“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 162.
У випуску:
— Ветерани вшанували пам’ять тренера.
— Хто відроджував «Спартак» і «Авангард» у Глухові?
— У кого з ветеранів Дні народження.
— Скільки в «Яворі» і «Нафтовику» грало Сергіїів?
Пам’ять
Микола АБРАМОВ: Легендарний тренер і піонер жіночого футболу
Він один із небагатьох легендарних тренерів, хто присвятив підготовці майбутніх футболістів не одне десятиліття. Він мріяв, щоб у Сумах була команда Прем’єр-ліги і її основу складали вихованці місцевого футболу. Він до останнього залишався в улюбленій грі, у 70 років виходив ще на майданчик і каші не псував. Але важка хвороба забрала життя цієї прекрасної Людини. Днями минуло 78 років від Дня народження Миколи АБРАМОВА.
ДО 7-го класу Микола вибирав вид спорту. Пробував себе у фехтуванні, боксі, баскетболі, легкій атлетиці. Та коли друг привів його до футбольної секції, зробив остаточний вибір – футбол і тільки футбол. Був у нього шанс заграти у команді майстрів, але батьки переконали сина і він віддав перевагу навчанню у військовому інституті. Не залишав футбол, коли працював учителем фізкультури у школі. Грав в аматорських командах Сум, працював у команді майстрів «Фрунзенець», потім – в СДЮШОР «Зміна». Підготовці майбутньої футбольної зміни він присвятив більше 30 років.
Як розповідали його колеги, він любив «возитися» з дітьми, і вони тягнулися до нього, як до батька. І хай не всі стануть футболістами, важливо, щоб вони любили футбол, головне не перемога, а участь у змаганнях – таким було тренерське правило Миколи Павловича.
Йому належить своєрідне досягнення серед тренерів. З одного випуску (30 учнів) восьмеро з них згодом виступали у командах майстрів різних ліг. Тоді тренер у 4-и рази перевиконав річне зобов’язання як того вимагали умови роботи. Грали вони в «Автомобілісті», «Нафтовику», «Яворі», «Металісті», «Металурзі» та інших командах. Його вихованці склали основу збірної області, яка стала срібним призером Спартакіади УРСР-1990.
Микола Павлович (на той час голова федерації футболу Сум) став піонером розвитку жіночого футболу на Сумщині. Розпочинав з міні-футболу, залучивши і свою доньку. Перший екзамен дівчата тримали у лютому 1996 року в Києві у матчах Вищої ліги Другого чемпіонату України. Дебют виявися досить глевким: 5 матчів – 5 поразок із загальним рахунком 0:100. А перший м’яч сумчанки забили у розіграші Кубка України. На всеукраїнській прем’єрній першості серед дівчат 1982/83 років народження їх було вже не впізнати – після першого кола вони посідали третє місце.
У 2003 році «Спартак» дебютував у Вищій жіночій лізі ЧУ. Тоді і «засвітилася» Катерина САМСОН, яка наразі захищає ворота збірної України. А наступного сезону сумчанки стали бронзовими призерками змагань – в чому чимала заслуга Миколи Павловича.
Катерина завдячує своєму тренеру, який вчасно захопив її футболом, підтримував і допоміг стати на ноги. Вдячний за уроки тренеру також Ігор КРАВЧЕНКО, який тренує гравців збірної України з вадами зору.
11 років М.АБРАМОВ очолював «Серж». То була аматорська команда, в якій грали футболісти різного віку. Грали за свій рахунок, рук не опускали, хоча і програвали. Приміром, у чемпіонаті області 2013 року зазнали невдач в усіх 18 матчах за різниці м’ячів 11-123. 16 зустрічей завершили з великими поразками – від 1:4 – до 1:13. (3 – з двозначними рахунками).
Микола Павлович часто повторював гравцям : – Не запрошують тебе до «Барселони» чи «Мілана», приходь грати за «Серж» і доведи своєю грою на полі, щоб на тебе звернули увагу.
Впродовж не одного десятиліття Микола Павлович виступав за команду ветеранів, у 70 років ще грав у чемпіонаті Сум з футзалу.
На жаль, підступна хвороба на 75-у році обірвала життя цієї прекрасної Людини. В пам’ять про Миколу АБРАМОВА серед ветеранів уже кілька років проходить розіграш Кубка його імені.
«Фортуна», «Авангард» , а тепер – «ЗіКоНі»
Втретє в Сумах за участю квартету команд ветеранів розіграно Кубок пам’яті дитячого тренера Миколи АБРАМОВА з футзалу. Відрадно, що турнір пройшов в День народження Миколи Павловича і в усіх командах грали його вихованці.
З Кубком за перемогу в турнірі капітан «ЗіКоНі» Павло РОМАН, який, забивши 5 м’ячів, став кращим бомбардиром.
СЕНСАЦІЙНО завершилася стартова зустріч «Ніколі» з минулорічним володарем головного призу«Авангардом», адже «нікольці» були набагто старшими за віком від суперників. Але «виручив» досвід Володимира ТАНЧИКА, який забив 2 м’ячі? і Сергія БАРАННИКА. Зі своєї половини Сергій промчався до воріт суперник, обіграв двох захисників і приніс команді перемогу – 3:2 і вихід до фіналу. Двічі «авнгардівці» зрівнювали рахунок (Михайло ОХРІМЕНКО і Сергій ЛУШПА), однак за 2 хвилини до фінального свистка втратили пильність, чим суперник і скористався.
В іншому півфіналі «ЗіКоНі» – «Фортуна» все вже вирішилося після першого тайму, коли Павло РОМАН (тричі) і Микола ДОЦЕНКО зробили – 4:0. Упідсумку – 5:1 за «ЗіКоНі».
Після першого тайму було вирішено і долю матчу за 3-є місце між «Авангардом» і «Фортуною» (3:0). Двічі відзначився Дмитро РУДНЯК. Вигравши – 4:2, «авнгардівці» стали бронзовими призерами турніру.
З таким рахунком на користь «ЗіКоНі» завершилася фінальна зустріч з ветеранами «Ніколі». Два влучні удари Павла РОМАНА і – вже 2:0 – попереду «ЗіКоНівці». Віктор КОРНІЄНКО – 2:1. Після перерви Сергій ПАВЛЕНКО і Олександр ЄВТУШЕНКО – 4:1. А на останній секунді Віктор КОРНІЄНКО – 4:2. Вперше «ЗіКоНі» став володарем Кубка пам»яті Миколи АБРАМОВА.
По троє гравців з кожної команди відзначені призами Асоціації ветеранів футболу Сумщини.
На черзі – традиційні турнір пам’яті голови обласної Федерації футболу Ліви МОЛГАМОВА і гравця першого складу сумської команди майстрів класу «Б» «Авангард» Костянтина ЗІНОВЬЄВА, який 64 роки тому забив і перший історичний м’яч сумчан у чемпіонаті СРСР.
. .
Сергій РУДЕНКО: Архітектор глухівського футболу
Коли він став навчатися у школі футбольних тренерів, його призначили тренером глухівського «Спартака». На той час йому було 22 роки. Завдяки ентузіазму і підтримці гравців, відбулося відродження команди. Згодом, працюючи тренером ДЮСШ, підготував чимало гравців, які з часом захищали честь міста і виступали у командах майстрів. 29 жовтня Сергію Олексійовичу мав би виповнитися 71 рік. Але у грудні 2010 року він залишив цей світ . Вічна йому пам’ять!
У ГЛУХОВІ Сергія Олексійовича називають архітектором відродження команди “Спартак», яку він очолив у 1975 році. Був її граючим тренером. Але відразу зіткнувся з кадровою проблемою: кращих гравців переманили до заводської команди «Електропанель», яка виступала у Другій групі першості області. Проте «спартаківці» вийшли до фінального етапу, де посіли 8 місце. Того ж року вони виграли Кубок облради ДСТ «Спартак»., здолавши у фіналі одноклубників з Білопілля – 2:1. Із 12 командних м’ячів на рахунку граючого тренера 3 влучні удари. У наступні два сезони ще двічі ставали призерами цих змагань.
У 1977 році глухівчани претендували , як мінімум, на одне з призових місць. Однак через помилку судді у матчі із сумським «Фрунзенцем» в знак протесту вони залишили поле. Вердикт обласної Федерації футболу був суворим: двох гравців дискваліфікували на рік, а команді довелося проводити домашні матчі на виїзді. Догравши чемпіонат без особливого ентузіазму, «Спартак» посів лише 5 місце серед 14 команд.
Моральне задоволення гравці отримали від товариської зустрічі із ветеранами збірної СРСР, за яку виступали, зокрема Юрій ПШЕНИЧНИКОВ, Микола ОСЯНІН, Віктор ПОНЕДЄЛЬНИК, Галімзян ХУСАЇНОВ. У господарів натхненно діяв півзахист на чолі із Сергієм РУДЕНКОМ. Але цього виявилося замало, досвідчені гості перемогли (3:1).
Вдруге Сергію Олексійовичу довелося відроджувати команду у 1981 році. 5 місце було успіхом «Авангарда». Успішно він продовжував грати ще 8 сезонів. Тоді і «засвітився» у команді 15-річний ігор МІЛЮКІН, який почав забивати свої перші м’ячі. З часом він став гравцем друголігового миколаївського «Суднобудівника».
Своєрідний урок майстерності підопічні РУДЕНКА отримали у товариській зустрічі від гри ветеранів київського «Динамо» Володимира МУНТЯНА, Віктора КОЛОТОВА, Віталія ХМЕЛЬНИЦЬКОГО та ін. 6:3 – за гостями/ Свій «автограф» у воротах киян залишив і Сергій РУДЕНКО.
З часом Сергій Олександрович вирішив присвятити себе підготовці молодих футболістів в ДЮСШ. Вперше за 20 років у складі міської команди вони стали призерами чемпіонату області і володарями Кубка облради ДСТ «Колос».
І в тому, що «Спартак» у 1983 році став бронзовим призером обласного чемпіонату, заслуга тренера. Основу команди тоді складали його вихованці.
За час тренерської роботи підготував чимало гравців, серед яких, окрім вищезгадуваного Ігоря МІЛЮКІНА, Роман ЛУЦЕНКО – чемпіон Всесвітньої універсіади, який і наразі грає за команду «Велетень», Петро ПУСТИННИК та ін..
-Про два матчі із глухівським «Авангардом» я згадую й донині, хоча пройшло вже більше 40 років, – ділиться спогадами воротар дружківського «Факела» Микола КОРЖ.- У зустрічах, які виграли (5:2 і 4:1), вдалося парирувати пенальті.
Як розповіли місцеві ветерани, після того, як Сергій РУДЕНКО вийшов на пенсію за станом здоров’я, ще майже 10 років міська команда трималася на його вихованцях. А сам тренер продовжив грати вже за «Ветеран –Спартак».
На честь 50-річчя Сергію Олексійовича було влаштовано товариську зустріч за участю його учнів. На згадку ювіляру вони подарували телевізор.
За свою успішну роботу Сергія РУДЕНКА нагороджено знаком «Відмінник народної освіти України». Він входить до Символічної збірної Глухова за період 1970-1980 років.
ФОТО з АРХІВУ. 1981 р. З гравцями глухівського «Авангарду» його граючий тренер Сергій РУДЕНКО (у верхньому ряду – другий ліворуч).
Вітання
Віктор КОРНІЄНКО: З когорти лебединських “ВІКТОРівців»
50 років тому 14-річним пацаном він дебютував у дорослій команді Лебедина. Згодом у її складі став чемпіоном області, пограв кілька сезонів у першості України серед КФК, мав шанс спробувати себе у команді майстрів, але… Вже 30 років працює дитячим тренером, наразі у ФЦ «Барса». 30 жовтня ветеран футболу відзначає свій 63-й День народження.
ФОТО з АРХІВУ. 2008 р. Михайло ФРМЕНКО вітає Віктора КОРНІЄНКА з Днем народження.
–
ПЕРШІ уроки Віктор отримав у дворовому футболі. Першу нагороду вручили за перемогу в обласних змаганнях на приз клубу «Шкіряний м’яч», де вперше і востаннє захищав ворота.
Згодом дебютував у дорослій команді у товариському матчі з угроїдською «Юністю».
-Вийшов на заміну, хвилювався,- згадує Віктор Васильович.- Але, як сказав мій опікун Олександо РОМАНЕНКО, зіграв непогано. Однак треба грати краще. Потенціал є, тож працюй. Я й сам бачив чого бракує.
Поступово вдосконалював майстерність і набував ігрової практики. Згодом з Віталієм СКЛЯРСЬКИМ стали ударним тандемом «Вікторії», яка у 1990 році стала бронзовим призером чемпіоном області, а наступного сезону вперше підкорила футбольний Олімп. Доля чемпіонства вирішувалася у «золотому» матчі із сумським «Хіміком». Розв’язка настала у середині другого тайму. Віталій СКЛЯРСЬКИЙ з кутового надіслав м’яч на штрафний майданчик, Віктор КОРНІЄНКО хитро його пропустив і Юрій КРЮКОВ влучним ударом змусив сумчан розпочати з центра поля. Це була історична вікторія «Вікторії». Тоді лебединці забили рекордні 102 м’ячі. Чимало з них на рахунку Віталія СКЛЯРСЬКОГО і Віктора КОРНІЄНКА у вирішальних матчах.
Тренер команди Олексій ГРАЧОВ відзначив гру Віктора, козирями якого були швидкість, сміливість і наполегливість.
Вдався тоді дебют і в першості України серед КФК, де відіграли на рівні. Матч у СНІЖНОМУ із «Шахтарем» (2:2) Віктор згадує й наразі, адже в той день сім’я поповнилася сином. Два забиті ним м’ячі він присвятив КОРНІЄНКУ –найменшому.
Після «Вікторії» гравця запросили до охтирського «Спартака», який виступав у всеукраїнських аматорських змаганнях. З усіх матчів згадуються Віктору три. 1/16 фіналу розіграшу Кубка України з полтавською «Ворсклою» (0:1. Див Матчі з історії). Дебютний у Іванкові з «Будівельником». Вели – 2:0 до 85 хвилини, а з «дозволу» судді Олександра КОЗАЧЕНКА довелося грати до 110 хвилини, до остаточної перемоги господарів (4:2). І ще матч з «Динамо-3» на Республіканському стадіоні. Хоча поступилися (0:2), але отримали задоволення. Не кожній команді вдавалося проводити матчі на цій арені.
Двічі Віктор мав шанс спробувати себе у командах майстрів. Конкурувати у чернігівськй «Десні» було важко, а в сумський «Автомобіліст» через вік відмовився.
З 1994 року він став працювати дитячим тренером і грати за команду ветеранів Сум з футболу і футзалу. У складі «Ніколі» 4 рази ставав чемпіоном і неодноразовим призером всеукраїнських змагань у різних вікових категоріях. В активі кілька товариських матчів з ветеранами Києва, збірної СРСР і одеського «Чорноморця».
Віктор причетний, як віце-президент клубів, до створення ФК «Фрунзенця-Ліга – 99» і жіночої команди «Спартак», яка у 2004 році стала бронзовим призером вищолігового ЧУ.
Зарекомендував Віктор Васильович і як дитячий тренер. Серед знакових досягнень – виступ у фінальному матчі Всеукраїнського розіграшу Кубка націй Данон, в якому вихованці за 5 хвилин до завершення матчі поступилися «Дніпру» (0:2). Суперник поїхав до Бразилії на світовий фінальний етап цих змагань.
Серед вихованців Віктора КОРНІЄНКА – Антон ВЛАСЕНКО, Максим БОЙКО, Богдан ПАРХОМЕНКО та ін.. Перед переходом до «Динамо» кілька сезонів набував досвіду у команді, яка виступала у чемпіонаті ДЮФЛ України, Денис ІГНАТЕНКО.
Футболка тренеру від Дениса ІГНАТЕНКА
Наразі Віктор КОРНІЄНКО разом із Сергієм РЕТУШНЯКОМ тренують 13-річних юнаків, які згодом дебютуватимуть у всеукраїнській ДЮФЛ.
-Проти «Вікторії» я провів 4 матчі,- згадує воротар дружківського «Факела» Микола КОРЖ. – Добротна була команда, не випадково вона перемогла в чемпіонаті області-1991. Лише в одній зустрічі вдалося відігратися на останніх хвилинах (2:2), в іншій – мінімально поступилися (0:1). У решті пропустив по 5 м’ячів, Особливо пам’ятний поєдинок у Лебедині 1990 року. Приїхали вдев’ятьох, як могли протистояли, однак програли (2:5). Віктор, здається, тоді забив 2 м’ячі. Запам’яталася зустріч тим, що мене було названо кращим її гравцем.
Днями Віктор КОРНІЄНКО у складі “Ніколі» став фіналістом розіграшу Кубка пам’яті Миколи АБРАМРВА, забивши 2 м’ячі.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок України 1992/1993.1/64 фіналу. «СПАРТАК» (Охтирка) – «Ворскла» (Полтава) – 0:1. 1 серпня 1992 р. Тростянець. Стадіон ім. В.Куца. 1000 глядачів.
«СПАРТАК»: Диганшин, Сикун, Ольшанченко, Шандиба, Сопитько, Самойлов, Зінченко (Шевченко, 46), Рубан, Гребенник, Акименко, КОРНІЄНКО.
«ВОРСКЛА»: Стороженко, Омельченко, Сисенко, Кривенко , Сусик, Левчук (Верьовкін, 55), Сусло, Коретник, Балаян, Доронченко, Піндєєв (Прокопиненко, 85).
Гол: Піндєєв (83).
Вийшов, побачив і .. забив
25 червня 2000 року у Лебедині відбулася товариська зустріч двох «Вікторій»- місцевої і сумської. Вона завершилася бойовими – 2:2. Гості вели у рахунку 2:0 після ударів Олександра ІГУМНОВА. Але господарі відігралися. Виручили Микола КОСТЮКОВ і Віктор КОРНІЄНКО.
…У другому таймі на поле вийшов В. КОРНІЄНКО, якому не потрібно було довго «пристрілюватися». На 60 хвилині отримав м’яч після діагональної передачі з правого краю. Перебуваючи у лівому куті штрафного майданчика, ударом голови спрямував його на дальню штангу. «Поцілувавши» її, м’яч приземлився у воротах. Згодом, зазнавши травми, Віктор залишив поле. Як кажуть, вийшов, побачив і..забив.
Сергій ОСАДЧИЙ: Сумський вищоліговий «сотник»
Із 17 років кар’єри на професіональному рівні – 10 він провів на найвищому рівні у командах трьох країн. Найбільше матчів зіграв (91) і забив м’ячів (6) за краснопільський «Явір» впродовж 5-и сезонів, в якому дебютував 32 рок тому. 30 жовтня у вихованця сумського футболу 54-й День народження.
СПЕРШУ вихованець Миколи АБРАМОВА добре себе показав, виступаючи за сумські аматорські команди «Хімік» і «Будівельник». Разом з ним тоді грав Михайло ОХРІМЕНКО, який з часом теж успішно заявив про себе на професіональному рівні.
-Сергій завжди перебував у хорошій формі, – згадує Михайло. – Це, мабуть, і стало визначальним у його подальшій кар’єрі. В яких би командах він не виступав, завжди виділявся вправною грою. Тож закономірно, що тренери «Явора» відразу звернули на нього увагу, який став першою командою майстрів у його кар’єрі.
Згодом Сергій вперше вирішив скуштувати закордонного хліба. Від виступу у трьох командах Росії і Чехії, в яких зіграв усього 27 матчів, залишився неприємний спогад. Після цього відбулося друге повернення Сергія в «Явір».
Згадує президент ФК Володимир САЄНКО: – На цьому етапі Сергій дуже допоміг нашій команді, підсиливши її гру. Він вирізнявся хорошою технікою володіння м’ячем, невтомною працездатністю, сміливо вступав із суперниками в єдиноборства, брав не тільки активну участь в наступальних діях, а й підключався на завершальні стадії атак. Міг сам вирішити підсумок матчу. Так, приміром, було у кількох зустрічах у першоліговому сезоні 1998/1999.
У тому сезоні Сергій відзначився 4-а влучними ударами. Відзначився у домашніх зустрічах з ФК «Львів» (1:0) і нікопольським «Металургом» (3:2), в Олександрії – з «Поліграфтехнікою» (1:0, див. Матчі з історії) і в Запоріжжі з «Торпедо» (3:2). Його м’ячі були вирішальними.
Наступні чотири сезони сумчанин провів на найвищому рівні у донецькому «Металурзі», у складі якого став бронзовим призером вищолігових перегонів, і харківському «Металісті». А це – 128 матчі і 3 влучні удари.
Кар’єру завершував у чемпіонаті Казахстану, де виступав у двох командах Прем’єр-ліги . Найкращого результату добився в «Атирау», який посів 5 місце.
Після 4-річного закордонного відрядження Сергій повернувся до Харкова, де впродовж ще 10 років виступав в аматорських командах у чемпіонаті Харківської області. 7 сезонів був граючим тренером «»Електротяжмашу», у складі якого тричі вигравав чемпіонський титул і стільки ж разів – Кубок.
Футболістом став ійого син Ян, у якого 1 січня ювілейний, 30-й День народження. Свого часу був гравцем роменського «Агробізнеса-ТСК» і липоводолинського «Альянса», а затим продовжував виступи в одному з клубів 5-го англійського дивізіону.
Сергій Миколайович і сьогодні, у свої 54 роки, зберіг спортивну виправку і хороші якості футболіста.
За свою кар’єру вихованець сумського футболу провів майже 420 матчів , в яких забив 23 м’ячі.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 1998/1999. Перша ліга. «ПОЛІГРАФТЕХНІКА» (Олександрія) – «ЯВІР –СУМИ» – 0:1. 30 квітня 1999 р. Стадіон «Ніка». 2000 глядачів
«ПОЛІГРАФТЕХНІКА» : Блажаєв, Гаврюшов ( Семенов, 61), Сич, Яременко, Боровський, Гура (Потапов, 56), Лактіонов, Богатирьов ( Попов, 75), Чернишенко, Прудкий ( Гасанов, 55), Мельниченко.
«ЯВІР-СУМИ»: Киричек, Макар, Листопадов, Оленін (Острівний, 17), ОСАДЧИЙ, Совенко, Матюшенко, Морозов ( Столяров, 65), Завгородній, Тєркулов ( Серженко, 88), Коврижкін ( Мащенко, 72).
Гол: Сергій ОСАДЧИЙ (87). На 63 хвилині Яременко не реалізував пенальті.
Попередження: Макар (41), Листопадов (89).
Цікаво знати
Скільки грало Сергіїв?
У Першій лізі чемпіонату України сезону 1996/1997 у 24 командах виступало 826 гравців. З них 104 носили ім’я Сергій (12,5 %).
НАЙБІЛЬШЕ їх було (по 8) у краснопільському «Яворі» і ФК «Черкаси». Без Сергіїв грали лише «Кристал» з Чорткова і донецький «Металург».
У складі «Явора» впродовж сезону (27 гравців) виступали ГОРОХ, ДЕМ’ЯНЕЦЬ, ЗАВГОРОДНІЙ, КОСТЮКОВ, ЛИСТОПАДОВ, РУДЕНКО, САДОВИЙ і СНИТКО. Наймолодшими були (по 22 роки) РУДЕНКО і СНИТКО, а найстаршим – ЗАВГОРОДНІЙ (32 роки). Найбільше матчів провели : ДЕМ’ЯНЕЦЬ і КОСТЮКОВ – 42 і 40 – відповідно, а кращі бомбардири – КОСТЮКОВ (6 м’ячів) і РУДЕНКО (5).
Збірна СЕРГІЇВ «Явора» провела 259 матчів і забила 21 м’яч. Вона помітно випередила збірну черкаських СЕРГІЇВ . У них – 128 матчів і усього 2 м’ячі.
У складі охтирського «Нафтовика» виступали 6 СЕРГІЇВ – АМІЛЕХІН, БАРАНОВСЬКИЙ, КОРОЩЕНКО, РАЛЮЧЕНКО, СУХАРЄВ і ЧОРНОШВЕЦЬ. На їхньому рахунку 167 матчів і 30 м’ячів. Найкращі здобутки у ЧОРНОШВЕЦЯ – 35 – 10 і БАРАНОВСЬКОГО – 23 -9.
До речі, цього сезону у Вищій лізі грав 61 Сергій, у Другій – 99. Стільки ж виступало і Олександрів.