ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ». Випуск 189.
У випуску:
—- Вшануймо пам’ять наших футболістів.
— Голи від ШЕСТАКОВ і охтирського МАРАДОНИ,
— «Золоті» наші ветерани.
— Як вміють «малювати» арбітри?
Пам’ять
Володимир ЦВЄТКОВ: Король пасу
Так називали роменські вболівальника гравця під №10, який дарував їм радість своєю грою. Він у Рейтингу «40 гвардійців «Електрона». До нього входять футболісти, які відіграли за команду 10 і більше років. За його плечима 18 ігрових сезонів, майже 400 проведених матчів і до півтори сотні забитих м’ячів.
12 квітня йому виповнилося б 72 роки, але, на жаль, у 2008-у він залишив цей світ. В пам’ять про зіркового гравця роменського футболу проводиться традиційний Відкритий чемпіонат Роменщини з футзалу , в якому ветерани 35+ розігрують Кубок «Ліги ветеранів».
ЗГАДУЄ тренер «Електрона» Олександр КВАША: – Впродовж 18 років Володимир зодягав футболку «Електрона». Вболівальники захоплювалися його грою, аплодували філігранним фінтам у його виконанні. Він був прикладом для юнаків, які розпочинали займатися футболом, побачивши майстерні дії ЦВЄТКОВА на футбольному полі. Він любив тренуватися, тренувався з легкістю і бажанням, ніби граючись.
До середини 80-років у Ромнах сформувалася потужна команда,основу якої склали вихованці тренера Віктора ГРЕЧАНОГО, які повернулися з армії , і вчорашні випускники ДЮСШ. Сергій МАКСИМОВ, Геннадій СОКОЛОВ, Олег ЧКАНА, Євген ПОМАГАЄВ, Володимир ЦВЄТКОВ. Тож два сезони поспіль «ЕЛЕКРОНівці» добряче попсували нерви суперникам, зробивши підніжки багатьом суперникам. Виграш двічі поспіль бронзових відзнак – свідчення цьому. А команда заводу АТС, яку презентував «Електрон» і де працювали більшість гравців, регулярно ставали чемпіонами і призерами першості міста, де виступало до 10 команд.
Погоду на полі робила зв’язка друзів ЧКАНА- СОКОЛОВ-ЦВЄТКОВ, яка формувала ігрове обличчя команди. Кожен з них відзначався і результативністю. Ось, приміром, як забив в окремих матчах чемпіонату області Володимир ЦВЄТКОВ у ті призові роки.
1974 р. «ЕЛЕКТРОН» – «ШАХТАР» (Конотоп) – 3:1. ..Після 2:1 чергова атака господарів принесла їм успіх. ЦВЄТКОВ закріпив перемогу влучим ударом.
«АВАНГАРД» (Суми) – «ЕЛЕКТРОН» – 2:5. Впродовж перших двох хвилин м’яч двічі побував у воротах сумчан після ударів Володимира ЦВЄТКОВА і В’ячеслава МЯГКОВА. А остаточно зіпсував настрій господарям Володимир, який забив ще 2 голи.
1975 р. «ЕЛЕКТРОН» – «СПАРТАК» (Охтирка) – 14:0. Героєм зустрічі став Володимир ЦВЄТКОВ, який 6 разів, що є рекордом в історії команди, змусив гостей розпочинати з центра поля.
1976 р. «ЕЛЕКТРОН» – «СВЕМА» (Шостка) – 3:0. Роменчани легко обіграли володаря Rубка області і учасника чемпіонату УРСР серед КФК. …Черех кілька хвилин у ворота гостей влетів другий м’яч. Це Володимир ЦВЄТКОВ, отримавши пас у центрі поля, на швидкості обіграв захисника і, вийшов один на один з воротарем, добився успіху.
«ЕЛЕКТРОН» «СПАРТАК» (Глухів) – 4:1. Шлях до перемоги проклали Олег ЧКАНА і Володимир ЦВЕТКОВ, які за кілька хвилин забили два м’ячі.
Цього року роменчани провел мінародну товариську зустріч з вищоліговим «Ботєвим» з болгарської Враци. Гості перемогли – 3:1. Володимир пару разів мав нагоду відзначитися, але перграти захист суперників не зміг. Зрівняв рахунок Геннадій СОКОЛОВ після передачі Олега ЧКАНИ.
За підсумками 1974 року захисника Олега ЧКАНУ і нападника Володимира ЦВЄТКОВА було визнано кращими гравцями чемпіонату і їх включили до збірної команди області, як потенційних кандидатів до сумської команди майстрів «Фрузенець». Вони взяли участь у розіграші Кубка Дружби сумчан з курським «Авангардом». Володимир забив супернику один з п’яти «сухих» матчів. Однак до команди роменчани не пройшли. Мабуть, тренерам хтось підказав, що в команді буде засилля роменчан. Тоді «Фрунзенець» виступав невдало, і роменчани, на думку спеціалістів, змогли б підсилити його гру.
-За грою Володимира та його друзів було приємно спостерігати,- ділиться спогадами Олександр КВАША. – Грали, як по нотах, розуміючи один одного з погляду, з руху. Не забуду, як в дебютному матчі за «Електрон» Володимир видав мені ювелірний па сі я метрів з 35-и забив. Майстерно він грав і в міні-футбол за команду ветеранів. Відрадно, що любов до футболу передалася і його дочці Ользі, як свого часу виступала за жіночу команду сумського «Спартака» у Вищій лізі ЧУ.
ФОТОз АРХІВУ.
«Електрон»-1986. Володимир ЦВЄТКОВ у верхньому ряду – другий праворуч.
Коли Володимир вже був на футбольній пенсії, як він тоді висловлювався, жодного матчу «Електрона», що грав уже в чемпіонатах України серед аматорів і у Другій лізі, не попускав. Палко вболівав і підтримував команду. А після гри обов’язково заходив до роздягальні . вітав хлопців і, вибачившись, говорив: : –Пацани ! Можна я буду вам м’ячі подавати…
І цим все сказано. Він по-доброму заздрив молодшим гравцям, які грали на такому рівні. Про нього його покоління тільки мріяло.
Олександр ЦИСАР: За плечима чемпіонати 4-х країн
Із 20 років виступів на професіональному рівні половину він провів за охтирський «Нафтовик» і сумський «Автомобіліст». У команді з берегів Ворскли забив свій перший м’яч, не рахуючи трьох, коли виступав за «дубль» першолігового кишинівського «Ністру». За кар’єру пограв у чемпіонатах 4-х країни, напрацювавши на 475 матчів і 22 забиті м’ячі.
17 квітня Олександр Вікторович міг відзначити свій 57-й День народження. Але 22 січня минулого року через важку хворобу він завершив земний шлях. Вічна йому пам’ять і вічний спокій!
У 17 РОКІВ вихованця СДЮШОР «Ністру» взяли до команди майстрів, яка виступала у Першій лізі чемпіонату СРСР. За два сезони у «дублі» провів усього 14 матчів. Однак пробитися до основного складу на вийшло. Не вдалося «прописатися» у друголігових командах: «Зорі» (Бельці) і білоруському «Дніпрі» з Могилоьва, в яких рідко виходив на поле ( взяв участь у 15 матчах).
По-іншому склалася Олександра, коли переїхав в Україну і почав регулярно грати в охтирському «Нафтовику». Провів 70 матчів і відзначився одним влучним ударом. М’яч забив у програному домашньому матчі «Новатору» зі Жданова (1:2).Тоді перед гравцем постало питання: де продовжувати кар’єру – у сумському «АвтомобілістІ», який дебютував у Другій лізі чемпіонату СРСР і його очолив Михайло ФОМЕНКО, чи залишатися у «Нафтовику»? Він обрав команду обласного центру.
Чи не пошкодував згодом, що поспішив з переходом, бо за рік охтирчани стали переможцями всесоюзних змагань? Схоже, що так, бо через три сезони знову повернувся до «Нафтовика», у складі якого став бронзовим призером першолігових перегонів. Саме в ньому зіграв найбільше матчів і забив найбільше голів. У складі «Нафтовика» грав, зокрема проти Олександра Шовковського, Андрія Гусина , Андрія Шевченка, а також проти вихованця роменського футболу Владислава Прудіуса, який тоді виступав за київське «Динамо-2».
Після 10 сезонів в Україні Олександр вирішив спробувати себе у чемпіонаті Казахстану. Грав в Астані, Кокшетау і Караганді, але особливих дивідендів не мав (61 матч), бо команди високих результатів не добивалися.
Після трирічного відрядження Олександр завершив свою кар’єру на професіональному рівні, але ще кілька сезонів виступав за аматорські колективи і ветеранів «Ніколі». Останніми роками працював у тренерському штабі «Нафтовика» і липоводолинського «Альянсу».
Матчі і м’ячі у командах області:
«Нафтовик»: у 190 зустрічах забив 11 м’ячів.
«Автомобіліст»: у 109 матчах відзначився 7 разів.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 1994/195. Перша ліга. «НАФТОВИК» (Охтирка) – ФК «СБТС» (Суми) – 2:0. 10 вересня 1994 р. Стадіон «Нафтовик». 5500 глядачів.
«НАФТОВИК»: Столбовий, ЦИСАР, Задорожний, В.Єрмак, Піскун, Фесенко, Рудняк (Костюков, 85), Корощенко (Лукаш, 46), Захаров, Леш, Грачов. Тренер: А.Біба.
ФК «СБТС»: Нікітенко, Савчуков, Биков, Штихар, Охріменко, Бедрицький, Дудка, Семерня (Кулаковський, 46), Лазебний, Кравченко (Савченко, 74), Михальов. Тренер: С.Доценко.
Голи: ЦИСАР ( 60), Лукаш (85). На 44 хвилині Захаров не реалізував пенальті.
Вітання
Олег ШЕСТАКОВ: Подвійний ювілей ветерана
Не кожен юнак, маючи хороші перспективи заграти на високому рівні, ризикнув би на такий крок, який він зробив свого часу. Змінив не тільки свою столичну прописку, а й продовжив кар’єру у команді районого центру. Так dчинив Олег ШЕСТАКОВ, у якого цьогоріч подвійний ювілей: 15 квітня йому виповнюється 55 років і минає 35, як він пов’язав свою долю з роменським «Електроном» і містом над Сулою
У 16 РОКІВ його, вихованця СДЮШОР московського «Спартака», взяли в команду, але далі дубля, не рахуючи двох кубкових зустрічей , справа не пішла. Відіграв 55 матчів і напрацював на повний комплект нагород. Не склалася його кар’єра і в друголігових команда[. За
6 років провів 120 матчів, в яких забив 7 м’ячів.
На запрошення тренера «Електрона» Олександра КВАШІ Олег та ще двоє гравців приїхали у Ромни, де проходили військову службу, одночасно продовжуючи грати у футбол. Після служби його друзі повертаються додому, а Олег залишається. Тут він знайшов свою долю, тут продовжив свою професіональну кар’єру. Він не шкодує, що так все склалося.
На передньому плані – тренерський тріумвірат “Агробінеса-ТСК»: Олександр КВАША, Олег ШЕСТАКОВ і Валерій КЛІЩЕНКО після чергового виграшу Кубка області.
За «Електрон» відіграв 4 роки на аматорському рівні і 10 сезонів – на професіональному – у Другій лізі ЧУ. З перших матчів дебютант заявив по себе. Приміром у чемпіонаті області-1991, забивши 44 м’ячі із 89 командних, став кращим бомбардиром. Це майже стільки, скільки разом напрацювали гравці сумського «Кристалу» і дружківського «Факела». Вправно грав у кубкових протистояннях із «Зорею», городянами Вінниці», «Шахтарем», «Зорею» та ін.. Загалом роменський доробок Олега склав 176 матчів і 61 м’яч.
В активі ШЕСТАКОВА ще 4 сезони виступів за першоліговий охтирський «Нафтовик» (68 матчів – 2 голи).
Не менш успішно почувався Олег і на футзальному майданчику. У складі «Сумигазу» виступав у чемпіонаті України серед команд Вищої ліги.
ФОТО з ІСТОРІЇ.
13 січня 1991 р. Після товариського матчу з дублерами київського «Динамо», який роменчани виграли – 11:3. Героями зустрічі стали (зліва направо на передньому плані) Олег ШЕСТАКОВ, який забив 3 м’ячі, Олександр ХАНДОХІН (4) і Юрій ТАТАРКІН (2).
Олег – зірковий гравець «Електрона». Він серед переможців ЧУ чемпіонату серед аматорських команд, допоміг «Електрону» посісти 3-є місце в групі «В» ЧУ, став кращим бомбардиром команди в ЧУ (6), має кілька відзнак за успішні виступи у чемпіонаті і розіграші Кубка області, вирізнявся добротною грою у чемпіонаті міста з міні-футболу. Приміром, у 2000 році у 9 матчах забив 61 м’яч і був серед кращих бомбардирів. Його двічі за підсумками року називали кращим гравцем Роменщини. Олег на 2-у місці серед кращих бомбардирів міста і району за всю історію змагань (а це – 45 років). На його рахунку 1085 м’ячів, на 2 менше , ніж у Андрія ЛУЦЕНКА.
Активні виступи Олег завершив у 40 років. За 20 професіональних років провів 364 матчі, в яких відзначився 69 разів.
Коли в Ромнах правонаступником «Електрона» став «Агробізнеса-ТСК», Олега Володимировича включили до тренерського штабу. І в тому, що за 4 роки команда завоювала 13 обласних призів, успішно виступала у всеукраїнських змаганнях, певна заслуга колишнього гравця, який щедро ділився з молодшими колегами своїм багатим ігровим досвідом.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 1999/2000. Друга ліга. Група «В». «ВОРСКЛА- 2» (Полтава) – «ЕЛЕКТРОН» (Ромни) – 1:5.21 квітня 2000 р. Стадіон «Локомотив». 300 глядачів
«ВОРСКЛА-2»: Богодєлов (Любченко, 46), Городчанін, Леженцев ( Мелащенко, 46), Мазейко, Саркіс, Сілецький, Гузенко ( Диндіков, 64), Косенко ( Дяченко, 76), Бєлаков ( Головко, 46), Козій ( Кобзєв, 66), Мазяр Стасовський, 46).
«ЕЛЕКТРОН»: Вольваков ( Царіцин, 74), Федоришин ( Дубров, 85), Матюха, Піскун, Кулик, Федораєв (Луценко, 66), Марусич, Шевчук ( Толстов, 71), Грачов ( Кліщенко, 77), ШЕСТАКОВ ( Захаров, 85), Стріляний (Матала, 61).
Голи: ШЕСТАКОВ (20, пенальті, 63), Грачов (24, 52), Мелащенко (47), Матала (73)
Попередження: Стріляний (23).
.
Володимир КОЛОМІЄЦЬ: Став МАРАДОНОЮ в Охтирці
Він – один з небагатьох, хто заявив про себе як гравець і тренер. Як гравець, у команді майстрів охтирського «Нафтовику» і аматорського «Спартака». А як тренер, у «Харчовику» з Попівки Конотопського району, який залишив в історії сумського футболу свою яскраву сторінку.
16 квітня нашому Марадоні – таке футбольне псевдо охтирські вболівальники присвоїли Володимиру Миколайовичу- виповнюється 68 років.
МАРАДОНА ГРАВЕЦЬ.
З першої матчів охтирські вболівальники «забули», що на полі грає КОЛОМІЄЦЬ. Для них відразу він став МАРАДОНОЮ, Бо в усьому був дуже схожий на відогомо зіркового аргентинського футболіста. Кар»єру розпочинав у «Нафтовику», у складі якого виступав у першості УРСР серед КФК, де провів 47 матчів і забив 11 м’ячів.
МАТЧІ з ІСТОРІЇ. 1983р. Чемпіонат УРСР серед КФК.
«МАШИНОБУДІВНИК» (Бородянка) – «НАФТОВИК» – 3:2 .Захист «Нафтовика» допустився грубих помилок, якими господарі вправно скористалися двічі. Після 0:3 охтирчани всією командою пішли в наступ, Ігор СТРОГАНОВ та Олександр ДОВБІЙ два м’ячі відіграли. Міг відзначитися і Володимир КОЛОМІЄЦЬ. Вийшов віч-на-віч з воротарем, пробив неточно.
1984 р. .«ШАХТАР» (Олександрія) – «НАФТОВИК» – 0:2.
Доля зустрічі вирішилася на початку другого тайму. Спочатку Віктор ГАЛЬЧЕНКО відкрив рахунок. Згодом він вивів на завершальний удар Володимира КОЛОМІЙЦЯ. Форвард не схибив, встановивши остаточний рахунок.
«НАФТОВИК» – «БІЛЬШОВИК» (Київ) – 3:1.
Гру було «зроблено» вже в першому таймі. Точним ударом метрів з 18-и рахунок відкрив Володимир КОЛОМІЄЦЬ, Швидко він його подвоїв. Скориставшись помилкою захисника, кияни забили гол у відповідь. А довершив справу Анатолій ЄРМАК.
На жаль, у команді відбулися зміни у тренерському складі і на фінальний турнір Володимир не поїхав. «Нафтовик» здобув путівку до Другої ліги чемпіонату СРСР.
До речі, впродовж трьох років поспіль «Нафтовик» вигравав Кубок області.
1984 р. Кубок сезону на приз газети “Червоний промінь». ЯВІР» (Краснопілля) – «НАФТОВИК» – 2:1.
… Після відпочинку гості допустилися кількох помилок, якими відразу скористалися їх суперники. Спочатку Михайло ТИМОШЕНКО майстерно з кутового закрутив м’яч у ворота, а згодом красиву комбінацію точним ударом завершив Іван ПАХОМОВ. Лише наприкінці охтирчанам їм вдалося провести гол престижу. Удар КОЛОМІЙЦЯ метрів з 30-и зненацька застукав воротаря і захисників «Явора».
ДО команди майстрів Володимира запросив Андрій БІБА. Але довго пограти Марадоні не судилося. Він не погодився із зауваженням тренера, повівся не по-джентельменськи .Довелося залишати команду, а вибачитися перед тренером не дозволила гордість, про що потім Володимир дуже шкодував. Його доробок обмежився 15 матчами і 2 забитими м’ячами, які надіслав у ворота кременчуцького «Кременя» (1:3) і динамівців Білої Церкви (2:0).
Далі кар’єру Марадона продовжив у «Спартаку». Два роки поспіль він посідає другі місця серед кращих бомбардирів
чемпіонату області, забивши 32 і 40 м’ячів. За підсумками 1990 року його називають кращим півзахисником чемпіонату і він третій у рейтингу кращих футболістів області. Наступного сезону Марадона разом з командою виграє Кубок «Робітничої газети» – популярний на той час турнір серед команд промислових підприємств. Завдяки двом його влучним ударам з матчі з макіївським «Гірником», охтирчани здобули перемогу (4:1) і Кубок. Вони стали першою командою області, яка виграла цей турнір.
КОЛОМІЄЦЬ ТРЕНЕР. По закінченні активних виступів, Володимир переключився на тренерство. Переїхавши до Попівки, знайшов підтримку у керівництва місцевого експериментального заводу і організував команду «Харчовик», яка за пару сезонів кинула сміливий виклик лідерам обласного футболу. Впродовж 10 років попівці відзначилися на 12 обласних змаганнях. Вони – чемпіони і неодноразові призери та володарі Кубка серед команд 1-ї і 2-ї груп, дворазові переможці змагань облради ДСТ «Колос». Гідно представляли область у чемпіонаті України серед аматорських команд. Особливо успішно виступили у сезоні 1997/1998 . Посівши у фінальному турнірі 5-е місце, отримали право на перехідні матчі до Другої ліги ЧУ. Але зваживши свої фінасові можливості, клуб відмовився від підвищення в класі, зосередивши увагу на виступах в обласних турнірах.
«Засвітилася» команда і в перших чемпіонатах Сумщини з міні-футболу. «Харчовик» став срібним і бронзовим призером, а Юрія ДУДКУ і Сергія БОЛЯЧЕВЦЯ було визнано кращим гравцями на своїх позиціях.
Окрім футболу, Володимир Миколайович захоплювався настільним тенісом, де став кандидатом у майстри спорту. Ще два роки тому виступав у турнірах серед ветеранів. Але наразі немає гравців у його віковій категорії.
Знай наших!
«Золоті» вікторії ветеранів Сум і Конотопа
У Житомирі завершилися чемпіонати України з футзалу серед ветеранів трьох вікових категорій, де виступали представники області.
НЕ ВПЕРШЕ «озолотилася» команда «Ветерани Конотопщини», які змагалися у групі 70+. Зігравши внічию з уманьським «Базисом» (2:2), у решті зустрічей наші шановані ветерани були спритнішими, обігравши львівську «Енергію» – 1:0, «Крила Поділля» з Хмельниччини – 2:0 і «Поступ» із Закарпаття- 5:0.
БЕЗ ПОРАЗОК пройшли всю турнірну дистанцію гравці сумської «Ніколі». Вони боролися за нагороди у групі 65+. На відбірковому етапі мали перевагу над стрийською «Скалою» – 4:0 і світловодським «Металургом» -2:0, а з южноукраїнським «Тепловиком» обмінялися по одному влучному удару. У півфіналі «нікольці» забили переможний м’яч команді ФК «Синявське» Рокитнянського району, що на Київщині (1:0). У фінальному матчі не встояла і «Хортиця» із Запоріжжя, яку сумчани переграли – 2:1.
НЕ «ПОФОРТУНИЛО» лише сумській «Фортуні» у турнірі 55+. 4 матчі – 4 невдачі із загальним рахунком 1:18. Не вдалося нашим «дідам» зачепитися і за «бронзу». У матчі за 3-є місце вони поступилися донецькому «Союзу» -1:2.
Що «намалював» арбітр «барсівцям»
За участю 48 команд юнаків Ю-12 у Вінниці пройшов традиційний Відкритий турнір з футболу «Utmost Cup- 2025». Гідно виступили вихованці ФЦ «Барса», яких тренують Віктор КОРНІЄНКО і Сергій РЕТУШНЯК.
ДЕТАЛЬНІШЕ про матчі за участю наших футболістів розповідає Віктор Васильович:
-Це – наймасовіші змагання в Україні серед академічних вікових груп, – зазначив тренер. – Проходили вони у 12 групах. Юнаки отримали хорошу ігрову практику, провівши за кілька днів 7 матчів. Відбірковий етап ми завершили без втрат, обігравши київський «Прогрес-Софіївський» – 2:0, городян Чернівців– 3:1 і черкаську «Юність» – 1:0.
З першого місця вийшли до «Золотої ліги», де команди змагалися вже за головний приз. У групі перемогли луцьку «Волинь» – 1:0, зустріч з хмельницькою «Мрією» завершили – 0:0 і поступилися полтавській «Ворсклі» – 0:1. Гол переможці забили з явного положення поза грою, якого арбітр, на жаль, чомусь «не угледів». «Намалював» він і штрафний у чвертьфінальному нашому матчі з «ЛНЗ», з якого черкащани забили переможний м’яч -1:0. Отже, у підсумку «Барса» на 8 місце серед 48 команд, що є найкращим результатом за час виступів наших команд в цьому турнірі.
Нікого з юнаків виділяти не буду. Всі зіграли, вважаю, добре. За що ми їм щиро вдячні. Назву лише Єгора ПАРАСКУНА, якого визнали кращим гравцем у нашій команді.
Головний приз розіграли «Ворскла» і «ЛНЗ», яким ми поступилися по 0:1. Основний час вони завершили без забитих м’ячів. В серії пенальті влучнішими були юнаки Черкас, які й заволоділи «Utmost Cup- 2025».
Фото на згадку про турнір «Utmost Cup- 2025».