Футбол для всіх, футбол об'єднує, сумщина процвітає
+38 0542 650-442
home
Асоціація Футболу Сумської Області
Офіційний сайт - ffs.sumy.ua

“ФутТайм” від Григорія М.Реви.

«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 159.

 

У випуску:

—  Віктор ГАЛЬЧЕНКО  відзначив  День народження.

 — Хто автор ювілейного м’яча в «Спартака»?  

— У кого з футболістів найбільше нагород. 

 — Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ  і «Динамо» (Київ).

 

Вітання

 

Віктор ГАЛЬЧЕНКО:   Грав  як по нотах

 

      Із 10 років , які він провів на професіональному рівні, 6  відіграв у командах області – «Фрунзенці» і «Автомобілісті» із Сум і краснопільському «Яворі».  Доробок склав 150 матчів і 17 м’ячів. Днями  ветеран  футболу  відзначив свій 71-й День народження.

 

     ФОТО з АРХІВУ.

     1973 р.  Команда сумського «Фрунзенця», який тренував Віктор СЕРЕБРЯНИКОВ ( у другому ряду – четвертий ліворуч).  У першому ряду крайній ліворуч – Віктор ГАЛЬЧЕНКО,

 

      КАР’ЄРУ вихованець  тренера Роменської  ДЮСШ  Віктора ГРЕЧАНОГО розпочинав у 1973 році у «Фрунзенці», який виступав  у Другій лізі чемпіонату СРСР.  Дебютного сезону   відзначився 4 голами. Віктор був технарем, грав як по нотах, мав добре поставлений удар і майстерно лівою ногою  в обвід стінки виконував   штрафні удари.  Найвдалішим  для  гравця і команди  був  сезон-74, коли «Фрунзенець» посів 4 місце, а  Віктор, забивши 7 м’ячів, показав третій результат.

     «Зірка» – «Фрунзенець» – 1:4.  Віктор   відзначився «хет-триком»..

     «Фрунзенець» –  «Авангард» (Севастополь) – 2:1.  Вже на 5-й хвилині ударом з 20-и  метрів гості відкривають рахунок (К. ПАНЧИК).  Незадовго  до перерви цей гравець невідпорним ударом  голови послав м’яч у власні ворота. 1:1.  У середині другого тайму  Віктор ГАЛЬЧЕНКО виконує штрафний метрів за 25 до воріт суперників. Він  так підрізав м’яч, що  той поминув  «стінку»  і влетів у «дев’ятку». Цей красивий гол  був переможним – 2:1.

    «Фрунзенець» – «Локомотив» (Херсон)- 5:2. Рахунок відкрив ударом під перекладину Микола ЛИТВИНЕНКО, збільшив його Олександр ДОВБІЙ, а Віктор ГАЛЬЧЕНКО з пенальті  – 3:0.  У першому таймі  двічі за гру рукою сумчан у своєму штрафному майданчику  суддя призначав пенальті  у їхні ворота.  Перший м’яч  Володимир ШАТОХІН спіймав, інший  парирувати не зміг – 3:1. Перед відпочинком  гості  відквитали ще один м’яч (3:2). Олександр ДОВБІЙ – 4:2, а за хвилину до фінального свистка  Володимир САМІЙЛЕНКО, який вийшов на  заміну – 5:2.

Після служби в армії, яку Віктор  проходив  у СК «Чернігів» і київському СКА , повернувся до Сум, але через 2 роки залишив «Фрунзенець», який  грав вкрай невдало. Резону залишатися не було і ГАЛЯ  ( це його футбольне  псевдо) перейшов до ровенського  «Авангарда».  Два сезони  поспіль він завершував виступи на  4-у  рядку турнірної таблиці, а постійного місця  в основі наш земля к не мав.  Досвідчений гравець  «зав’язує» з великим футболом і переходить в аматори.  10 років  виступав охтирському «Нафтовику», «Яворі» і «Автомобілісті». У складі охтирчан  і сумчан  став  переможцем чемпіонату УРСР серед КФК, двічі – чемпіоном області. Особливо потужно  відіграв за «Нафтовик», забивши 39 м’ячів  у  102 зустрічах.  Як згодом зізнався Віктор,  грав на досвіді і майстерності. У 40 років його запросили до «Явора». Він допоміг команді  впевнено виступати у  друголіговому ЧУ.

В активі В. ГАЛЬЧЕНКА кілька міжнародних товариських матчів,  виграш Кубка  Дружби, а також чимало нагород, які він отримав, виступаючи вже за команди ветеранів Сум  з  футзалу. Виходив на майданчик  майже до 70 років, залишаючись  з м’ячем на «ти».

На професіональному і аматорському рівні зіграв  до  350 матчів  і забив  62 голи.    

     

       МАТЧ з ІСТОРІЇ.

     Чемпіонат України. 1992/1993. Друга ліга. «ЧОРНОМОРЕЦЬ-2» (Одеса)-«ЯВІР» (Краснопілля) – 0:1. 24 жовтня  1992 р.  смт Олександрівка. Місцевий стадіон. 200 глядачів.
«ЧОРНОМОРЕЦЬ-2»:   Нікітенко, Корідзе, Булыгін, Мельников, Канцлер, Горбатенко, Селезньов, Щекотилін (Грановьский, 64), Колесніченко, Козакевич, Ракитянський. Тренер: В.Сіднєв.
    «ЯВІР»:  Симакович, А.Єрмак, Завалій, Танасюк, Садовой (Дем’янець, 46), Пронін, Дієв, Любимов (ГАЛЬЧЕНКО, 46), Рец, Самолюк, Рубанчук (Лазарко, 61). Тренер: В.Душков.
      Гол: ГАЛЬЧЕНКО (85, з пенальті).  Попередження:  Корідзе (11) – Танасюк (42).

 

 

Пам’ять

  

Кращий  БОМБАРДИР і  АВТОР  ювілейного м’яча

      У сумській команді майстрів  «Спартак» він провів  4 сезони, ставши кращим бомбардиром. На його рахунку 37  влучних ударів  у 177  матчах. Потужно зіграв  в історичній зустрічі  розіграшу Кубка СРСР з вищоліговим алма-атинським «Кайратом». Двічі був кращим бомбардиром  «Спартака», став автором ювілейного  м’яча  команди у класі «Б»  чемпіонату СРСР.  Минув 81 рік від Дня народження Віктора КИСЛЯКОВА.

 

ДО ТОГО, як поповнити  лави сумчан, 6 років  вихованець  калінінського футболу  провів у місцевій  і  командах  Кірова, Ставрополя, одну кубкову зустріч  – у складі ленінградського «Зеніта».  В активі мав  майже 100 матчів і 16 голів. Майстром спорту став у складі  «Динамо» (Кіров), яке  посіло  2- е місце  у «Фіналі чотирьох»  чемпіонату РРФСР, завершивши усі  3 зустрічі  внічию, в тому числі  з «Волгою» (Калінін), в якій грав Віктор роком раніше.

У Сумах  дебютанту  пощастило – команду прийняв  Олександр СЕРБІН, який  створив боєздатний колектив. Основу його  склали вихованці групи підготовки «Спартака», підсилені   кількома досвідченими гравцями.  КИСЛЯКОВ  відразу  вписався  в ігровий малюнок  команди, разом з Володимиром БОГАЧЕМ стали  головним ударним дуетом у нападі.  Приміром, у  знакових 1968- 69 роках   вони забили  42 м’ячі із 101 командного.  У 1969 році  у 5 матчах  дует  вирішував  підсумок матчів на користь «Спартака» .Плюс  ще 5 поєдинків, в яких голи КИСЛЯКОВА були переможними.

Як тут не згадати  впевнений виступ сумчан у розіграшу Кубка СРСР 1968 року. «Спартак» ( схвально писала всесоюзна преса)  став єдиною командою класу «Б»,  який забарвся так далеко». Віктор відзначився  тричі – з «Десною» (1:0),  липецьким «Металургом» (2:0) і «Кайратом» (1:3).

«СПАРТАК» – «МЕТАЛУРГ» – 2:0. Нападаючих вдало підтримували захисники ФОМЕНКО і  СІРЕНКО. І ось в один з моментів м’яч потрапив  на штрафний майданчик «Металурга» і його у сітку  воріт проштовхнув КИСЛЯКОВ . 1:0.  За кілька хвилин  до кінця зустрічі  СОЛОДОВ  забив другий м’яч.

Як розповів  учасник  тих матчів Валерій ДЕРИПАСКІН,  сумчани могли навіть і виграти, але їм не вистачило  удачі, особливо у першому таймі, коли  першими   мали забивати кілька м’ячів. А якби вийшли до 1/8 фіналу, то стали  б першими майстрами спорту  СРСР  з футболу.

Найурожайнішим на голи  для  Віктора КИСЛЯКОВА був  сезон-69. Він відзначився 15 влучними ударами.

«СПАРТАК» – «АВАНГАРД» (Краматорськ) – 1:0.Сумчани розхитали захист гостей і на 45 хвилині  КИСЛЯКОВ  з подачі  СОЛОДОВА  послав м’яч  у сітку воріт  суперників.

«ШАХТАР» (Свердловськ) – «СПАРТАК» – 0:1.  На 60 хвилині   ДЕРИПАСКІН  вдало навісив м’яч  у штрафний майданчик і  КИСЛЯКОВ ударом голови спрямував його  у «дев’ятку».

«СПАРАК» – «ШАХТАР» (Торез) – 2:0. На 46 хвилині атака принесла  успіх –  прорив  БОГАЧА на правому краю,  передача  у штрафний  майданчик і  КИСЛЯКОВ з лету послав м’яч у ворота.  Закріпив перемогу БОГАЧ.

-Мені імпонувала гра КИСЛЯКОВА,-  ділиться спогадами Валерій ДЕРИПАСКІН. –  Був наполегливим, технічним гравцем, впевненим у собі. Проти нього важко було грати,  бо Віктор був шульгою.  Він майстерно пробивав штрафні удари, після яких у більшості випадків  суперникам довелося розпочинати з центра поля.  Кілька м’ячів він забив  після моїх передач. Жаль, що Віктор не продовжив кар’єру у «Спартаку» ще кілька років…

Разом з командою КИСЛЯКОВ  провів по сезону у 2-й групі класу «А» і  Другій лізі, зіграв кілька міжнародних матчів з болгарським командами, а також основою московського «Спартака» (1:1), ветеранами  Москви (3:1), ЦСКА (1:2). Грав проти  Володимира ФЕДОТОВА, Ігоря НЕТТО,  Берадора АБДУРАЇМОВА,  Анзора КАВАЩАШВІЛІ, Володимира  МАСЛАЧЕНКА та інших майстрів  футболу того часу.  Своїм  голом  допоміг «Спартаку» виграти турнір «Кримський пролісок», здолавши у фінальному матчі першолігову сімферопольську «Таврію» (2:1).

А 18 вересня 1968 року  Віктор забив  ювілейний, 300-й м’яч «Спартака» у класі «Б».  Відзначився у домашній зустрічі з черкаським «Дніпром» (1:1).

Кар’єру у Сумах Віктор КИСЛЯКОВ завершив після сезону 1971 року.  Розмінявши квартиру, він повернувся додому, до Калініна (наразі Тверь).

 

   ФОТО з АРХІВУ.

   Віктор КИСЛЯКОВ і  сумський  «Спартак» 1969 року.

 

 Анатолій ШЕВКАЛЕНКО:   Роки в «Авангарді»  і «Фрунзенці»

 

     65 років тому  розпочиналася його  професіональна кар’єра.  23-річного  воротаря  аматорської команди   «Буревісник»  Мелітопольського інституту механізації сільського господарства взяли  до  севєродонецького  «Хіміка», який виступав  у класі «Б» чемпіонату СРСР.  5 жовтня  минає 88 років від Дня народження Анатолія Григоровича.

 

     НАРАЗІ важко сказати чому так і не вдалося  йому заграти  у «Хіміку».  13 разів  тренери йому  місце у воротах, але  в більшості випадків  то були виходи на заміну.  А йому хотілося грати. Тож  він переходить   до сумського «Авангарду» в надії  заявити про себе. Однак  стати першим номером  не вийшло.  Конкурувати  з Віталієм  НОМОФІЛОВИМ , а потім з Миколою АСТАФЬЄВИМ   було важко:  бракувало досвіду та ігрової практики.  Хоча у 1961 році  усі  37  пропущених м’ячів  порівну розділив із  Віталієм. А «тягатися»  з Миколою взагалі було не реально. Він на 5 років  забронював за собою місце у «рамі».

       Разом з гравцями команди Віктором ЄРЬОМЕНКОМ і Володимиром БОЙЧЕНКОМ  отримують запрошення від  запорізького «Металурга», який тоді виступав   у 2 підгрупі класу «А». І тут Анатолія спіткала невдача. Він повертається до  Мелітополя – міста своєї футбольної юності  і два сезони захищає ворота  «Буревісника». В ньому він провів найбільше (48) матчів у своїй кар’єрі.   В  його активі  пам’ятна перемога над сумським «Спартаком» – 6:0.

Найвдалішим  був 1965 рік, коли вже  грав  у полтавському «Колосі».  Він впевнено провів сезон,  пропустивши у 31 матчі лише 19 м’ячів. Це був один з найкращих сезонів в історії  команди в класі «Б» чемпіонату СРСР – вона  фінішувала  третьою.  Однак завдання – посісти одне з двох  місць і підвищитися в класі  – не виконала. Тож були зроблені відповідні висновки. Кар’єру  Анатолію ШЕВКАЛЕНКУ довелося завершувати  у «Шахтарі» з Тореза.  Було йому 28 років. Його доробок склав  125 матчів.

Анатолій повернувся до Сум. Рік працював начальником  команди «Фрунзенець», яка в 1974 році  показала 4 результат у Другій лізі, а  потім  – на машинобудівному заводі начальником цеху.  Багато років залишався у футболі в  якості судді республіканської категорії.

 

     ФОТО з АРХІВУ. 1964 р. Анатолій ШЕВКАЛЕНКО (другий ліворуч) у складі мелітопольського  “Буревісника.

 

Цікаво знати   

                        

У кого найбільше нагород

 

 Хто вони, найтитулованіші  футболісти-аматори Сумщини?

 

   

 Андрій АНЦИБОР.     Агіл ВЕЛІЄВ.        Володимир ОЛЬШАНЧЕНКО.       Олексій СЛЕДЮК.

 

      АНЦИБОР Андрій.

Виступав за  команди «Агробізнес-ТСК» (Ромни)  і «Альянс» (Липова Долина).  5-разовий чемпіон, 3-разовий володар Кубка, 4-разовий –  Суперкубка і  Кубка Федерації футболу Сумщини. Кращий бомбардир чемпіонату області-2018 (14 м’ячів).

     ВЕЛІЄВ Агіл.

Грав у командах  «Укрнафта» (Охтирка) ,»ЛС Груп» (Верхня Сироватка) і «Україна» (Токарі)- обидві  із Сумського району,  «Велетень» (Глухів) і  «Локомотив» (Кролевець).  7-разовий чемпіон, срібний і бронзовий призер  обласних перегонів.

      ОЛЬШАНЧЕНКО  Володимир. 

Впродовж майже 30 років  виступав за команди  Сум і району,  «Нафтовик» і «Спартак» з Охтирки в обласних і всеукраїнських змаганнях.  2 –разовий чемпіон УРСР серед КФК, 6-разовий чемпіон і двічі срібний і призер  чемпіонату  і 3 –разовий володар Кубка області, Кубка області імені  С. Ковпака,  чемпіон  зимової першості області, облради ДСТ «Спартак», срібний і бронзовий призер Укрради ДСТ «Спартак», володар Кубка «Робітничої газети». Був визнаний кращим футболістом області 1990 року.

      СЛЕДЮК Олексій.

За команди Глухова  відіграв 31 рік.  Чемпіон, 7-разовий  володар бронзових нагород чемпіонату,  Кубка і Кубка губернатора області. Кращий бомбардир  обласної першості  1997 року (18 м’ячів).  Входить до Символічної збірної  міста  70-80 – х і 90 – 2000 років. Кращий нападник  40 річчя- з 1970 по 2010 роки.. У 49 років став володарем Кубка області.

Дані про інших футболістів уточнюються.

 

 

   Цитата

 

    І все таки ставка повинна бути на  місцевих вихованців.  Якщо вони не складають кістяк команди – значить,  і  команди немає.  Значить, місту, яке не вміє  ростити зміну,  повинно бути відмовлено  називатися футбольним.                                                                                                                                

Віктор МАСЛОВ – заслужений тренер  СРСР і УРСР,  один з найкращих тренерів в історії футболу.

 

 

 

На  футбольних полях

 

                          Олександр ЛИТВИНЕНКО –воротар туру

 

      СпортАрена визначила Символічну збірну чергового туру Першої ліги.

ВОРОТАРЕМ  визнано Олександра ЛИТВИНЕНКА із «Вікторії», яка  зіграла внічию (1:1)  з одним із лідерів – командою «ЮКСА».

 

                    

 

Заслуга його втому, що він, незважаючи на пропущений в дебюті гол після рикошету, надалі  діяв бездоганно, кілька разів виручав свою команда. Це йому команда повинна дякувати за вольову нічию.

Після  7 матчів у «Вікторії» 11 очок і гра у запасі. Наступна зустріч – 4 жовтня вдома із вишгородським «Діназом», у якого  6 очок  і 7  місце у турнірній таблиці. ЇЇ наразі очолюють городяни Полтави, які  набрали 20 очок.  В цій команді грає вихованець  ФЦ «Барса» Микола БУЖИН.

 

 

 

                                «Ворскла» завершила євросезон

     Полтавська «Ворскла», в якій грають двоє представниць Сумщини,  завершила виступи у Жіночій лізі чемпіонів 2024/2025.

 

ВИРІШАЛЬНИМ для команди  став повторний матч  другого  раунду із шотландським «Селтіком». У ньому полтавчанки, як і в першому, поступилися  (0:1) суперницям , але вже – 0:2.  Катерині САМСОН  не вдалося  зберегти  ворота «сухими», а  нападниця Яна КАЛІНІНІА та її партнерки  не змогли переграти захист «Селтіка».

Цікаво: на попередній стадії «Ворскла» виграла 2 матчі із «сухими» рахунками – у РФШ  з Латвії – 5:0 і угорського «Ференцвароша» – 2:0, а  шотландкам  двічі поступилися  на нуль.

 

                                 

 

   У боротьбі за м’яч капітан “Ворскли»  Яна КАЛІНІНА.

 

На цьому євро сезон для української команди завершився. На черзі – матчі чемпіонату і розіграшу Кубка України.  У чемпіонаті «Ворскла» на 2місці, маючи після 5 матчів 15 очок.  У перенесеній зустрічі  полтавчанки розгромили  житомирське «Полісся» – 7:0. Ворота захищала  Катерина САМСОН, а Яна КАЛІНІНА з пенальті забила м’яч.

Очолює перегони харківський «Металіст-1925», який у 6 зустрічах набрав 18 очок.  У команді  грає  наша землячка Анастасія ДРУЖЧЕНКО.

 

             Чи готові дівчата  «Барси»  до старту і боротися за медалі

 

      5 жовтня розпочинається чемпіонат  Дівочої футбольної ліги України серед  команд, гравці яких не старші 14 років.

ЗАЯВИЛОСЯ  12 команд, які розділені  на 2 групи за територіальним принципом.

У групі Б гратимуть вихованки сумської  «Барси». Їхніми суперницями  будуть  дівчата  вінницької ДЮСШ «Нива»,   одеського «Чорноморця»,  київської ДЮСШ «Поділ», «Звягель»  з однойменного міста  Житомирської області і київської  ОФКІЛ «Полісся».

Змагання пройдуть у два етапи за схемою «осінь-весна». Опісля до 2 кращі команди  з кожної групи  у «Фіналі чотирьох»  визначать переможця і призерів   перегонів.

 

                             «Нафтовик»: знову  мінус  2 м’ячі

 

      Третьої  поразки зазнали у чемпіонаті України серед аматорів футболісти охтирського «Нафтовика».

 

У ТРЕТЬОМУ  матчі  вони пропустили знову 2 м’ячі, поступившись у Києві «Атлету» з рахунком  0:2. Це була 15 поразка  у 46 матчах нашої команди за час її виступів у цих змаганнях.  Минулого туру вони забили ювілейний, 50 гол.

Після 5 турів в охтирчан усього 4 очки і 8 місце серед 10 команд.  Якщо вони й надалі  так гратимуть, то про  вихід до  наступного  етапу годі  й мріяти.

5 жовтня «нафтовики» приймають «Авангард» з Лозової, у якого 9 очок. Очолює турнірну таблицю, маючи 13  пунктів,  «Агротех» з Кіровоградської області.

 

 

                                          «Лехія» взяла очко

 

      У матчі чергового туру чемпіонату Польщі в Екстракласі гданська «Лехія», в якій  виступає  уродженець Конотопа Антон ЦАРЕНКО,  заробила очко.

 

НА своєму полі  вона зіграла внічию із  «Відзевом» з Лодзі – 1:1.  На  44 хвилині господарі з пенальті вийшли вперед, а через півгодини гості відігралися.  Антон  перебував на полі до 79 хвилині, потім його замінили.  Після 10 матчів у «Лехії» 9 очок  і вона на 14 місці серед  18  команд.

 

Як це було  

  Хто  зробив  ЛОБАНОВСЬКОГО тренером «Динамо» 

і   як він «перекрив» кисень 122  юнакам

 

    Що показало  розслідування журналіста Аркадія ГАЛИНСЬКОГО «За кулісами спорту».

 

НАПРИКІНЦІ  сезону 1972 року  Валерія  ЛОБАНОВСЬКОГО вперше викликали  до ЦК Компартії України і сказали, що  він, як комуніст, повинен очолити  київське «Динамо».  Через рік це сталося вдруге.  Хоча такої термінової  необхідності не було – Олександр СЕВІДОВ мав хорошу, добре збалансовану в усіх лініях команду, середній вік гравці складав 25 років. Тож для чого в такому випадку потрібно було усувати  з посади СЕВІДОВА  і заміняти його ЛОБАНОВСЬКИМ?

 

 

ФОТО з АРХІВУ.

–Васильовичу, Суперкубок вам!..

 

Пов’язано це було з адміністратором «Дніпра» Олександром ПЕТРАШЕВСЬКИМ.  Він був другом  Валерія ЩЕРБИЦЬКОГО – сином  першого  секретаря ЦК Компартії  України Володимира ЩЕРБИЦЬКОГО.

-Не було ПЕТРАШЕВСЬКОГО –не був би  ЛОБАНОВСЬКИЙ  тренером  «Динамо»,- з посмішкою згодом згадував  Олександр.

За  його словами,  це було так.  Йому дуже хотілося з Дніпропетровська  перебратися до Києва, але у столиці він не мав житла.  Все  вирішилося швидко – спрацювала  його давня дружба з Валерієм ЩЕРБИЦЬКИМ.

Олександра  СЕВІДОВА тоді звільнили, звинувативши його  у розвалі виховної роботи в команді. Навіть щорічник «ФІФА ньюс»  відзначав, що зняття  СЕВІДОВА, який  успішно керував командою впродовж трьох сезонів,  з точки зору логіки  було незрозуміло. Його зробили винним у  програші фінального матчу  «Арарату» (1:2), коли  на останніх хвилинах  замінили  БУРЯКА і БЛОХІНА, хоча  він цього робити не хотів. Була тверда вказівка  керівництва  Київської міської ради товариства «Динамо»  випустити на поле  ЗУЄВА і КОНДРАТЬЄВА, аби вони стали майстрами спорту.  Як завжди,  план підготовки майстрів не виконувався, а так  поставили ще дві галочки.

Щороку ЛОБАНОВСЬКИЙ «дегустував» 5 нових гравців.  Тренер  «Металіста» Леонід ТКАЧЕНКО згадував: – Якщо «Динамо» приглянувся хтось з «Металіста»,  так сам голова облспорткомітету, тримаючись за своє крісло,  буквально випроваджував  гравця до столиці.

Таку систему роботи ЛОБАНОВСЬКИЙ  добре перейняв у  Віктора МАСЛОВА, про що він, зрозуміло,  ніколи не афішував. Успіх МАСЛОВА тримався на 3-х китах –  вмілому підборі гравців, постійній турботі  про  їхнє благополуччя, стимулювання індивідуальної  і  командної  творчості футболістів. Цього дотримувався  і ЛОБАНОВСЬКИЙ.

Науковий керівник  команди  ЗЕЛЕНЦОВ – у минулому  стрибун  із жердиною – визначав обсяги  тренувань футболістів і схеми  періодизації.  Цю  посаду  для ЗЕЛЕНЦОВА було запроваджено  з дозволу Володимира ЩЕРБИЦЬКОГО. ЛОБАНОВСЬКИЙ  чітко  дотримувався висновків  наукового  керівника.

За 16 років  роботи  в «Динамо»  (з перервою)  ЛОБАНОВСЬКИЙ випробував 77 гравців. Плюс ще 13 з  команди, яка  у 1975 році виграла  Кубок кубків і Суперкубок УЄФА.  У її складі виступав вихованець сумського футболу Михайло ФОМЕНКО.

Кадровою базою тоді для  ЛОБАНОВСБКОГО  була вся Україна.  Навіть у дубль «Динамо» (через  військкомати) рекрутувалися  юнаки, щоб завідомо  жодного разу  не вийти на поле. За 10 сезонів  така доля  спіткала 122 гравців. Серед них були  – Сергій  ГОРЬКАЄВ, який згодом  став гравцем сумського «Автомобіліста»  і   Юрій ЯРОШЕНКО із «Зорі», котрий  працював  тренером  у командах  Сум  і Липової Долини.  Один журналіст  назвав  дубль  часів ЛОБАНОВСЬКОГО  «Бермудами» для  здібних молодих  українських гравців.

Між іншим, ЛОБАНОВСЬКИЙ підрубав таким чином  і сучок, на якому сидів і сам.  Наприкінці 80-х років почав стягувати  уже сильних гравців з усього СРСР: ЖИДКОВА – Баку, САРКІСЯНА – з Єревана,  САЛЕНКА – з Ленінграда,  ЦВЕЙБУ – із  Тбілісі.

 

     Із інтерв’ю  Михайла ФОМЕНКА:

– У мене з ЛОБАНОВСЬКИМ  був відкритий діалог, за спиною я нічого про нього не говорив. Була думка, я її висловлював.

-Спочатку ми тренувалися із задоволенням. Нам пояснили для чого все це потрібно. Всі  добре розуміли. Важко було , але ми втягнулися, адаптувалися, бо відчували – це велику користь принесе.

Але згодом  почалися проблеми у зв’язку з великим навантаженнями: в одного зі спиною, в  інших- різного роду  болячки. Тоді ми всі заяви написали про звільнення і розбіглися  хто куди.  Команда потрапила в нелегке становище, нас попросили, щоб повернулися. Після 10 безбарвних ігор ми знову зібралися , сіли, поговорили  і вперед  полетіли. Зупинилися за крок від першого місця.

Ми мало відпочивали. Згадую  після апендициту я вже через два тижні  вийшов грати.  Думав, що відпочину, але  Валерій Васильович ні про який відпочинок не хотів  і слухати. Був бунт у команді, говорили відверто про наболіле. Приміром, я,  маючи  у 28 років ігрову вагу 76 кг, виходив на поле із 72.  Це –  було ненормально…

Після того зібрання  ЛОБАНОВСЬКИЙ  помітно змінився.

 

Та якби там не було, Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ – легендарний тренер. Під його керівництвом «Динамо» виграло 16 всесоюзних і міжнародних змагань.