“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ». Випуск 194.
У випуску:
— Руслан ПІСНИЙ: Ми вистоїмо і переможемо!
— Матчі і голи Віктора ПОПОВИЧА.
—- Футбольною стежкою батька.
— Кубок на честь ЗСУ: на черзі півфінали.
— Версія: символічна збірна області.
Вітання Руслан ПІСНИЙ: Заспівувач перемог
У футболі він був вправним захисником. Коли почалася війна, одним з перших футболістів липоводолинського «Альянсу» призупинив кар’єру і вступив до лав ЗСУ, ставши на захист України, своєї родини і нас з вами. Він був заспівувачем перемог у команді, а наразі є їх заспівувачем як командир підрозділу 3-ї окремої штурмової бригади.
15 травня мужньому бійцеві і справжньому патріоту України – 28 років.
ВІДРАЗУ заграти на професіональному рівні вихованцю сумського тренера Андрія ШУРЕНКОВА не вдалося. Після дебюту 19 квітня 2015 року у першоліговому матчі ПФК «Суми» з тернопільською «Нивою» (1:0), в якому він зіграв 4-и заключні хвилини, Руслан наступні 5 сезонів провів в аматорських командах області, де набув чималого ігрового досвіду. За цей час він напрацював на 14 нагород. Левову частку їх завоював у складі роменського «Агробізнесу-ТСК». На Сумщині небагато гравців, хто має таку колекцію відзнак. З ромен чанами 4-и рази вигравав чемпіонат і стільки разів Суперкубок та тричі Кубок області, впевнено грав у всеукраїнських аматорських перегонах. Опісля були ще успішні виступи у складі «ЛС Груп» із Верхньої Сироватки Сумського району і липоводолинського «Альянсу». На аматорському рівні Руслан відіграв майже 100 матчів, завдавши суперникам 14 влучних ударів.
В «Альянсі» продовжував свою кар’єру вже на професіональному рівні у Другій і Першій лігах чемпіонату України. Саме в ньому і продемонстрував свої здібності і потенціал цей захисник. Кілька разів входив до символічних збірних турів, а в сезоні 2020/2021 його включили до збірних першого і другого півріч (31 матч – 5 голів). Ось як експерти оцінили гру Руслана: – ПІСНИЙ навдивовижу здорово грає на всій протяжності свого флангу. Вміє як забити сам, так і асистувати одноклубникам. Створює з АГАПОВИМ одну з найбільш гострих, атакувальних зв’язків у дивізіоні.
За три сезони провів 76 матчів і забив 11 м’ячів. Для захисника – це вельми пристойний результат. У кількох матчах , як скажімо, з городянами Миколаєва (1:0), херсонським «Кристалом» (1:0) та іншими вони були вирішальними. В його активі – один «дуплет» (див. Матчі з історії).
Розповідає Альберт МОЛГАМОВ – перший заступник голови АФСО:
– За грою Руслана було приємно спостерігати. Був бійцем на полі, витривалим, мав потужний удар. Діяв практично безпомилково у захисті і сміливо підключався до атаки, як кажуть, мав «чуйку» на голи, долаючи футбольну стометрівку. Як в опері «Севільський цирульник», Фігаро тут, Фігаро там. Агроном стадіону бідкався: після того, як Руслан «зорає» бокову брівку своїми рейдами вперед – назад, доводиться добряче попрацювати над відновленням трав’яного газону. Тож яку потрібно мати фізичну підготовку і яке здоров’я, аби постійно робити такі рейди. Футбольна спільнота гордиться Русланом, як й іншими гравцями, які зробили тайм-аут і пішли захищати країну. На жаль, кілька з них навічно залишилися молодими. В пам’ять про них і на підтримку наших бійців у ці дні проводимо традиційний «Кубок на честь ЗСУ», де розігруємо футболку і м’ячі з автографами гравців «Динамо» і Олега ГУСЄВА. Ми на постійному контакті з Русланом ПІСНИМ. В міру своїх можливостей підтримуємо бійців його підрозділу.
Із інтерв’ю з Русланом ПІСНИМ.- Маю багато виходів та виконаних завдань. Під час бойових завдань твоє життя залежить не лише від власних зусиль, а й від побратимів. Тому я формував свою групу з огляду на хороший фізичний стан, щоб у разі небезпеки ми діяли як єдиний механізм.
Проти нас воюють не люди, це мішені. І вони безпосередньо загрожують мені та моїй родині. Якщо я зараз не вб’ю росіянина, цю мішень, то вона це зробить зі мною. А потім прийде до мене додому. Тому я не задумуюся над цим надто ретельно.
Коли збирався йти воювати більшість людей в «Альянсі» мене не розуміли. Думали, що то емоції чи гучні слова. Зараз я ні з ким не комунікую. Навіть перервав спілкування з другом та екс-партнером Ярославом Сидоренком – він розчарував мене своєю позицією. У більшості футболістів інші цілі у житті, вони не розуміють, що відбувається на фронті.
У моєму взводі вдосталь 18-19-річних хлопців, які проявляли себе багато разів. Вони просто неймовірні! Поки 30-річні мужики бояться з хати вийти, бо їх впіймають, ці пацани пішли добровольцями і записалися у Третю штурмову. Найбільше мене дивує, коли домашні котики сидять на дивані і кажуть: “Коли ж настане ця перемога?” Саме на цих молодих хлопцях, які ще світу не бачили, але вже ризикують життям, у майбутньому будуватиметься наша країна. Україна зміниться. А ми вистоїмо і переможемо.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 2019/2020. Дуга ліга. Група Б. «РЕАЛ-ФАРМА» (Одеса) – «АЛЬЯНС» (Липова Долина) – 0:5. 8 вересня 2019 р. Стадіон «Іван». 200 глядачів.
«РЕАЛ-ФАРМА»: Арутюнян, Ігуменов, Іванченко, Дубина, Вареник, Дмитрієв, Бондаренко, Тимошевський (Колесников 46), Лиховидов (Чоловський 46), Приблуда ( Поліщук 21), Кулішенко (Вдовиченко 15; Євстратенко 64). Тренер А. Коваленко.
«АЛЬЯНС»: Литвиненко, Пикуль, Шевченко, С. Шарай (Зрібняк 68), Межинський ( Осадчий 56), ПІСНИЙ, Поднебенний ( Гаврась 58), Сидоренко ( Анцибор 58), В. Шарай, Лучик (Макаров 63), Сулейман. Тренер Ю. Ярошенко.
Голи: ПІСНИЙ ( 26, 90), Сидоренко (34), С. Шарай (37), Сулейман (67).
Попередження: Тимошевський (12),, Вдовиченко (25), Поліщук (28), Сидоренко (58), Дмитрієв (73), Дубина (84).
Віктор ПОПОВИЧ: 607 матчів за 22 роки
Він – другий серед гравців, які зіграли найбільше матчів в історії охтирського «Нафтовика». В його доробку 370 матчів і 17 м’ячів. У складі команди став чемпіоном Другої ліги Української зони останнього чемпіонату СРСР і бронзовим призером першолігового ЧУ, а також є неодноразовим призером всеукраїнських змагань серед ветеранів.
15 травня ветерану футболу Віктору Миколайовичу виповнюється 63 роки.
45 РОКІВ тому розпочалася кар’єра на професіональному рівні вихованця сумського тренера Миколи АБРАМОВА. Дебютував у складі сумської команди майстрів «Фрунзенець», яка виступала у Другій лізі всесоюзного чемпіонату. 18-річний юнак у 33-х зустрічах відзначився трьома влучними ударами.
Після служби в армії довелося шукати команду, бо Суми залишилося без неї. Після двох років, які відіграв у друголіговому «Хіміку» з Дзержинська і першоліговому кемеровському «Кузбасі», отримав запрошення від охтирського «Нафтовика», який тоді дебютував у Другій лізі. Впродовж 9-и років Віктор був одним із лідерів команди, відзначаючись високими бійцівським якостями. У складі команди зіграв 5 матчів у розіграші Кубка СРСР, провів 16 зустрічей у вищій лізі дебютного чемпіонату України. Став фіналістом розіграшу Кубка України серед команд Другої ліги, автором Сотого м’яча «Нафтовика» у Другій лізі , який забив 10 вересня 1987 року рівненському «Авангарду» на 70-й хвилині (3:1). У «золотому», сезоні – 1991 відіграв 60 матчів і відзначився 3-а влучними ударами («Прикарпаттю –один (3:3) і два – «Поділлю» (3:0).
ФОТО з АРХІВУ.
«Нафтовик»-1986. Віктор ПОПОВИЧ у нижньому ряду четвертий праворуч.
Ось як забивав свої голи Віктор у деяким матчах. Для багатьох гравців, зокрема братів Василя та Анатолія ЄРМАКІВ, Віктора ПОПОВИЧА, Сергія СУХАРЄВА, Сергія ФОМІНА, Віктора ЯІЧНИКА це був один з найкращих сезонів в їхньому футбольному житті
1987 р. «НАФТОВИК» – «ДЕСНА» (Чернігів) – 3:0/
У цій зустрічі охтирчани вміло скористалися стандартними положеннями, забивши два красиві голи. Спочатку Борис ШУРШИН справно реалізував штрафний, пославши м’яч у «дев’ятку», а згодом Віктор ПОПОВИЧ з кутового майстерно закрутив його прямо в ворота. А в кінці зустрічі Віталій ХРОМЕЙ довів рахунок до розгромного.
«НАФТОВИК» – «АВАНГАРД» (Рівне) – 3:1.
Вже на першій хвилині суперник проґавив прорив Віктора ПОПОВИЧА, який сильним ударом спрямував м’яч у ворота. Однак суддя вирішив, що охтирчанин зіграв рукою і гол не зарахував.
Такий перебіг подій не вибив з атакуючої колії «нафтовиків». Вони у повному розумінні слова «висіли» на воротах гостей. На 20-й хвилині Василь ЄРМАК стрімко пройшов уперед і чітко передав м’яч Борису ШУРШИНУ, який, не гаючи часу, красивим ударом відкрив рахунок.
Швидко «авангапдівці» скористалися позиційною помилкою господарів і відігралися. Відразу після перерви результат був уже на користь «нафтовиків». Ігор СТРОГАНОВ сильним ударом з льоту забив другий гол. Співавтором третього став диспетчер охтирчан Борис ШУРШИН. Він вміло пробив штрафний, м’яч підхопив Віктор ПОПОВИЧ і встановив підсумковий рахунок матчу.
… У 32- а роки Віктор залишив «Нафтовик», продовживши себе у футболі ще 8 сезонів, граючи у 5-и командах. Найбільше – три сезони віддав краснопільському «Явору». 94 матчі і 2 голи – таким був його здобуток у ньому.
Кар’єру завершив у сумському «Фрунзенці-лізі-99». За 22 роки виступів на професіональному рівні Віктор провів 607 матчів і забив 26 м’ячів. Це третій результат в історії вихованців сумського футболу, в активі яких 400 і більше матчів.
ФОТО з АРХІВУ.
2020 р. «Ніколь» – фіналіст розіграшу Кубка України серед ветеранів 60+, на якому Віктора ПОПОВИЧА (у нижньому ряду – другий ліворуч) було визнано кращим гравцем.
Вже багато років Віктор Миколайович грає за команду ветеранів «Ніколь», у складі якої ставав неодноразовим призером всеукраїнських змагань , Наразі ветеран футболу працює дитячим тренером в Охтирській ДЮСШ.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 1993/1994. Перша ліга. «НАФТОВИК» (Охтирка) – ФК СБТС» (Суми) – 3:1. 26 квітня 1994 р. Стадіон «Нафтовик». 7000 глядачів..
«НАФТОВИК»: Прохоров, Цисар, Задорожний (Рудняк, 46), В.Єрмак, Сухарєв, .Таргонський, Лукаш (ПОПОВИЧ, 46), Шуршин, Захаров, Леш, Грачов. Тренер: А.Біба.
ФК «СБТС»: Дудка, Федоченко, Охріменко, Штихар, Михальов, Фесенко,.Дудка (Черепенькін, 37), Теслик, Грищенко, Черношвець, Іванов (Васькін, 61). Тренер: В.Аристов.
Голи: Шуршин (51, 59), ПОПОВИЧ (77) – Михалев (5).
На 2-й хвилині Задорожний не реалізував пенальті.
Попередження: Леш ( 80) – Фесенко ( 5)7, Штихар ( 89).
Андрій ПАЦЮК: Сімейний квартет «Явора»
Це, мабуть, єдина в області футбольна династія, в якій батько і троє його синів виступали в одній команді. Це родина Віктора ПАЦЮКА. З його ім’ям пов’язано становлення аматорського краснопільського «Явора». Естафету Віктора Михайловича продовжили сини, які пограли з командою на професіональному рівні. Першим був Андрій, у якого 16 травня 41-й День народження.
ВІКТОР Михайлович, був одним із лідерів «Явора», кумиром місцевих вболівальників. Тож і Андрій мріяв стати вправним футболістом.
Наполегливість і старання допомогли юнаку стати учнем Донецького УОР, де юнак підвищував свою технічну підготовки і майстерність
Першим кроком на професіональному рівні для 17-річного гравця став перший матч чемпіонату України серед команд групи В Другої ліги у складі донецького «Металурга-2» з полтавською «Ворсклою-2» (1:0), в якому відіграв 75 хвилин. Але надалі не склалося. Зігравши 8 матчах, в тому числі проти сумського «Фрунзенця-Ліги-99» (3:1), Андрій вирішив надалі не випробовувати долю. Повернувся до Краснопілля і поповнив лави «Явора», який виступав у Другій лізі ЧУ.
-З легкої руки Віктора Михайловича гравцями нашої команди стали його сини, – ділиться спогадами екс-президент ФК «Явора» Володимир САЄНКО. – І Андрій, і Денис, і Єгор пішли характером у батька, успадкувавши від нього найкращі бійцівські якості, яким вирізнялися у грі. Приємно було споглядати за грою сімейного «тріо».
Андрій був технічним виконавцем з добре поставленим ударом, мав лідерські якості. За ним тягнулися молоді гравці – вчорашні вихованці нашої ДЮСШ. Брати допомагали і підставляли своє плече «Явору» у скрутний для нього час. Не без їхньої підтримки і гри команда тричі ставала призером обласних першолігових перегонів, а брати були серед кращих її бомбардирів.
Я вдячний квартету ПАЦЮКІВ за відданість команді, якій батько і сини разом віддали майже 30 футбольних років.
Кілька разів бачив у грі Андрія на турнірі серед ветеранів. Йому можна лише позаздрити – він у хорошій спортивній формі.
…За «Явір» впродовж 6 років Андрій провів 132 матчі і забив 11 м’ячів. Були у його кар’єрі ще виступи за криворізький «Гірник» і ФК «Суми». Завершив її на позначці 172 матчі і 11 голів.
Ось уже майже 20 років він грає на аматорському рівні у командах області. За плечима виступи за сумський «Автолюкс», конотопський «Шахтар», «Локомотив» з Дружби, охтирську «Укрнафту» і «Україну» з Токарів. І в кожній мав успіхи. Тричі ставав чемпіоном і стільки ж разів володарем Кубка області, не рахуючи призових місць.
Не менших успіхів добився Андрій і у футзалі. Зокрема у складі «СумДУ» удостоївся срібних нагород першолігового чемпіонату України. Останні сезони є одним із лідерів «України». Цьогоріч срібним призером і володарем Кубка Сум серед ветеранів 40+. У фінальному матчі, поступаючись – 0:2 осоївському «Оріону, «українці», завдяки голу Віктора ПАЦЮКА, змогли перехопити ініціативу і довести зустріч до перемоги (5:2). Віктора було визнано кращим гравцем цього протистояння.
2025 р. Приз кращому гравцеві фінального матчу розіграшу Кубка Сум з футзалу серед ветеранів 40+ Андрію ПАЦЮКУ вручив голова ФФ м. Суми Альберт МОЛГАМОВ.
Окрім футболу і футзалу, Віктор вправно почувається ще і на хокейному майданчику, виступаючи за команду ХК «Суми», яка неодноразово ставала переможцем міських і обласних змагань.
У родині Андрія ПАЦЮКА і олімпійської чемпіонки з біатлону Віти СЕМЕРЕНКО підростає син Марк, якому 9 років. Цікаво, який вид спорту він обере і чи продовжить футбольну династію!?
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 2002/2003. Друга ліга. Група «Б». «ЯВІР» (Краснопілля) – «ЕЛЕКТРОН» (Ромни). 4 серпня 2002р. Стадіон «Колос». 2000 глядачів. 4-й арбітр: О.Сидоренко (Шостка)
«ЯВІР»: Дейнека, Окріков, Філімонов, Калугін, Лошак, Шандиба (Моісеєнко, 67), ПАЦЮК (Шелест, 59), Тетявкін ( Пукась, 63), Тєркулов, Мигаль ( Рубан, 77),Леонов ( Биченко, 74).
«ЕЛЕКТРОН»: Вольваков, Каліненко, Матюха, Бабинець, Брагінець, Луценко, Марусич (Тітаренко, 78), Швець, Лашук ( Касьян, 46), Шестаков ( Зайчук, 69), Стріляний Кліщенко, 86).
Голи: ПАЦЮК (44, пенальті), Брагінець (57)
Попередження: Брагінець (19), Калугін (30), Шестаков (55), Тєркулов (71), Мигаль (75).
Кубок на честь ЗСУ
Фінал: «Космос» – «Україна» – ? : ?
Заключний тур турніру мав назвати ще дві команди, які складуть компанію «Україні» з Токарів і «Космосу» з Тернів у «Фіналі чотирьох», бо переможці групового відбору визначилися завчасно.
У ГРУПІ А путівку здобули футболісти «України»- у їх перемозі сумнівів не було. На другу претендували «Колос» і «Аграрник-Авангард». Для цього їм потрібно було лише перемагати суперників. «Аграрники» легко розібралися із «АвтоБро» -8:0. Треба віддати останнім належне, які витримали натиск суперника до перерви, пропустивши лише один м’яч. Якби на воротар – було б значно більше. Після відпочинку «автобросівцям» забракло сил і вміння – за 33 хвилини вони пропустили 7 м’ячів. По двічі відзначилися Владислав СЄРОВ і Владислав МАРТИНЕНКНО.
«Колосу» треба було тільки вигравати в «України». Він повів у рахунку, але суперник до перерви відігрався, а потім додав ще два м’ячі. Один їм допоміг забити гравець «Колоса». 4:1 – за «Україною». Далі боротьбу продовжують «Україна» і «Аграрник-Авангард».
На другу путівку у групі Б претендували шосткинський «Колос», СК «Конотоп» і «Велетень» – минулорічний володар Кубка. Все вирішилося у матчі «Космос» – «Колос». Господарі «допомогли» гостям, хоча і вигравали – 3:1. Опісля два пенальті і 2 влучні удари Антона МОСКАЛЕНКА впродовж 11 хвилин – і це вже 4:3 на користь «Колоса», який виходить до плей-офф. «Велетень» хоча і переміг у гостях СК «Конотоп» -3:1 (двічі відзначився Богдан СУХОДУБ), але йому забракло очок.
У суботу – півфінали: «Україна» – «Колос» (Шостка) і «Космос» – «Аграрник-Авангард».
Турнір мовою цифр
ЗІГРАНО 15 матчів із 16 (одна технічна перемога).
ЗАБИТО 76 м’ячів – у середньому по 5 щогри. Призначено 4 пенальті. Три з них у зустрічі «Космос» – «Колос» Ш. (3:4).Один пенальті не реалізовано («Віталія» – «Космос» -0:1).
З ВЛИКИМИ рахунками завершилися 7 матчів.
УСІ 3-и матчі «Україна» виграла (4:1, 5:1 і 4:1).
В УСІХ 3-х матчах дебютант змагань «АвтоБро» зазнав поразок з великими рахунками (1:4, 1:5 і 0:8).
ВЕЛИКІ рахунки: «Аграрник-Авангард» – «АвтоБро» – 8:0, «Колос» Ш. – «Віталія» – 9:2, «Велетень» – «Космос» – 1:7.
КРАЩІ бомбардири: 5 м’ячів забив Олексій МОРОЗОВ («Космос»), по 4 – Максим ГОЛОЛОБОВ («Велеnень») і Юрій ПІМОНЕНКО («Україна»). По 3 м”ячі y ворота суперників надіслали 4-о гравців, по 2 – десятеро.
ЗА 18 хвилин «хет-триком» відзначився «Юрія ПІМОНЕНКА ( («Україна» – «АвтоБРО»- 5:1).
Версія
Символічна збірна (33 гравці) вихованців сумського футболу (1960 – 2018 рр.),
які грали в командах майстрів різних ліг.
Воротарі:
Микола АСТАФЬЄВ, Сергій СТРАШНЕНКО, Олександр БАНДУРА.
Захисники:
Михайло ФОМЕНКО, Валерій ДЕРИПАСКІН, Микола ВОРОНЬКО, Василь ЄРМАК, Анатолій ЄРМАК, Віктор ІВАНЕНКО, Сергій ОСАДЧИЙ, Сергій БІЛОЗОР, Сергій СЧАСТЛИВИЙ, Михайло ОХРІМЕНКО.
Півзахисники:
Олег ГУСЄВ, Борис ШУРШИН, Владислав ПРУДІУС, Максим БІЛЕЦЬКИЙ, Роман ЛУЦЕНКО, Ігор МІЛЮКІН, Дмитро БОГАЧОВ, Віктор ПОПОВИЧ, Артем БЕЗРОДНИЙ, Дмитро РУДНЯК, Василь САРАЄВ, Дмитро БЕРМУДЕС, В’ячеслав СЕРДЮК.
Нападники:
Володимир БОГАЧ-молодший, Віктор ЄРЬОМЕНКО, Григорій ЛАЗАРКО, Олег ТЕСЛИК, Олександр ЛЕБЕДЕНКО, Євген ЧИЖИК, Віктор ЧИПИЖНИЙ.
Тренери: Олександр СЕРБІН, Валерій ДУШКОВ, Валерій БЕРМУДЕС.