ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ». Випуск 176.
У випуску:
— Про що мріяв Руслан ДЯДЧЕНКО?
— Хто автор «бронзового» м’яча «Спартака»?
— У В’ячеслава СЕРДЮКА ювілейний День народження.
— Це одне досягнення Вадима ПІВНЕНКА.
Спомин
Руслан ДЯДЧЕНКО: Треба любити свою країну і боротися за неї
28 січня – 50 років від Дня народження Руслана ДЯДЧЕНКА
Два роки тому він був проти інтерв’ю, мовляв, давай зачекаємо. – Буде ювілей, тоді і поговоримо. На жаль, до свого 50-річчя він не дожив. А розмова наша тоді відбулася. Не віриться, що ще вчора чули його: – Привіт! Як справи?, а сьогодні бачимо лише на цих та інших фото.
Руслан- справжній патріот України. Коли почалася війна, одним з перших став у стрій, але знаходив час, аби прийти на майданчик і пограти з товаришами у футзал. У свої роки впевнено почувався серед молодших гравців і говорив: -Хоча ноги за головою уже не встигають, але пороху ще вистачає… Грав у різних командах, представляв Сумщину на всеукраїнському рівні, завжди був лідером і душею команд.
ЯК ПОВІДОМИВ заступник голови Асоціації футболу Сумської області Альберт МОЛГАМОВ, під час виконання бойового завдання на сході України, наші воїни потрапили під обстріл ворога. Зв’язок з ними було втрачено. На даний час , на жаль, нічого не відомо ні про хлопців, ні про Руслана.
Він мав чистий погляд, був завжди привітним, відвертим, мужнім і доброзичливим і дуже відповідальним. Як футболіст, достатньо кваліфікованим гравцем, виділявся самовідданістю на майданчику, у грі був непоступливий і завжди націлений на перемогу. Він – хороший приклад для молоді спортивного довголіття і майстерності.
У тяжкий і відповідальний для країни час, як патріот і син народу пішов захищати Україну. Вдячність Руслану за мужній вчинок і особливо його батькам, які виховали такого прекрасного сина.
Із інтерв’ю з Русланом ДЯДЧЕНКО.
– Розпочинав з футболу. Потім був футзал, а наразі граю в обох видах. І так триває вже 30 років. У складі першої сумської команди «Колос», яка експресом вийшла до Вищої ліги чемпіонату України. Згодом його естафету продовжив «Сумагаз», в якому Руслан виступав 6 сезонів. Провів майже 130 матчів і забив 14 м’ячів.
– Мені, як і багатьом, цікаво, як ти прилучився до футболу і чому саме його обрав?
– Не повіриш, коли навчався в Недригайлівській середній школі, першими були лижі. А влітку часу було вдосталь, тож з хлопцями годинами ганяли м’яча. Виходило у мене непогано, бо у 16 років запросили до дорослої команди «Іскра», яка грала в чемпіонаті області.
-А пам’ятаєш, скажімо, перший забитий м’яч, або перший матч, першу перемогу?
-Перший м’яч забив «Явору» у 1991 році, але суддя його не зарахував. Перший матч не пам’ятаю. Якби ти попередив, я подивився свій блокнот, де занотував всі результати матчів, зіграні за команду Недригайлова.
-Добре, а якщо запитаю про першу перемогу і пам’ятний матч у чемпіонаті України з міні-футболу?
-Такі були у 2000 році, коли «Сумигаз» виступав у Вищій лізі. Пам’ятаєш, тоді «Спартак» у кубковому протистоянні на «Авангарді» зупинив «Динамо». А кількома годинами раніше ми відібрали очко в «ІнтерКрАЗа». Виграючи 2:1, не втримали переможного рахунку – 2:2. Похвалюся. Із 14 своїх м’ячів – 3 забив киянам. Втраченого очка тоді якраз киянам і не вистачило, аби стати чемпіонами.
А довгоочікувану перемогу здобули в Іллічівську над «Морем». Днем раніше провели зустріч у Кременчуку, півночі переїжджали, до матчу спали у спортзалі на матрацах. Проте це не вплинуло на бойовий настрій. Виграли – 2:1.
-Як довго збираєшся ще грати?
-Доки приноситиму користь на полі і на майданчику. Важливо, як на мене, щоб зусилля не були марними. Беру приклад зі старших товаришів Бориса ШУРШИНА і Дмитра РУДНЯКА, яким можна лише по- доброму позаздрити і побажати їм футбольного довголіття та добротної гри.
-Чи потрібна Сумам команда з футболу, знаючи, як вона грала в останні роки?
-Однозначно команда потрібна, але треба мати відповідну інфраструктуру. А кавалерійськими наскоками ні команди добротної не буде, ані результату. ФК «Суми» – це не вихід із ситуації. Треба створювати її на базі ФЦ «Барса» з відповідним фінансуванням. І щоб її основу складали вихованці сумського футболу, а не приїжджі гравці і тренери- варяги.
-Руслане, уяви – ти тренер команди. Тож які плюси і мінуси ти бачиш у грі Руслана ДЯДЧЕНКА, зважаючи на його роки?
-Старання, бажання і задоволення – це плюси. А мінус – роки не дають йому можливості сповна розкритися, хоча є велике бажання позмагатися з молодшими гравцями. У молоді роки голова за ногами не встигала, а зараз ноги за головою не встигають. Вік, на жаль, підводить.
-Ппро що мріє Руслан ДЯДЧЕНКО?
-Мабуть, як і кожен з нас – про якнайшвидшу перемогу і мир в Україні. А вже потім будемо вирішувати всі питання. В тому числі і спортивні. СЛАВА НАШІЙ УКРАЇНІ!!!
Відверто від Руслана ДЯДЧЕНКА
– У якому порядку розташуєш слова – професіоналізм, порядність і патріотизм?
– Порядність, професіоналізм, патріотизм.
– Чи багато брешуть наші посадовці?
– Занадто багато, особливо депутати, яких треба було вже давно розігнати.
– Який Руслан куховар? Що він вміє готувати?
– Студентське життя швидко навчило самостійності в усьому, в тому числі і куховарінню. Готувати вмію все і можу похвалитися – виходить смачно.
– Яким має бути друг?
– Багато друзів не бува, а тому надійним, на якого можна покластися в усьому.
– Що ти вкладаєш в поняття герой і патріот?
– Герой – це той, хто здатний на вчинок в екстремальних умовах, а патріот – хто любить свою країну і готовий боротися за неї.
– Яка риса характеру тебе обтяжує?
– Не рішучість. Але спорт відшліфовує необхідні грані характеру.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
2000 р. Чемпіонат області з міні-футболу. Фінал. «ПОСУЛЬСЬКИЙ» (Недригайлів) – «ПУЛЬС» (Конотоп) – 5:3. Суми. 20 лютого. Спорткомплекс Педуніверситету. 500 глядачів.
«ПОСУЛЬСЬКИЙ»: Острога, Кравченко, Іваненко, ДЯДЧЕНКО, Жук, Григоренко, Горбась, Черношвець, Ткаченко, Павленко.
«ПУЛЬС»: Зачепа, Біцюра, А.Дудка, Ю.Дудка, Коцюба, Козін, Паляниця, Логвинов, Гладун, Калугін, Нора.
Голи: 1:0 – Черношвець, 2:0 – Горбась, 2:1 – Паляниця, 3:1 = Жук, 4:1 – Ткаченко, 4:2 – Логвинов, 5:2 – ДЯДЧЕНКО, 5:3 – Козін.
Попередження; Іваненко, Ю.Дудка.
Пам’ять
Микола ВОРОНЬКО: Автор «бронзового» м’яча
Він став автором вирішального м’яча у матчі сумського «Спартака» із свердловським «Шахтарем» (2:1) у фінальному турнірі 1969 року в Івано-Франківську. Той гол допоміг нашій команді завоювати бронзові медалі у класі «Б» Української зони чемпіонату СРСР і здобути путівку до 2-ї групи класу «А». 28 січня 83 роки від Дня народження «зіркового» захисника «Спартака», який вписав в його історію помітну сторінку.
СЕРЕД популярних футболістів сумського «Спартака», як зазначено у «Короткій енциклопедії класу «Б». Україна», називається і прізвище Миколи ВОРОНЬК А.
До Сум він прибув після двох років виступів у чемпіонаті Білоруської РСР за команди Орші і Борисова, де провів 32 матчі. Виступати почав у 1962 році і впродовж 10 сезонів був гравцем основного складу. У різні роки грав разом з Аркадієм ШУЛЬМАНОМ, Віктором ГРИЦЕНКОМ, Михайлом ФОМЕНКОМ, Валерієм ДЕРИПАСКІНИМ.
-З Миколою грати було легко,- згадує Валерій Павлович. – Він вміло обирав позицію і в будь-який момент готовий був вступити в боротьбу із суперником. Себе не шкодував, часто приходив на допомогу колегам в складних ігрових ситуаціях і, як правило, це допомагало. Грав у парі зі мною, а потім з ФОМЕНКОМ. Не боявся підключатися до атак. Чотири рази брав ворота суперників. А чого вартий його гол у фінальному турнірі, завдяки якому ми успішно завершили свій виступ! А перший забив, зрівнявши рахунок у зустрічі із кадіївським «Шахтарем» (2:2), ще один надіслав у ворота авангардівців Макіївки (4:1).
У тому сезоні захист сумчан був один із найміцніших серед усіх команд, пропустивши у 45 матчах усього 22 м’ячі.
Дебют сумчанам у Другій групі класу «А» виявися невдалим. До виступу на вищому рівні команда виявилася слабо підготовленою, яку доручили заїжджому тренеру. А Олександру СЕРБІНУ (він працював зі «Спартаком» вже кілька років), схоже, побоялися довіряти. Першу перемогу сумчани здобула лише у 8-у турі , мінімально обігравши «Гомсільмаш» (1:0). Посівши передостаннє, 21-е місце «спартаківці» вибули з групи. Змагання виграв запорізький «Металург», у складі якого виступав вихованець сумської команди майстрів Віктор ЄРЕМЕНКО.
Згодом Микола, я і Віктор СОЛОДОВ поїхали шукати футбольного щастя у сімферопольському «Авангарді». Я швидко повернувся додому, Микола пограв сезон і теж приїхав до Сум, а Віктор вдалося пограти кілька сезонів і він залишився там.
В активі Миколи також матчі розіграшів Кубка СРСР, зокрема з представником Першої групи класу «А» ( вища ліга) алма-атинським «Кайратом» і Кубка ЦІ ЛКСМУ, міжнародні товариські зустрічі з молодіжною збірною В’єтнаму і командами Болгарії.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок СРСР – 1964. 1/256 фіналу. Українська РСР. Зона 1. ½ фіналу. «ДЕСНА» (Чернігів) – «СПАРТАК» (Суми) -4:1. 13 травня. Стадіон імені Гагаріна. 5000 глядачів.
«ДЕСНА» (футболки сині, труси сині, гетри сині): Е. Єрофеєв (Овдієнко, 46), Анциферов, Матюхін – к. (Гончаров, 38), Уханов, Гуринович, Кравчинський, Хижняк, Зарудний, Третьяков, Виноградов, Школьников. Тренер – Вадим Родзішевський.
«СПАРТАК» (футболки червоні, труси білі, гетри червоні): Федорков, Старт (Болотов, 40), Шульман, ВОРОНЬКО, Чавчанідзе, Харитонов, Сєдов, Аверченко –к., Г.Єрофеєв, Медведєв, Журавльов. Тренер – Володимир Воронцов.
Голи: 1:0 –Хижняк (23), 2:0 – Третьяков (44), 2:1 – Медведєв (?), 3:1 – Зарудний (? -пенальті), 4:1 – Виноградов (?).
Вітання
В’ячеслав СЕРДЮК: Свій перший гол забив в Охтирці
Ювілейний, 40-й День народження 28 січня у вихованця Шосткинської ДЮСШ В’ячеслава СЕРДЮКА. Його кар’єра тривала 11 сезонів пройшла у 6-и професіональних командах, де він провів 206 матчів і забив на позиції захисника 3 м’ячі. В активі ще 84 зустрічі за дублі і 11 – у розіграші Кубка України. Загалом на полі перебував 16757 хвилин ігрового часу.
ПІСЛЯ закінчення Київського РУФК подався до Москви в надії заграти на високому рівні. Але грати довелося у дублі «Торпедо-Металурга» і столичного футбольного клуб, де за два роки провів усього 25 матчів.
Не бачучи перспективи, юнак повертається додому і стає гравцем дніпропетровського «Дніпра». Перші кроки робив у дублі, а 12 березня 2006 року дебютував в основному складі проти «Закарпаття», в якому дніпряни обіграли гостей – 4:0.
На жаль, закріпитися в основі «Дніпра» наш земляк не зміг і його віддали в оренду охтирському «Нафтовику-Укрнафті», який в сезоні 2007/08 виступав у Вищій лізі. Пам’ятним став матч з «Динамо» на його полі, в якому охтирчани перемогли – 1:0. За киян грав Олег ГУСЄВ. За «Нафтовик-Укрнафту» В’ячеслав провів 23 матчі і забив 1 м’яч. Він став вирішальним у поєдинку з «Арсеналом» (див. Матчі з історії).
В’ячеслава ще раз віддають в оренду. Цього разу «Кривбасу». Вона затягнулася на 5 років, де він відіграв 103 матчі, відзначившись одним влучним ударом. Згодом «Кривбас» розформували і гравець переходить до «Арсеналу». Але й тут нашому земляку не щастить – кияни знялися з чемпіонату.
Пам’ятний для СЕРДЮКА ще один матч з «Динамо». У 2011 році кияни виграли у «Кривбаса». Зі звіту: « 83 хвилина. ГОООЛ. 3:0. Гусєв забиває. Мілевський у підкаті відбирає м’яч у Сердюка і робить передачу у штрафний майданчик на Гусєва, який , вийшовши 1 на 1, пробив під поперечину».
Завершував кар’єру В’ячеслав у чемпіонаті Білорусії, де виступав за городян Гомеля і «Торпедо-БелАЗ» (Жодіно). А це – 48 матчів і один м’яч.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 2007/2009. Вища ліга. «НАФТОВИК-УКРНАФТА» (Охтирка) – «АРСЕНАЛ» (Київ) 1:0. 1 грудня 2007 р. Стадолн «Нафтовик». 4500 глядачів.
«Н-У»: Величко, СЕРДЮК, Кретов, Есип (Харченко, 86), Каракевич (Шарпар, 81), Карпенко, Котенко (Олефір, 89), Снитко , Іванов, Нефьодов, Монахов .Тренер: В.Городов.
«АРСЕНАЛ»: Деонас , Романчук, Распопов, Беньо, Ессола (Кузнецов, 83), Жоземар, Литовченко (Мізін Сергей, 72), Парфенов , Хомін, Деметрадзе ( Сендлей, 54).Тренер: О. Заваров.
Гол: СЕРДЮК (27).
Попередження: Нефьодов (90+2), Ессола (35), Литовченко (58). Вилучення: Закарлюка (90+2, навмисний удар суперника м’ячем після зупинки гри).
Чемпіонат 40+
7:6 – на користь ПІВНЕНКА. Поки що? Що скаже РОМАН?
ДЕВ’ЯТИЙ тур Відкритого чемпіонату Сум з футзалу серед ветеранів 40+.
Знову «Барса» , як і в попередньому турі, забила суперникам 15 (!) м’ячів. З них 13 записали до свого активу двоє гравців. На останніх хвилинах ледве не втратили очки «Україна». Минулого туру Вадим ПІВНЕНКО забив 6 м’ячів, а в цьому поліпшив своє досягнення.
«ПАРИТЕТ» – «СТАРТ» – 5:1.
Хоча «стартівці» першими відкрили рахунок (Микола ПРИВАЛОВ), до перерви все стало на свої місця після ударів Олександра КРУГЛЯКА (забив з «нульового» кута під поперечину), Сергій УДОДИКА і воротаря Геннадія КИРЮШКИ. Довершили справу Микола ДОЦЕНКО (його м’яч увійшов до «Голи туру») і Олександр ПРИХОДЬКО.
«БАРСА» – «БІНГО» -15:4.
До перерви «бінгівці» ще трималися, поступаючись – 2:6. У суперників «хет-триками» відзначилися Павло РОМАН і Вадим ПІВНЕНКО. А після відпочинку «посипалися», пропустивши майже вдвічі більше. Знову дісталося на горіхи від Вадима (4 м’ячі) і Романа (3). У переможених «дуплетом» «вистрілив» Олександр КОВТУН.
«ДЕМЕТРА»- «Україна» -4:5.
Початок зустрічі був багатообіцяючим після того, як впродовж 5 хвилин «українці» забили 3 м’ячі (Роман ТЕТЯВКІН і двічі Олександр ШУМИЛО). 4:0 – після першого тайму.
За 5 хвилин до фінального свистка було ще 4:1 (Руслан ГОРДІЄНКО). І тут у «деметрівців» відкрилося друге дихання. Вони тричі змусили суперників розпочинати з центра майданчика (Олександр ГУБА і двічі Руслан ГОРДІЄНКО). А відігратися вже не вистачило ігрового часу…
ГЕРОЇ ТУРУ:
Вадим ПІВНЕНКО і Павло РОМАН, які забили 7 і 6 м’ячів – відповідно.
ГОЛИ ТУРУ:
М’яч Олександра КРУГЛЯКА з нульового кута під поперечину
і м’яч його одноклубника Миколи ДОЦЕНКА з лівого краю майже з центра поля після розіграшу штрафного, який влетів у дальній кут.
ВЖЕ визначилися 3 команди, які і розіграють призові місця: «Барса» -22 очки, «Україна» – 19 (матч у запасі) і «Паритет» – 15. Решта суперників помітно відстають.
ГОНКУ бомбардирів очолює Павло РОМАН – 22 м’ячі, 19 – у Вадима ПІВНЕНКА, 13 – у Романа ТЕТЯВКІНА.
2 лютого – матчі 10 туру:
«БІНГО» – «ПАРИТЕТ», «СТАРТ» – «ДЕМЕТРА», «УКРАЇНА» – «ОРІОН».