ФутТайм від Григорія М.Реви.
20-21 березня. «ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 128.
У випуску:
— Футболіст динамівського гарту.
— Хто він, легендарний президент ФК «Агробізнев-ТСК»?
— З ювілейеою весною, Сергію Сергійовичу!
— Хто перевершить рекорд Григорія ЛАЗАРКА?
Пам’ять
Віталій ГОЛУБЄВ:
Був першим динамівцем в Сумах
За сумський «Авангард», який виступав у класі «Б» чемпіонату СРСР Української зони, відіграв 17 матчів і забив один м’яч… у свої ворота. Він був єдиним у його професіональній кар’єрі. 19 березня минуло 98 років від Дня народження мужнього гравця, якого життя випробувало на схилі літ.
ФОТО з АРХІВУ. 1954 р. Віталій ГОЛУБЄВ з Кубком СРСР.
ІЗ 16 років виступів на професіональному рівні 9 він провів у київському «Динамо». Цікавий факт. Не зігравши жодного матчу за дубль, 25-річного футболіста відразу ввели в основу. Був капітаном команди, яка вперше виграла Кубок СРСР і двічі «срібло» союзного чемпіонату, став бронзовим призером Спартакіади народів СРСР. За «Динамо» провів 168 матчів.
Фізично сильний, стрибучий, упевнений у собі та холоднокровний, він діяв в єдиноборствах сміливо, часом ризиковано, відбиваючи м’ячі в акробатичних стрибках, які часом не піддавалися прагматичній логіці «костоломів». Навіть через півстоліття футбольні гурмани із задоволенням згадують неабияку гру «Михалича»!
У книзі «Атакуюча вершини» про гравця написано так: «З першого матчу в лінії захисту міцно посів місце Віталій ГОЛУБЄВ. Він відмінно справлявся і з персональними завданнями, і з підстрахуванням партнерів із зони центрального захисника. Багатство технічних прийомів у цього футболіста здається невичерпним».
Напередодні сезону 1960 на передсезонних зборах Віталій дозволив собі трішки «розслабитися» і його відразу відправили на футбольну пенсію. Він пограв за хмельницьке «Динамо» і вінницький «Локомотив» (19 матчів).
Сезон-1961 35-річний гравець розпочав у сумському «Авангарді». Він став першим із гравців «Динамо», хто почав грати у нашій команді. Досвідчений захисник допоміг їй взяти хороший старт. У матчі з полтавським «Колгоспником» 27 квітня сумчани не повинні були програвати. Але за рахунку 2:2 (обидва м’ячі в авангардівців забив Віктор ЄРЬОМЕНКО) Віталій надіслав м’яч … у свої ворота і команда зазнала першої поразки. Ця невдача негативно вплинула на команду і лише через місяць гравці оговталися і почали вигравати. У доробку гравця ще дві зустрічі у розіграші Кубка СРСР, в якому сумчани дебютували, пройшовши на першому етапі за підсумками двох матчів криворізький «Гірник» (2:2 і 3:2). На початку другого кола Віталій ГОЛУБЄВ залишив Сум і завершив свою кар’єру.
ФОТО з АРХІВУ. Акробатичний удар у виконанні Віталія ГОЛУБЄВА
Надалі продовжив працювати тренером, був причетним до підготовки Олега БЛОХІНА, Олександра ДАМІНА та інших гравців. Став заслуженим тренером України.
Однак стара травма згодом нагадала про себе. Довелося ампутували одну ногу, а згодом й іншу. Дружина виносила чоловіка на руках на вулицю, бо в будинку не було ліфта. Дізнавшись про біду, в яку потрапив Віталій, Микита СИМОНЯН і Лев ЯШИН подарували візок на електроходу, влада виділила квартиру, «Динамо» придбало автомобіль з ручним керуванням.
Віталій Михайлович мужньо тримався до останніх днів. 25 березня 1991 року на 55 році життя залишив цей світ. В пам’ять про легендарного гравця в Києві проводиться традиційний Меморіал Віталія ГОЛУБЄВА, ініційований його сином Олегом.
Геннадій СВІРСЬКИЙ:
Командир легендарного «Агробізнеса-ТСК»
За 4 роки свого існування роменський «Агробізгнс-ТСК» виграв 11 обласних змагань. В області немає жодної команди, що має такі здобутки? Досягнення роменчан вартують уваги Книги рекордів України. Всі ці досягнення пов’язані з ім’ям генерального директора ТОВ «Агробізнес-ТСК» і президентом однойменного ФК Геннадієм СВІРСЬКИМ. 20 березня йому виповнилося б 63 роки. Але 6 років тому передчасна смерть обірвала його життя.
ЗАВДЯКИ підтримці Геннадія Анатолійовича вдалося відродити футбол у Ромнах і команду, яка знову заявила про себе на всеукраїнському рівні. Завдяки його допомозі вдалося врятувати від розвалу ПФК «Суми». Але згодом не з його вини він зник з футбольної карти України, як і «Агробізнес-ТСК».
Коли Геннадій Анатолійович дізнався про проблеми команди, то відразу прийшов на допомогу. Адже свого часу захищав ворота команди «Сільгосптехніка», яку організував Олександр КВАША. У її складі вони перемагали в районних і обласних змаганнях.
Як тут не згадати матчі «Сільгоптехніки» 1985 року, ворота яких захищав СВІРСЬКИЙ. У серпні у чемпіонаті району «сільгосптехнівці» розгромили футболістів колгоспу імені Тельмана – 14:0. Заключний м’яч , підключившись до атаки, забив Геннадій. Влучним ударом відзначився тоді і Олександр. А в жовтні команда виграли Кубок району, здолавши у фіналі суперників з колгоспу імені Калініна – 5:2. В цих матчах виступали Вадим КОЛЕСНИК, який забив 6 м’ячів, Олег ІІВАНОВ, В’ячеслав МЯГКОВ, Сергій КАРПЕНКО та ін..
ФОТО з АРХІВУ. Геннадій СВІРСЬКИЙ (у нижньому ряду – третій праворуч) і граючий тренер «Сільгосптехніки» Олександр КВАША від нього праворуч.
…Чергове відродження роменського футболу розпочалося у 2014 році, коли на арену вийшов «Агробізнес –ТСК». Чотири роки поспіль він був королем обласних змагань. 4 рази поспіль, що є рекордом, роменчани перемагали у чемпіонаті, тричі вигравали Кубок і 4 рази Суперкубок області. А ще були успішні виступи у чемпіонаті (2 місце в групі) і розіграші Кубка України (вихід до півфіналу) серед аматорів
ФОТО з АРХІВУ. 2017 р. Радість перемоги гравців «Агробізнесу-ТСК» і Геннадій СВІРСЬКОГО.
Мріяв Геннадій Анатолійович про відродження великого футболу у Ромнах, зокрема про команду Другої ліги ЧУ. Але планам не судилося збутися. 9 квітня 2018 року він відійшов у вічність.
В пам’ять про Г. СВІРСЬКОГО АФСО проводить вже традиційний розіграш Кубка його імені, у Ромнах проходить Ліга ветеранів.
Після смерті президента ФК «Агробізнес-ТСК» так і не знайшлося у місті людини, яка б продовжила його справу. Команда знову наодинці зі своїми проблемами. Тож говорити про її повернення на обласну арену говорити не доводиться. А жаль…
Володимир ПОПОВ: Три спартаківські роки
До сумського «Спартака» він прийшов досвідченим 26-річним гравцем і майстром спорту СРСР. За три роки провів у нашій команді майже 100 матчів і забив 9 м’ячів. 23 березня 79 років від Дня народження Володимира ПОПОВА.
ЙОГО кар’єра пройшла у 5 командах, а найкращі спогади залишилися від виступів у житомирському «Автомобілісті» і сумському «Спартаку»/ «Фрунзенці», в яких відіграв по 3 роки і забив найбільше м’ячів.
У складі житомирян став чемпіоном СРСР серед команд класу «Б». Як писала тоді преса, «добре попрацювала лінія нападу, до якої входив і Володимир ПОПОВ». За це досягнення отримав звання майстра спорту і разом з командою дебютував у класі «А» першої підгрупи, де показали 4-й результат.
Надалі Володимир виступав за чернігівську «Десну», а впродовж 1971-73-го років – за команду Сум. Попрацював під керівництвом зіркового гравця «Динамо» Віктора СЕРЕБРЯНИКОВА, взяв участь у міжнародних товариських зустрічах з командами Франції і Болгарії, був переможцем і призером традиційного турніру «Кримський пролісок».
За рік, після завершення кар’єри виступом за хмельницьке «Динамо», повернувся до Сум. Став тренувати аматорські команди обласного центру.
Із заводським «Фрунзенцем» став срібним призером першості УРСР серед профспілкових команд, які змагалися за Кубок «Робітничої газети». Як відзначив Віктор БАННИКОВ – заввідділом футболу і хокею Української ради ВДФСТ профспілок, «Фрунзенець» справив на фахівців дуже добре враження. Тренеру Володимиру ПОПОВУ вдалося створити сильний і боєздатний колектив, успіх якого закономірний».
Володимир Анатолійович свого часу допоміг охтирському «Нафтовику» виграти фінальний турнір, стати чемпіоном УРСР серед КФК і здобути путівку до Другої ліги чемпіонату СРСР. Це була історична подія для області, бо на той час Сумщина не мала свого представника серед команд майстрів.
Після кількох років роботи в Сумах виїхав до Євпаторії, де продовжив працювати тренером. 5 січня 2003 року перестало битися серце вправного футболіста, успішного тренера і доброї людини.
Вітання
Сергій СТРАШНЕНКО: Воротар – син воротаря
Воротарем Сергій став не випадково. Помітний вплив на його вибір зробив батько майстер спорту СРСР Сергій Васильович, який багато років захищав ворота кількох команд. Неодноразово син у складі команди разом з батьком виїжджав на матчі. А першу дорослу зустріч провів, будучи одинадцятикласником Сумської СШ №17. 22 березня Сергій Сергійович відзначає ювілейний, 45-й День народження.
ВПЕРШЕ Сергій заявив про себе на Першому Різдвяному турнірі з футзалу серед юнаків, який започаткували в Сумах у 1991 році і відтоді він став традиційним. Вихованці тренера Олександра ДЯКОВА впевнено виграли змагання серед 15 команд. У фінальному матчі перемогли «Зміну» з Калуги- 2:1. Сергія було названо кращим воротарем. Половина гравців з того складу, зокрема Сергій БІЛОЗОР, Дмитро БЕРМУДЕС, Роман СОВЕНКО, Максим СУБОТІН та інші заявили про себе у великому футболі.
Спочатку Сергій хотів виступати на позиції центрального захисника. Йому сподобався як на цій позиції грає В’ячеслав ХРУСЛОВ. Але згодом змінив своє рішення і зайняв місце у воротах. Перший дорослий матч провів за сумський «Агротехсервіс» у Чернігові з «Десною» 11 травня 1996 року. На 27 хвилині замінив свого партнера по амплуа, який пропустив 2 м’ячі. Довелося тоді вийняти м’яч з воріт і Сергію. У наступному матчі «ковтнув» аж 4. На цьому його кар’єра у Сумах завершилася. Тоді команда виступала вкрай невдало. Програвши три заключні матчі із загальним рахунком 0:16, «Агротехсервіс» вибув до Другої ліги.
Наступними у кар’єрі Сергія були ужгородська «Говерла» і вищоліговий запорізький «Металург», в якому зіграв 2 матчі в основі. В них команда мала успіхи, перегравши в чемпіонаті кіровоградську «Зірку» (4:2) і одеський СКА (3:2) у розіграші Кубка України. Юнак не хотів сидіти на лаві запасних, тому залишив команду. Погравши ще у кількох колективах, повернувся до рідних Сум. Болільники схвально вітали повернення воротаря, який своєю грою сприяв успішному її виступу у багатьох матчах, як, скажімо, у протистоянні із донецьким «Олімпіком» (1:0), в якому, як кажуть футболісти, тягнув усі м’ячі. Або впевнені дії у принциповому фінальному дербі розіграшу Кубка губернатора області з охтирським «Нафтовиком» на його полі. Гості переможно завершили зустріч (2:0), завдяки впевненій грі Сергія СТРАШНЕНКА. Як ту не згадати стартовий поєдинок із алчевською «Сталлю» чемпіонату сезону 2002/2003. Тоді в команді було 11 гравців, з яких – двоє воротарів. На заміні нікого не було. Сергію довелося грати в полі.
-Грав попереду, як міг,- згадує Сергій Сергійович. – Конкретного завдання не було, відволікав захисників, змушував їх бути в напрузі. Перший тайм витримав, а на другий сил уже бракувало. Ледве дограв. Тоді ми зазнали поразки (0:2).
Відігравши за команду майже 70 матчів (а за кар’єру майже вдвічі більше), на прохання директора ФК «Суми» Вадима ГОРДІЄНКА став працювати в команді тренером воротарів. Вимушено сидів у запасі, проте на поле не виходив. Він доповнив дует тренерів Ігор ЖАБЧЕНКО – Юрій САК, під керівництвом яких сумчани посіли 2 місце в Другій лізі. Кілька разів виконував обов’язки головного тренера. А за кілька років команда канула в Лету.
Чи могла по-іншому скластися футбольна доля СТРАШНЕНКА- молодшого? Про це краще запитати у Сергія Сергійовича.
…Наразі він працює дитячим тренером у КДЮСШ «Суми». Виховує синочка Серафима, якому півтора роки. Чи продовжить він естафету батька і дідуся – покаже час. Головне, як говорить батько, щоб зростав малюк здоровим і захоплювався спортом. А футбол нікуди від нього не дінеться.
А що бажає майбутнім футболістам ветеран сумського футболу? –Працьовитості і самовіддачі, постійного підвищення майстерності. Лише дотримуючись цих правил, вони зможуть стати справжніми майстрами й досягти вершин у футболі. А ще мріє про хорошу команду в Сумах, сформовану з вихованців місцевого футболу.
Сергій Сергійович зі своїми вихованцями.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Кубок України 1998/1999. 1/16 фіналу. «МЕТАЛУРГ» (Запоріжжя) – «ЧОРНОМОРЕЦЬ-2» (Одеса) – 3:2. 11 листопада 1998 р. Центральний стадіон «Металург». 1 500 глядачів.
«МЕТАЛУРГ»: Страшненко, Конюшенко, Маркін, Богатир, Акопян, Смірнов, Демченко, Коваленко ( Коновальчук, 74), Громов ( Липський, 74), Ключик ( Чорнявський, 46), Полтавець.
«ЧОРНОМОРЕЦЬ-2»: Чистов, Спіцин, Булигін-Шрамко, Костюк (Печенний, 82), Кірієнко, Каряка, Никифоров, Щербаков ( Заруцький, 64), Стрижаков ( Чернов, 71), Мочуляк, Терещенко.
Голи: 1:0 – Полтавець (11, пенальті), 1:1 – Терещенко (11), 1:2 – Ключик (18, автогол), 2:2 – Полтавець (32), 3:2- Демченко (80)/ Попередження: Спіцин (48), Заруцький (87).
Сторінки історії
Григорій ЛАЗАРКО та інші
72 бомбардири «Спартака»/«Фрунзенця» у Другій лізі чемпіонату СРСР
Впродовж 13 років виступів у Другій лізі Української зони чемпіонату СРСР сумська команда майстрів один сезон грала під назвою «Спартак», решту – як «Фрунзенець». За цей час суперникам гравці забили 538 м’ячів у 566 матчах. Два з них надіслали у свої ворота суперники, ще у 23 зустрічах (це матчі 6 років) автори невідомі. Тож знаємо, хто забив 513 м’ячів. Називаємо гравців, на рахунку яких 10 і більше влучних ударів.
Очолює цей рейтинг легендарний Григорій ЛАЗАРКО. За 5 років він 58 разів засмутив суперників.
48 разів за 6 років відзначився Валерій ЖИЛІН.
40 влучних ударів за 6 років зробив Ігор ТЕРНОВИЙ.
Далі: Микола ЛИТВИНЕНКО – 32 м’ячі, Віктор ЧИПІЖНИЙ – 29, В’ячеслав ЧУЙКО – 26, Євген БІЛОБОРОДОВ – 18, Леонід СУГИРІЙ і Борис ШУРШИН – по 14, Віктор ГАЛЬЧЕНКО і Іштван ШАНДОР – по 13, Володимир МУКОМЕЛОВ і Віктор ПОЛЄВЩИКОВ – по 11, Віктор ОЛІЙНИК – 10.
10 м’ячів і більше і сезоні забивали:
Григорій ЛАЗАРКО – 13, 11 і 18,
В’ячеслав ЧУЙКО – 10 і 16,
Віктор ЧИПІЖНИЙ – 15,
Євген БІЛОБОРОДОВ – 14,
Микола ЛИТВИНЕНКО – 13,
Ігор ТЕРНОВИЙ, Борис ШУРШИН і Віктор ОЛІЙНИК – по 10.
5 гравців входять до «100 кращих бомбардирів Другої ліги»
138 м’ячів забив, виступаючи за команди Сум, Чернівців і Львова, Віктор ОЛІЙНИК.
86 (Суми, СКА К., Павлоград, Охтирка) – Григорій ЛАЗАРКО.
65 (Суми, СКА К., Охтирка) – Борис ШУРШИН.
По 48 – Валерій ЖИЛІН (Суми) і Віктор ЧИПІЖНИЙ (Полтава, Суми, Тернопіль).
Кращі бомбардири за роками:
1971 – Володимир ВАЩЕНКО – 7 м’ячів,
1972 – Євген БІЛОБОРОДОВ – 14,
1973 – Валерій ЖИЛІН – 10,
1974 – Валерій ЖИЛІН – 16,
1975 – Віктор ПОЛЄВЩИКОВ – 8,
1976 – Ігор ТЕРНОВИЙ – 8,
1977 – Віктор ЧИПІЖНИЙ, Ігор ТЕРНОВИЙ – по 8,
1978 – Григорій ЛАЗАРКО – 13,
1979 – Микола ЛИТВИНЕНКО – 13,
1980 – Ігор ТЕРНОВИЙ і Борис ШУРШИН – по 10,
1981 – Віктор ОЛІЙНИК – 10,
1982 – Григорій ЛАЗАРКО – 18,
1983 – Віктор ЧИПІЖНИЙ – 15.
У чемпіонаті 1974 року Валерій ЖИЛІН із 16 м’ячами розділив 2-5 місця серед кращих бомбардирів ліги.
Найбільше м’ячів команда забила у 1974 році – 54 у 38 матчах, найменше – наступного сезону – 29 у 42 матчах.
За 13 років «Спартак»/«Фрунзенець» провели 566 матчів: перемог – 166, нічиїх – 157, поразок – 243 за різниці м’ячів 538 – 687. З них на рахунку «Спартака» – 50 матчів: +15, =18, -17, м»ячі 42-43.
Роки з позитивною різницею м’ячів. 1973 р. – 49-47 (16 місце), 1974 р. – 54-41 (4 місце), 1975 р. – 29 -29 (12 місце), 1980 р. – 46-39 (12 місце). Найбільше сумчани пропустили у сезоні 1983, коли «вилітали» з Другої ліги. Суперники їм забили тоді 85 м’ячів.
Факт
Мало грають земляки
У весняних матчах команд Прем’єр-ліги мало грають вихованці сумського футболу.
У ЧЕРГОВОМУ турі на поле вийшли четверо гравців із семи, які разом відіграли 221 хвилину ігрового часу. Через травму не був заявлений на матч із «Зорею» Антон ЦАРЕНКО («Динамо»), третю зустріч поспіль просидів у запасі Олександр БАНДУРА («Минай»). Денис АНТЮХ («Зоря») разом з гравцями бойкотував матч з киянами через заборгованість із зарплатою і преміальними. Тому «Зоря» зіграла напіврезервним складом (0:2). Сторони прийшли до компромісу: до 15 травня з гравцями пообіцяли розрахуватися. Невже так бідують футболісти? Якщо не вистачає грошей – зброю до рук і на захист країни. Ні совісті, ні сорому у них.
Тож хто і скільки провів часу у грі? «ЛНЗівці» Сергій РИБАЛКА відіграв 90 хвилин, Олексій ХОБЛЕНКО – 84 у матчі із «Дніпром-1» (1:1). 25 заключних хвилин записав до активу Сергій СУХАНОВ з «Оболоні», яка перемогла «Полісся» (1:0). Владислав ШАРАЙ з «Вереса» мав 22 хвилини в Одесі, де гості обіграли «Чорноморець» (1:0).