“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ» . Випуск 185.
У випуску:
— Геннадій СВІРСЬКИЙ: Гравець і президент.
— 100 матчів Володимира ПОПОВА в Сумах.
— Вітання ветеранам футболу.
— Кубок Сум 40+: «Україна» чи «Оріон»?
Пам’ять
Геннадій СВІРСЬКИЙ: Футбольна «Перлина Сумщини»
Як найбільш відповідальний інвестор в АПК, він став одним з перших дипломантом премії «Перлини Сумщини». Був один із небагатьох керівників, хто по -справжньому не тільки вболівав за футбол, а й конкретно його підтримував. Це йому роменські вболівальники завдячують, що свого часу врятував футбол, організувавши на базі «Електрона» команду «Агробізнес-ТСК», яка відразу захопила лідерство і впродовж 4 сезонів поспіль була незаперечним лідером обласних змагань. І якби в області була нагорода «Футбольна перлина Сумщини», то Геннадій СВІРСЬКИЙ став би одним із перших її володарів. І лише передчасна смерть президента ФК «Агробізнес-ТСК» на початку 2018 року не дала змогу реалізувати йому намічені плани.
20 березня Геннадію Анатолійовичу виповнитися б 64 роки….
ФОТО з АРХІВУ.
Геннадій СВІРСЬКИЙ (у нижньому ряду – третій правлруч) у складі «Сільгосптехніки».
РОМЕНСЬКІ вболівальники старшого покоління , впевнений, добре пам’ятають рослого Геннадія – одного з найкращих голкіперів, який впевнено захищав ворота «Сільгосптехніки». У її складі став чемпіоном області серед команд Другої групи, надійно грав, коли роменчани підвищилися в класі.
Любов до футболу він проніс через усе своє життя. Очолюючи одне з найбільших підприємств, Геннадій Анатолійович постійно підтримував місцевий спорт. Підставив плече і Олександру КВАШІ, з яким грали у «Сільгосптехніці», бо на той час «Електрон» був на грані зникнення. За кілька тижнів організували команду за однойменною назвою ТОВ «Агробізнес-ТСК». А трьома роками раніше Геннадій Анатолійович підтримав ветеранів. То був непереможний «Агротехсервіс». Він виграв усі три турніри і усі 17 матчів за різниці м’ячів 233 – 39.
Потім настала черга «Агробізнеса-ТСК». З легкої руки Геннадія СВІРСЬКОГО він взяв впевнений старт. Те, чого добилися роменські футболісти за 4 роки, мабуть, у майбутньому жодна із команд не зможе навіть повторить їхнього досягнення. Вони виграли 13 (!) обласних призів. По 4 рази ставали чемпіонами і володарями Суперкубка і тричі Кубка області та двічі – Кубка АФСО. А ще – успішні виступи на всеукраїнському рівні (2 місце у групі після «Вікторії» з Миколаївки у ЧУ серед аматорів) і вихід до півфіналу в розіграші Кубка України.
Й до цього часу вболівальники згадують бойову нічию (1:1) і перемогу своєї команди в серії післяматчевих пенальті над ветеранами київського «Динамо» у товариській зустрічі за участю зірок футболу Володимира БЕЗСОНОВА, Олега САЛЕНКА, Віктора ЛЕОНЕНКА та ін.
Свого часу Геннадій Анатолійович врятував ПФК «Суми», надавши клубу значу матеріальну підтримку, аби він міг дограти матчі чемпіонату. Він мріяв про великий футбол у Ромнах, про вихід «Агробізнеса-ТСК» до Другої ліги ЧУ.
Але планам не судилося збутися. Після смерті Геннадія Анатолійовича швидко зникла і команда. Однак Олександр КВАША не втрачає надії і сподівається, що врешті-решт у Ромнах буде відповідальна влада і відродиться команда.
У місті шанують пам’ять президента ФК «Агробізнес-ТСК». На його честь розігрується Кубок району, проводяться традиційні турніри серед юнаків і ветеранів. А команди області змагаються за Кубок АФСО пам’яті Геннадія СВІРСЬКОГО.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
1985 р. Кубок Роменського району. ½ фіналу. КОМАНДА колгоспу ім. Тельмана – «СІЛЬГОСПТЕХНІКА» (Ромни) – 0:13.
СКЛАД «Сільгосптехніки»: СВІРСЬКИЙ (Рудик), Кузнецов, Іванов, Коваль (Бойко), Клименко (Гришко), Троценко (Зінченко), Кваша, Колесник, Білашов, Дзигал, Карпенко (Клименко). Тренер О. Кваша.
Голи: Дзигал-2, Колесник -4, Кваша -2, Карпенко -4, Білашов -1.
Володимир ПОПОВ: Доклав руку до перемоги «Нафтовика»
23 березня – 80 років від Дня народження майстра спорту СРСР Володимира ПОПОВА. На початку 80-х років він був гравцем сумської команди майстрів «Фрунзенець», як виступала у Другій лізі чемпіонату СРСР. За неповні 4 сезони завоював визнання сумських вболівальників.
ДЛЯ сумських вболівальників Володимир з перших матчів став своїм. Маючи за плечима досвід виступів за дніпродзержинський «Прометей», житомирський «Автомобіліст» і чернігівську «Десну», де провів 113 матчів і забив 25 м’ячів, а також міжнародних зустрічей з командами Угорщини, Болгарії і Бразилії, відразу доповнив ігровий малюнок «Фрунзенця».
Після невдалого дебюту сумчан у 1970 році (передостаннє, 21-е місце) у класі «А» Другої групи і зміни тренерів відбулося оновлення складу команди. Погодився їй допомогти і ПОПОВ. Але один у полі не воїн, коли за три роки з нею працювали три тренери. Єдиною втіхою став виграш турніру «Кримський пролісок», де у фіналі «фрунзенці» обіграли (2:1) сімферопольську «Таврію». Тож здобуток у Сумах був такий: майже 100 матчів і 9 м’ячів
– Володимир демонстрував класну гру,- згадує екс-голова обласної федерації футболу Микола ЖЕЛЄЗНИЙ. – Грав, образно кажучи, з високо піднятою головою. Добре бачив поле, швидко орієнтувався в ситуаціях, вчасно віддавав м’ячі партнерам. Він більше їм допомагав, ніж сам забивав. Ми часто з Володимиром зустрічалися. Остання відбулася в Сумах на Різдвяному турнірі. На той час він проживав уже у Євпаторії, працюючи у спортшколі дитячим тренером. Жаль, що ця прекрасна, душевна людина рано пішла із життя…
Професіональна кар’єра ПОПОВА тривала 10 років. За цей час він зіграв майже 250 матчів і забив 32 м’ячі. На жаль, повної статистика немає. Після її завершення працював тренером аматорських команд області. Із сумським «Ливарником» виграв чемпіонат і Кубок області, двічі став срібним призером розіграшу Кубка УРСР серед КФК на приз «Робітничої газети» із «Ливарником» і «Фрунзенцем» і Сум.
Як тренер, Володимир Анатолійович, доклав хисту і вміння і до перемоги охтирського «Нафтовика» у першості УРСР серед КФК та його виходу до Другої ліги чемпіонату СРСР. Це була історична подія для області, бо на той час Сумщина не мала свого представника серед команд майстрів.
Земний шлях Володимир ПОПОВ завершив 5 січня 2000 року. Йому було 54 …
ФОТО з АРХІВУ. 1982 р. Команда «Ливарник» (Суми), з якою працював Володимир ПОПОВ.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
1967 р. Товариська зустріч. «АВТОМОБІЛІСТ» (Житомир) – «ДИНАМО: (Київ) – 2:2. 18 липня. Стадіон ім. Ленінського комсомолу. 18 000 глядачів.
«АВТОМОБІЛІСТ» : Сицинський, Гордєєв, Кокольник, Штефуца, Гуменюк, Галоян, Криж, Кобрін, Косов, Горєлов, ПОПОВ (Коханов).
«ДИНАМО»: Рудаков, Щегольков, Турянчик, Круликівський, Островський, Мунтян, Медвідь, Поркуян, Пузач, Серебряніков, Хмельницький.
Голи: Мунтян (? – з пен.), Галоян (? – з пен.), Серебряніков (65), Коханов (?).
Вітання
Геннадій СТРІЛЯНИЙ: Бомбардир «Електрона»
За роменський «Електрон» на професіональному рівні він провів 128 матчів, в яких забив 45 м’ячів.
21 березня один з найкращих бомбардирів команди у Другій лізі ЧУ прийматиме вітання з нагоди свого 54-го Дня народження.
ДО РОМЕН Геннадій впродовж трьох сезонів виступав за першолігову полтавську «Ворсклу» і «Поліграфтехніку» з Олександрії. В активі – 82 поєдинки і лише 7 забитих м’ячів. Потім він перейшов до «Локомотив» зі Знам’янки, звідки його запросив тренер «Електрона» Олександр КВАША. У Ромнах нападаючий заявив про себе.
Спочатку допоміг роменчанам впевнено виграти всеукраїнську першість серед аматорів, де став кращим бомбардиром (7 м’ячів), а затим впевнено дебютувати у групі «В» Другої ліги ЧУ. З першого виходу футболісти з берегів Сули посіли 3-є місце серед 17 команд. Це було найвище досягнення «Електрона» за 7 сезонів його виступів в цьому ешелоні українського футболу.
Для Геннадія цей сезон став одним з найкращим у його кар’єрі і «найурожайнішим» на голи. У 24 матчах він забив 17 м’ячів, посівши друге місце серед усіх бомбардирів трьох груп. У 3-х зустрічах з «Металістом-2», «Металургом» (див. Матчі з історії) і «Ворсклою-2» відзначився «дуплетами». Від його влучних ударів постраждали воротарі 9 команд, деякі з них – по 2-3 рази. Разом з Андрієм БРАГИНЦЕМ були головною ударною силою «Електрона» і грозою суперників, надіславши у їхні ворота 29 м’ячів із 53-х командних.
Останній матч за «Електрон» Геннадій зіграв у 2004 році. В цей період виступав ще за першоліговий охтирський «Нафтовик». Тут його ужинок склав 11 голів у 63 зустрічах.
Завершував свою професіональну кар’єру у «Вуглику» з Димитрова. Це була його єдина команда, в якій бомбардиру не вдалося засмутити воротарів суперників.
За 13 років виступів Геннадій провів 301 матч, в яких відзначився 64 влучними ударами (не рахуючи здобутків за аматорський «Електрон»).
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 1997/1998. Друга ліга. Група «В». «ЕЛЕКТРОН» (Ромни) – «МЕТАЛУРГ» (Новомосковськ) – 3:0. 17 квітні 1998 р. Стадіон «Електрон». 3000 глядачів.
«ЕЛЕКТРОН»: Царіцин, Долгошеєв, Кривенко, Кузнецов (Луценко, 83), Зборик, О.Ткач (Кліщенко, 86), Матюха .Шевчук (В.Ткач, 74), Брагинець, Шестаков, СТРІЛЯНИЙ. Тренер: О.Кваша.
«МЕТАЛУРГ»: Сусідко, Чуфаров, Залізняк, Багров, Цокур, Сич (Жарий, 78), Максимич, Покуса, Чистяков, Москаленко, Бойко (Ульяненко, 37). Тренер: В.Кобзарєв.
Голи: СТРІЛЯНИЙ ( 2, 87), О.Ткач – 20.
Попередження: Долгошеєв, Зборик – Чуфаров, Багров.
Сергій СТРАШНЕНКО: За прикладом батька
Футбольна династія СТРАШНЕНКІВ добре знана в Сумах. Справу батька Сергія Васильовича продовжував його син Сергій. Обидва були воротарями. І це, мабуть, закономірно, що і син пішов стежкою батька. Свого часу він часто виїжджав з командою, в якій грав батько. А свою першу зустріч провів, коли навчався ще в 11-у класі в Сумській СШ №17. То був початок його професіональної кар’єри.
22 березня у Сергія Сергійовича 46-й День народження.
У колі сім’ї.
ПРО Сергія вперше дізналися на Різдвяному турнірі серед юнаків, коли вихованці сумського «Фрунзенця», ворота якого захищав СТРАШНЕНКО-молодший, у напруженому протистоянні обіграли «Зміну» з Калуги- 2:1. Сергія, який продемонстрував відмінну гру, було названо кращим воротарем серед колег 15 команд.
Про місце у воротах Сергій спочатку не мріяв. Він бачив себе на позиції центрального захисника – йому подобалося як вправно грає В’ячеслав ХРУСЛОВ. Та згодом змінив рішення і став у ворота.
Дебютував у складі сумського «Агротехсервісу» 11 травня 1996 року у виїзному матчі чемпіонату України з «Десною». У середині першого тайму вийшов на заміну, бо його колега пропустив 2 м’ячі. Не уникнув неприємностей і Сергій, пропустивши гол. У наступній зустрічі , як кажуть воротарі, «ковтнув» аж 4 м’ячі. Того сезону сумчани втратили місце у 2-й лізі. Сергію довелося змінювати команду. Кар’єру продовжував у «Говерлі», вищоліговосу запорізькому «Торпедо». Однак сидіти на лаві запасних юнаку не хотілося. Погравши ще в кількох командах, повернувся додому.
Болільники вітали повернення Сергія у свою команду. Його впевнена гра сприяла успіхові у багатьох матчах, в яких воротар демонстрував гру високого рівня. Як приміром, у фіналі розіграшу Кубка губернатора області у принциповому дербі з охтирським «Нафтовиком» на його полі. Після матчу, який виграли сумчани – 2:0? гравці дякували своєму кіперу , котрий виручав їх у багатьох ситуаціях.
Одного разу Сергієві довелося зіграти навіть у полі. (див. Матчі з ісорії). На старті чемпіонату у складі команди було всього 11 гравців, з них – двоє воротарів.
. -Грав попереду, як міг,- з посмішкою згадує Сергій Сергійович. – Конкретного завдання від тренерів не мав, відволікав захисників, змушував їх бути в напрузі. Перший тайм витримав, а на другий сил уже бракувало. Ледве дограв.
Дуже рано Сергій завершив свою кар’єру, провівши 121 матч. На той час у ФК «Суми» виникла проблема з тренером воротарів. На прохання керівництва він вирішив допомогти команді. Згодом працював тренером. І в тому ,що сумчани посіли у 2-й місце у Другій лізі – теж була заслуга Сергія.
… Знайшов себе Сергій Сергійович як дитячий тренер. У Лебедині він організував футбольну школу Сергія СТРАШНЕНКА. Нещодавно його вихованці стали срібними призерами дитячого турніру. Не забуває і сам тренер вийти на майданчик. Цьогоріч у складі «Барси» став чемпіоном Сум з футзалу серед ветеранів 40+.
У сім’ї зростає синок Серафим. Чи продовжить він справу батька і дідуся ? Як говорить Сергій Сергійович, футбол нікуди від нього не дінеться. Головне, щоб він зростав здоровим і захоплювався спортом. А час покаже.
Сергій СТРАШНЕНКО зі своїми вихованцями
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 2002/2003. Перша ліга. «СПАРТАК» (Суми) – «СТАЛЬ» (Алчевськ) – 0:2. 13 липня 2002 р. Стадіон «Авангард». 2000 глядачів.4-й арбітр: Котенко Євген (Суми)
«СПАРТАК»: Суслов, Калініченко, Ізвеков, Іваницький, Охріменко, Храбров, СТРАШНЕНКО, Радіонов, Сизихін, Совенко, Гігіадзе.
«СТАЛЬ»: Старцев, Ветренніков, Хістєв, Матвійчук, Геворкян, Цвік, Касьянов, Моргунов ( Чередніченко, 85), Божко, Арефєв, Бабенко ( Акобян, 60).
Голи: Моргунов (55,з пенальті), Божко (71)
Попередження: Совенко (30), Геворкян (68), Божко (69), Касьянов (75).
З роси і води Вам Миколо Петровичу, і з ювілеєм Вас!
Миколі КАЛІНІЧЕНКУ –
директору компанії АФ «Псел» Сумського району – з нагоди його ювілею.
23 березня особливий день у Вашому житті – Вам 70! Такий ювілей- це важлива і знакова подія.
Вами багато зроблено для розвитку агрофірми, розбудови соціально-економічної сфери Малої Рибиці. Ви завжди ставили високі завдання і успішно їх виконували.
Ваша допомога свого часу сприяла успішному виступу на обласному і всеукраїнському рівнях футбольної команда «Явір» з Краснопілля. І в тому, що вона стала чемпіоном і володарем Кубка області, переможцем Другої ліги чемпіонату України і впевнено грала у Першій, радуючи впродовж багатьох років своєю грою численних вболівальників, які дружньо підтримували команду – це теж Ваша заслуга. Тренери, гравці і вболівальники вдячні Вам за все, що Ви зробили для успішного виступу команди, яка стала своєрідною візитівкою і Краснопілля, і Сумщини.
Я знаю Вас, як порядну людину і хорошого сім’янина. І підтримка Вашої дружини Тетяни Михайлівни сприяли успішній роботі і досягненням колективу, який Ви очолювали, і реалізації намічених планів.
Здоров’я Вам, миру, оптимізму і домашнього затишку. Висловлюю Вам шану і велику вдячність. З ювілеєм Вас, Миколо Петровичу!
З повагою і найкращими побажаннями Володимир САЄНКО –
екс-президент ФК «Явір» (Крансопілля).
Кубок Сум 40+
Соло Анатолія БОЙКА ,
Або Як «Україна» змусила капітулювати «Барсу»
Обидва півфінальні матчі розіграшу Відкритого Кубка Сум з футзалу серед ветеранів 40+, незважаючи на підсумкові рахунки, пройшли у захоплюючій боротьбі, від якої, впевнений, вболівальники отримали позитивні емоції.
«БІНГО» – «ОРІОН» -1:2. Початок зустрічі був багатообіцяючим для «бінгівців». Вже на 3-й хвилині Олександр МИРОНЕНКО потужним ударом відкрив рахунок. Однак суперник швидко відігрався (Сергій ГОРОХ).
Після відпочику «бінгівці» влаштували штурм воріт суперників. Та пробити воротаря Андрія ІВАШИНУ не змогли. Навіть за три хвилини до завершення основного часу, коли він парирував «дабл-пенальті», а гравець на добивання не зміг підправити м’яч у ворота. «Оріон» – у фіналі!
«БАРСА» – «УКРАЇНА»» – 4:7. Важко було спрогнозувати такий рахунок у цьому принциповому матчі. Пригадався останній, «золотий», у чемпіонаті, коли «барсівці» були на висоті -5:2. Цього разу вікторію святкувала «Україна».
Вже на 1-й хвилині «Барса» вийшла вперед після удару кращого бомбардира чемпіонських перегонів Вадима ПІВНЕНКА. Гол з центра майданчика у дальній кут був обнадійливим. Але з цим, схоже, не погоджувався Анатолій БОЙКО, який впродовж 11-и хвилин тричі добивався успіху. Кожен з м’ячів вартує уваги, бо це – урок виконавської майстерності гравця
1:1. Прийнявши м’яч на груди, перебуваючи спиною до воріт, він миттєво розвернувся і спрямував м’яч у дальній кут.
2:1. М’яч після його удару з лівого краю поцілив у верхній кут.
3:1. Анатолій вправно обіграв захисника і надіслав м’яч за тією адресою.
«Барсівцям» втрачати було вже нічого і вони почали підключати до атак воротаря. Це булj, як показав подальший перебіг подій на майданчику, їхньою помилкою. Тричі суперник «карав» їх за таке рішення і ще пару разів спортивне щастя їм усміхалося. На перерву «Україна» мала запас вже міцності (5:2).
Напруга досягла свого апогею у другому таймі за рахунку 6:4, але було вже пізно. Чемпіон сходить з кубкової дистанції. Так «Україна» реваншувалася за поразку у матчі чемпіонату.
ГЕРОЙ ПВФІНАЛУ – Анатолій БОЙКО, який відзначився «хет-триком».
ГОЛ ПІВФІНАЛУ. Перший м’яч Анатолія БОЙКА, коли він зрівняв рахунок.
ФОТО з АРХІВУ.
2024 р. Анатолій БОЙКО (у центрі) після фінального матчу розіграшу Кубка Сум, в якому «українці» у фіналі після – 1:1 поступилися в серії післяматчевих пенальті «Dream Team Sumy». Вітання від голови ФФ Сум Альберта МОЛГАМОВА і голови АФСО Андрія ПРОХОРОВИЧА. А як буде цього разу?
У неділю – фінальна зустріч. Кубок розіграють «ОРІОН і «Україна».
У чемпіонаті двічі – по 6:3 – перевага була за «українцями». Минулого розіграшу «Україна» у фіналі поступилася….. Вдруге у своїй історії вона гратиме у фіналі.