ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 138.
У випуску:
— Слава футболістам-героям!
— Хто дістане «Фрунзенець» і «Агробізнес-ТСК»?
— Чотири роки з медалями.
— З анналів історії.
Пам’ять
Олександр ПОПОВЧЕНКО: Загинув у бою за Україну
Він був вправним гравцем глухівських команд в обласних змаганнях з футболу і шосткинського «Імпульсу» у першоліговому чемпіонаті України з футзалу. По завершенні кар’єри став прикордонником. Після повномасштабного вторгнення Росії по мобілізації був призваний до відділу прикордонної служби “Глухів”. 16 травня минає 2 роки як у бою з ДРГ росіян Олександр загинув. Вічна пам’ять Герою!
ЯК ЗГАДУЮТЬ футболісти, з якими Олександр виступав , він був вправним гравцем. У 2000 році дебютував у глухівському «Спартаку». Мав хорошу швидкість і «чуйку» на голи. За команду відіграв 21 сезон. Завершив виступи у 37 років, ставши учетверте бронзовим призером обласних перегонів. Входить до Символічної збірної Глухова за період 1990-2000 років.
У складі друголігового сумського «Фрунзенця-Ліги-99» виступав у чемпіонаті України. Він гордився, що вдалося пограти разом з Олегом ГУСЄВИМ. Провів усього 8 матчів. Через травму Олександру довелося завершити виступи на професіональному рівні.
Олександр був ще й вправним футзалістом. 4 сезони у складі шосткинського «Імпульса» виступав у першоліговому чемпіонаті України. Став одним з кращих бомбардирів команди.
Під час служби у прикордонних військах регулярно виступав на змаганнях з футболу. Брав участь у розіграші Кубка Голови ДПСУ з футзалу у складі команди Сумського прикордонного загону, з «Прикордонником» – виступав у чемпіонаті об’єднаних сил, грав також за збірну ветеранів АТО України..
… 16 травня 2022 року Олександр разом з побратимами вступив у бій з ДРГ РФ. Це була спроба прориву державного кордону. Військові РФ відкрили вогонь по прикордонній території Шосткинського району.Під прикриттям вогню на територію України намагалася вдертися ворожа група.. Прикордонники дали відсіч непрошеним гостям — вони відступити за лінію державного кордону. У цьому бою Олександр загинув. Відважний воїн нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня. .
У 44-річного Олександра ПОПОВЧЕНКА залишилися дружина і двоє дітей.
У Шостці, за команди міста яких грав Олександр, проведено турнір пам’яті Героя. Першими його переможцями стали місцеві ветерани.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 2000/2001. Друга ліга. Група «В». «ФРУНЗЕНЕЦЬ-ЛІГА -99» (Суми) – «ШАХТАР-3» (Донецьк) – 4:1. 30 вересня 2000 р. Стадіон «Авангард». 900 глядчів.
4-й арбітр: Шуренков (Суми)
«ФРУНЗЕНЕЦЬ-ЛІГА- 99»: Галицький, Вас. Іваненко ( Хмара, 75), Прийма, Шаповал (Жук, 24, Пукась, 81), Кравченко, Болотов, Каліненко, Волков ( Борматов, 78), Леонов (Гусєв, 58), Шевченко (ПОПОВЧЕНКО, 42), Черношвець.
«ШАХТАР-3»: Ботвіньєв, Гусаров, Маклаков, Бородай ( Конишев, 86), Орлатий ( Пуканич, 76), Уланов ( Алімов, 16), Анеліков ( Кононченко, 73), Левига ( Голопьоров, 57), Валяєв ( Синчук, 46), Скидан, Плескач.
Голи: Шаповал (3), Скидан (19), Маклаков (44, автогол), ПОПОВЧЕНКО (74), Гусєв (85\.
Попередження: Алімов (41).
Андрій ШУРЕНКОВ: Любив футбол і писав вірші
17 травня йому виповнилося б 65. Але у середині грудня 2022 року він відійшов у вічність. Згадаймо й пом’янемо цю людину, яка свого часу багато зробила для розвитку футболу у нашому регіоні як член Виконкому федерації і як дитячий тренер СДЮШОР «Зміна»/ ФЦ «Барса».
ЗА ВІДГУКАМИ багатьох ветеранів футболу, Андрій був хорошим футболістом, принциповим арбітром і успішним дитячим тренером. А ще був поетом, писав ліричні вірші.. Часто після тренувань читав їх своїм вихованцям і колегам по роботі.
Кар’єру розпочинав воротарем, а продовжив – півзахисником. У 18 років дебютував у сумській команді майстрів «Фрунзенець», яка виступала у Другій лізі чемпіонату СРСР. Провів 13 матчів.
Коли навчався у Полтавському кооперативному інституті , грав за студентську команду у чемпіонаті області і УРСР серед КФК. Там його і примітили тренери полтавської «Ворскли», яка разом із сумчанами виступала у друголігових змаганнях. За 2 роки відіграв 21 матч. Почергово займав місце у воротах з Геннадієм ЛИСЕНЧУКОМ, який згодом очолив Федерацію футзалу України і національну збірну з цього виду спорту, і Анатолієм ДЯЧЕНКОМ, котрий згодом був головою Полтавської федерації футболу і займав відповідальну посаду у ФФУ.
Кар’єру на професіональному рівні Андрій завершував у друголіговій «Турбіні» з Набережних Челнів, де провів 3 роки. На рахунку Андрія майже 80 матчів і один забитий м’яч.
Коли повернувся до Сум, продовжив ще багато років виступати на аматорському рівні за «Автомобіліст», у складі якого став володарем Кубка області, і «Будівельник», грав за команди ветеранів «ЗеВС» і «Ніколь». Працював суддею національної категорії, обслуговуючи матчі найвищого рівня. Більше 30 років працював дитячим тренером в СДЮШОР «Зміна» / ФЦ «Барса». Його вихованців, зокрема Антон ШИНДЕР, Сергій СТРАШНЕНКО – молодший, брати Ігор та Денис ОСТРОГА, Максим МИРВА та інші – заявили про себе у командах різних рівнів.
Дехто з його вихованців наразі працюють тренерами, виховуючи майбутніх майстрів футболу.
МАТЧ з ІСТОРІї. 46-й Чемпіонат УРСР-1990 серед КФК 3-ї зони. АВТОМОБІЛІСТ» (Суми) – «КОЛОС» (Харківська обл.) – 1:0. 9 травня. Тростянець, Стадіон імені В.Куца..
Склад «Автомобіліста»: Балицький, Павлов, Ольшанченко, ШУРЕНКОВ, Лопатенко, Іванов (Шмнкаренко, 55), Бездідько, Гайдар,(Клюєв, 70), Білецький, Бобух, Кузьмін.
Гол: Ольшанченко (80).
Вітання
Руслан ПІСНИЙ: Футбол поставив на паузу
Коли почалася війна, він перший із футболістів липоводолинського «Альянсу» взяв зброю до рук і пішов захищати країну. Це був його чоловічий вибір. Наразі Руслан командир взводу 3-ї штурмової бригади полку «Азов». 15 травня у нього День народження. Мужньому захиснику виповнюється 27 років.
Із інтерв’ю з Русланом.
– У складі «Альянсу» я перебував на зборах у Туреччині. Звістка дружини о 5-й ранку 24 лютого мене шокувала. Не міг повірити, що на Суми рухається колона російських танків. Я швидко прийняв рішення розірвати контракт. Приїхати в Україну до родини одразу не зумів, спершу опинився в Італії, де навіть встиг потренуватися з командою Серії D.
Більшість в «Альянсі» мене не зрозуміли. Напевно, й не вірили, що піду в ЗСУ. Думали, що то емоції чи гучні слова. Зараз я ні з ким не комунікую. Навіть перервав спілкування з другом Ярославом Сидоренком – він, як і ще дехто, відверто розчарували своєю позицією. У більшості футболістів інші цілі у житті, вони не розуміють, що вони потрібні на фронті.
Мені дуже допомагає футбольне минуле. Ділюся знаннями та передаю фізичні навички хлопцям. Формував свою групу з огляду на хороший фізичний стан, щоб у разі небезпеки ми діяли як єдиний механізм.
Я вже звик до навколишніх обставин і називаю це роботою. Роботою 24/7, без вихідних. Спочатку важко було без сну, але зараз я вже адаптувався і можу по 2-3 години на добу спати. Те саме з їжею. Організм хоче здорового харчування, однак до польових умов звикаєш. Якщо є можливість забігти у якусь їдальню і з’їсти борщу чи солянки, то я ніколи не втрачаю нагоди потішити свій шлунок
Проти нас воюють не люди, це мішені. Вони безпосередньо загрожують мені та моїй родині. Якщо я зараз не вб’ю росіянина, цю мішень, то вона це зробить зі мною. А потім прийде до мене додому. Тому я не задумуюся над цим надто ретельно.
Найбільше мене дивує, коли домашні котики сидять на дивані і кажуть: “Коли ж настане ця перемога?” Саме на цих молодих хлопцях, які ще світу не бачили, але вже ризикують життям, у майбутньому будуватиметься наша країна. Україна зміниться. А ми вистоїмо і переможемо.
РУСЛАН – вихованець тренера СДЮШОР «Зміна» / ФЦ «Барса» Андрія ШУРЕНКОВА – багато років виступав за аматорські команди області. З роменським «Агробізнесом-ТСК» 4 – и рази ставав чемпіоном області, з «ЛС Груп» із Сумського району вигравав «бронзу», з липоводолинським «Альянсом» пройшов шлях від перемоги в обласних змаганнях до середняка Першої ліги ЧУ.
-Руслан – високої душі людина. Справжній патріот України!,- говорить перший заступник голови АФСО Альберт МАЛГАМОВ. – Він – знахідка Юрія ЯРОШЕНКА, який розкрився під керівництвом цього тренера У грі – діяв активно та розкуто, впевнено почувався у швидкій комбінаційній грі, вмів як асистувати, так і завершувати атаки. У нього хороша фізична підготовка, сміливо вступав у боротьбу із суперниками, ніколи не уникав боротьби, полюбляв підключатися до атак. Згадаймо його переможні голи з МФК «Миколаїв», херсонським «Кристалом» , київською «Оболонню», рятувальні удари у виїзних матчах з луцькою «Волинню» і рівненським «Вересом». Не випадково за підсумками осінньої частини сезону 2020/2021 Руслана на позиції флангового захисника включено до Символічної збірної Першої ліги.
З першого дня, як Руслан пішов воювати, АФСО з ним на постійному зв’язку. Чим можемо допомагаємо нашим бійцям. Одного разу він ненав’язиво сказав, що для оперативної роботи їм потрібний автомобіль. Ми мобілізували усі сили і можливості – придбали авто й передали нашому командиру. Руслан – мужня людина . Коли після курсу лікування у Черкасах, його потрібно було перевезти до Сум, допоміг президент ФК «Україна» із Токарів Сумського району Дмитро КРУГЛЯК. А Руслан , не встиг ще як слід реабілітуватися, поїхав відразу на фронт, до своїх побратимів.
Як сказав Руслан, футбол він поставив поки що на паузу. Треба захищати Україну, а вже після перемоги продовжимо грати. Поки що у доробку футболіста – 74 матчі і 11 забитих м’ячів. Продовження буде.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 2020/2021. Перша ліга. «АЛЬЯНС» (Липова Долина) – МФК «МИКОЛАЇВ» – 1:0. 21 вересня 2020 р. Суми. Стадіон «Ювілейний». 1500 глядачів.
«АЛЬЯНС»: Важинский, Шевченко (Дугієнко, 32), Пикуль, Рогозинский, В. Шарай, Лучик, ПІСНИЙ, С. Шарай, Ярошенко (Єсип, 51; Осадчий, 77), Загинайлов (Шпирьонок 90), Лебеденко (Сидоренко, 46).
МФК «МИКОЛАЇВ»: Лободров, Мельничук (Кравченко, 17), 14. Охрончук (Росляков, 73), Кулинич, Порох, Березянский, Кушниренко,. Витенчук,. Паламарь (Коваленко, 68), Сула (Одарюк,46), Яворский.
Гол: ПІСНИЙ (11).
Попередження: Загинайлов ( 58), Сидоренко (77), ПІСНИЙ (80), С.Шарай ( 90+2) – Охрончук ( 40), Порох (67), Кушніренко ( 77)
Цікаво знати
2024: ВІСІМДЕСЯТИЙ, ювілейний, СТАРТУВАВ!!
За уточненими даними чемпіонат області-2024 – ювілейний в історії їх проведення. Вже увісімдесяте команди виборюватимуть звання найсильнішої і призові місця.
За попередні роки чемпіонами ставали 35 команд 13 населених пунктів – представники Сум і району, Охтирки, Краснопілля, Лебедина, Глухова, Шостки, Конотопа і району, Дружби, Липової Долини, Тростянця і Ромен.
КОМАНДИ, які ставали чемпіонами області:
СУМИ (38 разів) – «Фрунзенець» (13 разів), «Торпедо» (7), «Динамо» (4), «Насосник» (3), «Харчовик» (3), СВАДКУ (2), «Автомобіліст» (2), по 1 разу – «Електрон», «Ливариик», «Маяк» і «Будівельник».
ОХТИРКА (11) – «Нафтовик- 2 (5), «Нафтовик» (2), «Спартак» (2), по 1 разу – «ОНПР-Укрнафта» і «Укрнафта».
КОНОТОП (8) – «Шахтар» (7) , «Авангард» (1).
РОМНИ (7) – «Агробізнес-ТСК» (4), «Електрон» (2), «Електрон-2» (1).
ШОСТКА (7) – «Екран» (2), «Свема» (2), по 1 разу – «Хімік», «Авангард» , ФК «Шостка».
ГЛУХІВ (2) – «Сирзавод» (1), «Велетень» (1).
ЛЕБЕДИН (1) – «Вікторія» (1),
ТРОСЯТНЕЦЬ (1) – «Тростянець-2» (1).
ДРУЖБА (1) – «Факел» (1).
КРАСНОПІЛЛЯ (1) – «Явір» (1).
ЛИПОВА ДОЛИНА (1) – «Альянс» (1).
с. ПОПІВКА Конотопського р-ну (1) – «Харчовик» (1).
С. ВЕРХНЯ СИРОВАТКА Сумського р-ну (1) – «ЛС Груп» (1).
РЕКОРДСМЕНИ за кількістю перемог:
«ФРУНЗЕНЕЦЬ» (Суми) – 13 чемпіонських титулів, «ШАХТАР» (Конотоп) -7, «ТОРПЕДО» (Суми) -7, «НАФТОВИК- 2» (Охтирка) – 5, «ДИНАМО» (Суми), «АГРОБІЗНЕС-ТСК» (Ромни) – по 4.
«ТОРПЕДО» вигравало чемпіонат 6 разів поспіль (1949 – 1954 рр.), 5 разів – «ФРУНЗЕНЕЦЬ» (1977 – 1981), по 4 рази – «ДИНАМО» (1945 – 1948), і «АГРОБІЗНЕС-ТСК» (2014 -2017).
ТРИЧІ чемпіон області визначався у так званому «золотому» матчі:
1991 р – «ВІКТОРІЯ» (Лебедин) – «ХІМІК» (Суми) – 1:0.
2013 р. – «УКРНАФТА» (Охтирка) – «ЛОКОМОТИВ» ((Кролевець» – 1:0.
2020 р. – ФК «ТРОСТЯНЕЦЬ» _ «НАФТОВИК» (Охтирка) – 3:2.
ФОТО з АРХІВУ. 1945 рік. «ДИНАМО» (Суми) – перший чемпіон області.
Календар
Ці дні в історії сумського футболу
14 травня 1963 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б». «Спартак» (Суми) – «Металург» (Єнакієво) – 1:1. Володимир БОГАЧ.
14 травня 1967 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б». «Спартак» (Суми) – «Старт» (Дзержинськ) – 0:1.
15 травня 1969 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б». «Спартак» (Суми) – СКЧФ (Севастополь) – 0:2.
15 травня 1990 р. Чемпіонат СРСР. Друга ліга. «Нафтовик» (Охтирка) – «Динамо» (Біла Церква) – 2:0.Володимир ТИМЧЕНКО, Василь ЄРМАК.
15 травня 1991 р. Чемпіонат СРСР. Друга ліга. «Нафтовик» (Охтирка) – «Десна» (Чернігів) – 1:0. Анатолій ЄРМАК. «Стахановець» (Стаханов) – «Автомобіліст» (Суми)- 0:3. Сергій ШЕВЧЕНКО, В’ячеслав ХРУСЛОВ, Олександр БОРОВИКОВ.
16 травня 1987 р. Чемпіонат СРСР. Друга ліга. «Нафтовик» (Охтирка) – СКА (Київ) – 1:1. Олександр БОБУХ.
16 травня 1988 р. Чемпіонат СРСР. Друга ліга. «Зірка» (Кіровоград) – «Нафтовик» (Охтирка) – 2:0.
З історії сумського футболу
З третьої спроби
У перших шести чемпіонатах області з міні-футболу (1996 – 2001 рр.) серед 12 команд, що ставали переможцями і призерами, за кількістю нагород попереду гравці «Посульського» з Недригайлівського району. Вони 4 рази стартували в цих змаганнях і щоразу завершували свій виступ на п’єдесталі пошани: раз виграли перегони і тричі буди срібними призерами.
ФОТО з АРХІВУ. 2000 р. Якими молодими вони були майже чверть століття тому.
1998 р. У фіналі недригайлівці поступилися «Променю» із Яструбиного Сумського району – 1:3.
1999 р. Знову невдача у вирішальній зустрічі. Сильнішою була «Юність» з Косівщини Сумського району – 9:2.
Третє срібло підопічні Ігоря КРАВЧЕНКА здобувають у 2001 році, поступаючись у боротьбі за чемпіонський титул «Автолюксу» із Сум – 3:4.
А золотим для них став лютий 2000 року. На заключному етапі змагалися 8 команд. .На шляху до фіналу недригайлівці у групі перемогли «Мрію» із Конотопського району-8:2 і «Астру» з Качанівки Охтирського району – 5:0. А в принциповій зустрічі поступилися «Пульсу» з Конотопа – 3:4. Вони вийшло до плей-офф, декласувавши своїх суперників, зокрема «Посульський» легко здолав білопільський «Авангард» – 8:2, а конотопчани пройшли кролевецький «Зернопром».
Тож у вирішальному матчі зійшлися «Посульський» і «Пульс» – головне відкриття сезону.
ФІНАЛ. «ПОСУЛЬСЬКИЙ – «ПУЛЬС» – 5:3 (2:1). Суми. 20 лютого. Спорткомплекс СДПУ.500 глядачів.
«ПОСУЛЬСЬКИЙ»: Острога, Кравченко, Іваненко, Дядченко, Жук, Григоренко, Горбась, Чорношвець, Ткаченко, Павленко.
«ПУЛЬС»: Зачепа, Біцюра, Гришко, А.Дудка, Ю.Дудка, Коцюба, Козін, Паляниця, Логвинов, Гладун, Калугін, Нора.
Голи: 1:0 – Чорношвець, 2:0 – Горбась, 2:1 – Паляниця, 3:1 – Жук, 4:1 – Ткаченко, 4:2 –Логвинов, 5:2 – Дядченко, 5:3 – Козін.
Попередження: Іваненко, Ю.Дудка.
Номінальні господарі щвидко відкрили рахунок. Суперник додав у русі, але недригайлівці «спіймали» його на контратаці і забили другий гол. Не проходить і хвилини, як конотопчани відігрують один м’яч.
Пропустивши від «без п»яти хвилин» чемпіонів два поспіль м’яча, рук вони не опустили і праuнули уникнути розгрому. Але забракло досвіду. Забивши другий м’яч, вони відразу пропускають п’ятий. А наприкінці зустрічі подарували прекрасний момент. За 6-й фол «Посульського» суддя призначає «дабл-пенальті». Його потужно виконує воротар Конотопа, але… До відбитого м’яча першим встигає кращий бомбардир «Пульсу» КОЗІН і влучним ударом ставить крапку.
Воротар «Посульського» став 2-разовим чемпіоном області. Сергія ТКАЧЕНКА було визнано кращим гравцем фінального матчу. А кращим бомбардиром, забивши 9 м’ячів, став Олександр КОЗІН.
-Дуже приємно, що змогли досягти бажаного результату, – сказав граючий тренер «Посульського» Ігор КРАВЧЕНКО, для якого це був уже третій фінал. – Радий за хлопців, які доклали максимум зусиль для вдалого виступу і перемоги, а також тим, хто надавав підтримку нашій команді. Постараємося й надалі радувати вболівальників змістовної грою і перемогами.
Коли запитали капітана команди Сергія Павленка: – Як будеш розділяти нагороди, він з посмішкою відповів: – Кожному по медалі, вистачає на всіх, а кубок – тільки капітану.
Для начальника команди Юрія СЕРДЮКА – це була вже четверта відзнака за виступ «Посульського» у чемпіонаті області.