“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 165.
У випуску:
— Трирічка сумського «Спартака» і «бронза»-2004.
— Михайло ФОМЕНКО: 30 фактів із життя «зіркового» гравця.
— Хто в Клубі Бориса ШУРШИНА?
—Версія: Символічна збірна сумського футболу.
Ювілей
«Бронза» сумських «спартаківок»
20 років тому жіноча футбольна команда сумського «Спартака» стала бронзовим призером вищолігового чемпіонату України . Хто подав ідею розвитку жіночого футболу і з чого все розпочиналося?
Міні-футбол і 0:100
ІНІЦІАТОРОМ розвитку футболу і організатором жіночої команди став дитячий тренер СДЮШОР «Зміна», голова міської Федерації футболу Микола АБРАМОВ. Це було в лютому 1996 року. Розпочинав з міні-футболу. Перший екзамен дівчата тримали в Києві у матчах Другого чемпіонату України серед жіночих команд Вищої ліги. Виїхали неповним складом, за свій кошт. Дебют виявися дуже глевким. У 5 зустрічах поступилися суперницям із загальним рахунком 0:100. Посіли останнє місце. Однак спеціалісти пітримали наших дівчат, привітавши їх з дебютом на всеукраїнському рівні.
Микола Павлович добре розумів стан дівчат, як міг – заспокоював і підтримував, адже вони були першими, хто наважився спробувати свої можливості в цьому виді спорту, який почав набувати популярності в країні.
Потім був розіграш Кубка України у Полтаві, куди сумчанки виїхали теж за свій кошт. Тут вдалося забити і перший, історичний м’яч. Його автором стала Галя БАБИЧ. Наші дівчата поступилися київському «Уніспорту» і «Біличанці» з Київщини, пропустивши від них 36 голів. У складі грали: вчителька Марія ЩУРОВА, студентка Наталія ШТАФИНСЬКА, школярки Катя ТОПЧІЄВА і Галя БАБИЧ, офіціантка Юлія ЩУРОВА.
-Перші кроки дівчата роблять впевнено, хоча й важко їм у навчанні,- зізнавався тоді Микола Павлович.- Тож вірю – перемоги у них ще попереду.
І досвідчений тренер не помилився. На прем’єрному чемпіонаті України з міні-футболу серед дівчат 1982-83 років народження сумчанок було вже не пізнати. Перше коло вони провели впевнено – 4 перемоги, нічия і 2 поразки за різниці м’ячів 11- 8. А це – 16 очок і 3-є місце . Сумчанок випередили «Уніспорт» (18) та «Біличанка» (21). Сумчанки виграли у «Черкащанки» (2:1), «Біличанки-2» (1:0), СШ №18 з Ірпіня та київської «Надії» (по 3:0), «підписала» мирову (0:0) з вихованками ДЮСШ (Городня), а поступилися «Біличанці» (1:2) та «Уніспорту» (1:3).
Вправною грою вирізнялися: у воротах Тетяна ДЯДЛЕНКО, захисниця Ірина КОНОНЕНКО, нападниці Наталія ДАВИДЕНКО, Анжела ТИХОНОВА і особливо Марина ВИНОГРАДОВА, яка стала кращим бомбардиром. Марину та Ірину тоді взяли на олівець тренери молодіжної збірної України.
У вищоліговму ЧУ 1997 року грали 10 команд. Три представляли Сумщину. «Сюзанна» з обласного центру посіла 7 місце, «Нагія» з Охтирки – 8-е, «Мрія» із Степанівки Сумського району – 10-е. ,
…Пройшло кілька років і міні-футбол/футзал набув розвитку і популярності на місцях. Його стали розвивати у Конотопі, с.Хотінь Сумського району Олександр ЧЕМЕЛЮК організував «Зорю», яка кілька років впевнено виступала на різноманітних турнірах.
Згодом Микола АБРАМОВ почав привчати дівчата до футболу. Було організовано жіночу команду «Спартак», яка в 2003 році дебютувала у розіграші Кубка України, а потім стала учасницею чемпіонських перегонів.
Вищолігова трирічка «спартаківок»
У СУМАХ знайшлися ентузіасти, які підтримали починання Миколи АБРАМОВА в особі Сергія НАУМЕНКА, який став президентом ФК “Спартак», його заступника Віктора КОРНІЄНКА і тренера Віталія ДАВИДЕНКА.
Згадує Віктор КОРНІЄНКО:
-ДО КОМАНДИ запрошували дівчат, які вже мали деякі навики грати у футбол. Микола Павлович провів велику селекційну роботу.
Дебютували з перемоги у чвертьфінальному матчі розіграші Кубка України, розгромивши «Азовчанку» – 12:0 (див. Матчі з історії). Тоді відзначилася Катерина САМСОН, яка наразі захищає ворота збірної України. Розпочинала, як нападниця, але тренер Віталій ДАВИДЕНКО- у минулому воротар – переконав дівчину, що її місце у воротах. Багато з нею працював на тренуваннях. І, як бачимо, не помилився.
Дебютний сезон, вважаю, вдався, зважаючи на те, що грали лише своїми дівчатами. 4 місце серед 7 команд, 12 очок у 12 матчах (+4, -8, м’ячі 9 -40). Перші перемоги були над «Луганочкою» (2:1), полтавським «Колосом» (1:0) і київським «Атексом» (4:0, +:-).
Готуючись до сезону-2004, керівництво команди підсилило склад, бо поставили завдання- боротися за місце на п’єдесталі пошани. На той час у «Легенди» виникли фінансові проблеми. За домовленістю з президентом клубу Володимиром МАГАРРАМОВИМ, команда мала переїхати до Сум і грати під назвою «Спартак-Легенда». На це потрібні були чималі кошти, яких в нашому обласному центрі не було. Але в Чернігові передумали, швидко знайшли джерела фінансування і зберегли команду, яка готувалася до виступу в Лізі чемпіонів.
«Спартаку» передали в оренду кількох гравчинь, запросили виконавців з інших міст. Це підсилило атакувальний потенціал і рівень гри сумчанок. Додала їй виразності досвідчена Світла ФРІШКО. Згодом було засновано Клуб бомбардирок її імені. Вона стала першою в Україні серед жінок, яка забила 100 м’ячів.
Світлана ФРІШКО. Клуб бомбардирок: 224 матчі – 168 м’ячів.
«Спартаківи» впевнено проводили свої матчі. Лідери відчували з їх боку належний опір, відібрали очки у «Металіста» (0:0) і «Легенди» (1:1). Зазнали трьох поразок, а 9 зустрічей виграли із «сухими» рахунками. Не втратили жодного очка з «Донеччина» (2:0, 1:0), полтавським «Колосом» ( 2:0, 1:0), «Соцтехом» (5:0) і «Славією» (2:0). Вдало зігравши на фініші у 4 матчах, в яких сумчанки взяли 6 очок, за тур до завершення перегонів дівчата достроково завоювали бронзові нагороди. А заключна зустріч з «Атексом» (7:1) була символічним подарунком своїм вболівальникам, які палко підтримували дівчат упродовж усього сезону. «Хет-триком» відзначилася Світлана ФРІШКО, «дуплетом» – Тетяна ОЗНОБИХІНА, по разу – Галина ІВАНОВА і Алла СЕРГІЄНКО.
На жаль, успіх команди залишився поза увагою і підтримки місцевої влади. Грати надалі без належного фінансування було важко.. І 4-е місце у ЧУ-2005 – заслуга, в першу чергу, дівчат. 9 перемог, 2 нічиї, 5 поразок і 29 очок – з таким доробком вони завершили той сезон. Забракло 3 пунктів, аби знову бути з «бронзою», яка дісталася «Спартаку» з Івано-Франківська. Саме у матчах з ним сумчанки не добрали тих очок (1:1, 1:2).
ЧУ-2005 став останнім в біографії нашої футбольної команди. За неї у різні роки, окрім тих, хто вийшов на поле у дебютній зустрічі (див. Матчі з історії) виступали: Наталія ВЕРЕНЬОВА, Тетяна ОЗНОБИХІНА, Катерина КИРІНА, Ольга ЦВЄТКОВА, Лариса ЛІСОВЕНКО, Світлана ФРІШКО, Алла СЕРГІЄНКО, Тетяна ЧУЛАНОВА, Олена БЕЛЯЄВА, Наталія БОЯРОВА, Елеонора ІВАШКІВ, Івета ПЕТЕР, Катерина КОНСТАНТИНОВА, Галина ІВАНОВА, Юлія ГНИДЮК, Людмила ЛАЗАРЄВА, Анастасія СКОРИНІНА, Юлія ТИТОВА, Тетяна ФЕДОСОВА, Ірина ШУНДРОВСЬКА.
Так сталося, що про сходження «Спартака» в Сумах швидко забули. Усі намагання відродити жіночий професіональний футбол залишалися лише розмовами та обіцянками. Дівчата продовжували грали у футбол, але то все залишалося на аматорському рівні. А наразі команди грають від випадку до випадку. А жаль…
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Кубок України-2003. ¼ фіналу. «СПАРТАК» (Суми) –«АЗОВЧАНКА» (Маріуполь) – 12:0. 20 червня. Стадіон «Авангард». 100 вболівальників.
Склад «СПАРТАКА»: Федоренко, Левченко, Новікова, Чуланова, Паламарчук, Матвієнко, Самсон, Стрілець, Пустова, Гуменна, (Деркач), Корж.
Голи: Стрілець (1, 37, 45, 77), Самсон (8, 67, 71, 72 – з пенальті), Чуланова (17,34). Пустова (64), Деркач (82). Попередження: Новікова (60).
–
Катерина САМСОН: Чому футбол?
Жіноча збірна України: у грі – Катерина САМСОН.
– Батьки мої були спортсменами і мені з дитинства подобалось все ,що було пов’язане зі змаганнями. У школі брала участь у всіх шкільних турнірах, займалася і легкою атлетикою, і баскетболом, і волейболом, і гандболом. У дворі з хлопцями грала у футбол. Коли у школі ввели уроки футболу, прийшов тренер Микола АБРАМОВ , який мріяв створити жіночу команду в Сумах. Потім мене запросили пограти у футзал за команду “Зоря” з Хотіні, паралельно тренувалася та грала з командою хлопців, яку тренував Микола Павлович.
Коли створили жіночу команду «Спартак» мені було вже 15 років і я могла виступати у дорослих змаганнях. Батьки мене підтримали. Ось так і почалася моя професіональна кар’єра у футболі. До речі, Яна КАЛІНІНА, з якою граю у «Ворсклі» і збірній України, теж грала у дівочій команді АБРАМОВА на обласних змаганнях. Там на неї звернув увагу тренер харківського «Житлобуду-2».Тут вона заявила про себе.
Грати на такому рівні мені було цікаво, це було щось нове. Все кардинально відрізнялося від тих тренувань та дитячих турнірів. Спочатку нам було важко боротися з такими іменитими суперниками як «Легенда» , «Харків-Кондиціонер» – більш відомий, як «Житлобуд-1». Також була на той час дуже сильна команда «Донеччина» . Через рік ми взяли бронзові нагороди, я отримала виклик до молодіжної збірної.
Було дуже багато емоцій, вражень, поїздок у різні країни світу, мені це все дуже подобалося , я почала все більше цікавитись нашою збірною. На той час про жіночий футбол було дуже мало інформації. Ні я, ні мої рідні навіть уявити не могли, що в Україні існує жіночий чемпіонат, збірна, що футбол може бути для дівчини не просто хобі. Футбол став для мене професією.
Цифри і факти «Спартака»
-ЗА 3 РОКИ сумчанки зіграли 42 матчі: +22, =4, -16, м’ячі 59-81).
-ГРАЛИ з 13 командами 9 міст.
-В АКТИВІ 7 перемог з великими рахунками над 4 командами (30-2), з них – 4 над «Атексом» (19-2).
-У ПАСИВІ – 9 поразок з великими рахунками від 3 команд (0-59).
-НАЙБІЛЬША перемога 12:0 над «Азовчанкою» з Маріуполя у розіграшу КУ і 7:1 у чемпіонаті над «Атексом».
-НАЙБІЛЬША поразка 0:12 від харківського «Кондиціонера».
-ІЗ 5-а КОМАНДАМИ сумчанки провели по 6 матчів. Жодного разу не виграли у футболісток Харкова (щосезону команда виступала під різними назвами) s чернігівської «Десни». З ними зіграли по разу внічию- 0:0 і 1:1- відповідно. Харків’янкам не забили жодного м’яча (0 -36) і лише один- чернігівчанкам (1-22).
-УСІ 6 матчів наші дівчата виграли у «Атекса» (22-3).
-ШІСТЬОМ командам спартаківки не програвали.
Статистика
ТОП-25 вихованців сумського футболу,
які за свою кар’єру зіграли 300 матчів і більше у чемпіонатах СРСР і України.
Символічний клуб майстра спорту СРСР Бориса ШУРШИНА.
Борис ШУРШИН легендарний футболіст України, який пограв в усіх лігах чемпіонатів СРСР і України, є рекордсменом за кількістю зіграних матчів на професіональному рівні. А якщо додати ще й матчі серед ветеранів, то загальна їх кількість перевершить ТИСЯЧУ !!!
Днями Борис Михайлович став володарем Кубка України серед ветеранів 65+. Вітаємо !!!
1.Борис ШУРШИН – 857 матчів – 162 м’ячі.
2.Олег ГУСЄВ – 719 – 149.
3.Анатолій ЄРМАК – 585 – 44.
4.Віктор ПОПОВИЧ – 580 – 25.
5.Василь ЄРМАК – 526 – 12.
6..Сергій СТРАШНЕНКО – старший – 517 –воротар.
7.Василь САРАЄВ – 480 – 66.
- Михайло ФОМЕНКО – 462 – 10.
9.Віктор ЄРЬОМЕНКО – 460 – 92.
10.Максим БІЛЕЦЬКИЙ – 447 – 22.
11.Григорій ЛАЗАРКО – 420 – 114.
12.Владислав ПРУДІУС – 427 – 32.
13.Сергій ОСАДЧИЙ – 420 – 22.
14.Михайло ОХРІМЕНКО – 416 – 9.
15.Валерій ДЕРИПАСКІН – 390 -2.
16.Дмитро БЕРМУДЕС – 389 – 55.
17.Олександр ЛЕБЕДЕНКО – 388 – 33.
Володимир БОГАЧ – молодший – 388 – 44.
18.Сергій БІЛОЗОР – 385 – 62.
Дмитро РУДНЯК – 385 – 68.
19.Олег ТЕСЛИК – 384 – 30.
- Сергій РИБАЛКА – 379 – 72.
Олег ЛУКАШ – 379 – 46.
21.Олександр БАНДУРА – 361 – воротар.
22.Володимир ВАЩЕНКО – 354 – 36.
23.Євген ЧИЖИК – 353 – 42.
24.Віктор ІВАНЕНКО – 340 – 47.
25.Віктор ЧІПІЖНИЙ – 305 – 72.
Разом ця команда зіграла 12496 матчів і забила 1870 м’ячів.
У списку можливі зміни і доповнення.
Версія «ФутТайму»
Символічна збірна-22 вихованців сумського футболу,
які грали у різні роки у сумській та інших командах майстрів.
Воротарі –
Микола АСТАФЬЄВ, Сергій СТРАШНЕНКО.
Захисники –
Михайло ФОМЕНКО, Валерій ДЕРИПАСКІН, Михайло ОХРІМЕНКО, Віктор ІВАНЕНКО, Микола ВОРОНЬКО, Анатолій ЄРМАК, Сергій ОСАДЧИЙ, Дмитро БОГАЧОВ.
Півзахисники –
Олег ГУСЄВ, Борис ШУРШИН, Дмитро РУДНЯК, Віктор ГАЛЬЧЕНКО, Олег ТЕСЛИК, Дмитро БЕРМУДЕС.
Нападники –
Віктор ЄРЬОМЕНКО, Григорій ЛАЗАРКО, Олександр ЛЕБЕДЕНКО, Володимир БОГАЧ- молодший, Віктор ЧІПІЖНИЙ, Олег ЛУКАШ.
Тренер – Олександр СЕРБІН.
ФОТО з АРХІВУ. 1986 р. Ветерани сумського футболу різних поколінь після товариського матчу на рідному «Спартаку».
Цікаво знати
Михайло ФОМЕНКО: У всьому потрібна міра
30 фактів з життя легендарного гравця київського «Динамо», нашого земляка Михайла ФОМЕНКА.
-У ДИТИНСТВІ Михайло мріяв стати льотчиком – тоді це було модно і популярно. Та коли побачим м’яч, швидко мрія змінилася.
-У 16 РОКІВ став працювати на Сумському насосному заводі у бригаді разом із батьком. Отримував непогані гроші – майже 200 рублів.
-НА ЗАВОДІ познайомився з майбутньою дружиною Валентиною, яка працювала кранівницею.
-ПІСЛЯ товариської зустрічі сумського «Спартака» із московським «Спартаком» (2:3) тренер суперників зацікавився нашим захисником. Іван ПРИЙМЕНКО, який супроводжував гостей, так «охарактеризував» Михайла, що вони вже більше Михайлом не цікавилися. Так Іван залишив ФОМЕНКА в Сумах і зберіг для «Динамо».
-ЗАПРОШЕННЯ із «Зорі» Михайло отримав на свій 21-й День народження.
-КОЛИ грав у «Зорі» і місцева влада дізналася, що Михайла запрошують у «Динамо», відбулася розмова з першим секретарем обкому партії. Михайло залишився. Але через два тижні у супроводі секретаря обкому його доставили секретарю ЦК і передали з рук до рук…
-ОФІЦЕРОМ оборони називали журналісти ФОМЕНКА, коли він грав у «Динамо».
-СЕВІДОВ ставив Михайла в основу, але не на його місце – центрального захисника, де він звик грати. «Або я буду грати на своєму місці, або повертаюся в «Зорю»» – заявив ФОМЕНКО на зборах команди за участю представників ЦК . Після цього став виступати на своєму місці.
-ПІСЛЯ операції з видалення апендициту вже через три тижні Михайло вийшов на поле.
-ЧЕРЕЗ проблеми зі спиною (постійно грав на уколах) рано завершив кар’єру. Біль у спині заробив ще у 18 років у сумському «Спартаку». Тоді підготовка була недосконалою, гравців перевантажували. Зокрема по півтори години на ранковому тренуванні тягали штангу.
-ГРАЮИ у «Динамо», регулярно приїжджав до Сум, щоб пограти з друзями у «дир-дир». Це був не тільки інтерес, азарт, не тільки пограти, а обов’язково виграти.
-КОЛИ тренував «Металіст», запропонували очолити збірну України, але відмовився, мотивуючи тим, що не досяг того віку, щоб працювати з командою. З часом став біля її керма.
-НА ЗБОРАХ з «Металістом» в Алушті під час знайомства з керівником пансіонату на прізвище КИЇВСЬКИЙ він представився: – Я – Київський. Михайло Іванович, не довго думаючи, сказав: – А я ХАРКІВСЬКИЙ.
-СТАВ першим тренером, який подолав зі збірною України кваліфікаційний плей-офф ЧЄ.
-ЧЕРЕЗ невдалі заміни і неузгоджені дії Михайла ФОМЕНКА і воротаря Валерія САМОХІНА за 2 хвилини до завершення основного часу у фінальному матчі розіграшу Кубка СРСР – 1973 з єреванським «Араратом» суперник зрівняв рахунок, а в додатковий час забив переможний м’яч. Це була перша поразка киян у фіналі.
-СВОГО часу, за словами Михайла ФОМЕНКА, брати Василь і Анатолій ЄРМАКИ могли заграти в «Динамо», але тренери не звернули на них увагу.
-ФОМЕНКО: – Я не можу жити чужими ідеями. Я досить назбирав своїх. У мене свій процес, своє розуміння, свої думки.
-КОЛИ працював в Іраку спіткнувся з Удеєм – сином Саддама ГУСЕЙНА, який опікувався і федерацією футболу, і спорткомітетом і командою «Аль-Рашид», з якою Михайло працював. Коли вона програвала, Удей влаштовував футболістам побиття палицями, змушував з мосту їх скидати тощо.
-ЗА РОБОТУ в «Аль-Рашиді» отримував 5 тисяч доларів, з них 2 тисячі віддавав державі через «Совінтерспорт». Коли про це дізнався Удей, запропонував новий контракт і зарплату в 15 тисяч доларів та уладнати всі питання із «Совінтерспортом». Але через півтора місяці ситуація змінилося.
-РОБОТА у Гвінеї зі збірною ФОМЕНКУ не сподобалася. Так склалися обставини, що довелося позичати гроші у консула на білет додому.
-ЯК СКАЗАВ ФОМЕНКО в одному інтерв’ю, всі мрії його збулися – став футболістом, пограв за «Спартак», «Динамо» і збірну СРСР.
-ЗА ЖАРТІВЛИВОЮ версією Валерія ДУШКОВА, піраміда українських тренерів така: Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ – метр, Михайло ФОМЕНКО – дециментр, решта – сантиметри.
-ЩОБ створити ідеальну команду, бажано підібрати гравців одного рівня і з ними працювати десь три роки. Тільки тоді можна отримати задоволення від гри,- говорив Михайло Іванович.
-ТРЕНЕР підкреслював: ніхто не забороняє підходити до своїх обов’язків творчо. . Просто будь-яка творчість повинна бути в рамках командної побудови гри.
-ДЕВІЗ Михайла ФОМЕНКА: Грати просто, але надійно.
-РЕЗУЛЬТАТ матчу- говорив він – повинен визначатися на полі, а не поза ним. Від цього підвищити рівень нашого футболу дуже важко.
-ФОМЕНКУ пропонували очолити молодіжну збірну України. Проте надзвичайна комісія була проти, бо методи його виховання і спілкування з гравцями не можна було переносити на молодіжну команду.
-МИХАЙЛО ФОМЕНКО: -Все у житті у мене було дозовано – нічого не зашкалювало, ні недобору не було, ні перебору. І нормально – у всьому міра потрібна.
– ВПРОДОВЖ своєї 7 –річної кар’єри в «Динамо» щосезону Михайло вигравав медалі чемпіонату СРСР. Плюс Кубок кубків і Суперкубок УЄФА, бронзова олімпійська нагорода і два Кубки СРСР.
-ЗА СВОЮ 13-річну кар’єру Михайло ФОМЕНКО провів 462 матчів і забив 10 м’ячів (у «Спартаку» – 8, по одному – у «Зорі»- московському «Спартаку»- 1:1) і «Динамо» – «Чорноморцю» – 4:0).
Знай наших!
Із «сухими» рахунками
Відбулися два чвертьфінальні матчі 31-го розіграшу Кубка України з футболу серед жіночих команд.
У ДВОХ виступають вихованки сумського футболу. Вони перемогли суперниць на їхніх полях. Харківський «Металіст-1925» зустріч у Києві з «Оболонню» завершив з рахунком 4:0 на свою користь. Анастасія ДРУЖЧЕНКО вийшла на поле на 63 хвилині зустрічі.
Полтавська «Ворскла», ворота якої захищала Катерина САМСОН, а капітаном команди була Яна КАЛІНІНА, обіграла у Житомирі «Полісся», забивши суперницям 5 «сухих» м’ячів.
Решта два матчі команди проведуть весною.
Три поразки Ю-19
Юнацька збірна України –Ю-19, у складі якої виступає вихованець ФЦ «Барса» Олександр ГАВРИЛЕНКО, невдало провела усі 3 матчі кваліфікаційного раунду Євро-2025.
УКРАЇНЦІ поступилися ровесникам Казахстану – 1:2, Словенії і Нідерландам – по 0:1. Наш захисник взяв участь в усіх поєдинках. весь ігровий час був на полці.
Україна з «нулем» очок посіла останнє, 4 місце у першій групі.
Результативні нічиї Ю-21
У ході підготовки до Євро-2025 молодіжна збірна України Ю-21 ( в ній грає уродженець Конотопа Антон ЦАРЕНКО) зіграла дві товариські зустрічі, завершивши їх внічию,
З РОВЕСНИКАМИ Португалії – 3:3 Наші юнаки відігралися на 85 хвилині. Антон провів на полі 64 хвилини. З італійцями теж довелося відіграватися після результативної передачі Антона, який вступив у гру на 58 хвилині. Тут – 2:2.
Наразі Антон і Олександр грають на правах оренди у чемпіонаті Польщі.