ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ, Випуск 154.
У випуску:
— У футболі –його життя.
— СЛЕДЮК залишив свій слід.
— Воротар-рекордсмен.
—- Наші грають і забивають.
Пам’ять
Олександр НИКОНЕЦЬ: Для мене футбол – це життя
Спорту він присвятив майже 60 років. Спочатку як спортсмен, а потім вже як працівник спортивної галузі. Він захищав ворота футбольної і хокейної команд, добився певних успіхів у спортивній гімнастиці і багато зробив для розвитку футболу в області у другій половині минулого століття. 9 вересня – 98 років від Дня його народження.
ПЕРШИМ захопленням хлопчини був футбол. Свого часу Олександр Григорович багато розповідав про свої перші кроки в цьому виді. У дитинстві разом з ровесниками ганяли м’яча на вулиці. Робили його самі. Крали у матері панчохи, набивали їх сіном, робили круглу форму і таким м’ячем грали. У 2 класі Сашко вперше потрапив на матч на стадіон, що знаходився біля міського кладовища. Він захопився грою воротарів Петра ДУНАЯ і Віктора ПАРФЕНЕНКА, які згодом стали його кумирами. Тож вирішив «навчитися на воротаря».
Вперше справжнім м’ячем почав грати в 1939 році, коли став тренуватися у футбольній секції товариства «Динамо».
Коли почалася війна, заняття довелося припинити. Після звільнення Сум, добровольцем пішов на фронт. Службу продовжував у Забайкальському військовому окрузі в бригаді радіотелеграфістів. Разом з офіцерами створив футбольну команду, зайнявши місце у воротах. На першості округу стали бронзовими призерами. Олександра запросили до збірної окружного Будинку офіцерів. Перший сезон «Піонер» – таке отримав футбольне псевдо – просидів на лавці запасних. У міжсезоння, аби не втрачати спортивної форми, відновив заняття в секції спортивної гімнастики, адже нею займався ще до війни в Сумах. Виграв окружні змагання, відзначився на першості Збройних Сил СРСР.
На початку нового сезону команда залишилася без воротаря. Його старший колега звільнився зі служби. Олександр на 7 років став основним голкіпером. Взимку команда перекваліфіковувалася на хокей з м’ячем. В обох видах гравці добивалися хороших результатів, стаючи переможцями і призерами змагань. До речі, в хокей продовжив грати, коли завершив службу і 1953 році повернувся до рідних Сум. Згодом став єдиним суддею республіканської категорії з цього виду спорту в області. Паралельно захищав ворота футбольної команди «Торпедо», яка тоді задавала тон в обласних змаганнях. І в тому, що вона двічі поспіль ( в 1953 -54 роках) зробила дубль – значна заслуга 27-річного воротаря. Разом з Олександром грали, зокрема Василь БАЛИКОВ, Євген БУРДО, Наум ЛИСЕНКО, Микола НОВАК та інші. За два сезони команда не програла жодного із 22 матчів, задовольнившись трьома нічиїми. НИКОНЕЦЬ пропустив 15 м’ячів. Єдиної поразки «Торпедо» зазнало у 1954 році у зустрічі у Лебедині від «Іскри»- 1:2. Але сумчани подали протест на гравця, прізвища якого не було в протоколі. Матч переграли. Він завершився перемогою «торпедівців» – 3:2. Ще одну технічну перемогу сумчани «заробили» після зустрічі вдома з одноклубниками Ромен, яку завершили – 2:2. У гостей виявили підставу. Завдяки цим перемогам «Торпедо» у підсумку стало чемпіоном, випередивши на одне очко «Хімік» з Шостки. У напружених кубкових протистояннях сумчани мали мінімальну перевагу над «Хіміком» та лебединською «Іскрою». Заявили про себе сумчани і в розіграшу Кубка УРСР, дійшовши до півфіналу, де поступилися у Києві «Машинобудівнику» (0:1).
До речі, тоді матчі чемпіонату області збирали в середньому по 2-3 тисячі глядачів. А рекорд було встановлено 30 травня 1954 року у Конотопі на зустрічі «Шахтаря» і білопільського «Локомотива». Господарі подарували 7000 глядачам перемогу з рахунком 2:1. Рекорди було зафіксовано у Ромнах і Глухові. Тут побувало по 5000 глядачів.
На мажорній ноті Олександр завершив свою кар’єру і з 1958 року присвятив себе фізкультурі і спорту. Працював у різних товариствах, де відповідав і за футбол. Приміром, з ініціативи НИКОНЦЯ у товаристві «Колгоспник» було започаткована першість області серед цукрокомбінатів і колгоспів (20 команд) та райсільгосптехнік (10). А коли став працювати в облспорткомітеті разом з головою Федерації футболу Лівою МОЛГАМОВИМ вдосконалили систему проведення чемпіонатів і першостей області, в яких брали участь 39 команд дорослих і 18 –юнацьких. Завдяки цьому, з часом охтирський «Нафтовик» і краснопільський «Явір» успішно вийшли на всеукраїнський рівень, заявивши про себе серед КФК.
У 1988 році Олександр Григорович пішов на заслужений відпочинок, але ще тривалий час працював у Федерації футболу, допомагав проводити змагання, передавав молоді свій досвід роботи.
І життя хороше, і жити добре, коли воно віддане футболу,- згадуються слова Олександра Григоровича. –Я, безумовно, щасливий, що багато років був пов’язаний з таким прекрасним видом спорту, – підкреслив він.
Свого часу в Cумах був започаткований турнір серед дитячих команд на честь почесного члена ФФС, ветерана війни і спорту О.Г. НИКОНЦЯ. Проте швидко про нього забули . Кращою пам’яттю про цю людину, яка багато зробила для популяризації і розвитку футболу на Сумщині, стане відновлення цього турніру.
Цю ідею підтримує і екс-голова ФФС Микола ЖЕЛЄЗНИЙ, який багато років працював з Олександром Григоровичем.
-З Олександром Григоровичем було легко і цікаво працювати. Окрім того, що він нас навчав, як найкраще організувати і провести змагання, так він ще й об’єднував футбольну спільноту області. Він не любив сидіти на місці. Скільки разів було:-Григоровичу, поїхати на матч у район. Жодного разу не чув відмови. Маючи хорошу життєву і спортивну школу, він охоче ділився своїм досвідом з нами, молодими працівниками федерації, які працювали на громадських засадах, був для них хорошим вчителем і наставником. Григоровича добре знали на місцях. Пригадую поїздку в Ямпільський район. Розговорився з одним вболівальником, запам’ятав його слова, який на прощання сказав: -Таких людей не вистачає нашому футболу. Передавай привіт Григоровичу…
ФОТО з АРХІВУ Олександра НИКОНЦЯ. Таким було «Торпедо» 1954 року. Зліва направо: Кобушко, Баликов, Ніколенко, Бурдо, Стотланд, Клочко, Мірошніченко, Кабаков, М.Новак, Кабаков і Олександр Григорович НІКОНЕЦЬ.
Вітання
Олексій СЛЕДЮК: На вістрі атаки
Він рекордсмен глухівських команд за кількома показниками. У нього найбільший ігровий стаж, має найбільшу кількість нагород і він один із двох гравців, хто у Символічній збірній двох десятиліть, його названо найкращим нападаючим за 40 років (1970-2010 рр.). За словами ветерана футболу Володимира РОМАНЕНКА, Олексій відзначався, перш за все, активністю дій у нападі, постійною націленістю на ворота суперників, був одним із найшвидкісних нападаючих команди. 7 вересня легендарний гравець відзначає свій 59-й День народження.
УТОЧНИМО цифри гравця. Завершив кар’єру у 48 (!) років, відігравши 31 сезон (!), чемпіон і володар Кубка області і Кубка губернатора, 7 разів (!) – бронзовий призер обласної першості. На жаль, немає точної статистики зіграних Олексієм матчів і забитих м’ячів. За моїми підрахунками, це щонайменше 600 поєдинків і до 300 голів.
РОКИ, МАТЧІ, М’ЯЧІ.
1978 р. Олексій – кращий нападник міських змагань на приз клубу «Шкіряний м’яч».
1983 р. Дебютує у складі команди «Авангард» і вперше стає бронзовим призером чемпіонату області. Забив 8 м’ячів. У передостанньому турі глухівчани сенсаційно обігравши в Охтирці «Спартак» (2:0), вийшли на 1 місце. Щоб вперше стати чемпіонами, їм потрібно було не втрачати очок у Краснопіллі з «Явором». Суперник не без допомоги судді виграв (2:0) і за різницею м’ячів посів 2 місце. А чемпіоном став «Спартак», на очко випередивши призерів.
1988 р. «Сирзавод» – «Автомобіліст» (Суми) – 5:2. Вольова перемога глухівчан. Поступаючись – 0:2, вони влаштували гостям «холодний душ» завдяки вмілим діям Олексія і його двом м’ячам. У чемпіонаті забив 20 голів.
Команда провела 2 товариські зустрічі з ветеранами збірної СРСР (3:0) і «Чорноморця» (2:1), в яких СЛЕДЮК забив по м’ячу.
«Сирзавод» – «Явір» – 4:0. Особливо активно і цілеспрямовано грав СЛЕДЮК, щоразу терзаючи редути краснопільців. Відзначився 1 голом. Забивш 20 м’ячів, став одним із кращих бомбардирів чемпіонату області.
1989 р. «Спартак» – «Фрунзенець» (Суми) – 5:1. Глухівчани розібрали лідера чемпіонату на запчастини. Один м’яч в активі Олексія.
1990 р. Команда дебютує в чемпіонаті УРСР серед КФК. Посідає 8 місце серед 16 колективів. Нападник відзначається 8 разів.
1991 р. Олексій з двома гравцями у складі «Гірника» з Ленінська- Кузнецька виграють зональний етап і здобувають путівку до Другої ліги чемпіонату СРСР.
1992 р. «Сирзавод» вперше стає чемпіоном і фіналістом розіграшу Кубка області. Олексій забив 16 м’ячів у 25 матчах. В його активі – «хет-трик» і 2 «дуплети».
1997 р. Олексія, як кращого бомбардира (18 м’ячів), включають до Символічної збірної чемпіонату області.
2002 р. У складі збірної Глухівського району виграє Кубок губернатора області (див. Матчі з історії). Олексія називають одним з кращих гравців цього фінального матчу.
2003 р. СЛЕДЮК усьоме стає бронзовим призером ЧO. За 3 тури до фінішу глухівчани перебували на 1 місці. Зазнавши невдачі в Охтирці від «Спартака» (0:3), розпрощалися з чемпіонством.
2013 р. «Велетень» вперше виграє Кубок області і вперше володарем почесного призу став Олексій СЛЕДЮК, якому було 48 років. Це був останній сезон у його кар’єрі.
Надалі він продовжив не менш успішно грати за команду «Спартак-Ветеран». Майже 30 разів вона ставала призером різноманітних турнірів Як завжди, на вістрі атаки в ударі – Олексій СЛЕДЮК.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Кубок губернатора області серед сільських команд. 2002 р. Фінал. Збірна ГЛУХІВСЬКОГО району – Збірна СУМСЬКОГО району – 4:0. 3 листопада. Ромни . Стадіон «Електрон». 800 глядаічв.
ЗБІРНА Глухівського району: Шакотько (Лежавський, 55), СЛЕДЮК, Бутчак, Петрусенко (Семененко, 85), Е. Милюта (Свистельник, 70), О.Милюта-к., Ільченко (Голіков, 65), Фещенко, Сидоренко (Вайло, 80). Луценко, Гололобов (Мінаков, 46). Тренер Борис Москаленко.
ЗБІРНА Сумського району: Білодід, Близнюк, Гейченко, Шаповал, Галка, Нікульшин, Карпенко, Руденко, Ігумнов, народницький, Дехтяренко. Тренер Сергій Кощій.
Голи: О. Милюта (6, 38), Луценко (30), СЛЕДЮК (90 – з пенальті). Попередження: Руденко (25), Лежавський (55), СЛЕДЮК (75).
Сергій СТРАШНЕНКО-старший: Від «Спартака»- до «Агротехсервіса»
Його ігрова кар’єра тривала 25 років – це рекорд серед вихованців сумського футболу. Пограв у різних лігах чемпіонату СРСР у командах Сум, Львова, Житомира і Ташкента. Міг захищати ворота київського «Динамо» і «Чорноморця». До киян подав заяву, але в останній момент відмовився, побоявся конкуренції з трьома воротарями, а Одесу, будучи у заявці на сезон, залишив через травму.
У сумському «Спартаку», зіграв свій перший, а в «Агротехсервісі» свій останній матч. На професіональному рівні провів 512 матчів. Це – 5 результат серед членів клубу майстра спорту СРСР Бориса ШУРШИНА «100 +. Твоя висота».
8 вересня у Сергія Васильовича 71-й День народження.
Сергій Васильович із сином Сергієм і онуком
ЗНАКОВІ СЕЗОНИ.
1971 р. Сергій стає гравцем сумської команди майстрів «Спартак».
1972 р. У складі молодіжної збірної СРСР – фіналіст розіграшу Кубка Дружби, в якому поступається команді ФРН (0:1). На фінальному турнірі молодіжного ЧЄ радянські футболісти завершують виступ на груповому відборі.
1974 р. «Фрунзенець» мав бути третім призером і здобути путівку на перехідний турнір до Першої ліги, але в останній момент Федерація футболу надала це право іншій команді. Два роки поспіль сумчани виграють Кубок дружби.
1979 р. Сергій стає майстром спорту СРСР. У складі «Карпат» – півфіналіст розіграшу Кубка СРСР, в якому львів’яни поступаються «Торпедо» (0:1). Підтверджує це звання у складі «Пахтакора». Він теж у півфіналі після -1:1 в основний час поступається в серії післяматчевих пенальті тбіліському «Динамо».
У 1979 році гравці «Пахтакора» загинули в авіакатастрофі. Сергій один із гравців, хто став грати в цій команді разом з Яновським, Василевським, Якубиком, Мачаїдзе та іншими відомими футболістами. До трагедії «Пахтакор» перебував на 9 місці. Нові гравці дали слово без будь-яких пільг в пам’ять про загиблих завершити сезон на тій же позиції Слова свого дотримали.
ФОТО з АРХІВУ. 1978 р. Сергій СТРАШНЕНКО (у другому ряду – третій ліворуч) у складі львівських «Карпат».
НЕЗАБУТНІ МАТЧІ І ГОЛИ.
1973 р. Сергій провів без замін усі 44 матчі, пропустивши 47 м’ячів. Це 8-й результат серед воротарів 23 команд.
1979 р. «Пахтакор» – «Динамо» (Київ) – 0:1. Наприкінці зустрічі КОНЬКОВ виконував штрафний удар метрів за 25 від воріт. Сергій вирішив зіграти на публіку, адже зібралося майже 60 тисяч глядачів. У красивому стрибку, здавалось, м’яч зафіксував і чекав овації трибун. Але стояла тиша. М’яч, вислизнувши з-під Сергія, вже «чекав» його у воротах.
1980 р. «Динамо» (Тбілісі) – «Пахтакор» – 1:1. Граючи напередодні за дублерів, Сергій зламав палець. Наступного дня стояв за основу. Суперник, у складі якого грали Кіпіані, Гуцаєв, Шенгелія та інші, тиснув з усіх сил. А гості візьми – і першими забили. Сергій відбивав м’ячі, як він сказав, і вухами, і шнурками. За 15 хвилин до завершення поєдинку гості зрівняли рахунок – м’яч підло зрекошетив у ворота від захисника.
1990 р. У складі житомирського «Полісся» СТРАШНЕНКО – володар Кубка УРСР серед команд Другої ліги за підсумками двох фінальних матчів з охтирським «Нафтовиком» (3:1 і 0:4).
1991 р. Сергій Васильович, якому 38 років, на запрошення Михайла ФОМЕНКА захищає ворота сумського «Автомобіліста», який дебютував у Другій лізі чемпіонату СРСР. Провів 41 матч і пропустив 33 м’ячі.
1996 р. У складі сумського «Агротехсервісі» провів свій останній матч у кар’єрі.
По її завершенні працював тренером у командах майстрів різних ліг і ФЦ «Барса». Серед його вихованців – Олександр БАНДУРА, який наразі захищає ворота «Миная». До речі, воротарем був і Сергій – син Сергія Васильовича. Тепер, мабуть, черга за онуком.
Про що шкодує Сергій Васильович? Двічі його запрошували до «Динамо». Про перше запрошення, можливо, і ні,а ось про друге шкодує. Тоді він послухався свого батька, який сказав: – Краще бути першим хлопцем на селі, ніж останнім у місті. У «Пахтакорі» тренер Олег БАЗИЛЕВИЧ зазначив: – У київське «Динамо» двічі не запрошують. А тебе запрошували….
Футбольні кумири – БАННІКОВ, КАВАЗАШВІЛІ. Улюблений клуб – «Спартак» (Суми). Мрія – приносити користь людям і робити їм добро. Улюблена пора року – осінь. Мабуть, не випадково, бо 8 вересня Сергій Васильович народився…
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України -1992 (весна(. Перша ліга. «АВТОМОБІЛІСТ» (Суми) – СКА (Київ) – 4:0. Стадіон «Авангар»”. 1000 зрителей.
«АВТОМОБІЛІСТ»: СТРАШНЕНКО, Лукаш (Івченко, 55), Хруслов, Таргонський, Кравченко, Лазебний, Рудняк (Савін, 76), Теслик, Мартинюк, Самолюк (Шкурат, 46), Цисар. Тренер: М.Фоменко.
СКА: Кондратенко, Костюченко, Головань, Наторов, Кондратюк, Балацький, Гузенко,.Терещенко, Марьянов, Мизенко, Скороход. Тренер: О.Фешуков.
Голи: Теслик (11), Лукаш (17), Самолюк (44), Цисар (71).
Знай наших!
Антон ЦАРЕНКО: перший пішов!
У третьому своєму матчі уродженець Конотопа, який є гравцем «Динамо», забив у Екстраклася чемпіонату Польщі свій перший м’яч.
ВІН на правах оренди виступає за гданську «Лехію». У Забже вона переграла місцевий «Гурнік» – 3:2.
Антон на 24 хвилині відкрив рахунок, Він отримав передачу поблизу штрафного майданчика суперників, хитнув захисника і завдав точного удару в дальній кут. Ще один українець Богдан В’ЮННИК після розіграшу кутового замкнув передачу. Гості вели в рахунку – 3:0. Суперник два м’ячі відіграв. На цьому все і скінчилося. Це була перша перемога «Лехії» в чемпіонаті. Після 7 матчів у неї 5 очок і 16 місце в турнірній таблиці серед 18 команд.
Три м’ячі ФАРЕНЮКА
Збірна України з футзалу участю у турнірі в Португалії і двох товариських матчах завершила підготовку до чемпіонату світу-2024, який 14 вересня стартує в Узбекистані.
У CКЛАДІ головної команди виступить і вихованець сумського футболу Артем ФАРЕНЮК. Нині він є гравцем польської команди «Євробус». У ЧУ Артем провів 320 матчів і забив 185 м’ячів.
Українці переможно завершили виступ у Португалії, завдавши поразок збірним Коста-Ріки (4:0, один м’яч забив Артем), Куби (7:0) і Португалії – діючому чемпіону світу і Європи (6:3). У товариських матчах наші футзалісти мали перевагу над Саудівською Аравією (8:3, Артем відзначився двічі), а зустріч з Лівією завершили внічию (2:2).
Матчем з Аргентиною 15 вересня збірна України розпочне виступ на світовій першості у групі С. 18 вересня суперником буде команда Анголи, а 21 – Афганістану
Олександр поки що готується…
Вихованець ФЦ «Барса» Олександр ГАВРИЛЕНКО у складі юнацької збірної України (гравці 2006 р.н.), яка наразі проводить навчально-тренувальний збір, готується до кваліфікаційного турніру на Євро-2025 (Б-19).
ОЛЕКСАНДР до цього виступав у чемпіонаті Німеччині за молодіжний склад «Лейпціга», але був переданий в оренду до «Шльонска» польського Вроцлава. У ході підготовки до офіційних матчів українці зіграють дві товариські зустрічі.
Суперниками наших футболістів по кваліфікації на Євро-2025 у групі 1 будуть ровесники з Нідерландів, Словенії і Казахстану.