“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ». Випуск 186.
У випуску:
— Хто народився у квітні?
— У ветеранів сумського футболу – ювілеї.
— Куди «поїхав» Кубок Сум з футзалу?
АФСО і АФ м. Суми в ході розіграшу «Кубка на честь ЗСУ»
проводять акцію для донаторів.
Нагородою будуть футболка з автографами гравців київського «Динамо»
і три м’ячі з автографами вихованця сумського футболу Олега ГУСЄВА.
Календар
У квітні народилися…
1 квітня 1990 р. – Сергій РИБАЛКА.
2 квітня 1958 р. – Борис ШУРШИН.
4 квітня 1994 р. – Олексій ХОБЛЕНКО.
6 квітня 1972 р. – Олег ЛУКАШ.
8 квітня 1974 р. – Володимир МИГАЛЬ.
9 квітня 1968 р. – Микола ЛИПИНСЬКИЙ.
10 квітня 1953 р. – Валерій ДУШКОВ.
11 квітня 1980 р. – Олексій ТАРГОНСЬКИЙ.
12 квітня 1953 р. – Володимир ЦВЄТКОВ.
13 квітня 1979 р. – Андрій ГАЙВИШИН.
15 квітня 1970 р. Олег ШЕСТАКОВ.
16 квітня 1957 р. – Володимир КОЛОМІЄЦЬ.
17 квітня 1967 р. – Олександр ЦИСАР.
21 квітня 1976 р. – Андрій ЛУЦЕНКО.
21 квітня 1985 р. – Віталій ЗАХАРЧЕНКО.
22 квітня 1951 р. – Микола ЖЕЛЄЗНИЙ.
23 квітня 1941 р. – Володимир Як. БОГАЧ.
24 квітня 1991 р. – Ілля ЛУБАШЕВ.
14 квітня 1983 р. – Дмитро МОЛОЧАЙ.
25 квітня 1983 р. – Олег ГУСЄВ.
25 квітня 1965 р. – Олег КРИВЕНКО.
27 квітня 1980 р. – Олександр ІВАНЧЕНКО.
28 квітня 1940 р. – Володимир САЄНКО.
28 квітня 1950 р. – Володимир ГОНЧАРЕНКО.
28 квітня 1957 р. – Ігор СТРОГАНОВ.
29 квітня 1969 р. – Андрій ПРОХОРОВИЧ.
29 квітня 1967 р. – Віталій КУХАРЕНКО.
Курсивом виділені ювілейні Дні народження.
.
Вітання
Сергій ХІМЧЕНКО: І футбол, і футзал, і хокей…
За свою більш, ніж 30-річну спортивну кар’єру він заявив про себе у футболі, футзалі і хокеї з шайбою, виступаючи за команди Шостки в обласних змаганнях. Неодноразово ставав їх переможцем і призером, а також пограв і на всеукраїнському рівні.
25 березня ветерану спорту виповнюється 55 років.
ФУТБОЛ для юнака розпочався з дитячого клубу «Вогник-67». Наступною сходинкою у зростанні були роки навчання в ДЮСШ «Імпульс». Як гравець, сформувався і зростав на юнацьких турнірах і змаганнях. Із 17 років Сергія почали залучати до виступів за дорослу команду. Знаковими для шосткинського футболу був період з 1995 по 2005 роки, коли місто хіміків презентував «Імпульс», в якому на позиції захисника виступав Сергій ХІМЧЕНКО. Двічі шосткинці ставали срібними і раз бронзовими призерами чемпіонських перегонів, двічі боролися за Кубок області.
-У фіналі грали два роки поспіль,- говорить Сергій Володимирович. – Часто згадую вирішальну зустріч 2004 року з конотопським «Шахтарем» у Сумах на «Ювілейному». Протистояння тривало 120 хвилин. Футбольну лотерею виграв суперник. На жаль, не вдалося заволодіти Кубком і наступного року. Тоді ми поступилися охтирському «Нафтовику- 2» (0:3).
На поле Сергій Володимирович виходив, коли був граючим тренером ФК «Шостка», основу якого складали вихованці місцевої ДЮСШ. Наставнику було вже під 50.
-Молодим гравцям потрібна була підтримка на полі,- говорив тоді тренер. – Особистим прикладом намагався їх підтримати, надавав їм впевненості, підказував і допомагав.
-Надійним і вправним захисником був Сергій, – згадує екс-тренер «Імпульса» Василь ЄСІН. – Вправно діяв на своїй позиції, не метушився, підстраховував партнерів, міг зробити несподівану і вчасну передачу партнерам для швидкої атаки. А ще Сергій Володимирович був хорошим виконавцем і граючим тренером нашої футзальної команди «Імпульс», яка впродовж 10 сезонів виступала у першоліговому чемпіонаті України.
-Зірок з неба не хапали, – говорить Сергій Володимирович. – Як правило, виступи завершували у «золотій» середині. Не без успіху грали у чемпіонаті області, де ставали призерами. Більшість матчів у чемпіонаті України проходили у напруженій боротьбі, як приміром, з «ЛТК-2» (див. Матчі з історії). Ось що писала тоді преса про цю зустріч. «До перерви господарі забили два голи, але після відпочинку гості із Сумщини вирішили зачепитися за очки. Та одного м’яча їм все-таки не вистачило. Цей матч виявився дуже грубим. Гравці заробили 4 жовті картки і одне вилучення, а також пробивали 5 десятиметрових ударів і лише два з них реалізували».
Особливо напружено і результативно проходили зустрічі з командою СумДУ.
У футзалі Сергій провів 151 зустріч і забив 21 м’яч.
Не менш успішним був ХІМЧЕНКО і хокеїстом. У складі міської команди неодноразово ставав призером обласних змагань. У лютому цього року виступав за Збірну ветеранів спорту, яка посіла друге у міському турнірі.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 2010/2011 Східна зона. «ЛТК-2» (Луганськ) – «ІМПУЛЬС» (Шостка) – 4:3. 29 жовтня. СК «Старт». 50 глядачів.
«ЛТК-2»: Щербина – Карбовський, Жила, Воронько, Владович – Дзюба, Іващенко, Фаренюк, Литвинов.
«ІМПУЛЬС»: Карпець (Лавриненко) – Орел, Ворожбіт, Зввгородній, Кролевецький – Носенко, ХІМЧЕНКО, Деняк, Максимовський.
Голи: Владович (6), Фаренюк (11), Жила (23), Литвинов (35, «дабл-пенальті») – Максимовський (31), Орел (37), Завгородній (40, «дабл-пенальті»).
У складі луганців виступали вихованці – конотопського футболу Віталій ДЗЮБА і сумського Артем ФАРЕНЮК – наразі гравець збірної України з футзалу, бронзовий призер чемпіонату світу.
Роман СОВЕНКО: «Бронза» до ювілею
Свою кар’єру на професіональному рівні він провів удома, граючи за команди Конотопа, Краснопілля і Сум. Доробок за 10 сезонів склав 238 матчів і 21 забитий м’яч.
26 березня у молодого ветерана сумського футболу ювілейний, 45-й День народження.
ФОТО з АРХІВУ.
16 вересня 2000 р. «СПАРТАК» (Суми) – «ДИНАМО» (Київ)- 0:0, пен. 4:2. Радість РОМАНА СОВЕНКА – він забиває переможний м’яч.
ПРО себе Роман заявив на перших Різдвяних турнірах з футбзалу серед юнаків 29 років тому, коли у складі команди «Фрунзенець» двічі ставав його переможцем.
А перший матч на професіональному рівні 17-річний юнак зіграв за друголіговий конотопський «Слов’янець». Надалі продовжив виступати за краснопільський «Явір», який згодом перевели до Сум. Тут він отримав постійну прописку, але команда грала під різними назвами. Роман став одним із кращих виконавців. Хоча забивав мало, але на полі виділявся своєю активністю.
За відгуками спеціалістів, був постійно націлений на ворота суперників, прагнув завжди бути у вирі подій. Особливо продуктивно молодий півзахисник провів сезон 2000/2001 «Спартаківці» після річного переекзаменування у Другій лізі відновили свій статус-кво. Помітним був внесок і Романа. У кількох зустрічах його м’ячі були вирішальними. Таких у кар’єрі гравця більше десятка.
Ось як він забивав у деяких поєдинках.
2000 р. «СПАРТАК» – «МЕТАЛУРГ» (Нікополь) – 1:1. Відігралися сумчани через 5 хвилин, після того як суперник забив м’яч. Після кутового захисник гостей вибив його за межі штрафного майданчика. Він потрапив до СОВЕНКА, який завдав удару і м’яч опинився у сітці воріт.
2001 р. Фінальний матч Кубка губернатора області. «СПАРТАК» – «НАФТОВИК» (Охтирка) – 1:2 (див. Матчі з історії).
У другому таймі в одній із контратак «Спартак» зрівняв рахунок. СОВЕНКО прорвався правим краєм у штрафний майданчик. Захиснику гостей нічого не залишалося, як порушити проти нього правила. Сам потерпілий чітко реалізував пенальті. Романа було визнано кращим гравцем у складі сумчан. До речі, він брав участь у трьох розіграшах і двічі ставав переможцем
Серед знакових поєдинків – кубкові з «Динамо» і «Таврією» , в яких сумчани продемонстрували свої найкращі бійцівські якості і змусили досвідчених суперників капітулювати. Матч з киянами став сенсацією кубкового турніру. 120 хвилин боротьби – 0:0. На останніх хвилинах господарі могли навіть забити переможний м’яч. Воротар гостей «провалився» на виході і м’яч після удару Романа СОВЕНКА, здається, вже досяг мети, але голкіпер встиг виправити свою помилку. В серії післяматчевих пенальті сумчани були влучнішими – 4:2. А вирішальний удар зробив Роман.
Пам’ятна також для Романа, впевнений, і зустріч 2002 року з «Динамо-2», в якій сумчани отримали хороший урок, отримавши на горіхи (1:5). Тоді за гостей грали Алієв, Мілевський, Ярмоленко, Воробей, який забив 3 голи.
Свою кар’єру Роман завершував у «Яворі», за який загалом відіграв 90 матчів і забив 10 голів. Останній «автограф» залишив 9 листопада 2005 року у воротах харківського «Газовика» на другій компенсованій хвилині поєдинку. Його м’яч став переможним для краснопільців (3:2).
По завершенні виступів на професіональному рівні Роман продовжив себе в аматорах. Останні роки грає за «Паритет» у чемпіонаті Сум з футзалу серед ветеранів 40+. Він – лідер і бомбардир команди, його називали кращим гравцем. А цього річ «Паритет» став бронзовим призером змагань. Тож це – своєрідний подарунок партнерів до ювілею Романа СОВЕНКА.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Фінал Кубка губернатора області 2001 р. «СПАРТАК» (Суми) – «НАФТОВИК» (Охтирка) – 1:2. 4 жовтня. Суми, Стадіон «Авангард». 3000 глядачів.
«СПАРТАК»: Суслов, Скирда, Столяров, Ляшенко, Каретник (Сіренко, 79), Храбров, Литвинов, Охріменко, СОВЕНКО, Габісонія, Курбатський (Серженко, 79).Тренер О. Довбій.
«НАФТОВИК»: Сиротюк, Осьмачко, Романенко, Азарченко, Захаров (Жабинський,60), Таргонський, Валяєв (Лукаш, 73), Школьников, Колесник, Чаган (Мельниченко, 81), Грачов. Тренер В. Єрмак.
Голи: Грачов (39, 89), СОВЕНКО (59 – з пенальті).
Попередження: Скирда (15), Таргонський. (22).
Сергій РУБАН: Була мрія у Сергія…
Він був у складі охтирського «Нафтовика», який на початку 90-х років впевнено робив перші кроки на аматорському рівні. З ним виграв Кубок області. Тоді йому було 17. А 27 березня у ветерана футболу ювілей – він відзначає свій 60-й День народження.
ФОТО з АРХІВУ.
2013 р. Сергій РУБАН із Софією.
ПРО ті роки Сергій Іванович (футбольне псевдо Рубік) згадує з ностальгією. Хто з юнаків Гусинки – це район в Охтирці – не мріяв стати футболістом, заграти хай не в київському «Динамо», то хоча б у дорослій команді свого міста? Мріяв про це і вихованець тренера місцевої ДЮСШ Анатолія СЛОБОДЕНЮКА. Він свого часу виступав у сумській команді майстрів «Авангард» в класі «Б» чемпіонату СРСР.
-Я вдячний Анатолію Олексійовичу за його уроки майстерності, за увагу, яку він нам приділяв, його терпимість. Він був для нас другим батьком,- згадує Сергій Іванович.
Сергія разом з Олександром СІКУНОМ і Юрієм ЗІНЧЕНКОМ, які виділялися серед інших, запросили до «Нафтовика».
-Важко наразі передати словами, що я, 17-річний пацан, тоді відчував, – говорить Сергій РУБАН.- Грати у команді на область – це було і престижно, і почесно, і відповідально.
Згадує Юрій ЗІНЧЕНКО – тренер ФЦ «Барса»:
-Про Сергія у мене залишилися приємні спогадати. З ним розпочинали грати ще в юнацьких змаганнях- на призи «Шкіряного м’яча», першість області. Уже тоді він виділявся самовіддачею, наполегливістю, вмілими діями на полі. Свої найкращі якості він продемонстрував на фіналі розіграшу Кубка «Робітничої газети». А ще – був хорошим товаришем, на нього можна було в усьому покластися.
За аматорський «Нафтовик» Сергій провів 30 матчів і забив 2 м’ячі.
Коли служив в армії, знайшов можливість, аби приїхати на фінальний турнір першості УРСР серед КФК, який «Нафтовик» виграв і здобув путівку до Другої ліги чемпіонату СРСР. Радів цьому успіху і мріяв після закінчення служби заграти в команді. Наполегливо тренувався. Але відбулася зміна тренерів і Сергію довелося розпрощатися з мрією. Були запрошення в інші колективи, однак він відмовлявся. Почав грати за місцевий «Спартак», з яким досяг певних успіхів. Найвагоміший з них – переможний виступ у чемпіонаті УРСР серед промислових підприємств, де розігрувався Кубок «Робітничої газети». Тоді ці змагання були престижними в республіці. До речі, «Спартак» став першою командою області, яка виграла ці перегони.
-Сергій був помітним виконавцем у кожному матчі, – згадує партнер по команді Володимир ОЛЬШАНЧЕНКО. – Виконував великий обсяг робіт, Грав надійно, відзначався неабиякою працездатністю, непоступливістю. Якщо чіплявся за суперника, то не випускав його, як кажуть, з ніг, боровся до кінця. Словом, був бійцем. Й до цього часу з Сергієм ми на зв’язку.
Кубок «Робітничої газети» охтирчани виграли у 1991 році. Виграли впевнено, на одному диханні пройшли всі етапи відбору.
У півфінальній зустрічі з макіївським «Гірником» (3:0) Сергій відкрив рахунок. На 13-й хвилині партнери вивели його на вигідну позицію. Він відмінно скористався цим моментом і завдав такого удару, що воротарю нічого не залишалося, як вийняти м’яч із сітки.
На мажорній ноті підопічні Олександра ПЕРЕТЯТЬКА завершили в Алушті «Фінал чотирьох» – 2 перемоги і нічия. У кожній зустрічі Сергій діяв активно, впевненою грою допоміг «Спартаку» підкорити золоту вершину. Другу у його житті.
ФОТО з АРХІВУ.
1991 р. «Спартак» – володар Кубка «Робітничої газети». Сергій РУБАН у верхньому ряду – четвертий праворуч.
Не залишив Сергій футбол, коли за сімейними обставинами переїхав на ПМП до Олександрівки Донецької області за порадою колишнього воротаря «Нафтовика» Василя ПОПОВА. Кілька років грав за місцевий «Колос», став призером обласної першості.
Чи задоволений Сергій Іванович тим, як пройшло його футбольне життя?
-Зважаючи на обставини, що були в житті, так,- зізнається ювіляр. – Навчався у хорошого тренера, став володарем двох кубків і кількох медалей, зіграв матчі з полтавською «Ворсклою» у розіграші Кубка і київським «Динамо-3» на Республіканському стадіоні у рамках чемпіонату України. А ще –познайомився і пограв із зірковими футболістами Василем САРАЄВИМ, братами Анатолієм і Василем ЄРМАКАМИ, Борисом ШУРШИНИМ, Володимиром ОЛЬШАНЧЕНКОМ, Віктором ГАЛЬЧЕНКОМ, Володимиром ЛІНКЕ. Не забуду тренування легендарного Андрія БІБИ.
Та найбільшою радістю для Сергія Івановича є його донька Софія, яка пішла стежкою батька. Правда, вона обрала футзал. Стала майстром спорту України міжнародного класу.
-Була мрія у Сергія, а втілила у життя її Софія,- з посмішкою говорить батько. – Я пишаюся досягненнями. У її колекції 5 чемпіонських золотих відзнак, три кубкових перемоги, двічі ставала призеркою європейських першостей, на чемпіонаті світу, де збірна України посіла 5-е місце, Софію було названо кращою футзалісткою.
Сергій Іванович зізнався, що мріє, аби Софія разом з командою виграли одну з медалей світового карбу. Для початку…
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок України 1992/1993. 1/64 фіналу. «СПАРТАК» (Охтирка) – «Ворскла» (Полтава) – 0:1. 1 серпня 1992 р. Тростянець.Стадіон імені В.Куца. 1000 глядачів.
«СПАРТАК»: Диганшин, Сікун, Ольшанченко, Шандиба, Сопітько, Самойлов, Зінченко (Шевченко, 46), РУБАН, Гребенник, Акименко, Корнієнко.
«ВОРСКЛА»: Стороженко, Омельченко, Сисенко, Кривенко, Сусік, Левчук (Верьовкін, 55), Сусло, Каретник, Балоян, Доронченко. Піндєєв (Прокопиненко, 85).
Гол: Піндєєв (83).
Турніри
«Україна» вперше з Кубком Сум
У «Кубка на честь ЗСУ» буде розіграно футболку з автографами футболістів «Динамо» і три футбольні м’ячі з автографами Олега ГУСЄВА.
Цьогорічний футзальний сезон серед ветеранів 40+ пройшов за переваги гравців «України» з Токарів. До «срібла» в чемпіонських перегонах вони додали титул володарів Кубка Сум, який виграли вперше.
У ФІНАЛЬНОМУ матчі «українці» з рахунком 5:2 обіграли «Оріон» з Осоївки, який вперше боровся за почесний приз.
Перший тайм був за «Україною» – 3:0. У третій «десятихвилинці» Юрій ПУСТОВОЙТ відіграв два м’ячі. Були шанси навіть зрівняти рахунок, але два влучні удари на останніх хвилинах Євгена ХАБОВЦЯ і Романа ТЕТЯВКІНА принесли «Україні» бажану перемогу. Вперше команда Токарів здобуває цей Кубом. Торік вона поступилася у фіналі. Це вже шоста перемога «України» в обласних змаганнях. Кращими гравцями фінальної зустрічі визнані Андрій ПАЦЮК і Володимир МИГАЛЬ.
ГЕРОЙ ФІНАЛУ – Євген ХАБОВЕЦЬ, який забив 3 м’ячі.
ГОЛ ФІНАЛУ – Андрій ПАЦЮК, який відкрив рахунок, завдавши влучного удару майже з центра майданчика.
На знімку – новоспечені володарі Кубка Сум – футзалісти «України» з Токарів.
-Вважаю сезон вдався,- говорить голова ФФ м. Суми Альберт МОЛГАМОВ.- Я вдячний всім командам за участь і гру, яку вони продемонстрували. Переможених, як кажуть, не було. За це ми завдячуємо в першу чергу нашим героїчним ЗСУ, які захищають Україну на фронті.
Саме бійцям присвячуємо черговий розіграш Кубка ЗСУ. Проведемо розіграш оригінальних призів. Особа, яка зробить найбільший донат, отримає футболку київського «Динамо» з автографами гравців команди, а ще трьом активним учасникам акції вручимо футбольні м’ячі з автографами Олега ГУСЄВА. Ми плануємо зібрати 70 тисяч гривень, які передамо на потреби ЗСУ. Інформація про благодійну акцію розміщена в соціальних мережах.
У цьогорічному розіграші «Кубка на честь ЗСУ» візьмуть участь 8 команд,. Розпочнеться турнір з відборного етапу. У північній групі гратимуть минулорічний переможець турніру – глухівський «Велетень», ФК «Шостка», команда Конотопа і «Віталія» з цього району. У південній за путівки до «Фіналу чотирьох» змагатимуться «Україна» з Токарів, «Колос» (Северинівка), «Аграрник-Авангард» з Білопілля і дебютант обласних змагань – команда «Автобро».
Перші матчі суперники зіграють 12 квітня. А тижнем раніше розпочнеться чемпіонат Сум з вуличного футболу (9 на 9), де гратиме більше 10 команд.
Без шансів на медалі
Невдало зіграли матчі третього туру чемпіонату України з футзалу серед Ю-15, що пройшли в Івано-Франківську, юнаки «МХП-Рятувальник» з Ромен. Вони практично втратили усі шанси поборотися за нагороди.
У П’ЯТИ зустрічах наші земляки взяли лише 2 очки. Зігравши внічию (по 2:2) з «Чемпіоном» з Ізмаїла і вихованцями ДЮСШ з Маневичів, поступилися їм в серії післяматчевих пенальті. У цих зустрічах по 2 м’ячі забили Дмитро БЕРБЕНЦЕВ і Богдан ВОЛИК – відповідно.
В інших матчах перемогли суперники: «КІВС in. IT» зі Львова -7:2 ( Захар КОВАЛЬ , Денис БОНДАРЕНКО), луцький «Любарт» – 2:0 та івано-франківський «Ураган» – 3:1 (Давід ШОКУН).
Після 14 матчів у роменчан 15 очок і вони на 7-у місце серед 10 команд. Перегони очолюють футзалісти Богодухівської ДЮСШ, у яких 36 очок.
На 12-у місці серед кращих бомбардирів – Денис БОНДАРЕНКО, який забив 9 м’ячів із 28 командних. А лідирує, завдавши 29 влучних ударів із 66 командних, – богодухівець Євген КНИШ.