“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ». Випуск 196.
У випуску:
— Хто народився у червні.
— БАНДУРА – ЛИТВИНЕНКО: 500 матчів на двох.
— «Пента – трик» Петра ПУСТИННИКА в Сумах.
— Чого добилися вихованці сумського футболу.
Календар
У червні народилися…
2 червня 1963 р. – Петро ПУСТИННИК.
3 червня 1983 р. – Олександр ВЕРЕТЕННІКОВ.
3 червня 1995 р. – Костянтин ПІКУЛЬ.
4 червня 1985 р – Андрій ДУДКА.
4 червня 1990 р – Артур ЗАПАДНЯ.
4 червня 1996 р. – Богдан ГОРОХ.
5 червня 1969 р. – Олег ЛЕШ.
6 червня 1986 р. – Сергій САВЧЕНКО.
6 червня 1986 р. – Олександр ОВЧАРЕНКО.
7 червня 1965 р. – Віталій СКЛЯРСЬКИЙ.
7 червня 1962 р. – Валентин СИМАКОВИЧ.
7 червня 1984 р. – Ігор КУБАЙ.
8 червня 1985 р. – Володимир РОМАНЕНКО.
8 червня 1993 р. – Шаміль АБДУЛАЄВ.
11 червня 1969 р. – Віктор КИСЛОЩАЄВ.
15 червня 1993 р. – Сергій ЖИЛОВЕЦЬ.
18 червня 1991 р. – Сергій ШЕЛЕСТИНСЬКИЙ.
18 червня 1972 р. – Олександр САВЧЕНКО.
19 червня 1966 р. – Олександр ЗАХАРОВ.
19 червня 1979 р. – Олег КОТЕЛЮХ.
20 червня 1963 р. – Валерій БЕЗДІДЬКО.
22 червня 1996 р. – Владислав РЯБЦЕВ.
22 червня 1973 р. – Владислав ПРУДІУС.
23 червня 1958 р. – Анатолій ЄРМАК.
24 червня 1973 р. – Едуард ЦИХМЕЙСТРУК.
24 червня 1966 р. – Сергій ЗАВГОРОДНІЙ.
26 червня 1981 р. – Максим КУБАЙ.
26 червня 1988 р. – Максим ГАВРАСЬ.
29 червня 1956 р. – Сергій ФОМІН.
29 червня 1970 р. – Дмитро РУДНЯК.
У легендарного гравця Дмитра РУДНЯКА цьогоріч ювілейний День народження.
29 червня 1986 р. – Олександр БОНДАРЕНКО.
30 червня 1993 р. – Іван БРІКНЕР.
30 червня 1966 р. – Олександр ЄЛШАНСЬКИЙ-старший.
30 червня 1972 р. – Геннадій ЛАТИШ.
Курсивом виділено ювілейні Дні народження.
Вітання
500 матчів на двох
зіграли на професіональному рівні двоє вихованців сумської школи воротарів. Так зійшлися зірки, що вони народилися в один день, 30 травня, але в різні роки. Олександр БАНДУРА, який минулого року завершив свою кар’єру, відзначає свій 39-й День народження, а Олександр ЛИТВИНЕНКО наразі на злеті – 34-й.
Олександр БАНДУРА: У футболі треба трудитися
20 років тому він дебютував на професіональному рівні. Стільки ж сезонів тривала його кар’єра. Захищав ворота 11 команд усіх ліг чемпіонату України, в яких провів 388 матчів, з них майже половину – на вищому рівні. Був одним з найкращих воротарів УПЛ, входив д ТОП-5 голкіперів України.
З ЧОГО все розпочалося? Згадує Олександр: – До 5-го класу займався легкою атлетикою, а коли наш фізрук Володимир ІВАНЕНКО почав набирати дітей у групу футболу я обрав його. Спочатку бігав у полі, але мені подобалося стрибати за м’ячем. Став у ворота і отримував від цього задоволення та й виходило у мене непогано. Після цього і вирішив стати воротарем.
Потім було навчання у тренера СДЮШОР «Зміна» Олександра ІГУМНОВА. А кар’єру на професіональному рівні розпочинав у першоліговому сумському «Спартаку». Дебютував у матчі зі стрийською «Скалою» (2:0), зігравши дві заключні хвилини. А наступну зустріч із луганською «Зорею» (2:2) провів вже повністю.
-На Олександра я звернув увагу на одній зустрічі, коли команди ще грали на городі стадіону «Зміна», – згадує тренер воротарів, майстер спорту СРСР Сергій СТРАШНЕНКО. – Впевнено і спокійно почувався у рамі 17-річний пацан. Відчувалося, що грав з бажанням. Тоді й промайнула думка, а чим чорт не жартує – дивись і заграє у вищій лізі. Порекомендував його тренерам «Спартака». Тоді в команді було два досвідчених воротарі, тому Олександра, аби не втрачав ігрової практики, передали в краснопільський «Явір». Я пишаюся, що він був трудягою і відбувся, як воротар і впродовж кількох сезонів впевнено виступав на високому рівні. Радує, що підтвердив високий рівень сумської школи воротарів. До речі, Олександр – єдиний із її вихованців, хто удостоївся звання «Майстер спорту України». Жаль, що рано він завершив свою кар’єру, хоча міг ще кілька сезонів порадувати своєю грою…
Після Сум і Краснопілля, де Олександр відіграв 56 матчів, його взяли до вищолігової «Таврії». Зігравши 5 матчів в основі і 23 в дублі, надалі вирішив не випробовувати долю. Тут запам’ятався своєю грою у матчі з «Динамо», коли вдруге у своїй кар’єрі парирував два пенальті в одному матчі (див. Матчі з історії). Першого разу відзначився у «Явора», за що отримав, як розповідали ветерани, подвійні преміальні.
Згодом Олександр на 5 сезонів впевнено прописався у вищоліговому донецькому «Металурзі». Це були, мабуть, найкращі роки у його кар’єрі. Був фіналістом розіграшу Кубка і Суперкубка України, пограв у єврокубковому турнірі. Кілька разів тренери збірної України викликали на офіційні і товариські матчі, але жодної хвилини зіграти так і не вдалося. Довго ще буде згадувати Олександр матч з «Динамо», коли за 79 хвилин пропустив купу м’ячів (1:9) і перемогу над киянами (2:1), гол, який йому забив з пенальті Олег ГУСЄВ та інші зустрічі і голи.
Після «Металурга» розпочалася подорож Олександра командами. Так склалися обставини, що надалі довелося конкурувати з ПАНЬКІВИМ. А кар’єру завершував у «Діназі».
-Подальшу долю вирішив випадок, – розповідає Олександр. – Згідно з правилами трансферів, я не міг змінити три клуби впродовж одного сезону. А чекати півроку ніхто не буде, перспектив немає. Тому прийняв рішення завершити свою кар’єру, хоча продовжити себе у футболі бажання було.
Наразі Олександр працює тренером воротарів у першоліговій команді «ЮКСА». Не виключено, що можемо побачити його у воротах.
Підрахував: за 20 років у футболі Олександр провів на полі 24 години. Багато це чи мало? Не буду фантазувати. Інколи одна година вартує за багато інших. Проте впевнений: оті 24 години увібрали в себе стільки яскравих подій і вражень, згадками про які він довго житиме і може розповідати годинами.
Порада Олександра БАНДУРИ молодим воротарям: – Ніколи не думай, що ти все вмієш. Не зупиняйся у тренуваннях і завжди намагайся розвиватися.
МАТЧ з ІСТОРІЇ,
Чемпіонат України 2008/2009. «ТАВРІЯ» (Сімферополь) – «ДИНАМО» (Київ) – 1:3. 25 жовтня 2008 р. РСК «Локомотив». 10 500 глядачів.
«ТАВРІЯ»: БАНДУРА, Хайдучек, Йокшас , Голайдо , Зборовський (Маркович , 78), Ференчак , Артеменко (Бурдулі, 71), Любенович , Ковпак (Гігіадзе, 61), Гоменюк , Ідахор .Тренер: С.Пучков .
«ДИНАМО»: Богуш , Вукоевич, Бангура (Гиоане , 84), Єременко , Папа , Романчук (Бетао , 46), Несмачний , Ель Каддурі, Мілевський , Асатиани , Нінкович (Морозюк , 46).Тренер: Ю. Сьомін.
Голи: Бангура (7), Мілевський (54), 86, Ідахор (64).
Попередження: Любенович (33), Хайдучек (77) – Ель Каддурі (21), Папа (35).
На 7-й хвилині Бангура не реалізував пенальті – воротар.
На 82-й хвилині Мілевский не реалізував пенальті – воротар.
Олександр ЛИТВИНЕНКО: На злеті
У 8 років він розпочав займатися футболом, у 18 – футзалом, а обрав футбол. Таким був шлях вихованця тренера Олександра Ігумнова на професіональний рівень, який триває вже 11 років. У свої 34 він на злеті .
НА ЗОРІ своєї кар’єри Олександр не без успіху грав в обох видах. У складі студентської команди «СумДУ» став чемпіоном України серед ВНЗ з футзалу, володарем Кубка і бронзовим призером чемпіонату області з футболу, не менш успішно захищав ворота «Спартака-Сумбуду» і «Барси Ю-19», ставши переможцем зимового чемпіонату області. На думку тренера Юрія ЯРОШЕНКА, молодим гравцям вдалося гідно протистояти більш досвідченим суперникам і продемонструвати свій потенціал. Відзначив він і впевнену гру Олександра, який половину матчів із 16 відіграв на «нуль» і пропустив лише 9 м’ячів.
-Свого часу мені довелося працювати з Олександром, – говорить екс-воротар сумських та інших команд майстрів Сергій СТРАШНЕНКО-старший. – Як для гравців цього амплуа, він мав усі природні дані. Грав просто і надійно, без боязні вступав у боротьбу із суперниками, впевнено діяв на «другому поверсі», стрибав за м’ячами. Інколи бували й проколи – жоден воротар від цього не застрахований. На жаль, Олександра часто підводили травми, через що не вдавалося грати стабільно і демонструвати свою майстерність. Слава богу, що все це вже в минулому. За його плечима чималий досвід. «Вікторія» – його команда. Мрію скоро побачити команду у Прем’єр-лізі ЧУ.
До речі, в інтерв’ю у 2011 році на запитання про свою мрію 20-річний воротар відповів: – Зіграти у Вищій лізі чемпіонату України з футболу.
Двічі мав таку нагоду , коли був у ПФК «Суми» (51 матч). З «Інгульця», не маючи ігрової практики, довелося піти, а в київському «Арсеналі» новий тренер не виявив бажання бачити його у складі команди.
Олександр не з тих, хто здається без бою. Продовжив грати у житомирському «Поліссі», липоводолинському «Альянсі» і «Вікторії» з Миколаївки. Мало виходив на поле, підводили травми. А ось у сезоні 2002/2023 все минулося, коли у складі «Ниви» (Бузова) став переможцем Меморіалу Макарова і друголігових перегонів. Експерти, які неодноразово включали Олександра до символічних збірних турів, а за підсумками сезону – до 33-х найкращих гравців Другої ліги, писали: « У «Ниву» Олександр потрапив у потрібний час – блискуче виступив у чемпіонському сезоні, пропускавши м’ячі лише в п’яти матчах із 16-ти, і ніколи не більше двох. Провів 11 «сухих» поєдинків. Двічі парирував пенальті. Нема жодної іншої позиції в нашій збірній, де б №1 був настільки очевидним».
Після «Ниви» Олександр, як патріот рідного міста, виявив бажання грати за «Вікторію». Про нього швидко заговорили у футбольних колах після вдало зіграних кубкових матчів. Двічі поспіль команда виходила до чвертьфіналу. Особливо відзначився у кубковій зустрічі з «ЛНЗ», яка через тривогу тривала більше 4-х годин. Після 120 хвилин напруги на полі і нічиєї (2:2), переможця довелося визначати в серії післяматчевих пенальті. Перший удар Олександр парирував, а в наступних двох змусив суперників понервувати, і вони схибили .
Приєднуюся до слів Сергія СТРАШНЕНКА, який мріє побачити «Вікторію» разом з Олександром у Прим’єр-лізі ЧУ. Будемо сподіватися, що здійсниться мрія і самого Олександра. Цього моменту він чекає з 2011 року.
З чим зрівняти радість голкіпера, який відстояв свої ворота? Про це краще запитайте в Олександра.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Зимовий чемпіонат області 2013/2014. 13 лютого 2014 р. «БАРСА-98» – «БАРСА Ю-21» – 0:6.
«БАРСА – 98»: Синицин, Дробоног, Крамаренко, Брухно, Хоменко, Сидоренко, Піддубний, Бересток, Разторгуєв, Білошніченко, Старченко. Тренер: Ю. Зінченко.
«БАРСА Ю-21»: ЛИТВИНЕНКО, Сидоренко, Медведєв, Войтенко, Романенко, Піскун, Макаров, Зрібняк, Жиловець, Стадник, Бабинін. Тренер: Ю.Ярошенко
Голи: Стадник (17, 45), Макаров (32), Бабинін (46, 49, 55).
17 лютого 2014 року «Барса Ю-21» зіграла товариський матч з ПФК «Суми», який проводив останню контрольну зустріч у рамках першого НТЗ. Футболісти обох команд провели два видовищних тайми, продемонструвавши на засніженому полі якісний футбол. Молоді гравці «Барси» не дозволили «городянам» завершити свій збір перемогою, вони гідно протистояли професіоналам У підсумку-1:1.
.
Пам’ять
Петро ПУСТИННИК: З легкої руки тренера
2 червня він міг би відзначити свій 62-й День народження. Але чотири роки тому залишив цей світ.
ДЛЯ ФУТБОЛУ Петра «відкрив» відомий тренер Глухівської ДЮСШ Сергій РУДЕНКО, з легкої руки якого багато юнаків заявили про себе. Після того, як побачив юнака на турнірі «Шкіряного м»яча» (він виступав за команду Полошківської школи) зрозумів: з нього буде добрий толк.
На тренування до міста Петро їздив із села на велосипеді, долаючи до 20 кілометрів. Не полишив заняття футболом, коли став вчився в одному із сумських ПТУ. Увесь вільний час присвячував тренуванням, а згодом почав регулярно грати за юнацькі команди.
Швидко прийшли перші успіхи. Став чемпіоном облради ДСТ «Авангард», у складі збірної області – володарем Кубок УРСР серед юнаків. Сходження на кубкову вершину було досягнуто у напруженій боротьбі з кращими вихованцями сильних клубів і престижних на той час футбольних інтернатів із Києва, Донецька, Дніпропетровська, Харкова і Львова. А ще були у команди БОЙЧЕНКА срібні медалі першості серед спортивних товариств України. Грав разом з Юрієм КОРОБКОМ, Валерієм БЕЗДІДЬКОМ, Олександром СЕМЕРНЕЮ, В’ячеславом ВАСЄКОЮ та ін., яких згодом запросили до сумської команди майстрів «Фрунзенець». Взяли і Петра. Однак «прописатися» в ній не вдалося, бо сумчани вкрай невдало виступала у Другій лізі чемпіонату СРСР і тренерам було не до молоді.
ФОТО з АРХІВУ.
1980 р. Петро ПУСТИННИК (у нижньому ряду – крайній ліворуч) у складі збірної області.
18-річний юнак повернувся до Глухова і продовжив успішно грати за місцевий «Колос». Три сезони був лідером атак, багато забивав. Приміром, у матчі з «Автомобілістом» у Тростянці, за словами тренера Ігоря ПОЦЕЛУЄВА, врятував команду від поразки (3:3), забивши 2 м’ячі. У 1986 році, коли «Колос» вперше виграв бронзові медалі обласної першості, з 22-а голами із 46 командних став кращим бомбардиром. Це рекордне досягнення Петра. Міг забити і більше, але наприкінці сезону отримав травму і не зміг виходити на поле.
Як згадав суддя Микола ТЕЛІПКО, в активі Петра ще одне рекордне досягнення. У 1986 році в Сумах «Колос» обіграв «Хімік» з рахунком 5:1. І усі 5 м’ячів у ворота господарів надіслав Петро ПУСТИННИК. Ото була команда! Олексій СЛЕДЮК, Володимир РОМАНЕНКО, Валентин ПОНІКАРОВ та інші !
У грі Петро ПУСТИННИК.
Після вдалих сезонів гравцю довелося залишити Глухів, бо в місті «забули» вирішити його квартирне питання. Петро переїхав до Шостки, де провів 10 футбольних років. Був гравцем і тренером «Свеми» та «Імпульса». Та коли стара травма нагадала про себе , довелося, як кажуть гравці, «зав’язати» з футболом і займатися тренерським справами. І в тому. що команди міста хіміків підкорювали чемпіонські вершини, за словами ветерана шосткинського футболу Сергія ХІМЧЕНКА, чимала заслуга і внесок Петра ПУСТИННИКА.
Знай наших!
Катерина і Яна знову «озолотилися»
Втретє поспіль полтавська «Ворскла» виграла чемпіонат України з футболу серед жіночих команд Вищої ліги.
У ЇЇ СКЛАДІ виступали вихованки сумського футболу Катерина САМСОН, яка захищала ворота, і півзахисниця Яна КАЛІНІНА.
Катерина усьоме стала чемпіонкою України, Яна – ушосте. Наші землячки є гравчинями національної збірної України, яка наразі готується до заключних матчів Ліги націй-2025 серед команд групи В4. 30 травня українки зіграють з албанками, а 6 червня – – з хорватками.
Після 4 матчів Україна попереду – 10 очок. У футболісток Чехії – 7, Албанії – 6 і Хорватії – 0 очок.
Хто скільки зіграв і забив?
Четверо вихованців сумського футболу грали в сезоні 2024/2025 у Прем’єр-лізі чемпіонату України.
28 МАТЧІВ провів Олексій ХОБЛЕНКО з «Чорноморця», в яких забив 4 м’ячі. Одеситам не пощастило – вони посіли останнє місце і понизилися у класі.
Владислав ШАРАЙ з «Вереса» (9 місце ) у 28 матчах відзначився тричі. 25 поєдинків і 1 м’яч в активі Сергія СУХАНОВА з «Оболоні» (11). У 16 матчах одного влучного удару завдав Денис АНТЮХ із «Зорі», яка завершила виступ на 7- у рядку турнірної таблиці.
На знімку Владислав ШАРАЙ, який нещодавно відзначив свій 28-й День народження
Ринкова вартість сумського квартету складає 1 мільйон 750 тисяч євро: АНТЮХ – 600 000 євро, ШАРАЙ і СУХАНОВ – по 400 000. ХОБЛЕНКО – 350 000 євро.
У заявці «Динамо» на сезон був воротар Денис ІГНАТЕНКО. Але жодного разу зіграти йому так і не вдалося. Важко зуміти тренерів команди, які тримають його на лаві, не відпускаючи навіть в оренду. Не маючи ігрової практики важко зростати. Денису вже 22 роки. Тож коли і де йому грати?
Чи заграють Антон і Денис у «Динамо»?
Завершився чемпіонат Польщі серед команд Екстракласу.
НА ОРЕНДНИХ правах у складі «Лехії» з Гданська виступав уродженець Конотопа, який є гравцем «Динамо», Антон ЦАРЕНКО, Він провів 29 матчів і відзначився двома влучними ударами.
«Лехія» посіла 14 місце серед 18 команд, набравши у 34 матчах 37 очок. Польський клуб не проти, аби Антон продовжував кар’єру в команді, але тренери «Динамо» повідомили, що мають намір залучити молодого гравця на підготовчий період до нового сезону. Ринкова вартість гравця – 500 000 євро.
А не буде так, як з Денисом ІГНАТЕНКОМ, який вже рік немає ігрової практики?
Турніри
Для «Аграрника-Авангарда» – це початок
Розіграшем традиційного «Кубка на честь ЗСУ» розпочався 82-й футбольний сезон на Сумщині. Його АФСО проводить уже учетверте.
У ФІАЛЬНОМУ матчі за головний приз вели боротьбу чемпіон області «Україна» з Токарів і срібний його призер білопільський «Аграрник-Авангард». Напружене протистояння, в ході якого кожен із суперників міг по кілька разів добитися успіху, в основний час завершилося без забитих м’ячів. Хто стане володарем Кубка вирішувалося в серії післяматчевих пенальті. Тут вправнішими були білопільці. «Українців» підвели перший і останній удари – один прийшовся вище воріт, а інший воротар взяв. Тож Кубок в «Аграрника-Авангарда». Кращими гравцями визнані Роман ПРОЩЕНКО – у переможців і Юрій ПІМОНЕНКО – суперників.
На знімку: новоспечені володарі Кубка
Не приховував після матчу свого задоволення від успіху президент ФК «Аграрник- Авангард» Валерій ЛЮТИЙ: – Вітаю хлопців з перемогою. Вони цього заслужили. Це хороший заспів до нового сезону. Наше завдання – успішно виступити у чемпіонаті і розіграші Кубка області. Не приховую своїх намірів – будемо ставити максимальні завдання, аби сезон завершити «золотим» дублем!
Як повідомив заступник голови АФСО Альберт МОЛГАМОВ, продовження сезону вже цієї суботи. Команди зіграють кубкові матчі першого етапу. А наступних вихідних – стартові зустрічі чемпіонських перегонів. Спочатку команди за територіальним принципом проведуть матчі у групах. По 2 кращі виходять до «Фіналу чотирьох», де визначаться чемпіон і призери.
Нагадаємо: торік трійку призерів склали: «Україна» (Токарі), «Аграрник- Авангард» (Білопілля) і «Колос» (Шостка, в володарем Кубка стала «Україна».
Сторінки історії
За рік – 5 титулів
1975- й рік один з найуспішніших у кар’єрі вихованця сумського футболу Михайла ФОМЕНКА, який тоді був гравцем київського «Динамо» і збірної СРСР. Наш земляк за сезон провів 40 офіційних матчів різних рівнів.
РІК розпочався з виграшу «динамівцями» Кубка володарів Кубків УЄФА. За це досягнення усі гравці команди удостоїлися звання «Заслужений майстер спорту СРСР». Потім були золоті медалі чемпіонату СРСР, Суперкубок УЄФА і успішні виступи у складі збірної СРСР.
Головна команда впевнено провела відбіркові матчі у рамках європейської першості. 4 перемоги і поразка – таким був її виступ у цьому році. В активі – ще дві товариські зустрічі. Двічі Михайло був капітаном збірної. Основу її складали 13 гравців «Динамо» і доповнювали шестеро з інших команд. Усі 7 матчів провели шестеро киян, в тому числі і Михайло ФОМЕНКО.
За підсумками року його включено під №1 до списку 33-х кращих футболістів СРСР.
ФОТО з АРХІВУ.
1975 р. «Динамо» з Кубком кубків УЄФА! Михайло ФОМЕНКО у другому ряду – перший праворуч.
Володимир ТРОШКІН: – Валері ЛОБАНОВСЬКИЙ привчав гравців до професіонального ставлення до справи і закладав фундамент футбольної культури. Він нас учив, а не повчав. І це позначилося на грі команди. На банкеті в Кончі-Заспі з нагоди завершення успішного сезону -75, Васильович сказав: -Я радий, що ви стали відомими гравцями у Європі.
Про свою роль в такому визнанні він навіть не згадав. Ми всі дякували Васильовича за його уроки.