Футбол для всіх, футбол об'єднує, сумщина процвітає
+38 0542 650-442
home
Асоціація Футболу Сумської Області
Офіційний сайт - ffs.sumy.ua

“ФутТайм” від Григорія М.Реви.

 «ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ». Випуск 184.

 

У випуску:   

— Віктор СОЛОДОВ: із «Торпедо» – у «Спартак».

— У ветеранів  футболу – Дні народження.

 — Олександр СІРІЦЬКЙ  став першим рекордсменом.

—  Ветерани 40+: за крок від фіналу.

 

Зірки сумського футболу

Віктор СОЛОДОВ:  Найкращі  сезони  провів  у «Спартаку»

 

    60  років тому  у складі сумської команди майстрів  «Спартак» він  дебютував у класі «Б»  Української зони чемпіонату СРСР. Відіграв 6 сезонів, ще 4-и – у складі  севастопольського «Авангарда»/«Атлантики». Його доробок за  10 років виступів  на

 професіональному рівні склав майже 200 матчів і 30  забитих м’ячів.

    15 березня – 81 років від Дня його народження.

                 

    

 

    ФОТО з АРХІВУ. 1969р. «Спартак» – команда молодості  Віктора  СОЛОДОВА.

 

ДО ПОЯВИ у «Спартаку» Віктор успішно грав у заводському  «Торпедо»  в обласних змаганнях. Там на нього і звернули увагу  тренери  команди майстрів. Дебютного, 1965 року  він 8 разів з’явився  на футбольному полі   і відзначився одним влучним ударом. А з наступного  сезону  забронював за собою місце вже в основі..

З кожним наступним  роком  сумчани піднімалися вгору у турнірній таблиці. Зростав і доробок і  професіонально  півзахисник. Особливо  знаковим  і для команди, і для  Віктора  став 1969 рік, коли  «спартаківці» разом з «бронзою» виграли путівку до  Другої групи класі «А»,, а  Віктор, забивши 10 м’ячів,  став одним з кращих  бомбардирів команди.  У 6 –и  зустрічах вони були  вирішальними, зокрема у протистояннях  з «авангардівцями» Антрациту ( 1:1, 2:1),  горлівським «Шахтарем», «авангардіцями» Керчі,  «Комунарцем» з Комунарська, в яких суперники обмінялися по одному влучному удару, та ін..  Ось як деякі з них  Віктор їх забивав.

        «СПАРТАК» – «ДЗЕРЖИНЕЦЬ» (Дзержинськ) -2:0.  Перший гол було забито після впертої боротьби. Відразу після перерви красивим ударом метрів з 25- и у нижній кут м’яч надіслав СОЛОДОВ,

    «СПАРТАК» – «КОЛОС» (Якимівка) – 3:0.  Не встиг інформатор по стадіону оголосити склади команд, як м’яч затріпотів у воротах якимівців.  Це СОЛОДОВ перевірив пильність  воротаря ударом метрів з 30-и. Через 3 хвилини  комбінація КИСЛЯКОВ-ШПАК-СОЛОДОВ завершилася влучним ударом останнього.

     «СПАРТАК» – «АВАНГАРД» (Антрацит) – 2:1. На 65-й хвилині СОЛОДОВ обвів воротаря гостей, але захисник зупинив його підкатом, за що був покараний 11-метровим штрафним ударом.  Його чітко реалізував СОЛОДОВ.

Того року Віктор відзначився у товариських матчах з ветеранами Москви (3:1 – забив  2 голи) і ЦСКА (1:1 –  зрівняв рахунок).

А роком раніше  Віктор допоміг «Спартаку» у матчах розіграшу Кубка СРСР, коли сумчани  здивували  спеціалістів і вболівальників  своїм  успішним виступом.  У повторній зустрічі 1/64 фіналу зі ставропольським «Динамо» (виграли 2:1 в додатковий час) він забив обидва м’ячі, а затим закріпив перемогу сумчан (2:0) у зустрічі із липецьким «Металургом».

У 1970 році «Спартак» дебютував у класі «А» Другої групи.

Але  дебют команди був провальним, впродовж сезону  вона   не радувала  своєю грою.  І, як результат, сумчани «вилетіли» з  класу «А».  Віктор  відзначився 5 голами.

Після невдалого сезону  його  запросили до севастопольської «Авангарда», де грали екс-гравці  сумського «Спартака» Євген  НАУМОВ і  Володимир ВАЩЕНКО. Тут Віктор  провів 4 роки, тут він  і завершив  виступи на професіональному рівні.

Як зізнався згодом Віктор Олексійович, роки, проведені у «Спартаку», були найкращими у його кар’єрі..

 

 

Вітання

Володимир БОГАЧ- молодший: З «Явором» став  переможцем і призером ЧУ

 

     Шлях у великий футбол Володимир  розпочинав 35 років тому, коли  18-річним став грати за  аматорські колективи – сумський «Хімік» і краснпільський «Явір» у чемпіонаті  УРСР серед КФК.  В  них  забив свої перші м’ячі.  Разом з краснопільцями  стартував у Перехідній лізі Першого  весняного незалежного чемпіонату України-1992.  Дебют  виявися вдалим – «Явір» виборов путівку  до Другої ліги. Так розпочалася кар’єра  БОГАЧА-молодшого  на професіональному рівні.

     17  березня  ветеран сумського футболу  відзначає свій 53-й День народження.

 

 

ФОТО з АРХІВУ.

     2006 р. Два Володимира – два БОГАЧІ: батько і син. Свого  часу вони разом грали за команду «Династія» на  традиційному турнірі  пам’яті Володимира ТАНЬКОВА.

 

ФУТБОЛІСТОМ  Володимир   став  з легкої руки батька, який  тренував маленького Вову прямо у кімнаті. Вчив  жонглювати м’яч обома ногами, зупиняти його,  щоб згодом міг впевнено почуватися на полі. Володимир  швидко  опанував ці  технічні  елементи, що згодом, як зізнався  Володимир,  дуже допомагало  йому  у грі.

     У складі збірної області став срібним призером  Спартакіади УРСР. Заявив Володимир про себе  у «Яворі», коли він  впевнено дебютував у Перехідній лізі ЧУ.  Із  6 м’ячами став кращим бомбардиром команди і третім у підгрупі.  Цікавий факт. Перший м’яч  надіслав   у ворота «Андезита» з Хуста на 1-й хвилині зустрічі (див. Матчі з історії).  У зустрічах  з «Дністером» (Заліщики) – переможцем  підгрупи, роменським «Електроном»  і харківським «Олімпіком»  забив  вирішальні голи. У поєдинку з харків’янами  «яворівці» здобули вольову вікторію  на останніх хвилинах . Спочатку  зрівняли рахунок, а за 3 хвилини  до фінального свистка Володимир поставив переможну крапку.

Вийшовши  до  Другої ліги,  краснопільці  відразу  стали  бронзовими призерами, а  за сезон –  переможцями.  За  «Явір» Володимир відіграв  68 матчів, в яких забив 21 м’яч.    Після Краснопілля  почав  «подорожувати» командами.  Окрім українських, у різні роки  виступав   у  колективах  3-х країн. У чемпіонатах Словаччини, Росії і  Азербайджану  провів   45 матчів, де забив 4 голи.  В Україні спробував себе  у  4 лігах. У Вищій  грав  за «Верес» (10 матчів – 3 м’ячі)  і «ЦСКА-Борисфен» (22 – 2). В останній команді  виступав  разом з вихованцем  роменського  футболу Владиславом ПРУДІУСОМ .

Серед  десятків  матчів – найпам’ятніші у розіграші Кубка України, коли  сумський «Спартак» наробив галасу, обігравши «Динамо» і «Таврію», а спіткнувся  у чвертьфіналі з ЦСКА. У цьому поєдинку  Володимир надіслав м’яч у власні ворота, який надалі  вплинув на  гру  сумчан і підсумковий результат (1:4).

У «Яворі», у 1992 році,  Володимир  розпочинав свою кар’єру, у «Яворі», у 2006-у,  її і завершував. За 6 сезонів провів 153 зустрічі, в яких забив  33 голи. Він серед кращих бомбардирів команди.

По завершенні  футбольної кар’єри  працював дитячим тренером у ФЦ «Барса», головним тренером  мелітопольського «Олкому» і сумської «Барси», які виступали у  друголіговому  чемпіонаті України. Разом з батьком грали у команді «Династія», де ставали призерами  турніру пам’яті  сумського тренера Володимира ТАНЬКОВА.

      За 15 років своєї професіональної кар’єри   Володимир   пограв  на різних позиціях, окрім володарської. В доробку  – майже 400 матчів і  46 м’ячів. На полі перебував майже 32000 хвилини ігрового часу.

 

МАТЧ з ІСТОРІЇ. 

      Чемпіонат України – 1999 (весна).  Перехідна ліга.  «ЯВІР» (Краснопілля) –  «АНДЕЗИТ» (Хуст) -2:1. 25 квітня. Стадіон «Явір». 900 глядачів.

    «ЯВІР»:  Баков, Лазарко, Садовой, Танасюк, Завалій, Осадчий, Любимов, Рубанчук (Гордієнко, 70), БОГАЧ, Назаренко (Наливайченко, 35), Матвейченко. Тренеры: В.Богач і М.Астафьєв.
    «АНДЕЗИТ»:  Сабадош, Пискарьов, Юришко, Галай (Мелай, 85), Мурга, Дячок, Таран (Гришко, 60), Рацин, Маркович, Приходько, Свиридюк. Тренер: К.Сойков.
     Голи: БОГАЧ (1), Любимов (65) – Свиридюк (66).

 

 

Павло ФЕСЕНКО:  За плечима 10 професіональних років

 

       На професіональному рівні він  провів 10  сезонів. Весь цей час виступав за команди області, які грали  у Першій і Другій лігах  чемпіонату України – сумський «Автомобіліст»/СБТС,  охтирський «Нафтовик» і краснопільський «Явір».

     18 березня  у Павла Івановича – День народження. Йому вже 56  років.

 

 

ФОТО з АРХІВУ. 1998 р. Павло ФЕСЕНКО (на знімку -4-й у першому ряду  ліворуч) у складі “Нафтовика».

 

      ГРАТИ Павло  розпочинав  в аматорському  сумському «Хіміку», в якому забив і перший гол. А першого значного успіху добився  у складі збірної області,  гравці якої  у 1990 році  виграли  срібні  нагороди  футбольного  турніру за програмою останньої  літньої Спартакіади УРСР. Тоді у  фінальному матчі сумчани з рахунком 2:4 поступилися  збірній  Донецької  області, яку представляли  дублери «Шахтаря».  Це було  найвище досягнення  в  історії сумського футболу. Практично всіх гравців з того складу вболівальники згодом побачили  у командах  майстрів різних рівнів. Не оминула доля і Павла.

У 1991 році  тренер сумського «Автомобіліста»  Михайло ФОМЕНКО  запросив  його  в команду, з якою   дебютував у Другій лізі чемпіонату СРСР. Перший матч, який  зіграв 4 серпня,  запам’ятав надовго. Адже тоді  «водії»  зазнали фіаско  в гостях  від «Кривбасу» – 0:4. Того сезону  юнак провів 17 матчів і забив  один м’яч. Відзначився у  домашній зустрічі зі стахановським «Вагонобудівником». Авторами всіх 3-х м’ячів (один – у власні ворота)  стали сумчани. А виручив команду дебютант команди, який став  автором переможного голу наприкінці зустрічі.

За  два роки  Павло  виступав  вже у складі  охтирського «Нафтовика». За 5 сезонів  провів  103 матчі  і відзначився  двома влучнми ударами.  У складі охтирчан  двічі став бронзовим призером  традиційного турніру «Кримський пролісок» .

Сезон  1999/2000 став останнім  у кар’єрі  гравця, яку авершував  у «Яворі». Виступати  далі на професіональному рівні завадила травма.   За 10 років  відіграв 214 матчів і  записав на свій рахунок  10 голів.

Ще  5 років Павло залишався у футболі, граючи за аматорський «Нафтовик-2». З ним тричі  вигравав  чемпіонат і раз Кубок області.

Вартує уваги і той факт, що  і партнери по команді, і друзі, і вболівальники  називали  Павла по–дружньому просто  ПАША. А це, погодьтеся,  про щось  таки і говорить.

 

       МАТЧ з ІСТОРІЇ.

       Чемпіонат України 1993/1994. Перша ліга «ФК СБТС» (Суми) – СК  «ОДЕСА» – 3:2. 20 червня  1994 р. Стадіон «Авангард». 4500 глядачів. 

     ФК «СБТС»:  Дудка, Савчуков, Бедрицький (Іванов, 70), Штихар, .Биков, ФЕСЕНКО, Грищенко, Теслик (Павловський, 75), Лазебний (Михалев, 46), Черношвець (Федоченко, 85), Васькін (Дудка, 55). Тренер: В.Аристов.
       СК  «ОДЕСА»: Михайлов, Романенко, Головацький (Смаровоз, 75), Кочвар, Авдєєв, Мельниченко, Поченчук, Пархоменко, Мусолітін, Мокан, Головачук (Шаповалов, 55). Тренер: В.Смаровоз.
      Голи: ФЕСЕНКО  (26, з пенальті), Савчуков (28), Павловський (80) – Пархоменко (16), Мокан (40).
Попередження:  Бедрицький (50) – Михайлов (20), Пархоменко (48).

 

Володимир ЛАВРИК: Вчити  дітей грати у футбол  треба на природних полях

 

     19 березня ветерану сумського футболу, відомому  дитячому тренеру  Володимиру  Івановичу ЛАВРИКУ виповнюється 77 років. З них 41 він присвятив дітям –  підготовці юних футболістів, працюючи  в ДЮСШ  СК «Фрунзенець» – наразі  КДЮСШ «Суми».

 

ФУТБОЛЬНУ  науку  Володя опановував  у дворових баталіях.  Згодом його взяли до групи  підготовки  при команді майстрів  «Спартак». Разом  з ним тренувалися Михайло ФОМЕНКО, Валерій ДЕРИПАСКІН, Юрій ПАНЧЕНКО, Василь КАТКОВ та ін. З ними, окрім ФОМЕНКА, який нещодавно відійшов у вічність, він підтримує зв’язок.  15-річним юнаком Володимира залучали  до виступів у  заводській команді  в обласній першості. З радістю згадує  Володимир Іванович  роки  своєї футбольної юності.

У 1966 році  на базі  сумського «Спартака» була сформована збірна Республіканської ради ДСТ «Спартак» на участь  у фінальному  етапі  чемпіонату Центральної ради  цього товариства.  Він пройшов у Мелітополі. На жаль, Володимир Іванович  не може  пригадати перипетії  боротьби ( пройшло  59 років), але добре запам’ятав  заключний матч з білорусами.  Якби  українці виграли, то були б другими,  суперники третіми, а чемпіонами ставали б  футболісти Азербайджану. Але матч  наші юнаки завершили внічию (1:1), і це було на руку  збірній Білорусії – вона взяла «золото», «срібло» дісталося  азербайджанцям, а «бронза» – нашій команді. Нагороди отримали, зокрема Юрій ПАНЧЕНКО, Олександр  ТИТОВ, Валерій ГАЛУШКА,  Валерій ТОКАР, Олександр БЕЗВЕРХИЙ та інші.

 

 

ФОТО з АРХІВУ.

      1966 р. «Спартак» – бронзовий призер  чемпіонату ЦР ДСТ «Спартак». Володимир ЛАВРИК третій праворуч.

 

Після успіху  юнаків почали залучати  до виступів команди майстрів у товариських матчах у містах області. Тоді це було  обов’язковою умовою з метою популяризації і розвитку футболу  на місцях. На цьому для Володимира все й обмежилося. Прийшов час  йти на військову службу, яку проходив у Німеччині.

-На два роки  про футбол довелося забути,- згадує Володимир Іванович. – Я мав спеціальну підготовку, тож  мене призначили  командиром відділення. А командир батареї , до речі,  наш земляк з Кролевця  категорично заборонив навіть думати про футбол.  Тому, коли повернувся додому, потрібен був час, аби відновити  форму.  Того року  «Спартак» став бронзовим призером  чемпіонату  і підвищився у класі.  Відбулася зміна тренерів, команда  невдало дебютувала, не до мене  та інших гравців тоді було.

Володимир почав грати  за команди машинобудівного заводу, згодом за  «Електрон» і «Автомобіліст»,  неодноразово ставав переможцем і призером обласних змагань, виступав   у чемпіонатах УРСР серед КФК.

А з 1976 року Володимир Іванович перейшов на тренерську роботу  з дітьми  у заводському  спортклубі. Він  єдиний, хто  пропрацював  на одному місці 41 рік. Зробив 10 випусків і підготував  не  одну сотню  футболістів, чимало з яких заявили про себе  на високому рівні.  Приміром, Сергій ТКАЧЕНКО  –  триразовий чемпіон  України з футзалу,  Михайло НІКОЛОЗАШВІЛІ  у складі  збірної України виграв  Всесоюзний  турнір «Надія», у командах майстрів  виступали  Степан ТІЄЧКО, Денис МАЗНИЙ та  інші.  Кілька його вихованців  продовжили справу тренера.

На думку Володимира Івановича, дітей треба готувати на  природних полях. Тоді і будуть класні гравці. На жаль, всіх перевели на штучні поля  і майданчики.  А це шкодить здоров’ю дітей, не сприяє якісній їх підготовці. Тож про яку майстерність  після цього говорити. У місті, на жаль, немає жодного  придатного  поля  для тренувань.  Скільки років обіцяють «Барсі»  природну  поляну і що?.

Більше  треба  виділяти фінансів  на дитячий спорт, як це було раніше. Повинна були  Державна програма  його розвитку не на словах і не прив’язувати її до місцевих бюджетів.  Потребують  також підтримки і тренери. Їм  вигідніше  працювати в школі, ніж в ДЮСШ.  Вони повинні  займатися не відбором, а набором  гравців.  Свого часу ми ходили по школам і шукали здібних юнаків. Така практика наразі не в моді.

У Сумах дві «Барси» Незрозуміло на кого і для чого працює  ліцей? Він, як на мене, повинен  займатися  пошуком і підготовкою  обдарованих  юнаків у регіонах, а не переманювати їх з ФЦ  і виводити їх, як кажуть, у майстри.  Цього  поки що, на жаль, не  видно.

Щодо команди майстрів у Сумах,  думка Володимира Івановича така. Основу її процентів на 70-80 повинні складати вихованці сумського футболу і  з нею  повинні працювали  тільки свої тренери. Досить  вже приїжджих, в них зовсім інші інтереси.  Назва команди має бути  «Спартак», а не  «Вікторія» чи ПФК «Суми». Ми  повинні  не забувати  історію  нашої команди, яка  під такою назвою  зійшла на п’єдестал пошани  у далекому 1969 році.  Дитячі тренери повинні не тільки давати  юнакам  уроки футболу, а й готувати їх до  дорослого життя.

Тетяна ЛІТОВЦЕВА – директор КДЮСШ «Суми»: – Володимир Іванович був енергійним й ініціативним  тренером, мав  багато ідей  щодо розвитку  дитячо-юнацького футболу, вирішення  його  проблем А їх, на жаль,  вистачає – від фінансування до виїзду на змагання. Особливо це відчувається зараз. І головне –  він ніколи не  опускав руки, а впевнено йшов  до своєї мети. І в цьому я вбачаю приклад для себе.

Сергій КІРІЄВСЬКИЙ- екс-гравець «Фрунзенця», тренер КДЮСШ «Суми». –Володимира Івановича  пам’ятаю, як відповідального і авторитетного  тренера, наставника,  який був взірцем для кожного з нас. Прізвища  багатьох його вихованців говорять самі за себе.  Мені імпонував його підхід до тренувального процесу. Він навчав юнаків універсалізації, аби вони вміли грати на будь-якій позиції. Завжди  наголошував: не треба вдовольнятися тим, що є, треба  визначати нові плани і намагатися їх реалізувати на практиці.

Він завжди турбувався про інфраструктуру  школи. І те, що  вона оновилася , його теж заслуга.

Від імені  своїх колег  вітаю Володимира Івановича з його  весняним Днем народження.  Хай  йому здоровиться ще багато літ!

 

Знай наших!  

Сюрприз  від СІРІЦЬКОГО:  вперше воротар забиває ТРИ м’ячі

 

    Вихованець шосткинського футболу Олександр СІРІЦЬКИЙ, який наразі захищає ворота івано-франківського  «Урагану» і збірної України,  добився рекордного  досягнення.

 

                   

 

У ЧЕРГОВОМУ  матчі чемпіонату України з футзалу серед команд   Екстра-ліги  із львівським   «in.IT» на його майданчику  наш земляк  відзначився «хет-триком». В історії українського футзалу таке сталося вперше, це – унікальне досягнення серед воротарів.

Новоспечений  рекордсмен зізнався, що він не очікував такого результату, але  факт є фактом. «Ураган  виграв -6:0.  

     « Іn.IT»(Львів) – «Ураган» (Івано-Франківськ) – 0:6,
    Голи: Боднар, 6 (у свої  ворота), Масевич, 11, СІРІЦЬКИЙ  (16,  22, 26), Приходько, 37.

 

Кубок 40+  

У  півфіналі  зустрічаються…

 

     Визначився  квартет півфіналістів розіграшу Відкритого Кубка  Сум з футзалу серед ветеранів 40+.  Хто продовжить боротьбу далі?

 

     Півфінальні матчі. «БІНГО» – «СТАРТ» -7:5.

У першому таймі події на майданчику змінювалися з калейдоскопічною швидкістю. Суперники почергово  вели в рахунку,  але на перерву пішли  за нічиєї – 4:4.  Після удару Євгена ВОВЧЕНКА «бінгівці» вийшли вперед, однак Микола ПРИВАЛОВ  (це був його другий м’яч у грі) відновив рівновагу. Та  Євген  відразу робить 6:5, а за  дві хвилини до  завершення основного часу Олександр  КОВТУН забиває останній  гол.

      «ПАРИТЕТ» – «Україна» – 3:3, по пенальті – 2:4.

Гра у «паритетівців», як кажуть, пішла, вони повели в рахунку -2:0. А на 31 хвилині  після ударів  Дмитра СТАДНИКА, Олександра ШУМИЛА і  Олександра  СТРИБАКА попереду уже був суперник. Та втримати  перевагу  «українцям»  не дав Микола ДОЦЕНКО, який  вправно реалізував штрафний удар. А на останній хвилині  міг  забити і вирішальний м’яч, але не реалізував «дабл-пенальті».

     «ОРІОН» – «ДЕМЕТРА» – 3:2.

Двічі «оріонівці» виходили вперед і двічі  номінальні гості  відігрувалися.  А «прохідний»  гол до півфіналу  наприкінці третьої десятихвилинки забив Юрій ПУСТОВОЙ (це був його другий м’яч).

     ГЕРОЇ  ЧВЕРТЬФІНАЛУ   – Антон ГУМЕНЮК («Україна»), який  парирував два післяматчевих пенальті, і Євген ВОВЧЕНКО («Бінго»), на рахунку якого «хет-трик»  зі «СТАРТом».

     М’ЯЧІ ЧВЕРТЬФІНАЛУ  забив  Микола ДОЦЕНКО («Паритет»). Спочатку він зі штрафного  забив  другий м’яч у матчі з «Україною», а потім,  вправно реалізувавши   «дабл-пенальті», зрівняв рахунок. Правда, в серії післяматчевих пенальті  з «точки» схибив.

16 березня – півфінальні матчі, в яких  зустрінуться «Україна» – «Барса» і «Оріон» – «Бінго».

У чемпіонаті їхні протистояння завершилися так:   «Україна» – «Барса» – 1:1 і 2:5, «Оріон» – «Бінго» – 5:7, 5:1.