ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 149.
У випуску:
— Згадаймо сумського Гарінчу і роменського «Летючого голландця».
— Денис знайшов свою команду.
— Ювілейний кубковий матч «Вікторії».
Пам’ять
Віктор ЄРЬОМЕНКО: Пеша, Пента, Гарінча
Він перший вихованець сумського футболу , який став у складі запорізького «Металурга» чемпіоном України у Другій лізі класу «А» і майстром спорту СРСР, а також отримав запрошення до київського «Динамо» і зіграв за збірну УРСР. Ним був «зірковий» футболіст 70-х років минулого століття Віктор ЄРЬОМЕНКО, кар’єра якого тривала 14 років. Називали його просто Єрьома. Пеша, або Пента, і як тільки він отримував м’яч стадіон «вибухав»: «Гарінча, давай!»
1 серпня – 81 рік від Дня його народження.
Він був у першому історичному складі сумського «Авангарда», який у 1960 році дебютував у чемпіонаті СРСР у класі «Б».
1960-1963 рр. «АВАНГАРД» (Суми). 80 матчів – 20 м’ячів.
У ТІЙ зустрічі, яку сумчани виграли у Сімферополі у своїх одноклубників (2:1), 17-річний вихованець сумської ДЮСШ замінив Аркадія ШУЛЬМАНА. За сезон на поле виходив 7 разів.
А наступний вже став бенефісом молодого гравця, якого тренери із захисту перевели в напад. На цій позиції він продемонстрував свої найкращі бійцівські якості, забивши у 38 матчах 13 м’ячів. Завдяки двом рятівним голам Віктора, сумчани з перемоги дебютували у розіграші Кубка СРСР. За підсумками двох матчів із криворізьким «Гірником» (2:2 і 3:2) вони вийшли до наступного етапу. А після того, як 20-річний нападник видав гру у Полтаві з «Колгоспником» і в Запоріжжі з «Металургом», на нього звернули увагу запорізькі тренери і згодом взяли в команду.
1963 – 1973 рр. «МЕТАЛУРГ» (Запоріжжя). 382 матчі – 72 м’ячі.
Разом з ЄРЬОМЕНКОМ запросили Володимира БОЙЧЕНКА і Анатолія ШЕВКАЛЕНКА. Залишився лише Віктор.
Більшість матчів він провів з капітанською пов’язкою. Стримати його було практично неможливо. Ось чому з легкої руки любителів футболу отримав ще одне ім’я -Гарінча.
Із спогадів гравця «Металурга» Олександра ТОМАХА: – За своїм характером Віктор був природженим лідером. Він чудово бачив поле, видавав гості передачі, володів серйозними бомбардирськими якостями. Не було сезону, щоб він не забивав! Поруч з Віктором я грав майже 5 років, але такого різнобічного гравця не зустрічав.
Жаль, що інколи Віктор вдавася до порушень спортивного режиму. Одного разу його поведінку навіть обговорювали на засіданні президії обласної федерації футболу. Дискаліфікували на рік умовно, а інакше «Металург» не став би згодом вп’яте чемпіоном іі не вийшов би до Першої ліги.
«Усі гравці діяли з максимальною віддачею. Та все ж відзначимо ветеранів команди, зокрема капітана команди Віктор ЄРЬОМЕНКА – головного стратега та організатора атакуючих дій» (Довідник-календар «Футбол-71»).
1964 р. «ДИНАМО» (Київ). Дубль. 18 матчів – 3 м’ячі. Кубок СРСР. 2 матчі.
В «Динамо» Віктор довго не затримався. Він добре розумів, що потрапити в основу буде важко, адже на той час у команді блискучою грою вирізнявся вихованець запорізького футболу Віктор СЕРЕБРЯНИКОВ. А бути його дублером іі чекати своєї черги юнака не влатовувало. І він повернувся в «Металург», з яким згодом завоював звання чемпіона України і взяв участь у товариських матчах збірної України з командами країн Північної Африки.
У 30 років Віктор завершив свою кар’єру. Мав запрошення з «Дніпра» і «Шахтаря», але відмовив. Працював тренером. В останні роки тяжко хворів, залишившись наодинці зі своїми проблемамиі. На 58 році життя (1 вересня 2000 року) наш земляк відійшов у вічність. Вічна йому пам’ять!
Віктор ЄРЬОМЕНКО на 5 місці у ТОП-50 гравців «Металурга» за всю його історію і входить до Символічної збірної сумської команди «Авангард»/ «С партак» класу «Б».
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат СРСР. 1962 р. Клас «Б». «АВАНГАРД» (Суми) – «АВАНГАРД» (Краматорськ) -8:2. 17 червня.
Склад «АВАНГАРДА» (Скми): Астафьєв (Шевкаленко), Чавчанідзе, Шульман, Луговий, Аверченко, Бойченко, Сєдов, Кузнецов, ЄРЬОМЕНКО, Орлов, Воєводін.
Голи: Воєводін, Чавчанідзе і Шульман забили по 2 м’ячі, ЄРЬОМЕНКО і Орлов – по одному. У суперників 2 голи на рахунку Дриголи.
Астафьєв, Фоменко, СОРОКОПУД та інші
Днями минуло 77 років від Дня народження екс-захисника сумської команди майстрів класу «Б» «Спартак» Віктора СОРОКОПУДА, який виступав впродовж 1965-67 років.
ФОТО з АРХІВУ. 12 травня 1968 р. Товариський матч «Трубника» і «Шахтаря», якій зібрав 5000 глядачів.
ПРО себе Віктор заявив у Ромнах, виступаючи за збірну Ромен у чемпіонаті і розіграші Кубка області. То була військова команда «Гвардія», яка мало «світилася». Виходив на поле з капітанською пов’язкою. Особливо вдалим був сезон 1964 року. «Гвардійці» виграли Кубок, здолавши у фінальному матчі у Білопіллі місцевий «Авангард» – 4:2 і стали бронзовими призерами обласних перегонів. Тоді «Електрон», який став чемпіоном, і «Гвардія» задавали тон на обласному рівні. Вдруге «гвардійці» виграли Кубок через 2 роки, але вже без Віктора – він був гравцем сумської команди майстрів «Спартак», яка виступала у класі «Б» чемпіонату СРСР.
Прийшов у команду наприкінці сезону 1965 року, коли вона проводила матчі за 13-18-е місця. У цьому міні-турнірі сумчани були третіми, посівши у чемпіонаті 15-е підсумкове місце. Віктор взяв участь у 7-и зустрічах.
А наступного сезону він був уже гравцем основного складу, виходячи на поле 39 разів. Грав разом з Михайлом ФОМЕНКОМ. Провівши усього 2 матчі, у 1967 році СОРОКОПУД залишає «Спартак» і переходить до вітебської «Двіни». В ній довго не затримується і, відігравши 24 матчі, обирає нікопольський «Трубник». Тут Віктору пощастило. Він взяв участь у кількох товариських матчах з командами класу «А», зокрема з донецьким «Шахтарем» (2:3), московським «Торпедо» (0:6), київським «Динамо» (1:2), армійцями Ростова (1:3) і одеським «Чорноморцем» (4:2). А скільки Віктор зіграв за «Трубник» у класі «Б» – статистика, на жаль, не зафіксувала.
Останні роки своєї футбольної кар’єри провів у чемпіонаті Білоруської РСР за бобруйський «Строітєль». У його складі став чемпіоном і двічі володарем національного Кубка.
На жаль, повних даних про кількість зіграних матчів Віктором СОРОКОПУДОМ немає. 49 поєдинків ( в тому числі – 1 на Кубок СРСР) він провів у «Спартаку» і 24- у «Двіні». Поки що 73…
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Кубок СРСР. 1/2048 фіналу (Українська РСР. Зона 2. 1/8 фіналу). «СПАРТАК» (Суми) – «ТОРПЕДО» (Харків) – 1:0 (0:0). 7 червня 1966 р. Суми. Стадіон «Спартак». 6000 глядачів.
Склад “СПАРТАКА” (футболки сині, труси білі): Микола Астафьєв, Володимир Сіренко, Віктор СОРОКОПУД, Микола Воронько (к), Олександр Мельник, Віктор Солодов, Борис Рябков, Віктор Кандауров, Геннадій Івашов (Валерій Багіян, 50), Михайло Медведєв, Володимир Деркач. Головний тренер – Дмитро Іванов.
Гол: Володимир Деркач (80).
Геннадій СОКОЛОВ: «Летючий голландець»
Так називали свого часу роменські вболівальники цього худорлявого гравця, який, тільки-но розпочалася гра, ставав своєрідним «моторчиком» команди. За своєю манерою гри і фізичними даними він був схожим на легендарного КРОЙФА. 29 серпня Геннадій СОКОЛОВ міг відзначити свій 59-й День народження. Але доля розпорядилася по-іншому. 7 жовтня 2017 року він завершив свій земний шлях. Вічна йому пам’ять і вічний спокій!
ФОТО з АРХІВУ. 1986 р. Епізод матчу «Електрона» з ветеранами київського «Динамо» (1:3).У центрі – Геннадій СОКОЛОВ, ліворуч від нього – Йожеф САБО.
… ВІН встигав на полі скрізь: допомагав захисникам відбирати м’ячі у суперників, забезпечував «снарядами» нападаючих , не «забував» забивати голи і сам. Він був майстром пробиття штрафних ударів поблизу воріт суперників, які у більшості випадків вправно реалізовував.
Згадує тренер «Електрона» Олександр КВАША: – Свого часу ми організували команду «Сільгосптехніка», яка разом з «Електроном» грала в чемпіонаті області. За нього виступали місцеві «зірки» Олег ЧКАНА, Анатолій ДЖУР, Геннадій СОКОЛОВ, Володимир ЦВЄТКОВ та інші. З ними ми провели не один десяток товариських зустрічей. І якщо у суперників не було «Летючого голландця», ми могли розраховувати на нічию, бо всю погоду на полі робив цей гравець.
Якщо в офіційних матчах «Електрон» вигравав, скажімо, 5:0, 6:0 або і більше, свої 3-4 м’ячі Генка обов’язково забивав. А як вправно виконував штрафні удари! Не гірше ПЛАТІНІ!
Я повністю згоден з Олександром Дмитровичем. З Геннадієм навчалися у тренера ДЮСШ В.К. ГРЕЧАНОГО, разом грали в чемпіонатах СРСР серед юнацьких команд і області. Тож був свідком його прекрасної гри. Жаль, тільки, що тренери сумської команди майстрів «Фрунзенець» не звертали уваги на цього гравця. Впевнений: у тому складі каші він не зіпсував би. На той час у команді будо вже троє роменчан. Схоже, тренери побоялися ризикувати. Покладали великі надії на своїх…
1986 рік. «Хімік» (Суми) – «Електрон» – 0:5. На рахунку Геннадія «хет-трик». Особливо красивим був другий гол. У падінні ударом голови він надіслав м’яч у «дев’ятку».
1987 рік. «Електрон» – «Автомобіліст» (Суми) – 6:0. В активі гравця «покер».
«Електрон» – «Нива «(Буринь) – 10:1. Геннадій забив 6 м’ячів. На той час йому було 32 роки. Він став одним із перших гравців, хто надіслав у ворота в чемпіонаті області 6 м’ячів в одному матчі..
«Електрон» – «Свема» (Шостка) -9:0. Відзначилися Геннадій СОКОЛОВ (3 м’ячі) і Володимир ЯНГОЛЬ (5). Геннадій їх забив за 22 хвилини, Володимир – за 40.
Геннадій став учасником Першого незалежного чемпіонату України, коли «Електрон» виступав у Перехідній лізі. Відзначився 3-а влучними ударами, забивши у двох зустрічах вирішальні м’ячі.
Результативно грав Геннадій і у футзал. У 67 матчах забив 145 м’ячів.
За 19 років своєї кар’єри у 565 зустрічах відзначився 349 голами, ставши кращим бомбардиром «Електрона» за всю його історію. З них 126 матчів відіграв і забив 44 м’ячі у чемпіонатах України. Він неодноразовий призер чемпіонатів і володар Кубка області. Входить до клубу «40 гвардійців «Електрона». Тут гравці, які відіграли за команду 10 і більше років.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України-1992 (весна). Перехідна ліга. Перша підгрупа. «ЕЛЕКТРОН» (Ромни) – «АНДЕЗИТ» (Хуст) -3:2. 27 червня. Стадіон «Електрон». 1500 глядачів.
«ЕЛЕКТРОН»: Білашов, Петрик, Маценко, Пужаєнко, СОКОЛОВ (Кліщенко, 51), О.Ткач, Данилюк (Литвинов, 72), В.Ткач, Толов, Троценко, Цихмейструк. Тренер: О.Кваша.
«АНДЕЗИТ»: Сабадош, Піскарьов, В.Таран, Приходько, Федянін, Дячок, Гришко, Устинов, Маркович, Рацин, Свиридюк. Тренер: К.Сойков.
Голи: Пужаєнко (3- з пенальті, СОКОЛОВ (54). Цкхмейструк (65) – Свиридюк (7. 52).
Попередження: Предупреждения: Федянінн ( 68).
.
Вітання Сергій ФОМІН : Тричі чемпіон
Із своїх 13 років професіональної кар’єри – 9 відіграв в охтирському «Нафтовику» і краснопільському «Яворі». Тут він провів 325 матчів і забив 34 м’ячі. У складі цих команд тричі став чемпіоном. Як відзначив екс-тренер команди Валерій ДУШКОВ, він був одним із ключових гравців «нафтовиків». 29 липня Сергію Олексійовичу виповнилося 68 років.
ДО «Нафтовика» він прийшов уже досвідченим, 29-річним гравцем . За плечима були виступи у друголігових командах Челябінська і Гулістана (Узбекистан), де зіграв більше сотні матчів (10 м’ячів).
Дебютного для Сергія 1985 року охтирчани боролися за перемогу в першості УРСР сере КФК і путівку до Другої ліги чемпіонату СРСР. Лише з четвертої спроби їм вдалося вирішити це турнірне завдання. Був у цьому і внесок ФОМІНА. Разом з командою він вперше став чемпіоном.
Дебютував у майстрівському «Нафтовику» зі «Стахановцем» (1:0), а перший м’яч забив 16 червня 1987 року у домашній зустрічі «Новатору» (4:2). До речі, і на полі суперника теж відзначився влучним ударом (2:0).
За 6 років виступів «Нафтовика» у Другій лізі Сергій провів 244 матчі, в яких відзначився 25 влучними ударами. Він входить до «Золотої десятки» (хто зіграв більше 100 матчів) і третій у Рейтингу кращих бомбардирів команди.
Серед пам’ятних поєдинків – усі 5 у розіграші Кубка СРСР, в тому числі – два з київським «Динамо» (1:4 і 0:4), фінальні зустрічі розіграшу Кубка УРСР серед команд Другої ліги із житомирським «Поліссям» (3:1 і 0:4). А зустріч із житомирським «Спартаком» 26 вересня 1989 року особлива, – в ній Сергій надіслав м’яч у ворота … своєї команди. Він вплинув на гру – охтирчани у підсумку поступилися (1:3). Сергій є автором також ювілейного, 150 м’яча «Нафтовика» у Другій лізі. Його він забив в Охтирці 15 серпня 1988 року ровенському «Авангарду» (4:0).
Знаковими стали друголігові перегони останнього чемпіонату СРСР-1991. Їх «нафтовики» виграли на одному диханні, провівши за сезон 61 (!) матч. Сергій відіграв усі. У трьох його м’ячі були вирішальними – із черкаським «Дніпром», очаківським «Маяком» і павлоградським «Шахтарем».
Завершував кар’єру гравець у краснопільському «Яворі», у складі якого став переможцем змагань у Другій лізі. 81 матч і 9 м’ячів- таким доробком він позначив свій виступ за три сезони. Сергію було вже 40 років.
За 13 років професіональної кар’єри він провів 436 матчів і забив 45 м’ячів. Пристойний результат для півзахисника.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат СРСР – 1991. Друга ліга. «НАФТОВИК» (Охтирка) – «VАЯК» (Очаків) – 4:0. 24 серпня. Стадіон «Нафтовик». 2500 глядачів.
Склад «НАФТОВИКА»: Прохоров, А.Єрмак, Задорожний (Яїчник), В.Єрмак, Сухарєв, ФОМІН, Попович, Шуршин, Горох (Симакович), Тимченко (Матвійченко), Липинський.
Голи: ФОМІН (два), Липинський, Задорожний.
Цікавий факт. У цьому та ще 3-х матчах воротар Валентин СИМАКОВИЧ виходив на поле на заміну, як польовий гравець.
Денис АНТЮХ: Ювілейний сезон нападника
Новий сезон для нього ювілейний, 10-й у його професіональній кар’єрі. За цей час встиг пограти у чотирьох командах, наразі вже третій сезон виступає у прем’єр-ліговій «Зорі». 30 липня вихованець охтирської ДЮСШ «Нафтовик» відзначив свій 27-й День народження.
ЯК і більшість юнаків, шлях у великий футбол у Дениса розпочинався зі змагань у ДЮФЛ України. У 17 років був запрошений до місцевого першолігового «Нафтовика-Укрнафти». Грав до його розформування.
Згадує головний тренер охтирчан Володимир КНИШ: – Коли я його побачив, назвав Антюха – «Клозе». Зовні він нагадував Мирослава КЛОЗЕ – німецького футболіста і тренера . Денис був наймолодшим у команді. Мав швидкість, наполегливість, впертість у грі. А ось школи і техніки йому бракувало. Вчили його грати головою, швидко і правильно приймати рішення. У нього від Бога було відчуття гри.
Ми з Андрієм ПОЛУНІНИМ пропонували Дениса тренерам «Дніпра- 1», але відмовили, мовляв, своїх вистачає. Уявіть наші відчуття, коли АНТЮХ у плей-офф Ліги Європи забив два м’ячі дніпрянам. А як він зіграв проти «Динамо»! (Див. Матчі з історії).
За «НУ» Денис провів 49 матчів, але не забив жодного м’яча.
Лік відкрив у першоліговому ковалівському «Колосі», з яким став срібним призером ЧУ і здобув путівку до ПЛУ. Однак заграти на вищому рівні не судилося. Довелося побути в оренді у «Балканах», а потім, коли повернувся в «Колос», зумів себе показати. Завдяки його м’ячу у матчі з городянами Маріуполя (1:0), команда вперше вийшла до Ліги Європи. І тут Денис допоміг у дебютному поєдинку із грецьким «Арісом», забивши переможний м’яч (2:1).
А після того, як Денис врятував «Колос» від поразки у матчі з «Динамо» (2:2), Луческу звернув на нього увагу і запросив у команду. Наразі сказати важко, чому АНТЮХ не заграв, провівши усього 4 матчі. А кому хочеться сидіти і гріти лавку запасних? Денис перейшов до «Зорі», в якій отримав місце в основі і заявив про себе. За два сезони напрацював на 53 матчі і 7 м’ячів. З командою став володарем бронзових медалей.
За попередні сезони 162 рази Денис виходив на поле і відзначився 13 влучними ударами. Як для нападника, результат не високий. Впевнений: Денис це добре розуміє.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України – 2020/2021. «ДИНАМО» (Київ) – «КОЛОС» (Ковалівка) -2:2. 12 грудня 2020 р. Стадіон «Динамо» імені Валерия Лобановського. Без глядачів. -3°C.
«ДИНАМО»: Бущан, Попов, Шепелєв, Шапаренко (Ледньов, 90+4), Циганков, Миколенко, Андриєвський (Сидорчук, 62), Жерсон (Гармаш, 46), Сирота (Караваєв, 46), Супряга (Вербич, 46), Кедзера. Тренер: Мирча Луческу.
«КОЛОС»: Волинець, Ром, Петров , Максименко, Чорноморець, Мілько (Новак, 75), Ореховський, Костишин Денис (Задоя, 61), АНТЮХ, Ільїн (Морозко, 79), Селезньов (Лисенко , 79). Тренер: Костишин Руслан.
Голи: Селезнев (48, з пенальті), Циганков (74, з пенальті, 84), АНТЮХ (88).
Попередження: Миколенко (48), Шапаренко (62), Бойко (90+3, на лаві запасних) – Костишин Денис (27), Селезньов (31), Ільїн (50), Чорноморець (67), Мілько (68), Волинець (89). Вилучення: Шепелєв (53) – Максименко (73).
Кубок України: Ювілейний матч «Вікторії»
Проведено жеребкування матчів Попереднього етапу розіграшу Кубка України сезону 2024/2025.На цьому етапі команди області свої матчі проводять вдома 3 серпня.
«Вікторія» приймає запорізький «Металург», а городяни «Тростянця» – футболістів «Полтави». За команду сусідньої області виступає вихованець сумського футболу Микола БУЖИН.
УЧЕТВЕРТЕ у своїй історії «Вікторія» стартує у кубковому турнірі. Її зустріч із «Металургом» стане ювілейною, Десятою за час участі в цих змаганнях. Вона провела 9 матчів, в яких здобула 5 перемог, 1 нічию і зазнала 3 поразок за різниці м’ячів 12-11.
Сезон 2021/2022. 2 попередній раунд.
«Скорук» (Томаківка) – «Вікторія» – 4:2.
2022 / 2023. 1 п.р.
«Вікторія» – «Яруд» (Маріуполь) – 4:0. 2 п.р. «Вікторія» – «Діназ» (Вишгород) – 0:0, пен. – 8:7. 1/16 фіналу. «Вікторія» – ФК «Маріуполь» – 1:3.
2023/2024. 2 п.р. «Дружба» (Мирівка) –«Вікторія» – 1:2. 3 п.р. «Інгулець» (Петрове) – «Вікторія» – 0:1. 4 п.р. «ЛНЗ» (Черкаси) – «Вікторія» – 0:1. 1/8 фіналу. «Вікторія» -«Минай» – 1:0. 1/4 фіналу. «Шахтар» (Донецьк) – «Вікторія» – 3:0.
4 рази «Вікторію» екзаменували представники Прем’єр-ліги: 2 перемоги і 2 поразки, м’ячі 3-6.
ВТРЕТЄ виступить у розіграші КУ ФК «Тростянець». До цього він провів 3 зустрічі.
2021/2022. 1 п.р. «Скорук» – ФК «Тростянець» – 1:0.
2023/2024. 2 п.р. ФК «Тростянець» – «Реал Фарма» (Одеса) – +:- (неявка). 3 п.р. ФК «Тростянець» – «Гірник-Спорт» (Горішні Плавні) – 1:2.