ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 133.
У випуску:
— Згадаймо і пом’янемо Олександра ЦИСАРЯ.
— Вітання ветеранам футболу.
— Кому дістанеться Кубок ЗСУ?
— Як шосткинці «озолотилися» у Львові?
Пам’ять
Олександр ЦИСАР: Грати просто і надійно
Під таким девізом він проводив свої матчі. Його взяв на озброєння, спостерігаючи за грою на позиції захисника київського «Динамо» Михайло ФОМЕНКО.
ПРО це Олександр зізнався, коли провів кілька сезонів в українському чемпіонаті.
-У грі Михайла Івановича не було нервозності, мінімум позиційних помилок, він вирізнявся надійністю і впевненістю. Так прагнув грати і я, коли почав виступати на професіональному рівні.
17 квітня Олександру ЦИСАРЮ виповнилося б 64 роки. Але тяжка хвороба у січні минулого року відібрала у нього життя. Цей світ залишав на руках у своєї матері.
І хоча він народився у Молдавії, але справжнім професіональним футболістом став в Україні, коли почав грати у складі охтирського «Нафтовика» у Другій лізі чемпіонату СРСР. Саме у нашій команді 20 листопада 1989 року Олександр забив свій перший м’яч. Правда в ньому охтирчани зазнали поразки вдома від ждановського «Новатора» – 1:2.
До цього мав три роки ігрового стажу і 28 матчів, виступаючи за дублерів «Ністру» і «Зорю» (Молдова) і могилівське «Дніпро» (Білорусія).
Відігравши за два охтирські роки 70 матчів, перейшов до сумського «Автомобіліста», який дебютував у Другій лізі союзного чемпіонату і тренував його Михайло ФОМЕНКО.
-Прогадав,- говорили йому друзі. – Поспішив з переходом. Міг стати чемпіоном у складі «Нафтовика», а в Сумах що? Грав стабільно, за девізом Фоменка, часто підключався до атак і зумів забити 7 м’ячів у 106 зустрічах. Але скоро у клубі почалися проблеми з фінансуванням і після чотирьох років виступів Олександр повертається в «Нафтовик». І тут був на висоті: виручав досвід і вміння грати просто і надійно. На нього звернули увагу тренери вищолігового івано-франківського «Прикарпаття». Після 5-и сезонів у «Нафтовику» переходить до нього. Але заграти не вдалося, бо команда не виконала свого завдання і втратила місце у класі найсильніших. Відбувся розбір польотів. Олександр залишив Івано-Франківськ. В його активі було 18 матчів, зіграних на найвищому рівні. Ще 58 він напрацював, коли три роки перебував у закордонному відрядженні у Казахстані, виступаючи за команди Астани, Кокшетау і Караганди, У складі «Женіса» із Астани посів 4 місце, а наступного року він став чемпіоном. Вдруге Олександру не пощастило з чемпіонством.
Виступом у карагандинському «Шахтарі» 34-річний захисник завершив свою кар’єру на професіональному рівні, але ще кілька сезонів продовжив себе в аматорському футболі, граючи, зокрема за «Нафтовик-2».
Кар’єра його тривала 18 років. Він пограв у чемпіонатах СРСР за команди Молдавії, України, Білорусії і Казахстану. У його доробку – 475 матчів і 22 м’ячів.
Багато років Олександр Вікторович працював тренером-селекціонером у «Нафтовику і липоводолинському «Альянсі». З його легкої роки кілька гравців заявили про себе у футболі.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат СРСР. 2 ліга. «АВТОМОБІЛІСТ» (Суми) – «МАЯК» (Харків) -1:0. 14 червня 1991 р. Стадіон «Авангард». 2000 глядачів.
«АВТОМОБІЛІСТ»: Страшненко, Шевченко, Хруслов, Пужаєнко, Бедрицький (ЦИСАР, 46), Золотницький , Андрейченко. Барліт (Лукаш,86), Горькаєв (Теслик, 70), Юдін (Кислощаєв, 83).
«МАЯК»: Савченко, Саказла, Корольов, Ященко, Зайцев, Безуглий, Прудіус (Рубан,60), Демченко, Сметаний, Ашурбеков, Рахнєв.
Гол: ЦИСАР (50).
Вітання
Олег ШЕСТАКОВ:
Про що мріє ветеран «Електрона»
Впродовж багатьох років він був лідером роменського «Електрона». З гравцями команди розділяв і радісні хвилини перемог, і гіркоту поразок. Його кар’єра тривала майже чверть століття, за час якої зіграв 355 матчів і відзначився 56 забитими м’ячами. 15 квітня один з кращих гравців команди відзначає свій 54-й День народження.
СВОГО часу Олег міг зробити хорошу футбольну кар’єру, бо її початок був обнадійливим. У 16 років він, вихованець СДЮШОР московського «Спартака», три роки був гравцем дублюючого складу, в якому провів 55 матчів (2 забиті м’ячі) і виграв повний комплект нагород. Однак це не влаштовувало юнака – він прагнув грати. Переходить до друголігової «Красної Пресні», яка потім стала «Асмаралом» (42 матчі – 1 м’яч). На цьому кар’єра Олега у московських командах завершилася. Міг він ще пограти на найвищому рівні в інших колективах, але робить дивний для багатьох хід. Разом з кількома футболістами на запрошення тренера «Електрона» Олександра КВАШІ у 1991 році московський десант висаджується у Ромнах. З усіх він залишився один. Олег став роменчанином, тут знайшов своє сімейне щастя. Що так склалося його життя він не шкодує.
За словами О.КВАШІ, той рік – один з найкращих в історії команди. Завдяки москвичам, в «Електрона» виробився свій комбінаційний стиль гри, яким помітно вирізнявся від суперників. Олег гордиться тим, що йому вдалося пограти проти «Зорі», «Шахтаря», «Десни», «Арсенала», ветеранів київського «Динамо» та ін.. Пам’ятний матч розіграшу Кубка України 2002-03, в якому «Електрон» дійшов до 1/8 фіналу, де поступився у Донецьку «Шахтарю» (0:4). А до цього обіграв старших за рангом «Закарпаття» (4:0) і ФК «Вінниця» (1:0).
10 сезонів він виступав за «Електрон», 4 – за охтирський «Нафтовик», один – за «Сумигаз» у вищоліговому чемпіонаті України з футзалу. Були різні часи: і безгрошів’я, і роздуми про свою долю – чому так зробив, а не інакше, були незабутні миті ПЕРЕМОГИ і гіркота ПОРАЗОК, медалі і кубки і велика ВДЯЧНІСТЬ вболівальників за змістовну гру. Не випадково тренери «Нафтовика» запросили Олега допомогти команді, за яку провів 64 матчі і відзначився трьома влучними ударами у вирішальних зустрічах.
Олег – титулований футболіст «Електрона». Він – переможець чемпіонату України серед аматорських команд, бронзовий призер 2 ліги, кращий бомбардир команди в ЧУ (6), чемпіон і неодноразовий призер обласних змагань, чемпіонату міста з міні-футболу. Приміром, у 2000 році у 9 матчах забив 61 м’яч. За підсумками року Олега ШЕСТАКОВА визнано кращим гравцем Роменщини.
Згодом він став працювати у тренерському штабі «Агробізнеса-ТСК», який прийшов на зміну «Електрону». І в тому, що він за 4 роки виграв 11 обласних змагань, – заслуга і «зіркового» гравця, який допомагав своїми порадам.
Болісно інколи буває ветерану, що у Ромнах, яке має хороші традиції, футбол тримається в основному на плечах ентузіастів, таких як О.КВАША. Та якби там не було і Олександр Дмитрович, і Олег Володимирович вірять: рано чи пізно «Електрон» повинен заграти і знову заявити про себе!
ФОТО з АРХІВУ. 2017 р. Олег ШЕСТАКОВ (ліворуч) після вручення «Агробізнесу-ТСК» чергових золотих медалей чемпіонату області.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат області 2000 р. «ЕЛЕКТРОН-2» (Ромни) – «ФРУНЗЕНЕЦЬ-ЛІГА – 99» (Суми) – 4:1. 19 липня. Стадіон «Електрон».
«ЕЛЕКТРОН»: Царіцин, Дубров, Кулик, Піскун, Лукаш, Марусич (Руденко), Жоголко (Захаров), Луценко (Тітаренко), Матала (Янковський), ШЕСТАКОВ, Толстой (Кліщенко).
«ФРУНЗЕНЕЦЬ-ЛІГА -99»: Богхаджи, Волков, Леонов (Молочай), Шаповал, Кравченко (Булюк), Литвинов, Пукась, Павлюченко (Тетявкін), Попович, Кузнецов, Черняков.
Голи: Луценко (9), ШЕСТАКОВ (15), Лукаш (25), Матала (61), Литвинов (88).
Володимир КОЛОМІЄЦЬ:
Сумський МАРАДОНА
16 квітня Володимир Миколайович КОЛОМІЄЦЬ – він же МАРАДОНА – відзначає свій 67-й День народження. Чому саме таке футбольне прізвище він має?
У МОЛОДОСТІ був дуже схожим на відомого аргентинського футболіста своєю і статурою і манерою гри. А МАРАДОНОЮ його стали називати ще в Охтирці, коли він виступав за місцевий аматорський «Нафтовик» у чемпіонаті УРСР серед КФК. Більше 10 років КОЛОМІЄЦЬ-МАРАДОНА радував своєю змістовними діями на полі і забитими м’ячами. А будучи вже граючим тренером, не міг виступати у півсили, коли гра, як кажуть, не йшла. Жаль тільки, що серед аматорів і майстрів він так мало провів матчів. На то були об’єктивні причини. Про це Володимир Миколайович згадує з гіркотою, мовляв, був молодий, гарячий, з характером. З роками зрозумів, що потрібно мати витримку, а характер показувати у грі, на полі, у боротьбі із суперниками.
В аматорському «Нафтовику» провів 47 матчів і забив 11 м’ячів. За результативністю – це 5-й результат за всі роки виступу команди у чемпіонаті серед півсотні гравців.
МАТЧІ з ІСТОРІЇ. 1984 р. Чемпіонат УРСР серед команд КФК 3-ї зони. Голи Володимира КОЛОМІЙЦЯ у деяких матчах.
«ШАХТАР» (Олександрія) – «НАФТОВИК» – 0:2 . Нелегким видався поєдинок для охтирчан в Олександрії. Місцевий «Шахтар» після трьох поразок поспіль прагнув у грі з футболістами «Нафтовика» поліпшити своє турнірне становище. Доля зустрічі вирішилася на початку другого тайму. Спочатку Віктор ГАЛЬЧЕНКО відкрив рахунок, а через деякий час він точним пасом вивів на завершальний удар Володимира КОЛОМІЙЦЯ. Нападник не схибив.
«НАФТОВИК» – «БІЛЬШОВИК» (Київ) – 3:1. Команди прагнули до виграшу, щоб закріпитися у групі лідерів З перших хвилин охтирчани не залишили киянам жодних шансів. Гру було «зроблено» вже у першому таймі. Точним ударом із-за меж штрафного майданчика рахунок відкрив Володимир КОЛОМІЄЦЬ. Через кілька хвилин він його подвоїв. Скориставшись помилкою захисту, гості забила гол у відповідь. Але одна з чергових атак принесла «нафтовика» успіх. Довершив справу Анатолій ЄРМАК.
Звернув тоді увагу на Володимира і Андрій БІБА – головний тренер місцевої команди майстрів, яка була учасницею Другої ліги чемпіонату СРСР. Марадона легко вписався, мав хороші перспективи. Але…
-Коли тренер зробив мені зауваження, що в одному епізоді я мав зіграти по-іншому, не стримався і підвищив на нього голос, відверто повівся не по-джентельменськи,- розповідав пізніше Володимир. – Було соромно перед великим гравцем, але вибачитися не дозволила гордість Моя професіональна кар’єра у «Нафтовику» завершилася на 15 матчах і 2 забитих м’ячах.
Марадоні було 23 роки, грати дуже хотілося. Він заявляє про себе у місцевому «Спартаку», стає його лідером. З командою виграв всеукраїнський Кубок «Робітничої газети», потужно грав у чемпіонаті області. Володимира називають кращим півзахисником і нападником, він посідає 3 місце у номінації «Кращий гравець чемпіонату». Двічі поспіль посідає другі місце серед бомбардирів, забивши у 78 матчах 72 м’ячі (40+32) із 194 командних.
Але за сімейними обставинами згодом Марадона переїжджає до Попівки Конотоського району. Деякий час був граючим тренером конотопського «Локомотива». Пригадую зустріч у 1993 році на матчі у Сумах зі «Спартаком»
-Приїхали тільки перемагати, іншого завдання перед хлопцями не ставлю,- сказав він.
Конотопчани закрутили таку карусель на полі, що суперник не зміг нічого йому протиставити. А героєм став Марадона. Він забив 3 м’ячі із 5-и, а один надіслав у ворота господарів у стилі Лобановського. Серед знакових матчів –перемога над сумською командою майстрів «Автомобіліст» у зимовій першості області. Той єдиний м’яч на рахунку Марадони.
Особлива сторінка у кар’єрі Володимира пов’язана із командою «Харчовик», яку створив у Попівці. Він знайшов підтримку у директора місцевого експериментального заводу В.ГЛАДУНА.
-Хочеться мати команду не одного дня, а яка б крокувала впевнено із сезону в сезон,- зізнався тоді Володимир.
Команда швидко пройшла становлення і кілька років поспіль задавала тон в обласних турнірах і «засвітилася» на всеукраїнських змаганнях серед КФК. «Харчовик» – його гордість. Спершу він заявив про себе в чемпіонаті області з міні-футболу, де став срібним і бронзовим призером. У 1996 році у фінальному матчі після 2:2 попівці поступилися в серії післяматчевих пенальті студентам сумського «Сільгоспінституту», а за рік у зустрічі за 3-є місце обіграли шосткинський «Імпульс» – 4:0.
Ще впевненіше виступав «Харчовик» у чемпіонаті і розіграші Кубка області, а також у першості України серед КФК. Вдома виграв «золото» і дві «бронзи» в чемпіонаті та Кубок, мав досягнення і серед аматорів. Одного разу команда посіла 4 місце у групі після роменського «Електрона», конотопського «Слов’янця» і «Динамо-3», а іншого – виграла змагання у групі серед 8 команд, на фінальному турнірі показала 3-й результат. Це дало «Харчовику» право взяти участь у матчах перехідного турніру за право поборотися за вихід до Другої ліги ЧУ. Але керівництво відмовилося, реально зваживши фінансові можливості підприємства.
За кілька років команда зникла з футбольного горизонту. Прийшли нові українці до керівництва, у яких були інші інтереси. Футбол їх не цікавив.
Про «Харчовик» тренеру і гравцям нагадує спільне фото команди з їхніми автографами, яке ми подаємо сьогодні. Їм є що згадати і розповісти про те, як грали, як добивалися перемог і відзнак в останньому десятилітті минулого століття.
А ще – Володимир Миколайович кандидат у майстри спорту з настільного тенісу. Донедавна успішно виступав серед ветеранів своєї вікової категорії.
ФОТО з АРХІВУ. Сезон 1996/1997 став «золотим» для «Харчовика». Вони кували перемогу команди.
Турніри
Хто виграє Кубок?
У суботу відбудуться матчі заключного туру традиційного розіграшу Кубка на честь ЗСУ. Хто його виграє – залежатиме, як суперники їх завершать.
СИТУАЦІЯ загострилася після зустрічей 2-го туру, в якому «Велетень» переміг «Україну» – 1:0, а гравці «Колоса» у драматичному поєдинку краще виконали післяматчеві пенальті , ніж «Аграрника-Авангарда» після 2:2 в основний час. Теоретично три команди мають шанси на перемогу в турнірі. Все залежатиме, як завершаться зустрічі «Велетень» – «Колос» і «Аграрник-Авангард» – «Україна». Ситуація в турнірній таблиці така:
| В | П | М | О | |
| 1. «Велетень» | 2 | – | 3 – 2 | 5 |
| 2. «Україна» | 1 | 1 | 3 – 2 | 3 |
| 3. «Колос» | 1 | 1 | 3 – 5 | 2 |
| 4. «Аграрник-Авангард» | – | 2 | 4 – 4 | 2 |
Примітка. У «Велетня» і «Колоса» по одній перемозі в серії післяматчевих пенальті, у «Аграрника-Авангарда» – 2 поразки. Тут перемога – 2 очки, поразка -1.
Тож хто заволодіє Кубком на честь ЗСУ? Ось що спрогнозували наші респонденти.
Кубок виграє «Велетень» :
Денис ЦЬОМА, Сергій БАГМЕТ, Валерій САМОЛЮК, Максим НОВІКОВ і Петро БЕРЕСТОК.
Кубок виграє «Україна» :
Володимир СМИРНОВ, Олександр ДЯКОВ, Віктор КОРНІЄНКО і Анатолій ПОЛЯЧЕНКО.
Кубок виграє «Аграрник-Авангард»: Анатолій КУЦ і Андрій ФІСЕНКО.
Анатолій СЕМЕНЕЦЬ: – Переможе та команда, яка оптимально зіграє в тактичному плані.
Знай наших!
«Барса» «озолотилася» у Львові
Чергового успіху добилися вихованці Шосткинської КДЮСШ «Барса». Цього разу відзначилися юнаки 2011 року народження, які впевнено зіграли у Львові у фінальній частині чемпіонату України з футзалу серед ровесників своєї вікової категорії.
5 МАТЧІВ – 5 ВІКТОРІЙ із загальним рахунком 24:5. «Барсівці» перемогли футзалістів Луцька – 4:3 (2 м’ячі забив Златан ДУПЛІН), дві команди з Одеської області – 3:1 (2 –Лев ОРЕЛ ) і 4:0, Житомира – 5:0 (2 –Артем ДАНІЛІН) і Рівненської області – 8:1 (по 2 м’ячі забили Лев ОРЕЛ, Златан ДУПЛІН і Олексій ТКАЧЕНКО). В останньому матчі шосткинці встановили своєрідний рекорд , забивши впродовж 5 хвилин 4 голи.
У підсумку «Барса» на 3 очки випередила футзалістів Луцька і на 8 – команду з Чорноморська Одеської області.
Лев ОРЕЛ отримав приз кращого гравця чемпіонських перегонів, а Артем ДАНІЛІН, як кращий гравець команди.
У рейтингу по забитим м’ячам у ТОП-10 на 3-у місці Артем ДАНІЛІН- 8 голів, на 6-у – Лев ОРЕЛ -7.
«Барса» на чолі рейтингу серед команд по забитим м’ячам. У 10 матчах (в т.ч. зустрічі першого етапу) наші юнаки надіслали у ворота суперників 34 м’ячі.
Після першого етапу у шосткинців було 2 перемоги і 3 поразки.