“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ». Випуск 188.
У випуску:
— У ветеранів футболу – Дні народження.
— Хто вони, «зірки» глухівського футболу?
— «Барсівці» втратили лідерство.
Вітання
Олег ЛУКАШ: Пограв в усіх лігах
Півроку знадобилося Олегу, аби після дебюту на професіональному рівні забити свій перший м’яч. У всіх 5-и командах, де йому довелося грати, за свою 12-річну кар’єру він 46 разів засмучував воротарів суперників. Їх він забив у 379 матчах, провівши на полі 24500 ігрових хвилин. У Вищій лізі зіграв 16 матчів і відзначився двома влучними ударами.
Днями вихованець лебединського футболу відзначив свій 53-й День народження.
ФОТО з АРХІВУ.
1991 р. «Автомобіліст» – команда молодості Олега ЛУКАША.
ПЕРШИЙ гол Олег забив у складі сумського «Автомобіліста» 17 жовтня 1991 року у зустрічі з мукачівським «Приладистом» на його полі в останньому чемпіонаті СРСР серед команд Другої ліги. На 80-й хвилині йому вдалося зрівняти рахунок, однак зберегти нічию сумчани не змогли, пропустивши ще один м’яч (1:2).
До того, як дебютувати на професіональному рівні, Олег встиг пограти у чемпіонаті УРСР серед КФК, а у складі збірної області став срібним призером останньої Спартакіади УРСР. Окрім Олега, ще 8 юнаків заграли у командах різних рівнів.
Після 4-х сезонів у Сумах, де провів 124 матчі і забив 16 м’ячів, перейшов до охтирського «Нафтовика», в якому відіграв загалом 139 поєдинків і відзначився 17 влучними ударами. Виступаючи за «нафтовиків», у 1996 році по 2 м’ячі надсилав у ворота «Кристала» з Чорткова (3:1), нікопольського (5:0) і маріупольського (5:1). «Металургів».
Наступним етапом у кар’єрі гравця став виступ за харківський «Металіст», який очолив Михайло ФОМЕНКО. Він добре знав потенційні можливості Олега та ще кількох сумчан і запросив їх допомогти команді вийти до Вищої ліги, а потім спробувати себе на цьому рівні. Ставши бронзовими призерами, харків’яни підвищилися в класі. В основі Олег дебютував 12 вересня 1998 року у Запоріжжі проти «Металурга», в якому гості зазнали невдачі (2:3). Однак закріпитися в основі сумчанину не зумів. Після цього прийняв запрошення МФК «Миколаїв», потім був «Нафтовик», а завершував кар’єру 30-річний гравець вже в Сумах у друголіговому «Фрунзенці-Лізі-99»
У Вищій лізі Олег зіграв 16 матчів – по 8 за «Металіст» і МФК «Миколаїв». Двома влучними ударами відзначився за «корабелів» у сезоні 1998/1999. В обох зустрічах вони поступилися суперникам по 1:2. Вдома з «Таврією» на 72-й хвилині Олег з пенальті зрівняв рахунок, а на полі «Дніпра» на 70-й хвилині його відкрив…. Після того сезону «МФК «Миколаїв» вибув з Вищої ліги. Олег повернувся до «Нафтовика».
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України -1992 (весна). Перша ліга. Група «А». «АВТОМОБІЛІСТ» (Суми) – «ЧАЙКА» (Севастополь) – 2:0. 2 липня. Стадіон «Авангард». 2000 глядачів.
«АВТОМОБІЛІСТ»: Страшненко, ЛУКАШ, Хруслов, Таргонський, Кравченко, Козлов (Лазебний, 46), Рудняк, Теслик (Івченко, 70), Мартинюк, Самолюк, Цисар (Болотов, 46). Тренер: М.Фоменко.
«ЧАЙКА»: Гребенюк, Скорик, Коваленко, Аверков, Олійник, Герасимчук, Лепеш (Шутов, 74), Шупіков, Шажко, Шелковий (Чесноков, 81), Гаврилюк. Тренер: О.Рудика.
Голи: ЛУКАШ (10), Самолюк (15).
Попередження: Шелковий (63).
Володимир МИГАЛЬ: З «Оріоном» і «Явором»
Спостерігаючи за грою цього футболіста, не скажеш, що йому стільки років. У чемпіонаті і розіграші Кубка Сум серед ветеранів 40+, він серед найкращих на майданчику. 8 квітня ветеран краснопільського футболу відзначає свій 52-й День народження.
ВСЯ його кар’єра на професіональному рівні пов’язана з краснопільським «Явором», який після відродження вдруге став виступати у Другій лізі чемпіонату України. І хоча Володимир почав виступати у 28 років, але це аж ніяк не позначалося на його добротній грі. За плечима мав чималий ігровий досвід і велике прагнення своїми добротним діями сприяти успішному виступу команди на всеукраїнському рівні. 6 місце у групі «В», двічі вихід «Явора» до 1/16 фіналу розіграшу Кубка України – такими були досягнення відродженої команди, основу якої складали вихованці місцевої ДЮСШ. Ось тут і згодилися його досвід і підтримка молодих гравця.
У 10 матчах Володимир став автором забитих м’ячів. Перший надіслав удома у ворота донецького «Металурга-2», закріпивши перемогу «Явора» (3:0). У кількох зустрічах його удари були вирішальними, зокрема у поєдинках з київським «Арсеналом-2» і донецьким «Шахтарем-3» (по 1:0). Серед пам’ятних матчів – кубкові з представниками Вищої ліги – «Динамо», «Дніпром». «Шахтарем» і гра проти Сергія НАЗАРЕНКА, Андрія ГУСИНА, Андрія СПЄВАКА, Даріо СРНИ, Джуліуса АГАХОВИ та інших авторитетних виконавців.
Як тут не згадати зустріч з «Чорноморцем», в якій краснопільці стрибнули вище голови. Основний і додатковий час – 0:0 на табло. Вирішальний м’яч забив Володимир і «Явір» вийшов до наступного етапу.
А 20 вересня, впевнений, Володимир запам’ятав на все життя. У матчі 1/16 фіналу розіграшу Кубка України у Сумах на «Ювілейному» він забив м’яч у ворота «Шахтаря» (див. Матчі з історії).
За роки виступів на аматорському і професійному рівнях Володимир провів 133 матчі, в яких забив 16 м’ячів.
Працюючи директором ДЮСШ, Володимир Олексійович організовував першість школи з футзалу. І сам продовжував грати. Його командою став «Оріон» з Осоївки, який в останні роки є постійним учасником відкритих змагань у Сумах серед ветеранів. Його влучний удар у матчі з «Паритетом» (4:3) допоміг «ОРІОНівцям» стати бронзовим призером. Двічі осоївці ставали фіналістом розіграшу Кубка Сум. Три сезони поспіль Володимир є кращим бомбардиром команди. Нинішнього, приміром, забив 10 м’ячів (в активі «хет-трик» і «дуплет»), отримав приз, як кращому гравцеві фінального кубкового матчу з «Україною».
2025 р. Приз кращому гравцеві фінального матчу Відкритого розіграшу Кубка Сум Володимиру МИГАЛЮ вручає заступник голови АФСО Альберт МОЛГАМОВ.
Стежкою батька пішов і його син Максим, який виступав, теж у Другій лізі ЧУ. Наразі він є гравцем охтирського «Нафтовика», який грає у чемпіонаті України серед аматорських команд.
-Я вдячний Володимиру Олексійовичу за його гру, за все, що зробив для становлення «Явора», коли він після перерви знову «засвітився» на всеукраїнському рівні, у Другій лізі, – ділиться спогадами екс-президент клубу «Явір» Володимир САЄНКО.- Маючи хорошу фізичну і тактичну підготовку, досвід він був справжнім ватажком для молодих гравців. Бо тоді тренер Василь ЄРМАК та його помічники Анатолій ПРИЛЄПА і Анатолій ЛИСЕНКО пішли на ризик, зробивши ставку на місцевих вихованців ДЮСШ. Відразу 12 гравців зодягли форму «Явора». Андрій ПАЦЮК, Сергій МАЛИШКО, Сергій САВЧЕНКО та інші продовжили себе у футболі. Для них Володимир був наставником, який допоміг їм швидко, як кажуть, стати на ноги.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок України. 1/16 фіналу. ФК «СУМИ» – «ШАХТАР» (Донецьк)- 1:6 .
20 вересня 2006 р. Стадіон «Ювілейний». 9800 глядачів. 4-й арбітр: Кисельов Руслан (Суми).
ФК «СУМИ»: Кириченко, Богач, Совенко ( Савченко, 46), Литвиненко ( Волков, 7), Шепель, Д. Пацюк ( Лебеденко, 70), Пукась, А. Пацюк, Бугайов, Тиєчко, МИГАЛЬ –к.
«ШАХТАР»: Плетікоса, Гай, Хюбшман, Моура, Шевчук, Дуляй ( Мірошниченко, 53), Кучер, Жадсон Сільва, Вукіч, Воробєй к. ( Агахова, 46), Окодува ( ЕваеверсонСільва, 46).
Голи: Вукіч (9, 82), Окодува (16, 45), Жадсон Сільва (21), Еваеверсон Сільва (50), МИГАЛЬ (57)
Попередження: МИГАЛЬ (58), Жадсон Сільва (78),Шепель (81).
Олександр АЛФЕРОВ : Організатор, тренер і гравець
Ці якості він поєднав у собі, коли почав працювати спочатку в «Юності» з Угроїдів, а потім продовжив кар’єру у краснопільському «Яворі». Обидві команди вписали в історію краснопільського футболу одну з найяскравіших сторінок. У «Яворі» він заклав хорошу основу для його подальших сходжень в обласних змаганнях і виходу, як кажуть, у футбольний світ на всеукраїнському рівні.
9 квітня ветеран футболу Олександр Григорович АЛФЕРОВ відзначає вже свій 71-й День народження.
-Футбол був для мене не тільки улюблене заняття, матчі і голи, перемоги і поразки, а стиль життя, а ще – друзі, нові знайомства,- говорить Олександр Григорович. – В ньому я зміг реалізувати свої організаторські здібності. Повірте, надати допомогу в організації великої команди «Явір», бути її першим тренером, забити перший м’яч, займатися організацією ФК «Явір», і бути його першим президентом – це багато чого вартує. Можу сказати, що життя пройшло не марно, багато людей пам’ятає і згадує ті, насичені футболом і грою «Явора», вже далекі роки.
В аматорському футболі Олександр Григорович прожив майже 40 незабутніх років. Зіграв до 400 матчів, був переможцем і призером багатьох обласних і всеукраїнських змагань, в яких радував своєю грою і забитими м’ячами. Він мав добре поставлений удар, вправно виконував штрафні, а забити гол з 20-25метрів для нього не було проблемою. Ветеран задоволений тим, що зробив для «Юності» і «Явора», як гравець і як тренер, вони для нього, як брат і сестра.
Що тоді їх мотивувало? – Ми були молоді, жили футболом, – говорить Олександр АЛФЕРОВ. – Тренувалися майже щодня, не рахувалися з часом, були випадки, що виїжджали на матчі на вантажівках. Спочатку кожен грав по-своєму, однак з часом почали працювати над тактичною підготовкою, стандартами, розіграшами комбінацій, відпрацьовували удари, тощо. Словом, почали грати в організований футбол, мали свій ігровий почерк.
З приємністю згадую всіх, з ким виходили на поле, – Івана КРУГЛЯКА, братів ЛАКТІОНІВ і РАДЧЕНКІВ, Ігоря НАЛИВАЙЧЕНКА, Віктора ОСТРІЩЕНКА, Миколу ЗАВАЛІЯ та інші.
-Чи відродиться слава «Юності» і «Явора», яким ви присвятили 45 років свого життя?
-Так, можливо, якщо з’явиться другий Володимир САЄНКО. Наразі таких ентузіастів і любителів футболу немає. На жаль, і про фізкультуру та спорт давно всі забули. До уваги не беремо ці останні три роки. Футбол давно уже став бізнесом, на ньому хто як може, заробляє. Це проглядається – як грають команди, як поводять себе президенти клубів і гравці. Це добре, що в Краснопіллі зберегли команду. Сподіваюся: прийде мир і «Явір» знову вийде на футбольне поле.
ФОТО з АРХІВУ.
1983 р. Вшанування «Явора» на стадіоні у Краснопіллі після його виграшу Кубка облради ДСТ» Колос». Олександр АЛФЕРОВ посередині.
-Я захоплювався грою Олександра, коли він виступав ще за угроїдську «Юність», підкупали його організаторські здібності, – ділиться спогадами екс-директор Краснопільського лісгоспу Володимир САЄНКО. – Тож коли постало питання організації команди в лісгоспі, я без вагань доручив йому опікуватися її підготовкою і виступом. І не помилився. А ще Олександр був вмілим організатором спортивно-масових заходів на підприємстві, доклав зусиль до облаштування стадіону і створення музею спортивної слави.
Не менш успішно він грав за «Явір», чимало забивав. Став автором першого м’яча в історії команди і дебютного сезону- кращим бомбардиром, відзначившись 15 голами. Завжди був мотивований й ініціативний, що допомагало успішному вирішенню питань, пов’язаних із життєдіяльністю команди
. З Олександром було легко і приємно працювати. І в тому, що «Явір» швидко заявив про себе, звичайно, чимала заслуга Олександра Григоровича. Я вдячний йому за роки спільної і плідної роботи
Валерій ДУШКОВ: Більше 30 років на тренерському містку
Кожному тренеру призначена своя команда. Такою для нього впродовж 13 сезонів був охтирський «Нафтовик». 45 років тому він стояв біля його витоків, став його першим тренером, пройшовши шлях від фіналіста розіграшу Кубка міста до Другої ліги чемпіонату СРСР і учасника Першого вищолігового чемпіонату України-1992 (весна). Загалом тренерству присвятив більше 30 років.
10 квітня знаковому тренеру «Нафтовика», краснопільського «Явора» та інших команд виповнюється 72 роки.
Валерій ДУШКОВ з Михайлом ФОМЕНКОМ.
ВАЛЕРІЙ ДУШКОВ, без сумніву, один з найкращих серед тренерів, під керівництвом яких команди майстрів області виступали у Другій лізі чемпіонату СРСР. Фіналіст розіграшу Кубка УРСР і переможець друголігових перегонів останнього всесоюзного чемпіонату , не рахуючи трьох виграшів Кубка та срібних відзнак у чемпіонаті області. Впродовж своєї кар’єри дав путівку у великий футбол багатьом гравцям. Як граючий тренер аматорського «Нафтовика», провів 114 матчів і забив 18 м’ячів.
МАТЧІ з ІСТОРІЇ.
1981 р. Чемпіонат області . «НАФТОВИК» (Охтирка) – «ЕЛЕКТРОН» (Ромни) – 6:0.
Господарі повели гру у високому темпі і швидко добилися успіху. Двічі відзначився граючий тренер Валерій ДУШКОВ. Після перерви перевага господарів стала ще відчутнішою. Вони грали широко, комбінаційно, наполегливо. Гості зрідка відповідали контратаками. Вміло керував діями охтирчан Віктор ГАЛЬЧЕНКО. Він робив точні передачі своїм партнерам, після яких м’яч ще чотири рази влітав у ворота гостей. Відзначився ДУШКОВ і тричі кращий бомбардир першості Анатолій ЄРМАК.
1983 р Кубок області . 1/8 фіналу. «НАФТОВИК» – «СПАРТАК» (Охтирка) – 2:1.
Більш досвідчені на той час футболісти «Спартака» першими повели в рахунку. Та незадовго до закінчення зустрічі Анатолій ЄРМАК зрівняв рахунок. А вже коли здавалося, що додаткового часу не уникнути, Валерій ДУШКОВ стрімко пройшов по правому краю атаки і зробив прострільну передачу у штрафний майданчик. На цю передачу відгукнувся Анатолій ЄРМАК і пробив головою. Голкіпер суперників закинув м’яч у власні ворота
Загалом Валерій Олексійович, як тренер, доклав зусиль до 244 матчів «Нафтовика» (+141, =51, – 52 за різниці м’ячів 434 – 260). У 1991, чемпіонському році охтирчани стали володарем «Рубінового кубка» – найрезультативнішій команді чемпіонату. У 1990 році Вадим КОЛЕСНИК вперше представив «нафтовиків» у списку 22-х найкращих гравців УРСР.
Після Охтирки Валерій ДУШКОВ очолював «Явір», тернопільську «Ниву», був помічником Михайла ФОМЕНКА у сімферопольській «Таврії» і коли він очолював збірну України.
Із інтерв’ю з Валерієм Олексійовичем.
– Коли мені виповнилося два роки, сім’я переїхала до Груні Охтирського району. Дитинство не було легким – батько загинув, коли я навчався у третьому класі. А нас п’ятеро дітей у сім’ї. Мамі було важко самій тягнути дітвору, тож я пройшов Правдинський інтернат, а коли опинився у Конотопі продовжив навчання у старших класах Інтернату.
Я змалечку мріяв стати футболістом. У сумському «Фрунзенці» навіть застав Віктора Серебряникова. Проте до складу не потрапив. Також намагався закріпитися у «Таврії», коли в Криму служив у прикордонних військах. Словом, поїздив трохи по околицях, тоді почав працювати вчителем у школі, а через півроку – тренером з легкої атлетики в Охтирській ДЮСШ.
У 1980-у році відновив кар’єру у « Нафтовику», став його граючим тренером. Перше тренування провели 1 березня. Загалом з командою провів 13 сезонів.
Кілька років працював з Андрієм БІБОЮ. Найкращі спогади про нього як тренера. Багато чого я почерпнув у цього легендарного футболіста. Той період видався доволі успішним. Андрій Андрійович заклав хороший фундамент команді, яку мені вдалося вивести на чемпіонську вершину.
Після «Нафтовика» Валерій ДУШКОВ кілька сезонів очолював «Явір». Згадує екс-президент клубу Володимир САЄНКО: –
–Після того, як «Явір» здобув путівку до Другої ліги, постало питання з головним тренером. Не задумуючись, запросив Валерія Олексійовича. Відверто – побоювань не було, добре знав його професіональні якості, вміння підбирати гравців і вести тренувальний процес. Швидко він поставив гру команди на пристойний рівень, створив боєздатний колектив, який згодом виграв Другу лігу і підвищився в класі. За відгуками спеціалістів, «Явір» тоді суперники поважали і побоювалися його.
Валерій Олексійович практично допоміг у розбудові нашого клубу, допоміг у створенні відповідної інфраструктури тощо. Особливу увагу приділяв місцевим вихованцям, не боявся залучати їх у команду. Це сприяло розвитку і популяризації футболу у районі, виступу юнаків «Явора» у чемпіонаті ДЮФЛ України. Деякі гравці, які згодом заграли на професіональному рівні, вдячні Валерію ДУШКОВУ за його науку.
Останнім часом Валерій Олексійович працював директором Охтирської ДЮСШ.
До речі, свого часу, будучи тренером з легкої атлетики, він підготував МСМК з бар’єрного бігу Олену КУДИНОВУ – члена збірної СРСР, фіналістку першості Європи і призерку чемпіонатів світу.
Два нападники – два бомбардири
Цим двом екс-гравцям охтирського «Нафтовика» у ці дні виповнюється по 57 років. Обоє зробили помітний внесок у доробок команди, коли вона у 1991 році на «золотій» ноті завершила виступ у Другій лізі Української зони останнього чемпіонату СРСР.
Микола ЛИПИНСЬКИЙ Володимир ТИМЧЕНКО
9 КВІТНЯ – День народження у Миколи ЛИПИНСЬКОГО.
До «Нафтовика» вихованець черкаського футболу мав уже досвід виступів на професіональному рівні. У 5 командах відіграв 108 матчів і забив 18 м’ячів.
У нашій команду дебютував у 1991 році. За сезон провів 51 зустріч і 11 разів добивався успіху.
В Охтирці його кар’єра тривала 5 сезонів. За цей час доробок склав 173 матчі і 31 м’яч. Серед знакових – 17 поєдинків і 3-и голи у Вищій лізі Першого весняного чемпіонату України- 1992, які він забив у ворота «Волині» (2:1) на 90-й хвилині, «Зорі» (2:2) на 89-й і закріпив перемогу з одеським СКА (3:1) на 89-йі. Його влучний удар на 71-й хвилині приніс перемогу «Нафтовику» у домашній зустріч 1/64 фіналу розіграшу Кубка СРСР з ризькою «Пардаугавою» (1:0).
Ще 22 матчі Микола зіграв за «Явір», збільшивши свою результативність на 5 м’ячів.
За 14 років своєї кар’єри провів 334 матчі, в яких завдав суперникам 66 влучних ударів.
10 квітня прийматиме привітання Володимир ТИМЧЕНКО.
У «Нафтовику» він дебютував напередодні свого 22- го Дня народження (8 квітня) у матчі з торпедівцями Запоріжжя на їхньому полі. А вже наступного туру (11 квітня) у Нікополі, в якому охтирчани зазнали невдачі від «Колоса» (1:2), забив свій перший м’яч.
Але «урожайним» для нападника був чемпіонський, 1991-й рік. Разом з Борисом ШУРШИНИМ, забивши по 17 м’ячів, вони стали не тільки кращими бомбардирами команди, а й увійшли до списку кращих снайперів змагань. Єдиний «хет-трик» в історії «Нафтовика» у Другій лізі на рахунку Володимира. Ним він відзначився у Севєродонецьку з «Хіміком» (5:0). Трьома «дуплетами» «вистрілив» у зустрічах з київським СКА (2:0), комунарською «Сталлю» (2:2) і павлоградським «Шахтарем» (4:3). А ще – став автором переможного м’яча у матчі 1/32 фіналу розіграшу Кубка СРСР з могилівським «Дніпром» (2:1) і розмочив рахунок у першій зустрічі 1/16 фіналу з київським «Динамо» (1:4).
Володимир увійшов в історію «Нафтовика», як автор ювілейного, 300-го м’яча команди у всесоюзному чемпіонаті. Його він надіслав 6 червня у ворота кіровоградської «Зірки» на її полі на 74-й хвилині протистояння (1:1).
За два роки у «Нафтовику» Володимир відіграв 79 матчів і забив 23 голи.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат СРСР. 1991 р. Друга ліга. «НАФТОВИК» (Охтирка» – «КОЛОС» (Нікополь) – 3:1. 17 липня. Стадіон «Нафтовик». 3500 глядачів.
Склад «НАФТОВИКА»: Прохоров (Симакович, 80), А. Єрмак, Яічник, В.Єрмак, (Матвійченко, 60), Сухарєв, Фомін (Задорожний, 36), Попович, Шуршин (Єрмохін, 74), ТИМЧЕНКО, Горох, ЛИПИНСЬКИЙ.
Голи: Шуршин (9), ТИМЧЕНКО (27), ЛИПИНСЬКИЙ (73 – з пенальті) – Плотко (80 – з пенальті).
«Зірки» регіонів
Рекордсмени глухівського футболу
Олексій СЛЕДЮК (1965 р.н.).
Нападник. Перший тренер – Анатолій СОЛОНУХА. Футбольний стаж – 31 рік. Чемпіон і 7-разовий бронзовий призер чемпіонату, володар Кубка і Кубка губернатора області. Кращий бомбардир Ч/О 1992 р. (16 м’ячів) і 1997 р (18). Чемпіон Кемеровської області, переможець Західної зони чемпіонату РРФСР. Учасник чемпіонату України серед КФК. Входить до двох Символічних збірних Глухова (1970 – 1980 і 1990 – 200 рр.) і Символічної збірної області- 1997.
Володимир РОМАНЕНКО (1962).
Захисник. Перший тренер – Сергій РУДЕНКО. Відіграв 27 років. Чемпіон і 7-разовий бронзовий призер чемпіонатів області. Срібний призер чемпіонату України серед ветеранів. Входить до Символічної збірної Глухова (1970 – 1980 рр.). Був головою ФК «Глухів», головою федерації футболу Глухова.
Олег МИЛЮТА (1966 – 2024).
Півзахисник. Перший тренер – Віктор ОЛОФІНСЬКИЙ. Провів 26 сезонів. Чемпіон і 5-разовий бронзовий призер чемпіонатів, володар Кубка губернатора області. Кращий гравець Ч/О 2000 р. Фіналіст чемпіонату України серед ВНЗ, чемпіон Кемеровської області, переможець Західної зони чемпіонату РРФСР, переможець зонального турніру на приз Всеукраїнського клубу «Шкіряний м’яч». Учасник чемпіонату України серед КФК. Як тренер «Велетня», виграв чемпіонат області серед команд Другої групи.
ФОТО з АРХІВУ.
Володимир РОМАНЕНКО із сім’єю на відпочинку.
1990 р. «Спартак» – учасник чемпіонату УРСР серед КФК. Олег МИЛЮТА у нижньому ряду – крайній ліворуч, Олексій СЛЕДЮК у верхньому ряду – крайній ліворуч.
Турніри
«Барсівці» програли і втратили лідерство
У Коломиї відбулися чергові матчі чемпіонату України з футзалу серед юнаків Ю-14, де за нагороди змагаються 12 команд. Серед претендентів – і вихованці Шосткинської КДЮСШ «Барса», яких тренує Владислав ПЕТРЕНКО.
ОСІЧКА в останній зустрічі з «Фаворитом» з Одеської області (1:2) позбавила їх можливості стати одноосібними лідерами. Гол престижу забив Лев ОРЕЛ.
У попередніх трьох матчах шосткинці мали незаперечну перевагу над суперниками. Вони легко розібралися із «Штурмом» з Одеської області – 3:0 (Лев ОРЕЛ, Володимир ГАЛИЧ -2), вихованцями Коцюбинської ДЮСШ – 4:0 (Кіріл ТУПІК, Андрій ДАЦЕНКО -3) і підрізали крила «Чайці» з Кіровоградської області – 5:1 (Лев ОРЕЛ – 2, Артем ДАНІЛІВ –2, Кіріл ТУПІК).
Після 6 матчів турнірну таблицю очолюють «КІВС in. IT» зі Львова і місцева ДЮСШ, у яких по 13 очок. 3-4-е місця розділяють, набравши по 12 пунктів, «Барса» і криворізький «Локомотив».
У ТОП- десятці кращих бомбардирів на 2-у місці – Артем ДАНІЛІВ (6 м’ячів), на 4-у – Лев ОРЕЛ (5), на 9-у – Андрій ДАЦЕНКО (3).
У заключному турі (строки його проведення визначаться пізніше) «Барсу» екзаменуватимуть житомирська «Академія футзалу», «Іллічівець» з Одеської області, «КІВС in. IT», юнаки місцевої Д,СШ і «Локомотив».