“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 159.
У випуску:
— Віктор ГАЛЬЧЕНКО відзначив День народження.
— Хто автор ювілейного м’яча в «Спартака»?
— У кого з футболістів найбільше нагород.
— Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ і «Динамо» (Київ).
Вітання
Віктор ГАЛЬЧЕНКО: Грав як по нотах
Із 10 років , які він провів на професіональному рівні, 6 відіграв у командах області – «Фрунзенці» і «Автомобілісті» із Сум і краснопільському «Яворі». Доробок склав 150 матчів і 17 м’ячів. Днями ветеран футболу відзначив свій 71-й День народження.
ФОТО з АРХІВУ.
1973 р. Команда сумського «Фрунзенця», який тренував Віктор СЕРЕБРЯНИКОВ ( у другому ряду – четвертий ліворуч). У першому ряду крайній ліворуч – Віктор ГАЛЬЧЕНКО,
КАР’ЄРУ вихованець тренера Роменської ДЮСШ Віктора ГРЕЧАНОГО розпочинав у 1973 році у «Фрунзенці», який виступав у Другій лізі чемпіонату СРСР. Дебютного сезону відзначився 4 голами. Віктор був технарем, грав як по нотах, мав добре поставлений удар і майстерно лівою ногою в обвід стінки виконував штрафні удари. Найвдалішим для гравця і команди був сезон-74, коли «Фрунзенець» посів 4 місце, а Віктор, забивши 7 м’ячів, показав третій результат.
«Зірка» – «Фрунзенець» – 1:4. Віктор відзначився «хет-триком»..
«Фрунзенець» – «Авангард» (Севастополь) – 2:1. Вже на 5-й хвилині ударом з 20-и метрів гості відкривають рахунок (К. ПАНЧИК). Незадовго до перерви цей гравець невідпорним ударом голови послав м’яч у власні ворота. 1:1. У середині другого тайму Віктор ГАЛЬЧЕНКО виконує штрафний метрів за 25 до воріт суперників. Він так підрізав м’яч, що той поминув «стінку» і влетів у «дев’ятку». Цей красивий гол був переможним – 2:1.
«Фрунзенець» – «Локомотив» (Херсон)- 5:2. Рахунок відкрив ударом під перекладину Микола ЛИТВИНЕНКО, збільшив його Олександр ДОВБІЙ, а Віктор ГАЛЬЧЕНКО з пенальті – 3:0. У першому таймі двічі за гру рукою сумчан у своєму штрафному майданчику суддя призначав пенальті у їхні ворота. Перший м’яч Володимир ШАТОХІН спіймав, інший парирувати не зміг – 3:1. Перед відпочинком гості відквитали ще один м’яч (3:2). Олександр ДОВБІЙ – 4:2, а за хвилину до фінального свистка Володимир САМІЙЛЕНКО, який вийшов на заміну – 5:2.
Після служби в армії, яку Віктор проходив у СК «Чернігів» і київському СКА , повернувся до Сум, але через 2 роки залишив «Фрунзенець», який грав вкрай невдало. Резону залишатися не було і ГАЛЯ ( це його футбольне псевдо) перейшов до ровенського «Авангарда». Два сезони поспіль він завершував виступи на 4-у рядку турнірної таблиці, а постійного місця в основі наш земля к не мав. Досвідчений гравець «зав’язує» з великим футболом і переходить в аматори. 10 років виступав охтирському «Нафтовику», «Яворі» і «Автомобілісті». У складі охтирчан і сумчан став переможцем чемпіонату УРСР серед КФК, двічі – чемпіоном області. Особливо потужно відіграв за «Нафтовик», забивши 39 м’ячів у 102 зустрічах. Як згодом зізнався Віктор, грав на досвіді і майстерності. У 40 років його запросили до «Явора». Він допоміг команді впевнено виступати у друголіговому ЧУ.
В активі В. ГАЛЬЧЕНКА кілька міжнародних товариських матчів, виграш Кубка Дружби, а також чимало нагород, які він отримав, виступаючи вже за команди ветеранів Сум з футзалу. Виходив на майданчик майже до 70 років, залишаючись з м’ячем на «ти».
На професіональному і аматорському рівні зіграв до 350 матчів і забив 62 голи.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України. 1992/1993. Друга ліга. «ЧОРНОМОРЕЦЬ-2» (Одеса)-«ЯВІР» (Краснопілля) – 0:1. 24 жовтня 1992 р. смт Олександрівка. Місцевий стадіон. 200 глядачів.
«ЧОРНОМОРЕЦЬ-2»: Нікітенко, Корідзе, Булыгін, Мельников, Канцлер, Горбатенко, Селезньов, Щекотилін (Грановьский, 64), Колесніченко, Козакевич, Ракитянський. Тренер: В.Сіднєв.
«ЯВІР»: Симакович, А.Єрмак, Завалій, Танасюк, Садовой (Дем’янець, 46), Пронін, Дієв, Любимов (ГАЛЬЧЕНКО, 46), Рец, Самолюк, Рубанчук (Лазарко, 61). Тренер: В.Душков.
Гол: ГАЛЬЧЕНКО (85, з пенальті). Попередження: Корідзе (11) – Танасюк (42).
Пам’ять
Кращий БОМБАРДИР і АВТОР ювілейного м’яча
У сумській команді майстрів «Спартак» він провів 4 сезони, ставши кращим бомбардиром. На його рахунку 37 влучних ударів у 177 матчах. Потужно зіграв в історичній зустрічі розіграшу Кубка СРСР з вищоліговим алма-атинським «Кайратом». Двічі був кращим бомбардиром «Спартака», став автором ювілейного м’яча команди у класі «Б» чемпіонату СРСР. Минув 81 рік від Дня народження Віктора КИСЛЯКОВА.
ДО ТОГО, як поповнити лави сумчан, 6 років вихованець калінінського футболу провів у місцевій і командах Кірова, Ставрополя, одну кубкову зустріч – у складі ленінградського «Зеніта». В активі мав майже 100 матчів і 16 голів. Майстром спорту став у складі «Динамо» (Кіров), яке посіло 2- е місце у «Фіналі чотирьох» чемпіонату РРФСР, завершивши усі 3 зустрічі внічию, в тому числі з «Волгою» (Калінін), в якій грав Віктор роком раніше.
У Сумах дебютанту пощастило – команду прийняв Олександр СЕРБІН, який створив боєздатний колектив. Основу його склали вихованці групи підготовки «Спартака», підсилені кількома досвідченими гравцями. КИСЛЯКОВ відразу вписався в ігровий малюнок команди, разом з Володимиром БОГАЧЕМ стали головним ударним дуетом у нападі. Приміром, у знакових 1968- 69 роках вони забили 42 м’ячі із 101 командного. У 1969 році у 5 матчах дует вирішував підсумок матчів на користь «Спартака» .Плюс ще 5 поєдинків, в яких голи КИСЛЯКОВА були переможними.
Як тут не згадати впевнений виступ сумчан у розіграшу Кубка СРСР 1968 року. «Спартак» ( схвально писала всесоюзна преса) став єдиною командою класу «Б», який забарвся так далеко». Віктор відзначився тричі – з «Десною» (1:0), липецьким «Металургом» (2:0) і «Кайратом» (1:3).
«СПАРТАК» – «МЕТАЛУРГ» – 2:0. Нападаючих вдало підтримували захисники ФОМЕНКО і СІРЕНКО. І ось в один з моментів м’яч потрапив на штрафний майданчик «Металурга» і його у сітку воріт проштовхнув КИСЛЯКОВ . 1:0. За кілька хвилин до кінця зустрічі СОЛОДОВ забив другий м’яч.
Як розповів учасник тих матчів Валерій ДЕРИПАСКІН, сумчани могли навіть і виграти, але їм не вистачило удачі, особливо у першому таймі, коли першими мали забивати кілька м’ячів. А якби вийшли до 1/8 фіналу, то стали б першими майстрами спорту СРСР з футболу.
Найурожайнішим на голи для Віктора КИСЛЯКОВА був сезон-69. Він відзначився 15 влучними ударами.
«СПАРТАК» – «АВАНГАРД» (Краматорськ) – 1:0.Сумчани розхитали захист гостей і на 45 хвилині КИСЛЯКОВ з подачі СОЛОДОВА послав м’яч у сітку воріт суперників.
«ШАХТАР» (Свердловськ) – «СПАРТАК» – 0:1. На 60 хвилині ДЕРИПАСКІН вдало навісив м’яч у штрафний майданчик і КИСЛЯКОВ ударом голови спрямував його у «дев’ятку».
«СПАРАК» – «ШАХТАР» (Торез) – 2:0. На 46 хвилині атака принесла успіх – прорив БОГАЧА на правому краю, передача у штрафний майданчик і КИСЛЯКОВ з лету послав м’яч у ворота. Закріпив перемогу БОГАЧ.
-Мені імпонувала гра КИСЛЯКОВА,- ділиться спогадами Валерій ДЕРИПАСКІН. – Був наполегливим, технічним гравцем, впевненим у собі. Проти нього важко було грати, бо Віктор був шульгою. Він майстерно пробивав штрафні удари, після яких у більшості випадків суперникам довелося розпочинати з центра поля. Кілька м’ячів він забив після моїх передач. Жаль, що Віктор не продовжив кар’єру у «Спартаку» ще кілька років…
Разом з командою КИСЛЯКОВ провів по сезону у 2-й групі класу «А» і Другій лізі, зіграв кілька міжнародних матчів з болгарським командами, а також основою московського «Спартака» (1:1), ветеранами Москви (3:1), ЦСКА (1:2). Грав проти Володимира ФЕДОТОВА, Ігоря НЕТТО, Берадора АБДУРАЇМОВА, Анзора КАВАЩАШВІЛІ, Володимира МАСЛАЧЕНКА та інших майстрів футболу того часу. Своїм голом допоміг «Спартаку» виграти турнір «Кримський пролісок», здолавши у фінальному матчі першолігову сімферопольську «Таврію» (2:1).
А 18 вересня 1968 року Віктор забив ювілейний, 300-й м’яч «Спартака» у класі «Б». Відзначився у домашній зустрічі з черкаським «Дніпром» (1:1).
Кар’єру у Сумах Віктор КИСЛЯКОВ завершив після сезону 1971 року. Розмінявши квартиру, він повернувся додому, до Калініна (наразі Тверь).
ФОТО з АРХІВУ.
Віктор КИСЛЯКОВ і сумський «Спартак» 1969 року.
Анатолій ШЕВКАЛЕНКО: Роки в «Авангарді» і «Фрунзенці»
65 років тому розпочиналася його професіональна кар’єра. 23-річного воротаря аматорської команди «Буревісник» Мелітопольського інституту механізації сільського господарства взяли до севєродонецького «Хіміка», який виступав у класі «Б» чемпіонату СРСР. 5 жовтня минає 88 років від Дня народження Анатолія Григоровича.
НАРАЗІ важко сказати чому так і не вдалося йому заграти у «Хіміку». 13 разів тренери йому місце у воротах, але в більшості випадків то були виходи на заміну. А йому хотілося грати. Тож він переходить до сумського «Авангарду» в надії заявити про себе. Однак стати першим номером не вийшло. Конкурувати з Віталієм НОМОФІЛОВИМ , а потім з Миколою АСТАФЬЄВИМ було важко: бракувало досвіду та ігрової практики. Хоча у 1961 році усі 37 пропущених м’ячів порівну розділив із Віталієм. А «тягатися» з Миколою взагалі було не реально. Він на 5 років забронював за собою місце у «рамі».
Разом з гравцями команди Віктором ЄРЬОМЕНКОМ і Володимиром БОЙЧЕНКОМ отримують запрошення від запорізького «Металурга», який тоді виступав у 2 підгрупі класу «А». І тут Анатолія спіткала невдача. Він повертається до Мелітополя – міста своєї футбольної юності і два сезони захищає ворота «Буревісника». В ньому він провів найбільше (48) матчів у своїй кар’єрі. В його активі пам’ятна перемога над сумським «Спартаком» – 6:0.
Найвдалішим був 1965 рік, коли вже грав у полтавському «Колосі». Він впевнено провів сезон, пропустивши у 31 матчі лише 19 м’ячів. Це був один з найкращих сезонів в історії команди в класі «Б» чемпіонату СРСР – вона фінішувала третьою. Однак завдання – посісти одне з двох місць і підвищитися в класі – не виконала. Тож були зроблені відповідні висновки. Кар’єру Анатолію ШЕВКАЛЕНКУ довелося завершувати у «Шахтарі» з Тореза. Було йому 28 років. Його доробок склав 125 матчів.
Анатолій повернувся до Сум. Рік працював начальником команди «Фрунзенець», яка в 1974 році показала 4 результат у Другій лізі, а потім – на машинобудівному заводі начальником цеху. Багато років залишався у футболі в якості судді республіканської категорії.
ФОТО з АРХІВУ. 1964 р. Анатолій ШЕВКАЛЕНКО (другий ліворуч) у складі мелітопольського “Буревісника.
Цікаво знати
У кого найбільше нагород
Хто вони, найтитулованіші футболісти-аматори Сумщини?
Андрій АНЦИБОР. Агіл ВЕЛІЄВ. Володимир ОЛЬШАНЧЕНКО. Олексій СЛЕДЮК.
АНЦИБОР Андрій.
Виступав за команди «Агробізнес-ТСК» (Ромни) і «Альянс» (Липова Долина). 5-разовий чемпіон, 3-разовий володар Кубка, 4-разовий – Суперкубка і Кубка Федерації футболу Сумщини. Кращий бомбардир чемпіонату області-2018 (14 м’ячів).
ВЕЛІЄВ Агіл.
Грав у командах «Укрнафта» (Охтирка) ,»ЛС Груп» (Верхня Сироватка) і «Україна» (Токарі)- обидві із Сумського району, «Велетень» (Глухів) і «Локомотив» (Кролевець). 7-разовий чемпіон, срібний і бронзовий призер обласних перегонів.
ОЛЬШАНЧЕНКО Володимир.
Впродовж майже 30 років виступав за команди Сум і району, «Нафтовик» і «Спартак» з Охтирки в обласних і всеукраїнських змаганнях. 2 –разовий чемпіон УРСР серед КФК, 6-разовий чемпіон і двічі срібний і призер чемпіонату і 3 –разовий володар Кубка області, Кубка області імені С. Ковпака, чемпіон зимової першості області, облради ДСТ «Спартак», срібний і бронзовий призер Укрради ДСТ «Спартак», володар Кубка «Робітничої газети». Був визнаний кращим футболістом області 1990 року.
СЛЕДЮК Олексій.
За команди Глухова відіграв 31 рік. Чемпіон, 7-разовий володар бронзових нагород чемпіонату, Кубка і Кубка губернатора області. Кращий бомбардир обласної першості 1997 року (18 м’ячів). Входить до Символічної збірної міста 70-80 – х і 90 – 2000 років. Кращий нападник 40 річчя- з 1970 по 2010 роки.. У 49 років став володарем Кубка області.
Дані про інших футболістів уточнюються.
Цитата
І все таки ставка повинна бути на місцевих вихованців. Якщо вони не складають кістяк команди – значить, і команди немає. Значить, місту, яке не вміє ростити зміну, повинно бути відмовлено називатися футбольним.
Віктор МАСЛОВ – заслужений тренер СРСР і УРСР, один з найкращих тренерів в історії футболу.
На футбольних полях
Олександр ЛИТВИНЕНКО –воротар туру
СпортАрена визначила Символічну збірну чергового туру Першої ліги.
ВОРОТАРЕМ визнано Олександра ЛИТВИНЕНКА із «Вікторії», яка зіграла внічию (1:1) з одним із лідерів – командою «ЮКСА».
Заслуга його втому, що він, незважаючи на пропущений в дебюті гол після рикошету, надалі діяв бездоганно, кілька разів виручав свою команда. Це йому команда повинна дякувати за вольову нічию.
Після 7 матчів у «Вікторії» 11 очок і гра у запасі. Наступна зустріч – 4 жовтня вдома із вишгородським «Діназом», у якого 6 очок і 7 місце у турнірній таблиці. ЇЇ наразі очолюють городяни Полтави, які набрали 20 очок. В цій команді грає вихованець ФЦ «Барса» Микола БУЖИН.
«Ворскла» завершила євросезон
Полтавська «Ворскла», в якій грають двоє представниць Сумщини, завершила виступи у Жіночій лізі чемпіонів 2024/2025.
ВИРІШАЛЬНИМ для команди став повторний матч другого раунду із шотландським «Селтіком». У ньому полтавчанки, як і в першому, поступилися (0:1) суперницям , але вже – 0:2. Катерині САМСОН не вдалося зберегти ворота «сухими», а нападниця Яна КАЛІНІНІА та її партнерки не змогли переграти захист «Селтіка».
Цікаво: на попередній стадії «Ворскла» виграла 2 матчі із «сухими» рахунками – у РФШ з Латвії – 5:0 і угорського «Ференцвароша» – 2:0, а шотландкам двічі поступилися на нуль.
У боротьбі за м’яч капітан “Ворскли» Яна КАЛІНІНА.
На цьому євро сезон для української команди завершився. На черзі – матчі чемпіонату і розіграшу Кубка України. У чемпіонаті «Ворскла» на 2місці, маючи після 5 матчів 15 очок. У перенесеній зустрічі полтавчанки розгромили житомирське «Полісся» – 7:0. Ворота захищала Катерина САМСОН, а Яна КАЛІНІНА з пенальті забила м’яч.
Очолює перегони харківський «Металіст-1925», який у 6 зустрічах набрав 18 очок. У команді грає наша землячка Анастасія ДРУЖЧЕНКО.
Чи готові дівчата «Барси» до старту і боротися за медалі
5 жовтня розпочинається чемпіонат Дівочої футбольної ліги України серед команд, гравці яких не старші 14 років.
ЗАЯВИЛОСЯ 12 команд, які розділені на 2 групи за територіальним принципом.
У групі Б гратимуть вихованки сумської «Барси». Їхніми суперницями будуть дівчата вінницької ДЮСШ «Нива», одеського «Чорноморця», київської ДЮСШ «Поділ», «Звягель» з однойменного міста Житомирської області і київської ОФКІЛ «Полісся».
Змагання пройдуть у два етапи за схемою «осінь-весна». Опісля до 2 кращі команди з кожної групи у «Фіналі чотирьох» визначать переможця і призерів перегонів.
«Нафтовик»: знову мінус 2 м’ячі
Третьої поразки зазнали у чемпіонаті України серед аматорів футболісти охтирського «Нафтовика».
У ТРЕТЬОМУ матчі вони пропустили знову 2 м’ячі, поступившись у Києві «Атлету» з рахунком 0:2. Це була 15 поразка у 46 матчах нашої команди за час її виступів у цих змаганнях. Минулого туру вони забили ювілейний, 50 гол.
Після 5 турів в охтирчан усього 4 очки і 8 місце серед 10 команд. Якщо вони й надалі так гратимуть, то про вихід до наступного етапу годі й мріяти.
5 жовтня «нафтовики» приймають «Авангард» з Лозової, у якого 9 очок. Очолює турнірну таблицю, маючи 13 пунктів, «Агротех» з Кіровоградської області.
«Лехія» взяла очко
У матчі чергового туру чемпіонату Польщі в Екстракласі гданська «Лехія», в якій виступає уродженець Конотопа Антон ЦАРЕНКО, заробила очко.
НА своєму полі вона зіграла внічию із «Відзевом» з Лодзі – 1:1. На 44 хвилині господарі з пенальті вийшли вперед, а через півгодини гості відігралися. Антон перебував на полі до 79 хвилині, потім його замінили. Після 10 матчів у «Лехії» 9 очок і вона на 14 місці серед 18 команд.
Як це було
Хто зробив ЛОБАНОВСЬКОГО тренером «Динамо»
і як він «перекрив» кисень 122 юнакам
Що показало розслідування журналіста Аркадія ГАЛИНСЬКОГО «За кулісами спорту».
НАПРИКІНЦІ сезону 1972 року Валерія ЛОБАНОВСЬКОГО вперше викликали до ЦК Компартії України і сказали, що він, як комуніст, повинен очолити київське «Динамо». Через рік це сталося вдруге. Хоча такої термінової необхідності не було – Олександр СЕВІДОВ мав хорошу, добре збалансовану в усіх лініях команду, середній вік гравці складав 25 років. Тож для чого в такому випадку потрібно було усувати з посади СЕВІДОВА і заміняти його ЛОБАНОВСЬКИМ?
ФОТО з АРХІВУ.
- Михпйло ФОМЕНКО – Валерію ЛОБАНОВСЬКОМУ:
–Васильовичу, Суперкубок вам!..
Пов’язано це було з адміністратором «Дніпра» Олександром ПЕТРАШЕВСЬКИМ. Він був другом Валерія ЩЕРБИЦЬКОГО – сином першого секретаря ЦК Компартії України Володимира ЩЕРБИЦЬКОГО.
-Не було ПЕТРАШЕВСЬКОГО –не був би ЛОБАНОВСЬКИЙ тренером «Динамо»,- з посмішкою згодом згадував Олександр.
За його словами, це було так. Йому дуже хотілося з Дніпропетровська перебратися до Києва, але у столиці він не мав житла. Все вирішилося швидко – спрацювала його давня дружба з Валерієм ЩЕРБИЦЬКИМ.
Олександра СЕВІДОВА тоді звільнили, звинувативши його у розвалі виховної роботи в команді. Навіть щорічник «ФІФА ньюс» відзначав, що зняття СЕВІДОВА, який успішно керував командою впродовж трьох сезонів, з точки зору логіки було незрозуміло. Його зробили винним у програші фінального матчу «Арарату» (1:2), коли на останніх хвилинах замінили БУРЯКА і БЛОХІНА, хоча він цього робити не хотів. Була тверда вказівка керівництва Київської міської ради товариства «Динамо» випустити на поле ЗУЄВА і КОНДРАТЬЄВА, аби вони стали майстрами спорту. Як завжди, план підготовки майстрів не виконувався, а так поставили ще дві галочки.
Щороку ЛОБАНОВСЬКИЙ «дегустував» 5 нових гравців. Тренер «Металіста» Леонід ТКАЧЕНКО згадував: – Якщо «Динамо» приглянувся хтось з «Металіста», так сам голова облспорткомітету, тримаючись за своє крісло, буквально випроваджував гравця до столиці.
Таку систему роботи ЛОБАНОВСЬКИЙ добре перейняв у Віктора МАСЛОВА, про що він, зрозуміло, ніколи не афішував. Успіх МАСЛОВА тримався на 3-х китах – вмілому підборі гравців, постійній турботі про їхнє благополуччя, стимулювання індивідуальної і командної творчості футболістів. Цього дотримувався і ЛОБАНОВСЬКИЙ.
Науковий керівник команди ЗЕЛЕНЦОВ – у минулому стрибун із жердиною – визначав обсяги тренувань футболістів і схеми періодизації. Цю посаду для ЗЕЛЕНЦОВА було запроваджено з дозволу Володимира ЩЕРБИЦЬКОГО. ЛОБАНОВСЬКИЙ чітко дотримувався висновків наукового керівника.
За 16 років роботи в «Динамо» (з перервою) ЛОБАНОВСЬКИЙ випробував 77 гравців. Плюс ще 13 з команди, яка у 1975 році виграла Кубок кубків і Суперкубок УЄФА. У її складі виступав вихованець сумського футболу Михайло ФОМЕНКО.
Кадровою базою тоді для ЛОБАНОВСБКОГО була вся Україна. Навіть у дубль «Динамо» (через військкомати) рекрутувалися юнаки, щоб завідомо жодного разу не вийти на поле. За 10 сезонів така доля спіткала 122 гравців. Серед них були – Сергій ГОРЬКАЄВ, який згодом став гравцем сумського «Автомобіліста» і Юрій ЯРОШЕНКО із «Зорі», котрий працював тренером у командах Сум і Липової Долини. Один журналіст назвав дубль часів ЛОБАНОВСЬКОГО «Бермудами» для здібних молодих українських гравців.
Між іншим, ЛОБАНОВСЬКИЙ підрубав таким чином і сучок, на якому сидів і сам. Наприкінці 80-х років почав стягувати уже сильних гравців з усього СРСР: ЖИДКОВА – Баку, САРКІСЯНА – з Єревана, САЛЕНКА – з Ленінграда, ЦВЕЙБУ – із Тбілісі.
Із інтерв’ю Михайла ФОМЕНКА:
– У мене з ЛОБАНОВСЬКИМ був відкритий діалог, за спиною я нічого про нього не говорив. Була думка, я її висловлював.
-Спочатку ми тренувалися із задоволенням. Нам пояснили для чого все це потрібно. Всі добре розуміли. Важко було , але ми втягнулися, адаптувалися, бо відчували – це велику користь принесе.
Але згодом почалися проблеми у зв’язку з великим навантаженнями: в одного зі спиною, в інших- різного роду болячки. Тоді ми всі заяви написали про звільнення і розбіглися хто куди. Команда потрапила в нелегке становище, нас попросили, щоб повернулися. Після 10 безбарвних ігор ми знову зібралися , сіли, поговорили і вперед полетіли. Зупинилися за крок від першого місця.
Ми мало відпочивали. Згадую після апендициту я вже через два тижні вийшов грати. Думав, що відпочину, але Валерій Васильович ні про який відпочинок не хотів і слухати. Був бунт у команді, говорили відверто про наболіле. Приміром, я, маючи у 28 років ігрову вагу 76 кг, виходив на поле із 72. Це – було ненормально…
Після того зібрання ЛОБАНОВСЬКИЙ помітно змінився.
Та якби там не було, Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ – легендарний тренер. Під його керівництвом «Динамо» виграло 16 всесоюзних і міжнародних змагань.