“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ». Випуск 184.
У випуску:
— Віктор СОЛОДОВ: із «Торпедо» – у «Спартак».
— У ветеранів футболу – Дні народження.
— Олександр СІРІЦЬКЙ став першим рекордсменом.
— Ветерани 40+: за крок від фіналу.
Зірки сумського футболу
Віктор СОЛОДОВ: Найкращі сезони провів у «Спартаку»
60 років тому у складі сумської команди майстрів «Спартак» він дебютував у класі «Б» Української зони чемпіонату СРСР. Відіграв 6 сезонів, ще 4-и – у складі севастопольського «Авангарда»/«Атлантики». Його доробок за 10 років виступів на
професіональному рівні склав майже 200 матчів і 30 забитих м’ячів.
15 березня – 81 років від Дня його народження.
ФОТО з АРХІВУ. 1969р. «Спартак» – команда молодості Віктора СОЛОДОВА.
ДО ПОЯВИ у «Спартаку» Віктор успішно грав у заводському «Торпедо» в обласних змаганнях. Там на нього і звернули увагу тренери команди майстрів. Дебютного, 1965 року він 8 разів з’явився на футбольному полі і відзначився одним влучним ударом. А з наступного сезону забронював за собою місце вже в основі..
З кожним наступним роком сумчани піднімалися вгору у турнірній таблиці. Зростав і доробок і професіонально півзахисник. Особливо знаковим і для команди, і для Віктора став 1969 рік, коли «спартаківці» разом з «бронзою» виграли путівку до Другої групи класі «А»,, а Віктор, забивши 10 м’ячів, став одним з кращих бомбардирів команди. У 6 –и зустрічах вони були вирішальними, зокрема у протистояннях з «авангардівцями» Антрациту ( 1:1, 2:1), горлівським «Шахтарем», «авангардіцями» Керчі, «Комунарцем» з Комунарська, в яких суперники обмінялися по одному влучному удару, та ін.. Ось як деякі з них Віктор їх забивав.
«СПАРТАК» – «ДЗЕРЖИНЕЦЬ» (Дзержинськ) -2:0. Перший гол було забито після впертої боротьби. Відразу після перерви красивим ударом метрів з 25- и у нижній кут м’яч надіслав СОЛОДОВ,
«СПАРТАК» – «КОЛОС» (Якимівка) – 3:0. Не встиг інформатор по стадіону оголосити склади команд, як м’яч затріпотів у воротах якимівців. Це СОЛОДОВ перевірив пильність воротаря ударом метрів з 30-и. Через 3 хвилини комбінація КИСЛЯКОВ-ШПАК-СОЛОДОВ завершилася влучним ударом останнього.
«СПАРТАК» – «АВАНГАРД» (Антрацит) – 2:1. На 65-й хвилині СОЛОДОВ обвів воротаря гостей, але захисник зупинив його підкатом, за що був покараний 11-метровим штрафним ударом. Його чітко реалізував СОЛОДОВ.
Того року Віктор відзначився у товариських матчах з ветеранами Москви (3:1 – забив 2 голи) і ЦСКА (1:1 – зрівняв рахунок).
А роком раніше Віктор допоміг «Спартаку» у матчах розіграшу Кубка СРСР, коли сумчани здивували спеціалістів і вболівальників своїм успішним виступом. У повторній зустрічі 1/64 фіналу зі ставропольським «Динамо» (виграли 2:1 в додатковий час) він забив обидва м’ячі, а затим закріпив перемогу сумчан (2:0) у зустрічі із липецьким «Металургом».
У 1970 році «Спартак» дебютував у класі «А» Другої групи.
Але дебют команди був провальним, впродовж сезону вона не радувала своєю грою. І, як результат, сумчани «вилетіли» з класу «А». Віктор відзначився 5 голами.
Після невдалого сезону його запросили до севастопольської «Авангарда», де грали екс-гравці сумського «Спартака» Євген НАУМОВ і Володимир ВАЩЕНКО. Тут Віктор провів 4 роки, тут він і завершив виступи на професіональному рівні.
Як зізнався згодом Віктор Олексійович, роки, проведені у «Спартаку», були найкращими у його кар’єрі..
Вітання
Володимир БОГАЧ- молодший: З «Явором» став переможцем і призером ЧУ
Шлях у великий футбол Володимир розпочинав 35 років тому, коли 18-річним став грати за аматорські колективи – сумський «Хімік» і краснпільський «Явір» у чемпіонаті УРСР серед КФК. В них забив свої перші м’ячі. Разом з краснопільцями стартував у Перехідній лізі Першого весняного незалежного чемпіонату України-1992. Дебют виявися вдалим – «Явір» виборов путівку до Другої ліги. Так розпочалася кар’єра БОГАЧА-молодшого на професіональному рівні.
17 березня ветеран сумського футболу відзначає свій 53-й День народження.
ФОТО з АРХІВУ.
2006 р. Два Володимира – два БОГАЧІ: батько і син. Свого часу вони разом грали за команду «Династія» на традиційному турнірі пам’яті Володимира ТАНЬКОВА.
ФУТБОЛІСТОМ Володимир став з легкої руки батька, який тренував маленького Вову прямо у кімнаті. Вчив жонглювати м’яч обома ногами, зупиняти його, щоб згодом міг впевнено почуватися на полі. Володимир швидко опанував ці технічні елементи, що згодом, як зізнався Володимир, дуже допомагало йому у грі.
У складі збірної області став срібним призером Спартакіади УРСР. Заявив Володимир про себе у «Яворі», коли він впевнено дебютував у Перехідній лізі ЧУ. Із 6 м’ячами став кращим бомбардиром команди і третім у підгрупі. Цікавий факт. Перший м’яч надіслав у ворота «Андезита» з Хуста на 1-й хвилині зустрічі (див. Матчі з історії). У зустрічах з «Дністером» (Заліщики) – переможцем підгрупи, роменським «Електроном» і харківським «Олімпіком» забив вирішальні голи. У поєдинку з харків’янами «яворівці» здобули вольову вікторію на останніх хвилинах . Спочатку зрівняли рахунок, а за 3 хвилини до фінального свистка Володимир поставив переможну крапку.
Вийшовши до Другої ліги, краснопільці відразу стали бронзовими призерами, а за сезон – переможцями. За «Явір» Володимир відіграв 68 матчів, в яких забив 21 м’яч. Після Краснопілля почав «подорожувати» командами. Окрім українських, у різні роки виступав у колективах 3-х країн. У чемпіонатах Словаччини, Росії і Азербайджану провів 45 матчів, де забив 4 голи. В Україні спробував себе у 4 лігах. У Вищій грав за «Верес» (10 матчів – 3 м’ячі) і «ЦСКА-Борисфен» (22 – 2). В останній команді виступав разом з вихованцем роменського футболу Владиславом ПРУДІУСОМ .
Серед десятків матчів – найпам’ятніші у розіграші Кубка України, коли сумський «Спартак» наробив галасу, обігравши «Динамо» і «Таврію», а спіткнувся у чвертьфіналі з ЦСКА. У цьому поєдинку Володимир надіслав м’яч у власні ворота, який надалі вплинув на гру сумчан і підсумковий результат (1:4).
У «Яворі», у 1992 році, Володимир розпочинав свою кар’єру, у «Яворі», у 2006-у, її і завершував. За 6 сезонів провів 153 зустрічі, в яких забив 33 голи. Він серед кращих бомбардирів команди.
По завершенні футбольної кар’єри працював дитячим тренером у ФЦ «Барса», головним тренером мелітопольського «Олкому» і сумської «Барси», які виступали у друголіговому чемпіонаті України. Разом з батьком грали у команді «Династія», де ставали призерами турніру пам’яті сумського тренера Володимира ТАНЬКОВА.
За 15 років своєї професіональної кар’єри Володимир пограв на різних позиціях, окрім володарської. В доробку – майже 400 матчів і 46 м’ячів. На полі перебував майже 32000 хвилини ігрового часу.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України – 1999 (весна). Перехідна ліга. «ЯВІР» (Краснопілля) – «АНДЕЗИТ» (Хуст) -2:1. 25 квітня. Стадіон «Явір». 900 глядачів.
«ЯВІР»: Баков, Лазарко, Садовой, Танасюк, Завалій, Осадчий, Любимов, Рубанчук (Гордієнко, 70), БОГАЧ, Назаренко (Наливайченко, 35), Матвейченко. Тренеры: В.Богач і М.Астафьєв.
«АНДЕЗИТ»: Сабадош, Пискарьов, Юришко, Галай (Мелай, 85), Мурга, Дячок, Таран (Гришко, 60), Рацин, Маркович, Приходько, Свиридюк. Тренер: К.Сойков.
Голи: БОГАЧ (1), Любимов (65) – Свиридюк (66).
Павло ФЕСЕНКО: За плечима 10 професіональних років
На професіональному рівні він провів 10 сезонів. Весь цей час виступав за команди області, які грали у Першій і Другій лігах чемпіонату України – сумський «Автомобіліст»/СБТС, охтирський «Нафтовик» і краснопільський «Явір».
18 березня у Павла Івановича – День народження. Йому вже 56 років.
ФОТО з АРХІВУ. 1998 р. Павло ФЕСЕНКО (на знімку -4-й у першому ряду ліворуч) у складі “Нафтовика».
ГРАТИ Павло розпочинав в аматорському сумському «Хіміку», в якому забив і перший гол. А першого значного успіху добився у складі збірної області, гравці якої у 1990 році виграли срібні нагороди футбольного турніру за програмою останньої літньої Спартакіади УРСР. Тоді у фінальному матчі сумчани з рахунком 2:4 поступилися збірній Донецької області, яку представляли дублери «Шахтаря». Це було найвище досягнення в історії сумського футболу. Практично всіх гравців з того складу вболівальники згодом побачили у командах майстрів різних рівнів. Не оминула доля і Павла.
У 1991 році тренер сумського «Автомобіліста» Михайло ФОМЕНКО запросив його в команду, з якою дебютував у Другій лізі чемпіонату СРСР. Перший матч, який зіграв 4 серпня, запам’ятав надовго. Адже тоді «водії» зазнали фіаско в гостях від «Кривбасу» – 0:4. Того сезону юнак провів 17 матчів і забив один м’яч. Відзначився у домашній зустрічі зі стахановським «Вагонобудівником». Авторами всіх 3-х м’ячів (один – у власні ворота) стали сумчани. А виручив команду дебютант команди, який став автором переможного голу наприкінці зустрічі.
За два роки Павло виступав вже у складі охтирського «Нафтовика». За 5 сезонів провів 103 матчі і відзначився двома влучнми ударами. У складі охтирчан двічі став бронзовим призером традиційного турніру «Кримський пролісок» .
Сезон 1999/2000 став останнім у кар’єрі гравця, яку авершував у «Яворі». Виступати далі на професіональному рівні завадила травма. За 10 років відіграв 214 матчів і записав на свій рахунок 10 голів.
Ще 5 років Павло залишався у футболі, граючи за аматорський «Нафтовик-2». З ним тричі вигравав чемпіонат і раз Кубок області.
Вартує уваги і той факт, що і партнери по команді, і друзі, і вболівальники називали Павла по–дружньому просто ПАША. А це, погодьтеся, про щось таки і говорить.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 1993/1994. Перша ліга «ФК СБТС» (Суми) – СК «ОДЕСА» – 3:2. 20 червня 1994 р. Стадіон «Авангард». 4500 глядачів.
ФК «СБТС»: Дудка, Савчуков, Бедрицький (Іванов, 70), Штихар, .Биков, ФЕСЕНКО, Грищенко, Теслик (Павловський, 75), Лазебний (Михалев, 46), Черношвець (Федоченко, 85), Васькін (Дудка, 55). Тренер: В.Аристов.
СК «ОДЕСА»: Михайлов, Романенко, Головацький (Смаровоз, 75), Кочвар, Авдєєв, Мельниченко, Поченчук, Пархоменко, Мусолітін, Мокан, Головачук (Шаповалов, 55). Тренер: В.Смаровоз.
Голи: ФЕСЕНКО (26, з пенальті), Савчуков (28), Павловський (80) – Пархоменко (16), Мокан (40).
Попередження: Бедрицький (50) – Михайлов (20), Пархоменко (48).
Володимир ЛАВРИК: Вчити дітей грати у футбол треба на природних полях
19 березня ветерану сумського футболу, відомому дитячому тренеру Володимиру Івановичу ЛАВРИКУ виповнюється 77 років. З них 41 він присвятив дітям – підготовці юних футболістів, працюючи в ДЮСШ СК «Фрунзенець» – наразі КДЮСШ «Суми».
ФУТБОЛЬНУ науку Володя опановував у дворових баталіях. Згодом його взяли до групи підготовки при команді майстрів «Спартак». Разом з ним тренувалися Михайло ФОМЕНКО, Валерій ДЕРИПАСКІН, Юрій ПАНЧЕНКО, Василь КАТКОВ та ін. З ними, окрім ФОМЕНКА, який нещодавно відійшов у вічність, він підтримує зв’язок. 15-річним юнаком Володимира залучали до виступів у заводській команді в обласній першості. З радістю згадує Володимир Іванович роки своєї футбольної юності.
У 1966 році на базі сумського «Спартака» була сформована збірна Республіканської ради ДСТ «Спартак» на участь у фінальному етапі чемпіонату Центральної ради цього товариства. Він пройшов у Мелітополі. На жаль, Володимир Іванович не може пригадати перипетії боротьби ( пройшло 59 років), але добре запам’ятав заключний матч з білорусами. Якби українці виграли, то були б другими, суперники третіми, а чемпіонами ставали б футболісти Азербайджану. Але матч наші юнаки завершили внічию (1:1), і це було на руку збірній Білорусії – вона взяла «золото», «срібло» дісталося азербайджанцям, а «бронза» – нашій команді. Нагороди отримали, зокрема Юрій ПАНЧЕНКО, Олександр ТИТОВ, Валерій ГАЛУШКА, Валерій ТОКАР, Олександр БЕЗВЕРХИЙ та інші.
ФОТО з АРХІВУ.
1966 р. «Спартак» – бронзовий призер чемпіонату ЦР ДСТ «Спартак». Володимир ЛАВРИК третій праворуч.
Після успіху юнаків почали залучати до виступів команди майстрів у товариських матчах у містах області. Тоді це було обов’язковою умовою з метою популяризації і розвитку футболу на місцях. На цьому для Володимира все й обмежилося. Прийшов час йти на військову службу, яку проходив у Німеччині.
-На два роки про футбол довелося забути,- згадує Володимир Іванович. – Я мав спеціальну підготовку, тож мене призначили командиром відділення. А командир батареї , до речі, наш земляк з Кролевця категорично заборонив навіть думати про футбол. Тому, коли повернувся додому, потрібен був час, аби відновити форму. Того року «Спартак» став бронзовим призером чемпіонату і підвищився у класі. Відбулася зміна тренерів, команда невдало дебютувала, не до мене та інших гравців тоді було.
Володимир почав грати за команди машинобудівного заводу, згодом за «Електрон» і «Автомобіліст», неодноразово ставав переможцем і призером обласних змагань, виступав у чемпіонатах УРСР серед КФК.
А з 1976 року Володимир Іванович перейшов на тренерську роботу з дітьми у заводському спортклубі. Він єдиний, хто пропрацював на одному місці 41 рік. Зробив 10 випусків і підготував не одну сотню футболістів, чимало з яких заявили про себе на високому рівні. Приміром, Сергій ТКАЧЕНКО – триразовий чемпіон України з футзалу, Михайло НІКОЛОЗАШВІЛІ у складі збірної України виграв Всесоюзний турнір «Надія», у командах майстрів виступали Степан ТІЄЧКО, Денис МАЗНИЙ та інші. Кілька його вихованців продовжили справу тренера.
На думку Володимира Івановича, дітей треба готувати на природних полях. Тоді і будуть класні гравці. На жаль, всіх перевели на штучні поля і майданчики. А це шкодить здоров’ю дітей, не сприяє якісній їх підготовці. Тож про яку майстерність після цього говорити. У місті, на жаль, немає жодного придатного поля для тренувань. Скільки років обіцяють «Барсі» природну поляну і що?.
Більше треба виділяти фінансів на дитячий спорт, як це було раніше. Повинна були Державна програма його розвитку не на словах і не прив’язувати її до місцевих бюджетів. Потребують також підтримки і тренери. Їм вигідніше працювати в школі, ніж в ДЮСШ. Вони повинні займатися не відбором, а набором гравців. Свого часу ми ходили по школам і шукали здібних юнаків. Така практика наразі не в моді.
У Сумах дві «Барси» Незрозуміло на кого і для чого працює ліцей? Він, як на мене, повинен займатися пошуком і підготовкою обдарованих юнаків у регіонах, а не переманювати їх з ФЦ і виводити їх, як кажуть, у майстри. Цього поки що, на жаль, не видно.
Щодо команди майстрів у Сумах, думка Володимира Івановича така. Основу її процентів на 70-80 повинні складати вихованці сумського футболу і з нею повинні працювали тільки свої тренери. Досить вже приїжджих, в них зовсім інші інтереси. Назва команди має бути «Спартак», а не «Вікторія» чи ПФК «Суми». Ми повинні не забувати історію нашої команди, яка під такою назвою зійшла на п’єдестал пошани у далекому 1969 році. Дитячі тренери повинні не тільки давати юнакам уроки футболу, а й готувати їх до дорослого життя.
Тетяна ЛІТОВЦЕВА – директор КДЮСШ «Суми»: – Володимир Іванович був енергійним й ініціативним тренером, мав багато ідей щодо розвитку дитячо-юнацького футболу, вирішення його проблем А їх, на жаль, вистачає – від фінансування до виїзду на змагання. Особливо це відчувається зараз. І головне – він ніколи не опускав руки, а впевнено йшов до своєї мети. І в цьому я вбачаю приклад для себе.
Сергій КІРІЄВСЬКИЙ- екс-гравець «Фрунзенця», тренер КДЮСШ «Суми». –Володимира Івановича пам’ятаю, як відповідального і авторитетного тренера, наставника, який був взірцем для кожного з нас. Прізвища багатьох його вихованців говорять самі за себе. Мені імпонував його підхід до тренувального процесу. Він навчав юнаків універсалізації, аби вони вміли грати на будь-якій позиції. Завжди наголошував: не треба вдовольнятися тим, що є, треба визначати нові плани і намагатися їх реалізувати на практиці.
Він завжди турбувався про інфраструктуру школи. І те, що вона оновилася , його теж заслуга.
Від імені своїх колег вітаю Володимира Івановича з його весняним Днем народження. Хай йому здоровиться ще багато літ!
Знай наших!
Сюрприз від СІРІЦЬКОГО: вперше воротар забиває ТРИ м’ячі
Вихованець шосткинського футболу Олександр СІРІЦЬКИЙ, який наразі захищає ворота івано-франківського «Урагану» і збірної України, добився рекордного досягнення.
У ЧЕРГОВОМУ матчі чемпіонату України з футзалу серед команд Екстра-ліги із львівським «in.IT» на його майданчику наш земляк відзначився «хет-триком». В історії українського футзалу таке сталося вперше, це – унікальне досягнення серед воротарів.
Новоспечений рекордсмен зізнався, що він не очікував такого результату, але факт є фактом. «Ураган виграв -6:0.
« Іn.IT»(Львів) – «Ураган» (Івано-Франківськ) – 0:6,
Голи: Боднар, 6 (у свої ворота), Масевич, 11, СІРІЦЬКИЙ (16, 22, 26), Приходько, 37.
Кубок 40+
У півфіналі зустрічаються…
Визначився квартет півфіналістів розіграшу Відкритого Кубка Сум з футзалу серед ветеранів 40+. Хто продовжить боротьбу далі?
Півфінальні матчі. «БІНГО» – «СТАРТ» -7:5.
У першому таймі події на майданчику змінювалися з калейдоскопічною швидкістю. Суперники почергово вели в рахунку, але на перерву пішли за нічиєї – 4:4. Після удару Євгена ВОВЧЕНКА «бінгівці» вийшли вперед, однак Микола ПРИВАЛОВ (це був його другий м’яч у грі) відновив рівновагу. Та Євген відразу робить 6:5, а за дві хвилини до завершення основного часу Олександр КОВТУН забиває останній гол.
«ПАРИТЕТ» – «Україна» – 3:3, по пенальті – 2:4.
Гра у «паритетівців», як кажуть, пішла, вони повели в рахунку -2:0. А на 31 хвилині після ударів Дмитра СТАДНИКА, Олександра ШУМИЛА і Олександра СТРИБАКА попереду уже був суперник. Та втримати перевагу «українцям» не дав Микола ДОЦЕНКО, який вправно реалізував штрафний удар. А на останній хвилині міг забити і вирішальний м’яч, але не реалізував «дабл-пенальті».
«ОРІОН» – «ДЕМЕТРА» – 3:2.
Двічі «оріонівці» виходили вперед і двічі номінальні гості відігрувалися. А «прохідний» гол до півфіналу наприкінці третьої десятихвилинки забив Юрій ПУСТОВОЙ (це був його другий м’яч).
ГЕРОЇ ЧВЕРТЬФІНАЛУ – Антон ГУМЕНЮК («Україна»), який парирував два післяматчевих пенальті, і Євген ВОВЧЕНКО («Бінго»), на рахунку якого «хет-трик» зі «СТАРТом».
М’ЯЧІ ЧВЕРТЬФІНАЛУ забив Микола ДОЦЕНКО («Паритет»). Спочатку він зі штрафного забив другий м’яч у матчі з «Україною», а потім, вправно реалізувавши «дабл-пенальті», зрівняв рахунок. Правда, в серії післяматчевих пенальті з «точки» схибив.
16 березня – півфінальні матчі, в яких зустрінуться «Україна» – «Барса» і «Оріон» – «Бінго».
У чемпіонаті їхні протистояння завершилися так: «Україна» – «Барса» – 1:1 і 2:5, «Оріон» – «Бінго» – 5:7, 5:1.
