“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
“ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 167.
У випуску:
— Хто він, лебединський «самородок».
— Мужній гравець краснопільського «Явора».
— «Україна»: секрет «золотого» дубля.
Вітання
Микола Білоцерківець: Лебединський «зірковий» універсал
Футзалом серйозно він розпочав займатися, коли став студентом СумДУ. Саме у команді вузу швидко заявив про себе і розпочав робити кар’єру по висхідній. Впродовж кількох сезонів успішно виступав у складі національної збірної України, входить до Десятки кращих бомбардирів ЧУ.
5 грудня в одного з натитулованіших вихованців сумського футзалу «зіркового» універсала День народження. Йому – 38 років.
ТРЕНЕР Лебединської ДЮСШ Олександр КОРЖ по праву може гордитися своїм вихованцем. Микола став першим лебединцем, хто досяг таких успіхів і результатів за свою 17-річну професіональну кар’єру. Вона пройшла у трьох командах, в яких відбулося його становлення і зростання
2006-2009 – «СумДУ» (Суми). У складі команди студентів Микола став 2-разовим переможцем і стільки ж – бронзовим призером чемпіонату України серед ВНЗ. У фінальному матчі (2009 р.) зі студентами Луганського національного університету забив «золотий» м’яч (2:1).
Затим завоював свою першу міжнародну нагороду у 2009 році на чемпіонат Європи серед студентів. У фіналі сумчанам протистояла команда університету іспанської Малаги. На перерву суперники пішли за рахунку 2:1 на користь іспанців – діючих чемпіонів. У середині другого тайму зусиллями Володимира САЄНКА і Миколи БІЛОЦЕРКІВЦЯ сумчани вийшли вперед. Однак іспанці відновили рівновагу, а за три хвилини до завершення основного часу забили «чемпіонський» м’яч (4:3).
2009-2018 – «Локомотив» (Харків). Швидко заявив про себе Микола у цій команді, ставши одним з її лідерів. Тут розпочалися його «золоті» сезони, із «залізничниками» дебютував у розіграш іКубка УЄФА. Тут зібрав найбільшу колекцію нагород. Виграв 3 золоті, 2 срібні і одну бронзову медаль чемпіонату, володар Кубка і чотири рази здобував Суперкубок України. Забив 82 м’ячі. З «Локомтива» Миколу запросили до збірної України. У складі студентської збірної став чемпіоном світу.
Але через відмову залізниці фінансувати спорт, команда зникла з футзальної карти України. Микола отримав запрошення від «Продексіма».
2018 – 2022 – «Продексім» (Херсон). І в складі «мельників» наш земляк був лідером. Грав у Лізі чемпіонів. Згадаймо перемоги і забиті голи у зустрічах з командами Північної Македонїі (5:1), Ірландії (28:1). З новою командою теж добився помітних успіхів: двічі ставав чемпіоном і володарем Кубка України. Посідає 3-є місце у Рейтингу кращих бомбардирів «Екстра-ліги (51 м’яч, був кращим гравцем чемпіонату. Але через війну команда припигила своє існування.
ЗБІРНА УКРАЇНИ. У її складі дебютував 17 вересня 2013 року у матчі з командою Угорщини (2:1). Виступав впродовж 9 років. Входить до ТОП-15 кращих її бомбардирів ( 63 матчі – 27 голів). Виступав на світовій і європейській першостях.
За словами головного тренера збірної України Олександра КОСЕНКА, Микола був одним із найсильніших «стовпів» в українській збірній і вітчизняній Екстра-лізі в тактичній побудові атакувальних дій. Це переконливо показав чемпіонат Європи- 2016 у Сербії, який, на жаль, через травму Миколі довелося пропустити. На позиції «стовпа» його ніхто не міг замінити у повній мірі.
ОДИН сезон Микола пограв у «Норільському нікелі», але довелося розпрощатися з клубом. За словами гравця, мало отримував ігрового часу, а сидіти на лавці запасних не бажав.
-У кожному матчі викладався сповна, бо завжди був мотивованим,- зазначив в інтерв’ю Микола БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ. За таким правилом він грав у кожному матчі і з кожним суперником.
За свою кар’єру наш земляк зіграв 370 матчів і забив 172 матчі. На майданчику провів 14912 хвилин ігрового часу.
Микола входить до «Зіркової п’ятірки» Символічної збірної «25 найкращих гравців сумського футзалу».
Віктор ПАЦЮК: Сім’я і футбол
Вони були головними у його житті. Вміло їх поєднуючи, разом з дружиною виховали трьох синів, яким передалися батькові футбольні гени. Наразі, коли він після важкої травми, вже 10 років потребує допомоги, сім’я оточила Віктора Михайловича сво’ю увагою, любов’ю і підтримкою.
7 червня мужній екс-гравець краснопільського «Явора», який був біля його витоків, відзначає свій 63-й День народження.
ФОТО з АРХІВУ. Віктор ПАЦЮК ( у нижньому ряду – другий ліворуч) у складі «Явора».
ПРО те, як Віктор став «яворівцем», згадав колишній редактор місцевої газети «Перемога» Олександр КОЗИР.
-Коли «Явір» грав у чемпіонатах області і України газета постійно розповідала про його виступи, перемоги і невдачі. Цікава історія «сватання» Віктора у нашу команду. Дізнавшись, що у Лубенському лісо технікумі є здібний і перспективний юнак, директор лісгоспу Володимир САЄНКО , не роздумуючи гайнув на зустріч з ним. Запросив у поїздку і мене.
Віктора застали у гуртожитку. Худенький, невисоко зросту, який з нього футболіст- спершу подумалося. Додому поверталися вже з Віктором. Та коли згодом побачив його у грі, думка про нього кардинально змінилася.
-Коли про таке прибання дізнався міністр, спочатку лютував, мовляв, що вчинив відкрите пограбування,- згадує на той час директор лісгоспу Володимир САЄНКО. – Мені вдалося його переконати аргументами. Сказав, що «Явір» – єдина команда нашої галузі, яка виступає на всеукраїнському рівні. Міністра це переконало і він залишився задоволений цим фактом. А коли згодом побачив Віктора вже на полі, то був вражений його грою і майстерністю.
Віктор, за відгуками спеціалістів, володів хорошою підготовкою, бійцівськими якостями, які необхідні для його амплуа, був «моторчиком» команди, який вміло зав’язував ниті комбінацій, а ще – вправно працював з м’ячем, не боявся брати гру на себе при завершенні атакувальних зусиль команди. Звичайно, помилок допускався – не без того, але це було дуже рідко.
Ігровий стаж Віктора – добрий десяток років – від обласних перегонів до Перехідної ліги першого незалежного чемпіонату України. Він володар повного комплекту нагород чемпіонату і Кубка області (був ще його фіналістом), Кубків сезону газети «Червоний промінь» і обласної ради ДСТ «Колос», відіграв 6 сезонів у першості УРСР серед КФК. А це – майже 300 матчів і не один десяток голів.
Особливо потужно провів Віктор, як і команда, чемпіонський 1984 рік, зробивши вагомий внесок у доробок команди. Тоді «Явір» дійсно був лідером, вигравши обласні перегони, два кубки – «Колоса» і сезону, обійшовши досвідчені команди Сум,Ромен і Охтирки. А який тоді склад мав «Явір»! Іван КРУГЛЯК, Микола ЗАВАЛІЙ, Олександр ШАТЬОРНИЙ, Іван ПАХОМОВ, Віктор ПАЦЮК ….Віктор грав стабільно практично в усіх матчах – від поєдинків на зборах до останнього у розіграші Кубка сезону. А це 49 поєдинків, в яких здобуто 30 перемог при 8 поразках і забито 90 м’ячів. Левова їх частина на рахунку гравців лінії нападу, до якої входив Віктор. Хоча він забивав не так багато, як його партнери, але м’ячі його були вирішальними.
«ЯВІР» – «СПАРТАК» (Суми) – 4:1.
Віктор вивів команду вперед, а партнери довели зустріч до великого рахунку.
«Явір» – «СПАРТАК» (Охтирка) – 3:2.
Зусиллями Віктора краснопільці відновили рівновагу, а потім він допоміг Михайлу ТИМОШЕНКУ забити переможний м’яч.
«ЯВІР» – «КРИСТАЛ» (Суми) -4:0.
Уже перша атака господарів принесла їм успіх. Віктор ПАЦЮК на швидкості обігравши кількох захисників, вийшов один на один з воротарем і влучним ударом відкрив рахунок. За кілька хвилин з кутового Михайло ТИМОШЕНКО майстерно закрутив м’яч у ворота. А згодом Микола ЗАВАЛІЙ і Леонід ДЕНИСЕНКО довершили розгром суперника.
ФІНАЛ Кубка області. 1985 р.«ЯВІР» – «ФРУНЗЕНЕЦЬ» (Суми) -3:2.
Коли на початку другого тайму гості зрівняли рахунок (1:1), гру взяв на себе Віктор. Під час чергової атаки він наважився на удар із середньої лінії і був за це винагороджений. Влучний удар – і «Явір» попереду. Незадовго до фінального свистка сумчани відігралися. Здавалось, суперників очікує додатковий час. Але краснопільці зібралися і за дві хвилини до фінального свистка вирвали перемогу і вперше заволодіти Кубком. Правда через 5 років суперник відігрався у фінальному матчі (1:0).
Не без суму згадує Віктор Михайлович роки футбольної юності, матчі, друзів, товариські зустрічі і з ветеранами київського «Динамо», болгарськими футболістами, командами Другої ліги київським СКА і бєлгородським «Салютом»,принципові «дербі» в чемпіонатах УРСР серед КФК з командами області. На жаль, такого вже не буде, як і другого такого «Явора»
Віктор був і залишається мужньою людиною. Коли у Бородянці зазнав закритого перелому ноги і всю дорогу додому тримався на знеболюючих уколах, а потім погодився на дві коригуючі операції, і наразі, коли не може самовільно пересуватися. Йому нелегко, але він не здається, бо його характер гартувався на футбольному полі.
-Віктор Михайлович був хорошим спеціалістом, футболістом і є хорошим сім’янином,- не без гордості за свого молодшого колегу говорить екс-директор Краснопільського лісгоспу Віктор ВОДОТИКА. – Скажу так. Грав добре. З характером. В хорошому смислі. Вболіаальники казали: – Не дивіться, що невеликий…На ведмедя з ножем піде. Це за його бійцівські якості.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України-1992 (весна). Перехідна ліга. «ЯВІР» (Краснопілля) – «ЗІРКА» (Кіровоград) – 3:2. 21 червня. Стадіон «Колос». 1500 глядачів.
«ЯВІР»: Прохоров, Лазарко, Садовий (Лютенко, 15), Танасюк, Пронін (Наливайченко, 70), Осадчий, ПАЦЮК (Любимов, 46), Гордієнко, Богач, Завалій, Рубанчук. Тренери: В.Богач і М.Астафьєв.
«ЗІРКА» : Консевич, Смиченко (Лапа, 75; Добрянський, 80), Щербина, Скиш, Суховій, Ділай, Лисковець, Скунц (Богданов, 58), Паламарчук, Денисенко, Гасанов. Тренер: М.Федоренко.
Голи: Богач (3), Рубанчук (44), Гордієнко (60) – Паламарчук (65), Денисенко (83).
Відверта розмова
Андрій ПРОХОРОВИЧ: Об’єднуємося навколо футболу
Героями цьогорічного футбольного сезону стали гравці «України» із Токарів Сумського району, яким вперше вдався «золотий «дубль. Вони впевнено виграли чемпіонат і Кубок, а також втретє – Кубок на честь ЗСУ, ставши першою сільською командою, що добилася такого успіху.
Як проходили перегони, що змусило демаршувати на фініші змагань северинівський «Колос», чи потрібно об’єднувати ФЦ і Ліцей спортивного профілю «Барса» і створювати ДЮСШ імені М. ФОМЕНКА, з якою метою реалізовувався в області міжнародний проект «Поруч», якою буде програма футзального сезону – про це і не тільки у розмові з головою Асоціації футболу Сумської області Андрієм ПРОХОРОВИЧЕМ.
-Пане Андрію! Цьогорічний чемпіонат та інші змагання проходили в нелегких умовах. Тож ваші враження від нього в цілому.
-Так, згоден, що змагання були важкими. Часті повітряні тривоги, обстріли територій негативно впливали на виступи команд, настрій гравців, через що довелося переносити деякі матчі або грати їх в безпечних місцях. Змагання дещо розтягнулися у часі. Я дякую всім – і керівникам клубів, і тренерам, і гравцям, і арбітрам- за витримку, взаєморозуміння і підтримку футболу. Це наша спільна заслуга.
Найголовніший плюс в тому, що президенти «Явора» і «Аграрника-Авангарда», незважаючи на складну ситуацію у Краснопіллі і Білопіллі, які знаходилися в зоні бойових дій, не зняли команди, а зіграли усі матчі і зберегли футбол.
Беззаперечним успіхом та досягненням стало також проведення всіх офіційних змагань та інших турнірів.
Плюси. Це – досягнення «України», яка втретє на п’єдесталі пошани і вперше підкорила чемпіонську вершину, пройшовши всю турнірну дистанцію без поразок, друге поспіль «срібло» білопільчан і виграш Суперкубка, «бронза» після 20-річної перерви шосткинського «Колоса», перемога «Велетня» у розіграші Кубка ЗСУ. Вартує уваги і рекордне досягнення гравців в одному матчі:«покери» Сергія БАБИНІНА і Назарія ГУРБИ та «хет-трик» Максима ГОЛОЛОБОВА у зустрічі «Велетня»з «Явором» (12:0).
Про мінуси говорити не будемо . Вони були у кожній команді і в нашій роботі теж. Кожен зробив відповідні висновки, аби у майбутньому звести їх до мінімуму..
-Що змагання пройшли, ми завдячуємо нашим захисникам, серед яких є і футболісти. На жаль, не всі повернулися додому. Царство їм небесне і вічна пам’ять! На їх честь втретє провели розіграш Кубка ЗСУ. А яку допомогу надає АФСО захисникам України?
-Багато спортсменів області, серед яких і футболісти, стали на захист України. Ми схиляємо голови перед тими, хто загинув. АФСО в міру своїх можливостей надає посильну допомогу військовим. Окрім турніру, зібрали майже 100 тисяч гривень, які були направлені на потреби військових 117 бригали ЗСУ, передали автомобіль бійцям 3-ї штурмової бригади. Підтримувати ЗСУ будемо й надалі – це наш обов’язок.
-«Україна» з Токарів – одна з небагатьох команд в історії чемпіонатів, яка завершила «золотий дубль» без поразок. В чому, на вашу думку, секрет її феноменального досягнення?
-В першу чергу – хороший підбір виконавців, які грають вже кілька років, їх самовіддача, професіональний підхід до тренувального процесу граючого тренера Івана КИРІЄНКА, постійна увага і підтримка президента Дмитра КРУГЛЯКА, з ініціативи якого у Токарях з’явився чудовий сучасний стадіон, де можна проводити матчі високого рівня. За свою 15-річну історію команда добилася значних успіхів: 12 разів ставала переможницею і призеркою обласних змагань і 10 –відзначалася у районі. Це все таки про щось говорить. Крім того, «українці» мають успіхи і у футзалі. Погодьтеся, не кожна команда може похвалитися такими здобутками.
Щасливі «українці». Сезон-2024 зіграли на «відмінно!
-Як на мене, фініш чемпіонату міг би бути більш інтригуючим, якби не знявся северинівський «Колос». Чому він так вчинив, відверто, вибачай за слово, зробили плевок на адресу АФСО і суперників, влаштувавши своєрідний демарш. На мою думку, громада викинула на вітер не одну сотню тисяч гривень адже команда мала шанс поборотися за нагороди.
-Скажу так. Це збіг обставин. Два «Колоси» – із Северинівки і Шостки – не змогли між собою домовитися, коли і де грати очний поєдинок. У северинівців на той час були травмовані гравці. Тож Комітет з проведення змагань АФСО своїм рішенням зарахував команді технічну поразку і зняв її за їхнім листом зі змагань.
-У середині чемпіонату не дорахувалися «Колоса» з Василівки Роменського району. Веду до того, чи не потребує чемпіонат зміни формату, аби звести до мінімуму неявки і більш стимулювати цим команди?
-Згоден з тим, що треба повернутися до проведення змагань у двох лігах. Таку думку висловлювали і президенти клубів, і тренери, і деякі футболісти. Щоб у Вищій лізі грали найсильніші, у Першій – дещо слабші за рівнем команди. І хай у кожній їх буде відповідно, скажімо, 6 і 4, то можна змагатися у 3-4 кола. Це найбільш оптимальний варіант і це буде, вважаю, хорошим стимулом і для вихованців спортшкіл, адже не всі вони зможуть конкурувати за місце в основі у складі сильних команд.
А що ми отримали? Із 90 матчів у 23 зафіксовані неявки. Різнився помітно рівень майстерності команд. У деяких не було стимулу грати. Приміром, вдома поступається, скажімо, 0:2 (це був найпопулярніший рахунок) – чи є резон їхати за сотні кілометрів, аби отримати торбу м’ячів?
Прикро, але факт. У заключних трьох турах були зіграні лише 5 поєдинків, бо на той час –після того, як знявся северинівський Колос», – підсумкові місця команд практично вже визначилися. А якби суперники були одного рівня, тоді і відмов не було б, і боротьба, впевнений, була б іншою. Це хороший урок нам усім.
– До речі, а в яких районах проводилися змагання?
-На жаль, в цьому райони були обмежені. Пройшов повноцінно чемпіонат Роменського району – в чому заслуга голови Асоціації Олександра КВАШІ. У Конотопі розіграли Кубок, в Сумах Асоціація соціального футболу провела Відкритий чемпіонат міста 9 на 9 у двох лігах за участю 12 команд
– Що можете сказати про змагання в ДЮФЛ області і України? Скільки було охоплено команд і чого вони добилися?
-Дитячо-юнацькому футболу ми приділяли особливу увагу. Змагання проходили у 4-х вікових групах, де грали більше 60 команд. Була купа турнірів для юнаків і дівчат, як, приміром, «Україна єдина», «Разом до Перемоги», «Незламні» та інші, в яких взяло участь майже 1000 юних футболістів. Відзначу юнаків 2014 року народження команди «Лідер» із Сум – вони стали володарями Кубка України і разом з гравцями 2012 р.н. виграли бронзові медалі ЧУ з футзалу.
У чемпіонаті ДЮФЛ України Сумщину у Вищій лізі представляли вихованці Обласного ліцею спортивного профілю «Барса», у першій – Конотопської ДЮСШ.
Чимало інформації дав Рейтинг серед 11 спортивних закладів за осінь етап змагань. Трійку лідерів, після 6 турнірів, складають вихованці Конотопської ДЮСШ -128 очок, ФУ «Барса» – 124 і збірна ДЮСШ «Альянс», сформована з учнів і Липової Долини і Недригайлова.
-А чому не грали в чемпіонаті ДЮФЛ України вихованці ФЦ «Барса» і КДЮСШ «Суми»?
-На той час, пам’ятаєш, якою тривожною була ситуація в Сумах і грати було заборонено. Тож матчі довелося б їм постійно проводити на виїзді. А це вимагало значних фінансових витрат. Один тільки виїзд двох команд обходився майже у 50 тисяч гривень. Таких коштів у школах не було, на жаль, не знайшлося і меценатів.
– У соцмережах повідомлялося про об’єднання ФЦ і Ліцею «Барса» в один заклад. Чи є в цьому резон?
-Це не реально. У кожного з цих закладів свої особливості освітньої діяльності. Футбольний центр – це заклад позашкільної освіти, який забезпечує розвиток здібностей дітей, а Ліцей – заклад зі спеціальними умовами навчання, що забезпечує здобуття освіти спортивного профілю одночасно із здобуттям повної загальної середньої освіти. А уяви, що буде, коли додати до Ліцею, скажімо, ще кілька сотень учнів?
– Ви запропонували замість ФЦ «Барса» відкрити ДЮСШ імені М. ФОМЕНКА. На якому етапі реалізація вашої ініціативи?
-Так ми не тільки вшануємо і увічнемо пам’ять виданого гравця, а, впевнений, це стане своєрідним прикладом для юнаків, які мріють про професіональну кар’єру і чогось вагомого досягти у футболі. Жаль тільки, що в наших закладах немає стендів про видатних вихованців, які уславили і заклад, і місто, і область. Це вагомий вховний момет для молоді.
Наразі питання присвоєння закладі імені Михайла ФОМЕНКА обговорюється футбольною спільнотою і по його завершенні будемо звертатися з листом до обласної ради, аби вона підтримала цю ідею.
– Цьогоріч в області реалізовувався міжнародний проект «Поруч». Що це за захід і з якою метою він проводився?
– Це був спільний проект АФСО з УАФ, благодійним фондом «Об’єднані навколо футболу» та представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні. Його мета – об’єднавшись навколо футболу, надати психологічну підтримку вразливим категоріям дітей, молоді та їхнім батькам через спортивні активності. Залучали учнів різних вікових категорій, які зазнали травматичного досвіду через військові дії у нашому регіоні. Для них проводили спортивні заходи за участю тренерів з футболу, психологів і лікарів.
На теренах області провели майже 350 локацій, з тому числі 35 – у Сумах. Загалом було охоплено близько семи тисяч юнаків і дівчат.
Кожен учасник отримав пам’ятний приз і подарунок, а також учнівське і спортивне приладдя. А головне, впевнений, – за рахунок психологічної підтримки і спортивної рухливості, юнаки і дівчата отримали заряд активності і впевненості на майбутнє.
– На проведення заходів потрібні кошти. Яку фінансову допомогу надає нашій АФСО Асоціація футболу України? Чи вистачає їх, адже призи коштують не дешево?
-Підтримка є. Окрім зарплати, обов’язкових платежів, багато коштів йде на придбання спортивної атрибутики. Кубки коштують від 1500 до 25000 гривень, медалі – від 70 до 200 за штуку. Цього року було вручено майже 500 медалей. Приміром, кожен гравець усіх команд наймолодшим вікової категорії отримав відзнаку. Розіграш Кубка області серед дітей 8 команд обійшовся у 20 тисяч гривень. Ми не проти, аби УАФ надавало більше коштів, але є певні процедури і обмеження.
–Багатьох вболівальників , в т.ч. і мене, думаю і вас, хвилює питання чому тренери «Вікторії» і особливо ФК «Тростянець» цураються вихованців сумського футболу, адже, не секрет, є багато здібної молоді, яка грає в інших команда, а віддають перевагу приїжджим «парашутистам»?
-Випускникам важко відразу заявити про себе, їм необхідно пройти обкатування. А для цього потрібна перехідна команда. Свого часу був хороший проект «Барса-2016», коли у Другій лізі чемпіонату України грала команда вихованців футбольного центру. Зініціювали його Володимир САЄНКО, Микола ЖЕЛЄЗНИЙ і Вадим ГОРДІЄНКО То був хороший крок для підтримки вихованців «Барси» і не тільки, але, на жаль, він не мав продовження. Не знайшлося у місті і меценатів, які б підтримали це починання, а місцевій владі до цього було байдуже. Скільки наших вихованців могли заявити про себе, заграти на високому рівні. Приміром, минулого року троє «барсівців» заграли у вінницькій «Ниві», двоє – у нашій «Вікторії», ще добрий десяток юнаків задіяні в інших командах. Ось і відповідь на це запитання.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. 2018 р. Суперкубок області “АГРОБІЗНЕС-ТСК» (Ромни) – «Україна» (Токарі) – 6:1. Андрій ПРОХОРОВИЧ і капітан роменчан Олександр ТКАЧ.
-З’явилася інформація, що «Укрнафта» підтримала ініціативу про відродження охтирського «Нафтовика». Яку конкретну допомогу товариство надає?
– «Укрнафта» нарешті проявила інтерес до команди. Заслуга в цьому президента ФК «Нафтовик» Олександра СІКУНА. Він переконав керівництво, що треба відродити колишню славу команди, яка має хороші традиції і не одне десятиліттями представляла Сумщину та була єдиним представником «Укрнафти» у чемпіонатах СРСР і України. АФСО вдячна керівництву ПАТ , яке підставило плече, надає вже фінансову допомогу. Сподіваюся, що скоро ми побачимо «Нафтовик» на професіональному рівні.
– Питання про футзал, який набув шаленої популярності в Сумах і області. Ще у 1997 році піднімалося питання про відкриття відділень футзалу в школах, вузах, ДЮСШ. Йшов час. Були у нас команди Вищої і Першої ліг, а про підготовку резерву ніхто не думав. Невже так важко, приміром, в одній чи іншій «Барсі», КДЮСШ «Суми» відкрити відділення. Тут вартує уваги приклад роботи з дівчатами Олени КУЛІШ з Конотопської ДЮСШ , які стали чемпіонками ДЮФЛ України серед команд Другої ліги.
-Згоден. Цей вид гідний більшої уваги і підтримки. Наразі дев’ятеро наших вихованців грають у командах Екстра-ліги ЧУ, а також за кордоном, у збірній України виступав свого часу Микола БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ, який є одним із найтитулованіших земляків з цього виду спорту, а наразі грає Артем ФАРЕНЮК. Ще не так давно Суми і Ромни були представлені в Екстра-лізі, а Шостка – у Першій. Треба відроджувати команди в цих містах, бо сумський футзал має хороші традиції. Велику роботу проводить Асоціація футзалу Сумщини, яку очолює Євген ПЕТРАКОВ. У чемпіонатах, які вона проводить, беруть участь 40 чоловічих команд і 35 дитячих, які змагалися у 5-и вікових категоріях.
Хороших результатів добиваються також наші ветерани на всеукраїнському рівні. Як бачимо, є традиції, які треба примножувати і продовжувати.
Розпочався новий фузальний сезон. У розпалі – чемпіонат АФС і Сум серед ветеранів.
–-Проводиться також чимало турнірі пам’яті відомих сумських футболістів. А не краще, аби не принижувати тих чи інших гравців, проводити, скажімо, розіграш Кубка «Зірок сумського футболу «?
– Моє бачення проведення Кубка, як один із варіантів, організувати матч, щоб в одній та іншій командах грали і ветерани, і молоді футболісти, щоб останні проходили через цю зустріч. Це буде для них і хорошим уроком, і згадка на все життя. Кілька років у Степанівці розігрували Кубок поколінь, за який змагалися і дорослі, і діти. Це ще й хороший виховний момент. Вже багато років популярними є змагання на Кубок пам’яті Володимира ТАНЬКОВА, де грають і юнаки, і аматори, і наші «зіркові» гравці/ Через ситуацію відтермінували традиційний Різвяний турнір серед вихованців навчальних закладів.
– Ваші думки і плани щодо подальшого розвитку футболу на Сумщині. Що для варто зробити, яку реальну програму прийняти і які повинні бути джерела фінансування, аби масовий футбол не залежав від забаганки окремих горе-керівників?
-Будь-яка програма розвитку футболу повинна підкріплюватися реальними фінансовими цифрами. А це – розбудова інфраструктури, проведення змагань і уроків футболу, підвищення кваліфікації тренерів, тощо. Без цього ми не матиме поступу вперед. Скажімо, вже скільки років ведуться розмови про облаштування натуральних полів для вихованців «Барси». Потребують ремонту і оновлення поля і майданчики в Кролевці, Глухові, Ромнах… З року в рік чуємо обіцянки, а до їх реалізації справа далі слів не рухається.
Без підтримки меценатів і місцевої влади футболу важко виживати. Тут повинна допомогти держава. Скільки років говоримо про пільги для меценатів, які підтримують і вкладають гроші у футбол, і ніхто не може дати конкретної відповіді на це запитання. У такий спосіб бажаючих підтримати футбол, повірте мені, вистачало б.
-Яким девізом наразі керується в роботі АФСО?
-Об’єднуємося навколо футболу. Для спілної Пперемоги, для подальшого і впевненого розвитку футболу на теренах Сумщини.
– Ви не тільки керуєте футболом, а продовжуєте грати за команду ветеранів. В кількох словах- якою була ваша кар’єра?
-Свого часу займався у споршколі хокеєм з м’ячем. На той час з батьками проживав у Хабаровську і грав за юнацьку команду СКА, здобували перемоги на турнірах. А коли переїхали до Черкас, захопився футболом, виступав за «Імпульс» і «Ротор» у чемпіонатах області і УРСР серед КФК. У Сумах, граючи за ветеранів, продовжую своє спортивне довголіття і отримую від цього задоволення.
Чемпіонат мовою цифр
–СЕМЕРО гравців відзначилися «хет-триками». Двічі це вдалося зробити Максиму ЗЕНЧЕНКУ («Колос» Ш.). Одного разу 3 м’ячі забив за 34 хвилини, іншого – за 35.
-КРАЩІ бомбардири: Владислав КИРІН – 14 м’ячів, Максим ЗЕНЧЕНКО (обоє – «Колос» Ш.) – 13, Анатолій МІРОШНІЧЕНКО («Аграрник-Авангард») – 10.
– 24 МАТЧІ завершилися з великим рахунками (бех технічних перемог). 6 в активі шосткинського «Колоса» .
-ФК «КРОЛЕВЕЦЬ» здобув перші перемоги: вдома – у 8 турі, в гостях – у 17. В обох випадках вони були технічними над «Колосом» (Василівка).
-НАЙБІЛЬШЕ перемог вдома і в гостях здобула «Україна»:7 і 9 – відповідно.
-БІЛЬШЕ одного «Україна» не пропускала.
-ГРОЗОЮ авторитетів став северинівський «Колос», який відібрав у призерів 4 очки.
– ФІАСКО господарів в 11-у тур: +0, =1, -4, м’ячі 5 – 22, 1 очко.
-ТРІУМФ гостей у 4-у тур: 5 матчів – 5 перемог за різниці м’ячів 17 – 3.
-РЕКОРДНІ МАТЧІ: «Явір»- «Велетень» – 0:12, «Колос» (Шостка) – «Сейм» (Кузьки)- 8:3.