ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 146.
У випуску:
— Тренер відзначив ювілей.
— Син організував турнір в пам’ять свого батька.
— 120 карбованців за футбол.
— Як квиток допоміг придбати плащ і не тільки.
Вітання
Анатолій СЕМЕНЕЦЬ: В чому щастя тренера?
З ім’ям цієї людини пов’язане не одне десятиліття футбольної Степанівки Сумського району. Завдяки його ентузіазму і фанатизму свого часу дитячий футбол став візитівкою селища. Тут виховано чимало гравців, зокрема зіркового Олег а ГУСЄВА, першим тренером якого був Анатолій СЕМЕНЕЦЬ. Днями заслужений тренер України Анатолій Іванович відзначив ювілейний, 65-й День народження.
ОЛЕКСАНДР БЕЛІБА – кум Анатолія СЕМЕНЦЯ – поставив риторичне питання – чи багато осіб, причетний до спорту, назве прізвище людини, яка проживає у сільській місцевості і маючи звання кандидата у майстри спорту з боротьби, стала заслуженим тренером України…з футболу? А чи є такі на теренах Сумщини? І такою людиною є Анатолій Іванович СЕМЕНЕЦЬ.
У футбол його перетягнув кум, залучив грати за місцеву команду. Наразі Анатолій Іванович не шкодує, що пов’язав своє життя з цим видом. Виходило у нього непогано. Поступово борець переродився у футболіста, а потім – у тренера. Та найбільше полюбляв працювати з юнаками. На той час Степанівка переживала футбольний бум . Було кілька команд, які примножували славу попередніх поколінь. Приміром, юнаки майже 30 разів ставали чемпіонами і володарями Кубка району та переможцями обласних перегонів серед сільських школярів.
Особливою гордістю і тренера, і селища є їхній вихованець Олег ГУСЄВ.
-З ним було легко возитися, – розповідав колись Анатолій Іванович.- Олег вдень і вночі жив футболом і його мрія була грати тільки в «Динамо». Вирізнявся наполегливістю і старанням, впевнено йдучи до своєї мети. На традиційному Різдвяному турнірі, забивши 13 м’ячів, став кращим бомбардиром, а в 16 років грав за дорослу команду селища у чемпіонаті області з міні-футболу, де отримав спеціальний приз.
Як тут не згадати наполегливу боротьбу за звання чемпіона району серед юнаків у 1999 році, яку вели між собою степанівський «Прогрес» і нижньопіщанський «Сокіл». Без Олега степанівцям виграти було дуже важко. А цього дня Олег мав ще грати за «ФЛ-99». Спочатку Олег, забивши 3 м’ячі, провів перший тайм за свою команду, а потім поїхав до Сум. І там забив переможний гол. «Прогрес», обігравши суперників-4:1, завоював звання чемпіона району, а Олег з 10-а м’ячами став ще й кращим бомбардиром.
За підготовку О.ГУСЄВА та багаторічну плідну роботу з дітьми Анатолію СЕМЕНЦЮ присвоєно почесне звання Заслужений тренера України з футболу.
Анатолій Іванович годинами може розповідати про футбольне життя, яке колись вирувало у селищі: як грали, як перемагали і програвали. Тут народився і отримав прописку єдиний в Україні розіграш Кубка поколінь, який виборюють команди гравці різних вікових категорій.
Спогади тренера – це вже історія: цікава, пізнавальна і повчальна для наступних поколінь.
Як, приміром, грали на Луганщині на першість України. У першому матчі суддя «нагороди в» степанівців двома сумнівними пенальті і вони поступилися харків’янам- 1:2. А наступного дня винесли з поля команду Донецької області, розгромивши її – 10:3. Як зізналися суперники, степанівці були сильнішими за інші команди.
Незабутня зустріч 40-річної давнини з футблістами Косівщини, за яку виступали кілька сумчан. У степанівців не було воротаря, у «раму» став гравець. У середині другого тайму програвали – 1:4. Але зібравши сили в кулак , забили 4 м’ячі і перемогли – 5:4 (!).
На жаль, канули в Лету ті часи, вони тішать душу тренера лише своїми спогадами.
А в останні роки у селищі утворилося незрозуміле протистояння між заслуженим тренером і місцевими, так би мовити, керівниками від спорту. У кожного свої принципи, свої погляди, своя позиція. Важливо знайти точки дотику і продовжувати роботу на спільний кінцевий результат, від якої не повинні страждати ані діти, ані футбол. І головне, мабуть, – чи скоро подарує Степанівка футболу нового Олега ГУСЄВА, якщо сторони продовжать тримати напругу. Скільки треба зробити кроків, аби зрозуміти один одного?
Щастя тренера у його вихованцях. Чи щасливий наразі від цього заслужений тренер України Анатолій Іванович СЕМЕНЕЦЬ? Краще запитайте у нього.
Та якби там не було, ВІТАЄМО ювіляра зі знаковим Днем у його житті! Здоров’я, щасті і добра тобі, друже!!
Турніри
Кубок пам’яті Івана КИРИЧЕНКА
Майже 40 років він присвятив спорту, багато що зробив у Сумському районі для його розвитку .
ТРИВАЛИЙ час з ним працював арбітр з футболу Олег ПАРАЩЕНКО.
-Понад усе пан Іван любив футбол, хоча сам був вправним легкоатлетом,- ділиться спогадами Олег. – З його допомогою футбол у районі став спортом №1, були роки, коли грало до півсотні команд . На жаль, він передчасно, на 67 році, у березні, пішов із життя. В пам’ять про свого батька син Костянтин разом з рідними і друзями організували турнір, де розіграли Кубок пам’яті Івана КИРИЧЕНКА,
Змагалися 4 команди, складені з ветеранів різних вікових категорій. Приміром, Михайло ЖОГЛО три місяці тому розміняв уже восьмий десяток, а пороху і бажання хоч відбавляй! Сформував свою «Команду Кірова» і Костянтин, до якої увійшли друзі і рідні, які приїхали з Києва і Конотопа.
Усі матчі пройшли у цікавій, захоплюючій і результативній боротьбі. Емоції гравців переповнювали вінця. Були і потужні удари, і красиві голи. Порадувала збірна Івана, для якої це був взагалі дебют у міні-футболі. Хлопці впевнено почувалися на майданчику.
«ЗіКоНі» – «Фортуна» – 4:6.
«ЗіКоНівці» впевнено розпочали гру, забивши два м’ячі вже на перших хвилинах. Суперник швидко відігрався, а за хвилину був уже попереду – 4:2. Красивий м’яч у «дев’ятку» надіслав Віктор КУЗЬМЕНКО. Рятуючи ситуацію, «ЗіКоНі» почав грати з п’ятим польовим гравцем. Вдалося лише скоротити відставання в рахунку до мінімуму. «Фортунівці» збільшили свою перевагу. Виручив Ярослав МАРЧЕНКО, який відзначився «хет-триком». Красиву крапку поставив Віталій ВЕЛИКОДНИЙ, надіславши м’яч з льоту під поперечину воріт «Фортуни».
«Ніколь» – «Збірна Кірова» – 3:5.
Сенсація від дебютанта. Він обіграв досвідчених ветеранів футболу. Перший м’яч забив Юрій ПЕТРУША, двічі відзначився Володимир КРАВЧЕНКО.
Матч за 3-є місце. «ЗіКоНі» – «Ніколь» – 6:2.
Після першого тайму за рахунку 0:2 в надії змінити хід зустрічі на свою користь, «нікольці» замінили воротаря. Але це не допомогло. Суперник вміло скористався ситуацією. Відзначився і кіпер Анатолій КУЦ. Після його удару від своїх воріт м’яч влетів у «раму» суперників. Дуплетом «вистрілив» Олександр ЯЛОВЕЦЬ.
ФІНАЛ. «Фортуна» – «Збірна Кірова» – 4:0.
Дебютанту забракло сил. Поступаючись до перерви – 0:1, після відпочинку вони кілька разів могли відзначитися, однак забракло виконавської вправності. Забивши два м’ячі, Ярослав МАРЧЕНКО став не тільки кращим бомбардиром (5 голів), а й в додачу отримав ще й приз найкращого гравця турніру. Таким у командах визнані – Олександр ЄВТУШЕНКО («ЗіКоНі»), Сергій БАРАННІК («Ніколь»), Юрій ПЕТРУША («Збірна Кірова») і Володимир НІКОЛЕНКО («Фортуна»).
Як сказав Костянтин КИРИЧЕНКО, віднині турнір пам’яті його батька стане традиційним.
21 липня ветерани футболу знову зберуться разом у Степанівці Сумського району. Тут пройде ювілейний, 20-й розіграш Кубка майстра спорту СРСР Сергія СТРАШНЕНКА-старшого.
Прогноз
Фінал ЧЄ-2024: Хто з ким і Як?
У 141 випуску «ФутТайму» запропонував любителям футболу спрогнозувати, як виступить збірна України на європейській першості.
З усіх прогнозистів шестеро не вірили, що наша команда вийде з групи. Такі передбачення зробили Віталій ВЕЛИКОДНИЙ, Григорій РЕВА, Костянтин ШЕЛЕХОВ, Микола СЛІПУХІН, Олександр ДЯКОВ і Микола ЛИСЯНСЬКИЙ.
На черзі – фінал ЧЄ-2024. Хто зустрінеться у вирішальному матчі і на чию користь він завершиться? (Опитування проводилося у суботу і неділю).
Ось які прогнози наших респондентів.
ФІНАЛ.
Англія – Франція.
1:0 – Сергій Провозьон.
Іспанія – Швейцарія.
2:1 – Григорій Сасін, Іван Огиренко, Іван Хоменко,
Франція – Нідерланди.
1:1, по пенальті виграють Нідерланди – Микола Плешивий.
Іспанія – Нідерланди.
2:1 – Андрій Лазарєв, Петро Фомін.
1:0 – Олександр Кваша.
3:0 – Денис Цьоиа.
Виграє Іспанія – Геннадій Ткаленко, Віктор Попович.
Виграють Нідерланди – Анатолій Куц.
Іспанія – Англія.
0:1 – Михайло Жогло.
2:1 – Олександр Северин, Сергій Сухарєв, Володимир Смирнов, Віталій Матлаш, Борис Шуршин.
1:1 – по пенальті переможе Іспанія – Максим Мисловський, Олег Паращенко.
0:0 – по пенальті виграє Іспанія – Валерій Лютий, Олександр Беліба.
Виграє Англія – Альберт Молгамов.
Виграє Іспанія – Дмтро Бермудес, Віталій Великодний.
Знай наших!
Серед чемпіонів і призерів
Асоціація футзалу України підбила підсумки сезону 2023/2024, впродовж якого було проведено 41 офіційне всеукраїнське змагання.
У 6-и відзначилися представники Сумщини. Двічі це вдалося зробити вихованцям МФК «Лідер» із Сум. Вони стали бронзовими призерами чемпіонату України серед юнаків вікових категорій Ю-10 і Ю-12. Нагорода такого ґатунку у Першій лізі дісталася сумській «Технології- Агросвіту».
На висоті були і наші ветерани. Серед футзалістів вікової категорії 65 + срібло взяла сумська «Ніколь», а серед 70+ – «Ветеран Конотопщини».
Є ще досить пороху у порохівницях гравців “Ветерана Конотопщини».Так тримати й надалі, молоді пацани! А головне – вам здоров’я і довголіття! Грайте на здоров’я!!
А єдине «золото» на рахунку учнів КДЮСШ «Барса» із Шостки, які виграли чемпіонські перегони серед юнаків Ю-13 Першої ліги.
Вихованці сумського футболу, які виступають у командах Екстра-ліги, стали володарями кількох відзнак. Артем ФІРЕНЮК разом із Олександром СІРІЦЬКИМ у складі івано-франківського «Урагану» виграли Кубок і бронзові медалі чемпіонату України. Артем став ще й кращим бомбардиром і увійшов до Символічної команди сезону за версією вболівальників.
Олександр СМЕТАНЕНКО у складі київського «ХІТа» виграв чемпіонат України в Екстра-лізі і Суперкубок. Команда «Аврора» з Києва , в якій грає Артем ГУР’ЄВ, стала відкриттям сезону.
Сторінки історії
«120 карбованців за футбол», 100-200 грамів для апетиту і похід до КПЗ
Як розповідають ветерани глухівського футболу, у 1959 році команду міста взяв під свою опіку Г.ЄМЕЛЬЯНОВ – начальник ділянки траси Київ-Москва, що будувалася. Її називали командою управління будівництва №8, яка почала виступати як «Авангард».
ГРАВЦЯМ придбали нову форму й інвентар, виплачували командировочні і харчування в день ігор, надавали транспорт на виїздні матчі. З командою став працювати тренер Михайло ПАРШИКОВ. Першого успіху «Авангард» добився, вигравши обласний Кубок ДСТ «Спартак».
Михайло ПАРШИКОВ – гравець і тренер глухівських команд.
Раніше, як згадував Микола ПАВЛЕНКО, на матч до Конотопа приїхали без грошей і голодні. Організатор команди Борис КАРМЕН збігав у магазин, купив хліба і ковбаси. Перекусили – і грати.
Все змінилося, коли над командою почав шефствувати Г.ЄМЕЛЬЯНОВ. Але це тривало лише рік. То був хороший приклад турботи про футболістів для керівників міста і району.
Кращим гравцям почали виплачувати зарплату «120 карбованців за футбол». Після ігор регулярно видавали талони на харчування у ресторані. 100-200 грмів, як кажуть, для апетиту дозволялося, а щоб не було «зайвого» – за цим слідкували. Це стало вже традицією збиратися на третій тайм після матчів у ресторані «Україна».
Згадав Микола Степанович і один цікавий випадок, що стався з ним одного разу.
Гравці сиділи вже за столами, коли він прийшов. Стільця йому не було, вирішив взяти вільний, що стояв поруч. За хвилину підскочив юнак і у грубій формі сказав, щоб негайно постав стілець на місце.
-Я встаю, беру його за груди і говорю, що так там йому стільця, що він пулею вилетить з ресторану,- розповідав Микола Степанович.- Він пішов і швидко повернувся з двома міліціонерами. Виявляється, молодик працював у міліції. Мене підруки – і в КПЗ. Хлопці всі побігли до Бориса КАРМЕНА, він подзвонив у райвиконком.
Сиджу я в КПЗ. Заходить черговий.
-Хто Павленко? – запитує. Встаю, а він і говорить мені: – Давай, бігом звідси, щоб я тебе й не бачив. Наш начальник через тебе уже прочухана отримав з райвиконкому.
То були незабутні часи. Грали самовіддано, з вогником, соромно було нам програвати на очах своїх уболівальників,- зізнався Микола ПАВЛЕНКО.
Спомин вболівальника
За квитки на футбол – балоновий плащ і не тільки
Миколі Олександровичу ЛИСЯНСЬКОМУ – ветерану спорту – вже за 75. Він палкий вболівальник донецького «Шахтаря». Прилучив до цього його рідний брат.
ЦІКАВИЙ випадок з ним стався 57 років тому, коли він у жовтні 1967 року, придбавши два квитки на матч 1/16 розіграшу Кубка європейських чемпіонів між київським «Динамо» і шотландським «Селтіком», на трибуни Центрального стадіону так і не потрапив. Про це Микола Олександрович розповів «ФутТайму».
-Того дня, коли проходив матч, я приїхав до Києва, аби провідати у лікарні свого брата,- розповідає Микола Олександрович. – Потяг прибув рано і я вирішив піти на стадіон. Десь о 7-й ранку був уже там. На диво, вболівальників біля кас не було. Якраз підійшла касирка і я запитав – чи є ще квитки на матч. На моє здивування вона дала позитивну відповідь. Я придбав два за 7 карбованців. Звичайно, я переплатив.
Годин за дві до початку зустрічі прийшов до стадіону. Квитків уже не було, а бажаючих потрапити на матч вистачало. Всі запитували про зайвий квиток. Вирішив один, як кажуть, «спихнути».
-Що пропонуєш?- запитав у того, хто звернувся.
-Віддаю плащ,- не задумуючись відповів чоловік. На той час балонові плащі були у моді і коштували десь 120 карбованців. Бартер відбувся. За такі виручені гроші на той час можна було купити хороший чоловічий костюм, який коштував 90- 110 карбованців.
Хоча я і був вболівальником, але «Динамо» було не моєю командою. І йти на футбол після такого вдалого обміну вже не було великого бажання. Та й подумав – чи встигну після футболу на потяг до Сум? Вирішив продати й інший квиток. Отримав 50 карбованців. За 2 квитки чистий прибуток склав 163 карбованці.
На той час за такі гроші можна було купити, скажімо, холодильник. Порахуйте, скільки разів можна було з’їздити потягом із Сум до Києва і назад , купейний квиток тоді коштував 3,40 або злітати літаком до Львова за 18 карбованців?
Тоді я купив ще 2 торти «Київський , які коштували по 2 карбованці. Один відвіз брату, а інший привіз додому. Правда, не втримався з’їв j половину його ще в Києві. Досить смачний він був.
-Ось так я «побував» на міжнародному матчі, ось таким був мій тоді бізнес,- з посмішкою завершив свій спомин Микола Олександрович.
Календар
Ці дні в історії сумського футбол
10 липня 1963 р. Кубок ЦК ЛКСМУ. «Спартак» (Суми) – «Торпедо» (Харків) – 2:1.
10 липня 1969 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б», «Спартак» (Суми) – «Шахтар» (Торез) – 2:0.
10 липня 1991 р. Чемпіонат СРСР. Друга ліга. «Чайка» (Севастополь) – «Автомобіліст» (Суми) – 0:1, «Сталь» (Комунарськ) – «Нафтовик» (Охтирка) -2:2.
11 липня 1962 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б». «Локомотив» (Вінниця) – «Авангард» (Суми) – 7:2.
11 липня 1989 р. Чемпіонат СРСР. Друга ліга. «Океан» (Керч) – «Нафтовик» (Охтирка) – 1:1.
11 липня 1988 р. Чемпіонат СРСР. Друга ліга. «Нафтовик» – «Ворскла» (Полтава) – 2:0.
12 липня 1967 р. Чемпіонат СРСР. Клас «Б». «Спартак» (Суми) – «Азовець» (Жданов) – 0:1.
12 липня 1986 р. Чемпіонат СРСР. Друга ліга. «Поділля» (Хмельницький) – «Нафтовик» (Охтирка) -1:1.
12 липня 1987 р. Чемпіонат СРСР. Друга ліга. «Нафтовик» – «Ворскла» (Полтава) – 3:4.