лізі Першого чемпіонату України-1992. Із 6 м’ячами став кращим бомбардиром команди і третім у підгрупі. Цікавий факт. Перший м’яч Володимир надіслав у ворота «Андезита» з Хуста на 1-й хвилині зустрічі. У матчах з «Дністером» (Заліщики) – переможцем підгрупи, роменським «Електроном» і харківським «Олімпіком» забив вирішальні голи. У поєдинку з харків’янами команда здобула вольову вікторію на останніх хвилинах . Спочатку зрівняли рахунок, а за 3 хвилини до фінального свистка Володимир поставив переможну крапку.
Посівши 3-є місце, «Явір» вийшов до Другої ліги, де відразу став бронзовим призером, а через рік і переможцем. Таким був початок кар’єри Володимира БОГАЧА – молодшого.
Надалі, окрім українських команд ,у різні роки виступав у колективах 3-х країн. У чемпіонатах Словаччини, Росії і Азербайджану провів 45 матчів. В Україні спробував себе у 4 лігах. У Вищій – за «Верес» (10 матчів – 3 м’ячі) і «ЦСКА-Борисфен» (22 – 2). В останній команді грав разом з вихованцем роменського футболу Владиславом ПРУДІУСОМ . Та найбільше сезонів і матчів Володимир провів у «Яворі» і сумських командах – 7 і 163 та 5 і 138 – відповідно. Він, забивши 33 м’ячі, серед кращих бомбардирів «Явора».
Серед десятків матчів – найпам’ятніші у розіграші Кубка України, коли сумський «Спартак» наробив галасу, обігравши «Динамо» і «Таврію», а спіткнувся у чвертьфіналі з ЦСКА. У цьому поєдинку Володимир надіслав м’яч у власні ворота, який надалі негативно вплинув на гру сумчан і підсумковий результат (1:4).
У «Яворі» Володимир розпочинав свою кар’єру, у «Яворі» її і завершував. Працював дитячим тренером у ФЦ «Барса», головним тренером мелітопольського «Олкому» і сумської «Барси», які виступали у друголіговому чемпіонаті України.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 1994/1995. Вища ліга. «ВЕРЕС» (Рівне) – «ВОЛИНЬ» (Луцьк) – 2:1. 31 липня 1994 р. Стадіон «Авангард». 6 000 глядачів.
«ВЕРЕС»: Долганський, Свистунов, Закотюк, Танасюк, Богач, Ковтун, Любимов (Харьковщенко, 39), Новак, Самардак, Филимонов (Шапоренко, 63), Паляниця (Дьомушкін, 85). Тренер Михайло Фоменко.
«ВОЛИНЬ»: Марчук, Бенько (Нікітін, 46).Круковець, Михайлів, Сарнавський, Дикий, Заваляк, Богунов, Шевчук, Вовчук, Сошко (Камзюк, 46, Бонецький,70). Тренер Роман Покора.
Голи: Филимонов (20), Дикий (23), Богач (69). На 20 хвилині Самардак не реалізував пенальті – воротар.
Попередження: Танасюк (26), Шапоренко (78), Богунов (60), Заваляк (72).
Павло ФЕСЕНКО: До Сотні не вистачило одного матчу
За його плечима 10 років виступів за команди області на професіональному рівні. 18 березня у ветерана сумського футболу ювілейний День народження. Павлу Івановичу виповнюється 55 років!
ГРАТИ Павло розпочинав в аматорському сумському «Хіміку». Першого значного успіху добився у складі збірної області, яка у 1990 році стала срібним призером турніру за програмою останньої Спартакіади УРСР. У фінальному матчі сумчанм з рахунком 2:4 поступилися збірній Донецької області, яку представляли дублери «Шахтаря». Це було найвище досягнення в історії сумського футболу. Практично всі гравці з часом заграли у командах різних рівнів.
У 1991 році Павло став гравцем сумського «Автомобіліста», з яким дебютував у Другій лізі чемпіонату СРСР. Перший матч, який зіграв 4 серпня, запам’ятав надовго. Адже тоді «водії» зазнали фіаско в гостях від «Кривбасу» – 0:4. Того сезону юнак провів 17 матчів і забив один м’яч. Відзначився у домашній зустрічі зі стахановським «Вагонобудівником». Тоді авторами всіх 3-х м’ячів (один – у власні ворота) стали сумчани. А виручив команду дебютант команди, який став автором переможного голу наприкінці зустрічі.
Через два роки Павло виступав вже у складі охтирського «Нафтовика» , в якому провів 5 сезонів. До СОТНІ йому не вистачило одного зіграного матчу. У складі охтирчан двічі став бронзовим призером традиційного турніру «Кримський пролісок» і міжнародного розіграшу «Кубка Полісся» у білоруському Пінську.
ФОТО з АРХІВУ. 1995 р. Павло ФЕСЕНКО (у нижньому ряду – другий ліворуч) у складі охтирського «Нафтовика».
Сезон 1999/2000 став останнім у кар’єрі гравця. Продовжувати виступати на професіональному рівні завадила травма. За 10 років доробок Павла склав 214 матчів і 10 забитих м’ячів. Кілька сезонів він продовжив грати за аматорський «Нафтовик-2», у складі якого тричі став чемпіоном і володарем Кубка області.
Звернув увагу на такий факт. І друзі, і вболівальники завжди його називали Паша. А це багато про що говорить.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 1998/1999. Перша ліга. «НАФТОВИК» (Охтирка) – «КРЕМІНЬ» (Кременчук) – 5:1. 25 листопада. Стадіон «Нафтовик». 1 500 глядачів
«НАФТОВИК»: Стороженко, Сухарев ( Зайнулін, 83), Пронін, Басов, Фесенко, Охріменко, Харченко-Жуковський, Міхно ( Федораєв, 69), Захаров ( Курбатський, 73), Корощенко ( Артьоменко, 60), Грачов (гТеслик, 76).
«КРЕМІНЬ»: Прихожий, Коваленко, Бережний, Чесноков, Задорожний ( Берун, 79), Свистун, Маткевич, Павлик, Кучирка, Матвійченко, Михальцов.
Голи: Корощенко (27), Міхно (52, 55), Вадим Харченк- Жуковськи) (57), Захаров (68), Свистун (90). Попередження: Павлик (19), Кучирка (49), Пронін (70).
Кубок 55+
Бенефіс Віталія ВЕЛИКОДНОГО
Окрасою завершення сезону серед ветеранів вікової категорії 55 + став фінальний матч розіграшу Відкритого Кубка Сум з футзалу.
У ВИРІШАЛЬНОМУ протистоянні зустрілися переможець і срібний призер чемпіонських перегонів – «Хлібодар» і «ЗіКоНі» – відповідно. Треба віддати належне суперникам, які порадували добротною грою та інтригою. А героєм зустрічі став граючий тренер «зіконівців» Віталій ВЕЛИКОДНИЙ. І в тому, що команда перемогла конкурентів – його чимала заслуга. Він відкрив рахунок, надіславши м’яч з гострого кута у дальній верхній кут воріт. Не менш красивим за технікою виконання був гол Сергія ЛУШПИ. Обманним рухом він поклав на підлогу воротаря «хлібодарів» і, підсікнувши м’яч, перекинув його через кіпера. 2:0.
У другому таймі «зіконівці» на деякий час втратили пильність, чим відразу «хлібодарівці» результативно скористалися. Після ударів Анатолія ЛИСЕНКА і Сергія БРУХНА рахунок за кілька хвилин став 2:2. Це був останній успіх суперників, а останнє слово було за «зіконівцями», які швидко відновили свій статус-кво. Дмитро МУРАШКІН вивів свою команду вперед, а Віталій ВЕЛИКОДНИЙ поставив ПЕРЕМОЖНУ крапку. 4:2 – «ЗіКоНі» – володар Кубка Сум-2024.
Ось вони, щасливі володарі Кубка Сум-2024.
Фінальний матч співпав з Днем народження гравця «Хлібодара» Віталія МАТЛАША, якого всі щиро привітали.
Наразі проходить розіграш Кубка Сум серед ветеранів 40+. На черзі – традиційні турніри пам’яті легендарних гравців сумської команди майстрів «Спартак» Володимира БОЙЧЕНКА і Костянтина ЗІНОВЬЄВА.
Знай наших!
Сумські «ЛІДЕРівці» – в ударі!
У Львові пройшов чемпіонат України з футзалу серед юнаків вікової категорії Ю-12. Вдало виступили вихованці сумського МФК «Лідер», які повернулися додому з нагородами.
НА ГРУПОВОМУ етапі вони були другими, поступившись одним очком майбутньому фіналісту команді «Іква-Стир» з Рівненської області. Очне протистояння в основний час завершилося без забитих м’ячів, а в серії післяматчевих пенальті влучнішими були суперники. У «Любарта» з Луцька сумчани виграли більш, ніж переконливо – 8:1. По 2 м’ячі забили Матвій ЧУМАКОВ і Максим МАЛІК.
У чвертьфіналі «ЛІДЕРівці» мали помітну перевагу над вихованцями ДЮСШ зі Снятина- 8:0. Двічі відзначився Богдан ЗУБАТОВ. У півфіналі сумчан очікували майбутні чемпіони – футзалісти ДЮСШ з Маневичів. До 24 хвилини суперник був попереду – 1:0. Схоже, автогол нашого гравця вплинув на гру команди і вона поступилася – 0:2. А в матчі за 3-є місце сумчани відігралися, забивши вихованцям ДЮСШ «Штурм» з Одеської області 7 «сухих» м’ячів. Два на свій рахунок записав Максим МАЛІК. Так «ЛІДЕРівці» стали бронзовими призерами ЧУ. Вітаємо! А чемпіонський титул вибороли юнаки ДЮСШ з Маневичів, які у фінальному матчі обіграли ровесників «Ікви –Стир» – 5:1.
Нашого Іллю ВИНОГРАДОВА визнано кращим воротарем, а Івана КОЗОЛУПА названо кращим гравцем змагань.
У рейтингу по забитим м’ячам у ТОП-10 на 6 місці Максим МАЛІК , який відзначився 5 влучними ударами, на 9-у – Матвій ЧУМАКОВ, у якого 4.
В рейтингу серед команд на 1 місці наш «Лідер», гравці якого забили 23 м’ячі, випередивши і чемпіонів , і срібних призерів. МОЛОДЦІ!
Цікава статистика
Досягнення Юрія ЛЕНЯ
За два роки (1988-89) в охтирському «Нафтовику» на його рахунку кілька досягнень, перевершити які жодному із футболістів за всю історію команди так і не вдалося.
ДО «Нафтовика» він виступав за черкаське «Дніпрі» і київський СКА, де провів 85 матчів і забив 8 м’ячів.
В Охтирці за два роки відіграв 96 матчів і 29 разів змушував суперників розпочинати з центра поля.
На його рахунку – 7 «дублів». Відзначився у зустрічах з «Новатором» (2:2), «Кристалом» (2:0), луцьким «Торпедо» (3:0), «Авангардом» (4:0), павлоградським «Шахтарем» (4:2), «Дніпром» (2:1) і нікопольським «Колосом» (3:2). Забив 14 м’ячів із 20 командних.
Кращий бомбардир «Нафтовика»: 1988 р. – 13 м’ячів, 1989 р. – 15.
Посідає 3 місце у ТОП-10 кращих снайперів команди за всі її роки.
Юрій забивав м’ячі у 21 матчі ( із 102-х), в яких команда мала такі здобутки: 15 перемог, 4 нічиї і 2 поразки за різниці м’ячів 51-27.
У 9 зустрічах у ворота суперників надсилав вирішальні голи. Реалізував 8 пенальті із 9.
Двічі забивав у 4 матчах поспіль: у 1988 році – 6 м’ячів із 9, у 1989 році – 5 м’ячів із 10 ( з них 3 – з пенальті). Один раз відзначився у 3-х поспіль поєдинках – 3 м’ячі із 8 (2 – з пенальті).
В активі – 1 матч у розіграші Кубка СРСР (з кишинівським «Ністру» – 1:2) і одна міжнародна товариська зустріч із командою «Уніон» (Берлін) -2:0. Обидва м’ячі забив Юрій ЛЕНЬ.
За свою кар’єру він провів 388 матчів, в яких відзначився 73 рази.