ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 150.
У випуску:
— Один з найкращих воротарів класу «Б».
— Хто він, сумський тафгай?
— Зірковий гравець, мужній воїн.
— Він допоміг заграти «Нафтовику»
Пам’ять
Микола АСТАФЬЄВ: Перший воротар «Спартака”
Свого часу сумські команди майстрів «Авангард», «Спартак» і «Фрунзенець» славилися своїми класними воротарями. Одним із перших, хто заявив про себе, був Микола АСТАФЬЄВ. І в тому, що «спартаківці» добилися одного з найкращих результатів за всю історію виступів у чемпіонатах СРСР і України , без перебільшення, його вагомий внесок. Своєю впевненою грою він заслужив визнання вболівальників, які й досі пам’ятають його потужне: – Я граю! .. Одному з кращих воротарів класу «Б» – минуло 85 років від Дня народження.
ПЕРШИЙ футбольний гарт Микола пройшов в аматорському «Торпедо», який впевнено виступав в обласних змаганнях у 60-х роках минулого століття. Підвищив свою майстерність, коли служив в армії і грав за СКФ (Севастополь) у класі «Б» чемпіонаті СРСР. У 23 роки став гравцем сумського «Авангарда». А наступного сезону надовго зайняв місце у воротах і 7 років був головним вартовим «Спартака». Провів 239 матчів із 281, зіграних командою за цей час. 80 відіграв на «нуль» . За цим показником входить до ТОП-10 (на 5 місці) кращих голкіперів, а також разом з Михайлом ФОМЕНКОМ до рейтингу 183 кращих гравців класу «Б».
Вдалі сезони.
1963 р. Провів усі 44 матчі команди (чемпіонат, Кубок СРСР і Кубок ЦК ЛКСМУ).
1965 р. У 10 зустрічах із 27 залишав свої ворота «сухими».
1967 р. Зіграв 17 матчів на «нуль».
1968 р. У 37 матчах пропустив 15 м’ячів і 24 тримав «ворота на замку».
Грав надійно і впевнено, бо захисну лінію очолював молодий, але вправний Михайло ФОМЕНКО. Обоє були учасником історичного матчу розіграшу Кубка СРСР із алма – атинським «Кайратом» (1:3). Про одне шкодував згодом Микола Васильович, що того сезону команда після 2 місця в зоні не змогла добре виступити у фінальній пульці, де розігрувалися нагороди і путівка до класу «А». Це завдання сумчани виконали наступного року.
ФОТО з АРХІВУ. Микола АСТАФЬЄВ (у другому ряду праворуч) у складі «Спартака».
Кар’єру завершив , як для воротаря, рано- у 31 рік. Цікаво склалося його життя після цього. Він працював ковалем у заводській кузні (заробляв гарячий стаж) і паралельно грав за команду підприємства. А коли вона опинилася у скрутному становищі, став тренувати її. Аби молоді футболісти повірили у свої сили і можливості, Микола Васильович зайняв місце у воротах. А було йому тоді вже майже 50! Також свого часу був тренером і начальником сумської команди майстрів, працював у краснопільському «Яворі».
З нагоди 55-го дня народження Миколи АСТАФЬЄВА було влаштовано товариську зустріч між ветеранами «ЗЕВСа» і аматорським «Фрунзенцем». У складі ветеранів на поле вийшли Михайло ФОМЕНКО, Володимир БОГАЧ, , Володимир БОЙЧЕНКО, Віктор ГАЛЬЧЕНКО, Валерій ЖИЛІН та інші. Цікаве протистояння завершилося бойовими – 2:2. У старших обидва м’ячі забив Валерій ЖИЛІН: один ударом голови, а інший – у своєму стилі, після індивідуального проходу. Жаль, що про добру традицію проводити матчі з нагоди ювілеїв гравців команди в Сумах швидко забули.
До останніх днів свого життя Микола Васильович залишався оптимістом, незважаючи на життєві негаразди. У 2012 році перестало битися серце зіркового воротаря.
Микола АСТАФЬЄВ входить до Символічної збірної класу «Б» і Списку гвардійців за 60-річну історію сумської команди майстрів.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Кубок СРСР 1966 р. 1/2048 фіналу (УРСР. Зона 2. 1/8 фіналу). «СПАРТАК» (Суми) – «ТОРПЕДО» (Харків) -1:0. 7 червня. Стадіон «Спартак». 6 000 глядачів.
«СПАРТАК»: АСТАФЬЄВ, Сіренко, Сорокопуд, Воронько – к., Мельник, Солодов, Рябков, Кандауров, Івашоа (Багіян, 50), М. Медведєв, Деркач. Головний тренер – Дмитро Іванов.
«ТОРПЕДО»: Переверзєв, В.Котов, М.Котов, Коковкін, Гулаков, Ноцун, С. Медведєв, Шахов, Пузік, Шпак, Трубчанінов –к. Головний тренер – Олександр Бутенко.
Гол: Деркач (60)
Вітання
Віктор ІВАНЕНКО: Тафгай, який умів забивати
Він єдиний із захисників українського футболу, хто в одному чемпіонаті України відзначився 10-а влучними ударами і увійшов до списку кращих бомбардирів вищої ліги. Сталося це в сезоні 1999-2000. Він входить до списку 50 кращих гравців за всю історію харківського «Металіста». Автор цих досягнень – вихованець сумського футболу Віктор ІВАНЕНКО. Днями Віктору Валерійовича виповнилося 54 роки.
ЦИХ успіхів вихованець тренера Миколи АБРАМОВА добився, виступаючи за харківський «Металіст», куди його запросив Михайло ФОМЕНКО. Наставник не помилилося у виборі захисника, який мав, як кажуть гравці, «чуйку на голи» – з’являтися в потрібний час біля воріт суперників.
Свою команду Віктор шукав 5 сезонів, змінивши з півдесятка колективів різних рівнів, в тому числі сумський «Автомобіліст» і краснопільський «Явір», в яких провів 33 матчі і забив 4 м’ячі.
«Металіст» став його командо на 6 сезонів. З ним взяв «бронзу» першолігових перегонів, з ним виступав на вищому рівні, де заявив про себе, як захисник–бомбардир, забивши 33 м’ячі у 173 зустрічах. А його рекордне досягнення – 10 м’ячів за сезон ніхто із захисників не може поліпшити вже 24 роки! У матчі із «Шахтарем» Віктор відзначився двічі: забив м’ячі у ворота своєї команди і суперника.
ФОТО з АРХІВУ. 1999 р Віктор ІВАНЕНКО (ліворуч) у боротьбі за м’яч із гравцем «Шахтаря».
Із інтерв’ю Віктора ІВАНЕНКА.
– У чому секрет вашого гольового чуття?
– У цій справі головне зустрітися з м’ячем. Требі відчувати, куди саме він полетить . Далі ти вже дієш по ситуації, інтуїтивно. Коли я був пацаном, то грав на позиції форварда. Можливо, це також далося взнаки.
– Капітан команди Дмитро Рудняк якось сказав, що Іваненко – це той гравець, який ніколи не прибере з боротьби ні ноги, ні голови. Чи коректною буде ваша характеристика, як тафгая- агресивного гравця?
– Та ні, це банальне виконання вимог тренера. Від нас вимагали викладатися на полі за клуб, за емблему, за вболівальників. У Харкові, тим більше, на трибунах збиралося по 20, а інколи навіть по 30 тисяч глядачів. І не лише на Динамо. Як можна не поборотися чи прибрати ногу? Всі так грали, не лише я.
– Наприкінці кар’єри, після епохи в «Металісті», ви їдете у В’єтнам. Які спогади про екзотичний вояж?
– То була вимушене відрядження. У Харкові майже рік не платили зарплатню і запропонували компромісний варіант, який був результатом домовленості. Про перебування в цій країні у мене залишилися приємні спогади.
Завершив свою кар’єру на професіональному рівні В. ІВАНЕНКО у сумському «Спартаку», коли йому його 34 роки. Деякий час працював тренером і продовжив грати на аматорському рівні.
За 13 років виступів провів майже 350 матчів, «розписавшись» у воротах суперників 47 разів. Провів на полі майже 25000 ігрових хвилин і заробив 45 гірчичників.
МАТЧ з ІСТОРІ, Чемпіонат України 1992/1993. Перша ліга. «АВТОМОБІЛІСТ» (Суми) – «НАФТОВИК» (Охтирка) – 2:0. Стадіон «Колос». 4800 глядачів.
«АВТОМОБІЛІСТ»: Гребенюк, Лукаш, Шкурат, Таргонський, Бедрицький, Фесенко, ІВАНЕНКО, Теслик (Брагинець, 86), Лазебний, Дейнеко (Козлов, 80), Цисар (Дудка, 85). Тренер: В.Бермудес.
«НАФТОВИК»: Тарахтій, Євтушок, Сухарєв, Матвейченко (Акименко, 79), Шуршин, В.Ермак, Попович, Захаров (Костюков, 70), Піскун, Леш (Задорожний, 74), Грачов. Тренер: Г.Макаров.
Голи: ІВАНЕНКО (18, з пенальті), Лукаш (87) Попередження: Захаров (58).
Сергій ТКАЧЕНКО:
Футбол подобався більше, але успіхів добився в міні
Він єдиний гравець в області, який впродовж кількох сезонів успішно виступам на професіональному рівні у футболу і футзалі. А ще – став 3-разовис чемпіоном у складі 3-х команд. Коли почалася війна, він вступив до лав ЗСУ і пішов захищати рідну землю. Був тяжко поранений, зараз проходить курс реабілітації. 9 серпня одному з найкращих футзалістів України і мужньому захисники виповнюється 49 років. Вітаємо Сергія Миколайовича з його Днем народження, бажаємо здоров’я, оптимізму, бадьорості духу і впевненості у своїх силах!
ПЕРШИМ його захопленням була гімнастика, якою займався на стадіоні «Авангард». Проходячи мимо футбольного поля, часто зупинявся і спостерігав за тренуваннями своїх ровесників. Гра його захоплювала. Одного разу не витримав і звернувся до тренера Володимира ЛАВРИКА. Володимир Іванович взяв хлопчину в команду. Про це батькам Сергій нічого не сказав. З часом вони змирилися з вибором сина. Так почався футбол для юнака.
У 10 класі вже грав за дорослу заводську команду «Фрунзенець» в чемпіонаті області. Згодом впевнено дебютував у друголіговому краснопільському «Яворі», який виступав у першості України. Не пощастило Сергієві, коли він виступав в новотроїцькій «Ності», перед якою стояло завдання підвищитися в класі. Двічі поспіль вона була другою. Президента це не влаштовувало і він відмовився від послуг сумчанина.
Сергій повернувся додому і розпочав грати в міні-футбол. З командою «Посульського» виграв чемпіонат області і його визнали найкращим гравцем змагань. Чергову перемогу здобув разом з аматорським «Сумигазом», ставши героєм фінальної зустрічі із шосткинською «Зіркою». Сергій відкрив рахунок, але суперник відігрався і вийшов вперед (1:2). За лічені хвилини до завершення протистояння зусиллями ТКАЧЕНКА сумчанам вдалося змінити малюнок гри на свою користь і виграти (5:2) і завоювати звання чемпіона. Сергій забив останні три м’ячі, ставши кращим бомбардиром (11).
Заявив про себе він і в складі «Сумигазу», який виступав у Вищій лізі чемпіонату України. Він був одним з головних дійових осіб на майданчику, забиваючи регулярно м’ячі суперникам. Приміром, «покером» відзначився з харківським «Локо-Універом» (9:3), «хет-триком» – з чернігівською «Енергією» (6:4), «дуплетами» – з іллічівським «Морем» (6:1), львівським «ТВД» (3:3) і т.д. А який м’яч надіслав у ворота запорізького «ДСС» (5:3) ! Воротар Олег ХАВРЕНКО від своїх воріт зробив передачу на Сергія, який у боротьбі із захисником і воротарем перехопив м’яч і переправив його за адресою. Два сезони поспіль сумчанин входив до ТОП-5 кращих бомбардирів чемпіонаті (25 і 20 м’ячів). У грі вирізнявся своєрідним прийомом обведенням м’яча, на чому щоразу «ловився» суперник.
На це звернув увагу тренер «ІнтерКаса» Станіслав ГОНЧАРЕНКО. У складі киян сумчанин став чемпіоном і срібним призером та володарем Кубка України. Але, на жаль, вони не зійшлися характерами і сумчанину довелося залишити команду.
Згодом ще двічі Сергій ставав чемпіоном із львівською «Енергією» і донецьким «Шахтарем». Пізніше своєю грою допоміг виступу роменському «Рятувальнику» у Першій лізі ЧУ.
Кілька разів залучався до збірних України. У складі студентської команди виграв бронзову медаль світової першості, забивши 2 м’ячі, а в складі національної зіграв одну міжнародну зустріч з росіянами, в якій його було визнано кращим гравцем.
По завершенні кар’єри на професіональному рівні Сергій продовжив успішно грати в аматорських командах в обласних і всеукраїнських змаганнях, стаючи неодноразово призером.
Як зізнався Сергій, йому більше подобався футбол, ніж міні. Однак успіхів добився у грі в залі. Дивно, але факт…
-Сергій був дійсно футзальним гравцем,- говорить спортивний журналіст Анатолій ПОЛЯЧЕНКО. – Треба було бачити його у грі! Він помітно виділявся своєю грою і майстерністю. Не даремно виступав у провідних командах України. Треба віддати належне гравцеві, який захищаючи країну, отримав важке поранення і зараз лікується. Бажаємо йому найскорішого одужання і зустрічі з нами і вболівальниками.
Більше 400 матчів і майже 230 м’ячів – таких здобутків добився майстер спорту Сергій ТКАЧЕКНКО за свою професіональну кар’єру.
Олег ЧКАНА: Інтелігентний капітан «Електрона»
У рейтингу «40 гвардійців «Електрона» він посідає одне з перших місць. Все його футбольне життя пов’язане з командою Ромен. На позиції захисника завжди діяв впевнено і надійно в будь-якому матчі. Днями Олегу Юрійовичу виповнився 72 рік!
ЙОГО ігровий стаж -17 років. Провів не одну сотню матчів у чемпіонатах і розіграшах Кубка області. Тричі ставав призером. У 1976 році «Електрон» підкорив футбольний Еверест, через 10 років до останнього вів боротьбу за чемпіонство, але поступився у принциповій зустрічі сумському «Автомобілісту», і фінішував на 2 місці. А за рік у роменчан була «бронза». Двічі команда з берегів Сули була фіналістом розіграшу обласного Кубка.
Згадує тренер «Електрона» Олександр КВАША: – Олег був справжнім капітаном, лідером команди, інтелігентним гравцем. За манерою гри він нагадував Сергія БАЛТАЧУ, який грав спокійно і розсудливо на позиції «чистильника», не напружував своїх партнерів. Вчасно підказував і допомагав їм виходити із скрутних ситуацій. А ще міг, як кажуть, «читати» гру. Пригадав, як одного сезону впродовж трьох матчів поспіль Олег не допустив жодної помилки, відіграв на «відмінно». Він рідко підключався до атак, а свої кілька м’ячів забив з пенальті.
Багато років партнери обирали Олега капітаном команди. Мав одну позитивну рису – виняткове самовладання. На той час ігрове обличчя «Електрона» визначала зв’язка Олег ЧКАНА- Геннадій СОКОЛОВ – Володимир ЦВЄТКОВ, які розуміли один одного на полі з півслова, з одного руху і погляду. Багато м’ячів кращі бомбардири команди Геннадій і Володимир забили саме з ювелірних передач свого капітана.
Не менш впевнено почувався на майданчику Олег, коли почав грати за команду «Електрон-Ветеран». Став бронзовим призером чемпіонату міста з міні-футболу. На той час йому було вже 43 роки. Вирізнявся грою у товариських зустрічах ветеранів Ромен із сумським «ЗЕВСом». Впродовж двох років вони провели 6 поєдинків. У більшості випадків переможених не було, бо, як сказав Олег, грали вони у своє задоволення і для вболівальників.
ФОТО з АРХІВУ. 1985 р. На знімку (зліва направо): Віталій ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, Володимир МУНТЯН, Олег ЧКАНА, Валерій ТКАЧ і Костянтин СТОМА (суддя зустрічі).
Серед пам’ятних матчів, про який наразі часто згадує Олег Юрійович, товариська зустріч з ветеранами київського «Динамо», яка відбулася 39 років тому (див. Матч з історії). Хтось із киян тоді так відгукнувся про гру Олега: – Якби йому було 18, то міг би стати динамівцем. Але на той час йому було вже 32. А свого часу Олега та ще трьох «електронівців» брали на контрольні матчі до сумської команди майстрів «Фрунзенець». Вони взяли участь у розіграші Кубка Дружби, в якому наші футболісти обіграли курський «Авангард» – 5:0. Олег, Володимир ЦВЄТКОВ і Євген ЧИЖИК забили по м’ячу. Але Олег і Володимир в команду не пройшли. А могли заграти. Рано Олегу завершив активні виступи. Дала про себе знати травма, а грати упівсили і підводити команду не дозволяла совість.
А як радів Олег, коли «Електрон» вийшов на всеукраїнський рівень і став виступати на професіональному рівні. Радів і по-доброму заздрив молодшим колегам. Але ветеран не втрачає надії, що команда відродиться і знову заявить про себе.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. «ЕЛЕКТРОН» – «ДИНАМО» (ветерани) – 0:2. 19 травня 1985 року. 4000 глядачів.
«ЕЛЕКТРОН»: Спорник, Ярош, Беркут, ЧКАНА-к., Вал. Янголь (Захарчук), В. Ткач, Касьянов, Соколов, Цвєтков (Абаєв), О.Ткач, Вол. Янголь.
«ДИНАМО»: Прохоров, Решко, Дамін, Шепель, Хмельницький (Сорокін), Біба (Кондратов), Сабо, Мунтян, Матвієнко, Слободян.
Голи: Дамін (74), Слободян (87).
Андрій БІБА: Допоміг заграти «Нафтовику»
38 років тому він очолив охтирський «Нафтовика», який дебютував у Другій лізі чемпіонату СРСР. За 3 сезони створив боєздатну команду. Згодом вона стала переможцем змагань. 10 серпня легендарний футболіст і успішний тренер відзначає свій 87 (!) День народження. Ветеран футболу залишається в строю!
АНДРІЙ БІБА увійшов в історію українського футболу, як автор першого історичного м’яча «Динамо» у розіграші Кубка володарів кубків (див. Матчі з історії)
Зі спогадів Віктора СЕРЕБРЯНІКОВА: – Відвантажили їм за тайм у гостях чотири м’ячі. Маслов каже: «Хлопці, годі. Народ у Києві не прийде». Наш заробіток залежав від кількості глядачів. Якщо повний стадіон – премія 800 рублів. Маслов з лави носовою хусткою махав – мовляв, більше не забивайте.
За свою 13-річну кар’єру Андрій Андрійович провів більше 300 матчів, в яких відзначився 87 разів. Він – багаторазовий чемпіон і володар Кубка СРСР, має кілька виступів за збірні СРСР.
Охтирський «Нафтовик» очолив у середині дебютного 1986 року.
– Досвідчений тренер відразу побачив , що команді не вистачає зіграності, колективний малюнок гри потребує вдосконалення,- згадував начальник команди Валерій ДУЖКОВ. – Андрію Андрійовичу вдалося швидко перебудувати лінії, підвищити фізичний рівень гравців і змінити тактичну побудову, що в підсумку допомогло на фініші продемонструвати добротну гру і закріпитися у лізі – на 19 місці серед 28 команд. Пошук «своєї» гри тривав і продовж першого кола наступного сезону. І друге коло підтвердило правильність обраного шляху. «Нафтовик» набрав найбільшу очок серед усіх суперників й посів 6 місце. Й надалі охтирчани продовжували прогресувати і радувати вболівальників своєю грою.
На початку 1990 року за сімейними обставинами Андрій БІБА залишив «Нафтовик». Його змінив Валерій ДУЖКОВ. Команда грала мов часовий механізм. Стала фіналістом Кубка України серед команд Другої ліги і виграла останній чемпіонат СРСР. І в цьому, без сумніву, був внесок Андрія Андрійовича БІБИ, який допоміг заграти «Нафтовику». Про це легендарний футболіст не без гордості згадує і розповідає.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Кубок володарів кубків УЄФА. «КОЛРЕЙН» (Північна Ірландія) – «ДИНАМО» (Київ) – 1:6. 2 вересня 1965 р.. 1/16 фіналу. Стадіон “Шоуграундс”. 5281 глядач (вміщає 12000).
Склад «ДИНАМО»: Банников, Щегольков, .Сосніхін, Островський, Сабо, Турянчик, Базилевич, Серебряников, Левченко, БІБА –к., Хмельницький. Тренер – Віктор Маслов.
Голи: 0:1 – БІБА (14), 0:2 – .Базилевич (34), 0:3 – Хмельницкий (40), 0:4 -Серебряников (44), 0:5 БІБА (52), 0:6 – .Серебряников (63), 1:6 – Карлей (73).
Знай наших! Скільки нащих грає в еліті?
У новому сезоні в чемпіонаті України грають вихованці сумського футболу.
У КОМАНДАХ Прем’єр-ліги продовжують кар’єру 7 гравців: у «Зорі» – Денис АНТЮХ, в «Оболоні» – Сергій СУХАНОВ, в «Динамо» – Антон ЦАРЕНКО і Денис ІГНАТЕНКО, у «Вересі» – Станіслав ШАРАЙ, До «Чорноморця» перейшов Олексій ХОБЛЕНКО, а Сергій РИБАЛКА, можливо, з’явиться в «Карпатах».
ЧЕТВЕРО футболісток виступатимуть у Вищій лізі ЧУ. У «Ворсклі» – Катерина CАМСОН і Яна КАЛІНІНА, у «Пантерах» – Юлія ДЕХТЯР. Анастасія ДРУЖЧЕНКО дебютуватиме у «Металісті».
До речі, переможний матч кваліфікації до Євро-2025 над Хорватією (2:0) для жіночої збірної України, в якій грають Катерина і Яна, став ювілейним, 250 за 32 роки команди. В її активі – 125 перемог, 40 нічиїх і 85 поразок. 13 разів українки ставали призерками 13 міжнародних змагань.
Олександр вже в Польщі
Вихованець сумської «Барси» Олександр ГАВРИЛЕНКО у новому сезоні гратиме в чемпіонаті Польщі за команду «Шльонск-Вроцлав», віце-чемпіона країни.
ПІД час зборів він справив приємне враження на тренера Яцека МАГЕРУ, тож клуб вирішив залишити 17-річного нападника у себе. Контракт підписаний на 2 роки.
До цього Олександр виступав у чемпіонаті Німеччини Ю-19 за РБ «Лейпциг». Провів 33 матчі, в тому числі один в Молодіжній Лізі чемпіонів. Він є гравцем молодіжної збірної України до 18 років (3 матчі).
Після 2 матчів «Шльонск» має одне очко і посідає 16 місце серед 18 команд.