“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ». Випуск 201.
У випуску:
— Хто народився у липні.
— Пам’яті ветеранів футболу.
— У Дмитра РУДНЯКА ювілей. Привітаймо!
— Досягнення Олександра ЄЛШАНСЬКОГО?
— Троє «вікторівців» у збірній.
Календар У липні народилися…
1 липня 1957 р. – Олег ІВАНОВ.
2 липня 1991 р. – Артем БЕЗУГЛИЙ.
3 липня 1971 р. – Віктор ВЕРТІЙ.
3 липня 1992 р. – Максим МИСЛОВСЬКИЙ.
4 липня 1936 р. – Олександр СЕРБІН.
4 липня 1990 р. – Владислав і В’ячеслав КОЛОДЯЖНІ.
5 липня 1970 р. – Віктор ІВАНЕНКО.
5 липня 1974 р. – Олег ХАВРЕНКО.
5 липня 1988 р. – Катерина САМСОН.
6 липня 1952 р. – Віктор ПОЛЄВЩИКОВ.
8 липня 1980 р. – Микола МАЩЕНКО.
9 липня 1963 р. – Сергій СТРІЛЕЦЬКИЙ.
9 липня 1998 р. – Олександр ЛІФЕР.
11 липня 1959 р. – Юрій ПРОХОРОВ.
11 липня 1980 р. – Дмитро БЕРМУДЕС.
11 липня 1990 р. – Олександр ШИМКО.
12 липня 1989 р. – Агіл ВЕЛІЄВ.
15 липня 1979 р. – Сергій БІЛОЗОР.
18 липня 1951 р. – Віктор ДАНИЛЕВСЬКИЙ.
18 липня 1966 р. – Олег МИЛЮТА.
21 липня 1936 р. – Геннадій (Гелій) ПУТЄВСЬКИЙ.
22 липня 1976 р. – Анатолій КРЕТОВ.
23 липня 1968 р. – Ігор ШАНДИБА.
24 липня 1967 р. – Олег ТЕСЛИК.
27 липня 1947 р. – Віктор СОРОКОПУД.
29 липня 1955 р – Геннадій СОКОЛОВ.
Рекордсмен роменського «Електрона». Виступав 19 сезонів. У чемпіонатах України і област та розіграші Кубка Сумщини провів 555 матчів і забив 349 м’ячів.
ФОТО з АРХІВУ.
1986 р. Епізод матчу «Електрона» з ветеранами київського «Динамо» (1:3). У центрі – Геннадій СОКОЛОВ, ліворуч від нього – Йожеф САБ
О.
29 липня 1956 р. – Сергій ФОМІН.
30 липня 1997 р. – Денис АНТЮХ.
31 липня 1984 р. – Тарас ДУРАЙ.
Пам’ять
Геннадій ЄРОФЄЄВ: Футбол і кохання кращого бомбардира
27 червня – 81 рік від Дня народження одного з найкращих снайперів сумського «Спартака», який виступав у 70-х роках минулого століття у класі «Б» Української зони чемпіонату СРСР. У нашій команді він з’явився у 1963 році.
ЗАПРОСИЛИ Геннадія до Сум на початку другого кола. Команді не вистачало вправного і забивного нападника, бо напередодні до запорізького «Металурга» перейшов Віктор ЕРЕМЕНКО. 19-річний дебютант відразу показав свої бомбардирські якості. У двох поспіль матчах з авангардівцями Жовтих Вод і криворізьким «Гірником, які завершилися перемогами сумчан по 3:2, він забив 3 м’ячі. А сезон завершив, додавши ще 2. Кращий результат – на один удар більше – мав Костянтин ЗІНОВЬЄВ.
Наступного року Геннадій став кращим бомбардиром, зберіг це звання і в 1965-у.
Потужно «спартаківці» стартували за два сезони. Після 12-и матчів в активі Геннадія було 6 голів із 16-и командних. І знову він кращий: 11 разів змусив суперників розпочинати з центра поля. По двічі він надсилав м’ячі у ворота єнакіївського «Шахтаря» (7:1) і краматорського «Авангарда» (4:0).
У 1968 році у сумчан був хороший шанс поборотися за звання чемпіона. Посівши 2-е місце у групі, вийшли до фінального етапу, де за нагороди і путівки до 2-ї групи класу «А» боролися 8 команд. Лише 6-е місце дісталося «Спартаку». А ось наступного року вони реабілітувалися, але вже без Геннадія ЄРОФЄЄВА, який після 8 матчів (2 м’ячі) перейшов до кременчуцького «Дніпра», а потім до севєродонецького «Хіміка» та макіївського «Авангарда»», де провів 42 матчі і відзначився лише 6 влучними ударами.
Ще 13 зустрічей у доробку Геннадія у розіграшах Кубків СРСР і ЦК ЛКСМУ та міжнародних зустрічах з командами В’єтнаму і Болгарії. Пам’ятним залишився для нападника товариський матч з основним складом київського «Динамо» у 1963 році. Він забив гостям м’яч .
«ВЧОРА, – повідомляла обласна газета «Ленінська правда» від 14 вересня 1963 року, – трибуни стадіону «Спартак» були заповнені вщерть. Сумський «Спартак» приймав футболістів київського «Динамо». Гості виступали основним складом – Юрій ВОЙНОВ, Василь ТУРЯНЧИК, Олег БАЗИЛЕВИЧ, Віктор СЕРЕБРЯНИКОВ, Віктор КАНЕВСЬКИЙ, Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ та ін.
Наші спортсмени грали з піднесенням. Але більша досвідченість і майстерність однієї з найсильніших команд країни взяла своє. 3:1 – виграли гості. Перший гол влетів у наші ворота від удару.. нашого захисника ВОРОНЬКА. Втім, винна, мабуть, більше в цьому знаменита подача кутового В. ЛОБАНОВСЬКОГО. Другий і третій голи забили Ю. ВОЙНОВ і В. КАНЕВСЬКИЙ. Автор м’яча у ворота киян Г.ЄРОФЄЄВ.»
Загалом на його бомбардирському рахунку 42 м’ячі, які він забив у 207 матча за 7 років своєї кар’єри. Хоча, як розповів ветеран шосткинськогоф футболу Василь ЄСИН, Гена міг пограти ще не один сезон.
-Закохалася в Геннадія одна дівчина і так його зачарувала, що він не зміг нічого подіяти із собою. Однак футбол не полишав, ще впевнено продовжував виступати у складі місцевого «Хіміка» і «Десни» в обласних змаганнях. Його грою захоплювалися вболівальники. Як і в Сумах, багато забивав.
Стежкою батька пішли і двоє його синів. Окрім футболу, вони були ще і вправними хокеїстами.
Геннадій ЄРОФЕЄВ у рейтингу кращих бомбардирів і в ТОП-10 гравців сумської команди майстрів за всю її історію.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок СРСР. 1964 р. «СПАРТАК» (Суми) – «ТЕМП» (Київ) 2:1 (0:0, 0:0, дод. час 2:1). 22 квітня. 1/1024 фіналу. (Українська РСР. Зона 1. 1/8 фіналу). Стадіон “Спартак”. 10 000 глядачів. Судді: Юрій Сергієнко (Харків), Леонід Рухлов, Наум Лисенко (обидва – Суми).
«СПАРТАК»(футболки комбіновані, труси сині): Микола Федорков, Віктор Гриценко, Володимир Старч, Володимир Бойченко, Джамір Чавчанідзе, Анатолій Болотов, Віктор Сєдов, Олег Аверченко (к), Михайло Медведєв, Геннадій ЄРОФЄЄВ, Володимир Харитонов. Запасні – Микола Астафьев, Аркадій Шульман. Головний тренер – Владимир Воронцов.
«ТЕМП» (футболки і труси білі) : Ігор Вертоградов, Борис Іванов, Геннадій Шиляєв, Петро Білий, Валентин Гребешков (к), Ігор Чупенко, Юрій Бородкін (Віктор Гармаш, 46), Валерій Мозгунов, Анатолій Коновалов, Микола Шмаровоз, Володимир Юрчук. Головний тренер – Золтан Сенгетовський.
Голи: 1:0 Геннадій ЄРОФЄЄВ (?), 2:0 Геннадій Шиляев (106, автогол), 2:1 Володимир Юрчук (117).
Олег ІВАНОВ: Серед гвардійців «Електрона»
Він на 3-у місці серед рекордсменів роменського «Електрона» за кількістю зіграних матчів, входить до рейтингу 40 гвардційців команди, які відіграли в ній 10 і більше років. Його ігровий стаж – 16 сезонів.
Першого липня Олегу Анатолійовичу мало б виповнитися 58 років. Але підступна хвороба, з якою він боровся до останнього, прагнув її перемогти, але не зміг. 22 квітня 2023 року перестало битися серце гравця, який був одним з улюбленців місцевих вболівальників.
ФОТО з АРХІВУ.
Олег ІВАНОВ (у верхньому ряду – другий ліворуч) у складі команди ветеранів «Електрона».
ВИХОВАНЕЦЬ тренера Віктора ГРЕЧАНОГО грав у команді «Сільгосптехніка», потім був «Електрон», мав запрошення до сумської команди майстрів «Фрунзенець», проте заграти в ній не зміг. Тому повернувся додому і продовжив виступати за свій колектив, відстоюючи честь міста в області і Україні. Грав на позиції захисника разом з капітаном команди Олегом ЧКАНОЮ. Розуміли один одного з півслова, діяли вправно і надійно, не даючи суперникам розгулятися у своєму штрафному майданчику. Часто вміло і результативно підключався до атак і забивав.
Успішно грав Олег у матчах чемпіонат України серед КФК, в якому «Електрон» робив перші кроки. Роменчани виступали гідно, двічі посідаючи 3-і місця у своїх зонах серед 16-18 команд.
За свою кар’єру за «Електрон» Олег провів 474 офіційні матчі, надіславши у ворота суперників 39 м’ячів. У чемпіонаті України серед КФК відіграв 105 ігор (3 м’ячі), на першість і Кубок області -312 (24), з міні-футболу -57 (12).
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат УРСР 1990 року серед КФК (4 зона). «ЕЛЕКТРОН» (Ромни) – «ТЯСМИН» (Сміла) – 3:1. 2 червня. Стадіон «Електрон». 2000 глядачів.
СКЛАД «ЕЛЕКТРОНА»: Білашов, Троценко (Беркут), Сідненко, ІВАНОВ, Резепов (О.Шепель), О.Ткач, Одінцов, В. Ткач (Соколов), Кузнецов, Єрмохін, Журід (Прудіус). Тренер – О. Кваша.
Голи: Сідненко (18), Уваров (37), ІВАНОВ (52), Єрмохін (86).
Вітання
Дмитро РУДНЯК: 55 – знаковий ювілей
Серед зіркових вихованців дитячого тренера Миколи АБРАМОВА, у яких вдало склалася футбольна кар’єра на професіональному рівні, – Дмитро РУДНЯК. Він один з небагатьох наших земляків, хто пограв в усіх лігах чемпіонату України і удостоївся звання майстра спорту.
29 червня у Дмитра Геннадійовича знаковий ювілей – йому виповнюється 55 років. Але він не сходить з футбольної дистанції, продовжує себе впевнено у футзалі.
ФОТО з АРХІВУ. Дмитро РУДНЯК (у верхньому ряду – посередині) – чемпіон Сум серед ветеранів 45+ у складі «Авангарда».
СТАРТ юнака у великому футболі був успішним. Певного досвіду набув в аматорських командах. А після успішного виступу збірної області на останній Спартакіаді УРСР, де наші юнаки стали срібними призерами (у фіналі поступилися команді Донецька, за яку грали дублери «Шахтаря»), кожен отримав шанс заграти у командах майстрів.
З 1991 року розпочалася кар’єра Дмитра на професіональному рівні. Вона пройшла за маршрутом Суми – Охтирка – Новотроіцьк – Харків – Суми, команди яких виступали у різних лігах. І в кожній Дмитро забивав свої м’ячі.
СУМИ. 77 матчів – 20 м’ячів.
У складі «Автомобіліста» провів один сезон у Другій лізі чемпіонату СРСР, а потім грав у перших ЧУ. Дебютував 9 вересня у матчі з «Десною» (1:1), відігравши 23 заключні хвилини. А лік забитим м’ячам відкрив у зустрічі з «Кристалом» (2:0) на 45-й хвилині. Але через фінансові проблеми через 3 роки залишив команду.
ОХТИРКА. У «Нафтовику» провів 3-и сезони. 75 матчів – 7 м’ячів.
НОВОТРОЇЦЬК. 31 матч- 3 м’ячі. Це було своєрідне закордонне відрядження до команди Другої ліги (Центр) чемпіонату Росії «Носта» (підприємство «Новотроіцька сталь»). Не затримався, повернувся додому.
ХАРКІВ. 179 матчів – 26 м’ячів. Коли «Металіст» очолив Михайло ФОМЕНКО, він згадав про сумчан, які були під його керівництвом в «Автомбілсті». З його легкої руки досвідченого тренера в команді заграли, зокрема 6 наших земляків. Вони допомогли харків’янам виграти «бронзу» в першій лізі і путівку до Вищої. І тут дует ІВАНЕНКО-РУДНЯК робив погоду на полі, подавали приклад іншим. Не випадково Дмитра обрали капітаном команди.
1997-98. Перша ліга «МЕТАЛІСТ» – «ШАХТАР» (Макіївка) – 4:1.
. Разом з Дмитром грали ІВАНЕНКО і ЛУКАШ.
Голи: Жилін (11), РУДНЯК (43, 71), Карабута (60) – Ветров (25).
…На останніх хвилинах першого тайму РУДНЯК поцілив спочатку у захисника суперників, м’яч від нього відскочив і Дмитро повторним ударом надіслав його у воротаже гостей. У другому таймі він відзначився ще раз, вправно скориставшись прострільною передачею з правого краю.
«МЕТАЛІСТ» – «ДИНАМО- 2» (Київ) 4:2. Грали троє сумчан – ІВАНЕНКО, РУДНЯК і ЛУКАШ.
Голи: РУДНЯК (10), Школьников (68), Лукаш (73), Іваненко (87) – Венглинський (3), Леоненко (33).
У складі гостей на поле вийшли, зокрема Белькевич, Хацкевич, Леоненко, Волосянко та ін.
Уже в дебюті зустрічі ВЕНГЛИНСЬКИЙ точним ударом у лівий кут «розпечатав» ворота господарів. Швидко вони відповіли ударом на удар – красивий гол точно у «дев’ятку» забив з лінії штрафного майданчика Дмитро РУДНЯК. На перерву суперники пішли за рахунку 2:1 на користь динамівців. Гол майстерним ударом зі штрафного в обвід стінки надіслав у ворота ЛЕОНЕНКО. .
У другому таймі ШКОЛЬНИКОВ, удар якого з лету був сильним і точним, зрівняв рахунок. Згодом з подачі ЛУКАША ГОЛЬДІН забиває ще один м’яч. А останню, переможну крапку поставив ІВАНЕНКО. 4:2 – і «Металіст» вперше у чемпіонаті вийшов на 2-е місце у турнірній таблиці.
Потім були 5 вищолігових сезонів. Серед пам’ятних матчів – домашній 30 серпня 1998 року з «Ворсклою» (2:4). Дмитро відкрив рахунок на 12-й хвилині зустрічі. І його м’яч виявися ювілейнм, 500 в історії команди за роки її виступів у чемпіонатах СРСР і України. У цій зустрічі відзначився також лебединець Сергій КОСТЮКОВ.
Дмитро разом з Віктором ІВАНЕНКОМ – у ТОП-20 гвардійців «Металіста». Це рейтинг гравців, які мають найкращі здобутки. У Вищій лізі в активі Дмитра 151 матч і 23 м’ячі.
І ЗНОВУ – СУМИ. Ла здобувати очки36 матчів – 4 м’ячі. Після Харкова Дмитро на півтора сезону став «спартаківцем». Команда невдало стартувала і посідала останнє місце. З приходом Дмитра, Віктора ІВАНЕНКА та ще кількох гравців вона заграла і почала набирати очки. Сезон завершила у середині турнірної таблиці.
У рідному місті Дмитро і завершив свою кар’єру на професіональному рівні, яка тривала 14 сезонів. За цей час зіграв 397 матчі, в яких забив 60 м’ячів
ПО ЗАВЕРШЕННІ КАР’ЄРИ пограв ще на аматорському рівні. Вже кілька сезонів виступає за команду ветеранів «ЗіКоНі» (раніше «Авангард»), у складі яких ставав неодноразовим призером чемпіонату Сум з футзалу. Цьогоріч він знову став переможцем і кращим бомбардиром перегонів.
55 – це не межа. Дивлячись, як Дмитро Геннадійович майстерно володіє м’ячем, «читає» гру і «бачить» майданчик, так і хочеться сказати: -Молоді, прийдіть і подивіться, як треба грати!. І повчіться!
Відрадно, що захопився футболом і син Дмитра. Він успішно грає за одну з аматорських команд.
Олександр ЄЛШАНСЬКИЙ-старший: Моє життя у футболі
Він cтав піонером розвитку міні-футболу/футзалу в області. З його ініціативи було створено команду, яка після дебютного тріумфу у Першій лізі, кілька сезонів змагалася у вищоліговому чемпіонаті України.
Правда свого часу об’явилися «нові футзалісти», які проголосили себе «першопрохідцями» розвитку цього виду. На той час, коли він робив перші кроки, вони тільки вчилися грати у футзал. Та якби там не було, за 40 років футзал набув неабиякої популярності в області. Наразі десятеро вихованців є гравцями професіональних команда, а учень Олександра ЄЛШАНСЬКОГО Артем ФАРЕНЮК нещодавно став бронзовим призером чемпіонату світу.
Свого часу Олександр Анатолійович тренував молодіжну збірну України, яка посіла 2-е місце на міжнародному турнірі, а команда «Колосок» була неодноразовим призером ЧУ серед юнаків. Вона єдина команда з України, яка побувала на турнірі за Полярним колом.
30 червня Олександру ЄЛШАНСЬКОМУ виповнюється 59 років.
ФУТБОЛОМ Олександр розпочав займатися з 8 років у тренера ДЮСШ «Фрунзенець» Костянтина ЗІНОВЬЄВА. Спочатку стояв у воротах, а згодом зайняв місце в центрі оборони, був капітаном команди.
Батько жартував: -Ну який з тебе, Сашко, футболіст? Далі Сироватки нікуди не поїдеш…
Олександр вирішив довести, що стане футболістом. У 16 років його взяли до сумської команди майстрів «Фрунзенець», яка виступала у Другій лізі чемпіонату СРСР. З посмішкою наразі згадує свій перший вихід на поле. Вийшов у матчі з «Новатором» (2:1) на останніх хвилинах. Жодного разу не торкнувся м’яча, але заробив «гірчичника».
А у зустрічі із «Суднобудівником» (2:2) міг забити гол. Бив ударом голови і вже бачив м’яч у воротах, а своє прізвище на табло. Але гостей виручила поперечина . Однак заграти і заявити про себе на професійному рівні юнаку не вдалося – «Фрунзенець» того року «вилетів» з ліги майстрів. Разом з іншими гравцями пробували продовжити кар’єру в інших командах, однак з різних причин не склалося.
Деякий час пограв за сумські аматорські команди у чемпіонаті області і УРСР серед КФК. А після того, як отримав серйозну травму (вона нагадує про себе й донині) з футболом, як кажуть гравці, довелося «зав’язати».
Організував ФК «Колос» й очолив Федерацію футзалу Сум і розпочав займатися розвитком футболу/футзалу в області. Будучи членом Виконкому Федерації футзалу України, сприяв, аби в Сумах проводилися вирішальні матчі чемпіонату і розіграшу Кубка України.
Швидко «мінька» набула популярності на теренах Сумщини. Розпочався проводитися розіграш Кубка і чемпіонат області, у першості Сум змагалося 48 команд. В нашому обласному центрі народився перший в Україні «Чемпіонат світу по-сумськи», були започатковані турніри серед дітей і ветеранів.
Захоплення футболом передалося і двом синам Олександра. Старший Олександр став 3-разовим чемпіоном світу серед поліцейських, наразі разом з братом Сергієм виступають за аматорські команди. Час від часу виходить на майданчик і Олександр Анатолійович у складі команди «Пресинг-2000», яка уже чверть століття популяризує футбол і футзал в області. Днями вона провела свій 904-й матч на турнірі у Конотопі.
ФОТО з АРХІВУ.
1982 р. Ірпінь. Збірна області (тренер Костянтин ЗІНОВЬЄВ) на зональних змаганнях за програмою 30-ї Спартакіади школярів УРСР. Олександр ЄЛШАНСЬКИЙ у верхньому ряду – третій праворуч.
Факти з біографії Олександра ЄЛШАНСьКОГО.
-КОЛИ навчався в ДЮСШ, найкраще Олександру вдавалося жонглювання м’яч. На перших порах підбивав його до 300 разів. Рекорд встановив у 8 класі – впродовж 2,5 годин зробив 5700 підбивань ногами і окремо 330 – головою. Свідком досягнення став менший брат Юрій. ЦІКАВО: а скільки разів виконають ці технічні елементи гравці, скажімо, «Динамо»: той же Шапаренко, Супряга та інші «зірки»???
-СЛУЖБУ в армії проходив у «вертолітці» в Михайлівці, що поблизу Сум. Налітав 72 години на геліокоптері.
-ПЕРШИЙ історичний матч у Першій лізі «Колос» провів у Дніпропетровську і поступився – 1:8. Наступного дня сильнішими були вже сумчани – 6:4. Тоді гравці вперше побачили фут зальний м’яч, який тренери купили у господарів.
-ЧОТИРИ матчі за «Колос» зіграв у чемпіонаті України Олег ГУСЄВ. Коли 15-річного пацана побачив у грі головний тренер збірної України з футзалу Геннадій ЛИСЕНЧУК, то сказав:- Це гравець збірної України. І не помилився. Але Олег зодягнув форму національної команди з футболу.
-СВОГО часу Олександр Анатолійович був депутатом міської ради: – Даремно втрачений час. Знав би – ніколи б не балотувався, – зізнався він потім.
-У 2006 році Сумщина посіла 6-е місце серед 15 областей з розвитку футзалу.
У Вищій лізі чемпіонатів У країни команди Сум провели 431 матч, здобувши 73 перемоги при 302-х поразках за різниці м’ячів 822 – 1753.
– Знай наших!
Троє з «Вікторії» у збірній
СпортАрена визначила Символічну збірну групи «Вибування» Першої ліги за підсумками минулого сезону.
До її складу увійшли двоє гравців «Вікторії», яка посіла перше місце. А найкращим тренером названо наставника нашої команди Анатолія БЕЗСМЕРТНОГО (зліва – направо).
Воротар – Олександр ЛИТВИНЕНКО.
Провів 7 матчів, пропустив 5 м»ячів. Із них «сухих» -3.
Олександр раніше вже ставав лауреатом змагань ПФЛ як у Першій, так і в Другій лігах, але це досягнення – особливе. Адже групу «Вибування» «Вікторія» виграла з найменшою кількістю пропущених м’ячів, а сам Олександр багато виручав і загалом сильно відіграв другий етап.
Центральний захисник – Максим САСОВСЬКИЙ..
У 7 матчах забив 2 м’ячі.
«Вікторія» досягнула хороших показників у захисті, і це при тому, що центрбеки були під ротацією – САСРСЬКИЙ встиг пограти з Новотрясовим, Дудником, Кравчуком, та й сам потрапляв під конкуренцію. Зате габаритний і потужний оборонець додає у захисних компонентах гри, якісно працює біля своїх і чужих воріт, а також допомагає голами з підключень.
Кращий тренер – Анатолій БЕЗСМЕРТНИЙ.
«Вікторія» грає в умовах складної ситуації в рідній області, тому вимушено проводила домашні матчі в Києві, Борисполі, Демидові, Черкасах і навіть на заміській «ЛНЗ». Ясна річ, це не може не впливати на команду та її можливості та амбіції.
Будучи одними з реальних претендентів на групу «Чемпіонська», сумчани опинилися в групі «Вибування», проте проявили спортивний характер і виграли нижню «дев’ятку», хоча й відчували конкуренцію.
БЕЗСМЕРТНИЙ створив боєздатний колектив, який однозначно міг би претендувати на більше за інших обставин.
Турніри
А на згадку – автографи від «зірок»
У Києві відбулися фінальні змагання «Шкільного м’яча», за який боротьбу розпочинали юні футболісти 13 навчальних закладів.
СУМЩИНУ представляли учні Конотопського ліцею №12. У груповому турнірі вихованці Олега САВОЧЕНКА посіли 2-е місце, набравши 3 очки. Вони поступилbся вихованцям Мультипрофільного ліцею з Олександрії і перемогли суперників ЗJШ №2 з Dеликої Олександрівки Кіровоградської області.
Надалі конотопчани провели матч за 7-е місце. Тут вони були сильнішими, вигравши у Гімназії №3 з Нетішина Хмельницької області – 3:1. Призом відзначено Всеволода НАЗАРЕНКА, якого було визнано кращим гравцем у нашій команді.
Ці змагання юні футболісти будуть ще довго згадувати. Адже вони отримували призи з рук володарів «Золотих м’яа», зірок футболу Олега БЛОХІНА, Ігоря БЄЛАНОВА і Андрія ШЕВЧЕНКА А ще – мали змогу з ними поспілкуватися і взяти автографи
Переможцями «Шкільного м’яча» стали вихованці Мультипрофільного ліцею – їм наша команда поступилася на груповому відбору, які у фінальному матчі з рахунком 3:1 здолали команду Ліцею №8 з Дубно Рівненської області.